Підприємництво в Україні часів незалежності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

За роки незалежності України, наш шлях був нелегким, і зараз ми переживає складний та тяжкий період історії, на теренах нашої країни гинуть наші співвітчизники, захищаючи суверенітет України від цинічної військової агресії російської держави. На сьогоднішній день ми боремося за те, щоб бути вільними не тільки духовно, але й економічно. І це надзвичайно важливо. Адже саме економічна незалежність може гарантувати нам сталий та прогресивний розвиток. І вже не секретом є те, що підприємництво являється однією із рушійних сил створення саме такої економіки.

Взяти хоча б той факт, що в період, коли наша країна досить довго перебувала під цілковитим поневоленням Радянським Союзом, ні одного слова не можна було знайти у законодавстві тих часів про підприємницьку діяльність. «Основний закон» на той час України, яким виступала Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки від 1978 року, не мав ніякого натяку на те, що громадяни можуть здійснювати підприємницьку діяльність.

Для порівняння, можна взяти до уваги той факт, що саме в ці роки -- кінець 80-тих, початок 90-х років у всьому цивілізованому світі -- у країнах Європи, Сполучених Штатах Америки тощо, зростали темпи розвитку підприємництва, з'являлися компанії, які пропагували інноваційні технології у сфері комп'ютеризації, медицині, автобудуванні тощо. Ці компанії, які зараз являються неймовірними корпораціями, відіграють провідні ролі у розвитку економіки країн, резидентами яких вони є, і відповідно роблять чималий вклад у наповнення бюджету держав.

Безперечно, той період, коли ми були перебували у складі радянського союзу, являється однією із найбільш глобальних проблем, яка й до сих під не дає нам змоги хоча б наблизитися до світових тенденцій у питаннях розвитку підприємництва. І саме цей факт також є однією із причин, чому ми маємо вагомі відставання у питаннях інновацій, технологій та економіці загалом. І питання не в тому, що у нас немає кому цим займатися, адже саме українці посідають провідні ролі на світовій арені у найрізноманітніших інноваційних галузях, проблема полягає саме у тому, що на державному рівні не сформовано належних умов, які б сприяли втіленню ідей у життя, шляхом створення нових суб'єктів підприємництва саме на території й у юрисдикції України. підприємництво економічний державний

Помилково буде не зазначити той факт, що все ж за роки незалежності, ми, як держава, розробили і втілили у життя цілий ряд досить таки важливих та якісних законодавчих актів та підзаконних нормативно правових актів, які направлені на сучасний підхід до регулювання питань підприємницької діяльності. Наш Основний Закон -- Конституція України -- гарантує кожному право займатися підприємницькою діяльністю. Іншими словами -- з точки зору декларування та законодавчого закріплення -- стан речей можливо й бажає кращого, але все ж суттєві кроки робляться. Проте, виникає цілком логічне запитання -- чому ж в такому разі, українська економіка перебуває на низькому рівні, більшість тих, хто має бажання займатися підприємництвом -- реєструють компанії в іноземних юрисдикціях, а українські представники підприємництва наголошують на тому, що якісно працювати та розвиватися практично неможливо?

Тому, саме питання того, чому ідеї та бажання українського підприємництва залишаються нереалізованими, а країна має низький рівень організації й розвитку підприємництва -- залишається відкритим.

Аналіз дослідження і публікацій. Питання розвитку підприємництва у період становлення незалежності України цікавило й до сих пір цікавить чималу кількість українських науковців. Тому це питання не раз підіймалося й обговорювалося на різноманітних всеукраїнських та міжнародних конференціях, досліджувалося й аналізувалося у наукових статтях та публікаціях. Дехто з науковців приділив особливу увагу питанням розвитку підприємництва через призму історії незалежності України, звертаючи увагу на ті кроки, які необхідно робити в першу чергу для зрушення ситуації. До них можна віднести: Причепу І.В., Кошубу О.М., Квасницю О.В., Ковальова А.І., Проданова Л.В., Кобеля З.І., Антохова І.М. та інших.

Разом з тим, що питання розвитку підприємництва загалом у період уже незалежної України підіймалося науковцями не раз, все ж ці дослідження являються фрагментарними, й виражають лише окремі думки, щодо окремо взятих проблемних питань. Більше того, проблема розвитку підприємництва, яка дуже часто подається у наукових дослідженнях як проблема виключно законодавства, має й іншу складову, не менш важливу. Це проблема політичної волі та бажання здійснити реальні та фундаментальні зміни. Адже часто можна чути, й навіть більше -- читати у наукових публікаціях, що саме радянський союз й подальші негативні й трагічні події не дають змоги розвивати підприємництва й до тепер. Проте, в цьому разі потрібно поглянути на країни Балтії, які так само були частиною радянського союзу, але змогли вийти на значно якісніший рівень розвитку у питаннях підприємництва. Тому невирішені важливі моменти на нюанси загальної проблеми існують, і саме їх наукове обґрунтування, визначення причин та можливих напрямів подолання, зможуть позитивно вплинути на реальний стан речей у майбутньому.

Мета статті. Усестороннє й якісне дослідження окремо взятих, але важливих питань існування й розвитку підприємництва в часи незалежності України.

Підприємництва в Україні має низку вагомих проблем та точок гальмування у питання розвитку, але цілком очевидно, що ці проблеми є похідними від багатьох чинників та факторів. Близько тридцяти років незалежності -- це за світовими мірками -- реально не так багато часу, щоб робити певні висновки, більше того, якщо брати до уваги -- у складі чого ми перебували до моменту здобуття незалежності. Окремо необхідно брати до уваги й трагічні сторінки вже сучасної історії України й сьогодення. Проте, для побудови й визначення фундаментальних цілей держави у питаннях розвитку підприємництва -- цього терміну було цілком достатньо, й навіть не дивлячись на ті фактори, які були названі вище. Але цього зроблено не було.

Є цілковите переконання, що сфері підприємництва не вистачає певних реальних цілей, на рівні держави. На сьогоднішній день задекларовано багато речей та кроків, але все зупиняється на рівні проектів або просто прийнятті законодавчих актів, без реального просування на практиці. Звісно, ми як суверенна й цілком здатна країна, маємо свої бачення того, як потрібно розвиватися, з огляду на специфічні умови існування, але разом з тим, не потрібно обходити осторонь того досвіду, який уже наявний у країн, які так само мають свій шлях до становлення, й які вже здійснили реальні кроки, які привели до дійсно якісних змін у сфері підприємництва, а й відповідно й у сфері економіці та добробуту держави загалом.

Як приклад, можна взяти до уваги Естонію, яка за досить таки короткий період, перетворилася на країну можливостей, на країну, де прагнуть «зупинитися» ті, хто має бажання створити бізнес. І подібне бажання пояснюється дуже просто -- чіткі, справедливі й рівні правила створення, існування та розвитку підприємництва. Але найбільш важливою характеристикою цих правил є -- простота й сучасність. Ерккі Баховскі звертає увагу на ті реальні, практичні кроки, які були здійснені у Естонії -- масова приватизація, що стало причиною збільшення сектору приватної власності й підприємництва відповідно; продаж державних підприємств -- іноземним інвесторам,які вклали реальні кошти в економіку країни; усестороннє сприяння іноземним інвестиціям, які не тільки вкладали власні кошти, але у прямому сенсі навчали місцевий бізнес, практично допомагали розвиватися йому, створюючи реальну конкуренцію тощо [1, с. 36].

Так, у цивілізованих країнах, тих же країнах-членах Європейського Союзу, більшість малих та середніх підприємств -- займаються виробництвом. Тобто вони -- в першу чергу -- намагаються створювати. Відповідно -- створену продукцію направляють на експорт. В Україні -- ситуація кардинально відмінна. Переважна більшість бізнесу -- особливо малого та середнього -- це продаж та перепродаж товарів, без якісного розвитку.

О.М. Кошуба переконаний, що законодавство не повинно бути тим явищем, яке уособлює у собі певну перепону на шляху створення та розвитку підприємництва. Воно повинно бути максимально осучасненим, простим, але при цьому -- ефективним й справедливим. І ця ефективність та справедливість повинні забезпечуватися політичною волею та бажанням влади дійти відкрито [5, с. 104].

О.В. Квасниця звертає увагу, що в Україні за всі роки незалежності практично жодним чином якісно не підтримувалося місцеве мале підприємництво -- місцеве виробництво товарів та послуг. На його думку -- держава має створити такі умови, щоб кількість місцевих виробництв -- зростало й тим самим утворювалися реальні прецеденти успішного розвитку підприємництва [2, с. 164].

Важливу тему підіймає у своєму дослідженні А.І. Ковальов, адже вбачає у складності й неоднозначності законодавства лише першочергову проблему, яка переростає у більш складні проблемні явища. Більше того, держава після прийняття певного законодавчого акту, який направлений на поліпшення умов, приміром, створення підприємництва, скидає із себе інші, похідні від цього обов'язки [4, с. 112]. А це й роз'яснення, й допомога у реалізації правових норм тощо. Це дійсно важливий момент, адже не маючи сформованого й набутого за роки досвіду підприємницької діяльності, досить таки складно відразу швидко, а головне вміло зорієнтуватися у законодавчих приписах та нормах, якими б простими вони не були.

Наукові праці Л.В. Проданова, З.І. Кобеля, І.М. Антохова направлені на висвітлення нагальних проблем, які сформувалися за часи незалежності України у сфері підприємництва. Науковці пропонують брати до уваги стан ділового клімату у кожному окремому регіоні країни, й особливу увагу приділяти регіональним програмам підтримки та розвитку підприємництва [3, с. 53-54; 7, с. 568].

Є переконання, що вище наведена ситуація виникла не лише по тій причині, що в Україні до сих пір не сформовано певного класу підприємництва, як це було здійснено, приміром, ще багато десятиліть тому у Сполучених Штатах Америки, де було створено в першу чергу бренди та напрямки власного розвитку та виробництва. И ці суб'єкти підприємництва й зараз існують, й являються прикладами для інших. В Україні ж - після розпаду радянського союзу - від самого початку підприємництва почало формуватися не так, як слід. Це різноманітні незаконні схеми, концентрація виключно на заробітку без бажання й тяги до створення тощо. Як наслідок, на сьогоднішній день - у підприємництві вбачають лише легкий спосіб заробити, і не звертають увагу на те, що можна першу чергу, створити бренд і товари, які будуть ціниться в усьому світі й не один десяток років.

Висновки і пропозиції. Підсумовуючи, можна сказати, що стан підприємництва в Україні незалежності беззаперечно покращується і за рахунок нових та прогресивних законодавчих ініціатив, і за рахунок власного бажання людей створювати й розвивати свою справу, але разом з тим, для того, щоб вже через десять років можна було сказати не тільки про декларативні успіхи, а й про реальні у сфері створення й розвитку підприємництва в Україні, потрібно робити реальні кроки, підкріплені політичною волею та бажанням змін. Зокрема, необхідно:

1. Сприяти спрощенню та осучасненню законодавчої бази щодо основних питань існування підприємництва.

2. На державному рівні запроваджувати різноманітні програми реальної підтримки малого та середнього бізнесу.

3. Створити фундамент, який дозволить нарешті сформувати в майбутньому суб'єктів підприємництва, які в першу чергу будуть направлені на створення власної продукції, тим самим збільшуючи об'єму експорту та розвиваючи державну економіку.

Список літератури

1. Баховскі Ерккі. Естонія: швидке прощання з колективною власністю. Український тиждень. 2012. № 24(241). URL: http://tyzhden.ua/Columns/50/52945(дата звернення: 22.02.2019).

2. Квасниця О.В. Моніторинг та оцінка результативності регіональних програм розвитку малого підприємництва в Україні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія». 2013. № 24. С. 163--168.

3. КобеляЗ.І. Антохова І.М. Стимулювання розвитку підприємництва в регіоні. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2016. № 6. С. 48-60.

4. Ковальов А.І. Економічний розвиток регіону на основі активізації підприємницької діяльності : монографія. Одеса : Атлант. 2014. 178 с.

5. Кошуба О.М. Підприємництво в Україні: проблеми і перспективи розвитку. Економіка та держава. 2015. № 6. С. 103-106.

6. Причепа І.В. Перспективи розвитку підприємництва в Україні за умов глобалізації та євроінтеграції. Вінницький національний технічний університет. 2017. URL: http://ir.lib.vntu.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/17096/2270.pdf?sequence=3&isAliowed=y

7. Проданова Л.В. Потенціал розвитку підприємництва та бізнесу в регіонах України. Економіка і суспільство. № 7. 2016. С. 567-572.

Размещено на Allbest.ru