Державний фінансовий контроль як дійовий інструмент підвищення ефективності державних цільових програм

Размещено на http://www.allbest.ru/

238

Механізм регулювання економіки, 2005, № 4

Державний фінансовий контроль як дійовий інструмент підвищення ефективності державних цільових програм

І.В. Басанцов

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто проблему розвитку та вдосконалення державного фінансового контролю як дійового інструменту підвищення ефективності державних цільових програм.

АННОТАЦИЯ

И.В. Басанцов Государственный финансовый контроль как действенный инструмент повышения эффективности государственных целевых программ

В статье рассмотрена проблема развития и совершенствования государственного финансового контроля как действенного инструмента повышения эффективности государственных целевых программ.

ВСТУП

фінансовий державний санкція порушення

Загальновизнано, що дієвість державного фінансового контролю може бути досягнута шляхом своєчасного і найбільш повного усунення виявлених у результаті аналітичних і контрольних заходів недоліків і порушень. Його дієвість підсилюється внаслідок застосування до підконтрольних організацій фінансових санкцій і заходів дисциплінарного впливу стосовно винних осіб, вживання відповідних заходів щодо профілактики порушень державної дисципліни і подальшого поліпшення фінансової і господарської діяльності установ, що перевіряються, та організацій соціальної сфери і науки, розробки і внесення пропозицій з метою вдосконалення державного фінансового контролю у цілому.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

На сьогодні науково обґрунтована методологія державного фінансового контролю перебуває на стадії становлення.

Оцінка показників ефективності роботи органів фінансового контролю потребує удосконалення. Оцінювати ефективність роботи органів фінансового контролю тільки на підставі виявлених порушень діючих норм фінансового законодавства (чим більше порушень і чим більша ймовірність їх виявлення, тим вища ефективність їхньої діяльності), звичайно ж, неправильно. Необхідно розробити такі критерії і підходи до оцінки ефективності фінансово-контрольної роботи, які відбивали б не лише виконання функцій, покладених на органи контролю, а й комплексно оцінювали ефективність діяльності об'єкта, що перевіряється, виявляли “вузькі” місця, невикористані резерви.

Зазвичай організація фінансового контролю пов'язана з великими витратами, які можуть бути виправдані одержанням відповідного економічного ефекту, причому не тільки відображеними в акті порушеннями і вираженими в конкретних цифрах збитки.

Поняття “ефективність фінансового контролю” - досить складне, воно характеризується певними критеріями й визначеною оцінкою. Більшість учених розглядає ефективність з погляду адекватності досягнутих у процесі її здійснення позитивних результатів наміченим цілям з найменшими затратами часу, сил і коштів. Від того, якою “ціною” ці цілі досягаються, залежить ефективність проведеного органами контролю заходу.

Головним критерієм визначення ефективності кінцевого результату контролю є сукупність його об'єктивних наслідків. Одержання такого результату вимагає знання про зміст діяльності органу контролю, а також про зміни, що відбулися під впливом контролю в управлінні. Якщо в результаті контрольного заходу орган державного фінансового контролю виявив недоліки чи порушення, то його обов'язок не тільки вжити заходів стосовно винних, а й вказати шляхи щодо викорінення допущених порушень.

Як відомо, ступінь ефективності контролю тим вищий, чим менше зусиль і коштів витрачається на досягнення позитивного результату.

Визначення ступеня ефективності контролю залежно від загальних підсумків підконтрольного об'єкта занадто ускладнене, тому що часто виділити ту частку управлінського ефекту, що припадає на контроль, практично неможливо.

Складність полягає у розмаїтості показників, з якими зіштовхується перевіряючий на контрольному об'єкті, а також цілей і завдань цих показників. Тому зіставити ефективність контролю чи привести до загального знаменника якість їхньої роботи, оцінити кількісними характеристиками можна лише умовно.

Таким чином, виявлення і розробка показників ефективності контролю, їх систематизація, взаємозв'язок та оцінка результативності - процес, що вимагає наукових підходів.

Ряд учених вважає, що ефективність - це сума ефекту, одержаного від проведення фінансового контролю, яку можна класифікувати як соціальний, організаційний і економічних ефект [5].

Соціальний ефект виявляється у застосуванні заходів до осіб, що допустили порушення, включаючи звільнення, притягнення до кримінальної відповідальності. Міри такого впливу, наприклад у соціальній сфері з питань цільового й ефективного використання фінансових ресурсів на програмні заходи державних цільових програм, не дозволяє цільові кошти спрямовувати на інші цілі, аніж соціального спрямування.

Організаційний ефект полягає в поліпшенні структури органу виконавчої влади різних рівнів. Приклад: контрольними заходами була встановлена нераціональність існуючої на той час структури державних органів охорони здоров'я (служби санітарно-епідеміологічного нагляду). У результаті структура була змінена, створений один мобільний орган виконавчої влади в особі Міністерства охорони здоров'я України із широкими повноваженнями, що дозволило заощадити державні фінансові ресурси у зв'язку зі значним скороченням чиновницького апарату. Внаслідок таких рішень скорочуються зайві ланки управлінського ланцюга і підвищується оперативність управління.

Економічний ефект виявляється головним чином у вживанні заходів щодо повернення в державний (місцевий) бюджет коштів, використаних не за цільовим призначенням. У результаті діяльності всіх органів фінансового контролю щорічно в державний бюджет повертаються значні суми, використані не за цільовим призначенням. Крім того, поліпшується діяльність суб'єктів, що перевіряються, особливо стосовно економії бюджетних і позабюджетних коштів [1].

Для підвищення ефективності державного фінансового контролю необхідно поліпшити якість роботи фахівців, що займаються контролем.

Ефективність державного фінансового контролю досягається своєчасним і повним усуненням виявлених у результаті аналітичних і контрольних заходів недоліків і порушень. До підконтрольних організацій застосовують фінансові санкції і заходи дисциплінарного впливу щодо винних осіб, здійснюється робота з профілактики порушень державної дисципліни і подальшого поліпшення фінансової та господарської діяльності об'єктів, що перевіряються.

У практичній діяльності контроль виконання за результатами контрольних заходів здійснюється різними шляхами. Наприклад, виконання рішень відслідковується документально і шляхом переписки стосовно питання, що перебуває на контролі. Можна здійснювати виконання рішення шляхом проведення перевірки безпосередньо на об'єкті, що перевіряється.

Контроль усунення порушень і недоліків об'єкта, що перевіряється, дозволить підвищити ефективність контрольної роботи.

Узагальнюючи реальну практику з дослідницькими поглядами, доходимо такого висновку: для досягнення дієвості державного фінансового контролю слід застосовувати наступні заходи:

- оперативне застосування в ході контрольних заходів керівниками об'єктів, що перевіряються, заходів з ліквідації виявлених недоліків і порушень, реалізація ними розпорядницьких і насамперед фінансових рішень з наведення державного порядку;

- організація контролю виконання рішень, прийнятих за результатами аналітичних і контрольних заходів [4].

Ефективним є оперативне вживання мір покарання у процесі контрольного заходу. За пропозиціями ревізорів керівники об'єктів, що перевіряються, наводять необхідний порядок, видають відповідні розпорядницькі рішення, усувають порушення державної фінансової дисципліни, перераховують до бюджету належні йому суми, повертають кошти, що належать їм і незаконно знаходяться в інших організаціях. При цьому видаються накази, установлюється жорсткий порядок щодо використання фінансових ресурсів, притягуються до відповідальності особи, винні в порушеннях.

Згідно з вимогами Закону України “Про Рахункову палату” оформляються результати проведеного фінансового аналізу і контрольних заходів. Уживання заходів за результатами аналізу і перевірок (ревізій) також здійснюється відповідно до вимог зазначених вище нормативних актів.

Обов'язково у матеріалах фінансового аналізу повинні відбиватися:

- передбачені законодавчими й іншими нормативними правовими актами обсяги бюджетних асигнувань на розвиток охорони здоров'я, санепідемнагляду, фізичної культури і спорту, туризму;

- фактичні відхилення в процесі виконання державного (місцевого) бюджету від затверджених показників, причини відхилень;

- наслідки невиконання затвердженого державного (місцевого) бюджету по видатках на охорону здоров'я, санепідемнагляд, фізичну культуру і спорт, туризм;

- вжиті заходи для ліквідації відхилень у бюджетному фінансуванні, мобілізації додаткових фінансових коштів з різних позабюджетних джерел;

- оцінки, висновки і пропозиції, спрямовані на усунення зазначених вище відхилень, а також на удосконалення бюджетного процесу і фінансового законодавства.

За результатами контрольних заходів вживаються відповідні заходи - як у ході їх проведення (безпосередньо на об'єкті контролю), так і по закінченні ревізії або перевірки.

Реалізація результатів контрольно-ревізійних заходів безпосередньо на об'єктах соціальної сфери починається вже в процесі їх проведення шляхом вжиття необхідних заходів керівниками об'єктів, що перевіряються, або вищих органів.

Якщо в ході проведення контрольного заходу в оперативному порядку порушення і недоліки не усуваються або усуваються частково, або взагалі не застосовуються ніякі міри, то вступає в дію встановлений порядок направлень подань і розпоряджень Рахункової палати керівникам об'єктів, що перевіряються, керівникам вищих організацій, а також органам державної влади.

Крім того, з розкритих зловживань матеріали передаються правоохоронним органам. Інформація про результати контрольних заходів і прийнятих мір направляється також до Верховної Ради. За необхідності про результати контрольних заходів повідомляються Президент та Уряд.

Як показала практика, такий принцип реалізації результатів контрольних заходів Рахункової палати є досить ефективним. При цьому береться до уваги, що Міністерство фінансів України має право: обмежувати, припиняти, а в окремих випадках і припиняти відповідно до законодавства фінансування організацій при виявленні фактів нецільового використання ними коштів державного бюджету, а також у випадку неподання ними у встановлений термін звітності про витрачання раніше отриманих коштів; стягувати у встановленому порядку з організацій кошти державного бюджету, витрачені ними не за цільовим призначенням, з накладенням відповідного штрафу.

За результатами аналізу готуються матеріали, де відбиваються:

- передбачені законодавчими й іншими нормативними правовими актами обсяги бюджетних асигнувань на соціальну сферу;

- затверджені законами про державний бюджет на кожний поточний рік суми по видатках на соціальну сферу;

- відхилення в ході виконання державного (місцевого) бюджету від установлених показників (із зазначенням причин);

- наслідки невиконання затвердженого державного (місцевого) бюджету і прийняті заходи щодо ліквідації відхилень, мобілізації додаткових фінансових ресурсів з різних позабюджетних джерел;

- оцінки, висновки і пропозиції, спрямовані на усунення зазначених вище відхилень, а також на удосконалення бюджетно-фінансового процесу і бюджетно-фінансового законодавства [3].

Відповідно до Закону України “Про Рахункову палату” за результатами контрольно-ревізійних заходів, що перевіряють безпосередньо на об'єкті контролю, оформляються:

- акти на об'єкті, що перевіряється, на основі достовірних документів, операцій, розрахунків, записів в обліку, даних звітності із зазначенням виявлених недоліків і порушень (що саме порушено, ким, період порушень і обсяг збитку);

- звіти за результатами контрольно-ревізійних заходів складаються, як правило, в Рахунковій палаті на основі актів (можливе включення аналітичних та інших даних). У звітах, поряд із виявленими недоліками і порушеннями, аудиторами Рахункової палати робляться оцінки і висновки, записуються конкретні пропозиції щодо реалізації контрольно-ревізійних матеріалів.

Звичайно ж, державний фінансовий контроль - не самоціль, а невід'ємна частина системи регулювання. Його метою є розкриття відхилень від затверджених показників державного бюджету і порушень установлених принципів, законності, фактів нецільового і неефективного використання фінансових ресурсів і державної власності на якомога ранній стадії. Це дозволяє вчасно вжити коригувальних заходів, притягти до відповідальності винних осіб, одержати компенсацію за заподіяний державі збиток (за прибутками і видатками державного бюджету) і здійснити запобіжні заходи щодо порушень у подальшому.

Органи фінансового контролю організовують перевірки фактичного виконання рішень, прийнятих за результатами аналітичних і контрольних заходів. Цим самим вони прагнуть доводити справу до фактичного виправлення порушень, фактичного притягнення до відповідальності винних осіб і, найголовніше, домагатися усунення перешкод у розвитку перевірених установ і організацій, усієї галузі, економіки в цілому. В кінцевому підсумку вони сприяють подальшому поліпшенню фінансової і господарської діяльності перевірених об'єктів, ефективному виконанню виробничої діяльності [6].

На практиці контроль виконання рішень, прийнятих за результатами аналітичних і контрольних заходів, здійснюється шляхом:

відстеження виконання рішень за документами і перепискою з цього питання;

організації перевірки з виходом безпосередньо на об'єкти, що перевіряються.

Треба зазначити, що ефективними є обидва способи контролю виконання.

Здійснення жорсткого контролю виконання рішень сприяє підвищенню виконавчого рівня на об'єктах, що перевіряються, у галузях і в економіці в цілому. У свою чергу, воно сприяє посиленню державної дисципліни і насамперед - зміцненню державної фінансової дисципліни. Чим неухильніше і жорсткіше здійснюється контроль виконання, тим більший чиниться вплив на наведення порядку в країні.

Контроль виконання обов'язково є самостійним розділом планів роботи Рахункової палати. Особливо ж він передбачається у планах стосовно організації перевірки на місцях виконання подань і розпоряджень Рахункової палати, а заодно - окремим пунктом у програмах ревізій (щодо усунення недоліків і порушень, розкритих попередніми перевірками).

Повторний вихід на раніше перевірений об'єкт - найбільш ефективний із усіх застосовуваних форм і способів контролю виконання. Тільки будучи безпосередньо на об'єкті, можна по документах переконатися, наскільки фактично вживаються заходи з виконання рішень, прийнятих за підсумками раніше проведеної перевірки:

чи здійснюються організаційні заходи (уточнення статуту, структури, окремих нормативних актів і т.п.);

чи повністю отримані кошти від орендарів, покупців, користувачів платних послуг;

- чи сповна розрахувалися по платежах і в позабюджетні соціальні фонди (Пенсійний фонд України тощо);

чи закриті необґрунтовано відкриті раніше рахунки в банках, чи повернуті кошти з ненадійних банків;

чи скорочена зайва кількість осіб - розпорядників кредитів із правом першого і другого підпису;

чи ліквідовані незаконні ліцензії;

- чи зроблені необхідні фінансові операції по сумах нецільового використання бюджетних коштів (у гривнях та іноземній валюті);

- чи налагоджене правильне використання державної власності, чи повернуте державі незаконно приватизоване державне майно;

- чи притягнуті до відповідальності винні посадові особи.

Інспектори Рахункової палати несуть персональну відповідальність за невиконання тих заходів, що передбачаються за підсумками проведених перевірок. Тобто реалізації підлягають в повному обсязі всі рішення, розроблені в ході і за результатами здійсненого контролю.

ВИСНОВКИ

Таким чином, реалізація результатів контрольних заходів щодо перевірки державних цільових програм є важливою частиною загальної системи державного контролю, є її підсистемою. Водночас вона має свою досить складну сукупність елементів, що дозволяє розглядати її як самостійне явище, від ефективності здійснення якого багато в чому залежать кінцеві результати як контролю, так і економічного розвитку регіонів і країни в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

Агафонов В.А. Анализ стратегий и разработка комплексных программ. М.: Наука, 1990.

Адамеску А., Кистанов В. Региональные программы, перспективные вопросы//Экономист. 1997. № 3.

Алексеев И.А. Рыночная экономика и контроль//Контролинг. 1991. № 1.

Алексашенко С. Жесткая финансовая политика в России//Вопросы экономики. 1992. № 12.

Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. М.: Финансы и статистика, 1989.

Волчихин В.Г. Европейская организация высших контрольных органов//Контролинг. 1991.№ 4.

Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. М.: Юридическая литература, 1973.

Дубинин С. Финансовая политика и совершенствование межбюджетных отношений//Финансы. 1994.

Размещено на Allbest.ru