Економічна оцінка трудового потенціалу

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

ЗАТ “Укржитлокомплекс

Економічна оцінка трудового потенціалу

А.С. Матвієнко, аспірант,

фінансовий директор

м. Київ

Анотація

Сучасний етап перебудови вітчизняної економіки характеризується поглибленням соціально-економічної кризи, одночасно змінюються умови відтворення та функціонування трудового потенціалу. Трудовий потенціал є невід'ємною частиною економічного потенціалу, ефективність використання якого залежить від оптимального співвідношення трудових, виробничих, природних та інших видів економічних ресурсів. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного та системного підходу до дослідження категорії трудового потенціалу, умов його відтворення, механізмів підвищення ефективності використання. Одним із ключових елементів концепції ефективного використання трудового потенціалу є його економічна оцінка.

А.С. Матвиенко. Экономическая оценка трудового потенциала

Современный этап перестройки отечественной экономики характеризуется углублением социально-экономического кризиса, одновременно изменяются условия восстановления и функционирования трудового потенциала. Трудовой потенциал - это неотъемлемая часть экономического потенциала, эффективность использования которого зависит от оптимального соотношения трудовых, производственных, природных и других видов экономических ресурсов. Решение данной проблемы нуждается в комплексном и системном подходе к исследованию категории трудового потенциала, условий его восстановления, механизмов повышения эффективности его использования. Одним из ключевых элементов концепции эффективного использования трудового потенциала является его экономическая оценка.

Категорія «трудовий потенціал» з'явилася в соціально-економічній літературі порівняно недавно. Раніше в теорії і практиці був розповсюджений термін «трудові ресурси». У ринковій економіці більше використовуються поняття «робоча сила», «людський капітал». Поява категорії трудового потенціалу пов'язана з інтенсифікаційними процесами в економіці, переходом від кількісних факторів росту до якісних. Існує декілька поглядів учених на визначення трудового потенціалу, його взаємозв'язку з іншими трудовими категоріями. При цьому різні автори вкладають у цю категорію різний зміст, однак практично усі виходять із пропозиції, що кількісною складовою трудового потенціалу є трудові ресурси.

На сьогодні існує декілька підходів до визначення категорії трудових ресурсів. Цей термін було введено у практику планування на початку 1920-х років ХХ ст. і використовувався як планово-навчальний показник, що характеризує кількість ресурсів праці. Як економічна категорія, трудові ресурси зустрічаються в науковій літературі з кінця 1950-х років. Так Н. Горелов [5] визначає трудові ресурси як економічну категорію, яка відноситься до населення, що володіє фізичною й інтелектуальною здатністю до праці відповідно до встановленого державою умовами відтворення робочої сили. Г. Слезингер [9] визначає трудові ресурси як частину населення країни з фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, що необхідні в народному господарстві. При цьому чисельність трудових ресурсів характеризує потенційну масу живої праці, яким володіє суспільство в даний момент часу для задоволення своїх потреб. Слід зазначити, що між категоріями „трудовий ресурс” і „робоча сила” багато спільного, однак є і розбіжності. Робоча сила - це сукупна здатність фізичних і інтелектуальних властивостей, якими володіє людина і які використовуються для виробництва життєвих благ. Робоча сила реально існує в особистості робітника і є головною продуктивною силою суспільства, первинним фактором багатства поряд із природою. Відповідно до сучасної економічної теорії термін «робоча сила» сприймається як визначений контингент працездатного населення. При цьому на ринку праці продається і купується не робоча сила, а праця, розглянута як фактор виробництва. За свою працю робітник отримує заробітну плату чи доход поряд з доходами, які отримують власники інших факторів виробництва (відсотки на вкладений капітал, рента за використання природних ресурсів, прибуток від підприємницької діяльності). Праця в даному випадку визначає цілеспрямовану діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб суспільства. Відповідно до трудової теорії вартості на ринку праці робітники продають свою здатність до праці, тобто робочу силу, що має вартість, яка відповідає вартості життєвих засобів, необхідних для відтворення самого робітника і членів його родини. У процесі використання робочої сили, у процесі праці і тільки працею створюється нова вартість, втілена в товарах. При цьому найманий робітник за свою працю отримує не вартість, створену його працею, а її частину, обумовлену як вартість робочої сили. Частина знову створеної вартості, що залишилася, привласнюється підприємцем. Цим самим заперечується доля в створенні нової вартості інших факторів виробництва, таких як капітал, земля, підприємницька здатність. Відповідно термін «ринок праці» заміняється терміном «ринок робочої сили». Категорію «трудового потенціалу» варто розглядати більш широко, ніж категорію «робоча сила» і «трудовий ресурс», тому що трудовий потенціал включає сукупність якостей, що визначають працездатність людей, у тому числі їхній фізичний, психологічний і моральний потенціал, обсяг загальних і спеціальних знань і навичок.

Аналогічної думки дотримується В.М. Маслова [10], вважаючи, що трудовий потенціал - це складна соціально-економічна категорія, відмінна за своїм змістом і призначенням від політекономічних категорій, таких як «робоча сила», «сукупний робітник», і від економіко-демографічної категорії «трудові ресурси». С. Кірсанова [8] відзначає, що у взаємозв'язку категорій «робоча сила» і «трудовий потенціал» визначальними є якісні характеристики робочої сили.

Якість робочої сили, на її думку, є самостійною складною і багатоплановою економічною категорією, що втілює в собі рівень кваліфікації, професійної підготовки, виробничого досвіду, стану здоров'я, віку людини.

Представник вітчизняної школи - В. Оникієнко [11] вважає, що трудовий потенціал - це сукупність працездатного населення, що має відповідну професійно-кваліфікаційну підготовку, використовує працю в народному господарстві з урахуванням його технологічної і технічної оснащеності. соціальний економічний трудовий потенціал

Зміст терміну «потенціал» - це те, що є, існує незалежно від того, використовується воно в даний момент чи ні. Якщо трудовий потенціал реалізується, це вже не потенціал, а фактор виробництва. Можна уявити собі безліч ситуацій, коли трудовий потенціал існує, але не використовується через відсутність відповідних умов суспільного виробництва. Але в цей же час існують умови виробництва, які впливають на величину трудового потенціалу і є факторами його розвитку і використання.

Систематизуючи різні підходи до визначення категорії трудового потенціалу, можна відзначити, що окремі автори ототожнюють його з поняттями трудових ресурсів і робочої сили, інші розглядають останні дві категорії як складові елементи трудового потенціалу, що характеризують його з кількісної і якісної сторін. У науково-практичній літературі кінця 1980-х років категорія трудового потенціалу розглядається з більш широких позицій, з перевагою якісних її сторін. Розвиток даної категорії пропонується в роботах С. Пірожкова [12], де під трудовим потенціалом розуміється розвиток у даному суспільстві сукупності демографічних, соціальних і духовних характеристик і якостей працездатного населення, що реалізовані чи можуть бути реалізовані в межах і через існуючий у даному суспільстві процес праці і суспільної діяльності. У даному визначенні акцент робиться на соціально-культурних і духовних основах формування трудового потенціалу. На початку 1990-х років категорія трудового потенціалу одержала розвиток за допомогою розширення спектра її якісних характеристик. Так, С. Железко [7] пропонує розглядати трудовий потенціал з урахуванням усіх властивостей працівника, що впливають на його виробничу діяльність, такі як здатність і схильність людини до праці, з властивими їй демографічними, професійно-освітніми, фізіологічними та традиційно-культурними характеристиками. Результатом реалізації трудового потенціалу є відповідний набір споживчих вартостей. Таким чином, під трудовим потенціалом розуміється сукупна спроможність економічно активного населення території, яке забезпечує виробництво споживчих вартостей згідно з вимогами суспільства на даному етапі його розвитку.

З метою конкретизації об'єкта економічної оцінки та меж її проведення пропонується класифікація трудового потенціалу. Як об'єкт економічної оцінки окремо розглядається трудовий потенціал території, виробничого колективу, окремого робітника. Виходячи з територіальних меж, доцільно виділити трудовий потенціал країни, регіону, адміністративно-територіальної одиниці (міста, області, району). Враховуючи розподіл зайнятої частини населення за галузями та секторами економіки, варто виокремити трудовий потенціал тієї чи іншої галузі та сектора економіки.

Аналізуючи різні погляди, пропонується розглядати трудовий потенціал території як сукупність демографічного, етнокультурного потенціалів та потенціалу суспільної організації праці. Потенціал суспільної організації праці характеризується формами поєднання індивідуальних потенціалів у суспільному виробництві та забезпечується відповідним рівнем спеціалізації, концентрації, кооперації виробництва та розміщенням продуктивних сил на території регіону.

Демографічні чинники впливають на формування трудового потенціалу території - це чисельність населення території, його статево-вікова структура, темпи природного приросту, середня тривалість життя. Окремо можна виділити демографічно-соціальні чинники: чисельність працездатного населення та населення у працездатному віці; зайнятість населення, його економічна активність, розподіл за галузями, секторами та територіальними одиницями регіону, тривалість активного періоду життя.

До соціальних чинників належать: рівень фізичного розвитку та здоров'я, загальної та професійної освіти, розвиток соціальної інфраструктури, рівень урбанізації, зовнішня та внутрішня міграція населення. На розвиток та використання трудового потенціалу впливають економічні чинники, такі як: реальні доходи населення, забезпеченість продовольчими, непродовольчими товарами та побутовими послугами, рівень інфляції, а також розвиток матеріально-технічної бази регіону, науковий потенціал, діючий кредитно-фінансовий механізм, податкова система, система стимулювання праці та інші. Забруднення навколишнього середовища негативно впливає на формування трудового потенціалу людини через погіршення його кількісних та якісних характеристик: зниження природного приросту населення території, підвищення смертності, зменшення тривалості активного періоду життя людини, підвищення рівня захворюваності, відставання у фізичному розвитку.

Складність дослідження ролі трудового потенціалу в системі економічного потенціалу обумовлена взаємозв`язком потенціалів через властивості доповнювати і заміняти один одного відповідних видів економічних ресурсів. У відповідності з цими властивостями зміна одного потенціалу відображається на стані іншого. Наприклад, ріст трудового потенціалу території через збільшення чисельності економічно активного населення, підвищення рівня його освіти, стану здоров`я передбачає нарощування виробничого і природно-ресурсного потенціалу (його активної частини). Приріст виробничого потенціалу через підвищення технічного рівня виробництва обумовлює вивільнення частини економічно активного населення з одної сфери діяльності і переміщення його в іншу, з меншим технічним рівнем. Хоча при цьому і зберігається кількісний і якісний склад економічно активного населення, проблема зайнятості, а відповідно і використання трудового потенціалу загострюється.

Література

Буланов Ю., Балацкий Е., Лаврєнт'єва О. Регіональні особливості відновлення кваліфікованих кадрів // Економіст. - 1992, №5 - С. 72-83.

Бушмарин І. Трудові ресурси: концентрація розвитку і використання//МЭМО. - 1996, №9. - С. 53-59.

Бушмарин І.В. Трудові ресурси в економіці Росії і Западу. - Епіцентр, 1998. - 190 с.

Гудсков А.К., Левченко А.Н. “Трудовий потенціал регіону” - Зміст і особливості формування в умовах становлення ринкових відношень // Проблеми територіального управління і підтримки після приватизаційний період. - Донецьк, 1996 - С. 68-72.

Горелов Н.А. Економіка трудових ресурсів: Учбовий посібник для студентів економ. спец. вузів. - 2 вид. - М.: Вища школа, 1989. - 208 с.

Долішній М., Андел І. Вплив зовнішнього середовища на якість трудового потенціалу // Економіка України. - 1992, №8. - С. 80-83.

Железко С.Н. Населення великого міста. - М.: Думка, 1986. - 190 с.

Кірсанова С. Сучасні підходи до кваліфікаційної робочої сили // Рос. екон. журнал - 1995, №11. - С. 76-78.

Слезингер Г.Е. Праця в умовах ринкової економіки: Навч. посібн. для вивчення економіки праці / Інститут праці (Москва). - М.: ІНФРА-М, 1996. - 336 с.

Варна Т.П., Кокин Ю.П., Маслова В.М., Подгаецкий С.И., Сорокина М.Е. Экономика труда: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Экономика труда" / Павел Эрнестович Шлендер (ред.), Юрий Петрович Кокин (ред.). - М.: Юрист, 2003. - С. 586-588.

Васильченко Виталий Сергеевич, Ерасов Владимир Витальевич, Крыжановский Борис Николаевич, Оникиенко Владимир Васильевич. Конверсия, рынок, труд / Научно-исследовательский центр по проблемам занятости населения и рынка труда НАН и Министерства труда Украины. - К., 1994. - 216 с.

Пирожков С.И., Малиновская Е.А., Хомра А.У. Внешние трудовые миграции в Украине: социально-экономический аспект/Совет национальной безопасности и обороны Украины; Национальный ин-т проблем международной безопасности. - К.: НИПМБ, 2003. - 134 с.

Размещено на allbest.ru