Оцінювання ризиковості інноваційного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінювання ризиковості інноваційного проекту

Постановка проблеми

Необхідність здійснення інноваційної діяльності на підприємстві є очевидною. Це зумовлено тим, що в умовах ринкової економіки конкурентоспроможними будуть лише ті підприємства, на яких виготовляють інноваційну продукцію з покращеними якісними властивостями або застосовують інноваційні управлінські і технологічні рішення, які зменшують собівартість виготовленої продукції. Проте на практиці такою інноваційною діяльністю займаються дуже мало. Серед найголовніших можна виділити такі три причини: по-перше, науково-технічна складність здійснення такої діяльності; по-друге, значна капіталомісткість (матеріальні, трудові і фінансові ресурси) і втретє, ризиковість цієї діяльності. Якщо перші складові цього процесу є очевидними і їх можна оцінити та обґрунтувати із застосуванням кількісних і якісних методів дослідження, то стосовно ризиковості проблема значно ускладнюється. Що інноваційна діяльність є ризиковою - відомо всім. Але яка міра цього ризику, як його можна виміряти і застосовувати для прийняття конкретних рішень, вимагає додаткових досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує значна кількість публікацій, у яких досліджують методи управління ризиками в інноваційній діяльності [1], оцінку ефективності інвестиційних та інноваційних проектів [2, 3]. Проте більшості таким дослідженням притаманні ті недоліки, що в них не виконується спроба звести все різноманіття існуючих ризиків, які властиві цьому виду діяльності, до узагальнюючих показників.

Постановка цілей. Метою статті є вирішення таких основних проблем: дослідити можливість зведення різних ризиків інноваційної діяльності до мінімальної кількості узагальнюючих показників; обґрунтувати окремі групи ризиковості цієї діяльності; показати як ці групи можна використовувати для прийняття управлінських рішень.

Виклад основного матеріалу

Методика бізнес-планування є такою популярною тому, що вона має такі суттєві переваги відносно інших: в ній вперше показано основні переваги групування всіх витрат (собівартості) на постійні і змінні; головна площина, у якій досліджуються більшість показників бізнес-плану, утворюється осями координат натуральної і вартісної продуктивності ПП, тобто утворюється “натурально-вартісний ціновий простір”, який є базовим для більшості економічних досліджень.

Проте ця площина має один суттєвий недолік - в ній неможливо у явному виді враховувати чинник часу. А без врахування цього чинника будь-яке економічне дослідження ніколи не можна вважати завершеним. Щоб усунути цей недолік, ми пропонуємо перейти від класичної двовимірної площини до тривимірного простору з координатами ППТ (рис. 1).

Іншою особливістю нашого підходу до дослідження цього простору є те, що ми застосовуємо формалізований економічний категорійний апарат. Сутність його полягає в тому, що апріорно задаються три первинні категорії: К вартість у грошових (г) одиницях виміру; N - кількість продукції у натуральних (н) одиницях виміру; Т - час, основною одиницею виміру якої приймаємо рік (р).

Всі інші вторинні категорії задаються аксіоматично (без доведення) на підставі первинних (більш детально це описано в [3, 4]). Існує багато вторинних категорій, але найбільш вживаними є такі:

П і П - продуктивності вартісна і натуральна, які визначаються за виразами

П = , (1) П = ; (2)

Ц - ціна, яка визначається як вартість одиниці продукції, що відповідає таким виразам:

, (3) або . (4)

Дві первинні категорії К і N розглядаємо як “запас”, а дві вторинні категорії продуктивності П і П - як “потік”.

Описавши окремі методологічні особливості вартісно-натурального цінового простору, можна приступати до дослідження ризиковості інноваційних проектів.

Щоб провести різницю між звичайним розвитком діяльності підприємства і інноваційним, треба змоделювати їх найбільш суттєві розбіжності. На рис. 1 показано типовий розвиток діяльності підприємства, який є характерним для машинобудівних підприємств.

Діяльність підприємства складається із двох основних частин: періоду освоєння потужності Т_ос і періоду, протягом якого воно працює на всю потужність аж до того моменту, коли його подальша діяльність перетвориться у збиткову - до т. D'', якій відповідає розрахунковий період експлуатації основних засобів Т_р. За тривалістю ці два періоди значно відрізняються. Середня тривалість періоду освоєння потужності для промисловості становить один рік, а розрахунковий період триває 25 - 40 років для різних галузей. Але незважаючи на таку незначну тривалість, період освоєння потужності має важливе значення як в теоретичному плані, так і прикладному практичному. Це пояснюється тим, що від цього періоду значною мірою залежить загальна ефективність діяльності підприємства.

В період освоєння потужності відбуваються такі процеси:

- в момент введення в експлуатацію і до початку виробництва на підприємстві всі витрати відповідатимуть значенню П_упв - річним умовно-постійним витратам;

- в процесі освоєння потужності на підприємстві зростатимуть обсяги виготовленої (реалізованої) продукції - лінії 1' і 1'', та загальні витрати, які складаються із умовно-постійних та умовно-змінних витрат, тобто собівартість, що відповідає лініям 2' і 2'';

- в точці перетину цих ліній утворюється “точка беззбитковості” (т. А' і А'') з координатами П_бП_бТ_б, які мають такий економічний зміст: П_б - показує, при якій продуктивності на підприємстві отримуватимуть нульовий прибуток; Т_б - встановлює, коли закінчиться період збиткової роботи і почнеться прибуткова;

- період освоєння потужності завершується в т. В (її проекції В' і В'') “точці потужності”, координати якої визначають П_п - потужність підприємства в натуральних одиницях виміру, а П_п - то саме, тільки в грошових.

Другий період, коли підприємство працює на повну потужність, також має свої особливості. По-перше, загальний випуск продукції в грошових одиницях виміру відповідає лінії В''D'', яка в головній площині проектується в одну точку (В'D'), тобто в цій площині цей період досліджувати практично неможливо, але ця площина має ту перевагу, що в ній можна досліджувати ціну продукції Ц_пр і складові її елементи. По-друге, найбільш важливий процес, який спостерігається на цьому етапі діяльності підприємства, є зношуваність основних засобів, що викликає утворення додаткових видатків, які витрачаються на компенсацію цього зношення (витрати на ремонт, додаткове споживання енергоносіїв тощо). Внаслідок цього собівартість річної продукції зростатиме від початкового значення П_с до кінцевого П_п, що відповідає лінії 3''.

Інноваційні проекти за ризиковістю ми поділяємо на три групи: надзвичайно ризикові, ризикові і безризикові. Ця класифікація здійснюється виключно із економічних позицій, але вона, на нашу думку, значною мірою узагальнює всі інші класифікації.

Надзвичайно ризикові інноваційні проекти це такі, на яких точка беззбитковості не досягається, або досягається триваліше ніж за п'ять років. Це відповідає такій моделі розвитку, як показано на рис. 2.

З рис. 2 видно, що точка беззбитковості (т. А') у такому разі взагалі не досягається. Тобто основну умову надзвичайно ризикового інноваційного проекту можна записати так:

П_п < П_б . (5)

Ця умова показує, що протягом всього періоду випуску Т_в цієї інноваційної продукції підприємство працюватиме як збиткове. Щоб зменшити негативний вплив від такої діяльності, освоєння цієї інноваційної продукції найкраще передати невеликому дочірньому венчурному підприємству.

Можна зробити такі висновки: надзвичайно ризикові проекти можна реалізувати тільки великим потужним фірмам або із залученням державного фінансування; освоювати таку інноваційну продукцію доцільно через систему венчурних підприємств; життєвий цикл такої продукції має становити багато років (більше десяти).

Ризикові інноваційні проекти - це коли потужність підприємства більша від значення точки беззбитковості, але менша від економічної потужності підприємства. Це відповідає такому виразу

П_б < П_п < П_пе . (6)

Економічна потужність підприємства - це така продуктивність виготовлення продукції, при якій отримуватимуть прибуток, значення якого відповідатиме рентабельності продукції, що закладають в ціну [3, с. 12].

Якщо дати спрощене пояснення виразу (6), то можна відмітити такі головні особливості цього виду ризиковості: по-перше, на підприємстві отримуватимуть прибуток, але він буде меншим від середньогалузевого рівня; по-друге, його ефективність значною мірою залежить від інтенсифікації періоду освоєння потужності; втретє, для таких проектів характерним є те, що треба звертати особливу увагу на просування інноваційної продукції.

Безризикові інноваційні проекти практично нічим не відрізняються від традиційного розвитку підприємства, який показано на рис. 1. А у формалізованому вигляді це відповідає такому виразу:

П_пе < П_п .(7)

Висновки і рекомендації до подальшого використання

Виконане дослідження показує: по-перше, що застосування методики бізнес-планування у поєднанні із формалізованим категорійним апаратом дає змогу моделювати і досліджувати діяльність підприємства; по-друге, реалізація надзвичайно ризикових проектів вимагає застосування комплексу спеціальних дій, які б зменшували негативність (збитковість) цих проектів.

Для покращення планування інноваційної діяльності необхідно і далі розвивати методи моделювання цих складних економічних процесів.

Список використаних джерел

ризик інноваційний проект

1. Управління ризиками в інноваційній діяльності: Навч.-метод. посіб. / О.Є. Кузьмін, Н.Ю. Подольчак, Н.І. Подольчак. - Л.: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. 2009. - 176 с.

2. Аптекар, С. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // Економіка України. - 2007. - № 1. - С. 42-49.

3. Скворцов І.Б. Ефективність інвестиційного процесу: методологія, методи і практика: Монографія. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2003. - 312 с.

4. Скворцов І.Б. Парадокси, догми і реальність економічної теорії: мікроекономіка для економістів: Монографія - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. - 347 с.

Размещено на Allbest.ru