Оцінка якості системи управління потенціалом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка якості системи управління потенціалом підприємства

Вступ

1. Сутність, управління та формування потенціалу підприємства

потенціал теоретичний ринковий

Потенціал підприємства є складною і комплексною характеристикою розвитку, що інтегрує важливіші аспекти управління в умовах трансформації вітчизняної економіки, її адаптації до умов сучасного ринку. Відтворення потенціалу в умовах внутрішньої та зовнішньої конкуренції підприємств та їх поступовий вихід із кризи, структурна перебудова й оновлення економіки передбачають ринкові зміни на мікроекономічному рівні, реструктуризацію на основі інноваційно-технологічного розвитку освоєння та виробництво конкурентоспроможної продукції.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

Федонін О. О. визначає, що терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах. [1,C. 5].

Втім, в розрізі дослідження потенціалу підприємства, більш доцільним виглядає трактування Красноуцької Н. С. Вона пропонує під потенціалом підприємства розуміти можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результати для зацікавлення осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів [5,C. 8]

Тому, під потенціалом підприємства пропонуємо розглядати фактори виробництва, які мають певні характеристики та властивості, забезпечують поступове зростання виробництва, впровадження інновацій, як у процес виробництва чи надання послуг, так і в процеси управління підприємством. Тобто виділяються такі складові: науковий потенціал, виробничий, трудовий, управлінський, фінансовий (інвестиційний) та інші, які сприятимуть подальшому економічному зростанню підприємства, підвищенню його конкурентоспроможності.

Рис. 1.1. Структура потенціалу підприємства [13, ст. 248]

Як вже було зазначено, потенціал підприємства складається з величезної кількості різних складових. Кожна з них має власні характеристики, оцінивши та охарактеризувавши які, менеджмент може приймати виважені та точні рішення щодо наступних дій, внесення змін в існуючі процеси, акцентування уваги з єдиною метою - розкрити наявний потенціал компанії. Розглянемо таблицю, яка якісно характеризує основні складові потенціалу.

Таблиця 1

За умови динамічних змін зовнішнього середовища управління потенціалом підприємства виступає необхідною умовою діяльності та розвитку підприємства. Знаходячись у рівних умовах функціонування та маючи порівняно однакові рівні потенціалу, підприємства можуть мати значні відмінності у результатах їх діяльності [6, с. 14-15]. Це пояснюється раціональністю формування та ефективністю використання системи управління потенціалом підприємства. Необхідність формування системи управління потенціалом пояснюється наявністю внутрішніх закономірностей господарської діяльності підприємства, що мають бути враховані для ефективного його використання.

Отже, в сучасних умовах господарювання акцентованої уваги з боку керівників підприємства вимагає реалізація його внутрішніх можливостей. Володіння достатньою кількістю матеріально-фінансових ресурсів не гарантує їм успішного функціонування на ринку. Посилення конкуренції спонукає підприємства більше уваги приділяти його потенціалу та створенню ефективної системи управління ним.

2. Методи та системи управління потенціалом підприємства

На рис. ХХ наведено загальну систему управління потенціалом підприємства, в основі побудови якої покладено системний підхід. Він дає змогу комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, наявний потенціал, рівень використання ресурсів і внутрішні резерви, взаємозв'язок рівня використання потенціалу та результатів діяльності підприємства.

Рис. 2.2. Загальна схема управління потенціалом підприємства

Управління потенціалом підприємства передбачає використання сукупності засобів і методів цілеспрямованого впливу на його інтереси з метою раціонального використання ресурсів і забезпечення необхідних пропорцій розвитку [6, с. 15].

Процес управління повинен бути забезпечений якісною інформаційною базою, що є основою для прийняття та реалізації подальших рішень. Відповідно до об'єктивний вимог розвитку виробництва та якості створюваної продукції і послуг зростає важливість інформації як й інших видів ресурсів: фінансових, сировинних, кадрових тощо.

Важливим аспектом на цьому етапі управління є формування не тільки внутрішньої інформації, що складатиметься структурними підрозділами підприємства та відображатиме його стан, але й зовнішньої інформації. Формування якісної зовнішньої інформаційної бази зменшує рівень невизначеності, допомагає пе редбачати та мінімізувати негативний вплив чинників зовнішнього середовища підприємства, підтримувати його конкурентоздатність.

На другому етапі з місії підприємства виділяються пріоритети, що мають бути враховані при формуванні стратегії управління потенціалом підприємства. Залежно від типу підприємства, його організаційної структури, форми власності, видів продукції або послуг, які воно реалізує, будуть конкретизуватися основні цілі та першочергові завдання управління потенціалом.

Наступним етапом є оцінка фінансових результатів діяльності підприємства з використанням різноманітних показників і коефіцієнтів, що є індикаторами фінансової стійкості, платоспроможності, прибутковості й ефективності роботи підприємства. Результати аналізу в майбутньому можуть бути використанні для пошуку резервів використання потенціалу підприємства.

Четвертим етапом управління є оцінка потенціалу підприємства, яка включає дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на потенціал підприємства, виокремлення складових потенціалу, вільних резервів для їх реалізації та оцінку рівня потенціалу за окремими складовими з використанням кількісних параметрів.

Виокремлення складових потенціалу підприємства, таких як виробничий, кадровий, управлінський, фінансовий, техніко-технологічний, інформаційний, науково-дослідний, маркетинговий, інноваційний, необхідне для усвідомлення керівниками підприємства, які з видів наявних ресурсів доцільно використовувати для ефективної реалізації потенціалу підприємства [12, с. 145]. Визначення системи взаємозв'язків між фінансовими результатами та потенціалом підприємства виступає п'ятим етапом управління, що може бути здійснено за допомогою методів економіко-математичного моделювання. В основу моделі пропонується покласти залежність рівня потенціалу та фінансових результатів діяльності підприємства. За результатами розрахунків можна буде визначити найбільш впливові чинники та резерви збільшення потенціалу підприємства. Логічним продовженням попереднього етапу є розробка стратегії щодо управління потенціалом підприємства з урахуванням результатів попереднього дослідження та прийняттям управлінських рішень на їх основі. Реалізація стратегії управління потенціалом підприємства та застосування обраних методів, інструментів і важелів впливу є наступним етапом.

Перейшовши від етапу планування діяльності підприємства та розробки стратегії управління потенціалом підприємства до її впровадження, належну увагу потрібно приділити аналізу, поточному контролю та моніторингу ефективності та результатів сформованої стратегії. Використання результатів аналізу для корегування стратегічних напрямів розвитку підприємства є завершальним етапом управління потенціалом підприємства. На цьому етапі у випадку незадовільних результатів здійснюється перегляд прийнятих управлінських рішень.

Таблиця 2. Зрозумівши систему постає питання управління потенціалом підприємства. Наступна таблиця описує основні підходи.

Враховуючи факт переходу до постіндустріального суспільства, в якому основний акцент перейшов від матеріальних складових до інтелектуальних, а отже від виробничого до інтелектуального (трудового) потенціалу, пропонуємо розглянути основні методи оцінки трудового потенціалу підприємства:

потенціал теоретичний ринковий

Таблиця 3

На одному рівні з інтелектуальним потенціалом перебуває інноваційний потенціал, який, як видається на перший погляд, є найбільш реальним та найшвидше конвертується в середині підприємства в якісні зміни. На рис. ХХ представлені чотири основні складові інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Рис.3

Отже, потенціал підприємства є об'єктом управління. Динамічна зміна технологій, боротьба за споживача та якість продукції, зростання конкуренції заставляють підприємства по-новому розглядати увесь комплекс питань управління. Перебудова внутрішнього управління в останній час є основою реорганізації усього господарського механізму підприємства. Орієнтація на споживчий попит, проведення маневреної науково-технічної інноваційної та ринкової політики, потяг до нововведень стали головними ідеями філософії менеджменту.

3. Оцінювання систем управління потенціалом підприємства

Підприємство, прагнучи зайняти свою власну ринкову нішу, формує певний потенціал, тобто виробничі, фінансові, ринкові, інтелектуальні, організаційні, інформаційні можливості, що дозволять закріпити специфічні особливості даного підприємства, створять йому положення на ринку і в остаточному підсумку визначать перспективи його розвитку.

У зв'язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення оперативних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підприємства, виникає об'єктивна необхідність у його визначенні, визначенні його якості, тобто оцінці потенціалу підприємства.

Процес оцінки повинен включати наступні елементи:

а) об'єкт оцінки;

б) суб'єкт оцінки;

в) критерій;

г) показник (система показників);

д) одиниці (шкала) вимірювання;

є) оцінка.

Основні елементи перебувають між собою у відповідному зв'язку і відповідних відношеннях. Процес оцінки відбувається також у певній послідовності і потребує чіткої організації (рис. 3.1).

Рис.3.1

Оцінка вартості потенціалу підприємства -- це упорядкований, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов конкретного ринку. В оцінці потенціалу підприємства заінтересовані: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.

Рис. 3.2. Загальна класифікація методів оцінки систем управління потенціалом підприємства.

На рівні з вище переліченими методами оцінки постає метод так званого «бенчмаркінгу». Цей метод полягає у якісній оцінці елементів потенціалу підприємства, шляхом порівняння з певними поставленими цілями компанії або загальноприйнятими практиками.

Виснoвки

потенціал теоретичний ринковий

У ході написання роботи було здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми управління потенціалом підприємства з метою забезпечення умов для його успішного розвитку в конкурентному середовищі. Результати дослідження дозволили сформулювати висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного спрямування:

1. Необхідність забезпечення умов для розвитку підприємств висуває вимоги цілеспрямованого формування їх потенціалу, величина якого не є детермінованою ні в часі, ні в просторі. Зі зміною стану підприємства відбувається трансформація його потенціалу, ускладнюється його структура, відбувається переорієнтація векторів його формування та реалізації. Управління потенціалом підприємства є відносно новою управлінською концепцією, з метою розвитку термінологічного апарату якої в роботі досліджено дефініцію потенціалу та визначено, що основою сучасного синтезованого бачення потенціалу підприємства є його позиціонування в системі координат «ресурси - здатності - компетенції», де ресурсна площина розкриває феномен перетворення можливостей у здатності, а здатності через їх розкриття, закріплення і оновлення за допомогою навчання транс-формуються у компетенції. Ґрунтуючись на сучасній парадигмі поглядів на потенціал і його сутнісні характеристики, запропоновано потенціал підприємства розглядати як можливості системи його ресурсів, здатностей і компетенцій створювати цінність у вигляді вигод для споживачів (клієнтів), постачальників, власників і персоналу під час просування товарів від виробників до споживачів за рахунок здійснення операцій купівлі-продажу та надання послуг.

2. Пізнання потенціалу торговельного підприємства відбувається через його структуризацію, для здійснення якої обґрунтовано доцільність вивчення внутрішньої будови потенціалу через систему зв'язків його первинних (базових - ресурсів, здатностей, компетенцій) і вторинних (похідних - функціональних і синергійних) елементів. Визначено, що елементи базового рівня структури потенціалу торговельного підприємства вступають у взаємодію і утворюють функціональний рівень структуризації. З метою формування уявлення про походження та сферу прояву функціональних елементів потенціалу запропоновано їх систематизацію за видами діяльності торговельного підприємства - операційної, фінансової, інвестиційної та управлінської. Через те, що певні видові елементи потенціалу формуються в результаті інтеграції ресурсних, функціональних і зовнішніх стосовно торговельного підприємства проявів потенціалу, обґрунтовано доцільність виділення наступного рівня структуризації, представленого його синергійними видами (ринковим, стратегічним і інноваційним потенціалом).

3. З метою формування системного бачення потенціалу торговельного підприємства як об'єкта дослідження представлено авторський погляд на його типологію, яка охоплює ознаки рівня ієрархії, складності та цілей формування, ступеня ідентифікації, спрямованості, цілей і ступеня реалізації потенціалу, та розроблено інтеграційну модель зв'язків між основними процесами створення цінності та елементами потенціалу торговельного підприємства. Використання ціннісно-орієнтованого процесного підходу дозволить більш чітко визначити об'єкти управління потенціалом і забезпечить узгоджене за ресурсами та часом його формування.

4. У контексті сучасної управлінської парадигми розроблено ціннісно-орієнтовану концепцію управління потенціалом підприємства, методологічне підґрунтя якої становили системний і процесний підходи. Згідно з системним підходом визначено суб'єкт, об'єкти та зміст управління потенціалом підприємства, що полягає у здійсненні суб'єктами управління (керівниками вищого та функціональних рівнів) керуючих впливів на ресурси, здатності, компетенції підприємства з метою виявлення їх стану та узгодження з вимогами створення цінності підприємством. Змістові аспекти управління потенціалом підприємства конкретизовано через систему правил і закономірностей управлінської поведінки, для визначення складу яких запропоновано виділити групи загальнонаукових, загальносистемних і специфічних принципів управління потенціалом. З метою формування цілісної системи поглядів на розуміння і вирішення проблеми управління потенціалом підприємства розроблено його концептуальні положення, які описують зміст, процес і характер такої діяльності та спрямовані на забезпечення її результативності та відповідають вимогам системності, повноти, динамічності, цілісності та комплексності.

5. Ґрунтуючись на засадах функціонального підходу та ієрархічності систем управління розроблено систему загальних і спеціальних функцій управління потенціалом торговельного підприємства, яка забезпечує їх інтегрованість у загальний управлінський процес. З позицій процесного підходу сформульовано зміст управління потенціалом підприємства, що полягає у системній діяльності з пошуку, формування, забезпечення умов реалізації та розвитку можливостей підприємства, які сприятимуть досягненню його цілей, підвищенню його адаптованості до мінливого зовнішнього середовища або формуванню власних вимог до такого середовища. Визначено, що процес пошуку можливостей функціонування та розвитку підприємства вимагає виявлення та дослідження тих елементів потенціалу, які ще знаходяться в латентному стані й не задіяні у створенні поточної цінності. Формування потенціалу запропоновано розглядати як процес створення нової системи ресурсів, здатностей і компетенцій для досягнення визначених цілей діяльності. Процес розвитку потенціалу визначено як якісні закономірні зміни у його структурі, що призводять до трансформації існуючої системи ресурсів, здатностей і компетенцій за рахунок їх посилення за умов збереження цілісності самої системи. Реалізація потенціалу підприємства є предметною сферою тактичного управління та спрямована на створення цінності за рахунок наявних ресурсів, здатностей і компетенцій.

6. Дотримуючись загальної структури методології оцінювання, сформовано методологічні основи оцінювання потенціалу торговельного підприємства: диференційовано зміст процесів оцінювання сформованого та реалізованого потенціалу, визначено його об'єкти, методологічні принципи, сформовано систему критеріїв і вимоги до аналітичних показників, а також здійснено систематизацію методів і методичних підходів оцінювання. Відповідно до розроблених методологічних засад представлено авторський погляд на систему вартісної оцінки потенціалу торговельного підприємства, основними об'єктами якої визначено елементи системи його ресурсів. Зважаючи на необхідність вивчення системних властивостей потенціалу, розроблено систему дослідження збалансованості структури та розвитку потенціалу торговельного підприємства на основі коефіцієнтного та індексного методів. З метою оцінювання функціональних видів потенціалу торговельного підприємства розроблено реляційні оціночні матриці, що ґрунтуються на евристичних методах дослідження. Для комплексного вивчення синергійних видів потенціалу розроблено аналітично-оцінювальну систему, яка на основі послідовного вивчення ринкового потенціалу, відмінних ресурсів і компетенцій торговельного підприємства дозволяє визначити пріоритети у формуванні його стратегічних можливостей.

З метою оцінювання результативності реалізації потенціалу розроблено систему критеріїв (повноти, ефективності, ступеня та відповідності реалізації потенціалу ринковим умовам), для кожного з яких запропоновано спеціальні методи дослідження та відповідний методичний інструментарій, що забезпечує вивчення результатів реалізації потенціалу з позицій статико-динамічного підходу, порівняльного аналізу, нечіткої логіки.

7. З метою усунення негативних пропорцій у структурі потенціалу торговельних підприємств доведено необхідність застосування програмно-цільового підходу та розроблено його теоретико-методичні засади в контексті управління формуванням потенціалу, що ґрунтуються на розробленій ієрархічній моделі детермінант формування потенціалу за стадіями життєвого циклу торговельного підприємства, на системі цілей і альтернативних засобів їх досягнення, інтегрованій в комплексну програму формування потенціалу.

8. Визначено, що важливим управлінським завданням є оптимізація структури потенціалу торговельного підприємства, для здійснення якої розроблено концептуальну модель, що базується на формалізованому критерію та алгоритмі пошуку його оптимального значення за умов мінімізації вартості залучення ресурсів і нарощення потенціалу прибутковості господарської діяльності, методичному забезпеченні розробки альтернативних варіантів структури потенціалу на основі виявлення його дефіциту або профіциту та прийняття рішень щодо їх усунення або підтримки.

9. Обґрунтовано, що суттєвою підтримкою реалізації стратегії розвитку підприємства в умовах безперервних змін його внутрішнього та зовнішнього середовища є мобілізація нереалізованого потенціалу. Засоби та методи такої мобілізації залежать від терміновості змін і ресурсного або функціонального характеру резервів. Для виявлення останніх розроблено послідовність логічно узгоджених етапів бенчмаркінгу, що інтегровані в загальну систему управління потенціалом підприємства та забезпечують реалізацію його функції «планування результатів реалізації потенціалу» за рахунок ідентифікації та мобілізації резервів.

Отже, потенціал підприємства складається з наступних складових: виробнича, кадрова, маркетингова, фінансова, організаційні можливості (управлінські), науково - технологічна та логістична.

Запропоновано схему можливо застосовувати на різних видах підприємств, оскільки враховує концептуальні засади побудови відповідної системи для досягнення максимально можливого ефекту від реалізації потенціалу підприємства.

Перспективним напрямом подальших наукових досліджень є удосконалення методологічних засад оцінки потенціалу підприємства.

Списoк викoристаних джерел

Размещено на Allbest.ru