Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОФОРМУВАНЬ В РИНКОВИХ УМОВАХ

ресурс фінансовий ринок

Дем'яненко М.Я., доктор економічних наук, професор,

академік УААН

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН

Під фінансовим забезпеченням ми розуміємо систему (набір) економічних механізмів (інструментів), яка дозволяє суб'єктам господарювання в ринкових умовах (на ринкових засадах) формувати у необхідних обсягах фінансові ресурси.

Така система в ринкових умовах має базуватися на принципах самофінансування. За таких умов всі джерела фінансування поділяються на власні та залучені. Власні джерела - це, в основному: оборотний капітал (статутний, робочий), амортизація, прибуток, резервні фонди. Залучені джерела - це в основному, кредити усіх видів (банківські, комерційні, товарні тощо).

Реальна ситуація щодо формування господарськими структурами фінансових ресурсів складається наступним чином.

Перше. Не всі перераховані складові власних джерел фінансових ресурсів у більшості сільськогосподарських підприємств є в наявності. Насамперед, це стосується робочого капіталу і резервних фондів. Перший - (робочий капітал) за роки реформування більшістю сільськогосподарських підприємств втрачений, другий (резервні фонди) - в силу об'єктивних причин не сформований.

Друге. Такі власні джерела як амортизація і прибуток хоч і присутні, але розміри амортизації з кожним роком зменшуються, а прибуток в останні роки хоч і зростає, але, не дивлячись на це, кількість збиткових господарств до цього часу залишається значною. Це означає, що більшість сільськогосподарських підприємств продовжує працювати без власних оборотних коштів.

Що стосується залучених джерел, то тут, навпаки, кількість їх збільшилась при цьому, в основному, за рахунок не цільових джерел: бюджетного фінансування, спеціальних режимів оподаткування, внутрішніх зобов'язань. Внаслідок цього структура джерел фінансування виробничої діяльності господарських структур склалась далекою від ринкових вимог. У більшості сільськогосподарських підприємств фінансові ресурси формуються переважно за рахунок саме залучених джерел. Власні кошти в абсолютній більшості підприємств відсутні взагалі. При цьому, слід відмітити, що із залучених джерел найбільша частка до недавнього часу приходилась на зростання зобов'язань по заробітній платі, орендній платі, кредиторський заборгованості, тобто за своєю суттю не ринкових джерел, за користування якими суб'єкти господарювання не здійснюють плати. За таких умов постійно зростає бюджетне фінансування, але, не дивлячись на це, фінансова ситуація у загальній масі сільськогосподарських підприємств не покращується.

Причини ситуації, що склалася, з позиції господарських структур мають об'єктивний характер, тобто створились внаслідок прорахунків, які були допущені при реформуванні сільського виробництва. Їх багато, але як основні відповідно до теми що розглядається, можна виділити: проблеми кредитування, оподаткування, страхування і державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Внаслідок того, що на озброєння при реформуванні аграрного сектора щодо фінансового забезпечення суб'єктів господарювання була взята “чисто” ринкова модель, практично зразу після її запровадження припинилось кредитування сільськогосподарських підприємств, не об'єктивно зросло податкове навантаження, була зруйнована система страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників, скоротилось до мінімуму бюджетне фінансування. Як результат, абсолютна більшість сільськогосподарських підприємств перетворились у збиткові, наростала фінансова криза.

Які ж заходи вживалися для подолання фінансової кризи? Аналіз ситуації, що склалася, показав, що пріоритетним з перерахованих складових фінансового забезпечення для сільськогосподарських товаровиробників є кредитування.

В процесі дослідження цього питання з'ясувалося, що на умовах, які діяли на той час, здійснювати кредитування сільськогосподарські підприємства не могли навіть теоретично, оскільки, плата за кредит (процентні ставки) на багато перевищувала рівень рентабельності.

Наступним, за значенням на той час, було питання оподаткування сільськогосподарських підприємств. В силу надмірного податкового навантаження сплата податків суб'єктами господарювання скорочувалося і до 1999 року несплата їх досягла критичної межі (? 70 %). Враховуючи це було здійснено реформування системи оподаткування сільськогосподарських підприємств шляхом запровадження ФСП. Окрім інших переваг (спрощення, стабільність, прогнозованість) у такий спосіб вдалося суттєво знизити податкове навантаження на сільськогосподарське підприємство.

Не дивлячись на вжиті заходи (кредитування, оподаткування, бюджетне фінансування) фінансова криза у сільському господарстві виявилась настільки глибокою, що вимагала пошуку додаткових фінансових джерел. Такі джерела були знайдені шляхом запровадження спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Такий підхід окремими вітчизняними економістами, вважається не ринковим. Ми не заперечуємо цього, але вважаємо, що в умовах, які склалися, такий захід себе виправдав, постільки в середньому на рік дозволив одержувати сільськогосподарськими підприємствами додатково ? 2 млрд. грн.

Окремим (важливим) напрямом надходження фінансових ресурсів суб'єктами господарювання є бюджетне фінансування. На цьому шляху теж прийшлося подолати перепони демагогічного характеру про те, що бюджетна підтримка сільськогосподарського товаровиробника протирічить ринковим засадам.

Дискусія з цього питання закінчилася не тільки законодавчим визнанням доцільності такого фінансування, але і законодавчим встановленням його розміру (Закон України від 18.01.2001р. № 2238 “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 р.р.). Внаслідок цього розпочало стабільно зростати фінансування сільськогосподарських товаровиробників безпосередньо з Державного бюджету. Якщо у 2000 році на цю мету в Держбюджеті передбачалося 444млн.грн, то у 2006 р. ця сума становила вже 6, 1 млрд. грн.., тобто зросла більше ніж у 12 разів.

В результаті всіх заходів сукупний розмір державної підтримки сільськогосподарських підприємств досяг 10,4 млрд. грн. Такі розміри фінансування сільського господарства хоч ще і не досягають європейського рівня, але вже дозволяють здійснювати беззбиткову діяльність більшості сільськогосподарських підприємств.

Але не дивлячись на наявність позитивних зрушень у фінансовому забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників (особливо стійку позитивну динаміку цього процесу) перспектива розвитку наступних подій з цього питання не надає оптимізму.

По-перше, це пов'язано з реформуванням фіксованого сільськогосподарського податку у зв'язку із зміною фінансування пенсійного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Внаслідок цього значною мірою зросли платежі до Пенсійного фонду. Зараз, для зменшення таких платежів, залучаються бюджетні кошти, але це не вирішує таке складне питання в принципі.

По-друге, державна підтримка, що діє зараз, виявилася не ринковою, тому не відповідає стандартам СОТ. В складі сукупної підтримки позабюджетні кошти є значними і хоча частина їх скорочується ( у 2000 році вони становили 82,0, у 2006 році - 43,0 %) у разі скасування такого виду підтримки компенсувати її з бюджету буде важко.

По-третє, при скасуванні підтримки кредитування сільськогосподарських підприємств шляхом здешевлення плати за кредити при діючих процентних ставках у більшості суб'єктів господарювання виникнуть проблеми щодо залучення кредитних ресурсів.

По-четверте, має змінитись статус різних напрямів державної підтримки. Стандартизується, на значно нижчому рівні ніж досягнуто, підтримка виробничої діяльності (жовтий кошик) і розширюється рівень бюджетного фінансування соціальної сфери (зелений кошик), що може негативно позначитися як на виробничій діяльності, так і конкурентноздатності вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Для протидії негативним змінам щодо фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в результаті вищевикладеного доцільно вжиті наступні заходи:

- щодо кредитування здійснити перехід від несистемного кредитування до системного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників кредитними ресурсами на ринкових засадах. Така система організаційно має складатися з: Аграрного банку з мережею регіональних структур, Центрального кооперативного банку з мережею кооперативних регіональних банків та місцевих кредитних спілок.

Функціонально кредитна система повинна забезпечувати: подальше удосконалення фінансово-кредитних механізмів; розширення комерційного кредитування, стимулювання розвитку реалізації сільськогосподарської продукції по форвардних контрактах, тендерних формах обслуговування бюджетних кредитів; створення умов для формування гарантійних фінансово-кредитних установ; створення Фонду кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників; запровадження іпотечного кредитування.

- щодо державної підтримки - бюджетні кошти повинні спрямовуватись на стимулювання інтеграційних процесів; підвищення купівельної спроможності населення; оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств; збільшення розміру фінансування соціальної сфери і сільських територій. Крім цього, доцільно пов'язати бюджетне фінансування сільськогосподарських підприємств з умовами належності на нормативному рівні власного капіталу (робочого капіталу) для чого запровадити нормування оборотних засобів (активів).

- щодо податкової політики: визначення шляхів трансформації податкової системи до особливостей сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах; формування напрямів податкових інструментаріїв до вимог СОТ та директив ЄС; визначення подальших перспектив застосування спеціальних режимів оподаткування; розробка пропозицій щодо внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, які регулюють оподаткування підприємств АПК.

- щодо страхового захисту сільськогосподарських виробників: запровадження асигнувань на виплату страхових субсидій сільськогосподарським підприємствам всіх форм власності; стимулювання державного розвитку системи добровільного страхування суб'єктами господарювання; врахування при створенні страхових продуктів територіальних факторів; створення і розвитку товариств взаємного страхування, законодавче забезпечення їх діяльності; розробка кваліфікаційних вимог до професійних учасників страхового ринку з врахуванням аграрної сфери економіки.

Размещено на Allbest.ru