Ринок факторів виробництва в умовах досконалої та недосконалої конкуренції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра менеджменту

Курсова робота

з кредитного модуля «Мікроекономіка»

Ринок факторів виробництва в умовах досконалої та недосконалої конкуренції

Виконав Міхалець Вадим Олександрович

Керівник: Дунська Алла Рашидівна

Київ 2019

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ПРОПОЗИЦІЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА
• 1.1 Фактори виробництва: їх характеристика та класифікація
• 1.2 Індивідуальна пропозиція факторів виробництва (праці, капіталу, землі)
• РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА
• 2.1 Похідний характер попиту, пропозиція і рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва
• 2.2 Ринки факторів виробництва з неповною конкуренцією
• РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА (допрацьовую)
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ВСТУП
• Актуальність теми дослідження. Формування поняття «фактори», або ж як їх ще називають, «ресурси виробництва» сягає давнини і несе за собою неабияку історію та потенціал. Основоположником вчення про ФВ є Ж. Б. Сей. Саме він виділив три ресурси, а саме працю, землю і капітал, які своєю ринковою ціною формують витрати виробництва і дозволяють оцінювати фактори виробництва.
• З часом ця теорія розвивалася і кожен з науковців, що досліджували цю тему, вносили певні особисті корективи, щодо важливості, класифікації, характеристики та інших компонентів ФК. Серед таких «сміливців» варто відзначити А. Сміта, Б. Оліна та Р. Хекшера, які пов'язували ресурси виробництва із забезпеченістю природними ресурсами, цим самим вивівши, що вартість одиниці праці повинна бути менша по відношенню до вартості одиниці землі і капіталу.
• Об'єкт дослідження: ринки факторів виробництва в умовах досконалої та не досконалої конкуренції на основі класичної версії класифікації факторів виробництва у економічній теорії.
• Предмет дослідження: чинники, необхідні для виробництва товарів та послуг; усі необхідні елементи, які використовуються для створення матеріальних і духовних благ, тобто фактори виробництва і їх цінності.
• Цінність же ж кожного із зазначених основних видів ресурсів - це корисність, що визначається насамперед продуктивністю, здатністю приносити своєму власникові певний вид доходу.
• Мета курсової роботи: з'ясувати, як діють ринки землі, капіталу та праці в умовах повної та не повної конкуренції. Дізнатися про фактори, які сприяють виникненню тієї чи іншої ситуації. Вивчити, яку роль відіграє похідний(змінний) попит на ринках ФК. Розкрити зміст терміну «Індивідуальні пропозиції факторів виробництва» і зрозуміти, як їх використовувати.

РОЗДІЛ 1. ПРОПОЗИЦІЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

1.1 Фактори виробництва: їх характеристика та класифікація

Споживання економічних ресурсів є важливим для кожного виробництва, не залежно від того, в якій економічній системі воно здійснюється. Фактори виробництва - це певна частина економічних ресурсів, що використовується в процесі виробництва і, звісно ж, є його умовою. Зважаючи на обсяг, з легкістю можна стверджувати, що економічні ресурси значно більші факторів виробництва, які реально використовують, тому економічні суб'єкти не мають на меті залучити до сфери виробництва все можливі економічні ресурси. Отож поняття «фактори виробництва» менше, аніж «економічні ресурси».[1]

На сьогоднішній день, існує безліч різноманітних підходів до класифікації факторів виробництва. Праця, предмет і засоби праці - фактори, які виділяються у Маркситській теорії. Іноді їх об'єднують в групи і отримують особистий і речовий фактори. Сукупність духовних і фізичних здатностей людини, що використовують у процесі виробництва, тобто робоча сила, належить до особистого фактору. До речових - засоби і предмет праці, що являють у сукупності засоби виробництва. [1, с. 38]

Загальноприйнятими у економічній теорії класичними видами факторів виробництва є праця, земля і капітал. Про них далі трішки детальніше.

Тлумачення землі, як фактора виробництва, відбувається наступним чином:

1) як залучені у виробництво природні ресурси всіх видів;

2) як природний найважливіший ресурс - власне земля.[2, с. 188]

Праця, як фактор виробництва - це виготовлення матеріальних благ і надання послуг шляхом витрат фізичних, професійних, інтелектуальних, психічних та інших здібностей людини, тобто - людського капіталу.[2, с.188]

Сукупністю ресурсів різного способу відтворювання і різного роду, використання яких у процесі виробництва надає можливість у збільшені продуктивності праці називають капіталом. Структурними одиницями капіталу виступають гроші, обладнання, цінні папери, проміжний продукт.[2, c.189]

Класифікація факторів виробництва, яку ми сьогодні можемо спостерігати і яка була покладена в основу сучасну теорію виробництва, належить відомому французькому економісту Ж. Б. Сею, що обрав за основу своєї праці положення Адама Сміта про три види доходу: прибутку на капітал, оплати за працю і ренти із землі. Шотландський економіст пояснив походження цих видів доходу зростанням продуктивності праці, тобто економією самої ж праці. «Будь-який, а точніше - кожний із факторів виробництва породжує по собі відповідний дохід» - вважав Жан-Батіст Сей.[3, c.1, 2]

В економічній науці вже досить давно триває суперечка про те, який із вище перелічених факторів є найбільш важливим. Ф. Кене стверджував, що «земля - це мати багатства». Вільям Петті та Адам Сміт були впевнені у тому, що праця - батько багатства. У цей же ж час, три відомі економісти, такі як Ж.-Б. Сей, Дж.Б. Кларк і Ф. Візер вважали, що участь усіх факторів у створенні продукту і отриманні додаткової вартості є рівнозначним. Таким чином, на основі цих тверджень, було створено наукову теорію «поставлення». Особистої думки, попри твердження інших, притримувався й надалі К. Маркс, який наголошував на тому, що жива праця - головний чинник виробництва, єдиний творець додаткової вартості.[3, c.2]

На сьогоднішній день підприємство виступає в якості особливого фактора виробництва. Це різновид праці, для якого є характерними досить високі організаторські здібності, новаторство, високий рівень кваліфікації та підприємницький ризик. Даний вид діяльності полягає в ефективному поєднанні факторів виробництва для створення товарів і послуг, які приносять дохід усім повноцінним учасникам підприємства, що задовольняли б суспільні потреби.[4, c.225]

На думку Лобачової Н. В. «в економічній теорії постіндустріального суспільства виділяють додатково інформаційний та екологічний ресурси (фактори) (рис. 1.1.1).

Технологія - створені людиною способи впливу на ресурси в процесі виробництва, що розширюють можливості використання їх властивостей.

Енергія - рушійна сила, яка перетворює природні ресурси з метою створення товарів і послуг.

Інформаційний ресурс - пошук, збір, обробка, зберігання та поширення необхідних для виробничої діяльності людини корисних відомостей.»[4, c.227]

Рис. 1.1.1. Взаємодія основних факторів виробництва із інформаційними та екологічними ресурсами.[4, c.227]

Висновки: Отже, як ми бачимо вище фактори виробництва - це певна частина економічних ресурсів, яка задіяна у процесі виробництва і виступає її умовою. Впродовж певного періоду часу виникало досить багато теорій про класифікації ресурсів виробництва, проте загальноприйнятими видами все ж залишилися праця, капітал та земля і кожен з ним має якісь свої унікальні особливості. Проте час не стоїть на місці і у сучасному постіндустріальному світі з'явилися додаткові ФВ: інформаційні та екологічні. Вони тісно пов'язані із класичними ресурсами і взаємодіють з ними.

1.2 Індивідуальна пропозиція факторів виробництва (праці, капіталу, землі)

Земля, праця, капітал - фактори виробництва, індивідуальну пропозицію кожного з яких пропоную вивчити детальніше. Для початку розглянемо особливості пропозиції ресурсів виробництва на прикладі пропозиції праці. Пропозиція праці - це співзв'язок між обсягом праці, який може запропонувати власне власник цього ресурсу працедавцям на ринку за інших незмінних умов та між ставкою заробітної плати. Індивідуальна пропозиція праці відображається, як раціональний вибір між цінністю благ, що міг би придбати найманий робітник за рахунок доходу від продажу праці, та цінністю відпочинку для цієї особи. Вільний час - обмежене благо, тому з кожною годиною праці, це благо скорочується. Для прикладу розглянемо карту байдужості в просторі двох благ (рис. 1.2.1): а) вільний час (F); б) гроші (M) -- представляють всі інші блага.[2, c.205]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.1. Карта кривих байдужості в просторі вільного часу і грошей.[2, c.206]

Дуговата форма, або ж випуклість, кривих байдужості до початку координат вказує наступне: потрібно супроводжувати скорочення вільного часу все більшою сумою грошей. В залежності від того, як далеко знаходиться крива байдужості від початку координат - збільшується рівень добробуту. Нехай задана ціна праці - «rL» - ставка часової заробітної плати. Опираючись на це, можна дізнатися, скільки праці особа зможе/захоче продати. Щоденний заробіток індивіда складає: W = (24 - F) Е rL = 24 Е rL - F Е rL. За умови що W = 0, F = 24. Якщо F = 0, то W = 24 Е rL. Графік такої функції матиме вигляд прямої заробітної плати, де кожна точка -доступні сполучення грошей і вільного часу.(рис. 1.2.2) [2, c. 206]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.2. Пряма заробітної плати.[2, c.206]

Проте, якщо ж подивитися з іншої сторони, з легкістю усвідомлюєш, що бажаним для особи сполученням цих благ є будь-яка точка кривої байдужості. Об'єднавши обидва графіки - дізнаємося, яку кількість праці запропонує індивід за даної ціни праці.(рис. 1.2.3)

Точка дотику «Е» є рівноважною прямої заробітної плати і кривої байдужості. Рівновага - внутрішня. В такій ситуації індивід «М» вибирає «F*» годин дозвілля і «М*» грошей, з чого можна зрозуміти, що він пропонує на ринку праці 24 -- «F*» годин своєї праці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.3. Рівноважна комбінація дозвілля і грошей.[2, с.207]

Лінія заробітної плати повертатиметься праворуч, за часовою стрілкою, за умови, що заробітна плата підвищиться. Внаслідок цього особа(індивід) за рахунок скорочення вільного часу на величину |F2F1| - збільшує пропозицію праці.(рис. 1.2.4) [2, c.207]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.4. Визначення обсягу пропозиції праці.[2, c.207]

Реакція індивіда на зміну ціни праці може бути виражена у двох складових - ефект заміни і ефект доходу. Провівши допоміжну лінію до вихідної кривої байдужості, яка є паралельною новій лінії заробітної плани - виділиться ефект заміни. Ефект заміни складатиме ніщо інше, як різницю |F1F3|. Проявлення ефекту заміни завжди відбувається однаково: зростає заробітна плата - пропозиція праці збільшується; зниження ціни праці - скорочення пропозиції праці. Коли зростає ціна праці, відповідно зростає і добробут індивіда. Це виражено в переході на нову, більш віддалену, криву байдужості. Внаслідок цього важливість вільного часу значно зростає, тому особа частину робочого часу замінює дозвіллям. Так, свого роду, виражається дія ефекту доходу, величина якого дорівнює різниці |F3F2|. Пропозиція праці знижується, коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміни. Внаслідок цього крива індивідуальної пропозиції праці відхилена назад.(рис. 1.2.5) [2, c.208]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.5. Крива індивідуальної пропозиції праці.[2, c.208]

Капітал - це обладнання, виробничі споруди, мінімально необхідні запаси готової продукції та сировини, патенти, кваліфікація робітників, тобто певна сукупність чинників, які збільшують продуктивність праці.[2, c.208]

В основі утворення капіталу лежить неспожита частина доходу - збереження. Вони скорочують споживання сьогодні, проте збільшують можливість споживання у майбутньому. Розподіл доходу на споживану та збережену частини можна розглянути за допомогою багатоперіодної функції корисності.[2, c.208] Уявімо, що всього існує два періоди: поточний t = 0 і майбутній t = 1 (рис. 1.2.6). Кожна точка на кривій байдужості -це своєрідна комбінація обсягів споживання особи в поточному С0 і майбутньому С1 періодах. Випуклість кривих байдужості символізує наступне: індивід, при скороченні поточного споживання капіталу, вважатиме свій добробут повністю незмінним за умови, що кожна додаткова одиниця, віднята від поточного споживання буде компенсована, до того ж з приростом, у майбутньому.[2, c.209]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.6. Багатоперіодна функція корисності.[2, c.209]

Тангенс кута нахилу дотичної до кривої байдужості (tg в) дорівнює граничній нормі заміщення і показує, на скільки одиниць повинен збільшитись обсяг благ майбутнього періоду при зменшенні обсягу благ поточного періоду на одиницю, щоб при цьому добробут індивіда не змінився. [2, c.209]

За умови високорозвинутої кредитногрошової системи у економіці, заощадження можна віддати в позику від визначений процент. Нехай процента ставка дорівнюватиме «і». Тоді: «(W0 - C0)» грошових одиниць -- заощадження на початку періоду, які індивід віддає в позику до кінця поточного періоду; «(W0 - C0) Е (1 + i)» грошових одиниць -- одержує індивід в кінці першого періоду. «C1 = (W0 - C0) Е (1 + i) = (1 + i) Е W0 -- (1 + i) Е C0» -- двохперіод+ не бюджетне обмеження (рис. 1.2.7). [2, c.209]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.7. Двохперіодна бюджетна лінія.[2, c.210]

Якщо ж відмовитися від споживання повністю у нульовому періоді - споживання в першому періоді складе (1 + i)ЕW0. [2, c.210]

Як вже можна було зрозуміти, ставка проценту -ціна капіталу. Реакцію на її зміну можна розкласти на два ефекти: заміни та доходу. [2, c.210]

|С0 1 С0 3 | -- ефект заміни. Передбачає собою збільшення заощаджень: ріст ставки проценту сприяє збільшенню корисності заощаджень, а в майбутньому ж - збільшує споживання. [2, c.210]

|С0 3 С0 2 | - ефект доходу. Полягає у зменшенні заощаджень шляхом підвищення ставки проценту. При низьких ставках відсотка ефект заміни перекриває ефект доходу, при високих -- навпаки. Внаслідок цього крива індивідуальної пропозиції капіталу дуже схожа на криву пропозиції праці. (рис. 1.2.8) [2, c.210]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.8. Крива індивідуальної пропозиції капіталу. [2, c.211]

Земля - невідновлюваний фактор виробництва, її кількість фіксована. Такий характер пропозиції землі вказує на те, що крива пропозиції є абсолютно нееластичною. Графіком функції пропозиції землі виступатиме лінія, яка паралельна осі ординат. Це свідчить про те, що ціна землі залежить лише від змін попиту на неї. Дохід, отриманий від здачі землі в оренду, має рентну природу. Функція ж пропозиції землі має вигляд: «ZS = Z0 = const». (рис.1.2.9) [5, c.138]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2.9. Індивідуальна функція пропозиції землі.[2, c.212]

Висновки: отож, кожен із вищезгаданих факторів виробництва надіє унікальні у своєму роді пропозиції та можливості споживачам, щоправда ними потрібно ще вміло скористатися. Таким чином індивідуальна пропозиція функції праці полягає у раціональному виборі між цінністю благ, які міг би придбати індивід від продажу праці. ІПФ капіталу базується на заощадженням та їх правильному використанні. Індивідуальна функція пропозиції землі - зовсім нееластична крива пропозиції, що свідчить про те, що ціна на землю залежить виключно від попиту на неї.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА

Як ми вже знаємо, попит на ресурси може бути похідним. Він відображає попит на потрібні людям товари та послуги кінцевої стадії, що виробляються за допомогою цих ресурсів. Підприємство визначає попит співставляючи вигоди від використання ресурсу з його вартістю.[6]

2.1 Похідний характер попиту, пропозиція і рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва

Найбільш повно особливості ринку ресурсів реалізуються через специфічні закономірності попиту та пропозиції. Поряд з цим, можна сказати, що саме специфіка об'єктів купівлі-продажу визначає особливості ринку ресурсів та основних законів, що діють на ньому. Однак, для більш повного дослідження та отримання коректних висновків, необхідно звернутися до фундаментальних основ та визначити загальні особливості функціонування ринку ресурсів. На думку автора, розглядати особливості попиту та пропозиції на ринку ресурсів необхідно поступово починаючи з визначення особливостей загального попиту та пропозиції на ресурси. По - перше, попит на ресурси має похідний, вторинний характер, оскільки безпосередньо залежить від обсягу виробництва, який в свою чергу є пропорційним попиту на готову продукцію, вироблену з застосуванням даних ресурсів. По - друге, динаміка попиту на ресурси безпосередньо залежить від продуктивності праці. Варто зазначити, що не дивлячись на те що, в результаті використання кожної одиниці ресурсів відбувається прирощення продукту (граничний дохід), одночасно з цим, відбувається збільшення витрат підприємства (граничні витрати). [6, с.5]

Отже, з урахуванням загальної стратегії підприємств, спрямованої на зменшення витрат, підприємства будуть пред'являти попит на ресурси тільки до тих пір, поки граничний дохід не зрівняється з граничними витратами. По - трете, попит на ресурси є взаємозалежним, оскільки у виробничому процесі фактори взаємодіють один з одним - вони можуть замінювати або доповнювати один одного, іноді можуть конкурувати. Ефективність одного фактора виробництва безпосередньо залежить від іншого, що, в свою чергу, ускладнює процес визначення його ролі у кінцевому результаті, незалежно від інших факторів. Крім того, залежність попиту на основний ресурс безпосередньо залежить від динаміки цін на інші ресурси, тобто від зміни ціни на замінні ресурси (праця замінюється капіталом) та на додаткові (виробництво автомобільних шин є додатковим по відношенню до виробництва автомобілів). Слід зазначити, що попит на замінні та додаткові ресурси, також має свою специфіку. [6, с.6]

На практиці попит на замінні ресурси залежить від співвідношення двох ефектів: ефекту заміщення та ефекту обсягу виробництва. Якщо в першому випадку ми спостерігаємо обернено - пропорційну залежність попиту і ціни, то в другому - прямо пропорційну. Якщо, наприклад, у процесі виробництва, відбувається заміна праці капіталом, то це призводить до падіння попиту на працю і до збільшення попиту на капітал (ефект заміщення). Одночасно з цим відбувається збільшення ціни на капітал, відповідно збільшуються витрати підприємства - отже обсяги виробництва скорочуються, як і скорочується попит на ресурс.Виробники будуть пред'являти попит на ресурси до тих пір, поки ефект обсягу виробництва не буде більше ефекту заміщення. [6, с.6]

Що стосується додаткових ресурсів то, динаміка їх ціни вливає на основний ресурс у протилежному напрямку. Ще однією особливістю попиту на ресурси, яку ми вже відзначили вище, є те, що його пред'являють лише індивіди, які здатні налагодити виробництво суспільних благ. Також до переліку факторів, що визначають особливості попиту на ресурси, обов'язково відносять те, що по своїй природі, ресурси обмежені, внаслідок чого, обмежений і сам обсяг виробництва (пропозиції), а попит на ресурси є досить стійким. В "ідеальному світі" проблеми обмеженості ресурсів - не існує. Не існує також проблеми вибору та всі потреби суспільства задовольняються. Між тим, у реальному житті ресурси рідкісні та обмежені, що і визначає їх пропозицію та вартість на ринку. [6, с.7]

Отож розгляд особливостей загального попиту та пропозиції на ресурси, надає можливість перейти до визначення особливостей закону попиту та пропозиції саме на ринку ресурсів. В основі зазначеного закону лежить співвідношення граничних витрат та граничного продукту (або доходу), а його дія безпосередньо залежить від умов ринку. [6, с.7]

На ринку досконалої конкуренції підприємства пред'являють попит доки граничні витрати не дорівнюють граничному грошовому продукту. Подальше виробництво буде не доцільним, оскільки у співвідношенні граничні витрати/граничний продукт переважання буде на боці витрат, що може призвести підприємство до збитків. Абсолютно логічним є, те що в таких умовах досягти економічного ефекту та/або посилити його підприємства можуть шляхом впровадження інновацій, удосконалюючи технологічну складову виробничого процесу і т.п. Тобто підвищити ефективність використання кожного виду ресурсів на кожному етапі виробничого процесу. [6, с.8].

Дослідження ринку недосконалої конкуренції показує, що попит на ресурси тим вище, чим нижче ціна на них та навпаки. Задля досягнення переваги у співвідношенні граничні витрати/граничний продукт в позитивну сторону, на цьому ринку, підприємства обмежують попит на ресурси. Позаяк, поставляючи на ринок обмежену кількість товарів, виробник пред'являє значно менший попит на ресурси (чим менший попит - тим менша ціна), а також впливає на рівень цін на товари (чим менша пропозиція - тим більша ціна) - у результаті чого підприємство отримує додатковий прибуток. [6, с.8]

У сучасній економічній ситуації, а саме, з урахуванням певного рівня перевиробництва товарів, найбільш конкурентоспроможними є власники ресурсів - це надає можливість диктувати їм умови поведінки споживачів на ринку та встановлювати ціни у відповідності з принципом максимізації прибутку, і хоча попит на ресурси є похідним від попиту на готові товари, виробники з метою підтримання постійного попиту, формують аналогічний стійкий попит на ресурси для диверсифікації виробництва. Дослідити особливості функціонування ринку ресурсів можна також на прикладі кожного з ринків, що формують ринок ресурсів (ринки: праці, капіталу, землі), оскільки кожен ринок має як загальні особливості, що притаманні ринку ресурсів так і окремі, що виділяють його. [6, с.8]

При розгляді особливостей функціонування ринку капіталів та для отримання найбільш повної його характеристики необхідно враховувати фактор часу, оскільки це надає можливість визначити доцільність інвестицій на ринку капіталів. Це виражається у визначенні дисконтованоі (поточної) вартості капіталовкладень, а також в нормі зносу - найбільш важливої характеристиці означеного ринку. Через це виокремлюють первинний та вторинний ринок капіталів. На первинному ринку капіталів, особливо виділяється ринок специфічного устаткування, ринок індивідуальних замовлень, цьому ринку властива двостороння монополія у якій, за визначенням відсутні рівноважна ціна та рівноважна кількість, у зв'язку з цим, остаточна ціна та умови придбання залежать від позицій покупця та продавця на ринку. Саме на вторинному ринку визначається норма зносу, яка безпосередньо впливає на рівень попиту та цін. Через це, ринок капіталів відрізняється неоднорідністю та різноманітністю якості об'єктів обміну. [6, с.8]

Дослідження особливостей функціонування ринку природних ресурсів (практично - ринку землі) показали, що він також має свої іманентні особливості функціонування, які виникають через унікальну природу об'єктів куплі-продажу. В першу чергу, до вищеозначених особливостей, необхідно віднести специфіку пропозиції землі, а саме: якщо розглядати пропозицію землі у суспільному масштабі, то вона характеризується досконалою нееластичністю, та якщо пропозицію розглянути з позиції конкретного користувача, то вона набуває певної еластичності, оскільки користувач має можливість збільшити свою земельну площу за рахунок конкурентів. Крім того, обмеженість пропозиції земельних ресурсів посилюється закріпленістю землі у приватну власність. [6, с.8]

Щодо попиту на ринку землі, то через ряд обставин, таких як: зростання потреби у сільськогосподарській продукції та продукції корисних копалин, зростання попиту внаслідок урбанізації та ін., він, у загальному розумінні, залишається сталим, але на рівень вище, ніж пропозиція. Однак, в практиці, попит на земельні ресурси може коливатись в залежності багатьох чинників, які призводять до того, що попит нижчий за пропозицію. Крім цього, при визначенні факторів, що безпосередньо, впливають на попит та пропозицію на ринку природних ресурсів, особлива увага приділяється відтворюваності ресурсів. [6, с.8]

Безперечним є те, що при використанні відповідної системи агротехнічних заходів, позитивний результат можна очікувати щонайменше кожного періоду. Більш того, можна 8 збільшити продуктивність ресурсів (земельні угіддя) та відповідно отримувати більший прибуток - диференційну ренту, що виникатиме унаслідок використання більш продуктивних ресурсів. [6, с.10]

На сьогоднішній день особлива увага приділяється невідтворюваним природним ресурсам, ліміт яких постійно зменшується, що призводить у деяких ситуаціях до міжнародних конфліктів, загостренню та ускладненню політичних, економічних та інших відносин між державами. Розрізняють декілька можливостей використання невідтворюваних ресурсів: негайне споживання для розширення поточного рівня споживання або консервація, з подальшим використанням та виготовленням майбутніх благ. В такому контексті, на ринку ресурсів, відбувається порівняння поточних та майбутніх переваг. При очікуванні, що темпи зростання цін на невідтворювані ресурси будуть значно вищими за альтернативні джерела прибутку, стає вигідним перемістити ресурси з поточного використання у майбутнє. Таким чином, можна сказати, що саме на ринках відбувається перерозподіл ресурсів, а сам ринок - містить у собі механізм їх консервації. [6, с.10]

Найскладнішим з усіх існуючих ринків ресурсів є ринок праці. Даний ринок дуже диверсифікований і масштабний - перелік ознак, що визначають особливості механізму його функціонування не обмежується простою класифікацією, це безпосередньо пов'язано з самим об'єктом ринку (робоча сила, праця). [6, с.10]

До основних характерних особливостей ринку праці відносять: різноманітність фізичних даних і здібностей, що робить неможливим визначення реальних трудових зусиль працівника до моменту укладення трудового контракту; кваліфікацію працівників, що має на увазі диверсифіковану оплату працівників різних професій; мобільність робочої сили, зміна роду діяльності і перехід до більш продуктивної праці, територіальне переміщення; аспекти діяльності безпосередньо пов'язані з людиною: психологічний, соціальний, політичний і т.п. Таким чином, можна констатувати, що не існує єдиного критерію, що визначає специфічність досліджуваного ринку і його унітарність. [6, с.11]

Це, звичайно, відображається на винятковості факторів, що впливають на пропозицію робочої сили на ринку праці: демографічні, економічні, психологічні, соціальні, фактори, пов'язані з освітою і підготовкою кадрів. Специфічність ринку праці безпосередньо впливає на формування попиту, а саме: попит формується на рівні окремого господарюючого суб'єкта. Тим не менш, мобільність робочої сили, можливість зміни роду діяльності, підвищення кваліфікації призводять до того, що пропозиція на відміну від попиту формується на рівні галузі, всієї промисловості або суспільства в цілому. З чого випливає, що формування ціни праці здійснюється за допомогою конкуренції на рівні народного господарства, що, найчастіше, приводить до того, що в регіонах встановлюється щодо однаковий рівень оплати праці працівників однієї професії. Більше того, функціонування ринку праці ускладнюється наявністю безробіття та складністю його структури. [6, с.11]

Якщо наявність безробіття перешкоджає встановленню рівноважної ціни, то складність структури обмежує можливості покупців і продавців впливати на співвідношення попиту і пропозиції, рівні заробітної плати. Отже, теоретичне підґрунтя визначення особливостей формування попиту та пропозиції на ринку ресурсів надає можливість перейти до розгляду означених особливостей на ринку ресурсів України. [6, с.11]

Як вже було зазначено вище - особливості пропозиції та попиту на ринку ресурсів в першу чергу залежать від умов в яких він функціонує. Для цього необхідно звернутися до ретроспективного аналізу подій, що відбувалися у нашій державі. Початковим етапом аналізу - будемо вважати перехід від планової економіки періоду до ринкової - цей період називають перехідним або транзитивним. Безумовно перехід від однієї системи відносин до іншої відбувся далеко не еволюційно, з поступовим накопиченням факторів змін, що надало б змогу швидко та без істотних потрясінь упровадити нову парадигму господарювання. Перехід стався - революційно, без відповідного інституційного фундаменту, свідомого розуміння сутності ринкової економіки, її законів, правил поведінки інституцій і т.п. Означений період, як і сам факт переходу, є дослідженням багатьох вчених - спеціалістів не тільки в галузі економіки, а й філософіі, соціологіі, політологіі та ін. Всі вони визначають його як переломний момент, наслідки якого відчутні й до нині. Щодо формування ринку ресурсів, то слід зазначити, що його становлення - є невід'ємною умовою ефективного розвитку економіки, одним з основних завдань транзитивного періоду. Однак, не дивлячись на всю значущість та багатогранність представленого завдання його вирішення протікало не у відповідності з розглянутої раніше теорією, а у відповідності з умовами, що панували на той момент у державі. У результаті чого, планова система господарювання як цілісність, за допомогою якої здійснювалися процеси управління виробництвом, розподілом, перерозподілом ресурсів, припинила існування. Замість неї повинна діяти нова система, яка сприятиме появі нових можливостей задоволення виробничих і споживчих потреб та здійсненню господарської діяльності. Дана система заснована переважно на засадах лібералізації економічних та фінансових відносин при одночасному створенні грошового та фондового ринків, ринків товарів та послуг, ринку нерухомості і ринку праці. [6, с.11]

Вказані зміни дозволили, хоча неефективно і з великими втратами, шляхом створення умов для врівноваження попиту та пропозиції на працю, товари, послуги, інвестиції, гроші, започаткувати використання механізмів, властивих ринковій економіці. Це привело до зміни структури витрат в 10 економіці, які за всіма ознаками вже є. Водночас задіяні механізми могли надати тільки початковий поштовх для заміни існуючих стереотипів і механізмів планово-розподільного характеру щодо задоволення потреб у товарах, послугах, інвестиціях на ринкові. [6, с.12]

Однак, більшість із наведених складових залишилися розвинутими недостатньо, оскільки вони мають за своєю природою переважно довготривалий період становлення та розвитку. Цілі ідеологічної трансформації не відповідали реальним, а відсутність чіткого розуміння процесів, що протікали, призвели до того, що терміни, які використовуються для їх опису та визначення - стали етимологічно спотвореними. І натепер, механізм дії закону попиту та пропозиції на ринку ресурсів, що функціонує в умовах монопольно олігархічної моделі відносин, - деформований відповідно до ринкового визначення, на ринку ресурсів домінують лише визначені учасники, які монопольно отримують доходи з лобіюванням своїх інтересів на всіх рівнях. [6, с.12]

Якщо на ринку праці відомі попит і пропозиція, тоді стан рівноваги визначається так само, як для ринків готової продукції, за умови балансу обсягів попиту і пропозиції праці. Стан рівноваги E відповідає рівноважній ставці заробітної плати PLE та рівноважному обсягу праці LE. Стан рівноваги змінюється при змінах нецінових чинників попиту і пропозиції. [6, с.14]

Висновки: отож ми отримуємо відповідний дисонанс під час використання ринкових дефініцій, оскільки вони змінюють свій зміст згідно до преференцій відповідних структур. Висновки. Стаття має як теоретичне так і практичне значення, а представлені результати можуть бути використані у подальшому дослідженні особливостей функціонування ринку ресурсів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні та аналізі особливостей формування попиту та пропозиції на вітчизняному ринку ресурсів. Доведено, що за сучасних умов оперувати дефініціями, які визначають механізм дії закону попиту та пропозиції на ринку ресурсів - змістовно некоректно, оскільки, ми спостерігаємо невідповідність між реальними та декларованими умовами його розвитку і становлення. Поряд з цим, під час проведеного дослідження у автора постала низка питань, яка надає можливість визначити тематику подальших наукових досліджень, а саме: право власності на ринку ресурсів (повне або часткове); взаємозалежність ресурсів (визначення ефективності використання кожного фактора виробництва у кінцевому результаті, незалежно від інших факторів); відмінність між ринком праці та робочої сили.

2.2 Ринки факторів виробництва з неповною конкуренцією

Опрацювавши ряд джерел, я дійшов думки, що ринки факторів виробництва з неповною конкуренцію - це сегмент ринків, формований на монополістичних засадах, тобто на якому виникає монополія. Найбільш поширеною вона є на ринку праці, тому розглянемо його, як найкращий варіант розкриття цієї теми.

На ринку праці монополія виникає у той момент, коли на стороні пропозиції праці від імені всіх бажаючих найнятися на роботу виступає ніщо інше як профспілка. У такому випадку, як на будь-якому монополізованому ринку, ціна залежатиме не тільки від форми функцій пропозиції та попиту, але і від мети профспілки. Якщо з розглядати зі сторони профспілки, то крива ринкового попиту на працю «LD» є кривою «МRРL». Крива граничної виручки продавця «МRпр» буде знаходитиметься нижче, від кривої попиту, тому що за кожну додаткову одиницю праці, платитимуть, звісно ж, менше. Якщо профспілка хоче максимізувати свій прибуток, то до кривої кривої ринкового попиту монополіст-профспілка будуватиме криву граничного доходу «МRпр». Внаслідок цього обсяг праці L буде буде визнасений з тотожності «МRпр = МСРпр», де «МСРпр» -- гранична вартість фактору для його власника. Точка перетину МRпр з кривою МСРпр, тобто точка В - дозволить визначити рівноважну комбінацію в розглянутій ринковій структурі (Lпр, rLпр).[2, c.205]

На рис. 2.2.1. зображений процес визначення ставки заробітної плати, який максимізує прибуток профспілки.

Рис. 2.2.1. Монополія на ринку праці

фактор виробництво конкуренція

Варто пам'ятати, що у монополії відсутня крива пропозиції. Це пояснюється тим, що за однієї ціни підприємство може випускати різні обсяги товару, тобто немає достовірного співзв'язку між обсягом та ціною. [2, c.206]

Так як нахил у КГД (крива граничного доходу) профспілки більш крутий, ніж у кривої попиту на працю «LD», то ставка зарплати «rLпр» в випадку, який ми розглядаємо, є вищою, а зайнятість «Lпр» відповідно нижчою, ніж за умов досконалої конкуренції на ринку праці.Це все передбачає виникненню безробіття: не кожен бажаючий при сформованій ставці заробітної плати «rLпр» з легкістю зможуть знайти роботу.

На рисунку 2.2.1. безробіття представляє відрізок «LпрL1». (рис. 2.2.1.) [2, c. 208]

Якщо ж на ринку присутній єдиний покупець фактору виробництва, то такий ринок називається монопсонією. Монопсонія -- ситуація, обернена монополії, яка формується на рику праці, коли значній кількості неорганізованих робітників, що пропонують свою працю, протистоїть фірма - єдиний покупець. [2,c.208]

Умови за яких виникають монопсонії на ринку праці:

1) на ринку праці взаємодіє значна кількість кваліфікованих робітників, які не об'єднані в профспілку, і одна фірма-монопсоніст;

2) фірма-монопсоніст, або ж їх група, яка наймає основну частину спеціалістів певної професії;

3) деякий вид праці не наділений високою мобільностю;

4) фірма-монопсоніст може сама встановлювати ставку заробітної плати, на яку повинні погоджуватися робітники.[2, c.208]

«LS» - крива ринкової пропозиції, для монопсонії зображена у вигляді кривої середніх витрат на закупівлю праці АСРL. МСРL будуть більшими за АСРL, тому що при залучені кожної нової одиниці праці, потрібна більш висока ставка заробітної плати. [2,c.210]

Монопсонія, яка має на меті максимізувати прибуток, не має функції попиту, оскільки існує безліч кількість різних цін, по яких можна купити однакову кількість ресурсу. Такі ж випадки бувають і з факторами виробництва. Внаслідок цього, конкретної залежності між обсягом попиту й ціною при монопсонії немає.[2, c.211]

За умови максимізації прибутку монопсоніст найматиме працю у відповідності з умовою «МRРL = МСРL». Крива граничних витрат «МСРL» побудована до кривої «АСPL» у точці перетину з кривою попиту (точка В) визначить кількість праці, яка необхідна для максимізації прибутку монопсонії в короткому періоді.(це Lмнпс на рисунку 2.2.2) Дану кількість праці монопсонія може найняти за ціною «rL» мынс (точка D). Союз підприємців, який вдало протистоїть неорганізованим робітникам, буде наймати менше працівників й в результаті встановить значно нижчу ставку заробітної плати, ніж в умовах досконалої конкуренції. Проте це не сприятиме виникненню безробіття. [2, c.211]

Рис. 2.2.2. Монопсонія на ринку праці

Двостороння монополія - це ринкова структура, у якій монопсоніст виступає з боку попиту, а монополіст - з боку пропозиції. Для виникнення монополії-монопсонії, на ринку праці, потрібно укласти трудовий договір між союзом підприємців і профспілкою. [2, c.215]

Якщо ж підприємці не поступатимуться - це може обернутися страйком. Жорстокі дії профспілки же ж сприятимуть локауту - масовим звільненням робітників. Є низка факторів, від яких залежить, наскільки швидко підприємці та профспілку дійдуть до згоди:

- попит на працю та її пропозиція;

- наявність ресурсів -- замінників праці;

- здатність фірм перекладати зростання витрат виробництва на споживачів;

- рішучість профспілки вдатися до страйку, а підприємців -- до локауку. [2, c.215]

Висновки: отож, ринок факторів виробництва в умовах не повної конкуренції вирізняється впливом монополістичного ладу на нього. Вплив монополії може виражатися у трьох формах: сама монополія, монопсонія(ситуація обернена до монополії) та двостороння монополія. У останньому випадку чітко виражені взаємовідносини двох ринкових одиниць, таких як профкоми та група підприємств, досягнення згоди яких принесе успіхи на ринку та можливість зберегти значну кількість працівників.

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Задача №1

Попит та пропозиція описані функціями:

Q_D=100?3P, Q_S=28+3P

Знайдіть параметри рівноваги на ринку даного товару.

Припустимо, що держава встановила податок в розмірі 0,7 гривні на даний товар.

Що втратять покупці та продавці?

Розв'язок

Функції попиту та пропозиції на ринку мають вигляд:

Q_D=100?3P,

Q_S=28+3P

а. Знайдіть рівноважну ціну й рівноважну кількість.

б. Розрахуйте як зміниться рівноважна ціна та рівноважна кількість товару на ринку після введення податку в розмірі 1 гривні на зроблену одиницю товару.

в. Поясніть, як розподілиться тягар податку між виробниками та споживачами.

Розв'язок

Для визначення параметрів рівноваги на ринку (рівноважної ціни та рівноважної кількості даного товару) спочатку прирівняємо значення даних за умовою задачі функцій пропозиції та попиту (Q_D=Q_S) та розв'яжемо його відносно змінної P:

100-3P=28+3P

6P=72

P=12 - рівноважна ціна на даний товар

Для знаходження рівноважної кількості товару підставимо отримане значення рівноважної ціни у будь-яке з початкових значень функцій:

Q=100-3Ч12=100-36=64 одиниці ? рівноважний обсяг товару

Встановлення податку на товар спричинить скорочення пропозиції, і,як наслідок, відбудеться пересування кривої пропозиції з початкового положення вліво та вгору (з положення S до S₁):

Для оцінки втрат покупців та продавців нам необхідно знайти нові значення рівноважної ціни (P₁) та кількості товару (Q₁), що утворилися внаслідок зміщення графіку та перетину його з незмінним графіком попиту (державний податок впливає лише на пропозицію).

Запишемо рівняння пропозиції з урахуванням введеного податку:

Q_S1=28+3(P-T) =28+3(P-0,7), де T?величина податку.

Отже, Q_S1=28+3P-2,1=25,9+3P

Прирівнюємо значення Q_D та Q_S1 і розв'язуємо отримане рівняння відносно змінної P:

25,9+3P=100?3P

6P=74,1

P=12,35 - нова рівноважна ціна (на графіку значення P₁)

Підставимо отримане значення нової рівноважної ціни у формулу Q_S1 для знаходження нового рівноважного обсягу товару (він буде меншим за попередній, оскільки діє закон попиту на даній товар):

Q=25,9+3Ч12,35=25,9+37,05?62 одиниці.

Ціну P₂ визначаємо як різницю між новою рівноважною ціною та величиною податку:

P₂=P₁-T=12,35-0,7=11,65 гривні

Отже, при зазначені всіх отриманих величин графік буде мати наступний вигляд:

На даному графіку площа трапеції А і трапеції Б визначають витрати виробника і споживача відповідно:

S_A=(62+64)Ч0‚5Ч(12,35?12)=22,05 грн.

S_Б=(62+64)Ч0,5Ч(12?11,65)=22,05 грн.

Отже, введення податку в розмірі 0,7 гривні призведе до підвищення ціни на 35 копійок та скорочення обсягу виробництва приблизно на 2 одиниці. Податок розподілиться між виробником та споживачем таким чином, що 35 копійок втрачає виробник, і споживач -35 копійок; загальні витрати виробника і продавця становлять 22,05 грн. і 22,05 грн. відповідно.

Задача №2

Для товару X задано відповідні значення цін: P_X1=26, P_X2=32 та відповідно цінам обсяги споживання товару: Q_X1=24, Q_X2=20.

Знайти коефіцієнт еластичності попиту по ціні на товар X.

Коефіцієнт еластичності попиту на товар Y по ціні P_Y1=32 той самий, що і на товар X. Якщо в початковий період часу обсяг споживання товару Y становить Q_Y1=364 і при підвищенні ціни до P_Y2=34 еластичність не зміниться, визначити скільки одиниць товару Y буде продано по підвищеній ціні.

Розв'язок

Щоб визначити еластичність товару X при наявності інтервалу зміни ціни і відповідно їй обсягу споживання, використаємо формулу дугової еластичності попиту по ціні:

За умовою задачі ціна на товар Y змінювалася з 32 гривень до 34, проте еластичність залишалася такою ж, як і на товар X (=). Еластичність для товару Y також буде визначатися за формулою дугової еластичності:

= -0,88

Використаємо умову рівності, та, підставивши дані за умовою задачі значення P_Y1, P_Y2, Q_Y1, розв'яжемо отримане рівняння відносно змінної Q_Y2:

-0‚88Ч((P_Y2- P_Y1)Ч(Q_Y2+Q_Y1))=((Q_Y2-Q_Y1)Ч(P_Y1+P_Y2))

-0‚88Ч2Ч(Q_Y2+364)=(Q_Y2-364)Ч66

-1,76Q_Y2-640,64=66Q_Y2-24024

67,76Q_Y2=23383,36

Q_Y2?345 одиниць

Отже, коефіцієнт еластичності попиту по ціні товару X дорівнює -0,88; при підвищенні ціні буде реалізовано 345 одиниць товару Y.

Задача №3

Функція корисності споживача має вигляд:

TU= x^0,5y^0,5,

де x, y - кількість двох різних товарів.

Дохід споживача I=240 повністю розподіляється на два товари X та Y, що купуються за цінами P_x1=1 та P_y=3 відповідно. Розкладіть реакцію споживача на ефект заміни та доходу за Хіксом та за Слуцьким, якщо ціна на товар Х змінилася і становить P_x2=3. Представити рішення графічно.

Розв'язок

За Слуцьким:

Бюджетне обмеження для точки рівноваги E₁:

В цій точці досягається максимізація загальної корисності споживача, що описується наступним рівнянням:

де MU_x - гранична корисність товару x:

MU_y - гранична корисність товару y:

P_x - ціна товару x, P_x = 1 грн, за умовою.

P_y - ціна товару y, P_y = 3 грн, за умовою.

Складемо систему рівнянь для т. Е₁:

Розглянемо ті самі параметри в точці рівноваги споживача Е₂.

Оскільки дохід залишається незмінним, а ціна на товар x зросла до 2,5 за одиницю, то лінія бюджетного обмеження набуває вигляду:



Також використаємо правило максимізації загальної корисності споживача при нових цінах. Складемо систему рівнянь для т. Е₂:

Розглянемо третю точку рівноваги Е₃.

Умова максимізації загальної корисності споживача залишається такою, що й в точці Е₂. А бажане бюджетне обмеження має вигляд:

Складемо систему рівняннь для т. Е₃:

Порахуємо ефекти заміни та доходу за Слуцьким:

Ефект заміни (Е₁ - Е₃):

Ефект доходу (Е₃ - Е₂):

Загальний ефект (Е₁ - Е₂):

За Хіксом:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Знайдемо рівень загальної корисності в точці E₁:

Рівновага споживача в точці Е₂ за моделлю Хікса знаходиться так само як і за моделлю Слуцького. А отже:

Розглянемо рівновагу споживача в точці Е₃.

Оскільки споживач зберігає рівень загальної корисності, то

Умова максимізації корисності споживача при підвищенні ціни зберігається. Складемо систему рівнянь для т. Е₃:

Розрахуємо ефекти заміни та доходу за Хіксом:

Ефект заміни (Е₁ - Е₃):

Ефект доходу (Е₃ - Е₂):

Загальний ефект (Е₁ - Е₂):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Задача№4

Фірма працює по технології, що описується виробничою функцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ціна праці становить P_L=5, а ціна капіталу P_K=6.

Визначить середню продуктивність праці при знаходженні фірми в точці рівноваги.

Розв'язок:

Запишемо форуму середньої продуктивності:

Підставимо значення Q у формулу для AP:

Підставляємо вихідні умови задачі:

Отже, середня продуктивність праці становить 1,12.

Задача №5

Функція загальних витрат підприємства має вигляд:

TC = 215 +6Q +0,6Q²

Визначити вирази для FC, VC, ATC, AFC, AVC, MC як функції від обсягу виробництва.

При якому значенні Q крива MC перетинає криву ATC?

Розв'язок

Постійні витрати: FC = 215

Змінні витрати: VC = 6Q +0,6Q²

Середні загальні витрати:

Середні постійні витрати:

Середні змінні витрати:

Граничні витрати:

Визначаємо обсяг виробництва при якому крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат:

Отже, рівність граничних витрат та середніх загальних витрат досягається при обсязі виробництва 18 шт.

Задача №6

Фірма працює на ринку чистої конкуренції.

TC=0,12Q³ - 0,9Q² + 18Q + 12.

При якій ціні на продукцію фірма піде з галузі?

Розв'язок

Чисто конкурентна фірма має зупинити виробництво та вийти з галузі за умови, коли P < AVC.

Отже, необхідно знайти мінімальне можливе значення середніх змінних витрат. Якщо ціна опуститься нижче цього значення - фірма вийде з галузі.

Знайдемо функцію для середніх змінних витрат:

Бачимо, що середні змінні витрати мають форму параболи. Мінімальне значення цієї квадратичної функції збігається з координатами вершини параболи:

Отже, якщо ціна на продукцію фірми буде нижче, ніж 3,75 грн., фірма вийде з галузі.

Результати розрахунків

	Варіант № 19
Задача 1	35 копійок,35 копійок, 22,05 грн.; 22,05 грн.
Задача 2	345 одиниць
Задача 3	Ефект заміни (Е1 - Е3): Ефект доходу (Е3 - Е2): Загальний ефект (Е1 - Е2):
Задача 4	1,12
Задача 5	18 шт.
Задача 6	3,75 грн.

ВИСНОВКИ

Отже, опрацювавши тему «ринки факторів виробництва в умовах досконалої та не досконалої конкуренції», я дійшов наступних висновків:

- Формування факторів виробництва розпочалося досить давно, проте триває і нині, не зважаючи на попередні повноцінні твердження. Вдосконалення класифікації, видів та їх характеристик збільшується щороку.

- Індивідуальні пропозиції факторів виробництва - це, свого роду, унікальне явище, яке по різному відображається у кожному з факторів: праця - базується на кількості робочих одиниць, які готовий придбати/продати робітник та заробітній платі, за яку індивід готовий працювати на того чи іншого роботодавця; капітал - базується на частині заощаджень, тобто не використаних грошових одиниць із заробітної плати, та вільному часі, який особа готова витрачати задля збільшення цього капіталу; земля - невідновлюваний фактор виробництва, її кількість фіксована.

- Ринки факторів виробництва в умовах повної та не повної конкуренції відрізняються впливом монополістичного ладу на них. Якщо ж він присутній і вносить корективи у життя ринку, або ж змінює його докорінно - даний ринок знаходиться в умовах неповної конкуренції. До того ж вплив монополії може виражатися у трьох формах: сама монополія, монопсонія(ситуація обернена до монополії) та двостороння монополія.

- Діяльність на ринках факторів виробництва в умовах не повної конкуренції заключає у собі виникнення профспілок та груп підприємців. Для того щоб досягнути успіху, потрібно знайти компроміс у період двосторонньої монополії між ними, до того, як профспілки не оголосять бойкот, а підприємці - локаут.

- Похідний характер попиту на ресурсивизначає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від: продуктивності праці про створенні товару; ринкової вартості або ціні товару, який виробляються за допомогою даного ресурсу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.І. Роєнко Конспект лекцій з дисципліни МІКРОЕКОНОМІКА для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня (МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ) 108 ст.;

2. Базілінська, О. Я. Мікроекономіка: навчальний посібник для ВНЗ. Київ: Центр учбової літератури, 2016. 349 с.;

3. Л.М. Низова стаття «Экономические науки», Марийский государственный университет г. Йошкар-Опа, 5 ст.;

4. Лобачова Є. Н. Економічна теорія. Підручник у 2х частинах. Львів: ЛЄФ, 2012. 557 с;

5. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «Мікроекономіка» для студентів галузі знань спеціальності 051 «Економіка» спеціалізації «Міжнародна економіка» та «Економічна кібернетика» (МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»), 150 ст.;

6. Рощина Н.В. канд. економ. наук, доцент Національний технічний університет України «КПІ», стаття «ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ РЕСУРСІВ», 11 ст.

Размещено на Allbest.ru

...