Сутність та методи амортизації основних засобів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

засіб основний підприемство

Вступ

1 Теоретичний розділ. Теоретичні аспекти економічного аналізу в системі управління основними засобами підприємства

1.1 Економічна сутність основних засобів

1.2 Сутність та методи амортизації основних засобів на підприємстві

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу основних фондів

1.4 Методика аналізу основних засобів

2 Аналітико-рекомендаційний розділ. Аналіз основних засобів ВАТ«Спектр»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз наявності, структури та руху основних засобів ВАТ «Спектр»

2.3 Аналіз основних показників використання основних засобів підприємства

2.4 Узагальнення резервів підвищення ефективності використання основних засобів ВАТ «Спектр», оцінка їх впливу на обсяги виробництва

2.5 Аналіз використання основних засобів на основі застосування сучасних інформаційних технологій

Висновки та пропозиції

Список літератури

ВСТУП

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними виробничими фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік). Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне і ефективне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації аналізу основних засобів та ефективності їх використання на досліджуваному підприємстві (ВАТ «Спектр»). Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.

Організація аналізу ефективності використання основних засобів сприяє більш ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Метою написання курсової роботи є проведення аналізу ефективності використання основних засобів для пошуку та узагальнення резервів.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:

- визначити економічну сутність основних засобів, їх характеристику, класифікацію та оцінку;

- вивчити інформаційну базу та методику аналізу ефективності використання основних засобів;

- провести аналіз ефективності використання основних засобів на ВАТ «Спектр»;

- пошук та узагальнення резервів основних засобів на ВАТ «Спектр».

Предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз стану та ефективності використання основних засобів в організації. Об'єкт дослідження - ВАТ «Спектр».

Відкрите акціонерне товариство "Спектр" дочiрнiх підприємств не має. ВАТ "Спектр" складається з таких структурних пiдроздiлiв:

- жерстяно-баночний цех, який займається виготовленням банки під фарбу;

- цех по виготовленню фарби. Всі структурні пiдроздiли знаходяться за юридичною адресою ВАТ "Спектр", а саме: м. Дніпродзержинську, вул. Петровського, 69. Фiлiй та представництв ВАТ "Спектр" не має. В органiзацiйнiй структурi пiдприємства змiн не передбачається.

Основними клієнтами ВАТ «Спектр» є ТОВ «Т і Т», ТОВ «Крон» та ТОВ «Ремсервіс-2000». Галузь, в якій виконує виробництво ВАТ «Спектр», належить до побутової хімії. Продукція користується сезонним попитом, тому є певні труднощі зі збутом в зимовий період. Найголовнішим конкурентом підприємства є ВАТ «ЗІП».

Основнi види продукції підприємства:

- емаль ПФ-115С рiзних кольорiв;

- емаль ПФ-266С рiзних кольорiв;

- металевi банки рiзної мiсткостi для емалi;

- грунтiвка ГФ-021;

- iншi лакофарбовi матерiали.

ВАТ "Спектр" надає також послуги з переробки давальницької сировини.

Таблиця вс. 1

Основні техніко-економічні показники ВАТ «Спектр»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік
1. Вартість випущеної продукції	2 623	3 415	5 126
2.Вартість реалізованої продукції	2 185,6	2 845,8	3 100
3.Основні засоби (за залишковою вартістю)	2985	3374	3096
4.Нормовані обігові кошти	628	650	691
5. Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	2658,9	2857,6	4056,1
6.Чистий прибуток(збиток)	1822	-464,3	-419,4
7.Рентабельність продукції, %	68,52	-16,2	-10,34

Проблемою підприємства стало наступне: так як хiмiчна галузь виробництва потребує великих матеріальних витрат, то необхідні вільні обігові кошти, якими в даний час ВАТ "Спектр" не володіє, тому підприємство змушене працювати на давальницькій сировині. Це дає можливість зберегти робочі місця, забезпечити гарантований заробiток i продовжувати виробництво.

1 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність основних засобів

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності підприємства є забезпечення виробничих ланок поряд із матеріальними та трудовими ресурсами, необхідними засобами виробництва.

Засоби виробництва поділяються на засоби праці (основні засоби та інші необоротні активи) та предмети праці (оборотні кошти) (рис. 1.1) [11].

Рис. 1.1 Склад і зв'язок засобів виробництва і виробничих засобів

П(С)БО 7 трактує «основні засоби» як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)[2].

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3].

За іншим визначенням основні засоби - це частина засобів виробництва, які беруть участь і процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму та властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами [9].

Під терміном "основні фонди" (ОФ) слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом [1]. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є інвентарний об'єкт - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися як окремий об'єкт основних засобів [3].

Основні засоби в Україні можна класифікувати (рис. 1.2) [9]:

- за функціональним призначенням;

Рис. 1.2 Класифікація основних засобів промислових підприємств

- за галузевою ознакою;

- за використанням та належністю;

- за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

- основні виробничі засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню та діють у сфері матеріального виробництва;

- основні невиробничі засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва та призначені в основному для задоволення комунальних та культурно-побудових потреб працівників.

Оскільки елементи основних засобів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.)

До пасивної частини основних виробничих запасів належать решта видів засобів, що не беруть безпоседньої участі у виготовленні продекту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін). вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих засобів.

За галузевою ознакою основні фонди поділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні та інші.

До промислово-виробничих основних фондів належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірювальні прилади та регулюючі прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та техніка, транспортні засоби, інструменти та інші основні фонди невиробничого призначення для обслуговування комунальних та культурно-побутових потреб населення.

Відповідно до використання основні фонди поділяються на діючі - всі основні фонди, які використовуються, та недіючі - основні фонди, які не використовуються в даний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів; запасні - які знаходяться в резерві та призначенні для заміни об'єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті.

Важливе значення має класифікація основних фондів за ознакою належності та орендовані. Власні основні фонди можуть складатися із відповідних джерел на розширення робіт, власного прибутку, засобів амортизаційного фонду, спеціальних фондів.

З 01.01.1998 року вступив в дію державний класифікатор України - «Класифікація основних фондів - ДК-013-97». Структура класифікатора передбачає відповідний розподіл основних засобів на групи, підгрупи, класи, типи, які мають свій код. Ця класифікація використовується для встановлення норм амортизаційних відрахувань розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України «Про оподаткування прибутків підприємства»[9]. Виділяють такі групи основних фондів [1]:

1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2) автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3) будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

4) електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

1.2 Сутність та методи амортизації основних засобів на підприємстві

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення основних засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Під терміном «амортизація» основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, з метою їх відшкодування [1].

Амортизації підлягають витрати:

- на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та побажання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- на проведення всіх видів ремонту, рекомендації, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Об'єктом амортизації є основні фонди (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єта, який встановлюється підприємством при визначенні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) - це очікуваний період часу, протягом якого основні фонди використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:

- очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

- передбачуваний фізичний і моральний знос;

- правові обмеження щодо термінів використання.

Усі ці критерії досить суб'єктивні, отже оскаржити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання, в податковому обліку - з квартали [9]. Групи основних фондів та норми амортизації наведена в табл.. 1.1 [1].

Таблиця 1.1

Групи основних фондів та норми амортизації по них

Групи основних фондів	Види основних фондів, які входять до групи	Норми амортизації (з розрахунку на календарний квартал) до витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням
		основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року	нових основних фондів груп 1, 2 і 3 після 1 січня 2004 року
1	2	3	4
1	будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі	1,25%	2%
2	автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них	6,25%	10%
3	будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4	3,75%	6%
4	електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку
Продовження таблиці 1.1
1	2	3	4
	інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)*	15%

*У групу 4 включаються відповідні основні фонди, які придбані (виготовлені) після 1 січня 2003 року, а також витрати на покращання придбаних (виготовлени) основних фондів у встановленому порядку.

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації [2]. До них належать:

- метод прямолінійного списання;

- метод зменшення залишкової вартості;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний метод;

- виробничий метод;

- метод, передбачений податковим законодавством.

Метод амортизації основних фондів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигож від їх використання.

Амортизація основних фондів нараховується із застосуванням методів, характеристику яких наведено в табл. 1.2 [12].

Переваги та недоліки методів амортизації:

1. Прямолінійний метод є найбільш поширеним у світі та найпростішим у застосуванні. Він дозволяє рівномірно розподілити суми амортизації між обліковими періодами. Його недоліком є те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. Враховуючи це, його доцільно використовувати по відношенню до тих об'єктів основних

Таблиця 1.2

Методи амортизації основних фондів

№ з/п	Метод амортизації	Порядок визначення суми амортизації
1	Прямолінійний	Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних фондів
2	Зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або його первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість
3	Прискорення зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється
4	Кумулятивний	Річна сума амортизації визначається як добуток вартості , яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних фондів, на суму числа років корисного використання
5	Виробничий	Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, посліг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обмяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта осноновних фондів
6	Податковий	Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі( в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

засобів, які виконують відносно постійний обсяг роботи впродовж всього строку служби, а також в умовах, де не існує імовірності їх швидкого морального старіння (наприклад, будівлі, споруди, прилади, інструмент тощо).

2. Методи прискореної амортизації (метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) доцільно застосовувати по відношенню до тих об'єктів, які зазнають швидкого морального старіння, в зв'язку з чим значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування, експлуатацію (на транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо). Ще одним чинником, що впливає на вибір методів прискореної амортизації, є випуск продукції, попит на яку швидко змінюється (існує можливість падіння попиту раніше, ніж зноситься устаткування для її виробництва).

3. Сутність виробничого методу нарахування амортизації полягає в тому, що амортизація об'єкта основних засобів залежить від інтенсивності його використання. Цей метод використовують для амортизації вантажних автомобілів та необоротних матеріальних активів, які можуть самостійно виконувати заздалегідь визначений обсяг робіт. Головним його недоліком є те, що в ряді випадків важко визначити виробіток окремих об'єктів основних засобів.

Основними факторами вибору методу амортизації слід вважати:

а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

б) величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань законодавством.

Не підлягають амортизації витрати на:

- придбання й відгодівля продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодових насаджень;

- придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

- зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

- витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних фондів стан придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних фондів.

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу основних фондів

В умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефективності використання основних фондів слід приділити особливу увагу, оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.

Аналіз використання основних фондів ставить на меті виявити фактори, що впливають на рівень їх використання, знаходження резервів, підвищення їх ефективності та розробка за ходів щодо їх реалізації [2].

Завдання аналізу стану і використання основних фондів:

- вивчити тенденції розвитку технічної бази підприємства;

- оцінити динаміку основних фондів підприємства вцілому і за видами;

- оцінити наявність основних фондів;

- проаналізувати якісний стан основних фондів, дати оцінку ефективного використання основних фондів;

- визначити напрямки підвищення технічного рівня підприємства;

- обчислити резерви підвищення ефективності використання основних фондів та шляхи їх реалізаці.

Об'єкти аналізу основних фондів:

- витрати на експлуатацію, обслуговування та ремонти основних фондів;

- забезпеченість підприємства основними фондами;

- рівень зносу основних фондів.

Суб'єкти аналізу основних фондів:

- планово-економічний відділ;

- бухгалтерія;

- служба головного інженера;

- служба головного механіка

- ремонтний відділ;

- менеджери різних рівнів [10].

Показники аналізу основних фондів переважно поділяються на дві великі групи (рис. 1.3): натуральні та вартісні [9].



Рис. 1.3 Класифікація показників стану та ефективності використання основних фондів

Джерела інформації для аналізу основних фондів:

- план економічного та соціального розвитку підпрємства.

- план технічного розвитку.

- Ф. № 1 “Баланс підприємства”;

- Ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”;

- Ф. № 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів”;

- Ф. № Бп “Баланс виробничої потужності”;

- Ф. № 2КБ “Звіт про введення в дію обєктів основних фондів і використання капіталовкладень”;

- дані про наявність невстановленого та зайвого устаткування;

- матеріали інвентаризації основних засобів;

- матеріали відділів головного механіка, головного енергетика, головного технолого та інші джерела інформації.

1.4 Методика аналізу основних засобів

На сучасному етапі величина і прогресивність основних фондів, їх технічний стан у вирішальній мірі зумовлюють потенційний обсяг промислового виробництва, його виробничі потужності, а від повноти використання обладнання залежить фактичний випуск продукції.

Цим зумовлена необхідність аналізу забезпеченості виробництва основними засобами, їх технічного стану та використання, а ткож оцінки їх впливу на зростання обсягу продукції та виконання плану її випуску.

Основні напрямки аналізу стосуються питань обсягів, структури та динаміки основних засобів, забезпеченості, підприємств засобами та їх технічного стану, ефективність використання всіх основних засобів та обладнання.

Всю роботу щодо аналізу складу, стану та ефективності використання основних засобів можна представити таким чином:

1. Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві.

2. Аналіз показників використання основних засобів.

3 Аналіз використання устаткування і виробничої потужності підприємства [16].

Для того, щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період роботи проводять вище перелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства. За звітний рік приймають один з років роботи підприємства, а решта років його діяльності називаються аналізованими. Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних продуктивних показників.

Розглянемо детальніше методику проведення аналізу основних засобів.

1. Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві. Як було відмічено вище, всі основні засоби діляться на виробничі і невиробничі основні засоби. Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частині. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. У цьому розділі аналізу також вивчається рух і технічний стан основних виробничих засобів. Для цього розраховуються такі показники, як коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття та коефіцієнт приросту [16]:

- коефіцієнт оновлення (Конов), що характеризує частку нових основних засобів у загальні вартості їх на кінець року [2]:

; (1.1)

- термін оновлення основних засобів (Тон), показує період повного оновлення всіх основних фондів [7]:

; (1.2)

- коефіцієнт вибуття (Кв), що характеризує питому вагу вибуття основних фондів у їх загальному обсязі, ступінь втрати основних фондів:

; (1.3)

- коефіцієнт приросту (Кпр), відображає відносне збільшення основних фондів за рахунок їх оновлення [9]:

; (1.4)

- коефіцієнт зносу (Кзн). Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів:

; (1.5)

- коефіцієнт придатності (Кпридат). Характеризує фізичний стан основних фондів на певну дату та відбиває питому вагу їх спрацьованих частин в загальній вартості (з урахуванням їх морального зносу):

; (1.6)

2. Аналіз основних показників використання основних засобів. Головним показником використання основних засобів є показник фондовіддачі, що розраховується як відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних засобів. Крім того, розраховуються і інші показники: фондомісткість, зворотний показник фондовіддачі, рентабельність, як відношення прибутку до середньорічної вартості основних засобів, також розраховується відносна економія основних засобів. З метою глибшого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовіддачі визначається по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активної їх частини. На зміну рівня фондовіддачі мають вплив ряд чинників. Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачі устаткування використовують факторний аналіз.

Для характеристики ефективності використання використовують наступні показники:

- фондовіддача - показує, яка частка виробленої продукції припадає на 1 гривню вартості основних виробничих засобів:

, (1.7)

де -фондовіддача, грн/грн.;

- обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

- середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

=

- фондомісткість - характеризує, яка частка вартості основних виробничих засобів припадає на 1 гривню виробленої продукції підприємства:

, (1.8)

де - фондомісткість основних засобів, грн/грн.

- фондоозброєність - характеризує ступінь озброєності засобами одного працівника і показує, чка частка загальної вартості основних засобів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

, (1.9)

де - фондоозброєність, грн/чол.;

- середньооблікова чисельність робітників, чол.

- рентабельність основних засобів - показує, який прибуток отримують з кожної гривні основних засобів:

, (1.10)

де - рентабельність основних засобів, грн/грн.;

П - прибуток підприємства

- фондовіддача активної частини

, (1.11)

де - середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн.;

- фондомісткість активної частини

, (1.12)

- фондоозброєність активної частини основних засобів

, (1.13)

- рентабельність продажів

, (1.14)

3. Аналіз використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і устаткування. Ступінь використання виробничих потужностей характеризується показниками: екстенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного фонду робочого часу устаткування до планового фонду, та інтенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичної і планової середньогодинної виробітки [17].

Таким чином, основні засоби - це частина засобів виробництва, які беруть участь і процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму та властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Мета аналізу основних засобів виявити фактори, що впливають на рівень їх використання, знаходження резервів, підвищення їх ефективності та розробка за ходів щодо їх реалізації.

Всю роботу щодо аналізу складу, стану та ефективності використання основних засобів можна представити таким чином:

1. Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві.

2. Аналіз показників використання основних засобів.

3 Аналіз використання устаткування і виробничої потужності підприємства.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення основних засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація основних засобів - це поступове перенесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, з метою їх відшкодування.

При виборі методу амортизації спираються на наступні фактори:

а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

б) величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань законодавством.

- за галузевою ознакою;

- за використанням та належністю;

- за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

- основні виробничі засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню та діють у сфері матеріального виробництва;

- основні невиробничі засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва та призначені в основному для задоволення комунальних та культурно-побудових потреб працівників.

Оскільки елементи основних засобів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.)

До пасивної частини основних виробничих запасів належать решта видів засобів, що не беруть безпоседньої участі у виготовленні продекту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін). вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих засобів.

За галузевою ознакою основні фонди поділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні та інші.

До промислово-виробничих основних фондів належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірювальні прилади та регулюючі прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та техніка, транспортні засоби, інструменти та інші основні фонди невиробничого призначення для обслуговування комунальних та культурно-побутових потреб населення.

Відповідно до використання основні фонди поділяються на діючі - всі основні фонди, які використовуються, та недіючі - основні фонди, які не використовуються в даний період часу в зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів; запасні - які знаходяться в резерві та призначенні для заміни об'єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті.

Важливе значення має класифікація основних фондів за ознакою належності та орендовані. Власні основні фонди можуть складатися із відповідних джерел на розширення робіт, власного прибутку, засобів амортизаційного фонду, спеціальних фондів.

З 01.01.1998 року вступив в дію державний класифікатор України - «Класифікація основних фондів - ДК-013-97». Структура класифікатора передбачає відповідний розподіл основних засобів на групи, підгрупи, класи, типи, які мають свій код. Ця класифікація використовується для встановлення норм амортизаційних відрахувань розрахунків щорічних амортизаційних сум згідно із Законом України «Про оподаткування прибутків підприємства»[9]. Виділяють такі групи основних фондів [1]:

1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2) автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3) будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

4) електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

1.2 Сутність та методи амортизації основних засобів на підприємстві

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення основних засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Під терміном «амортизація» основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, з метою їх відшкодування [1].

Амортизації підлягають витрати:

- на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та побажання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- на проведення всіх видів ремонту, рекомендації, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Об'єктом амортизації є основні фонди (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єта, який встановлюється підприємством при визначенні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) - це очікуваний період часу, протягом якого основні фонди використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:

- очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

- передбачуваний фізичний і моральний знос;

- правові обмеження щодо термінів використання.

Усі ці критерії досить суб'єктивні, отже оскаржити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання, в податковому обліку - з квартали [9]. Групи основних фондів та норми амортизації наведена в табл.. 1.1 [1].

Таблиця 1.1

Групи основних фондів та норми амортизації по них

Групи основних фондів	Види основних фондів, які входять до групи	Норми амортизації (з розрахунку на календарний квартал) до витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням
		основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року	нових основних фондів груп 1, 2 і 3 після 1 січня 2004 року
1	2	3	4
1	будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі	1,25%	2%
2	автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них	6,25%	10%
3	будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4	3,75%	6%
4	електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку
Продовження таблиці 1.1
1	2	3	4
	інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)*	15%

*У групу 4 включаються відповідні основні фонди, які придбані (виготовлені) після 1 січня 2003 року, а також витрати на покращання придбаних (виготовлени) основних фондів у встановленому порядку.

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації [2]. До них належать:

- метод прямолінійного списання;

- метод зменшення залишкової вартості;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний метод;

- виробничий метод;

- метод, передбачений податковим законодавством.

Метод амортизації основних фондів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигож від їх використання.

Амортизація основних фондів нараховується із застосуванням методів, характеристику яких наведено в табл. 1.2 [12].

Переваги та недоліки методів амортизації:

1. Прямолінійний метод є найбільш поширеним у світі та найпростішим у застосуванні. Він дозволяє рівномірно розподілити суми амортизації між обліковими періодами. Його недоліком є те, що він не враховує моральний знос, відмінність виробничої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. Враховуючи це, його доцільно використовувати по відношенню до тих об'єктів основних

Таблиця 1.2

Методи амортизації основних фондів

№ з/п	Метод амортизації	Порядок визначення суми амортизації
1	Прямолінійний	Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних фондів
2	Зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або його первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість
3	Прискорення зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється
4	Кумулятивний	Річна сума амортизації визначається як добуток вартості , яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних фондів, на суму числа років корисного використання
5	Виробничий	Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, посліг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обмяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта осноновних фондів
6	Податковий	Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі( в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

засобів, які виконують відносно постійний обсяг роботи впродовж всього строку служби, а також в умовах, де не існує імовірності їх швидкого морального старіння (наприклад, будівлі, споруди, прилади, інструмент тощо).

2. Методи прискореної амортизації (метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод) доцільно застосовувати по відношенню до тих об'єктів, які зазнають швидкого морального старіння, в зв'язку з чим значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування, експлуатацію (на транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо). Ще одним чинником, що впливає на вибір методів прискореної амортизації, є випуск продукції, попит на яку швидко змінюється (існує можливість падіння попиту раніше, ніж зноситься устаткування для її виробництва).

3. Сутність виробничого методу нарахування амортизації полягає в тому, що амортизація об'єкта основних засобів залежить від інтенсивності його використання. Цей метод використовують для амортизації вантажних автомобілів та необоротних матеріальних активів, які можуть самостійно виконувати заздалегідь визначений обсяг робіт. Головним його недоліком є те, що в ряді випадків важко визначити виробіток окремих об'єктів основних засобів.

Основними факторами вибору методу амортизації слід вважати:

а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

б) величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань законодавством.

Не підлягають амортизації витрати на:

- придбання й відгодівля продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодових насаджень;

- придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

- зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

- витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних фондів стан придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних фондів.

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу основних фондів

В умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефективності використання основних фондів слід приділити особливу увагу, оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.

Аналіз використання основних фондів ставить на меті виявити фактори, що впливають на рівень їх використання, знаходження резервів, підвищення їх ефективності та розробка за ходів щодо їх реалізації [2].

Завдання аналізу стану і використання основних фондів:

- вивчити тенденції розвитку технічної бази підприємства;

- оцінити динаміку основних фондів підприємства вцілому і за видами;

- оцінити наявність основних фондів;

- проаналізувати якісний стан основних фондів, дати оцінку ефективного використання основних фондів;

- визначити напрямки підвищення технічного рівня підприємства;

- обчислити резерви підвищення ефективності використання основних фондів та шляхи їх реалізаці.

Об'єкти аналізу основних фондів:

- витрати на експлуатацію, обслуговування та ремонти основних фондів;

- забезпеченість підприємства основними фондами;

- рівень зносу основних фондів.

Суб'єкти аналізу основних фондів:

- планово-економічний відділ;

- бухгалтерія;

- служба головного інженера;

- служба головного механіка

- ремонтний відділ;

- менеджери різних рівнів [10].

Показники аналізу основних фондів переважно поділяються на дві великі групи (рис. 1.3): натуральні та вартісні [9].

Рис. 1.3 Класифікація показників стану та ефективності використання основних фондів

Джерела інформації для аналізу основних фондів:

- план економічного та соціального розвитку підпрємства.

- план технічного розвитку.

- Ф. № 1 “Баланс підприємства”;

- Ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”;

- Ф. № 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів”;

- Ф. № Бп “Баланс виробничої потужності”;

- Ф. № 2КБ “Звіт про введення в дію обєктів основних фондів і використання капіталовкладень”;

- дані про наявність невстановленого та зайвого устаткування;

- матеріали інвентаризації основних засобів;

- матеріали відділів головного механіка, головного енергетика, головного технолого та інші джерела інформації.

1.4 Методика аналізу основних засобів

На сучасному етапі величина і прогресивність основних фондів, їх технічний стан у вирішальній мірі зумовлюють потенційний обсяг промислового виробництва, його виробничі потужності, а від повноти використання обладнання залежить фактичний випуск продукції.

Цим зумовлена необхідність аналізу забезпеченості виробництва основними засобами, їх технічного стану та використання, а ткож оцінки їх впливу на зростання обсягу продукції та виконання плану її випуску.

Основні напрямки аналізу стосуються питань обсягів, структури та динаміки основних засобів, забезпеченості, підприємств засобами та їх технічного стану, ефективність використання всіх основних засобів та обладнання.

Всю роботу щодо аналізу складу, стану та ефективності використання основних засобів можна представити таким чином:

1. Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві.

2. Аналіз показників використання основних засобів.

3 Аналіз використання устаткування і виробничої потужності підприємства [16].

Для того, щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період роботи проводять вище перелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства. За звітний рік приймають один з років роботи підприємства, а решта років його діяльності називаються аналізованими. Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних продуктивних показників.

Розглянемо детальніше методику проведення аналізу основних засобів.

1. Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві. Як було відмічено вище, всі основні засоби діляться на виробничі і невиробничі основні засоби. Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частині. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. У цьому розділі аналізу також вивчається рух і технічний стан основних виробничих засобів. Для цього розраховуються такі показники, як коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття та коефіцієнт приросту [16]:

- коефіцієнт оновлення (Конов), що характеризує частку нових основних засобів у загальні вартості їх на кінець року [2]:

; (1.1)

- термін оновлення основних засобів (Тон), показує період повного оновлення всіх основних фондів [7]:

; (1.2)

- коефіцієнт вибуття (Кв), що характеризує питому вагу вибуття основних фондів у їх загальному обсязі, ступінь втрати основних фондів:

; (1.3)

- коефіцієнт приросту (Кпр), відображає відносне збільшення основних фондів за рахунок їх оновлення [9]:

; (1.4)

- коефіцієнт зносу (Кзн). Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів:

; (1.5)

- коефіцієнт придатності (Кпридат). Характеризує фізичний стан основних фондів на певну дату та відбиває питому вагу їх спрацьованих частин в загальній вартості (з урахуванням їх морального зносу):

; (1.6)

2. Аналіз основних показників використання основних засобів. Головним показником використання основних засобів є показник фондовіддачі, що розраховується як відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних засобів. Крім того, розраховуються і інші показники: фондомісткість, зворотний показник фондовіддачі, рентабельність, як відношення прибутку до середньорічної вартості основних засобів, також розраховується відносна економія основних засобів. З метою глибшого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовіддачі визначається по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активної їх частини. На зміну рівня фондовіддачі мають вплив ряд чинників. Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачі устаткування використовують факторний аналіз.

Для характеристики ефективності використання використовують наступні показники:

- фондовіддача - показує, яка частка виробленої продукції припадає на 1 гривню вартості основних виробничих засобів:

, (1.7)

де -фондовіддача, грн/грн.;

- обсяг виробленої продукції, тис. грн.;

- середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.

=

- фондомісткість - характеризує, яка частка вартості основних виробничих засобів припадає на 1 гривню виробленої продукції підприємства:

, (1.8)

де - фондомісткість основних засобів, грн/грн.

- фондоозброєність - характеризує ступінь озброєності засобами одного працівника і показує, чка частка загальної вартості основних засобів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

, (1.9)

де - фондоозброєність, грн/чол.;

- середньооблікова чисельність робітників, чол.

- рентабельність основних засобів - показує, який прибуток отримують з кожної гривні основних засобів:

...