Особливості управління розвитком інклюзивної економіки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Питання розвитку економіки пов'язані з вилученням деяких шарів соціуму із загальноекономічного процесу, що обумовлено різними причинами - розвитком глобалізації, монополізації, олігополії та ін. в зв'язку зі складною ситуацією, Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) запропоновано реалізацію положень інклюзивної економіки, яка передбачає створення умов для повного використання трудового потенціалу та соціального залучення широких верств населення до загальноекономічного процесу з метою подолання бідності, рівноправного розподілу благ, створення економічних можливостей для приватного сектору.

Впровадження інклюзивного розвитку має важливе значення для економіки України, в якій проявляються елементи постійного розшарування населення та стає неможливим становлення подальшого розвитку, незважаючи на прийняття низки реформ та соціально-економічних програм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В зарубіжній і вітчизняній науковій літературі останнім часом активна увага приділяється теоретико-методологічним аспектам розвитку і впровадження інклюзивної економіки, елементам її становлення на макро- і мезорівнях.

Теорії інклюзивності поклали початок закордонні науковці Д. Аджемоглу, Дж. Робінсон, В. Кондратьєв [1-2]. Для умов України активно розробляють наукове підґрунтя вітчизняні вчені: А. Базілюк, О. Жулин, О. Прогнімак та ін. [34], які визначають різні підходи до обґрунтування важливості інклюзивного розвитку як основи перспективного соціально- економічного росту країни через залучення всіх елементів суспільства.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Поряд з цим, залишаються питання, які потребують прискіпливого опрацювання, а саме - методичне й методологічне підґрунтя до визначення рівня інклюзивності; формування принципів впровадження інклюзивного розвитку з урахуванням вітчизняних умов, обґрунтування особливостей управління розвитком інклюзивної економіки та ін.

Це обумовило постановку формування цілей статті, до яких належить: формалізація процесів запровадження інклюзивної економіки в Україні та визначення особливостей управління новітнім підходом з метою становлення розвинутої країни й задіяння всіх верств населення.

Виклад основного матеріалу дослідження

На рівні світової економіки стійкість до зовнішніх загрозі економічних криз притаманна країнам з більшою інклюзивністю в економіці, де пріоритетом виступає вирішенням існуючих проблем в суспільстві на основі формування політики сталого розвитку. Згідно розрахунків за методиками Азійського банку розвитку та Всесвітнього економічного форуму верхні щабелі інклюзивності економіки стабільно займають скандинавські країни [4]. інклюзія економічний світовий

Із досвіду економічного розвитку країн можна констатувати, що високий рівень диференціації доходів населення в країні, значна частка бідного населення знижують сукупний попит на товари і послуги, гальмують економічне зростання та здійснюють руйнівний вплив на економіку. За розрахунками А.В. Базилюка, «через поглиблення бідності, безробіття і боргове фінансування економіки у 2009 р. в Україні недоотримано 28% ВВП, а в 2014 р. - 45% ВВП» [5]. Тобто існування значної економічної нерівності формує фундамент для соціальної напруженості та ставить під сумнів забезпечення стабільного розвитку в багатьох країнах.

Інклюзія (від англ. inclusion - включення, залученість) розглядається як процес збільшення ступеня участі всіх громадян у процесі економічного зростання та розподілу його результатів [4].

Соціально-економічні проблеми, які виникли в Україні на шляху реформування української економіки (зростання безробіття, посилення соціального розшарування населення, збільшення кількості бідного населення, що зумовили збільшення невдоволеності, конфліктності, соціальної напруженості та спричинили деструктивні тенденції у структурі українського суспільства) обумовили необхідність залучення принципів інклюзивності. Концепція інклюзивного розвитку передбачає, що кожен суб'єкт економіки є важливим, унікальним, цінним для суспільства і має можливості, щоб задовольнити свої потреби. В загальному розумінні інклюзивний розвиток полягає в необхідності посилення залучення до вирішення проблем всіх верств населення, а також зростання залученості до розвитку усіх територій [6].

Інклюзивний розвиток, за версією Міжнародного центру політики інклюзивного розвитку, - це результат забезпечення повсюдної можливості участі в процесі зростання як з точки зору прийняття рішень, так і в створенні самого зростання. При цьому, результатом інклюзивного розвитку виступає справедливий розподіл доходів [7]. Європейська комісія інклюзивним розвитком називає процес забезпечення високого рівня зайнятості, інвестування в освіту, боротьби з бідністю, модернізації ринків праці, системи соціального захисту, а також сприяння згуртованості суспільства [8]. А Міжнародний валютний фонд розглядає інклюзивний розвиток як підвищення темпів зростання за рахунок надання єдиного простору для інвестицій і продуктивної зайнятості населення. При цьому, переваги економічного зростання на основі інклюзії мають поширюватися на всі регіони країни, посилюючи територіальну єдність [9].

Проектом «Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року» визначено, що інклюзивний розвиток - це економічне зростання, яке створює для всіх верств населення максимальні можливості для працевлаштування та участі в усіх сферах життєдіяльності країни, а також забезпечує справедливий розподіл результатів праці [10].

Виходячи з параметрів розвитку Україну характеризує досить низький ВВП, що обумовлюється низько. продуктивністю праці, низькими доходами, великим державним боргом, при чому чисті заощадження знаходяться на недопустиму рівні.

За статистичними даними, через значні обсяги соціальних видатків нерівність доходів в Україні залишається однією з найменших у світі [13]. За даними ООН, налічується лише близько 6 країн, де спостерігається менша нерівність доходів, ніж в Україні, до них належать: Угорщина, Фінляндія, Боснія, Чехія, Японія та Фінляндія. Однією з можливих причин того, що Україна посідає провідні місця в рейтингах країн із найбільш рівномірним розподілом доходів, є те, що при обчисленні індексу Джині тіньова частина економіки не враховується, що у разі України може значною мірою спотворити реальний стан речей.

Показник інклюзивного розвитку країни має у своїй основі показники стійкості економічного розвитку та розшарування/нерівності суспільства за багатьма параметрами.

При цьому інклюзивний підхід несе довгострокову перспективу, оскільки основна увага приділяється продуктивній зайнятості як засобу зменшення розшарування суспільства за рівнем доходів та підвищення рівня життя менш забезпечених верств населення, і в кінцевому підсумку - збережене довкілля і здорове суспільство виправдають зусилля на впровадження інклюзії [14].

Як зазначають А. Базилюк, О. Жулин [3], відомо дві моделі інклюзивного розвитку економіки. Першою є американська модель: пріоритетом у розвитку є забезпечення рівних можливостей для всіх членів суспільства, застосовується у США, Китаї. Другою є європейська модель, яка орієнтується на рівність у доступі до результатів праці внаслідок їх рівномірного розподілу. Перша орієнтована на можливості (гідний рівень оплати праці, рівний доступ до освіти, медицини та ін. соціальних послуг), друга - на результат розподілу (рівний доступ до результатів праці передбачає рівномірний і достатній розподіл доходів між найманим працівником, підприємцем та державою через збалансований розмір заробітної плати, прибутків і податків).

Зазначені моделі мають переваги і недоліки: в американській моделі високий рівень інновацій стимулює розвиток економіки, проте вона не вирішує проблеми бідності і розшарування населення за доходами; європейська модель орієнтується на максимально справедливий розподіл доходів між усіма громадянами (особливо у Скандинавських країнах), проте рівень інновацій є набагато нижчий, аніж у США, що пов'язано з низькою мотивацією і нижчими видатками на освітню і наукову сфери.

Для дослідження впливу інклюзивності на соціально - економічний розвиток низкою міжнародних організацій розроблені методичні рекомендації щодо розрахунку Індексу інклюзивного розвитку на основі обчислення груп показників, що мають вплив на результуючу інклюзивного зростання, зокрема:

а) групи показників, представлені на Всесвітньому економічному форумі [15-16]:

1) росту і розвитку - ВВП на душу населення (дол. США), зайнятість (%), продуктивність праці (дол. США), очікувана тривалість здорового життя (роки);

2) власне інклюзивності - медіанний дохід домогосподарств (дол. США за день), коефіцієнт Джині (розшарування суспільства за доходами, від 0 до 100), рівень бідності (%), коефіцієнт Джині (розшарування суспільства за рівнем добробуту, від 0 до 100);

3) наслідування поколінь та сталість розвитку - скориговані чисті заощадження (% від валового національного доходу), інтенсивність парникового забруднення на одиницю ВВП (кг/дол. США), державний борг (% від ВВП), коефіцієнт демографічного навантаження (%).

б) методика за версією ООН передбачає [17]:

1) показники, пов'язані з доходом - частка населення, яке споживає нижче 2 дол. в день (за ПКС в дол. США); відношення доходу і споживання найбільш багатих 20% населення до 20% найбільш бідних;

2) показники, не пов'язані з доходом - середня кількість років навчання (для молодого і дорослого населення); рівень дитячої смертності;

3) показники зростання і розширення економічних можливостей - темпи зростання ВВП на душу населення за ПКС (у постійних цінах); показник зайнятості; еластичність загальної чисельності зайнятих до ВВП (еластичність зайнятості);

4) показники інфраструктури - споживання електроенергії на душу населення; частка асфальтованих доріг в загальній протяжності дорожньої мережі;

5) соціальна рівність для забезпечення рівного доступу до економічних можливостей, послугам освіти і охорони здоров'я - кількість лікарів, медсестер і акушерського персоналу на 10 000 осіб; частка державних витрат на освіту і охорону здоров'я від загальних витрат; співвідношення учнів і вчителів у початковій школі;

6) доступ до послуг соціальної інфраструктури - частка населення з доступом до електропостачання в загальній чисельності; частка населення, що користується якісними засобами санітарії;

7) гендерна рівність і можливості - тендерна сегрегація у початковій, середній і вищій освіті;

8) система соціальних гарантій - частка витрат на соціальне забезпечення від державних витрат на охорону здоров'я і соціальне забезпечення;

9) ефективне державне правління і громадські інститути - якість державного управління; рівень корумпованості;

в) МВФ при оцінці індексу інклюзивності пропонує розраховувати [9]:

1) макроекономічні показники - ВВП на душу населення, частка заборгованості у ВВП, обсяг інвестицій, рівень інфляції, державні витрати, волатильність ВВП;

2) структурні показники - відкритість економіці, рівень освіти, фінансова відкритість, обсяг прямих іноземних інвестицій, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, якість інфраструктури, експорт послуг і товарів;

г) ОЕСР обчислює індекс інклюзивності за наступними показниками [4, 18, 19]:

1) які характеризують добробут населення (в грошовому і негрошовому вимірі);

2) оцінки впливу на розподіл - пов'язані з методом порівняння багатовимірних оцінок добробуту населення;

3) оцінки стратегічної доцільності - передбачають аналіз доходів домогосподарств і стану охорони здоров'я.

Якщо дослідити як інклюзивність впливає на соціально - економічний розвиток в глобальному масштабі, то проведений компаративний аналіз вказав на тісну залежність конкурентоспроможності країн від інклюзивності розвитку (R=0,84).

Стратегічно важливо реалізовувати першочергову державну політику підтримки найбільш інноваційних і креативних секторів економіки міст та регіонів в контексті формування надійної бази для прориву і підвищення конкурентоспроможності в глобальному масштабі, що обумовлено практичним вичерпанням потенціалу традиційних чинників економічного зростання, а також новітніми трендами економічного розвитку (мережизація, інтелектуалізація та діджиталізація суспільно-економічних процесів). Сьогодні креативна індустрія та сфера інформаційних технологій, як показують дослідження, є одні з найбільш прогресивних у вирішенні цілей інклюзивного розвитку. Саме вони здатні розвивати потенціал інклюзивних ринків, заохочувати технологічні інновації, інвестувати в людський капітал, мобілізувати таланти і навички значного числа людей. Тобто виконують вагому соціальну роль в контексті цілей інклюзивного розвитку (а саме продуктивної зайнятості, гідного рівня оплати праці, різноманітних соціальних проектів розвитку громад тощо).

Отже, інклюзивне зростання покликане забезпечувати справедливі можливості для економічних учасників під час економічного зростання та рівноправ'я секторів економіки та верств населення, а також зосереджує увагу на рівності людського капіталу, екологічного стану довкілля, соціального захисту, продовольчої безпеки тощо. В сучасних умовах розвитку України впровадження концепції інклюзивного розвитку має важливе значення, оскільки вона: може стати поштовхом для економічного підйому без застосування жорстких заходів; враховує диверсифікованість економіки; акцентується на проблемах соціальної несправедливості та екології; сприяє зростанню зайнятості.

В Україні стратегія інклюзивного зростання поки що відсутня. За даними звіту ВЕФ 2019, Україна в 2018 р. займала 47-е місце серед країн, що розвиваються, у рейтингу індексу інклюзивного розвитку (IDI), що значно нижче, ніж це було п'ять років тому [21]. Проте ще в 1992 р. Україна приєдналася до програмного плану дій ООН «Порядок денний на ХХІ століття», підписала низку міжнародних угод і договорів, які зобов'язують управлінські структури держави здійснювати економічний розвиток на принципах збалансованості. З прийняттям ООН Цілей сталого розвитку Україною у 2015 р. було затверджено Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» [22], яка передбачає низку реформ, метою яких є досягнення європейських стандартів життя та досягнення країною гідного місця у світі. Проте скороченню нерівності та інклюзивному розвитку приділено недостатньо уваги.

Висновки та пропозиції. В Україні сьогодні вже існує законодавча ініціатива, яку можна вважати першим кроком до інклюзивної економіки. У 2017 р. було розроблено проект «Стратегії сталого розвитку України до 2030 року», і в 2018 р. розроблено проект закону з аналогічною назвою. У документі декілька підрозділів присвячено інклюзивному збалансованому зростанню, інклюзивним спільнотам та інклюзивним інституціям, проте чітко не зазначено інструменти та механізми щодо створення відповідного правового поля для інклюзивного зростання.

Література

1. Аджемоглу Д., Робинсон Дж. А. Почему одни страны богатые, а другие бедные. Происхождение власти, процветания и нищеты. Пер. с англ.. Д. Литвинова, П. Миронова, С. Сановича. - Москва: АСТ, 2015. - 575 с.