Аналіз і оцінювання інноваційного напрямку розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз і оцінювання інноваційного напрямку розвитку підприємств

Гук З.Б., Лебідь Т.В., Самуляк В.Ю.

У статті досліджено світовий досвід забезпечення інноваційної активності та проаналізовано існуючий стан інноваційного напрямку розвитку вітчизняних підприємств, виявлено основні причини, які гальмують впровадження результатів наукових досліджень і проектних розробок.

Ключові слова: Інновації, розвиток підприємств, інноваційний напрям розвитку. інноваційна активність світовий досвід

The article explores the global experience of innovative activity and analyzed the current state of innovation towards the development of domestic enterprises and the main reasons that impede the implementation of research results and project developments.

Key worlds: Innovation, development of enterprise, Innovation model of development.

В статье исследовано мировой опыт обеспечения инновационной активности и проанализированы современное состояние инновационного направления развития отечественных предприятий, выявлены основные причины, тормозящие внедрение результатов научных исследований и проектных разработок.

Ключевые слова: Инновации, развитие предприятий, инновационный тип развития.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Україна переживає складні наслідки економічної кризи, що істотно позначається на процесах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки, розвиток якої потребує дослідження та формування ефективної системи інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. Перед підприємствами поставлена значна соціальна місія - їх розвиток сприятиме прискоренню економічного розвитку держави, що дозволяє знизити рівень безробіття та інші негативні явища і забезпечити ефективний шлях самореалізації людини. Перед державою постає не менш важливе завдання - створення стратегії інноваційного розвитку, що передбачає запровадження нових технологій та трансформації структури активів, досягнення високого рівня виробничого потенціалу шляхом впровадження ефективних систем проектного менеджменту.

Світовий досвід показує, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Інноваційний напрям розвитку, який тісно пов'язаний з науковими впровадженнями, є запорукою високого рівня конкуренто-спроможності та сталого розвитку. Відповідно, наука, освіта та інновації сьогодні являються визначальними сферами розвитку суспільства та держави. Більшість всесвітньовідомих підприємств свій економічний та виробничо-технологічний розвиток пов'язують із здобутками науки та активними інноваційними процесами. Інновації як фактор є не лише стимулятором розвитку підприємств, а і засобом утримання лідируючих позицій на ринку та джерелом отримання високих прибутків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Вагомий внесок у дослідження питань, пов'язаних з інноваційною діяльністю підприємств та дослідження проблем розвитку підприємств зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як І.Алєксєєв, Є.Баляснікова, В.Геєць, Н.Гончарова, С.Ільєнкова, Н.Краснокутська, О.Кузьмін, О.Лапко, Д.Львов, І.Макаренко, Б.Патон, С.Покропивний, Й.Петрович, П.Перерва, А.Савченко, А.Старостіна, Р.Фещур, М.Чумаченко, Н.Чухрай, Й.Шумпетер, А.Яковлєв та інші. Незважаючи на значні напрацювання у цій сфері, існує ціла низка питань, які потребують подальших досліджень, зокрема дослідження інноваційно напрямку розвитку підприємств.

Мета статті. Враховуючи актуальність теми дослідження, метою роботи є вивчення світового досвіду підвищення інноваційної активності підприємств, дослідження ефективності чинної нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності, аналіз інноваційного напрямку розвитку підприємств, а також формування рекомендацій та побудова моделі оцінювання рівня інноваційного розвитку України.

Виклад основного матеріалу. Інноваційний розвиток економіки вимагає першочергового інвестування в наукоємні та високотехнологічні галузі промисловості. Розвиток наукомістких технологій обмежується не лише економічною системою, а також такими важливими характеристиками, як ВВП, обсяг промислового виробництва, рівень зайнятості, організаційно-виробничий потенціал суб'єктів господарювання, досвід проектної діяльності тощо. Так, у розвинутих країнах частка технологічних інновацій у складі ВВП становить від 70 до 90% [1].

У результаті дослідження наукових джерел, можна зробити висновок, що розвиток підприємств - це процес переходу від поточного стану підприємства до кращого у порівнянні з попереднім станом відповідно до поставлених цілей [2]. Поняття розвитку підприємств тісно переплітається із потенціалом та інноваційністю. Виходячи з цього, можна припустити, що інноваційний напрям розвитку підприємств передбачає використання принципово нових прогресивних технологій або удосконалення існуючих, перехід до випуску високотехнологічної продукції, інтелектуалізації виробничої діяльності тощо.

Сьогодні конкурентоспроможність вітчизняних підприємств та їх інноваційний потенціал досить низько оцінюються в світі. Причини такого стану передовсім у зниженні технологічного розвитку економіки України, відсутності вагомих зрушень в інноваційних процесах та згортанні масштабів наукових досліджень. Моделі та стратегії інноваційного розвитку, які діють у економічно розвинутих країнах світу не є адекватними українським реаліям, тому не приносять очікуваних результатів, а навпаки, збільшують інноваційний розрив. Крім того, жорсткі вимоги відносно безпеки, комфортності використання та застосування, збереження екологічного середовища, що висувають промислово розвинуті країни до інноваційно спрямованих підприємств, вимагають постійної розробки нових інноваційних процесів у різних сферах діяльності складових техносфери. Комплексний вплив на інноваційний розвиток підприємств повинен здійснюватись за рахунок формування сфер інноваційної пропозиції та інноваційного попиту, розуміння обґрунтованих потреб в необхідності інноваційного продукту, розроблення і впровадження інноваційних проектів [3].

У рейтингу використання інновацій Україна перебуває на 86 місці, а за інноваційним потенціалом - на 39. Понад 90% продукції, виготовленої вітчизняними підприємствами, не мають відповідного науково-економічного забезпечення, а наукоємність промисловості не перевищує 0,3%, що у 20 разів менше від показників розвинутих держав. Розмір інвестицій, які вкладаються у вітчизняну науку, не перевищує 1% ВВП, що не дозволяє їй реалізувати свою функцію ефективного наукового забезпечення інноваційного розвитку економіки [4].

Загальний стан інноваційної діяльності в Україні продовжує переживати негативні тенденції, починаючи від років незалежності. Майже вдвічі скоротилися кількість підприємств, які використовували інновації, кількість поданих заявок на винаходи зменшилася на 30%, а кількість винаходів, що реалізовуються зменшилася у десятеро, чисельність працівників, що виконують розробки та дослідження у наукових підрозділах промислових підприємств скоротилася майже на 60% [5]. Серед основних факторів, які перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності підприємств слід віднести такі: нестача власних коштів (80,1% досліджених підприємств), великі витрати на нововведення (55,5%), недостатня фінансова підтримка держави (53,7%), високий економічний ризик (41%), недосконалість законодавчої бази (40,4%), тривалий термін окупності нововведень (38,7%), відсутність коштів у замовників (33,3%), відсутність кваліфікованого персоналу (20%), відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями (19,7%), нестача інформації про ринки збуту (17,4%), нестача інформації про нові технології (17,3%), відсутність попиту на продукцію (16%) [6].

Загальну оцінку стану інноваційного розвитку країни можна отримати на основі використання п'яти груп індикаторів Європейського інноваційного табло (рушійні сили інновацій, створення нових знань, інновації та підприємництво, індикатори застосування інновацій, інтелектуальна власність). Національна економіка України за цією оцінкою знаходиться в останній четвертій групі - «країни, що рухаються навздогін» зі значенням індексу 0,23. Цю групу складають: Угорщина - 0,24, Росія - 0,23, Україна - 0,23, Латвія - 0,22, Польща - 0,21, Хорватія, Греція - 0,20, Болгарія - 0,19, Румунія - 0,16, Туреччина - 0,08. У порівнянні з іншими країнами ЄС відставання України становить: від «країн-лідерів» - приблизно у 3 рази (Швеція - 0,68); від «країн-послідовників» - 2 рази (Великобританія - 0,48); від країн «помірні інноватори» - 1,6 рази (Норвегія - 0,35) [6].

Самоусунення держави від стимулювання інноваційних процесів і підтримки науково-технічних розробок і проектів призвело до вкрай негативних змін в економіці - занепаду високотехнологічних організацій, а, натомість, сприяло домінуванню низькотехнологічних та сировинних підприємств, що спричинило зниження попиту на наукові дослідження і проектні розробки та зумовило фактичне згортання інноваційної діяльності у промисловості (див. рис. 1). Як наслідок цього - зниження конкурентоспроможності національної економіки, гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості, падіння якості робочої сили, зниження життєвого рівня населення [7, 8].

Рис. 1. Показники діяльності інноваційно активних промислових підприємств

Як показують статистичні дані, попри високий інтелектуальний та кадровий потенціал у прикладній та фундаментальній науці, кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшується з кожним роком і становить зараз 12-14%, що менше у 3-4 рази, ніж в інноваційно розвинутих економіках [6]. Зниження інтенсивності впровадження інновацій призводить до погіршення стану основних виробничих фондів підприємств (більшість з яких мають ресурсовитратні технології та зношене понад 50% обладнання) та не дає змоги ефективно розвиватися в умовах конкурентного середовища. Серед основних причин відсутності попиту з боку підприємств на наукові розробки та реалізацію власного інноваційного потенціалу можна виділити наступні: збитковість високотехнологічного та наукоємного виробництва (порівняно з торговельно-посередницькою чи банківською діяльністю); орієнтація на імпорт кінцевого продукту замість організації його виробництва в Україні; непопулярність професії інженера та інженерної діяльності; втрата галузевої проектної галузевої системи; недостатня обізнаність у сфері управління проектами тощо.

До чинників, що здійснюють негативний вплив на сферу інноваційного розвитку підприємств, необхідно віднести: відсутність єдиної продуманої системи державної підтримки розвитку інноваційних процесів; нерозвиненість законодавчої бази; недостатність і неефективність фінансування освіти і науки та інноваційного бізнесу; ліквідація галузевих інноваційних фондів, які вирішували питання освоєння у виробництві результатів наукових досягнень і проектних розробок; недостатність бюджетного та відсутність венчурного фінансування; відсутність дієвої інноваційної інфраструктури; несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій, зниження рівня інженерного потенціалу, недостатній розвиток проектного менеджменту тощо.

Більшість науковців та дослідників вважають, що для покращення інноваційного розвитку підприємств необхідно змінити податкову систему таким чином, щоб розробляти нову продукцію та технології було б прибутковіше за безпосереднє виробництво, а виробництво, у свою чергу, стало прибутковішим за торгівлю, торгівля - за фінансову діяльність [5, 6, 9].

За останні роки в Україні зроблено певні кроки в напрямі розвитку нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності. Зокрема, були проведені парламентських слухання у Верховній Раді України 17 червня 2009 року щодо стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів [6]. Урядом країни визначено пріоритети, які є основою національних досліджень, це: наноматеріали і нанотехнології; інформаційні технології та ресурси; паливно-енергетичний комплекс та енергозбереження; ядерна енергетика; нові матеріали і нові методи їх з'єднання та обробки, раціональне використання природоресурсного потенціалу, новітні біотехнології для охорони здоров'я, фармакології та АПК тощо.

Таким чином, відсутність необхідних ресурсів на державному рівні та механізмів підтримки інноваційної діяльності, брак обігових коштів у підприємств, відсутність належної правової та організаційної бази в галузі стандартизації та сертифікації продукції і технологій, відсутність відповідної фінансово-кредитної, податкової та амортизаційної політики, а також умов, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, є основними перешкодами інноваційного розвитку вітчизняних підприємств [5, 9].

Дієвими засобами інноваційного розвитку підприємств можуть слугувати регіональні інвестиційні ярмарки науково-технічних розробок, розширення мережі технопарків і бізнес-інкубаторів, укладення і впровадження програм соціально-економічного розвитку країни, територій, підприємств.

Висновки і перспективи подальших досліджень за проблемою

З огляду на викладене можна зробити висновок, що Україна займає не належне їй місце за показником інноваційного розвитку внаслідок ряду причин. При цьому використання ресурсів є вкрай нераціональним, оскільки залишається дуже високою ресурсоємність ВВП (в 2-3 рази перевищує середній рівень країн ЄС). Окрім того, зростають обсяги експорту сировини і продукції з неї, а не високотехнологічної продукції (сьогодні на експорт іде понад 85% металу, що виробляє вітчизняна металургія), зберігається низький рівень глибини її переробки. Рушієм, який здатний розвивати і впроваджувати технологічні інновації та забезпечувати стійке функціонування економіки країни, повинен слугувати інноваційний напрям розвитку підприємств. Застосування інновацій має мультиплікативний ефект - реалізація інновацій на підприємствах певного виду економічної діяльності викликає необхідність впровадження інноваційних проектів на підприємствах інших галузей. Інноваційний напрям розвитку підприємств є широкомасштабним оскільки зачіпає не лише організаційний, технічний і технологічний уклади підприємств, але й сприяє їх соціальному розвитку та екологічній безпеці. Інноваційна система об'єднує в єдиний кластер компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства, забезпечує якісні перетворення в освіті.

Незважаючи на велику кількість досліджень і публікацій щодо теоретичних і прикладних аспектів інноваційності національної економіки, необхідність дослідження інноваційного напрямку розвитку вітчизняних підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності за рахунок впровадження відповідних проектів, а також реформування всієї системи державного регулювання і управління у сфері інноваційної діяльності залишається важливою і актуальною проблемою.

Список використаних джерел

1. Адамов Б.И. Инновационное развитие современной Украины в контексте развития и внедрения нанотехнологий // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. - Вип. 3(24). - Донецьк: ДЕГІ, 2007 - 466 с.

2. Фещур Р.В., Самуляк В.Ю. Управління розвитком машинобудівних підприємств // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» №624. «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку». - Львів, 2008. С.100-109.

3. Алексеев И.В., Гук З.Б. Аспекты определения качества инновационной продукции машиностроительных предприятий // Научный информационный журнал «Бизнес информ» №12(2). - Харьков 2009. С.4-7.

4. Кузьмін О.Є., Князь О.В., Марчук Л.В., Шуляр Н.В., Шуляр Р.В. Оцінювання та регулювання інноваційної діяльності в умовах трансформацій машинобудівних підприємств: Монографія. - Львів: Видавництво ПП «Вежа і Ко», 2009. - 172 с. С.26.

5. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України [Електронний ресурс] // Вісник НАН України. 2001 - №2. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua.

6. Cтратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. За заг. ред. проф. В. І. Полохала [Електронний ресурс] // матеріали парламентських слухань у ВРУ 17.06.2009. Київ: Парламентське видання, 2009 628с.:http://kno.rada.gov.ua

7. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

8. Державне агенство України з інновацій та інвестицій [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.in.gov.ua.

9. Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / М.В. Гаман / - Київ, 2005. - 27 с.

10. Чухрай Н.І. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві. Підручник. - К.: КОНДОР, 2006. -398 с.

Размещено на Allbest.ru