1. Дослідження ринку для нових продуктів.

2. Визначення способів продажу нового продукту.

3. Дослідження кон'юнктури ринків ресурсів.

4. Знаходження субконтракторів на освоєння та поставку комплектуючих, необхідних для нового продукту та обладнання.

5. Аналіз патентної чистоти нового продукту.

6. Аналіз можливих варіантів кооперації з конкурентами з приводу розробки та освоєння технічно складного або ризикового виробу.

7. Комплексний аналіз витрат, цін та обсягів виробництва та продажу нового продукту (визначення точки беззбитковості інвестиційного проекту).

8. Вибір організаційної форми створення, освоєння та розміщення нового продукту.

9. Аналіз доцільності та планування найбільш адекватних форм трансферу технологій

10. Оцінка та планування інновації як інвестиційного проекту з використанням критеріїв чистої теперішньої вартості інновації, ануїтету внутрішньої норми віддачи та терміну окупності капітальних вкладень.

11. Аналіз технічних та комерційних інноваційних ризиків, визначення методів їх мінімізації та страхування.

12. Прогнозування діяльності, характеру та стадій життєвого циклу інноваційного продукту [8, с. 90].

Інноваційний процес в структурі життєвого циклу інновації охоплює етапи, які безпосередньо пов'язані зі створенням, освоєнням та розповсюдженням нового або удосконаленого продукту. Науково-технічна складова інноваційного процесу в структурі життєвого циклу інновації пов'язана з прийняттям технічних, еколого-економічних та інших рішень, що надалі визначатимуть ризикованість інвестиційного проекту, та, відповідно, потребує окремого дослідження її характеристик та впливу на ефективність інновації в цілому.

Формування системи управління інноваційними процесами повинно враховувати існуючі світові тенденції розвитку науково-технічної сфери, які полягають у:

§ зниженні долі державного фінансування НДДКР та одночасний ріст приватного сектору;

§ зниженні витрат на фундаментальні дослідження у порівнянні з прикладними [43, с. 89 - 90];

§ посиленні зв'язку між фундаментальними та прикладними науковими дослідженнями;

§ скороченні циклів розвитку наукової ідеї;

§ прискоренні процесу формування нових наукових напрямків;

§ вдосконаленні технології наукових досліджень;

§ зміні механізмів організації фундаментальних досліджень [32, с. 52; с. 25].

Ряд авторів, наукова діяльність яких пов'язана з дослідженням проблем інноваційного розвитку економіки, акцентують свою увагу на необхідності використання системного підходу до управління інноваційним процесом та, відповідно, дослідження всієї сукупності зв'язків між його основними складовими.

Так, Б.Санто відзначає системний характер інноваційного процесу, який є слідством його цілеспрямованості. Зазначений автор підкреслює тісноту взаємозв'язків за етапами інноваційного процесу, що забезпечують цілеспрямовану взаємодію між його основними етапами [40, с. 85].

Схожу думку висловлюють і Л.Водачек та О.Водачкова, зазначаючи, що відокремлено розроблена стратегія управління розробками та впровадженням нових виробів, тобто в розрізі розвитку науково-технічної бази підприємства, приводить до складності її практичної реалізації. Як слідство, прогнозування, планування та оцінка повинні здійснюватися у формі крізного управління інноваційним процесом з врахуванням взаємозв'язків його етапів [9, с. 12].

С.Глазьєв формує підходи до управління інноваційним процесом, виходячи з його уявлення як процесу, що утворюється в результаті взаємодії систем, представлених новатором, організації та зовнішньої середи [11, с. 198]. Однією з основних задач, що потребує вирішення під час проектування інноваційного процесу, є нейтралізація небезпеки, пов'язаної з нововведенням [11, с. 199].

Б.Санто однією з основних задач в управлінні інноваційними процесами вважає ефективний розподіл коштів на основі визначення пріоритетних етапів, виходячи з поставленої цілі [40, с. 116].

Вище наведене дозволяє зробити висновок, що в управлінні інноваційним процесом на підприємстві головним є регулювання структури витрат, яка, в свою чергу, визначає пріоритетність складових інноваційного процесу.

Б.Санто надалі пояснює, що такими цілями є економічна та технічна мета інновації та її прогнозована результативність, визначення яких необхідно для початку фінансування інноваційного процесу [40, с. 124]. В той час, він не пояснює, яким саме чином отримані технічні та економічні характеристики інновації вливатимуть на розподіл коштів між етапами інноваційного процесу, тобто на структуру його витрат.

Ряд сучасних науковців-економістів питання ефективного управління інноваційним процесом на підприємстві пов'язують з необхідністю створення організаційно-економічного механізму [14, с. 35; 35, с. 5; 26].

Зокрема, О.Пампура вказує на ряд невирішених питань в існуючих механізмах управління інноваціями, відсутність адекватних комплексних методик оцінки ефективності інновацій та інноваційних процесів [35, с. 5;].

Однією з умов прискорення створення в Україні інноваційно-орієнтованої економіки за думкою авторів праці [14, с. 35] є формування організаційно-економічного механізму, який спрямований на організацію взаємодії науки та виробництва. Вочевидь, такий механізм, перш за все, потрібно створити на промислових підприємствах.

Згідно думки авторів праці [26], організаційно-економічний механізм представляє собою систему формування цілей та стимулів, які дозволяють перетворювати в процесі трудової діяльності рух (динаміку) матеріальних та духовних потреб членів суспільства на рух засобів виробництва та його кінцевих результатів, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів.

На наш погляд, вище наведене визначення повністю не відображає економічну сутність поняття «організаційно-економічний механізм», оскільки цілі та стимули, безперечно, є обов'язковими, але недостатніми елементами формування цілісного механізму управління.

В роботі [35, с.253] під механізмом розуміють комплексну систему взаємопов'язаних організаційних форм, принципів, технології управління, організації, стимулювання, фінансування інноваційної діяльності всіх учасників, що забезпечує за рахунок реалізації інновацій досягнення встановлених цілей - отримання учасниками додаткового (монопольного) прибутку в залежності від трудового або інвестиційного вкладів.

Організаційно-економічний механізм, за думкою О.Пампури, повинен базуватися на концепції цільового управління інноваціями, суть якої полягає у створенні сприятливих економічних умов, потрібних пільг для пріоритетної середи господарювання, які б спонукали всіх учасників інноваційного процесу прискорювати його реалізацію на основі стимулюючої ролі результатів інновацій [35, с.253]. При цьому вище зазначений автор ключовими елементами організаційно-економічного механізму називає наступні:

§ форма управління інноваційним процесом в залежності від новизни інновації;

§ цільові інноваційні програми;

§ форма та порядок фінансування інноваційних процесів;

§ розрахунок економічного ефекту;

§ стимулювання учасників інноваційного процесу;

§ ціноутворення на інноваційну продукцію і т. д. [35, с.98].

В праці [14, с.111] організаційно-економічний механізм розглядається як сукупність необхідних зв'язків, що виникають між різними взаємозалежними організаційними та економічними явищами, що визначають зміст та порядок розробки та впровадження будь-якого виду робіт або об'єкту у сфері людської діяльності.

За нашою думкою, вище наведене визначення механізму як сукупності взаємозв'язків не відображає його сутності як складної системи процесів організаційно-економічного характеру, за рахунок яких забезпечується реалізація механізму управління. До того ж, класичне розуміння механізму пов'язане з системою, яка призначена для перетворення руху одного тіла (в економіці процесу, системи - вид. автора) на рух іншого [44, с.41]. Відповідно, організаційно-економічний механізм управління повинен розглядатися, перш за все, як організована система, що дозволяє забезпечити реалізацію будь-якого процесу через інші процеси, зокрема, фінансування та виробничий процес.

За думкою А.Гречана визначальним у виборі виду прийнятних для підприємства інновацій, конструюванні економічного механізму та форм управління інноваційним процесом є структура його інноваційного та ринкового потенціалів [13, с.9]. На наш погляд, обмеженість потенційних наукових, технічних, фінансових можливостей підприємства не є основним критерієм вибору між здійсненням певного виду інновації, зокрема, між вкладеннями в технологічне оновлення підприємства та у створення технологічних інновацій, які не є відокремленими процесами і повинні розглядатися у взаємозв'язку при оцінці економічної доцільності їх здійснення.

Ряд авторів впевнені, що головна роль в активізації та підвищенні ефективності інноваційних процесів в Україні належить саме державі, яка полягає в створенні нових організаційних форм реалізації інноваційних процесів, створенні відповідної системи державної фінансової підтримки в науково-технічній сфері [1, 10, 17, 29, 33, 37, 41]. Більш того, в якості основних потенційних інвесторів вважаються бюджет, банківська система України та іноземні інвестори [42, с. 111]. На наш погляд, достатньо обґрунтовано в тієї ж мірі приділяти увагу основним одиницям промислово-виробничого комплексу - підприємствам, які згідно офіційним статистичним даним забезпечують на сьогодні основні обсяги фінансування інноваційних проектів. До того ж, на сьогодні в європейських країнах роль держави у фінансуванні НДДКР оцінюють як другорядну по відношенню до бізнес-інвестицій [43, с. 89].

В Україні ж, не зважаючи на те, що витрати держбюджету на виконання наукових та науково-технічних робіт в цілому протягом 2006 - 2008 р.р. зросли з 39 до 48% [31], державного фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств взагалі не здійснювалося (табл. 1.2) [36].

Як видно з табл. 1.2 основним джерелом фінансування інноваційної діяльності вітчизняної промисловості є власні кошти підприємств. Тому вважаємо, що на даному етапі складних політичних та соціально-економічних трансформацій однією з головних проблем у визначенні напрямків розвитку вітчизняної промисловості, зокрема, машинобудуванні, є формування відповідної інноваційної стратегії, однією зі складових якої є ефективне використання коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства з метою підвищення інноваційного рівня продукції та, в кінцевому підсумку, забезпечення її високого конкурентного рівня на світовому ринку наукоємних товарів.

Таблиця 1.2 - Джерела фінансування інновації діяльності у промисловості

Формування теоретичних підходів до системи управління інноваційним процесом повинно виходити, перш за все, з визначення:

§ масштабу інноваційного процесу (національний, регіональний, локальний (рівень окремого підприємства));

§ цільової орієнтації інноваційного процесу (економічна, соціальна, екологічна);

§ сфери реалізації (наукоємна або що не потребує значних обсягів науково-технічних робіт);

§ виду інноваційного процесу (спрямований на розробку базової інновації, або які забезпечують удосконалення існуючої продукції). Цікавою є точка зору Б.Санто, який під інновацією-технологією розуміє саме формування продукту у відповідність на потреби споживачів на основі визначеного напрямку технічного розвитку базовою інновацією, яке не впливає суттєво на вихідний продукт, а стосується у більшій мірі виробничого процесу. З останнім ствердженням важко погодитися, оскільки технологічний спосіб виробництва не є межею удосконалення базової інновації, яку він називає «вибором напрямку розвитку та розробок» і тим самим заперечує собі [40, с. 98]. Головна особливість управління «похідними» інноваційними процесами полягає в необхідності прогнозування та оцінці технічної і економічної доцільності удосконалення базової інновації, тобто подальшого розвитку в обраному техніко-технологічному напрямку. Інноваційний процес носить циклічний характер, який проявляється в зміні одного покоління виробів іншим [40, с. 92]. Для підприємства необхідним є, з одного боку, прогнозування можливих змін в технічному поколінні продукції, з іншого, визначення потреби в організації такої зміни. Важливим при цьому є визначення моменту розробки, освоєння та вивід на ринок нової продукції, а також об'єктивна економічна оцінка ефективності нового інноваційного процесу.

Недосконалість та неоднозначність теоретичної бази управління інноваціями та в цілому інноваційним розвитком економіки приводить до обмеження практичної можливості реалізації інноваційних процесів як на рівні окремого підприємства, так і у державному масштабі. Сучасні науковці виокремлюють достатньо широке коло питань, які є пріоритетними та потребують першочергового вирішення. Так, серед них: створення національної інноваційної системи (НІС), зокрема, розвиток елементів інноваційної інфраструктури [42, с. 104; 49, с. 106, 110; 51, с. 66-67]; удосконалення державної інноваційної політики [24, с. 21]; підвищення ролі людини як особистості у творчому процесі винахідництва та створення інновації, зокрема, підвищення рівня наукової підготовки кадрів [10, с. 15; 49, с. 101; 51, с. 66-67]. Значна доля наукових досліджень спрямована на вирішення питань ефективного фінансового забезпечення інноваційної діяльності [7; 25, с. 122; 46; 42, с. 104; 52]. Таким чином, пріоритетним об'єктом дослідження на сьогодні є інноваційний розвиток в цілому, а також деякі його аспекти, як фінансове та інфраструктурне забезпечення інноваційної діяльності. На жаль, недостатньо уваги приділено безпосередньо інноваційним процесам на підприємстві, зокрема, особливостям, принципам та внутрішнім механізмам їх реалізації.

Сучасна практика господарювання свідчить, що саме відсутність чітких орієнтирів в інноваційній політиці, стратегій інноваційного розвитку окремих підприємств, всебічного розуміння сутності інноваційних процесів та методів прогнозування їх результатів, а також оцінки ризиків інноваційно-інвестиційних проектів, представляють собою головну перешкоду у розгортанні активної інноваційної діяльності у вітчизняній промисловості, зокрема машинобудуванні. Тому на сьогодні необхідним є уточнення економічного змісту поняття «інноваційний процес на підприємстві», визначення пріоритетних принципів, які забезпечать формування ефективної системи його управління.

3. Аналіз підходів до управління нддкр як науково-технічною складовою інноваційного процесу на підприємстві

Визначальна роль в інноваційному процесі належить його науково-технічній складовій - етапам науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Науково обґрунтований вибір тематики науково-дослідних робіт, орієнтація на потреби ринку безпосередньо впливають на ефективність інноваційного процесу. О.Пампура ефективність інноваційного процесу пов'язує саме з ефективністю організації НДДКР [35, с. 127]. Визначальну роль стадій досліджень та розробок в інноваційному процесі підкреслюють і автори праці [9, с. 30]. Ефективна організація етапів НДДКР є основою реалізації інноваційного процесу. Розвиток власної бази НДДКР, впровадження у виробництво наукових відкриттів формують науково-технічну базу стійкості підприємства [9, с. 289].

За думкою Д.Черваньова та Л.Нейковой, необхідною умовою існування підприємств у ринкових умовах є моніторинг кон'юнктури ринку таких специфічних інвестиційних товарів як інновації та організація власних НДДКР [53, с. 148].

Управління інноваційним процесом на підприємстві не може бути повноцінно реалізоване без ефективної системи управління НДДКР як основного елементу процесу створення та реалізації нововведення.

Загалом, процес НДДКР на підприємстві представлений сукупністю цілеспрямованих узгоджених дій з проведення наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт, результат яких представлений науково-технічним продуктом у вигляді документації на новий виріб.

Управлінське рішення про розгортання НДДКР на вітчизняних підприємствах приймається, як правило, у наступних випадках:

1) основні конкуренти розробили та випустили на ринок нову продукцію;

2) вимоги замовників зобов'язують використовувати новітні досягнення в науково-технічній сфері;

3) дослідно-конструкторські роботи як пропозиції до вдосконалення продукції для поточних замовників.

Слід зазначити, що такий підхід до управління НДДКР не забезпечує реалізацію безперервної інноваційної діяльності як однієї з основних умов розвитку підприємства в умовах становлення «економіки знань». Формування системи управління НДДКР як основної ланки механізму управління інноваційним процесом повинне виходити з умов безперервної динаміки середовища функціонування підприємств.

Основною характеристикою бізнес-процесів початку нового тисячоріччя І.Бажин називає швидкість змін зовнішнього й внутрішнього середовища господарюючого суб'єкта [3, с. 6;]. Вочевидь, що досягнення таких цілей комерційних структур, як утримання ринкових позицій і одержання прибутку, зобов'язує компанії адаптуватися до динамічних умов господарювання. Підприємства змушені жити й працювати одночасно у двох вимірах - у сьогоденні та майбутньому [3, с. 8]. Тому помилково сприймати майбутнє як змінене сьогодення. Підприємство повинне управляти змінами, визначаючи їх динаміку самостійно за рахунок накопиченого й постійно потребуючого вдосконалення науково-технічного потенціалу. Причому принципова різниця існує між «бути» технічно й економічно готовими до змін і «визначати» вектор змін у комерційному середовищі діяльності підприємства.

Як вірно зазначено авторами роботи [28, с. 45], промислові фірми, які орієнтовані на використання нових технологій та методів виробництва, відрізняються від звичайних фірм, зокрема, в стратегії управління продуктом, оскільки націлені на розширення асортименту виробів та здійснюють акцент на якості шляхом скорочення дефектів, а також окремих удосконалень продукту та впровадження нових продуктів.

Д.Бобришев вважає питання управління процесом створення науково-технічних розробок основою управління науково-технічного прогресу (НТП). При цьому НДДКР розуміє як процес прийняття управлінських рішень на основі прогнозування, планування та системного аналізу, що дозволяє оптимізувати час створення технічних систем, витрати, а також їх якісні характеристики [6].

В роботі [16, с.19] в аналізі процесу управління НДДКР акцент робиться на «системі управління» науковими розробками як на об'єкті дослідження. При цьому «система управління НДДКР» розуміється як сукупність взаємозалежних підсистем, які підпорядковані загальній системі управління. Характерним для такої системи є наявність окремих частин, що мають свою мету функціонування, яка підпорядкована загальній меті діяльності системи; участь у ній людських, матеріальних і природних ресурсів; існування внутрішніх матеріальних, енергетичних і інформаційних зв'язків між частинами системи, а також зовнішніх зв'язків розглянутої системи з іншими.

Г.Добров, В.Тонкаль, А.Савельєв розглядають НДДКР як процес практичного використання певної технології НДДКР, що виступає системним засобом наукової діяльності [32].

Автор у роботі [6] розуміє процес створення й освоєння нової техніки (СОНТ) як систему організаційного типу, де ключову роль грає людський фактор, основним питанням управління якої є визначення оптимального набору виробничих ресурсів.

Представник класичної теорії інновацій Б.Твісс розглядає управління НДДКР як складний процес, орієнтований на майбутнє, пов'язаний з високою невизначеністю, що характеризується стратегічним підходом і вимагає для своєї реалізації певну організаційну структуру, використання професійних прийомів управління [50].

Г.Гольдштейн менеджмент НДДКР пропонує розуміти як процес прийняття рішень у постійно мінливих умовах, безперервного розгляду програми НДДКР і переоцінки її складових частин і в цілому [15].

Відмітимо, що такі теоретики як Б.Твісс [50] та А.Рубінштейн мають спільне в підходах до управління НДДКР, а саме: процес управління НДДКР має першочергове значення відносно зміни інших факторів і має більший вплив на темпи НТП, ніж ефективність самих НДДКР. Про пріоритетність питань управління сфери НДДКР говорить і О.Пампура, відзначаючи, що вирішальною передумовою росту темпів науково-технологічного розвитку є вдосконалення управління та організації НДДКР як основного джерела припливу сучасних технологічних інновацій [35, с.251].

Одним з основних структурних елементів процесу управління НДДКР, що вимагає дослідження, вважають науково-технічну творчість. Останню визначають як діяльність людини, спрямовану на рішення конкретно-виробничих і загальноекономічних завдань шляхом експериментального втілення результатів наукових досліджень на основі врахування логічних, математичних і природних закономірностей розвитку виробничих процесів. Дана складова має зміст на етапах НДР та ДКР відповідно 25 - 40% і 10 - 20%. Історично сформульований ряд принципів управління НДДКР, які не втрачають своєї актуальності і в сучасних економічних умовах (табл. 1.1).

Численні трактування змісту процесу НДДКР вимагають об'єктивного вибору підходу до процесу управління науково-технічними етапами інноваційного процесу. У сучасній науковій літературі з теорії та практиці управління нововведеннями традиційно виділяють наступні підходи до управління НДДКР.

1. Інформаційний підхід, що зустрічається в закордонній і вітчизняній науковій літературі 60- х і 70- х років. Прихильниками даного підходу є Г.Добров, Г. Лахтін, Л. Тондл [18, 100];

2. Системний підхід. Сутність системного підходу розкрита в працях [3, 4, 12]. Зокрема, І.Бажин дає наступне визначення. Системний підхід представляє собою методологію спеціального наукового пізнання та соціальної практики, а також пояснювальний принцип, в основі якого лежить дослідження об'єктів як систем. Його поява була обумовлена збільшенням складності зв'язків у різних сферах діяльності суспільства. Сутність системного підходу до управління полягає у наступному:

§ формулювання цілей і визначення їх ієрархій;

§ використання принципу «максимальний ефект при мінімальних витратах»;

§ вибір варіантів здійснюється методом порівняльного аналізу альтернативних варіантів;

§ визначення кількісних оцінок факторів досягнення цілей, заснованої на комплексній оцінці результатів діяльності [12].

Таблиця 1.3 - Основні принципи управління НДДКР

Подобные документы

• Управління інноваційним проектом

  Сутність та етапи розробки інноваційного проекту на підприємстві, особливості організації системи управління нововведеннями. Критерії визначення його ефективності. Основні рекомендації щодо шляхів покращення управління проектом впровадження інновацій.
  
  курсовая работа [364,7 K], добавлен 09.07.2013
  

• Управління прибутком підприємства

  Теоретичні основи організації управління прибутком на підприємстві. Управління прибутком та рентабельністю на ЗАТ "Тканини". Аналіз розподілу прибутку на підприємстві. Рекомендації щодо створення комплексної методики управління прибутком на підприємств.
  
  курсовая работа [84,5 K], добавлен 04.04.2007
  

• Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства

  Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
  
  дипломная работа [125,7 K], добавлен 14.11.2011
  

• Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки

  Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту. Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства. Інноваційна активність промислових підприємств України. Пропозиції щодо активізації інноваційного процесу в Україні.
  
  реферат [41,7 K], добавлен 19.08.2010
  

• Аналіз діяльності підприємства

  Аналіз організаційно-правової форми та структури управління підприємством. Розгляд основ роботи з постачальниками та показників ліквідності. Рекомендації щодо підвищення ефективності організаційної структури та економічної діяльності підприємства.
  
  отчет по практике [56,8 K], добавлен 27.10.2014
  

• Управління інноваційним розвитком підприємства

  Особливості стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Обґрунтування об’єктів аналізу та побудова поточного господарського портфелю. Сучасні тенденції розвитку галузі гуртової та дрібногуртової торгівлі продуктами харчування.
  
  курсовая работа [296,3 K], добавлен 08.12.2010
  

• Управління зовнішньоекономічною діяльністю ПАТ ПБК "Радомишль"

  Зміст та роль зовнішньоекономічної діяльності, характеристика її системи управління та показники ефективності. Організаційно-економічна характеристика підприємства. Аналіз фінансового стану організації. Шляхи підвищення рівня управління ЗЕД компанії.
  
  курсовая работа [258,6 K], добавлен 19.09.2014
  

• Методи оцінки економічної ефективності організації управління підприємством

  Критерії і показники ефективності управління підприємством в умовах ринкової економіки. Оцінка якості управління. Методика оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи управління. Концепція стратегічного управління.
  
  контрольная работа [41,0 K], добавлен 11.07.2010
  

• Цивілізаційна парадигма дослідження ґенези господарської системи: методологічний аспект

  Аналіз елементів господарювання. Обґрунтування науково-практичних рекомендації щодо формування нової доктрини господарського розвитку в конкретно-історичних умовах сучасної трансформації національної економіки із застосуванням цивілізаційного підходу.
  
  статья [23,6 K], добавлен 11.09.2017
  

• Напрями розвитку підприємств України на інноваційній основі

  Досліджено основні проблеми інноваційного розвитку підприємств у сучасних умовах. Розглянуто важливу суть інновацій та інноваційних стратегій підприємств. Роз’яснено особливості фінансування інноваційних проектів за рахунок державних бюджетних коштів.
  
  статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017
  

• Економічна політика України за умов переходу до інноваційної моделі розвитку

  Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.
  
  реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012
  

• Удосконалене управління якістю продукції на підприємстві

  Поняття якості продукції, оцінка її рівнів. Універсальна схема та категорії управління якістю продукції. Органи управління якістю продукції на підприємстві. Стандартизація та сертифікація продукції. Шляхи підвищення якості продукції на підприємстві.
  
  курсовая работа [104,8 K], добавлен 06.05.2010
  

• Аналіз і оцінка інноваційної діяльності підприємства

  Обґрунтування теоретико-методичних підходів до аналізу інноваційних процесів. Практичні рекомендації щодо формування аналітичного забезпечення як інформаційної системи управління інноваційною діяльністю підприємства. Оцінка ефективності та послідовності.
  
  реферат [86,2 K], добавлен 28.02.2011
  

• Перспективи підвищення ефективності національної економіки України

  Економічний зміст категорії "ефективність національної економіки". Чинники ефективності функціонування економічної системи. Виробнича функція для національної економіки. Економічний розвиток і трансформації промислової політики у світі: уроки для України.
  
  курсовая работа [388,0 K], добавлен 30.09.2011
  

• Рекомендації для підвищення конкурентоспроможності підприємства "Зелена хвиля"

  Стратегії забезпечення конкурентоспроможності продукції українських товаровиробників на міжнародних ринках. Формування заходів щодо впровадження системи управління запасами та спеціалізованого програмного забезпечення на підприємстві "Зелена хвиля".
  
  дипломная работа [178,8 K], добавлен 15.06.2014
  

• Інструменти та методи запобігання банкрутства підприємства

  Традиційні підходи до оцінки причин фінансової кризи на підприємстві. Аналіз динаміки показників фінансового стану та ймовірності банкрутства ТОВ ВК "Індастрі". Рекомендації з організації інформаційного забезпечення управління витратами на підприємстві.
  
  дипломная работа [204,1 K], добавлен 06.03.2011
  

• Управління конкурентоспроможністю будівельної галузі в сучасних умовах

  Визначення особливостей управління конкурентоспроможністю в будівельній галузі за сучасних умовах, виявлення резервів розвитку галузей національної економіки. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки галузей народного господарства України.
  
  статья [388,3 K], добавлен 11.09.2017
  

• Організаційна структура управління підприємством невиробничої сфери та її вдосконалення в умовах ринку

  Структура управління організацією. Визначення поняття і принципи побудови. Ієрархічний тип структур управління. Органічний тип структур управління. Вибір організаційної структури управління. Основні аспекти організаційного процесу. Загальна мета.
  
  реферат [360,0 K], добавлен 13.06.2008
  

• Шляхи отримання максимального суспільно-економічного ефекту від впровадження новітньої техніки у виробництво

  Зміст і значення виробничих засобів та теоретичні аспекти їх відтворення. Дослідження ефективності використання та оновлення обладнання на автотранспортному підприємстві. Шляхи підвищення ефективності та пропозиції щодо оновлення основних засобів.
  
  курсовая работа [75,3 K], добавлен 13.10.2010
  

• Переоснащення процесу пакування продукції з використанням інноваційних технологій

  Технічне переоснащення підприємства із застосуванням інноваційних технологій. Бізнес-планування технічного переозброєння організації інноваційним обладнанням. Аналіз діяльності підприємства ТОВ "Ореол-1", підвищення конкурентоспроможності продукції.
  
  дипломная работа [307,1 K], добавлен 29.10.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам