Формування пріоритетних напрямків ресурсозбереження у регіонах України

І.М. Сотник.Формування пріоритетних напрямків ресурсозбереження у регіонах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

106

Механізм регулювання економіки, 2008, № 2

Формування пріоритетних напрямків ресурсозбереження у регіонах України

І.М. Сотник

У статті виконано систематизацію регіонів України відповідно до спільних тенденцій і проблем ресурсовикористання. На цій основі сформовані загальні і специфічні напрямки ресурсозбереження, що дозволяє більш обґрунтовано підійти до управління ресурсозберігаючими процесами в регіонах для здійснення переходу України до стійкого розвитку.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інтенсивність використання ресурсів у країні та проблеми, пов'язані з цим, у кінцевому підсумку визначаються специфікою внеску, який здійснює кожний з її регіонів. Від того, наскільки ефективно будуть використовуватися ресурси на регіональному рівні, буде залежати довжина пройденого державою шляху до досягнення цілей стійкого розвитку.

Актуальність ресурсо- та енергозбереження в Україні для забезпечення переходу її до стійкого розвитку, подолання наявних соціально-економічних та екологічних проблем обґрунтовується у працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема, М.І. Долішнього, Б.М. Данилишина, В.А. Жовтянського, В.М. Трегобчука, О.О. Веклич, Л.Г. Мельника та ін. Здебільшого науковцями розробляються або загальні рекомендації щодо подальшого економічного розвитку на базі ресурсозберігаючих технологій для країни в цілому, або ж для окремих областей, регіонів України з урахуванням їх специфіки. Загальні рекомендації знаходять своє вираження у державних програмах інноваційного, науково-технічного розвитку, специфічні - у програмах розвитку окремих регіонів.

Проте для оптимізації фінансових потоків, що спрямовуються з державного бюджету на соціально-економічний розвиток та вирішення екологічних проблем регіонів, ресурсозбереження, ключовими, на наш погляд, є визначення та систематизація пріоритетних напрямків ресурсозберігаючої діяльності залежно від певною мірою специфічних, проте спільних для невеликих груп регіонів сучасних проблем ресурсовикористання. Концентрація зусиль та коштів на таких актуальних проблемних аспектах для кожної з груп регіонів спроможна суттєво підвищити ефективність заходів, що проводяться на державному та регіональному рівнях, у тому числі природоохоронних та ресурсозберігаючих.

Постановка завдання

Таким чином, метою даного дослідження є систематизація регіонів України відповідно до спільних тенденцій і проблем ресурсовикористання та формування на цій основі загальних і специфічних напрямків ресурсозбереження. Це дозволить більш обґрунтовано підійти до управління ресурсозберігаючими процесами в регіонах для здійснення переходу до стійкого розвитку України в цілому.

Результати дослідження

Слід зазначити, що на сучасному етапі регіонам України притаманні досить різні проблеми, обумовлені складом наявного ресурсного потенціалу, інтенсивністю його використання, особливостями структури територіального народногосподарського комплексу. В цілому, враховуючи обсяги споживання основних виробничих ресурсів, виробництво проміжної та кінцевої продукції, співвідношення сільського та міського населення, галузеву структуру зайнятості, питому вагу та співвідношення промисловості та сільського господарства у структурі регіональних економік, умовно можна поділити регіони України на три групи: з високим, низьким рівнем промислового розвитку і відносно пропорційним розвитком промисловості та сільського господарства (табл. 1).

На цій основі слід виокремити такі тенденції ресурсовикористання. Для регіонів з високим рівнем промислового розвитку (зокрема, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області), на нашу думку, останнім часом актуалізуються екологічні аспекти ресурсовикористання та соціальні, пов'язані з підвищенням рівня безпеки промислових виробництв.

Таблиця 1 - Групування регіонів України за рівнем та пропорційністю економічного розвитку (розраховано станом на 2003 рік за даними [1-25])

Регіони з низьким рівнем промислового розвитку (Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська, Волинська та ін. області), що характеризуються більш-менш стабільною екологічною ситуацією порівняно з попередньою групою, стикаються з необхідністю вирішення питань активізації економічного зростання та соціальними проблемами, пов'язаними із забезпеченням зайнятості населення, створенням нових робочих місць. Регіонам третьої групи (Вінницька, Житомирська, Львівська, Сумська області тощо) притаманні як екологічні, так і соціально-економічні проблеми, пов'язані з необхідністю підвищення ресурсоефективності всіх видів господарської діяльності на базі інноваційних технологій.

Виконане автором комплексне дослідження соціо-еколого-економічних аспектів ресурсовикористання в Україні в цілому та її регіонах зокрема виявило такі спільні перешкоди активізації ресурсозберігаючих процесів, як неефективне стимулювання з боку місцевих органів влади впровадження ресурсозберігаючих заходів в регіонах, відсутність достатнього їх фінансування, невисокий рівень інвестиційної привабливості більшості областей, слабкий розвиток інноваційної діяльності в регіонах тощо. Подальша активізація ресурсозберігаючих процесів в регіонах, збільшення витрат на ресурсозбереження як з боку місцевих органів влади, так і суб'єктів підприємництва, на наш погляд, здатні суттєво поліпшити соціально-економічне та екологічне становище. У зв'язку з цим нами сформовано загальні напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах України, серед яких:

– розроблення регіональних та місцевих програм ресурсозбереження, оцінка їх соціо-еколого-економічної ефективності, визначення механізмів та інструментів реалізації;

– впровадження комплексу економічних інструментів заохочення ресурсозберігаючого виробництва і споживання;

– формування та стимулювання розширення попиту на продукцію ресурсозберігаючого спрямування за активної участі місцевих органів влади (проведення рекламних акцій, інвестиційних форумів, виставкова діяльність тощо);

– розвиток регіональної інфраструктури ресурсозбереження зі створенням нових робочих місць переважно у сфері послуг, та скороченням їх кількості у добувній та переробній промисловості (розширення мережі енергосервісних компаній; підприємств-виробників ресурсозберігаючого устаткування і продукції; організацій, що займаються встановленням і налагодженням, технічним обслуговуванням такого устаткування; установ, що здійснюють фінансування ресурсозберігаючої діяльності і т.д.);

– розширення виробництва продукції ресурсозберігаючого спрямування (моніторингових систем; приладів обліку ресурсів; технологій, устаткування та матеріалів для ресурсозбереження, інформаційних товарів і послуг тощо);

– стимулювання переробки і знешкодження відходів (формування регіональної системи збору та сортування відходів, підвищення ступеня рециркуляції відходів на підприємствах регіону, залучення економічних інструментів для вирішення цих проблем);

– активізація інвестиційної діяльності в регіоні (пошук ефективних шляхів залучення інвестицій в регіональний розвиток, створення умов для підвищення інвестиційної привабливості регіональних господарських об'єктів);

економічний екологічний ресурси забруднення

Таблиця 2 - Основні напрямки ресурсозбереження для груп регіонів України

– активізація інноваційної діяльності шляхом створення та функціонування інноваційних структур, розроблення та впровадження концепції технополісу на території областей;

– формування системи багаторівневого фінансування ресурсозберігаючої діяльності (розширення традиційного переліку джерел фінансування, надання певних пільг з боку місцевих органів влади для фінансування ресурсозберігаючих заходів, наприклад, пільг зі сплати місцевих податків, спів-фінансування таких заходів, розроблення та впровадження лізингових схем тощо);

– формування системи моніторингу ресурсозберігаючої діяльності на регіональному рівні з метою відстеження поточних проблем регіону, пов'язаних з ресурсовикористанням та таких, що можуть бути вирішені за рахунок ресурсозбереження, прогнозування ресурсозберігаючої діяльності;

– екологічна освіта і виховання, ідеологічне забезпечення процесів ресурсозбереження (проведення громадських акцій ресурсозберігаючого спрямування, ознайомлення населення з основами ресурсозбереження через систему багаторівневої освіти та засоби масової інформації та ін.).

Реалізуючи зазначені напрямки ресурсозбереження, слід враховувати особливості кожного регіону, виходячи з актуальних для нього екологічних та соціально-економічних проблем. Специфічні напрямки ресурсозберігаючої діяльності для областей України з високим, низьким рівнем промислового розвитку та відносно пропорційним розвитком промисловості і сільського господарства подано нами в табл. 2.

Таким чином, у процесі стимулювання ресурсозбереження в регіонах України слід приділяти основну увагу тим заходам, що вказані як пріоритетні в табл. 2 залежно від групи регіонів, дотримуючись загальних напрямків ресурсозбереження, сформульованих вище. Концентрація на специфічних напрямках регіонального ресурсозберігаючого розвитку, першочергове впровадження їх в практичну діяльність суб'єктів господарювання дозволить ефективно вирішувати актуальні проблеми регіону, підвищувати якість життя населення, знизити рівень забруднення довкілля, забезпечити стійкий економічний розвиток.

Перспективи подальших досліджень

Слід зазначити, що впровадження ресурсозберігаючих заходів у регіональних суб'єктів господарювання України з урахуванням запропонованих напрямків передбачає проведення великого обсягу попередньої роботи, пов'язаної з визначенням масштабів та характеру соціально-економічних та екологічних проблем, взаємозв'язку їх з ресурсозбереженням, обсягів необхідної фінансової підтримки, прогнозуванням результатів впливу реалізації ресурсозберігаючих заходів на соціо-еколого-економічні показники конкретного регіону.

Виконання вказаних завдань потребує вдосконалення теоретико-методологічних засад ресурсозбереження, розроблення комплексних підходів до оцінки його ефективності, створення системи моніторингу ресурсозберігаючих процесів на обласному рівні з метою відстеження проблем регіону, пов'язаних з ресурсозбереженням, та прогнозування показників майбутнього розвитку з урахуванням впровадження ресурсозберігаючих заходів, розробленням ефективних механізмів управління цими процесами.

Література

1. Статистичний щорічник Автономної Республіки Крим за 2004 рік / За ред. В.І. Колесник. - Сімферополь: Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим, 2005. - 597 с.

2. Статистичний щорічник Вінниччини за 2004 рік / За ред. С. Ігнатова. - Вінниця: Головне управління статистики у Вінницькій області, 2005. - 648 с.

3. Статистичний щорічник Волинської області за 2004 рік. - Луцьк: Головне управління статистики у Волинській області, 2005. - 558 с.

4. Статистичний щорічник Дніпропетровської області за 2004 рік / За ред. І.В. Почиталіна. - Дніпропетровськ: Головне управління статистики у Дніпропетровській області, 2005. - 620 с.

5. Статистичний щорічник Донецької області за 2004 рік / За ред. О.А. Зеленого. - Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області, 2005. - 389 с.

6. Статистичний щорічник Житомирської області за 2004 рік / За ред. Л.О. Рижкової. - Житомир: Головне управління статистики у Житомирській області, 2005. - 423 с.

7. Статистичний щорічник Запорізької області за 2004 рік / За ред. В.П. Головешка. - Запоріжжя: Головне управління статистики у Запорізькій області, 2005. - 410 с.

8. Статистичний щорічник Київської області за 2004 рік / За ред. С.І. Коханчук. - К.: Головне управління статистики у Київській області, 2005. - 379 с.

9. Статистичний щорічник Кіровоградської області за 2004 рік. - Кіровоград: Головне управління статистики у Кіровоградській області, 2005. - 543 с.

10. Статистичний щорічник Луганської області за 2004 рік / За ред. С.Г. Пілієва. -- Луганськ: Головне управління статистики у Луганській області, 2005. Ч. 1. - 407 с.

11. Статистичний щорічник Львівської області за 2004 рік / За ред. С. Матковського. -- Львів: Головне управління статистики у Львівській області, 2005. Ч. 1. - 392 с.

12. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2004 рік / За ред. П.Ф. Зацаринського. - Миколаїв: Головне управління статистики у Миколаївській області, 2005. - 637 с.

13. Статистичний щорічник Одеської області за 2004 рік. - Одеса: Головне управління статистики в Одеській області, 2005. - 510 с.

14. Статистичний щорічник Полтавської області за 2004 рік / За ред. Т.М. Бугайченко. - Полтава: Головне управління статистики у Полтавській області, 2005. - 585 с.

15. Статистичний щорічник Рівненської області за 2004 рік / За ред. Ю.В. Мороза. - Рівне: Головне управління статистики у Рівненській області, 2005. - 620 с.

16. Статистичний щорічник Сумської області за 2004 рік. / За ред. Л. Олехнович. - Суми: Головне управління статистики у Сумській області, 2005. - 668 с.

17. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2004 рік / За ред. В. Кирича. - Тернопіль: Головне управління статистики у Тернопільській області, 2005. - 481 с.

18. Статистичний щорічник Херсонської області за 2004 рік / За ред. В.А. Вознюка. - Херсон: Головне управління статистики у Херсонській області, 2005. - 576 с.

19. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2004 рік / За ред. В.В. Скальського. - Хмельницький: Головне управління статистики у Хмельницькій області, 2005. - 481 с.

20. Статистичний щорічник Чернівецької області за 2004 рік / За ред. А.В. Ротаря. - Чернівці: Головне управління статистики у Чернівецькій області, 2005. - 458 с.

21. Статистичний щорічник: Закарпаття - 2004 / За ред. І.В. Ільтьо. - Ужгород: Головне управління статистики у Закарпатській області, 2005. - 640с.

22. Статистичний щорічник: Івано-Франківщина. Україна. Світ за 2004 рік / За ред. М.М. Колімбровського. - Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2005. - 590 с.

23. Статистичний щорічник: Харківська область у 2004 році / За ред. М.Л. Чмихало. - Харків.: Головне управління статистики у Харківській області, 2005. - 607 с.

24. Статистичний щорічник: Черкаська область у 2004 році / За ред. В.П. Приймак. - Черкаси: Головне управління статистики у Черкаській області, 2005. - 534 с.

25. Статистичний щорічник: Чернігівщина - 2004 / За ред. Г.І. Мігачевої. - Чернігів: Головне управління статистики у Чернігівській області, 2005. - 520с.

Размещено на Allbest.ru