Аналіз підходів до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних надзвичайними ситуаціями, в Україні та світі

І.М. Комарницький, М.І. Бублик, М.Й. Товт. Аналіз підходів до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних надзвичайними ситуаціями, в Україні та світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

150

Механізм регулювання економіки, 2008, № 1

Аналіз підходів до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних надзвичайними ситуаціями, в Україні та світі

І.М. Комарницький, М.І. Бублик, М.Й. Товт

Досліджено підходи до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних надзвичайними ситуаціями, в Україні та світі. Проаналізовано ефективність даних підходів. Запропоновано в основу систематизації дослідження соціально-економічних збитків покласти розрахунок величини збитків на базі визначення пофакторних та пореципієнтних збитків.

Постановка проблеми

Постановка проблеми полягає в тому, що існуючий нормативний апарат аналізу економічних збитків від негативного впливу наслідків надзвичайних ситуацій (НС) досить опосередковано оцінює соціальні збитки. В основу даної оцінки економічних збитків покладено цілісне уявлення про вплив НС різного типу на територіальні реципієнти і здоров'я населення.

Оскільки будь-яка НС в тому або іншому ступені припускає виникнення забруднення водного і повітряного басейнів, вилучення з користування або погіршення якості сільськогосподарських угідь і лісогосподарських ділянок, негативний вплив на рекреаційні об'єкти і об'єкти природоохоронного фонду, втрату вартості основних фондів, то все це вносить свій вклад у вартісну оцінку збитків, пов'язаних із загрозою для життя та втратою здоров'я населення.

Проблема систематизації підходів щодо правильного обчислення соціально-економічних збитків у вартісному та правовому аспектах лишається актуальною і на сьогоднішній день в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Загалом кажучи, оскільки немає єдиного підходу до визначення поняття соціально-економічних збитків, зумовлених наслідками аварій та катастроф, то немає і єдиного методологічного підходу до обчислення і врахування окремих складових наслідків НС.

У законодавстві України відзначено, що збитками в широкому розумінні вважають грошовий вираз зменшення або втрати (загибелі) певного майнового блага.

У Цивільному кодексі (ЦК) Української РСР від 18 липня 1963 р. частина 2 ст. 203 встановлено, що збитками є витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна. Як бачимо, чинний ЦК надає поняттю збитків майнового забарвлення. Цей нормативно-правовий акт характеризує збитки в загальних рисах і не розкриває поняття витрат, пошкодження або втрати майна, не одержаних доходів. На практиці це породжує проблеми для сторін у доказуванні правильності розуміння цих понять і сум, що підлягають стягненню з винної сторони або відшкодування державою у випадку НС.

ЦК України від 16 січня 2003 р. містить дещо нові положення про збитки як один із способів захисту цивільних прав та інтересів. Стаття 22 ЦК відзначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як бачимо, новий ЦК дещо видозмінив формулювання поняття збитків, але, по суті, види збитків збігаються.

Однією із проблем, що виникла з 1 січня 2004 р., є наявність суперечностей у положеннях про збитки ЦК та Господарського кодексів (ГК) України від 16 січня 2003 р. Річ у тім, що ГК передбачає інший, розширений та більш деталізований склад збитків.

Стаття 225 ГК відносить до складу збитків не лише вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати потерпілої сторони, не одержаний прибуток, а й додатково матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з нормами ГК до додаткових витрат належать штрафні санкції, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

Відмінності між положеннями обох кодексів негативно впливати на практику правозастосування. Отже, дана проблема досі лишається з правової точки зору невирішеною.

Щодо відшкодування збитків зупинимось на загальних положеннях ЦК. Оскільки за ЦК реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, то найскладнішим залишається питання дослідження збитків та визначення основних критеріїв їх оцінки.

Щодо дослідження соціальних збитків, завданих НС, то основною категорією цих збитків, по суті, є „вартість людського життя”, яку деякі дослідники [5] визначають умовно, оскільки людське життя безцінне. Зрозуміло, що втрата людиною життя не може бути оцінена ніякими матеріальними критеріями. Однак тисячі людей потрапляють у НС і навіть обирають вид діяльності з підвищеним ризиком для самого життя за певну, у тому числі й грошову, винагороду. Ці обставини примушують людей свідомо чи несвідомо оцінювати своє життя. Тобто відбувається свідома чи несвідома оцінка життя. Оскільки ці обставини пов'язані з якістю життя, то оцінку зазначеної категорії (втрати людиною життя) можна теж пов'язати із якістю життя.

Досліджуючи цю категорію з наукового погляду, під поняттям „вартість життя” розуміють економічний еквівалент збитку, що може бути завданий людині за ризикованих умов. Економічна суть його полягає у грошових чи інших виплатах, що компенсують громадянину підвищений ризик втрати життя чи здоров'я через виконання певних функцій за небезпечних умов [8, 10, 11, 5]. Щодо цього використовують як визначальні такі критерії:

- порівняльний аналіз оцінки впливу різноманітних чинників ризику в ролі економічного еквівалента;

- розрахунок економічної ефективності захисту від впливу агресивного чинника з метою зниження інтегрального ризику для людини;

- розроблення раціональних заходів керування ризиком для різних видів діяльності;

- визначення достовірних обсягів соціально-економічних компенсацій збитків.

Аналіз останніх досліджень стосовно розрахунку соціально-економічних збитків, завданих НС у різних галузях народного господарства в Україні та світі, дає змогу виділити наступні підходи для визначення певної компенсації через оцінку втрати здоров'я чи життя людини.

1. Підхід, що ґрунтується на визначенні виплат, згідно з рішенням суду [10] як компенсація за втрату життя чи здоров'я, заподіяну моральну шкоду з індивідуальним підходом до кожного потерпілого. Наприклад, у РФ діапазон таких виплат 120--180 посадових окладів, що у середньому становить 28 тис. дол. США. У країнах Західної Європи і США середня сума компенсації за втрату здоров'я і загибель людини - близько 250 тис. дол. США. Найбільші суми в розрахунку на одну особу (1,85 млн дол. США) було виплачено сім'ям потерпілих після автокатастрофи над Локері у 1988 році. В окремих випадках виплати становили 10 млн дол. США на одну сім'ю. Середній обсяг однієї компенсації, виплаченої державою кожному потерпілому від терактів в Нью-Йорку 11 вересня 2001 р., становив близько 1,5 млн дол. США. Авіакомпанія „Air France” оцінила компенсацію за кожного пасажира, що розбився на «Конкорді», майже у 3 млн німецьких марок.

Необхідно зазначити, що обсяг судових виплат залежить від обсягу матеріальних і моральних збитків позивача чи його родини. В Україні законодавством встановлено ліміт обсягу виплат за моральні збитки. У разі нещасних випадків на виробництві він становить 200 мінімальних заробітних плат (близько 13 тис. дол. США), у разі дорожньо-транспортної пригоди - близько 10 тис. дол. США [1]. Для інших випадків цей ліміт взагалі не встановлено.

2. Підхід, що ґрунтується на добровільних виплатах [8]. При цьому надають добровільні виплати з метою зменшення загрози для життя і здоров'я чи суму винагороди за добровільне виконання небезпечної роботи. Обсяг добровільної виплати визначають через опитування різних категорій громадян та встановлення справедливих обсягів соціальних компенсацій. Опитування, проведені за кордоном, засвідчили тісний взаємозв'язок розміру добровільної виплати та обставин, пов'язаних з ризиком для життя. Це спричиняє труднощі в оцінці його вартості. За кордоном межа можливих оцінок становить 180 тис. - 1 млн дол. США [10].

Визначення вартості життя за цим підходом має значні розбіжності. Це пов'язано з тим, що вони залежать і від матеріальних втрат потерпілих, і від їхнього соціального статусу та індивідуального сприйняття моральної шкоди. Тому цей підхід потребує масштабного опитування різних категорій громадян.

3. Підхід, що ґрунтується на економічних оцінках у галузях, де використовують джерела іонізуючого випромінювання [2]. Тут визначення компенсацій у зв'язку із втратою життя чи здоров'я пов'язані із втратами ВНП і з відшкодуванням фізичної та моральної шкоди. При цьому використовують поняття «вартість дози опромінення» або «вартість ризику». Діапазон таких компенсацій у РФ у радіаційній безпеці становить 0,5 тис. - 48 тис. дол. США, у Сполучених Штатах Америки та Європі - від 2 тис. до 5 млн дол. США. Обсяг моральних збитків за цим підходом може перевищувати втрати ВНП у десятки разів [2].

Вищенаведені підходи ґрунтуються на суб'єктивних оцінках і не можуть бути безпосередньо використані для розрахунків відповідних компенсацій чи проведення вартісної оцінки соціальних збитків.

Існують також інші підходи, що дають об'єктивнішу оцінку, оскільки в їх основі - математичний аналіз соціально-економічних показників.

4. Підхід, що ґрунтується на страхових компенсаціях [5], які визначають як величину грошової компенсації, еквівалентної сумі, розміщеній у вигляді депозитного банківського вкладу під реальну відсоткову ставку, що забезпечує сім'ї загиблого годувальника раніше встановлений сімейний дохід. При цьому для конкретного сімейного господарства необхідно враховувати різницю у статках сімейних господарств різного складу та соціального стану [7]. Цей підхід доцільно використовувати для визначення обсягів страхових компенсацій під час страхування життя.

5. Підхід, що ґрунтується на визначенні особистого капіталу [10]. Розмір компенсацій визначають як суму річних доходів громадянина впродовж життя. Обсяг особистого капіталу для осіб, які не можуть самостійно отримувати доходи, визначають з огляду на законодавчо встановлені обсяги мінімальної заробітної плати.

6. Підхід, що ґрунтується на визначенні збитків народного господарства [10]. Визначальним тут є національний дохід, створений громадянином упродовж життя, враховуючи витрати на заробітну плату та відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Підхід дає можливість оцінити збитки народного господарства від загибелі особи чи втрати нею працездатності.

7. Підхід, що ґрунтується на визначенні непрямої вартості [5]. Розмір компенсацій визначають як вартість лікування, догляду та реабілітації хворих і витрат на заходи з охорони здоров'я, соціальні виплати тощо. Тут оцінюють діапазон отриманих значень розміру компенсацій для конкретної особи, враховуючи значні відхилення, спричинені великою кількістю чинників, що впливають на результат спостережень. Розмір компенсацій зростає пропорційно валовому національному продукту (ВНП), насамперед з урахуванням щорічного сімейного доходу, річного заробітку, витрат на охорону здоров'я та соціальних виплат, що безпосередньо пов'язані з реальною величиною цього показника.

Формування цілей статті.

Дане дослідження присвячене аналізу підходів до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних НС, та їх ефективності.

Виклад основного матеріалу

В основу даного аналізу можна покласти дослідження ефективності підходів щодо визначення розміру компенсацій соціальних збитків, завданих НС.

Найважливіший фактор, що значною мірою визначає розмір компенсації соціальних збитків, завданих НС - це рівень економічного розвитку країни, який залежить від величини створеного валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення або ВНП (ВВП плюс сальдо розрахунків із закордонними країнами). Саме від величини ВНП насамперед залежать рівень, якість та тривалість життя населення, стан здоров'я, якість харчування, рівень освіти, фінансові можливості держави та суспільства щодо забезпечення соціального захисту непрацездатних, необхідний рівень обороноздатності країни, розвиток науки, мистецтва, культури, врешті-решт, розмір компенсаційних виплат [4]. Це пояснює велику розбіжність у значеннях цього показника для різних країн світу. З огляду на підхід, що ґрунтується на визначенні збитків народного господарства, останній безпосередньо залежить від величини ВНП на душу населення, тобто від рівня економічного розвитку країни. Отже, між рівнем економічного розвитку держави та розміром компенсаційних виплат за втрату здоров'я чи життя є пропорційна залежність.

Соціальні збитки досягають високого рівня за умов існування екологічної та природно-техногенної небезпеки. У випадку НС часто неможливо забезпечити людині її життєво важливі інтереси природними ресурсами та захистити її від негативного впливу навколишнього середовища, зруйнованого НС. Внаслідок надмірної концентрації сільського господарства та промисловості в Україні має місце катастрофічне забруднення повітря, води та ґрунту, тобто існує висока ймовірність настання НС. Значний антропогенний тиск на навколишнє середовище призвів до втрати стійкості екосистем, створив реальну загрозу життю та здоров'ю громадян. Так, за даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 1990 по 2006 рік. захворюваність на злоякісні новоутворення в Україні зросла з 300 до 356 випадків на 100 тис. населення, а кількість нових випадків інвалідності - з 490 до 654 випадків на 100 тис. населення; середня тривалість життя скоротилася на 3 роки [3]. Це свідчить про погіршення якості життя людей, яке виникає внаслідок забруднення довкілля через промислові викиди, НС на промислових об'єктах та загалом техногенні катастрофи. До витрат на першочергові заходи з ліквідації наслідків техногенних катастроф додаються величезні витрати, пов'язані зі зростанням смертності та погіршенням здоров'я населення, що є головними показниками якості життя громадян, тому питання визначення ефективних підходів щодо встановлення розміру компенсацій соціальних збитків, завданих НС, безпосередньо пов'язано з проблемою аналізу збитків людині та суспільству в цілому.

Масштаби втрат від зростання захворюваності та смертності, спричинених НС, оцінити надзвичайно важко, оскільки, окрім первинної захворюваності, необхідно враховувати спадкові хвороби, що виникають внаслідок мутагенної дії отруйних речовин, радіоактивного та електромагнітного опромінення. Техногенні катастрофи приводять також до руйнацій, пожеж, вибухів, через які травмуються та гинуть люди. За даними МНС України, тільки за перший квартал 2005 р. внаслідок нещасних випадків техногенного характеру в Україні загинуло 94 та постраждало 40 осіб. Ці втрати в грошовому еквіваленті (виплати, компенсації, матеріальна допомога тощо) становлять близько 57 млн гривень [6].

Розрахований розмір компенсацій може бути застосований як базовий для встановлення точного обсягу компенсацій та виплат громадянам, потерпілим внаслідок НС, чи тим, які мешкають на екологічно забруднених територіях. Держава має гарантувати компенсації постраждалим (грошові виплати, пільги, безоплатні оздоровчі програми тощо). Фінансування заходів, спрямованих на запобігання виникнення НС, підвищення надійності промислового виробництва, дасть можливість державі заощадити значну суму коштів і поліпшити соціальне становище громадян.

Аналіз найчастіше застосовуваних підходів до визначення розміру компенсацій для середньостатистичного громадянина засвідчив, що їх можна умовно поділити на дві групи: експертні та аналітичні підходи.

Основу першої групи експертних підходів становить суб'єктивна оцінка розміру компенсацій. До цієї групи належать підходи, що ґрунтуються на визначенні судових виплат; на добровільних виплатах; на економічних оцінках розміру компенсацій в галузях, де використовують джерела іонізуючого випромінювання.

Основу другої групи аналітичних підходів становить математичний аналіз великої кількості соціально-економічних показників, які використовували для даних розрахунків. До цієї групи належать підходи, що ґрунтуються на визначенні страхових компенсацій; особистого капіталу; збитків народного господарства; непрямої вартості.

Водночас слід зауважити, що використання різних методів аналітичної групи дуже часто дає результати, що значно відрізняються між собою. Це пояснюють різною структурою базових показників та особливостями їх формування. Так, ВНП є абсолютно об'єктивним показником, що відображає сукупну вартість продукції галузей матеріального виробництва і сфери послуг у країні та за її межами. Суб'єктивна складова тут відсутня. В обсягах річної зарплати та щорічного сімейного доходу є суб'єктивний чинник, оскільки ці величини хоча й мають об'єктивне підґрунтя, встановлюються адміністративно. Найбільша частка суб'єктивної складової міститься у показниках, що використовували у підходах визначення непрямої вартості, а саме: витрати на лікування, реабілітацію, оздоровлення, профілактику та соціальні компенсації. Ця частка витрат у річних бюджетах держави жорстко контролюється і до останнього часу фінансувалася за залишковим принципом. збиток економічний надзвичайний компенсація

Абсолютна величина зазначених виплат і компенсацій не повною мірою відображає ту частку доходу, що могла б внести до державної скарбниці людина, яка втратила працездатність. Тому і розмір компенсацій соціальних збитків, розрахований за підходом визначення непрямої вартості, дуже занижений, тому цей підхід, на наш погляд, не варто рекомендувати для практичного застосування.

Динаміка розміру компенсацій громадян повторює динаміку рівня економічного розвитку країни. Так, останні п'ять років розрахунковий розмір компенсацій стрімко зростає. Різницю у темпах зростання ВНП та абсолютній величині розміру компенсацій соціальних збитків, розраховану за підходом визначення збитків народного господарства і підходами визначення страхових компенсацій та особистого капіталу (останні дають близькі результати), можна пояснити тим, що до ВНП, окрім зарплати та соціальних компенсацій, входить виробництво основних фондів та засобів виробництва, а останнім часом має місце позитивна тенденція - прискорення темпів оновлення матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання.

Разом з тим розмір компенсацій, розрахований за різними підходами, відрізняється у 15-25 разів, що свідчить про їх нерівноцінність. Найоб'єктивніші результати можна отримати, використовуючи підхід визначення збитків, завданих народному господарству, тобто беручи за основу збитки держави у разі загибелі громадянина чи втрати ним працездатності.

Отже, аналіз існуючих методологічних підходів до обчислення збитків внаслідок аварій (катастроф) чи стихійних лих показав, що визначення витрат на компенсацію конкретних збитків вимагає систематизації таких збитків і створення відповідної системи розрахунків соціально-економічних збитків. В основу даної систематизації пропонується покласти систему інтегральних (узагальнюючих) показників кількісного вираження рівня і динаміки наслідків дії вражаючих факторів, які умовно можна поділити на три групи (прямі, непрямі та сукупні збитки). Слід враховувати, що прямі збитки - це втрати усіх видів ресурсів, які пов'язані безпосередньо з аварією чи стихійним лихом. Вони складаються із пошкоджень, а іноді і повного порушення земельних та лісових ресурсів, будівель, забудов та споруд, доріг, зупинок виробничого циклу на підприємствах і недоотримання за цей період прибутку, відвернення трудових, матеріальних ресурсів на ремонтно-відновлювальні роботи, з втрат виготовленої продукції, сировини і напівфабрикатів тощо.

До показників непрямих збитків, зокрема, доцільно віднести також і дані щодо погіршення умов економічної діяльності господарських об'єктів та систем життєдіяльності населення в результаті порушення стійкості економічних і технологічних зв'язків, які обумовлюються аварією чи стихійним лихом. Слід зазначити, що непрямі збитки є наслідком прямих втрат.

Щодо показників сукупних збитків, то сюди необхідно відносити дані про дійсне і потенціальне зменшення обсягів господарської діяльності та результатів соціальних програм внаслідок відвернення коштів на цілі, пов'язані з ліквідацією аварії чи наслідків стихійного лиха, відшкодуванням прямих і непрямих збитків. Вони характеризують ті наслідки НС, які нерозривно і взаємно пов'язані з ними, супроводжують їх і знаходяться у взаємодії.

Ідейною основою систематизації соціально-економічних збитків має бути розрахунок величини збитків на базі визначення пофакторних та пореципієнтних збитків. Пофакторні збитки відображають комплексну економічну оцінку заподіяної шкоди за основними факторами впливу. До них відносять збитки від забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, поверхні землі та грунтів.

Пореципієнтні збитки відображають економічну оцінку фактичної шкоди, завданої основним реципієнтам впливу. До них відносять збитки від: втрат життя та здоров'я населення, руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції, вилучення або погіршення якості сільськогосподарських угідь, втрат продуктів та об'єктів лісового господарства, втрат рибного господарства, знищення та погіршення якості рекреаційних ресурсів, збитки, що заподіяні природно-заповідному фондові, невироблення продукції внаслідок припинення виробництва, втрат тваринництва.

Важливу роль у систематизації дослідження збитків відіграє порядок визначення збитків. Відповідно до нормативно-правових актів, що на сьогодні діють в Україні, зокрема в [12] в останньому розділі даної методики, зазначається, що збитки визначаються виходячи з характеру наслідків НС, а не зі змісту НС, що відбулась. Одна й та сама НС може викликати різні наслідки, так само як різні НС можуть викликати той самий наслідок. У випадку, якщо потерпілій стороні заподіяно збитки декількох видів, то збиток кожного виду розраховується окремо, а отримані результати додаються. При визначенні розміру збитків необхідно виключити дублювання. Методи розрахунку збитків, що наводяться в аналізованій методиці, залежать від наслідків НС.

Оскільки ніщо не стоїть на місці, в тому числі й методики розрахунку збитків, то в даному підході до систематизації соціально-економічних збитків слід передбачити можливість гнучкого корегування формул розрахунків збитків відповідно до змін у нормативних документах. Для різних НС варто створити універсальні формули розрахунку збитків, доступні в інтерактивному режимі. Це значно полегшило б роботу юристам, які практикують у цій сфері. Розрахунки при цьому були б максимально точними, повними та аргументованими. До речі, доцільно також було б передбачити в українському законодавстві норму, відповідно до якої розмір збитків можна було б розраховувати на основі визначених у встановленому порядку і діючих норм, нормативів, цін, тарифів тощо. Витрати, що перевищують зазначені норми, нормативи, ціни, тарифи, могли б не підлягати відшкодуванню.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, у роботі досліджено підходи до оцінки соціально-економічних збитків, заподіяних НС, в Україні та світі. Проаналізовано ефективність даних підходів. Запропоновано в основу систематизації дослідження соціально-економічних збитків покласти розрахунок величини збитків на базі визначення пофакторних та пореципієнтних збитків.

Перспективою подальших досліджень у даному напрямку є розроблення методики, яка б дозволяла здійснити розрахунок економічної ефективності і доцільності необхідного інвестування бюджетних і позабюджетних коштів на заходи щодо попередження НС, можливість оперативної оцінки соціально-економічних збитків за систематизованим підходом на базі новітніх технологій.

Література

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (№ 1105-XIV) від 23 вересня 1999 року. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1&find=1&typ=1

2. Демин В.Ф., Сидоренко В.А., Шевелев Я.В. Социально-экономические критерии и показатели безопасности ядерной енергетики // Радиационная безопасность и защита АЭС. М.: Энергоатомиздат, 1991. Вып. 13, С. 19-30.

3. Европейская база данных «Здоровье для всех». Режим доступу: http://www.euro.who.int

4. Илларионов А.Н. Критерии экономической безопасности // Вопросы экономики. 1998. №10. С. 35-58.

5. Корчагин В.П., Нарожная В.Л. Экономическая оценка ущерба от людских потер // Проблемы прогнозирования. 1998. № 5. С. 109-120. Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

6. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2004 році. Режим доступу: http://www.mns.gov.ua

7. Подузов А.А., Кукушкин Д.К. Шкала эквивалентности как инструмент измерения уровня жизни // Проблемы прогнозирования. 1999. № 1. C. 108-122.

8. Радаев Н.Н. Цена жизни и социально-экономические компенсации // Военная мысль. 2001. № 1. С. 44-47.

9. Тер-Акопов А.А. Безопасность человека (теоретические основы социально-правовой концепции). М.: Изд-во МНЭПУ, 1998. 196 с.

10. Трунов И.Л., Трунова Л.К., Востросаблин А.А. Экономический эквивалент жизни человека // Вестник Российской академии естественных наук. 2004. № 4.

11. Урланис Б.Ц. Проблемы динамики населения СССР. М.: Наука, 1974. 335 с.

12. Постанова КМУ „Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” від 15 лютого 2002 р. № 175.

Аннотация

И.М. Комарницкий, М.И. Бублик, М.И. Товт

Анализ подходов к оценке социально-экономического ущерба, причинённого чрезвычайными ситуациями, в Украине и мире

Исследованы подходы к оценке социально-экономического ущерба, причинённого чрезвычайными ситуациями, в Украине и мире. Проанализирована эффективность данных подходов. Предложено в основу систематизации исследования социально-экономического ущерба положить расчет величины убытков на базе определения пофакторного и пореципиентного ущерба.

Размещено на Allbest.ru