Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності

 Зміст

Зміст та роль підприємницької діяльності у житті суспільства.

Поняття та види підприємницької діяльності.

Поняття підприємства як юридичної особи.

Класифікація підприємств.

Державні, комунальні та колективні підприємства.

Господарські товариства.

Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Порядок створення та ліквідації підприємств.

діяльність підприємницький особа юридичний

Література

1. Господарський кодекс України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Закон України "Про господарські товариства".

4. Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

5. Закон України "Про акціонерні товариства".

6. Закон України "Про кооперацію".

7. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

8. Магас В. Підприємництво та конкуренція - основні чинники розкриття економічного потенціалу суспільства // "Економічна теорія". - 2019. - №2. с. 44-56

9. Уэрта де Сото Х. Австрийская экономическая школа: рынок и предпринимательское творчество / пер. с англ. Б. С. Пинскера под ред. А. В. Куряева. - Челябинск: Социум, 2009.

Зміст та роль підприємницької діяльності у житті суспільства

Підприємництво - це з людська діяльність. Тобто, - в діях будь-якої людини, спрямованих на те, щоб змінити сьогодення і досягти своїх цілей в майбутньому, міститься елемент підприємництва.

Головне завдання підприємця полягає у створенні і відкритті нових знань.

Австрійська школа виділяє шість основних характеристик підприємницького знання:

1) це знання не наукове, а суб'єктивне і практичне; 

2) це знання ексклюзивне; 

3) воно розсіяно серед усіх людей; 

4) це знання, переважно неявне, а тому не піддається артикуляції; 

5) це знання створюється з нічого, саме завдяки прояву підприємництва; 

6) це знання, яке може передаватися за допомогою надзвичайно складних соціальних процесів. 

На відміну від неокласиків, австрійці допускають можливість підприємницької помилки. "Чиста" підприємницька помилка відбувається тоді, коли на ринку залишаються не виявлені підприємцями можливості отримати прибутку. Саме існування такого типу помилки лежить в основі "чистого підприємницького прибутку", що витягується тим, хто її виявляє і усуває.

Підприємництво не тільки підштовхує до створення і передачі інформації, але, що ще важливіше, сприяє координації неузгодженої поведінки, яка зустрічається у суспільстві.

Підприємницька діяльність призводить створення і передачу нової інформації. Це, у свою чергу, змінює загальне сприйняття можливих цілей і засобів кожним з діючих суб'єктів у суспільстві. Ця зміна спричиняє появу нових неузгодженостей, що представляють собою нові можливості для підприємницької прибутку і відкривають підприємцям простір для подальших відкриттів і координації. Це динамічний нескінченний процес, що забезпечує поширення і розвиток цивілізації (модель скоординованого громадського Великого вибуху).

Підприємництво є творчим заняттям - воно не передбачає наявність витрат чи засобів.

Будь-який акт підприємництва породжує три надзвичайно важливих ефекти. По-перше, підприємництво створює нову інформацію. По-друге, ця інформація передається, поширюючись по ринку. По-третє, акт підприємництва вчить кожного з учасників ринку підлаштовувати свою поведінку до потреб інших.

За самою своєю природою підприємець завжди налаштований на конкуренцію. Це означає, що, коли така людина виявляє певну можливість отримання прибутку і використовує її, ця можливість, як правило, зникає, і ніхто інший вже не може її побачити і використати. У той же час, якщо людина не повністю розкриє цю можливість, або, повністю відкривши її, скористається нею лише частково, тоді частина цієї можливості буде у прихованому вигляді чекати появи тих, хто зуміє її виявити і використати. Таким чином, суспільний процес носить яскраво виражений конкурентний характер - різні суб'єкти конкурують між собою за те, щоб першими виявити і використовувати можливості отримання прибутку.

Поняття та види підприємницької діяльності

Підприємництво - діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом обміну, яка здійснюється від свого імені, на свій власний ризик та під особисту майнову відповідальність, або від імені та під майнову відповідальність юридичної особи - підприємства (організації).

В процесі підприємницької діяльності реалізуються три основні функції:

· ресурсна (залучення та ефективне використання капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів);

· організаційна (організація постачання, виробництва, збуту);

· творча (генерування ідей, ініціативність, уміння ризикувати).

Підприємництво здійснюється у двох основних видах або їх комбінаціях:

1-й вид підприємницької діяльності - здійснення виробництва товарів, робіт, послуг - виробнича діяльність.

2-й вид - виконання посередницьких функцій (переміщення товару, торгівля та ін.).

3-й вид - комбінований - підприємництво у фінансовій сфері.

Перший вид підприємництва можна розподілити на дві форми:

1. Традиційна, або класична форма - підприємництво орієнтується на випуск та постачання на ринок традиційних товарів.

2. Інноваційна підприємницька діяльність - випуск нових товарів, або випуск традиційних товарів новим способом.

Основні етапи досягнення цілей підприємницької діяльності:

Ш генерація ідей;

Ш розробка та відбір ідей;

Ш аналіз варіантів реалізації ідей та розробка детального проекту (плану) реалізації ідеї;

Ш організація реалізації проекту;

Ш мотивація суб'єктів, задіяних у реалізації проекту;

Ш аналіз та контроль за реалізацією проекту;

Ш підведення підсумків реалізації проекту.

Згідно статті 42 ГКУ, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єкти підприємницької діяльності: громадяни України та інші юридичні особи - підприємства всіх форм власності.

Поняття підприємства як юридичної особи

Згідно ст. 62 ГКУ, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство - це юридична особа, створена для здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та/чи іншої господарської діяльності.

Згідно ст. 80 ЦКУ, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

В установчих документах повинні бути зазначені:

· найменування та місцезнаходження підприємства;

· мета і предмет діяльності підприємства;

· склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень;

· порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків;

· умови реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Як юридична особа підприємство наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Класифікація підприємств

В основі класифікації підприємств лежать наступні ознаки.

1) Мета та характер діяльності.

Комерційні (спрямовані на отримання прибутку), некомерційні (не зорієнтовані на отримання прибутку).

2) Форма власності.

Ш приватне підприємство;

Ш підприємство колективної власності;

Ш комунальне підприємство;

Ш державне підприємство.

Ш підприємство, засноване на змішаній формі власності.

3) Національна приналежність капіталу.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

4) Галузь діяльності: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо

5) Ступінь підпорядкованості: головні (материнські), дочірні, внучаті, філії, асоційовані.

6) Розмір підприємства.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГКУ cуб'єкти господарювання (згідно із змінами Законом № 4618-VI від 22.03.2012) залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб'єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.

7) Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є: державні підприємства; комунальні підприємства; підприємства, засновані на власності об'єднання громадян чи релігійної організації; підприємства, засновані на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними підприємствами є: кооперативні підприємства; підприємства, що створюються у формі господарського товариства; інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Державні, комунальні та колективні підприємства

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно статті 136 ГКУ, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статті 137 ГКУ. правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Казенне підприємство. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

Ш законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

Ш основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

Ш за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

Ш переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

Ш приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Згідно ст. 93 ГКУ, підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємствами колективної власності є: виробничі кооперативи; підприємства споживчої кооперації; підприємства громадських та релігійних організацій; інші підприємства, передбачені законом.

Кооператив - добровільне об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань. Вони можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Господарські товариства

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У певних випадках господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.

До господарських товариств належать:

Ш акціонерні товариства;

Ш товариства з обмеженою відповідальністю;

Ш товариства з додатковою відповідальністю;

Ш повні товариства;

Ш командитні товариства.

Акціонерне товариство (стаття 152 ЦКУ) - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями

Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний (складений) капітал акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам.

Товариством з обмеженою відповідальністю (стаття 140 ЦКУ) є товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю (стаття 151 ЦКУ) є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Повним товариством (стаття 119 ЦКУ) є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Командитним товариством (стаття 133 ЦКУ) є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України законами України "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок" та іншими нормативно-правовими актами.

Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності

	Одноосібне підприємство (унітарне)	Партнерство (повне, командитне товариство)	Корпорація (акціонерне товариство)
Складність утворення	Простота і легкість утворення, низькі витрати на організацію та оформлення	Те ж, що й у одноосібного підприємства, плюс договір між учасниками	Потребує значних зусиль і матеріальних витрат, що пов'язано зі спеціальним законодавчим регулюванням
Здатність мобілізації капіталу	Обмежена розмірами заощаджень власника	Збільшує можливість залучення капіталу об'єднанням заощаджень учасників	Дуже висока, може швидко мобілізувати капітал емісією цінних паперів
Масштаби відповідальності власника	Повна за всіма зобов'язаннями, включаючи майно	Повна розподілена субсидіарна, включаючи майно учасників	Обмежена вартістю цінних паперів, що випускаються
Міра контролю з боку власника	Повний за усією діяльністю	Розподілений між учасниками, є джерелом розбіжностей	Відповідно до частки акцій, що випускаються
Тривалість існування	Обмежена тривалістю життя власника	Залежить від умов угоди між партнерами	Необмежена
Ліквідність	Низька, труднощі продажу	Досить низька, труднощі продажу паю	Висока
Сфера діяльності	Етноцентрична	Етноцентрична	Геоцентрична

Порядок створення та ліквідації підприємств

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року.

Додаток А.

Акціонерні товариства

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначаються Законом України «Про акціонерні товариства».

Згідно статті 3, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні (відкриті) акціонерні товариства та приватні (закриті) акціонерні товариства.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі.

Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Згідно статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Акціонерне товариство зобов'язане скликати загальні збори щороку, не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

До виключної компетенції загальних зборів належить:

1) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, інших внутрішніх документів товариства, а також внесення змін до них;

4) затвердження річного звіту, розподіл прибутку і збитків товариства;

5) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом або положенням про загальні збори товариства.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Для представлення інтересів акціонерів в період між проведеннями загальних зборів, для контролю та регулювання діяльності виконавчого органу товариства створюється наглядова рада.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників

простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

До складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п'ять осіб, з кількістю понад 1000 - не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 10 000 осіб - не менше ніж дев'ять осіб.

Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

Член наглядової ради здійснює свої повноваження на підставі договору з товариством.

Голова наглядової ради акціонерного товариства обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів.

Законом встановлені обмеження прав виконавчих органів управління акціонерного товариства щодо вчинення так званих значних правочинів. При цьому ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, перевищує 10 відсотків вартості активів. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних правочинів.

Якщо предмет праовичину становить від 10 до 25 відсотків вартості активів, - рішення приймається наглядовою радою. Якщо предмет правочину перевищує 25 відсотків вартості активів, рішення щодо його вчинення приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Якщо предмет правочину становить 25-50 відсотків вартості активів, рішення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, якщо становить 50 і більше відсотків, рішення приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора).

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період.

Додаток Б.

Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначається Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності з червня 2018 року.

Закон не містить визначень понять «товариство з обмеженою відповідальністю», «товариство з додатковою відповідальністю». Адже, на думку розробників, раз товариство зареєстроване з такою-то назвою, то воно просто підпадає під регулювання, встановлене законодавством для такого-то товариства. Тобто, розуміння суті вимагає знання закону.

В законі подається пряма вказівка щодо необмеженості кількості учасників товариств, проте не подається вимога щодо мінімального розміру їхнього статутного капіталу.

Підхід, за якого не встановлюється обмеження щодо кількості учасників (стаття 4), продиктований наступними міркуваннями. Внаслідок масової приватизації утворилося дуже багато акціонерних товариств, які за своєю природою не є акціонерними товариствами в класичному розумінні, оскільки не мають ані можливості, ані бажання виходити із своїми акціями на фондовий ринок. В той же час, не маючи можливості скористатись перевагами акціонерної форми, керівництво таких товариств змушене нести значний тягар витрат, пов`язаних із дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства», та перебуває в пошуку можливості змінити обтяжливу акціонерну форму. Видається, що передбачена проектом конструкція товариства з обмеженою відповідальністю стане для таких товариств прийнятною альтернативою.

Стаття 7 закону присвячена регулюванню такого надзвичайно важливого і нового для України інструменту, яким є корпоративні договори, які в міжнародній практиці відомі під назвою «shareholder agreements». Спираючись на практику розвинутих країн та враховуючи умови, що склалися в Україні, пропонується забезпечити учасникам товариств з обмеженою відповідальністю значний простір для врегулювання своїх відносин за допомогою договорів, зазначивши, що він стосується здійснення повноважень учасників.

Найменування товариства має містити назву товариства, а також організаційно-правову форму (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю).

Створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Установчим документом товариства є статут.

У статуті товариства зазначаються відомості про:

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі.

Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства без додаткових вкладів за рахунок нерозподіленого прибутку товариства.

Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Товариство має право зменшити свій статутний капітал.

Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства його виконавчий орган протягом 10 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв'язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Управління товариством

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження.

Статутом товариства може бути передбачено утворення наглядової ради.

Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Порядок діяльності наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, у тому числі незалежних членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються статутом товариства.

Виконавчий орган товариства

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Товариство з додатковою відповідальністю

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства з додатковою відповідальністю і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним з них вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників товариства з додатковою відповідальністю його відповідальність за зобов'язаннями товариства з додатковою відповідальністю розподіляється між іншими учасниками цього товариства пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі.

До товариств з додатковою відповідальністю застосовуються норми цього Закону щодо товариств з обмеженою відповідальністю, що не суперечать нормам цієї статті.

Размещено на Allbest.ru

...