Вплив зовнішніх чинників на результативність економічних реформ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив зовнішніх чинників на результативність економічних реформ

економіка продуктивний управління

Кірейцев Г.Г., д. е.н., професор

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Транзитивна економіка України виявила багато проблем, вирішення котрих не відбувається під впливом методології і організації впроваджувальних досягнень економічної науки. Практична економіка стала кризовою, а негативний її стан стійким. Замість сталого розвитку економіки в сучасних умовах ми маємо сталу депресію. І це не випадково.

Причини такого явища були різні. Значна частина з них обумовлена квапливим копіюванням моделей економіки Заходу без врахування інституціональних особливостей країни (релігія, мова, традиції, звичаї, ставлення людини до фізичного, фінансового, інтелектуального і соціального капіталу), а також рівень розвитку продуктивних сил та відсутність відлагоженої функціонуючої ринкової інфраструктури. Мало місце і нехтування фактора духовності, що спричинило масову появу неправдивої інформації. Даний фактор є винятковим. Він зумовлений тим, що державні регуляторні органи, які нібито відповідають за стан обліку на підприємствах України, в результаті необґрунтованих макроекономічних рішень опинилися нездатними забезпечувати отримання правдивої якісної фінансової інформації для управління, а створені громадські професійні обліково-аудиторські організації почали дублювати професійну діяльність і поведінку зарубіжних недержавних контролерів. У свідомості керівників держави і галузей економічної діяльності ще з часів планової економіки СРСР визрів план білокомірцевої революції, названої перебудовою, а потім реформою. Відбулося помилкове визнання умов спонтанності як реальних умов розвитку ринкової економіки та можливостей швидкого забезпечення ефективності економічного відтворення в результаті роздержавлення власності та приватизації засобів виробництва. Проігноровано необхідність наукового обґрунтування процесів планування, створення системи виробництва, соціального захисту працюючих і безробітних, обміну, створення системи інформаційного забезпечення управління економікою, включаючи систему обліку як інформаційну базу фінансового і виробничого менеджменту. В даний час має місце суттєвий занепад неокласичної економічної теорії, положення якої використано в економічних і господарських механізмах, та відбувається дуже повільна орієнтація на досягнення інституціоналізму як сучасної прогресивної її теорії.

Перелічені чинники доповнюються безвідповідальністю владних структур, неприхованими антизаконними діями щодо перерозподілу національного багатства. Відсутність адекватного до загальнолюдських потреб правового поля призвела до того, що владу стали ототожнювати з джерелами доходів, категорія «відповідальність» в управлінських колах, особливо на вищих рівнях, стала непопулярною. Власники крупного нечесно сформованого капіталу у зв'язку із узаконеною комерційною таємницею опинилися прихованими від людського осуду та громадського покарання, про що свідчить наявність в Україні тіньової економіки.

В даний час поширено можливості витоку (появи) та функціонування віртуальної економіки. Останню у багатьох випадках розглядають та оцінюють як реальну економіку, хоч ефективно управляти нею у нас не вистачає практичного досвіду.

Умови розвитку продуктивної економіки порівняно із умовами розвитку спекулятивної стали більш обмеженими. Короткострокові вкладення як і швидкий рух капіталу визнані приоритетними і отримали високу оцінку серед агентів ринку. «Коротка гривня» стала орієнтиром у прийнятті економічних рішень. На таку концепцію зорієнтовані банки, інші агенти ринку, хоч така орієнтація не має переконливої обґрунтованості. В даній концепції ігноруються дії законів розвитку матеріального і нематеріального світу. Враховуючи це подібна концепція потребує поглибленого аналізу. Любе прискорення розвитку матеріального виробництва і взагалі матеріального світу не може не впливати на якість кінцевого продукту і тому не повинно ігнорувати дії законів розвитку процесів матеріального відтворення. А це позначає, що бажання прискорити швидкість оберту капіталу, не враховуючи сталих концепцій поведінки його складових як прояву законів розвитку матеріального світу, не може вважатися як самоціль, як головна мета діяльності корпорацій.

Швидкість оберту капіталу дійсно забезпечує приріст чистих активів (прибутку). Але чи позначає подібний приріст, що такий шлях розвитку економіки є раціональним? Фетишизація категорії «прибутки» стала заважати розвиткові інноваційних методів дослідження відносин власності, процесів і результатів здійснення трансакцій обміну як зміни прав власності і свобод. Сучасні методи виміру прибутків перетворилися у методи абсолютної оцінки ефективності вкладень та результатів руху капіталу, а також оцінки сукупної діяльності підприємницьких формувань.

Перелічені умови не можуть розглядатися як прийняті. Їх можливо визнавати лише в тому випадку, коли економічна теорія і теорія бухгалтерського обліку визнають правила обчислення прибутків з врахуванням оптимальності трансакцій обміну за Парето, тобто коли приріст чистих активів одного учасника обміну відбуватиметься не за рахунок скорочення суми чистих активів другого учасника обміну, коли кожен з учасників трансакції обміну не матиме програшу. Всі втрати від нелогічного і нераціонального управління мають відображатися і обліку як втрати ще до того, коли потік економічних об'єктів буде вмикнено в трансакцію обміну. Проте, як засвідчує функціонування ринку, економічна сильна держава може збагачуватися за рахунок економічно слабшої, економічно сильний агент ринку - за рахунок економічно слабшого і не завжди справедливо. В актах трансакцій обміну приріст чистих активів одного агента ринку безальтернативно розглядається і оцінюється як прибуток, хоч він може отримуватися і за рахунок скорочення капіталу іншого агента ринку.

Відбуваються такі події в результаті застосування одно концептуального підходу щодо орієнтації механізмів ціноутворення. Такий механізм орієнтовано на ПОПИТО-пропозиційну свою модель, тобто - на маржиналізм, хоч відомо, що в даний час для забезпечення ефективності сучасних методів управління важливим є визнання двох (а не однієї) основоположних концепцій вартості - трудової теорії вартості і маржиналізму. Перша з них визначає вартість витратами живої та уречевленої праці, друга - граничною корисністю благ. Обидві концепції розроблялися в один і той самий час і незалежно одна від одної, на що звертали увагу провідні методологи економічної науки - Туган-Барановський, Марк Блауг, А.А. Гриценко, інші вчені. Ці концепції дають змогу бачити об'єкт дослідження з різних боків. За таких умов використання принципу оптимальності обміну за Парето стає справою далекого майбутнього. Але економічний світ має розвиватися справедливо і таке майбутнє треба активніше наближати. В даному випадку слід враховувати, що концепція виміру підприємницької діяльності формувалася емпірично, на основі дослідження фактів, які спостерігаються лише на поверхні економічних явищ. Базові чинники, що впливають на розвиток ринкової економіки, до уваги майже не приймалися. Тут я маю на увазі вплив на результативність діяльності не лише внутрішніх чинників, а й зовнішніх та сукупну їхню дію.

Основними чинниками, що зумовили занепад економіки і призвели до фінансової та економічної кризи, були зовнішні. До них я відношу:

1. Помилковий «вибір» моделі розвитку національної економіки України, положення якої на міжнародному рівні отримали назву «Вашингтонський консенсус».

2. Відмова керівництва США від підтримки золотого паритету долара, що принесло у валютну систему на міжнародному рівні певну невизначеність, породило умови фінансової кризи.

3. Ліквідація Бреттон-Вудської системи, що підтримувала сталість міжнародної світової валютної системи.

4. Переорієнтація діяльності МВФ МБРР та СБ.

5. Спалах монетаризму та неолібералізму 70-их роках і на початку 80-х ХХ століття як течій економічної теорії, на основі котрої країни світу формували і формують господарські та економічні механізми управління на національному рівні.

Зупинимося детальніше на перелічених чинниках. Одним із варіантів реалізації положень неокласичної економічної теорії на міжнародному рівні є Вашингтонський консенсус. По суті консенсус був програмою, котру реалізував МВФ в країнах, що розвиваються та в країнах із перехідною економікою. Його положення спрямовані на глобалізацію економіки, яка ґрунтується на інтересах власників крупного капіталу (ТНК). Інтереси інших учасників ринкових відносин, як і національні інтереси окремих країн, лишаються другорядними.

Вимоги консенсусу передбачають утиск грошової маси, прискорену приватизацію, лібералізацію цін, товарних і фінансових ринків, вилучення держави з економіки, інші вимоги, до виконання котрих ми не були готові. Ці вимоги, з моєї точки зору, нехтують економічні інтереси України, не сприяють формуванню нових регулюючих функцій держави. Деякі з вимог, будучи правильними для мікрорівня, в сучасних умовах функціонування локальної економіки опинилися неадекватними до її потреб. Отже, в даний момент ми реалізуємо програму, яка неспроможна забезпечити прогресивний напрям розвитку економіки України та аграрного її сектору. І це відбувається під вирішальним впливом на економіку зовнішніх чинників.

Чи можливо було на початку реформ здійснити безпомилковий вибір моделі економіки? Отримати відповідь на це питання, виходячи із рішень лідерів держави та із їх рішучості, неможливо. Ситуація була складною. Вибір був небагатим. Все залежало від вибору однієї лише із двох моделей економіки:

- поглиблення основних постулатів неоліберальної моделі (по суті, це ідеологія «ринкового фундаменталізму», котру обґрунтовано критикують теоретики Заходу і котра, на думку Дж. Сороса, для відкритого суспільства так само небезпечна, як і комунізм);

- здійснення переходу до інституціональної моделі ринкових перетворень, заснованих на принципах визнання можливостей науково обґрунтованого державного регулювання економіки, зокрема регулювання відносин власності та відносин розподілу.

Враховуючи гостру потребу у фінансових ресурсах для трансформаційних ринкових заходів, під впливом МВФ та СБ ми все-таки розпочали реалізувати першу модель економіки, хоч і розуміли повну обґрунтованість та адекватність нашим потребам положень другої моделі.

Другий напрям дії зовнішніх чинників, що створили умови розбалансованості світової економіки та спричинили кризовий її стан, пов'язаний із впливом фінансових рішень США. Спасаючи від кризи власну економіку, вони в 1996 р. відміняють золотий паритет долара, а влітку 1971 р. долар знову було девальвовано, що, як вважають фінансові аналітики, призвело до краху Бреттон-Вудської системи. Все це позначало, що МВФ мав би припинити своє існування і така думка була висловлена М. Фрідменом. Метою функціонування Фонду було забезпечення стійкої міжнародної валютної системи, тобто створення умов уникнення фактів відновлення протекціонізму та послаблення конкуренції. Досягнення такої мети відбувалося через надання країнам із проблемами підтримки платіжного балансу короткострокових кредитів. На той час фонд виконував системоутворюючу функцію у забезпеченні сталої валютної системи на міжнародному рівні. Свобода міждержавного переливу капіталу стримувалися. До початку 70-х років національні рахунки капіталів для міжнародних економічних агентів не були відкритими. Фонд працював переважно з розвиненими країнами і свою увагу концентрував на монетарних і фіскальних агрегованих показниках, які мали значення для оцінки розвитку економіки на макрорівні.

У 70-х роках діяльність Фонду стала поширюватися за рахунок співпраці з країнами, що розвиваються. І, як засвідчують економісти CASE - Україна, поворотним моментом вважається епідемія криз заборгованості 1982 р., яка отримала назву «повзуча місія». За таких умов Фонд і СБ змінили спрямованість ведення «своєї справи», вони суттєво ускладнили порядок формування і використання фінансових джерел.

Вищими органами Міжнародного банку реконструкції і розвитку МБРР є Рада керуючих і Директорат як виконавчий орган. На чолі банку - президент, як правило, представник вищих ділових кіл США. Членами банку можуть бути лише члени МВФ. Із членів МБРР - 185 країн, чільну позицію посідають країни сімки: США, Японія, Великобританія, ФРН, Франція, Канада й Італія. Україна стала учасником МБРР з 1992 р.

Джерелами ресурсів банку крім акціонерного капіталу є розміщення облігаційних позик, головним чином, на американському ринку, і кошти, отримані від продажу облігацій. Банк надає кредити, як правило, на строк до 20 років для розширення виробничих потужностей країн - членів банку під гарантію їхніх урядів. Починаючи з 80-х років кредити банку стали менше прив'язуватись до конкретних об'єктів, тобто цільова спрямованість функціонування банку втратила свою основу.

Розвиток світового господарства підтвердив, що кожна країна як відносно самостійне геополітичне утворення веде постійний пошук кращих моделей економіки, що спираються на загальновизнані економічні теорії. До 70-х років минулого століття монетаризм і кейнсіанство були її течіями на основі котрих розроблялися і використовувалися господарські та економічні механізми функціонування національних економік. Проте після кризи та тривалої депресії неокласична економічна теорія мала поштовх у своєму розвитку і у провідних ринкових країнах монетаризм було взято на озброєння політичними силами.

Під впливом монетаризму як основи неокласичної економічної теорії й було сформульовано положення Вашингтонського консенсусу. Спроба реалізувати такі положення в умовах повної лібералізації функціонування ринків та нерегульованого використання цін в транзитивній економіці України опинилася невдалою. Фінансова, а потім і загальна економічна криза виявила нездатність такої теоретичної концепції. В даний час нам важливо прийняти до відому оцінки процесів реформування економіки України провідними теоретиками та науковими групами «Адженда», «CASE» та ін. Так, С.А. Егишянц характеризує та узагальнює економічну політику монетаризму (М. Фридшен) та неолібералізм (Ф. Хайєк).

(текст наведено мовою оригіналом)

«Яростный, на грани религиозного сектанства, либерализм. Ничем не ограниченный свободный рынок, справедливость и равенств отвергаются как «антиценности», нравственность низведана до практической полезности. Категорический запрет на любые виды государственного вмешательства в экономику - государство отводится лишь роль старожегого пса, охраняющего частную собственность от посягательств «маргиналов», сиречь быдла».

С.А. Егишянц. Туник глобализации: торжество прогресса или игрища сатанистов.

Висновки

А

1. Змінити роль держави в системі використання механізмів ринку та у принципах функціонування його учасників. На ринках фінансового капіталу, праці, енергоносіїв, матеріальних факторів виробництва сільськогосподарської продукції і біологічних активів держава повинна бути справжнім гравцем, забезпечувати через науково обґрунтовану систему обліку та звітності прозорість операцій, справедливість формування та реалізації конкретних відносин, гарантувати захищеність національної економіки від меркантилістських посягательств.

Б

2. Підвищити науковий рівень планування, обліку, економічного аналізу діяльності підприємницьких формувань та контролю як основних функцій управління, забезпечити адекватний до сучасних потреб менеджменту практичний їх розвиток. Переглянути та змінити підходи щодо агроекоосвітянської діяльності ВНЗ ІІІ і ІV рівнів акредитації, покласти в основу навчальних програм всіх без винятку прикладних економічних дисциплін положення інституціональної та неоінституціональної економічної теорії, а у наукових публікаціях і рекомендаціях та у документах, що регламентують порядок ведення обліку, забезпечити виконання вимог наступних чотирьох епістемолгічних фільтрів, розроблених міжнародною спілкою методологів економічної науки: Мовний. Онтологічний, Риторичний, Методологічний.

В

3. Керівникам вищих ланок управління державою, галузями економічної діяльності підсилити опір всім формам прояву неузгодженої на загальнонаціональному рівні і некерованої наддержавної глобалізації економіки, створити умови повної прозорості нефінансової і інформації щодо подій просторового характеру та використання земельних, лісових і водних ресурсів.

4. Враховуючи наявність довічного конфлікту проміж соціальних і економічних, ми маємо змінити ставлення до розуміння категорій «доходи» і «витрати», надати їм тих ознак як об'єктів облікового відображення, які стануть робочим інструментом в управлінні.

5. Регуляторним органам щодо управління обліком забезпечити розширення прав, обов'язків і відповідальності головного бухгалтера. Створити систему мотивування формування професійних облікових знань основних положень для керівників юридичних осіб.

Размещено на Allbest.ru