Размещено на http://allbest.ru

1

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

Якість і ціна житлово-комунальних послуг

Гоць Тетяна Василівна, аспірант.

Вступ

Постановка проблеми. Наявні економічні механізми формування тарифів на житлово-комунальні послуги не стимулюють виробництво високоякісних послуг, не вирішують проблеми обліку споживчих властивостей послуг в ціноутворенні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджень з даної проблеми недостатньо. Вітчизняні дослідники (Гура Н.О., Дзяд О.В., Онищук Р.І., Строкань Т.М.) підтверджують, що сформовані економічні механізми не дозволяють досягнути якісного та ефективного надання житлово-комунальних послуг, проте також не вказують шляхи вирішення проблеми.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. В Україні посилюються вимоги до стандартів, нормативів при наданні житлово-комунальних послуг, проте проблема обліку в регульованому державою ціноутворенні споживчих властивостей таких послуг не вирішена, тим самим у виробників комунальних послуг не створюється зацікавленість в досягненні оптимального рівня якості.

Цілі статті. Запропонувати механізми вдосконалення порядку формування цін на житлово-комунальні послуги та зменшення їх вартості при недоотриманні якості на них.

Виклад основного матеріалу

Якість послуг та ціна взаємно пов'язані: чим краща якість, тим більше потрібно за неї платити. Проте недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України (ЖКГ), зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі не спроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належного рівня та якості.

За 2005 рік збитки галузі склали понад 1,2 млрд грн, а у 2006 році тільки на підприємствах комунальної теплоенергетики збитки склали 968 млн грн. За оцінками фахівців Держспоживстандарту України близько 70% підприємств ЖКГ допускали порушення в якості.

При цьому, як правило, не проводилися необхідні перерахування за неякісне надання послуг. Більше ніж половина міст з населенням понад 100 тисяч чоловік забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. Незадовільний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води.

Тарифи на житлово-комунальні послуги є регульованими, тому реформа відносин у ЖКГ часто зводиться тільки до реформи пропорцій оплати послуг без урахування зростання якісних показників. Намагання Уряду забезпечити повне відшкодування підприємствам економічно обґрунтованої вартості послуг призвело до зростання у 2006 році в 1,9 разу тарифів у житлово-комунальній сфері без помітного поліпшення їх якості. До запровадження нових тарифів не введено систему управління якістю послуг, сертифікацію відповідності якості, не розроблено стандарт на послуги з утримання будинків. економічний собівартість комунальний

Низька якість послуг зумовлена і надто високим рівнем монополізації галузі, внаслідок чого споживачі не мають вибору і змушені користуватися такими послугами, які їм пропонують. Комунальні підприємства, користуючись своїм монопольним становищем, не прагнуть до впровадження ефективних методів виробництва. Більшість вітчизняних дослідників (Гура Н.О., Дзяд О.В., Онищук Р.І., Строкань Т.М.) підтверджують, що сформовані економічні механізми, відсталість реформ не дозволяють досягнути справедливого й ефективного надання житлово-комунальних послуг.

Тому метою статті є запропонувати шляхи вдосконалення державного регулювання цін, взаємопов'язаного із покращанням якості житлово-комунальних послуг. Якість повинна бути орієнтована на задоволення потреб споживачів, а не виробників, яку можна досягнути лише заінтересованою участю працівників підприємства і відповідною його організаційною структурою. Формально к стабільному й ефективному функціонуванні ЖКГ зацікавлені всі сторони: як населення, так і інші споживачі прагнуть отримати якісні послуги за “справедливою” ціною, держава - позбавитися надлишкового вантажу фінансування і субсидіювання, підприємства - своєчасно одержувати плату за реалізовані якісні послуги та прибутково здійснювати виробничу діяльність.

Одним із принципів, на яких базується державна політика у сфері житлово-комунальних послуг, є дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків та правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг, також функціонування підприємств, що їх виробляють, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Якість житлово-комунальних послуг відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” - це сукупність нормативних характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольнити встановлені або передбачувані потреби споживача, ціна ж стимулює покращання споживчої вартості послуги - підвищення її якості, розширення виконуваних робіт, змушує виробників швидко реагувати на зміну в потребі та попиту з метою її раціоналізації. Діяльність житлово-комунального підприємства в умовах ринку вимагає орієнтації виробничої діяльності насамперед на потреби потенційних споживачів. Вплив рівня якості послуг на обсяги надання послуг та прибуток графічно подано на рис. 1. З економічного погляду забезпечення вищих показників якості потребує більших витрат (крива витрат 1), але покращання якості послуг приводить до задоволення потреб та зростання обсягів надання послуг (крива обсягів 2).

Рис. 1. Вплив якості послуг на величину обсягів надання послуг та прибутку

При недостатній якості, обсяги надання послуг незначні і, як правило, зберігається збитковість. Кожна послуга має деяку корисність та цінність, тому надання послуги в повному обсязі, наприклад з утримання будинків, є ціннішою, ніж окремі складові, або види робіт такої послуги. Цілі підвищення якості можуть досягатися, наприклад, зростанням витрат запасів, кваліфікації персоналу, впровадженням передових технологій, оскільки цим можна поліпшити терміновість, надійність, своєчасність, досягнення вимог стандартів, в такому випадку спричиняється конфлікт із ціллю зниження витрат. На підставі аналізу досягнення показників якості та витрат на надання послуг обирається оптимальний рівень, при якому досягаються найкращі показники. Деякі економісти вважають, що стимулююча функція ціни у ЖКГ приводить в окремих випадках до відхилення цін від вартості, наприклад, плата за гірше житло, де більше витрат, нижча , але, як правило, своєчасне та точне відображення в цінах динаміки витрат і споживчих властивостей послуг стимулюють раціональну зміну у структурі виробництва та споживання. Таким чином, вимірювальна стимулююча функція ціни не суперечить одна одній.

Особливістю тарифної системи на житлово-комунальні послуги є те, що тарифи одночасно виконують функції оптових та роздрібних цін. Тарифи ЖКГ повинні забезпечувати госпрозрахункові умови роботи підприємств та реалізацію соціально-економічних функцій, властивих роздрібним цінам. Оскільки ці функції переважають, сфера житлово-комунальних послуг відзначається значною розбіжністю у рентабельності видів послуг та підприємств, які відрізняються за рівнем концентрації виробництв, спеціалізації, технічної озброєності праці і собівартості виробництва та надання послуг.

Різні умови виробництва та надання послуг і форм ціноутворення у ЖКГ обумовили суттєві відмінності застосованих методів ціноутворення, тому у цій сфері, як правило, ціни формуються на задані нормативні, кількісні та якісні показники, а якщо вони не дотримані при фактичному наданні послуг, то повинна зменшуватися плата за них.

Проте проблема обліку в ціноутворенні споживчих властивостей ще не вирішена. Практично відсутня економічна відповідальність за низьку якість послуг. Органам стандартизації і ціноутворення слід звернути значну увагу щодо нормування якості видів послуг та відповідної диференціації тарифів.⁸ У першу чергу, тарифи на житлово-комунальні послуги повинні визначатися в залежності від якості.

В нинішніх умовах державного регулювання цін диференціація цін в залежності від якості більш тісно пов'язується тільки при нормативному методі формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, оскільки залежить від кількості виконуваних робіт - складових послуги. Диференціація тарифів на водо- і теплопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів в основному є територіальною і визначається різним рівнем суспільно необхідних витрат праці залежно від природно - кліматичних умов регіону, обсягів надання послуг, рівня концентрації, технічного стану підприємств, тощо. Інколи диференціація тарифів пов'язана з відомчою належністю. У 2006 році діапазон тарифів згідно з даними Держспоживстандарту України по регіонах склав: з теплопостачання - від 83,4 до 523,8 грн/1Гкал; водопостачання - від 0,94 до 7,5 грн/1м³; водовідведення - від 0,33 до 10,55 грн/1м³.

До головних причин, які обумовлюють розбіжності у рівнях тарифів, Мінекономіки віднесено:

· затвердження планово-збиткових тарифів без визначення джерел відшкодування витрат суб'єктам господарювання;

· неоднаковий підхід до формування тарифів у частині розрахунку фонду оплати праці ( середня заробітна плата відрізняється по галузі в 1,5 разу);

· малі обсяги надання послуг ( до 10 тис. Гкал тепла та до 50 т.м³ води та стоків) у невеликих населених пунктах;

· часткове завантаження виробничих потужностей (фільтрувальних станцій, насосів, котелень тощо);

· значна зношеність основних засобів, у т.ч. транспортних мереж;

· різний рівень питомих витрат енергоносіїв на виробництво теплової енергії (від 0,146 до 0,225 тис. м³/1 Гкал) та підйом води (від 0,5 до 3,74 квт-год/ м³), що обумовлюються як технічним станом обладнання, довжиною водо-тепломереж, так і відсутністю заходів з енергозбереження;

· протягом тривалого часу перегляд тарифів на комунальні послуги адміністративно стримувався органами місцевого самоврядування.

Таким чином, не дотримується один із основних принципів обліку в ціноутворенні якості послуг - це відшкодування суспільнонеобхідних витрат на покращання споживчих властивостей послуг, тим самим у виробників не створюється зацікавленість в досягненні оптимального рівня якості. Кожному рівню розвитку продуктивних сил властивий свій суспільно нормативний рівень якості, відхилення від нього, як доверху, так і донизу наносить шкоду суспільству.

Тому важливим завданням є визначення такого рівня якості даної послуги виходячи з типових умов її споживання, виявлення та оцінки додаткових витрат, у т.ч. і витрат праці на доведення якості до суспільно-нормативного рівня, відображення в цінах таких витрат.

В основу розроблення стандартів та диференціації цін на послуги ЖКГ залежно від якості в Україні покладено:

- з централізованого постачання холодної та гарячої води: відповідність щодо якості та тиску води, температури гарячої води, а також розрахункових норма витрат води у точці розбору; безперебійність надання послуг; рівень благоустрою будинків;

- з централізованого опалення: нормативна температура повітря у приміщеннях; початок та закінчення опалювального сезону; рівень благоустрою будинків; безперебійність надання послуг;

- з централізованого водовідведення: нормативи з відведення стічних вод; безперебійне надання послуг;

- з утримання будинків: надання послуг відповідно до типового переліку для кожного будинку; капітальності рівня облаштування та благоустрою будинків;

- з вивезення твердих побутових відходів: дотримання правил благоустрою.

Економічним шляхом підвищення якості є встановлення прийнятних для виробників та споживачів цін, економічне стимулювання виробництва високоякісних послуг.

При побудові тарифів на житлово-комунальні послуги необхідно використати там методи обліку споживчих властивостей.

1) Диференціацію тарифів на послуги залежно від наведених споживчих властивостей. Основою для такої диференціації є відмінності у ефективності споживання та в оцінці споживачем тих чи інших різновидів послуг, неоднакові витрати на виробництво послуг різної якості. З допомогою цін ефект від покращання якості ділиться між виробниками і споживачами послуг, для того, гарантувати відносне здешевлення більш якісних послуг, посилити зацікавленість споживачів в її використанні, стимулювати прогресивні зрушення у структурі виробництва і споживання. В ціноутворенні необхідно враховувати динаміку зміни якості послуг та фактор часу, періодично переглядати в бік покращання стандарти (технічні умови) і ціни.

Таким чином, із впровадженням нормативу безперебійності надання послуг, передбаченням нормативу тиску подачі води, типового переліку послуг при наданні житлових послуг обов'язково повинні формуватися нові рівні тарифів.

2) Застосування знижок до тарифів за зміну споживчих параметрів послуг. Величина знижок повинна відповідати нормативам у розрахунку тарифів і застосовуватися до місячної плати за кожний день (період) перевищення допустимості відхилення.

Виходячи із таких методів обліку не можна погодитися із запровадженням в Україні зменшення плати на 20% за весь строк відхилення якості холодної води від ГОСТУ 2874-82 “Вода питьевая. Технические требования и контроль за качеством”, вимог санітарного законодавства та від дозволів Держспоживстандарту (аналогічно і по гарячій воді) або застосованій градації температури гарячої води, наприклад: 45-49⁰С плата зменшується на 10% за весь строк відхилення, 40-44⁰С - плата зменшується на 30%.

Такі підходи не сумісні із нормативним методом формування тарифів. А на такі послуги, як вивезення твердих побутових відходів, утримання будинків діючими Порядками формування тарифів зовсім не передбачена система знижок за надання послуг із відхиленням від якісних показників. На підставі проведеного дослідження діючого порядку формування квартирної плати, здійснення комплексної економічної оцінки в сукупності споживчих властивостей послуг з утримання будинків автором розроблено схему зв'язку якісних показників і тарифів.

Відповідно до постанови КМУ від 12 липня 2005 року №560 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” передбачено, що розмір тарифу визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактично наданих послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг, в який входить 26 видів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте на практиці органи місцевого самоврядування, як правило, не передбачають включення в розрахунок тарифів весь перелік послуг. За даними Мінекономіки станом на 01.01.2007 року у тарифах у різних населених пунктах включаються від 3 до 24 складових таких послуг.

На наш погляд, для тісного зв'язку якісних показників необхідно запровадити визначення базового тарифу, сформувати його величину для багатоквартирного житлового будинку, в якому житлово-експлуатаційне підприємство надає всю кількість окремих послуг, складових послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

При формуванні тарифів житлово-експлуатаційні підприємства повинні враховувати стандарти, санітарні норми та правила, інші нормативно-правові акти, а також акти органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які регулюють строки, якість, періодичність та обсяг послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Таким чином, формування тарифів буде включати такі етапи:

- вибір структури базового тарифу;

- визначення обгрунтованих нормативних витрат, що забезпечують надання окремих послуг, складових послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;

- визначення базового тарифу;

- визначення тарифу для нарахування плати за послуги по кожному будинку.

Вартість кожної послуги - складової тарифу та встановлених нормативів. Формування тарифів по кожному будинку окремо проводиться шляхом виключення із базового тарифу вартості послуг, що не надаються, або деякий період не надаються споживачам цього будинку. У випадку зміни типового переліку послуг якісних та кількісних показників послуги, що впливають на вартість послуг, змінюється величина базового тарифу шляхом його коригування.

Використання нормативного методу калькулювання дозволяє забезпечити своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відхилень встановленого технологічного процесу, змін складу витрачених ресурсів, посилює можливості оперативного управління виробництвом та якістю послуг. В платіжному документі відповідно до договору передбачається перелік виконаних робіт, складових послуг, їх вартість та сума, яка належить до сплати за надану послугу.

Таким чином, аналізуючи практичні підходи до питання вдосконалення державного регулювання цін на житлово-комунальні послуги, відповідно до якісних показників можна зробити висновок про однорідність способів вирішення цієї проблеми, що зводиться до пошуків формування обґрунтованих тарифів та зменшення плати при недоотриманні кількісних і якісних показників послуг, закладених в розрахунок базових тарифів.

Висновки

Запропоновані механізми вдосконалення формування обґрунтованих тарифів та зменшення плати при недоотриманні кількісних і якісних показників послуг, закладених в розрахунок базових, який є одним із економічних шляхів стимулювання виробництва високоякісних житлово-комунальних послуг.

Бібліографія

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Підручник. - К. : Атіка, 2006. - 528с.

2. Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 24 червня 2004 року №1875-IV.

3. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навчальний посібник. - К.:МАУП, 2001. - 152с.

4. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: Постанова КМУ від 12 червня 2005 року № 560.

5. Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централіз. опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення: Постанова КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

6. Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централіз. опалення і постач. гарячої води: Постанова КМУ від 10 липня 2006 р. № 955.

7. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення: Постанова КМУ від 12 липня 2006 року № 959.

8. Про першочергові заходи щодо реформування тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення: Розпорядження КМУ від 26 червня 2006 року № 363.

9. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120 с.

Анотація

УДК 330.15

Якість і ціна житлово-комунальних послуг. Гоць Тетяна Василівна, аспірант Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.