Активізація інноваційної діяльності як умова забезпечення економічної стійкості підприємств

Л.І. Максимова. Активізація інноваційної діяльності як умова забезпечення економічної стійкості підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

254

Механізм регулювання економіки, 2007, № 4

Активізація інноваційної діяльності як умова забезпечення економічної стійкості підприємств

Л.В. Максимова

У статті розглядаються сучасні концептуальні підходи щодо визначення інноваційного впливу на економічну стійкість підприємств. Розглянуто зміст основних елементів економічного аналізу інноваційної діяльності підприємств, визначається критерій її активізації.

Максимова Л.В. Активизация инновационной деятельности как условие обеспечения экономической устойчивости предприятий

В статье рассматриваются современные концептуальные подходы к определению инновационного влияния на экономическую устойчивость предприятий. Рассмотрено содержание основных элементов экономического анализа инновационной деятельности предприятий, определены критерии ее активизации.

Постановка проблеми. Динамічний розвиток України, перспектива зайняти гідне місце в європейському співтоваристві й світі залежать насамперед від освоєння інноваційної моделі економічного розвитку. Стосовно до сучасного етапу розвитку як країни в цілому, так і окремих суб'єктів господарської діяльності інноваційні процеси й джерела їхнього фінансування мають свої специфічні особливості. Урахування цих особливостей і реформування на цій основі систем управління інноваційною діяльністю є найважливішим завданням підприємств різних форм власності.

Ефективна діяльність підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення стійких темпів розвитку й підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем активізації інноваційною діяльністю. Коло питань, розв'язуваних цим видом функціонального управління підприємством, досить великий, тому що інноваційні рішення нерозривно пов'язані з усіма іншими видами діяльності підприємства й стадіями його життєвого циклу, обумовлюють економічну стійкість та перспективу його динамічного розвитку.

Інноваційна діяльність певною мірою властива будь-якому підприємству, оскільки вона являє собою один із найбільш важливих аспектів його функціонування. Однак однією з проблем сучасних підприємств є різке зниження активності інноваційних процесів.

Актуальність розгляду цих питань визначається потребою розвитку теоретичних положень щодо обґрунтування напрямків активізації інноваційної діяльності підприємств і розроблення практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організаційно-економічних методів управління інноваційною діяльністю на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми підвищення інноваційної активності підприємств, джерел її інвестування та фінансових важелів стимулювання - складні й багатопланові. У наукових працях зарубіжних і вітчизняних вчених досліджені різні аспекти цієї проблематики. Серед зарубіжних вчених варто виділити праці Ф. Візера, Д. Йоргенса, К. Менгера, В. Ойкена, И. Фішера, М. Фрідмена, Ф. Хайєка, Л. Ерхарда.

Великий внесок у становлення інноваційної теорії економічного розвитку й формування інвестиційних механізмів забезпечення інноваційних процесів внесли вітчизняні вчені О.І. Амоша, М.І.Крупка, М.А.Павловський, Ю.М.Пахомов, К.М.Ситнік, М.І.Туган-Барановський, М.Г.Чумаченко.

Незважаючи на значний внесок вчених у формування теоретичних і методологічних основ управління інноваційною діяльністю, у виконаних дослідженнях не знайшли достатнього відбиття питання, пов'язані з оцінкою факторного впливу, що визначає активність цієї діяльності, і систематизація послідовності дій щодо розроблення інвестиційної стратегії підприємств. Актуальність і значущість цих питань для забезпечення стійко високих темпів розвитку вітчизняних підприємств обумовили викладення матеріалу статті.

Метою статті є обґрунтування методичних підходів щодо вимірювання та оцінки процесів активізації інноваційної діяльності підприємств.

Викладення основного матеріалу дослідження. Дослідження інноваційно-інвестиційних механізмів розвитку ґрунтуються на теорії ендогенного економічного зростання і визнають нові технології головним джерелом, що підтримує постійне економічне зростання. На цій підставі прогрес залежить повністю або частково від ресурсів, інвестованих у людський капітал, капітал знань та інновації.

Концепція еволюційної економіки являє собою альтернативу неокласичної, особливо з погляду аналізу науково-технічних змін. На основі систематизації робіт представників еволюційного підходу вітчизняними вченими були розроблені такі методичні принципи в дослідженні інновацій, а саме: 1) визнання особливої ролі знання в економічному розвитку; 2) розгляд конкуренції, що ґрунтується на інноваціях, як головний фактор економічної динаміки; 3) визнання інноваційного процесу інтерактивним, складним, соціальним, що створює вироби й поглинає ресурси; 4) розгляд інституціонального оточення як головний чинник, що впливає на динаміку науково-технічного розвитку; 5) приділення великого значення структурам управління підприємствами, які здійснюють значний вплив на інноваційну активність[1, 2,3].

З останніх теоретичних підходів необхідно зазначити концепцію рефлективності, запропоновану Дж. Соросом, як механізм зворотного зв'язку між очікуваннями інвесторів і стійким розвитком підприємства на основі інноваційних проектів, реалізованих із залученням інвестицій.

Економічна теорія обґрунтовує взаємозв'язки інновацій та інвестицій. Однак розроблені концепції економічної теорії вітчизняні підприємства реалізують не дуже активно. Інвестиційна діяльність ще не стала активною опорою інноваційного розвитку. Однієї із причин цього є те, що основні теоретичні постулати теорії інвестицій не були сформульовані для інноваційного етапу економічного розвитку. Для трансформаційної економіки характерний нестабільний стан економіки, низький рівень доходів, відсутність або низький рівень розвитку корпоративного капіталу, що в остаточному підсумку приводить до низького рівня заощаджень і формування інвестиційних ресурсів [4]. Змінюється сама модель економічного розвитку, і цей перехідний процес вимагає свого теоретичного й методологічного забезпечення. Відсутність сучасних концептуальних підходів до управління є однією з першопричин низької активності інноваційної діяльності підприємств.

Кожна з теоретичних моделей результативна на певному етапі й має певний життєвий цикл. Щоб економіка підприємства розвивалася досить стійко, необхідно вчасно змінювати ці моделі. На Заході такі зміни відбуваються досить регулярно. Зокрема, останнім часом у США й Франції явно починає підсилюватися значення соціальної політики та її впливу на інноваційний розвиток [5].

Рекомендації, розроблені в дослідженнях вчених-економістів пострадянського періоду, у першу чергу ІЕ НАН України, щодо великомасштабних науково-прикладних програм містять у собі науково-обґрунтований підхід до завдань ринкового реформування економіки, у тому числі на підставі інноваційних перетворень [6,7]. Однак вони не досить затребувані підприємствами, а залучаються тільки на рівні розрізнених аспектів рішення прикладних проблем, пов'язаних з поточною економічною ситуацією.

Сформовані постулати й теоретичні висновки побудовані на закономірностях економіки індустріального типу і виявилися не в змозі пояснити цілий ряд явищ нової економіки. Відбувається колективний пошук нових теоретичних рішень сучасних економічних проблем, які неможливо вирішити на основі існуючих теорій. Вітчизняна економічна наука зараз має унікальну можливість, не відкидаючи досягнення класичної економічної теорії, сконцентрувати зусилля на дослідженні й творчому розвитку нових економічних концепцій, зокрема концепції стійкого розвитку на основі ефективного управління інноваційною діяльністю на всіх рівнях господарювання.

Світова практика інвестиційної діяльності показує, що найбільш перспективним видом вкладення капіталу є фінансування інноваційних і науково-технічних проектів. Цей напрямок особливо актуальний для України, що має потребу в розширенні, модернізації й відновленні виробництва, у тому числі капіталоємних галузей і наукоємних виробництв [8].

В умовах переходу економіки на інноваційну модель розвитку особливе значення має не тільки теоретичне обґрунтування концепцій, моделей і механізмів управління інноваційною діяльністю підприємств, але і їх методичне забезпечення.

Важливим елементом системи управління інноваційною діяльністю підприємств (ІДП) є сукупність методів аналізу. Економічний аналіз являє собою процес дослідження умов і результатів ІДП з метою виявлення напрямків підвищення ефективності функціонування цієї підсистеми управління.

Економічний аналіз процесу ІДП і дослідження його динаміки базується на матеріалістичній діалектиці й економічній теорії розвитку. Загальний діалектичний метод пізнання реальної дійсності припускає вивчення явищ у їхньому взаємозв'язку й взаємообумовленості, у зміні й розвитку. інноваційний економічний стійкість підприємство

Під методом економічного аналізу процесу ІДП варто розуміти діалектичний спосіб підходу до вивчення інноваційних процесів у їхньому становленні й розвитку. Особливістю методу економічного аналізу є те, що він використовує систему показників, які на тому або іншому рівні управління найбільш широко характеризують досліджувані процеси, виявляють і вимірюють тісноту взаємозв'язку цих показників. Необхідність такого підходу пов'язана з тим, що вивчення кожного показника у відриві від інших породжує помилкові висновки, не дозволяє проникнути в глибину процесів, що відбуваються, усвідомити необхідність проведення тих або інших заходів.

Виходячи із цього, економічного аналізу процесів, ІДП являє собою сукупність способів вивчення трансформаційних процесів у динаміці шляхом виявлення й вимірювання взаємозв'язків досліджуваних елементів розвитку, диференціації їх на складові частини й порівняння з іншими, вимірювання ступеня впливу на досліджувані елементи як окремі складові частини, так і сукупності їх поєднання й у взаємній обумовленості. У цьому визначенні виявляються п'ять найбільш загальних характерних ознак економічного аналізу: виявлення й подання взаємозв'язку досліджуваних процесів; диференціація або деталізація; порівняння; визначення величини впливу факторів; інтегрування або узагальнення.

Без застосування при аналізі всіх названих елементів методу не можливе глибоке й всебічне вивчення процесів, що відбуваються у ході інноваційних трансформацій.

Відповідно до діалектичного підходу на першій стадії аналізу процесів ІДП дослідження проводиться від загального до частки, що являє собою дедуктивний прийом дослідження. На стадії узагальнення вивчаються складові частини аналізованого параметра розвитку інноваційної діяльності та розглядаються з урахуванням впливу їх на загальні аналізовані параметри, що являє собою індуктивний прийом дослідження. Дедуктивний та індуктивний прийоми дослідження - це два боки процесу вивчення явищ. У цьому проявляється єдність і нерозривний зв'язок аналізу й синтезу.

Предметом економічного аналізу є вся доступна інформація з тих або інших напрямків діяльності підприємства, які перебувають в діалектичному взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємодії, що виражає зміну стану тієї або іншої підсистеми підприємства.

До основних етапів економічного аналізу ІДП необхідно віднести:

? формування системи показників, що характеризують ІДП;

? якісний аналіз досліджуваних процесів (результату);

? кількісний аналіз ІДП(результату);

? оформлення висновків і конкретних рекомендацій, що випливають із результатів аналізу.

У процесі аналізу економічні показники зіставляються із плановими даними, з показниками минулих періодів; визначається позитивний і негативний вплив факторів на досліджувані показники, досліджуються причини їхньої зміни, формулюються висновки й пропозиції щодо подальшого перспективного розвитку ІДП. Варто зазначити, що в умовах розвитку ринкових відносин важлива роль приділяється оцінці рівня розвитку підприємства з погляду ефективного використання інноваційного потенціалу й засобів на його інвестування, порівняння витрат і результатів.

Виходячі з цього, основне завдання економічного аналізу процесу ІДП поділяється на такі більше локальні завдання: оцінка стану ІДП; аналіз досягнутого рівня ІДП; аналіз трансформаційних процесів у ІДП; порівняльний аналіз; оцінка ефективності управління ІДП.

Критерієм активізації інноваційної діяльності підприємства може виступати динаміка відтворювальних процесів, що виражається в порівняльній економічній оцінці оновленості виробничих ресурсів, продукції й видів діяльності. Критеріями оновленості варто вважати реальну й потенційну рентабельність виробництва, що забезпечується його техніко-технологічним рівнем. У цьому випадку активізацію інноваційної діяльності підприємства можна розуміти як прискорення техніко-економічного забезпечення відтворювальних процесів на підприємстві, що визначають його економічну стійкість та динамічний розвиток.

Активізація інноваційної діяльності проявляється в підвищенні рівня розвитку технологій, техніки й виробництва, а також у комерційних умовах, що стимулюють інноваційні й інвестиційні процеси. Якщо високий технічний рівень виробництва і якість продукції будуть умовою економічної стійкості підприємств, в управлінні його діяльністю, органічно з'являться дві додаткові функції: пошук нововведень для досягнення й підтримки високої конкурентоспроможної продукції та залучення значних інвестицій.

Для визначення стану й економічно обґрунтованих перспектив інноваційного розвитку нами пропонується метод оцінки динаміки відтворювальних процесів на основі інвестиційних критеріїв, виходячи з об'єктивно існуючих техніко-економічних параметрів, що дозволяють розробити економічну стратегію розвитку підприємства на основі інноваційно-інвестиційної концепції.

Як правило, конкретне нововведення вбудовується у функціонуючу технічну систему. Його ефективність буде залежати від ступеня їхньої технологічної погодженості й сумісності. Тому для підприємства поряд з можливістю одержання прибутку від реалізації конкретних ефективних нововведень інноваційність буде проявлятися у підвищенні загального технічного рівня виробництва та економічних результатів функціонування підприємства.

Для одержання кількісних оцінок варто порівняти технічний рівень конкретного виробництва з технічним рівнем найбільш ефективного еталонного підприємства (підприємства майбутнього), обумовлених сукупністю прогресивних технологій й устаткування для виробництва певної групи товару, що реально існують у даний період, але, можливо, не застосованих на виробництві й навіть ще ніде не впроваджених. Цей рівень може бути представлений на базі прогнозів розвитку техніки і технології та розробленого на їх основі прогнозу технічного рівня виробництва, спеціалізованого на випуску конкурентоспроможних товарів.

Ефективність заходів щодо підвищення технічного рівня виробництва на підставі інновацій можна обґрунтувати такими нерівностями:

Ве< Вф < Вmах , (1)

або за умов незмінних цін

Rе > Rф > Rmin , (2)

де Ве й Rе - витрати й рентабельність еталонного підприємства (відповідно);

Вф й Rф - витрати й рентабельність аналізованого підприємства;

Вmах й Rmin - максимально допустимі витрати й мінімально допустима рентабельність виробництва, що граничать із банкрутством. Кількісна оцінка пріоритетності технологічного рівня виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності підприємства може визначатися на підставі співвідношення

Т= Тр / Те , (3)

де Тр - кількість нових базових технологій, застосованих або впроваджених на аналізованому підприємстві;

Те - кількість нових базових технологій на підприємстві-еталоні даного виду виробництва.

Критерієм технологічної ефективності може бути рівень Т>0,7 (встановлений емпірично) [9].

Економічна оцінка технічного рівня виробництва або інвестиційної програми може вимірятися співвідношенням даних про досягнутий світовий рівень ефективності (рентабельності) даного виду виробництва і його реальному рівні на розглянутому підприємстві.

Висновки. Таким чином, економічно результати інноваційної діяльності (реалізації інвестиційних програм) можуть виражатися:

? зміною цін і основних статей витрат виробництва;

? розраховуватися як відношення приросту доходу підприємства, отриманого за рахунок зміни цін, на сукупність обсягів продукції, що випускається, у зв'язку з підвищенням її якості й споживчих властивостей;

? економією, отриманою від зниження витрат виробництва у результаті реалізації інноваційної програми;

? як відносна економія виробничих витрат з основних їх видів.

Для визначення порівняльної ефективності виробництва на підприємстві можна використати метод «коридор ефективності».

Звичайно, нижній рівень ефективності виробництва відповідає нижньому рівню його рентабельності, що у світовій практиці має величину 20-24% [10]. Верхня межа ефективності має досить розмитий характер і залежить від якості досліджень технічного рівня виробництва й ступеня інформаційної забезпеченості в сфері інновацій. Але в кожному разі вона не може бути нижчою за ефективність передових у технічному відношенні виробництв, що діють на ринку даної продукції.

Література

1. Бузько И.Р. Стратегическое управление инвестициями и инновационной деятельностью предприятия: Монография / И.Р. Бузько, Е.В. Вартанова, А.А. Голубенко. Луганск. Изд-во ВНУ им. В. Даля. - 2002.- 176 с.

2. Васильева Л.Н. Методы управления инновационной деятельностью: Учебное пособие / Л.Н. Васильева, Е.А. Муравьева. - М.: КНОРУС, 2005. - 320 с.

3. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К.,Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ.- К.: Знання України, 2002.- 336 с.

4. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. - К.: ВІРА-Р, 1999. - 319 с.

5. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. - СПб.: Изд.дом «Бизнес-пресса», 1998. - 216 с.

6. Збаразская Л.А. Экономические аспекты развития инновационной активности предприятий // Социально-экономические проблемы развития производства: Сб. науч.тр. - Донецк, 2002.- С.43-51.

7. Инновации в производстве: Социально-экономический аспект / А.И. Амоша, Н.А. Лобанов, Л.Н. Саломатина.- К.: Наук. думка, 2004.- 295 с.

8. Инновационная деятельность в условиях изменения форм собственности: Монография / Б.Т. Клияненко, А.П. Осыка, Г.Н. Маслова и др. - Луганск: Изд-во ВУГУ, 1997. - 48 с.

9. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. - К.: ВІРА - Р, 1999.- 320 с.

10. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності. - К., 2001. - 181 с.

Размещено на Allbest.ru