Проблеми бізнес-планування на промислових підприємствах в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 005.21 : 658.8

Проблеми бізнес-планування на промислових підприємствах в сучасних умовах

Тєлєтов О.С.

У статті проведено дослідження процесів бізнес-планування на підприємствах, запропоновано авторську версію обґрунтування причин неготовності підприємств до подолання наслідків світової економічної кризи. Опрацьовано шляхи покращення якості складання бізнес-планів, які стосуються створення нової продукції.

Ключові слова: бізнес-план, промислове підприємство, нова продукція, організація виробництва, помилки бізнес-планування.

бізнес планування економічний

В статье проведено исследование процессов бизнес-планирования на предприятиях, предложена авторская версия обоснования причин неготовности предприятий к преодолению последствий мирового экономического кризиса. Предложены пути улучшения качества составления бизнес-планов, касающихся создания новой продукции.

In clause the research of business-planning processes at the enterprises is carried out, the author's version of the reasons substantiation of the enterprises is not prepare to overcoming consequences of a world's economic crisis is offered. The ways of quality improvement the business-plans drawing up concerning creation of new production are offered.

Вступ. Вже два десятиріччя промислові підприємства України впроваджують маркетингову концепцію в свою організаційно-економічну діяльність. Значною мірою маркетинговий підхід реалізовується за допомогою бізнес-планування, яке обґрунтовується за результатами досліджень потреб споживачів цільових ринків, на яких підприємство передбачає позиціонувати. Не дивлячись на це, як відомо, світова економічна криза 2008-2009 рр. з усіх європейських країн чи не найбільше позначилася на Україні - тут чимале скорочення ВВП, інфляція, зростання безробіття та т. ін. Значна частина промислових підприємств показали свою повну неготовність виживати в подібних умовах.

Постановка завдання. Процес створення бізнес-планів на промислових підприємствах України активно почався на початку 90-х років минулого століття. На відміну від існуючого на той час підходу, його основним завданням було - ретельно проаналізувати свої ідеї, перевірити їх на розумність та реалістичність в нових умовах трансформаційної економіки. Ще тоді виділилися два основних напрями бізнес-планування: створення нового продукту на вже існуючому підприємстві та організація самостійного виду діяльності. Але на сьогодні можна констатувати, що процес бізнес-планування так і не став невід'ємною частиною організаційно-економічної діяльності більшості підприємств, для чого необхідно, щоб на протязі кількох років своєї активної фази (від ідеї створення нового товару до його комерційного виробництва), конкретний бізнес-план постійно підтримувався б у робочому (вірогідному) стані. Будь які зміни зовнішнього середовища можуть суттєво вплинути на ступінь виконання його стадій: розробки, створення дослідного зразка або першої промислової партії, тестування тощо. Чому і як змінити таке положення? Одну з варіантів відповіді має дати дана стаття.

Результати. Відповідно до свого призначення бізнес-план нового товару описує всі основні аспекти майбутньої організації його випуску промисловим підприємством, аналізує всі проблеми, з якими воно може стикнутися. а також визначає способи вирішення цих проблем [1].

Здебільшого після виникнення ідеї створення нового виду продукції протягом одного місяця слід впорядкувати перший варіанта бізнес-плану. Фактично це програма розробки другого (основного) його варіанту. Як правило, для цього достатньо одного фахівця. Якщо відразу ж видно безперспективність проектування, варіант архівується з відповідними висновками. Аналіз декількох сотень бізнес-планів у 1994-2008 роках, показує, що цей принцип практично не виконується. В іншому разі - в середньому за 5-8 місяців повинні бути завершені такі роботи. Науково-дослідні безпосередньо з конструкції та технології створення самого виробу. У виробничій сфері проектування може бути спрямоване таким чином: а) створення принципово нових моделей; б) виробництво нових різновидів продукції; в) виробництво зразків, створених раніше на інших підприємствах; г) модернізація вироблюваної продукції; д) підвищення якості вироблюваної продукції; е) впровадження нових прогресивних стандартів на продукцію; ж) створення науково-дослідного інтелектуального продукту. Відповідно до цього обирається основний напрямок розроблення бізнес-плану.

1. Якщо завданням є розроблення самостійного виробу, то пояснюються його переваги перед аналогами або принаймні перед існуючим до цього прототипом (подається калькуляція, окреслюється, з якої вироблюваної кількості починається беззбитковість, розраховується економічна ефективність від переходу до виробництва нового товару тощо).

2. Якщо бізнес-план спрямовано на організацію свого бізнесу, необхідно пояснити, де візьмуться кошти на його впровадження, як передбачається віддавати кредит, навести відповідні договірні збов'язання і т. ін.

3. Якщо метою проекту є створення інтелектуального продукту, то розраховується його умовний економічний ефект, чітко окреслюється сукупність споживачів і пояснюється мотивація придбання ними цього продукту.

Маркетингові дослідження - одна з необхідних складових бізнес-планування, повинні дати чіткі відповіді про місткість цільового ринку, на якому передбачає позиціонувати підприємство, його потенційних споживачів, конкурентів тощо, теж виконується нерідко частково, а то й не проводиться взагалі.

Основні положення організаційно-виробничого та фінансового планів здебільшого наводяться, завдяки тому, що персонал промислових підприємств ще значною мірою складається із фахівців старого покоління, які працювали в умовах планової економіки. Основні об'єктивні помилки тут відносяться до з'ясування питань кооперації з іншими товаровиробниками (колишні товарно-господарські зв'язки розірвані, а нові партнерські стосунки ще не склалися) [2], та лізингової політики, яка широко застосовується нещодавно створеними підприємствами в економічно розвинених країнах, а в українських підприємців та бізнесменів-початківців чомусь викликає побоювання. Фінансовий план, що, як правило, має найбільший обсяг (25-50% загального обсягу бізнес-плану), важко виконати із-за нестабільності банківської системи.

Двом іншим групам комплексу маркетингу комунікаційній політиці та політиці розподілу, які є характерними саме до ринкової економіки взагалі приділяється мало уваги (тут мається етап бізнес-планування, а не комерційного випуску) кваліфікованих фахівців не вистачає, відповідні служби, якщо й існують на великих підприємствах фінансуються за залишковим принципом та не мають права вирішального голосу.

В цих умовах на повноважний орган прийняття рішень з подальшої долі бізнес-плану (раду з маркетингу, науково-технічну раду, правління акціонерів, адміністрацію тощо) лягає надважке завдання - за досить обмежений час прийняти вірне рішення, щодо подальшої долі конкретного бізнес-плану. Якщо на той момент рішення про виробництво даного виду продукції не приймається, то це не означає, що робота зі створення бізнес-плану була марною. Через деякий час ситуація може бути сприятливішою, і з відповідними до неї змінами бізнес-план стане основою випуску нового виробу. Але що ж виробляти в цій ситуації?

Теорія бізнес-планування твердить, що на одні й ті самі виробничі потужності мають розроблятися декілька альтернативних проектів. В цьому разі можна вести мову про прийняття оптимального варіанту бізнес-плану нового товару. Зрозуміло, що в цих умовах значна частина бізнес-планів так і залишається нереалізованою, але це тільки підтверджує необхідність вибору кращих з них. Запропонована в них продукція відрізняється високою конкурентоспроможністю, тривалішим життєвим циклом існування, меншою собівартістю виготовлення та іншими перевагами. Оскільки сукупність розроблених бізнес-планів є надбанням промислового підприємства і так само, як технічна та економічна документація, становить службову таємницю й належить до активів підприємства. За необхідності підприємство може продати той чи інший бізнес-план. Відомі випадки, коли їх ціна сягала мільйонів, а то й десятків мільйонів доларів.

Проаналізоване вище стосується ідеального випадку - сталих економічних умов. На підприємстві ж маркетингової орієнтації необхідно забезпечувати стабільну роботу в умовах динамічного, схильного до нововведень ринку, що безперервно змінюється. Крім того, статистичні дані ХХ і початку ХХІ століття підтверджують, що світова економіка періодично тією чи іншою мірою зазнає впливу кризових явищ. Глобальні кризи виникають приблизно через 40 років (криза 30-х, 70-х років минулого століття та 2008-2009 рр. нинішнього, дрібніші - один раз на 10 років: кінець 70-х, 80-х, 90-х років) [3]. Тобто, яким чином підприємству забезпечити впровадження конкретного бізнес-плану з мінімальними втратами?

Відповіддю на це запитання є один із традиційних підходів, що, як показали дослідження, також практично не застосовується промисловими підприємствами, - обов'язкова, розробка трьох варіантів бізнес-планів: мінімального, що передбачає діяльність підприємства при несприятливому розвитку подій; оптимального (реального, номінального) - при «нормальному» (прогнозованому) розвитку подій; максимального - при найбільш сприятливому розвитку подій. Причиною нехтування цим принципом є як невміння та небажання складати додаткові полярні два варіанти, так і думка, що це просто зайві витрати (так само в Україні ставляться і до виконання положень охорони праці, і до збереження навколишнього середовища, і до необхідності випускати переважно екологічно чисті продукти тощо). Що б не відбулося, у підприємства має бути програма дій у кризових умовах: до якого співвідношення повинні бути знижені асортимент та номенклатура вироблюваної продукція; кого з персоналу “відправити” на пенсію; що з приміщень здати в оренду тощо. В таких умовах промислове підприємство зможе вижити під час будь-якої кризи.

Візьмемо за зразок ринок товарів медицини та фармації. Фармацевтичний ринок останнім часом одержав потужний розвиток, оскільки медицина в Україні перестала бути безкоштовною, як за радянських часів. Приватні та приватизовані підприємства, які випускають медичні інструменти та матеріали, ліки, засоби профілактики одержали широку змогу виробництва нової для себе продукції. Але, як виявилося, отримувати прибутки в сфері розподілу, а не виробництва фармацевтичних товарів, набагато легше, ніж в інших галузях, у яких теж, як відомо, спостерігається влада посередника.

Проведений нами аналіз дав змогу зрозуміти чому. Переважна більшість товарів, навіть якщо не подобається покупцям, все-таки здебільшого задовольняє його споживацькі потреби: не дуже смачна їжа чи напої вгамовують голод і спрагу, немодний одяг захищає від холоду, дощу або спеки, малогабаритна квартира все-таки дає притулок тощо. Крім того, кожен споживач, хоч й інтуїтивно, але відчуває співвідношення “ціна-якість”. На відміну від цього про товари медицини і фармації можна сказати, що: 1) біля 20% ліків, що позиціонують на фармацевтичному ринку, є підробкою і взагалі просто не лікують (тобто не виконують своє функціональне призначення); 2) у поведінці споживачів практично відсутня можливість відчути пропорцію ступеня ефективності лікарського препарату і витрачених коштів (наприклад, препарат за 100 грн. лікує пацієнта повністю, а за 80 грн. - на покращання здоров'я ніяк не впливає); 3) пацієнт може і не знати протипоказань того чи іншого фармацевтичного виробу безпосередньо для нього (як під час прийняття ліків так і в довготерміновій перспективі).

Але, навіть не враховуючи ці особливості, слід констатувати, що ринок медичної та фармацевтичної продукції та медичних послуг не забезпечує потребу населення повністю в звичайних умовах, а тим більше в умовах економічної кризи та епідемій. Не вистачає не тільки складних приладів медичної діагностики та лікування, а й найелементарніших речей: скальпелів, вати, і як з'ясувалося під час епідемії грипу 2009 року, марлевих пов'язок. Виявилося, що Україна зовсім не готова до подібних епідемій, хоч аналогічні спалахи в світі виникають майже щорічно. Якщо б, наприклад, фармацевтичне підприємство мало в резерві бізнес-план з виробництва, наприклад, оксолінової мазі, а підприємство легкої промисловості - з пошиття марлевих пов'язок, то вже за короткий термін можна було б задовольнити попит серед населення, що різко підвищився. Реальний же стан бізнес-планування нового товару (тут термін “нова” використовується як та, що не випускалася) на згаданих підприємствах України такий, що пройшов місяць після початку оприлюдненої епідемії, в кожній області зафіксовано летальні наслідки, а згадана продукція елементарного запобігання зараження на грип та гострі вірусні респіраторні інфекції так і не з'явилася на полицях аптек та інших торгівельних закладів відповідного призначення.

З іншого боку, навіть у таких складних умовах, є підприємства, які в силу тих чи інших обставин нарощують обсяги вироблюваної продукції. Одна з відомих європейських фармацевтичних фірм всього за декілька днів на третину збільшили виробництво лікувальних препаратів. За рахунок чого, в умовах надраціональної організації виробництва на Заході? Пояснюється це теж тим, що фірма мала програму за найбільш сприятливого розвитку подій - максимального плану. В даній програмі дій можуть бути такі складові: максимально можливі обсяги виробництва тих чи інших різновидів продукції; робота з персоналом - кого додатково можна залучити до виробництва; як зробити роботу з постачальниками матеріалів, сировини, посередниками, споживачами інтенсивнішою тощо. В цій ситуації підприємство зможе отримати надприбутки, залучивши їх в подальшому на інноваційний розвиток виробництва: створення нових сучасних видів продукту, технічного переозброєння, залучення енергозберігаючих технологій, підготовку та перепідготовку кадрів та т. ін.

У цілому під час виконання бізнес-плани (так само як і інші стратегічні плани) постійно коректується (підтримується у вірогідному стані). Якщо поточні (короткострокові плани) виконуються практично без змін, то плани розвитку (середньострокові стратегії) та стратегії на осяжне майбутнє (довгострокові стратегії) постійно зазнають вдосконалення під впливом змін у зовнішньому ринковому та внутрішньому організаційно-економічному середовищі підприємства. Існують випадки, коли створений довгостроковий план через 5-10 років не можна було б упізнати. Тобто зараз перед підприємством постає питання не тільки складання бізнес-планів, а й постійної їх оптимізації з метою ефективної організаційно-економічної діяльності та управління нею.

Проведені нами дослідження дали змогу виокремити кілька типових помилок бізнес-планування з об'єктивних та суб'єктивних причин.

1. Для досягнення мети, як правило, існують декілька варіантів розроблення бізнес-плану, але часто перевага віддається полегшеному (традиційному) варіанту, а не заснованому на аналізі ринку та результатах економічного аналізу або маркетингового дослідження рішенню.

2. Відповідальність у проекті розподілено недостатньо чітко. Не визначено: фахівці яких служб підприємства і якою мірою підпорядковані керівнику проекту; хто вирішує питання термінів виконання та витрат; хто і в який формі звітує перед повноважним органом чи керівництвом?

3. При формуванні персоналу часто не враховується факт чи є час роботи над проектом додатковим навантаженням чи робота над ним є посадовим обов'язком?

4. В ході роботи над бізнес-планом не змінюються попередні умови: а) не вносяться або ліквідуються необхідні положення в постановку завдання; б) не обґрунтовується, які нові чинники можна ігнорувати, а які потрібно враховувати; в) не подається порядок проведення змін як під час розроблення бізнес-плану, так і в створеній документації.

5. Повторюються помилки з попередніх проектів та відсутність готовності вчитися на помилках. Не секрет, що нерідко для виконання нового проекту береться старий, в який вносяться зміни без урахування нових умов створення конкретного проекту.

6. Використовуються “старі” техніко-економічні показники (витрати, терміни, розрахунки), хоч для нових проектів їх остаточна вірогідність може бути одержана тільки шляхом аналізу завершених проектів.

Низка наведених конкретніших помилок при створенні бізнес-планів дасть змогу не робити їх у подальшому:

- бізнес-план буває перенасиченим прізвищами людей, що тією чи іншою мірою мають відношення до бізнес-планування, але аж ніяк не впливають на бажання інвестора чи банк вкласти кошти в ці проекти;

- автори бізнес-плану багаторазово з ентузіазмом доводять унікальність свого проекту, але ніхто з них не тільки не приділяє уваги питанням планування, управління, організації діяльності фірми, аналізу ринку, маркетинговим дослідженням, тобто не може довести його фактичну рентабельність, а й навіть нічого не повідомляє про осіб, які займатимуться організацією виробництва, та які зміни, відповідно до цього, відбудуться в організаційно-економічній діяльності підприємства;

- розробники бізнес-плану викладають багато наукової, технічної чи науково-технічної інформації, лише незначна частина якої зрозуміла тим, кому його адресовано;

- у проекті не обґрунтовується ні схема розвитку бізнесу, ні прогноз очікуваного прибутку, без чого навряд чи потенційний інвестор погодиться виділити необхідні кошти;

- проект виконано на підставі сучасної технології, в якій лише дуже обмежена кількість людей має хоч які-небудь базові знання; крім того, надлишкове використання технічних чи спеціальних термінів, сленгу або спеціальних мовних зворотів, що використані у проекті, не можуть дати чітке уявлення про його доцільність;

- якщо відсутні реальні умови для вирішення проблем підприємства, фірми, установи, для якої розробляється бізнес-план, обов'язково потрібно навести конструктивний план реорганізації: нову організацію та структуру управління, маркетингову політику, систему фінансового контролю тощо;

- в бізнес-проектах мало місця приділяється менеджменту. Наприклад, у США цьому чиннику надається більше значення, ніж будь-якому іншому, навіть описанню самого продукту [4]. Бізнес-план вимагає, щоб менеджмент був “збалансованим”. Під цим розуміється раціональне розподілення функцій між різними рівнями управління. Персонал кожного підрозділу управління повинен вирішувати проблеми, тісно взаємодіяти і бути придатним впливати на конкретні рішення;

- потрібно пам'ятати, що “нетворчі” складові бізнес-плану - облік, контроль, складання калькуляцій, листування з партнерами, посередниками, постачальниками, споживачами також життєво важливі для успіху. Відомі випадки, коли фірми, які виробляли гарний товар та мали добре навчених економістів, менеджерів і маркетологів, терпіли значні збитки через недбайливу роботу представників адміністрації, які мали справу з кінцевими споживачами.

Урахування вищенаведеного дає змогу з розробкою кожного чергового проекту не слідувати стереотипам, вдосконалювати своє вміння з бізнес-планування та постійно знаходитись в процесі його оптимізації. Загалом оптимізація бізнес-процесів на підприємстві стосується системи планування в цілому і ґрунтується на визначенні завдань маркетингу і заходів для їх досягнення у певний період часу, виходячи з прогнозів щодо майбутніх умов виконання плану, які базуються на основі аналізу господарського “портфелю”, результатів проведених маркетингових досліджень та виборі стратегії розвитку підприємства. Оптимізація планів - складний процес, внаслідок існуючих зовнішніх (стан економіки держави, науково-технічне середовище, кон'юнктура ринку, споживачі, конкуренти тощо) та внутрішніх (фінансовий стан, структурні пропорції виробництва, матеріальні ресурси, виробничі кадри та ін.) обмежень тієї чи іншої організаційної економічної діяльності. Аналіз значної кількості бізнес-планів показав, що обмеження здебільшого виникають у результаті суперечливості цілей бізнес-планування, починаючи з 2-го рівня їх декомпозиції.

Висновки. За ринкової економіки, а особливо в умовах світової економічної кризи та нестабільної внутрішньої економічної ситуації в Україні, до процесу бізнес-планування промислових підприємств повинні ставитися такі вимоги: на одні й ті самі виробничі потужності мають розроблятися декілька альтернативних бізнес-проектів; обов'язкова, розробка трьох варіантів бізнес-планів: мінімального - за несприятливого розвитку подій, номінального - за прогнозованого розвитку подій, максимального - за найсприятливішого розвитку подій. Це дасть змогу не тільки зберегти існуючі промислові підприємства, а й певною мірою створювати нові види товарів.

Розглянуті в даній статті питання, безумовно, не вичерпують повністю таку складну тему, як планування діяльності підприємства. Однак матеріал, поданий тут, допоможе розроблювачам виробів, економістам, менеджерам та маркетологам уникати помилок у зазначеній сфері і більше використовувати у своїй практиці сучасні методи управління і стратегічного планування.

Література

1. Горемыкин В.А. Бизнес-план: Методика разработки. 45 реальных образцов бизнес-планов / В.А. Горемыкин, А.Ю. Богомолов - 3-е изд., доп. и перераб. - М. : Ось-89, 2002. - 864 с.

2. Тєлєтов О.С. Маркетинг партнерських стосунків у системі виробництва і споживання промислової продукції / О.С. Тєлєтов // Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку : монографія / [С.М. Ілляшенко, Л.Г. Мельник, В.В. Божкова та ін.] ; за ред. С.М. Ілляшенка. - Суми : Унів. кн., 2006. - С. 58-117.

3. Тєлєтов О.С. Маркетингова політика в умовах економічних криз / О. С. Тєлєтов // Зб. тез Другої міжнародної науково-практичної конференції «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу». - 1-3. 10. 2009. - Суми : Мрія-1. - 2009 - С. 214-216

4. Тєлєтов О.С. Бізнес-план : навчальний посібник [для ВНЗ] / О.С. Тєлєтов. - Суми : Вид-во СумДУ, 2005. - 104 с.

Размещено на Allbest.ru