Дослідження тенденцій зміни індикаторів соціальної сфери на прикладі Рівненської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ЗМІНИ ІНДИКАТОРІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ НА ПРИКЛАДІ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Клименко М.О., д.с.-г.н.професор, Прищепа А.М.,

к.с.-г.н., доцент

(Національний університет водного

господарства та природокористування, м. Рівне)

В статті досліджений та проаналізований соціально-економічний склад населення районів Рівненської області, виявлені тенденції його зміни, встановлені чинники, що спричинили такий стан.

Socio-economic composition of population of districts of the Rivnenskoy area is probed in the article and analysed, found out tendencies his changes, set factors which entailed such state.

Демографічні проблеми сучасного світу є одними із головних глобальних проблем поряд із такими, як збереження миру і боротьби з тероризмом, подолання економічної відсталості, охорони довкілля.

Процеси, пов'язані з демографічними чинниками все більшою мірою є одними із найважливіших елементів розвитку суспільства, а серед принципів «Порядку денного на ХХІ ст.» є те, що людина перебуває в центрі уваги концепції сталого розвитку і має право на здорове і продуктивне життя в гармонії з природою. Стійкий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відновлення генофонду нації, активізації ролі кожної окремої людини в суспільстві. Ці принципи сформульовані не випадково і відображають складну демографічну ситуацію в сучасному світі.

Як відмічає С.Г. Стеценко, 2005, у другій половині ХХ ст. населення світу зросло у 2.5 рази, разом з тим ріст його на різних континентах неодинаковий, так збільшилося населення Африки майже в 4.0 рази, Латинської Америки в 2.7 рази, і навпаки уповільнюється зростання населення Європи, яке за 50 років зросло лише в 1.3 рази, а в останні десятиліття ХХ ст. приріст майже припинився. Демографи ООН прогнозують, що у 80-ті роки ХХІ століття зростання населення припиниться скрізь і людства стане 10- 12 млрд., з них 90% буде становити населення Азії, Африки і Латинської Америки, а 5% - Європи.

Стосовно України, то економічна, екологічна кризи та політична нестабільність відобразилися на демографічній ситуації. Сьогодні Україна переживає четверту демографічну кризу - різкий спад народжуваності та зростання смертності .У країні розвивається депопуляція: як у місті, так і в сільській місцевості смертність населення перевищує народжуваність.

Сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою за все її життя) у 1992- 1993 роках досяг 1,6 дитини, у 2000 році 1,1 дитини, тоді як для простого відтворення він повинен становити 2,2 дитини, а для розширеного не менше ніж 2.6 дитини.

В наслідок цього різко відслідковуються процеси зменшення чисельності населення і з 1991 року населення країни зменшилося приблизно на 5 млн. чол. Природний приріст населення України загалом став від'ємним у 1991 році і становив -0,8%. Найвищі значення від'ємного приросту населення зафіксовані в 2001- 2002 роках і вони дорівнюють -8%. Якщо такий темп зниження населення буде постійним, то за прогнозами демографів, населення України зникне за 150 років. Загальнодержавна тенденція зниження чисельності населення, зачепила практично всі регіони країни. Максимальне зниження припадає на індустріальні регіони, менше на аграрні.

Рівненська область відноситься до індустріально-аграрного типу, де народногосподарський комплекс сформувався відповідно до її природних ресурсів і умов.

Аналіз динаміки чисельності населення Рівненської області показав, що від'ємний приріст населення був зафіксований лише у 1995 році, що на чотири роки пізніше за показник нашої держави. Поряд з тим темпи зниження населення були значні і за останні 10 років чисельність міського населення скоротилася на 21,6 тис. осіб, сільського на 16.4 тис. осіб, загальна чисельність на 38 тис. осіб (таблиця 1).

проблема демографічний область рівненський

Таблиця 1

Динаміка зміни чисельності міського та сільського населення

Проаналізувавши динаміку чисельності міського і сільського населення, слід відмітити стійку тенденцію зростання міського населення до 1995 року і скорочення сільського населення з 1975 року, за рахунок значної міграції його в міста. Характерною рисою є те, що скорочення сільського населення уповільнюється, а з 1995 року знижується і кількість міського населення, за рахунок від'ємного природного приросту.

Аналіз зміни динаміки чисельності населення в адміністративних районах області показав, що за останні п'ять років стабільний додатний загальний приріст населення характерний для Рокитнівського району (він складає 0,2 -0,4%), міст Острога (0,7%) і Кузнецовська (0,5%); стабільний від'ємний загальний приріст сформувався в Березнівському (-0,3%), Володимерецькому (-0,3%), Дубенському (-0,8%), Зарічненському (-0,4%) та Здолбунівському (-0,5%) районах і м. Дубно (- 0,5%), а від'ємний загальний приріст населення, показник якого постійно зростає притаманий Демидівському (-1,3%), Дубровицькому (-0,8%) Корецькому ( -1.4%), Костопільському (-1.2%), Млинівському (-1.2%), Острозькому (-1,9- -1,7%), Гощанському (-1,6- -1,3 %) та Радивилівському (-0,5%) районам.

З 2004 року додатній загальний приріст населення спостерігали в Сарненському районі та місті Рівне, а в Рівненському районі з 2002- 2003 роки відмічений додатній загальний приріст населення, з 2004 року - нульовий, а з 2005року - від'ємний. Таким чином зміна чисельності населення на певний календарний рік має свої особливості для кожної адміністративної одиниці і залежить від природного та міграційного приросту, динаміка яких представлена у табл. 2.

Таблиця 2

Формування загальної чисельності населення у 1995 - 2005 роках

Отже, як видно із табл.2, чисельність населення області почала зменшуватися з 1995 року за рахунок від'ємного міграційного приросту, а з 1999 року відбулося природне скорочення населення, в результаті перевищення смертності над народжуваністю.

Показники смертності є свідченням соціального здоров'я суспільства, екологічного благополуччя, рівня розвитку економіки і культури. Використовуючи шкалу оцінки рівня загального коефіцієнта смертності, [6] нами визначені групи адміністративних районів для яких характерні середні, високі та дуже високі рівні смертності (табл. 3. ). Такі показники зумовлені в першу чергу віковою структурою жителів, тобто значною часткою населення старшого за працездатний вік, соціальними, економічними та екологічними проблемами регіонів.

Аналіз динаміки коефіцієнтів дитячої (віком до 1 року) смертності показав, що максимальні значення цього коефіцієнта для області спостерігали у 1995 році, він дорівнював 17,2 на 1000 народжених (високий рівень), в 2004 - 9.5 на 1000 народжених (низький рівень). Провівши якісну оцінку коефіцієнтів смертності немовлят виявили, що дуже високий рівень смертності немовлят (21,3 дитини на 1000 новонароджених) спостерігається у Зарічненському районі; високий (15 - 20 осіб на 1000 новонароджених) у Млинівському, Дубровицькому районах; вищий за середній (12 -15 осіб на 1000 новонароджених) у Рівненському, Березнівському районах, а у всіх інших районах - середній рівень смертності немовлят.

Таблиця 3

Оцінка рівня загального коефіцієнта смертності

Саме тому, на сучасному етапі розвитку регіону головним завданням є пошук резервів зниження рівня смертності ( зокрема від хвороб системи кровообігу та новоутворень) для тих адміністративних одиниць, де спостерігаємо високий та дуже високий рівні загального коефіцієнта смертності. Разом з тим, за умов низької і дуже низької народжуваності, зменшення рівня смертності немовлят повинно бути першочерговою задачею, особливо в напружених регіонах.

Дослідження народжуваності регіону виявило, що для області характерний низький рівень загального коефіцієнта народжуваності (табл.4) і прослідковується його зниження на 8% в порівнянні з 1995 роком.

В Гощанському, Володимирецькому Демидівському, Дубенському, Здолбунівському, Корецькому, Млинівському та Сарненському районах спостерігаються процеси незначного зменшення коефіцієнтів народжуваності, а в інших адміністративних одиницях народжуваність повільними темпами зростає.

Таблиця 4

Оцінка рівня загального коефіцієнта народжуваності

З вище сказаного можна зробити висновок, що першочергові заходи, щодо збільшення народжуваності потрібно проводити в тих адміністративних районах, де спостерігаються надзвичайно низькі, дуже низькі рівні коефіцієнта народжуваності.

Зменшення приросту населення призвело до процесу старіння населення, який розпочався наприкінці ХХ століття в нашому регіоні, в Україні та притаманний для Європи в цілому, основною причиною якого є зниження народжуваності, що автоматично зменшує частку дітей у населенні і збільшує частку людей старших вікових груп. Спостерігається значна різниця вікової структури міського населення. Бідність населення похилого віку зумовлює посилення тиску осіб пенсійного віку на ринок праці та додаткові матеріальні обов'язки працездатного населення.

Таблиця 5

Динаміка зміни вікової структури населення Рівненської області.

1*- населення у віці молодше працездатного; 2 - населення у працездатному віці; 3- населення у віці старше працездатного.

Сьогодні середній вік населення в сільській місцевості складає 37,3 роки (34,4 - у чоловіків і 39.9 - у жінок), в міських поселеннях - 35.6 років (відповідно 33,7 та 37,2). В цілому по області значення середнього віку нижче, ніж в Україні (середній вік населення 39,7, міський поселень 39,2, сільських - 40,7) на 3,2 роки, для міських поселень -3,6 роки, для сільських поселень -3, 4 роки. Така ситуація склалася внаслідок різкого скорочення тривалості життя в регіоні і пов'язана з екологічними негараздами, зокрема наслідками аварії на ЧАЕС. Очікувана тривалість життя при народженні у чоловіків складає 63,2 роки, у жінок - 74,8, в середньому 69 років.

Для оцінки демографічного здоров'я суспільства використовують показники співвідношення статей, а саме коефіцієнт демографічного здоров'я, який показує відношення віку рівноваги співвідношення статей до нормального віку балансування (прийнятий 50 років). Межа показника прямує до 1. Для Рівненської області ця рівновага всередньому настає у віці 38 років, що на 8 років більше загальнодержавного рівня. Коефіцієнт демографічного здоров'я для України рівний 0,6, для Рівненської області 0,78, а відставання віку рівноваги від сучасної норми становить 12 років, тобто захист життя чоловіків, зниження їх смертності є одним із основних завдань соціально-демографічного розвитку регіону. Гострота ситуації спростовується середнім рівнем. У містах вік балансування становить 17 років, а в селах біля 40 років. До того ж в селах мало жінок віком 20 - 29 років, що можна пояснити значними міграційними втратами дівчат. Перевищення числа чоловіків віком 20 - 24 роки в селах Рівненської області становить 20%, що типово для Вінницької, Львівської, Тернопільської, Херсонської областей.

Виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, що співвідношення чоловіків та жінок у конкретній місцевості має бути об'єктом державної демографічної політики, а диспропорція за статтю в міських та сільських поселеннях є небажане явище як для процесів відтворення населення, так і для організації суспільного виробництва та управління господарством.

Така демографічна ситуація значно вливає на економічний склад населення, який визначається виробничими відносинами та рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, розвитку соціальної інфраструктури.

Дослідження економічно активного населення області показало, що значно зменшилася зайнятість населення в матеріальній сфері виробництва, особливо в промисловості. В області існує високий рівень демографічного навантаження, де на 1000 осіб працездатного віку припадає 875 осіб непрацездатного віку. Особливо високе демографічне навантаження характерне для сільської місцевості. Починаючи з 1993-1995 років появляються безробітні. В цей час поглибленню бідності сприяла повна втрата заощаджень, різке зниження розмірів пенсій і реальної заробітної плати. Масове безробіття спричинило масову еміграцію. Виїзд жителів за межі області був вирішальним фактором у зменшенні чисельності населення області до 2001 року. В подальшому, під впливом змін соціально - економічного становища, в області відбувались певні зміни величини міграційного руху населення. Загалом з 1995 року кількість населення області зменшилась внаслідок міграційного відтоку на 29,2 тис. осіб. Аналіз рівня безробіття в області показав, що цей показник з 2002 року зменшився на 1% і обумовлюється позитивними тенденціями на ринку праці області. Зменшується чисельність незайнятих та безробітних громадян, зростають обсяги працевлаштування незайнятого населення.

Рівень зареєстрованого безробіття в області зменшився з початку року на 0,9 % і станом на 01.10.2006 склав 4,3 %. На жаль такі позитивні тенденції характерні лише для середньообласних показників, які обумовлені зменшенням рівня безробіття за останніх 5 років в м.Рівному на 1.4%, м. Кузнецовську на 1,9%.

Разом з тим, можна відмітити ряд адміністративних районів (Березнівський, Гощанський, Демидівський, Млинівський, Острозький, Сарненський), де рівень безробіття значно вищий середньообласного значення і стрімко зростає. Найвищий рівень безробіття спостерігаємо серед міського і сільського населення у віці 20-29 років, а найвищою економічною активністю наділене населення у віці 30-49 років. Така ситуація створює певне навантаження на одне вільне робоче місце, яке складає 21 людину на одну вакансію в області, та коливається від 5 чоловік на 1 робоче місце для м.Рівне, Рокитнівського району, до 124 чол. на 1 робоче місце для Зарічненського району.

Соціальна інфраструктура області розподілена нерівномірно між адміністративними одиницями. Матеріально-технічна база значної кількості установ соціальної та гуманітарної сфер потребує невідкладного оновлення, необхідні значні кошти на будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об`єктів. В регіоні відслідковуємо недостатній рівень заохочення кваліфікованих фахівців соціальної та гуманітарної сфер до роботи у сільській місцевості, недостатнє бюджетне фінансування для повноцінного поточного забезпечення діяльності установ соціальної та гуманітарної сфер, перш за все закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення, недостатня якість послуг соціальної та гуманітарної сфер, зокрема, в сільській місцевості.

Отже із вище сказаного слідує, що в області загострюються питання щодо виживання, відтворення і стійкого розвитку населення та виникає необхідність здійснювати заходи подолання небезпечних процесів депопуляції. Кризові явища в економіці, еколого-соціальній сфері, призводять до значного зниження життєвого рівня населення, що в свою чергу призводить до зменшення рівня народжуваності, збільшення міграційних процесів, а невирішеність екологічних проблем, соціально-психологічний дискомфорт, невпевненість в майбутньому значно погіршує здоров'я населення.

Демографічні проблеми регіону можна визначити на основі критеріїв, що характеризують коефіцієнтом народжуваності, коефіцієнтом смертності, часткою пенсіонерів у загальній чисельності населення області, району, населеного пункту, або на 1000 чол. населення, коефіцієнтом міграції та безробіття. Забезпечення сприятливого демографічного розвитку передбачає підвищення якості життя населення на основі поєднання демографічних цілей із стратегією досягнення сталого соціально-економічного розвитку, технології прийняття рішень і розподілу ресурсів на всіх рівнях управління.

Література

1. Програма дій "Порядок денний на XXI століття/Переклад англійської РГО "Україна. Порядок денний на XXI століття". - К.: Інтелсфера, 2000. -360с. 2. Програма дій з подальшого впровадження "Порядку денного на XXI століття" ("Кіо+5") 23-28.06.1997.-К. : Інтелсфера, 2000. 3. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна: Навч. посіб./Ф.В.Вальвач, М.І. Дробноход, В.Г.Дюканов та ін. За ред. М.І. Дробнохода. -К.: МАУП, 2002. 4. Дробноход М.І. Пріоритети стійкого екологічно безпечного розвитку //Освіта і управління. -1997.. 5. Статистичний щорічник «2004 - Рівненщина», Головне управління статистики у Рівненській області, м. Рівне, 2005. 6. Стеценко С.Г. Демографічна статистика: Підручник. - К.:Вища шк., 2005.- 415с.

Размещено на Allbest.ru