Франчайзинг, як форма підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ» ХЕРСОНСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра менеджменту

Курсова робота з дисципліни: «Основи підприємницької діяльності»

На тему: «Франчайзинг, як форма підприємницької діяльності»

Науковий керівник: ст. викл. Поленчук В.М.

Виконала: студентка 3-го курсу групи Ін 19-09-15Б1УБ (4.0д) Андрусенко О.А.

Херсон 2018



Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади вивчення франчайзингу як форми підприємницької діяльності

1.1 Історія розвитку франчайзингових компаній

1.2 Сутність та види франчайзингу

1.3 Переваги та недоліки франчайзингу

2. Практичне дослідження франчайзингового підприємства «PepsiCo»

2.1 Створення транснаціональної компанії «PepsiCo»

2.2 Шляхи вдосконалення діяльності франчайзингового підприємства «PepsiCo»

3. Перспективи розвитку франчайзингу в Україні

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасна тенденція розвитку світової економіки свідчить про подальше використання франчайзингу як ефективної форми організації бізнесу, яка дозволяє зменшити ризик у малому і середньому підприємництві. Крім того, франчайзингові відносини сприяють швидкому просуванню сучасних технологій як у сфері виробництва, так і у сфері послуг. При цьому підвищується мотивація на нижньому рівні управління. Про все сказане свідчать два останні десятиріччя, які характеризуються особливо активним зростанням франчайзингових систем в усьому світі.

Для України франчайзинг - відносно новий бізнес, який передбачає застосування нових підходів до його розвитку (нових методів ведення бізнесу, нових технологій, інновацій, ноу-хау тощо).

Аналіз досліджень і публікацій з означених питань показав, що застосування франчайзингових відносин у розвинених країнах світу та в Україні, розгляд франчайзингу як інноваційної форми малого і середнього бізнесу стали останнім часом предметом дослідження провідних зарубіжних та українських учених, серед яких слід відзначити праці Г. Андрощука, З. Варналій, Ж. Дельтей, В. Рудашевського, Я. Сидорова, Д. Стенворта, О. Суковатого та інших.

Все це дозволяє говорити про своєчасність постановки теми нашого дослідження та про її актуальність.

Мета дослідження полягає у визначенні основних напрямів та форм діяльності франчайзингового підприємства.

У відповідності із поставленою метою вирішувались такі завдання дослідження:

1. Розкрити сутність і розвиток франчайзингу.

2. З'ясувати переваги та вади франчайзингових відносин.

3. Визначити проблеми та перспективи реалізації франчайзингу в Україні.

4. Здійснити дослідження діяльності франчайзингового підприємства «PepsiCo»

5. Розробити шляхи вдосконалення діяльності франчайзингового підприємства «PepsiCo»

Об'єкт дослідження: франчайзинг як форма підприємницької діяльності

Предмет дослідження: чинники, що сприяють розвитку франчайзингових мереж в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження послужила сукупність методів наукового пізнання. Так, історичний метод дозволив проаналізувати розвиток франчайзингових систем. При визначенні понять “франчайзинг”, “франчайзер”, “франчайзі” та ін. застосовувався формально- логічний метод. Метод класифікації використовувався при розгляді видів франчайзингу. Так само в процесі дослідження широко використовувались методи аналізу і синтезу, узагальнення і систематизації, спостереження і порівняння.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення про сутність франчайзингу (М. Бердинець, З. Варналій, Ж. Дельтей, Я. Мюррей, О. Суковатий та ін.); про переваги та вади франчайзингової системи (О. Данніков, В. Корсак, В. Рудашевський, Я. Сидоров, О. Устюжанін та ін.), про економічно-правові умови реалізації франчайзингу в Україні (Г. Андрощук, І. Бойчук, Е. Легейда, М. Рошкован, І. Терюханова та ін.) та відповідні нормативно-правові документи.[1,2].

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 13 найменування. Загальний обсяг 42 сторінки.



1. Теоретичні засади вивчення франчайзингу як форми підприємницької діяльності

1.1 Історія розвитку франчайзингових компаній

Для характеристики будь-якого економічного явища важливе значення має історія його виникнення, оскільки саме з історичного минулого можна почерпнути причини появи цього явища, його значення та наслідки. Тому, перш ніж приступити до вивчення суті франчайзингу, слід розглянути історію його появи, а також розвиток та зміну, перехід від одного типу до іншого, що відбувається зі зміною умов ведення бізнесу.

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту.

Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер" Спонукала до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.

Інша молода компанія "Дженерал моторс" також у 1898 році створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечу вати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією "Рексол" було організовано мережу аптек.

Період найбільшого розвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилини відкривалося нове франчайзингове підприємство. На сьогодні франчайзинговими мережами в США створюється близько 13% ВНП, у них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно на 10%. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібному товарообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у Західній Європі та Японії -- близько 10%. У цілому ж у промислово розвинутих країнах діє понад 1 мли. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. осіб, а згідно з економічними прогнозами чисельність малих фірм, що працюють на основі франчайзингової системи привілейованих зв'язків і контрактів, зросте до 3 млн.[4].

Зрозуміло, що як і всі інші новинки бізнесу, так і франчайзинг прийшов до нас трохи пізніше. Так, у Росії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у 1990 році науково-виробничою фірмою "Дока", яка займалася створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія -- 1С була змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсяги продажу свого фірмового продукту -- бухгалтерської програми "1С-Бухгалтерія". Із 850 власних дилерів вона відібрала 70, які стали франчайзі. Вони зобов'язалися згідно з франшизою щоквартально закуповувати визначену кількість копій програми, не реалізовувати продукцію конкурентів і виплачувати певний відсоток від виручки. Нині у Росії за франчайзинговою системою працюють у сфері швидкої їжі "Русское быстро" і "Золотой цыпленок", у сфері побутового обслуговування (мережа пралень) -- "Синий кристалл", у роздрібній торгівлі -- "Модный трикотаж" та багато інших.

Отже, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що франчайзинг, як і будь-яке інше економічне явище має свою історію виникнення та етапи розвитку. Крім того, на прикладі згаданих компаній можна ще раз впевнитися у його значенні для ведення бізнесу в сучасних умовах.[3].

1.2 Сутність та види франчайзингу

Сутність франчайзингу. Перші спогади, щодо визначення поняття франчайзингу можна знайти в Оксфордському словнику англійської мови 1933 року. Саме в ньому стверджувалося, що "franchising"- це надані єпископам королівською короною в 1559 році прав і свобод.

У великому "Англо-російському словнику" за редакцією І. Р. Гальперіна франчайзинг означає привілеї або пільги, надані урядом чи монархом.

Сторона, що надає за договором франчайзингу комплекс виключних прав (франчизу), на англійський лад зветься франчайзер (franchisor), а сторона, що отримує франчизу, - франчайзі (franchisee). По-французьки сторони іменуються відповідно franchuseur (франшізер) і franchise (франчізе).

Але, аби бути об'єктивним і з'ясувати достовірно поняття франчайзингу, необхідно проаналізувати франчайзинг та його компоненти з усіх можливих сторін. Усі наявні тлумачення франчайзингових відносин у країнах Європейського Союзу та в Україні можна поділити на три основні групи:

1) визначення науковців та практиків франчайзингу;

2) визначення, що надані із законодавчої точки зору;

3) визначення франчайзингових асоціацій.

До першої групи можна зарахувати надзвичайно велику кількість тлумачень франчайзингу, що даються науковцями та практиками у сфері франчайзингу.

Ян Мюррей, англійський дослідник франчайзингу, визначає франчайзинг як "певну величину, комплекс прав та обов'язків, - пакет, який франчайзер продає власнику франчизи".

Французькі дослідники Ph. Laurent, G. Basset визначають франчайзинг як "вертикальну асоційовану торгово-посередницьку структуру. Під вертикальністю вони розуміють те, що одна із технічних ланок франчайзера, котрий очолює всю структуру від виробництва до збуту продукції, надається франчайзером франчайзі. Саме в такому розумінні франчайзинг розглядається не як монополізм, а, швидше, як розподіл праці між франчайзером та франчайзі.

Девід Зельц визначає франчайзинг "як договір, згідно з яким виробник чи одноосібний власник товарів чи послуг, захищених товарним знаком, надає виключні права на поширення на даній території своєї продукції незалежним роздрібним продавцям в обмін на одержання від них роялті і збереження технології виробничих операцій".

Отже, підсумовуючи дану групу визначень стосовно цього поняття, можна сказати, що франчайзинг - це форма договірних відносин, які оформлені франчайзинговим договором та який виходить за межі простого ліцензування і включає тимчасову передачу права на користування об'єктом інтелектуальної власності, та який одночасно виступає об'єктом франчайзингового договору.

Законодавчі визначення франчайзингу э такими:

Відповідно до п. 3. ч. (б) ст. 1. Регламенту Комісії (ЄС) від 30 листопада 1988 р. № 4087/88 "Про застосування статті 85 (3) Римського договору до категорії франчайзингових договорів" договір франчайзингу - це договір, за яким одне підприємство, франчайзер, в обмін на пряму чи опосередковану фінансову винагороду надає іншому підприємству, франчайзі, право використовувати франчизу для просування на ринку певних товарів і/або послуг. Франчиза в такому розумінні виступає як "пакет прав промислової та інтелектуальної власності, які стосуються торговельних марок, торговельних найменувань, торговельних символів, корисних моделей, зразків, авторських прав, ноу-хау або патентів, що підлягають використанню під час перепродажу товарів або надання послуг кінцевим споживачам. Саме це поняття договору франчайзингу було першим і офіційним визначенням на теренах Європейського Союзу і забезпечило єдине тлумачення франчайзингу.

У проекті Закону України "Про франчайзинг" від 08.11.2001 р. № 8241 поняття франчайзинг визначається як підприємницька діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (правоволодіння) зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на визначений строк або без такого комплекс виключних прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об'єктів виключних прав. Особливої уваги заслуговують тлумачення франчайзингових відносин численними франчайзинговими асоціаціями.

Британська асоціація франчайзингу визначає франчайзинг як "ліцензію, що надається однією особою (франчизодавцем) іншій особі (франчизоодержувачу), яка: дозволяє або вимагає від франчизоодержувача впродовж строку дії договору здійснювати передбачений вид підприємницької діяльності під найменуванням, що належить або асоціюється з франчизодавцем; дає право франчизодавцю впродовж строку дії договору здійснювати поточний контроль за діяльністю франчизоодержувача; зобов'язує франчизодавця надавати франчизоодержувачу допомогу в здійсненні цієї підприємницької діяльності (щодо організації ведення бізнесу франчизоодержувача, навчання його персоналу, управління тощо); зобов'язує франчизоодержувача впродовж строку дії договору виплачувати франчизодавцю періодичні грошові відрахування за надане право користування франчизою або за товари чи послуги, надані франчизодавцем франчизоодержувачеві; не є угодою між основною компанією та її дочірнім підприємством або між дочірніми підприємствами цієї основної компанії або між фізичною особою і компанією, що ним контролюється".[1].

Німецька асоціація франчайзингу визначає франчайзинг як систему збуту, яка базується на партнерстві, в якому франчайзер передає за винагороду право франчайзі продавати продукцію або надавати послуги під його іменем. У такому співробітництві франчайзер встановлює єдину для всіх франчайзі концепцію ведення бізнесу, яку франчайзі втілюють самостійно у своїй підприємницькій діяльності за місцем знаходження франчайзі чи сферою його діяльності. Тим самим франчайзинг об'єднує переваги безпосереднього та опосередкованого шляху збуту товарів та послуг. Франчайзинг пропонує можливість надання багатьом партнерам успішної бізнесової ідеї і тим самим помноження власної системи, концепції ведення бізнесу.

Французька федерація франчайзингу розглядає франчизу "як співпрацю між підприємством - франчайзером і одним або декількома підприємствами - франчайзі, у результаті якої підприємство - франчайзер розпоряджається товарним знаком, знаком обслуговування, вивіскою й, особливо, ноу хау, які франчайзі повинен використовувати шляхом однакової експлуатації під контролем франчайзера". Отже ми бачимо, що у цьому визначенні основним елементом є франчиза, що розглядається як сукупність відносин, які полягають у наданні франчайзером свого ноу-хау, яке відповідно до рішень французьких суддів повинно бути специфічним, випробуваним і таким, що може передаватися. Негативним у визначенні є те, що у ньому немає вказівки на строк використання франчизи.

Італійська асоціація франчайзингу розкриває це поняття таким способом. Франчайзинг - "це форма тривалого співробітництва між підприємцями, юридично і фінансово незалежними один від одного для розподілу товарів і послуг, які укладають між собою договір, згідно з яким франчайзер надає користувачу франшизи виключне право на створення і збут під його торговельною маркою на конкретному ринку визначених видів товарів і послуг".

Крім того, в обов'язок франчайзера входить надання допомоги франчайзі (консультативної, бухгалтерської, рекламної), що дозволяє останньому здійснювати управління власним бізнесом на зразок головної фірми. З іншого боку, франчайзі бере на себе зобов'язання проводити економічну політику франчайзера, підвищувати престиж фірми, ґрунтуючись на взаємних інтересах партнерів і споживача та дотримуючись умов контракту.

Міжнародна асоціація франчайзингу пропонує таке визначення: "Франчайзинг - це договірні відносини між франчизо-давцем і франчизоодержувачем, де франчизодавець пропонує або зобов'язується виявляти постійний інтерес до діяльності франчизо-одержувача в таких сферах, як ноу-хау і навчання персоналу, тоді як франчизоодержувач здійснює власну діяльність під спільним фірмовим найменуванням, форматом і/чи процесом, яким володіє та контролює франчизодавець, і вклав або вкладе суттєві інвестиції у це підприємство із власних ресурсів".

У посібнику із франчизи Всесвітньої організації інтелектуальної власності франчиза визначається як "договір, за яким одна особа (власник франчизи), що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє іншій особі (користувачу франчизи) використовувати цю систему відповідно до вимог власника франчизи в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємини є довгостроковими, тому що користувач франчизи працює відповідно до стандартів і практики, опрацьованими і керованими власником франчизи, за його постійного сприяння й підтримки"

Відповідно до п. 1 "Етичного кодексу" франчайзинг - це "система просування на ринку товарів і/або послуг і/або технологій, яка заснована на тісному та довготривалому співробітництві між юридично і фінансово відокремленими та незалежними підприємствами, франчайзером та його індивідуальним франчайзі, на основі якої франчайзер надає своїм індивідуальним франчайзі права, а також покладає на них обов'язки здійснювати бізнес відповідно до концепції франчайзера". Це право уповноважує і зобов'язує індивідуального франчайзі в обмін на пряму чи опосередковану зустрічну фінансову винагороду використовувати торговельне найменування і/або товарний знак і/або знак обслуговування, ноу-хау франчайзера, його ділові та технологічні методи, виробничі процеси та інші права промислової і/або інтелектуальної власності, підтримувати довгострокове надання комерційної та технічної допомоги, в рамках та строках дії письмового франчайзингового договору, укладеного сторонами з цією метою.

Франчайзинг - це форма маркетингу або розподілення товару, за якої "материнська" компанія, як правило, надає індивідууму або компанії ( "дочірній" або сторонній ) право або привілей робити бізнес у визначеній формі протягом певного періоду часу в певному місці.

З досліджених вище визначень видно, що франчайзинг розглядається у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні - це система просування на ринку товарів і/або послуг і/або технологій, вид певного бізнесу, спосіб здійснення підприємництва. У вузькому розумінні - це, в першу чергу, франчайзинговий договір. Проте більшість визначень франчайзингу як у вузькому, так і в широкому розумінні не містять ключових, характерних тільки франчайзингу ознак.[4].

На наш погляд, такі характерні ознаки франчайзингу полягають у тому, що:

1) франчайзингові відносини виникають на підставі договору франчайзингу;

2) сторонами франчайзингових відносин, як і франчайзингового договору, можуть бути лише юридично незалежні один від одного суб'єкти підприємницької діяльності;

3) у франчайзингових відносинах франчайзер виступає одноосібно, а франчайзі може бути декілька;

4) франчайзер є власником виключних прав, які охоплюють права на використання об'єктів права інтелектуальної власності та промислової власності, а також комерційного досвіду, ділової репутації та інших прав, що надаються франчайзі франчайзером внаслідок укладення договору франчайзингу;

5) за право користування франчизою франчайзі здійснює разові та поточні платежі;

6) для успішного ведення бізнесу франчайзер забезпечує франчайзі різними формами підтримки і користується правом контролю за якістю ведення підприємництва франчайзі з метою збереження на ринку своєї ділової репутації, не порушуючи при цьому його юридичної чи економічної самостійності;

7) договори франчайзингу містять такі додаткові умови, як заборону франчайзеру надавати аналогічні права іншим суб'єктам підприємництва на закріпленій за франчайзі території; заборону франчайзі конкурувати із франчайзером на закріпленій у договорі території; заборону франчазі отримувати аналогічні права від конкурентів франчайзера;

8) франчайзингові відносини передбачають всебічну співпрацю та високу етику ділових відносин;

9) франчайзингові відносини мають складну динамічну гібридну структуру.

Аналіз наведених визначень (як і низки інших, запропонованих зарубіжною наукою і практикою) свідчить про те, що попри відсутність загальновизнаного визначення цього терміну, існує порозуміння щодо суті цього явища та притаманних йому ознак.[5].

Види і форми франчайзингу. Існують різноманітні види франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді називають "франчайзинг продукту (торговельного імені)". Це - франчайзинг у сфері торгівлі щодо продажу готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і після продажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом франчайзингу.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у провідної компанії права на продаж товарів з її торговельною маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодування витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерною є вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

Нині цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, з виробництва автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торговельних марок, та вони не включаються до цієї категорії.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження місцевим дилерам. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають "франчайзинг бізнес-формату". При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

Таким чином, цей франчайзинг є ледве не найпопулярнішим видом франчайзингу, за якого провідна фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). Зі сторони великої корпорації висуваються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір майданчика будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності тощо).

За ділового франчайзинга потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також виконував внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

Існує і дещо інша класифікація видів франчайзингу:

1) збутовий франчайзинг ( використовується виробником товару для побудови єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під його контролем);

2) торговельний франчайзинг ( торговельна організація відкриває мережу своїх магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами, філіями або дочірніми підприємствами);

3) франчайзинг у сфері обслуговування і надання послуг (типовим прикладом цього виду франчайзингу, найближчого до торговельного франчайзингу, є мережі фірмових готелів, ресторанів або авторемонтних майстерень, а також аудиторських, юридичних, консалтингових фірм);

4) виробничий франчайзинг ( використовується виробником для розширення виробництва своїх товарів або їх просування на нові ринки).

Поряд з основними видами франчайзингу, можна виокремити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, за якої франчизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франчизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франчизної мережі, за якої діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франчизних підприємств, що працюють під контролем одного франчизоотримувача.

Формами франчайзингу вважаються регіональний франчайзинг та субфранчайзинг.

Регіональний франчайзинг є такою формою організації фран-чизного бізнесу, за якої франчайзі отримує право на освоєння певного району. Створюється франчизна система. Франчайзі її контролює .

Підприємства, що відкриваються, не є окремими юридичними особами. Такі підприємства є філіями (відділеннями) франчайзі.

Субфранчайзинг - форма організації франчизного бізнесу за якої франчайзер передає головному франчайзі (master-franchisee) права ( інколи-виключні) у межах чітко визначеної території на продажу франчиз третім особам. Їх називають субфранчайзі. Угода може передбачати, що окремі субфранчайзі мають право управляти більше, ніж однією торговельною одиницею. У цьому випадку договір про субфранчизу називають "багатоелементною франчизою".

Впродовж останніх років класична модель франчайзингу змінилася у напрямі забезпечення франчайзера додатковими можливостями швидкого розвитку з найменшими витратами. Хоч існує багато варіантів класичного франчайзингу, три з них використовуються найчастіше. Це:

регіональний франчайзинг;

субфранчайзинг; франчайзинг, що розвивається.

У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі переваги, що зазвичай пов'язані з франчайзингом: використання торговельної марки і логотипу франчайзера, системи його бізнесу, первісне навчання, вибір місця, підтримка і т. д. Основні відмінності їх один від іншого полягають у наступному:

тривалість відносин франчайзера і франчайзі;

до кого франчайзі може звертатися за підтримкою;

кому франчайзі сплачує встановлені внески; Коротко розглянемо кожен з цих методів.

Вибираючи регіональний франчайзинг, франчайзер вирішує охопити своєю діяльністю якийсь географічний район, яким може бути столична область, штат або країна. Усвідомлюючи, що він не має таких коштів чи колективу, щоб розвиватися так швидко, як хотілося б, франчайзер спирається на підтримку головного франчайзі. У свою чергу, головний франчайзі має право не тільки підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі, але і забезпечувати їхнє початкове навчання та інші послуги, що зазвичай виконує сам франчайзер. Головний франчайзі, однак, включений у поділ платежів і внесків у рекламний фонд. Він користується всіма благами, що звичайно дає франчайзинг. Для цього він теж сплачує ліцензійні внески, а також внески на рекламу безпосередньо франчайзеру. Контракт між франчайзером і головним франчайзі встановлює, що очікується від кожної сторони і який визначений період франчайзі буде виконувати цю специфічну роль. У відповідь на початкову сплату франчайзеру внесків за діяльність на винятковій території ринку, головний франчайзі у майбутньому одержує від франчайзера роялті, розмір яких залежить від частки в загальному обсязі реалізації тих нових франчайзі, яких він залучив до цієї франчайзингової системи. На відміну від інших методів цей метод вигідний для обох сторін, тому що головний франчайзі повинен одержувати підтримку протягом усього часу співробітництва, а це вигідно і франчайзеру.

За субфранчайзинга субфранчайзер також освоює якусь певну територію і забезпечує початкове навчання, вибір приміщення і т.д. Різниця тільки в тім, що франчайзі працює прямо із субфранчайзером на довгостроковій основі і має дуже обмежений контакт із франчайзером. Він платить роялті і рекламні внески субфранчайзеру, він в свою чергу, частину цих грошей платить франчайзеру. Субфранчайзер, таким чином, стає франчайзером на своїй території і франчайзі залежить від його довгострокової підтримки. Те, що субфранчайзер може мати обмежені кошти, управлінські і маркетингові здібності, відіб'ється на франчайзі. Отже, потенційний франчайзі повинний дуже ретельно вибирати субфранчайзингові відносини, тому що він залежить від ділової і життєвої хватки як франчайзера, так і субфранчайзера.

В угоді з розвитку території франчайзер передає ексклюзивні права на розвиток якогось географічного району групі інвесторів. Інвестори, у свою чергу, або розвивають свої власні франчизи, якими вони володіють на цій території, або підбирають франчайзі. В останньому випадку становище інвестора як власника обмежено. У відповідь на право розвитку ексклюзивної території особа, що володіє цим правом, платить франчайзеру внески і зобов'язана відкрити визначену кількість точок в обумовлений період часу. Власники відкритих франчиз платять роялті і рекламні внески безпосередньо франчайзеру. Особа, що володіє ексклюзивними правами, не має частки в цих внесках, її частка є тільки в рентабельності індивідуальних франчиз, які вона відкрила.[9].

1.3 Переваги та недоліки франчайзингу

В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових відносин. Це пояснюється тим, що основою ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, з другого - малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю та забезпечує самостійність підприємницької ініціативи.

Суть даної форми організації бізнесу полягає в тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди.

З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із застосуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого - як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками. Отже, слід відокремити переваги системи для франчайзі, які полягають у наступному:

* Приєднання до бізнесу, що успішно розвивається. Оскільки ім'я франчайзера і його товар/марка широко відомі, успіх супроводить франчайзі з самого початку його діяльності. Отже, ризик банкрутства набагато нижчий у порівнянні зі звичайним індивідуальним бізнесом.

* Навчання персоналу і контроль над веденням бізнесу з боку франчайзера. Зацікавленість в успіху бізнесу виявляється з обох боків, тому франчайзер забезпечує навчання менеджерів і персоналу франчайзі до початку бізнесу і в процесі його діяльності.

* Поширення успішного досвіду в рамках франчайзингової мережі. Франчайзер ніколи не залишається наодинці з проблемами бізнесу. Досвід інших франчайзі систематизується й узагальнюється франчайзером і використовується в розробці нових ділових рішень.

* Надання інших вигод з боку франчайзера. Вони включають і інші послуги, які не були відмічені вище: використання результатів досліджень франчайзера, вигоди від загальнонаціональних рекламних компаній франчайзера, послуги з проектування і розміщення будівель і приміщень, юридичні послуги та ін.

* Часткове фінансування з боку франчайзера. Воно може здійснюватися в прямій формі (кредити, участь в капіталі), але частіше - в непрямому вигляді (устаткування по лізингу, матеріали і товари з відстроченням платежу або оплати частинами).

* Переваги, пов'язані з високою купівельною спроможністю франчайзера. Оскільки франчайзер має в своєму розпорядженні розвинену франчайзингову мережу, він може здійснювати оптові закупівлі всього необхідного для діяльності франчайзі, а, отже, має можливість добиватися строгого дотримання якості і деяких знижок від постачальників.

До числа недоліків слід віднести:

* Вартість франшизи. Початковий внесок, роялті і рекламні платежі є іноді досить обтяжливими, особливо, коли справи йдуть не так добре.

* Строге дотримання стандартизованих процедур. Хоча франчайзі - власник бізнесу, він не є повністю незалежним: дотримання розпоряджень навчального посібника для нього обов'язкове. Франчайзер строго стежить за цим, здійснюючи регулярні перевірки і вимагаючи письмові звіти.

* Обмеження, що стосуються закупівель. Франчайзер часто зобов'язує франчайзі купувати устаткування, товари і матеріали у себе або у бажаних йому постачальників.

* Обмежений асортимент товарів. Згідно з угодою, франчайзі може продавати тільки ті товари і надавати тільки ті послуги, які передбачені франшизою, що надається, і не більше того.

* Франчайзі не має права самостійно продати свою франшизу. Навіть якщо з яких-небудь економічних та інших міркувань це може бути вигідно для нього, рішення про покупця франшизи і розподіл одержаної суми між франчайзером і франчайзі належить звичайно франчайзеру.

* Франчайзі має в своєму розпорядженні набагато меншу кількість важелів дії на франчайзера. А у випадку якщо товар/послуга або вся система одержить негативну репутацію на ринку, це відобразиться навіть на тих франчайзі, які строго дотримувалися приписів навчального посібника і договору.

Для франчайзера перевагами вважаються:

* Розширення бізнесу з мінімальними інвестиціями. Організація виробництва і реалізація продукції в умовах франчайзингу здійснюється набагато швидше, оскільки використовуються підприємницькі зусилля і капітал франчайзі. Іноді франчайзинг надає, таким чином, єдину можливість проникнення на зарубіжні ринки.

* Отримання додаткових доходів. Платежі, здійснювані франчайзі (первинний внесок, роялті і рекламна плата) є серйозним джерелом доходів для франчайзера.

* Уникнення законодавчих бар'єрів. Антимонопольне законодавство передбачає певні обмеження щодо договорів по розділенню територій між різними компаніями і узгодження цін. Система франчайзингу дозволяє обійти ці перешкоди.

* Економія загальногосподарських витрат. Оскільки франчайзер потребує меншої кількості менеджерів, скорочуються і витрати, пов'язані з оплатою за їх працю, і інші загальногосподарські витрати.

Також існує і ряд недоліків:

* Зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки.

* Неможливість заміни “небажаного” франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він “недоторканий”.

* Проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність.

* Складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку.

Таким чином, переваги моделі відносин такого типу для франчайзі полягають у тому, що він зберігає статус юридичної особи та права власності на майно, може розраховувати на всебічну підтримку материнської структури при організації та проведенні виробничо-комерційної діяльності, отримує кращий доступ до кредитів, користується рекламно-маркетинговою підтримкою материнської структури.

Переваги франчайзингу для фірми, що надає свою торгову марку для використання іншим господарським суб'єктам, полягають в тому, що у такий спосіб вона розширює свій ринковий вплив, отримує додатковий плацдарм у конкурентній боротьбі, може користуватися місцевими можливостями та ресурсами франчайзі, його послугами щодо проведення власної рекламної, маркетингової політики. Такі відносини засновуються на ліцензійній угоді, причому додатково до надання ліцензії, що є головним змістом франчайзингу, принципал, головна структура або франчайзер можуть надавати оператору або франчайзі технічну допомогу, забезпечувати навчання, кадрову перепідготовку персоналу, консультації тощо. У певних рамках франчайзі зберігає господарську самостійність, але в стратегічних рішеннях та в основній господарській діяльності мусить перебувати в руслі ділової стратегії партнера.[10].



2. Практичне дослідження франчайзингового підприємства «PepsiCo»

2.1 Створення транснаціональної компанії «PepsiCo»

PepsiCo,Inc. (укр. ПепсіКо, NYSE: PEP) американська транснаціональна компанія у галузі харчової промисловості зі штаб-квартирою в Перчейзі, штат Нью-Йорк. Компанія утворилася 1965 року в результаті злиття The Pepsi Cola Company з компанією Frito Lay.

За результатами 2016 року, 22 брендів PepsiCo згенерували у роздрібному продажі понад $1 млрд кожен. Продукція реалізується у 200 країнах світу, річний обсяг продажів cтановить близько $63 млрд. За показником чистого прибутку PepsiCo є другою за розміром компанією в галузі напоїв і продуктів харчування у світі; у Північній Америці -- першою. В компанії працюють близько 274 тисяч людей. Більше половини виручки компанії приносить діяльність у США, ще 20% припадає на Мексику, Росію, Канаду, Велику Британію і Бразилію.

The Pepsi Cola Company була заснована фармацевтом із Північної Кароліни Калебом Бредемом (Caleb Bradham), котрий, як і багато інших підприємців, намагався створити свій варіант напою, схожого на колу, яка вже наприкінці XIX сторіччя користувалася попитом у США. Найбільш вдалу версію, рецепт якої складався з газованої води, цукрового сиропу, ванілі, ефірних олій, горіха коли та ароматизаторів, він назвав «Пепсі-кола» (датою народження напою вважається 28 серпня 1898 року). Бредем розпочав свій бізнес із того, що продавав концентрат напою торговцям газованою водою. 1903 року напій було запатентовано, а до 1904 року виробництво сиропу досягло 75 тисяч літрів. У 1905 році на правах франчайзингу почали працювати два заводи з пляшкування, в 1907 їх було вже 40, а в 1910 -- 250. Загальний обсяг виробництва сиропу перевищив 4 млн літрів. Подальше зростання зупинило розгортання Першої світової війни, оскільки продаж основного інгредієнта, цукру, був обмежений. У 1923 році компанія Бредема збанкрутувала.

У 1931 відродити виробництво напою взявся Loft, Incorporated, нью-йоркський виробник карамелі та прохолоджувальних напоїв. У 1934 році було створено дочірню компанію у Канаді, у 1935 році -- на Кубі, 1936 -- у Великій Британії.

У 1941 році в результаті внутрішніх трансформацій компанія отримала назву The Pepsi Cola Company, її акції почали котируватися на Нью-Йоркській фондовій біржі. У 1948 році The Pepsi Cola Company розпочала продаж напою в жерстяних банках; тоді ж штаб-квартира була перенесена з Лонг-Айленду на Мангеттен.

У 1950-х роках компанія активно розвивається, її прибутки зростають з $1,3 млн до $14,2 млн. Станом на 1956 рік Pepsi продається по всьому світу та виробляється на 149 заводах у 61 країні.

У 1963 році компанію очолив Дональд Кендалл. The Pepsi Cola Company була перейменована в PepsiCo в 1965 році після об'єднання з Frito-Lay, компанією з Далласа, що виготовляла чіпси та інші снеки. У 1966 році компанія розпочала діяльність у Східній Європі та Японії. У 1970 році оборот компанії досяг $1 млрд.

З 1985 по 1993 рік компанія отримала право представляти 9 торгових марок: Lipton Original Iced Teas (холодний чай), Ocean Spray (соки), All Sport (спортивні напої), H2Oh! (газована вода), Avalon (вода в пляшках) і Mug (кореневе пиво).

В 1998 році PepsiCo вийшла на ринок соків, придбавши за $3,3 млрд у Seagram Company Ltd., найбільшого у світі виробника соків, компанію Tropicana Products. У жовтні 2000 року був куплений контрольний пакет акцій South Beach Beverage Company (торгова марка SoBe). Пізніше цього року була придбана Quaker Oats Company, що володіла найпопулярнішим у світі брендом спортивних напоїв Gatorade (тільки в США він займав 86,3% ринку), а також виробляла снеки та бакалійні товари. Заплативши $13,4 млрд, PepsiCo обійшла The Coca-Cola Company і Groupe Danone.

У 2007 році за $750 млн було придбано найбільшого виробника соків в Україні -- компанію «Сандора».

У 2010 році PepsiCo стала другою у світі (після Nestle) компанією за обсягом виробництва продуктів харчування та напоїв.

У переліку найбільших публічних компаній світу Forbes Global 2000 за 2016 рік PepsiCo посіла 90-е місце; 42-е за ринковою капіталізацією, 98-е за чистим прибутком, 111-е за оборотом і 369 за активами . За версією Fortune компанія посіла 44-е місце у списку найбільших компаній США Fortune 500 і 127-е у списку найбільших компаній світу Fortune Global 500.[таб. 1].

Таблиця 1. Фінансові показники в млрд доларів США

Рік	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Валовий дохід	23,51	25,11	26,97	29,26	32,56	35,14	39,47	43,25	43,23	57,84	66,50	65,49	66,42	66,68	63,06
Чистий прибуток	2,400	3,000	3,568	4,174	4,078	5,642	5,658	5,142	5,946	6,320	6,443	6,178	6,740	6,513	5,452
Активи	21,70	23,47	25,33	27,99	31,73	29,93	34,63	35,99	39,85	68,15	72,88	74,64	77,48	70,51	69,67

Історія PepsiCo в Україні почалася у 1977 році з відкриття в Євпаторії цеху з розливу Pepsi-Cola. Офіційне представництво в Україні компанія відкрила у 1992 році, зайшовши на ринок з одним брендом - Pepsi. За три наступні роки компанія представила ще два бренди, Mirinda та 7Up. У 2000 році компанія переорієнтувалася з імпорту продукції на місцеве виробництво на виробничій базі заводу «Славутич».

У 2005 році компанія виводить на ринок України ще один глобальний бренд, на цей раз у категорії «снеки» - чипси Lay's.

У 2007 році оголошено про укладання однієї з найвагоміших угод на ринку FMCG в Україні: PepsiCo придбала найбільшого виробника соків -- компанію «Сандора» . Це дало можливості для розширення виробництва в Україні, налагодження процесу переробки сезонних овочів та фруктів за рахунок подальших інвестицій в розбудову придбаних заводів у Миколаївській області. Так, в період з 2009 по 2010 рр. розпочато випуск газованих напоїв Pepsi, 7UP та холодного чаю Lipton Ice Tea. У 2011 році PepsiCo поповнює свій портфель в Україні молочними брендами, придбавши одного з найбільших виробників молочної продукції на ринку СНД - компанію «Вімм-Білль-Данн». Вже наступного року компанія інвестує кошти в запуск інноваційних ліній для виробництва продуктів дитячого харчування «Агуша» у м. Вишневе (Київська область). У 2013 році компанія виходить на ринок снеків із новим брендом - сухарики «ХрусTeam».

Сьогодні PepsiCo в Україні є одним із лідерів ринку продуктів харчування та напоїв. Компанія виробляє продукти в п'яти категоріях: дитяче харчування, напої, снеки, соки, молочна продукція. Станом на 2018 рік компанія реалізує в Україні 27 брендів, серед яких: «Сандора», «Садочок», «Сандорик», Pepsi, 7UP, Mirinda, Lipton Ice Tea, «Єсентуки», «Аква Мінерале», Evervess, Lay's, «ХрусTeam», «Чудо», «Слов'яночка», «Машенька», «Смачненький», «Ромол», «Агуша». З 1 січня 2016 року генеральний директор PepsiCo в Україні -- Ірина Козлова.

В Україні працюють 4 підприємства PepsiCo: завод із переробки фруктів, овочів та виробництва соків (с. Миколаївське, Миколаївська область); завод із виробництва соків, газованих напоїв та холодного чаю (с. Мішково-Погорілове, Миколаївська область); «Харківський молочний комбінат» (м. Харків); «Київський молочний завод» (м. Вишневе, Київська область). франчайзинг бізнес фінансовий

Уся продукція виробляється з дотриманням міжнародних стандартів якості. На всіх підприємствах PepsiCo в Україні впроваджена система управління якістю ДСТУ ISO 9001, а також система управління харчовою безпекою ДСТУ ISO 22000.

Протягом останніх десяти років компанія PepsiCo втілює глобальний план сталого розвитку «Відповідально до мети». В 2016 році компанія анонсувала оновлення програми, поставивши собі за мету постійне вдосконалення продуктів, зокрема, зниження вмісту доданого цукру, насичених жирів і солі; збереження та відновлення планети; а також сприяння гендерній і расовій рівності людей та стимулювання соціально-економічного зростання регіонів. В рамках реалізації цієї стратегії PepsiCo в Україні співпрацює з благодійними фондами та НГО, які опікуються соціальними та екологічними проблемами. Так у 2013-2015 рр. спільно з БФ «Фудбенк» PepsiCo передала понад 350 тон продукції на благодійні потреби. У 2016 році разом із благодійним фондом «Благомай» було реалізовано проект «Подаруємо дітям щасливе літо». Дитячим будинкам передали спортивний інвентар, розвивальні настільні ігри, художні та науково-популярні книги. У 2017 році спільно з БФ «Таблеточки» бренд «Агуша» та PepsiCo в Україні провели благодійну акцію «Поділись турботою». Зібрані кошти направили на придбання 172 приліжкових фільтрів Imugard III PL для допомоги онкохворим дітям.

У рамках довгострокової ініціативи «Чиста вода» компанія встановила й обслуговує системи доочистки питної води у 32 дитячих навчальних закладах Миколаївської та Київської області.

З 2016 року PepsiCo підтримує акцію з прибирання зелених зон та благоустрою територій «Зробимо Україну чистою разом!» та проводить шкільний марафон із правильного поводження та роздільного збору відходів у Миколаєві, в якому взяли участь 67 навчальних закладів.[11].

2.2 Шляхи вдосконалення діяльності франчайзингового підприємства «PepsiCo»

Компанія PepsiCo анонсувала план сталого розвитку до 2025 року:

ь Компанія планує продовжити трансформацію продуктового портфеля і зосередитись на виробництві більш корисних продуктів харчування і напоїв.

ь Очікується, що до 2025 року щонайменше дві третини напоїв PepsiCo міститимуть 100 і менше калорій завдяки зниженню вмісту доданого цукру в порції об'ємом 0,35 л. Також одним з пріоритетів компанії стануть продажі продуктів з нульовою або зниженою калорійністю.

ь Мета компанії - до 2025 року досягти 15% підвищення ефективності використання водних ресурсів у рамках прямого сільськогосподарського ланцюга постачань у регіонах із дефіцитом прісної води. Відсоток вираховується відносно загального об'єму води, що використовується під час виробничих операцій PepsiCo.

ь Компанія планує до 2030 року досягти 20% скорочення викидів парникових газів у рамках всього ланцюга постачань, враховуючи сільськогосподарський сектор.

ь Спільно з Фондом PepsiCo компанія планує виділити 100 мільйонів доларів на підтримку ініціатив, орієнтованих на захист прав 12,5 млн жінок і дівчат у всьому світі.

ПЕРЧЕЙЗ, Нью-Йорк, 17 жовтня 2016 року - PepsiCo, Inc. (NYSE: PEP) оголосила про запуск глобального плану зі сталого розвитку, орієнтованого на зростання та розвиток бізнесу відповідно до потреб суспільства. Цей план спрямований на популяризацію принципів здорового харчування і містить низку конкретних цілей з виробництва більш корисних продуктів і напоїв PepsiCo, а також зі створення стійкої глобальної продовольчої системи і забезпечення добробуту та процвітання місцевих громад.

Нові ініціативи продовжують десятирічний напрямок PepsiCo «Відповідально до мети» - новаторської місії, прийнятої в 2006 році на основі принципів глобального сталого розвитку, які сьогодні є запорукою успіху бізнесу.

«Щоб досягти успіху в сучасному світі, корпорації повинні сфокусуватися на досягненні бездоганних результатів у трьох напрямках: виконання високих фінансових показників, забезпечення стабільного зростання та розвитку, а також задоволення потреб суспільства, - прокоментувала голова Ради директорів і головний виконавчий директор PepsiCo Індра Нуйі. - За перші десять років, присвячених місії «Відповідально до мети», ми змогли довести, що компанія здатна досягати високих результатів і в той же час допомагати суспільству. Ми суттєво збільшили вартість нашого акціонерного капіталу і водночас зробили значні кроки назустріч вирішенню пріоритетних проблем у сфері захисту навколишнього середовища, здоров'я та добробуту людей».

«Нова мета PepsiCo спрямована на досягнення ще більш значних результатів і посилення заходів у зазначених напрямках, - продовжила Нуйі. - Наші плани ґрунтуються на цілях, окреслених у Порядку денному ООН зі сталого розвитку, і ми впевнені, що ті ініціативи, які ми маємо за мету реалізувати, дозволять PepsiCo досягти більшого у майбутньому. Великі компанії, такі як PepsiCo, мають неймовірні можливості, але також несуть величезну відповідальність не тільки за свої прибутки, але і за зміну світу на краще».

Три напрямки сталого розвитку. Десятирічна місія PepsiCo «Відповідально до мети» орієнтована на три основні напрямки:

· Істотне підвищення зусиль компанії, спрямованих на вдосконалення продуктів, які вона продає.

· Захист нашої планети.

· Надання підтримки людям у всьому світі.

Під час своєї діяльності, а також у разі партнерства з іншими організаціями PepsiCo впроваджує цілісний підхід для досягнення прогресу в усіх трьох напрямках. Плани компанії ґрунтуються на результатах останніх наукових досліджень, на рішеннях, прийнятих під час переговорів з ключовими партнерами, і враховують положення Порядку денного ООН зі сталого розвитку до 2030 року..

Продукти. Беручи до уваги останні рекомендації з правильного харчування, розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров'я та іншими інституціями, компанія продовжить удосконалювати власний портфель продуктів харчування та напоїв з метою задоволення попиту споживачів за рахунок зниження вмісту доданого цукру, насичених жирів і солі. Окрім цього, PepsiCo продовжить працювати над розробкою широкого продуктового асортименту, щоб забезпечувати ще більше споживачів смачними та поживними продуктами.

Компанія планує, що до 2025 року:

Ш Мінімум дві третини обсягу її глобального портфеля напоїв буде містити 100 або менше калорій в одній порції об'ємом 0,35 л (за рахунок зниження вмісту доданого цукру);

Ш Мінімум три чверті обсягу її глобального портфеля продуктів харчування буде містити не більше 1,1 г насичених жирів на 100 калорій;

Ш Мінімум три чверті обсягу її глобального портфеля продуктів харчування буде містити не більше 1,3 мг натрію на одну калорію;

Ш Темпи зростання продажу продукції, яку компанія відносить до категорії продуктів щоденного харчування, будуть випереджати темпи зростання продажу інших продуктів в портфелі компанії PepsiCo. До продуктів щоденного харчування відносяться продукти, що містять цільні злаки, фрукти і овочі, молочні інгредієнти, білки і воду;

...