Вироничі інвестиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробничі інвестиції

Вступ

Курсова робота з дисципліни "Економіка підприємства" є обов'язковою складовою навчального процесу студентів економічних спеціальностей.

Курсова робота є самостійним науково-практичним дослідженням, яке надає можливість керівникові цієї роботи оцінити якість знань студента та його вміння застосовувати їх на практиці.

Метою курсової роботи є теоретичне та практичне закріплення знань отриманих в ході навчання.

Основними цілями курсової роботи є:

- набуття навичок проведення самостійного аналізу діяльності підприємства;

- вміння самостійно формулювати економічну проблему та вирішувати задачі, пов'язані з нею;

- засвоєння практики розрахунку техніко-економічних показників діяльності підприємства;

- обґрунтування ефективності технічного переоснащення підприємства.

Самостійне виконання курсової роботи сприяє поглибленню теоретичних знань з економіки підприємства, засвоєнню практики розрахунку техніко-економічних показників (ТЕП) роботи підприємства, обґрунтуванню економічної доцільності технічного переозброєння підприємства.

Виробничі інвестиції: поняття

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Реальні інвестиції (виробничі, капітальні вкладення)- це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних) благ, а як наслідок - одержання набагато більшого прибутку. фонд інвестиція економічний

Інвестиціями у виробничі фонди(реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:

· інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;

· інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.

Капітальні вкладення - це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на % реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств і заміну основних фондів, що вибули, новими.

До складу капітальних вкладень входять:

- Вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання).

- Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентарю, які включаються до складу основних фондів.

- Витрати на проектно- пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів. В залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру: галузеву; територіальну; технологічну; відтворювальну; структуру за формами власності.

Галузева структура характеризує розподіл капіталовкладень по галузях і видах виробництв.

Територіальна структура - це співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.

Технологічна структура - це співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно - монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.

Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар. В цьому криються резерви підвищення ефективності використання капітальних вкладень, оскільки на сьогоднішній день майже половина їх йде на будівельно-монтажні роботи.

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів.

Структура капітальних затрат за формами власності свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними. Поки що вони є домінуючими, але з ростом приватизації, акціонування державних підприємств має зростати частка приватного капіталу в загальному його обсязі.

Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період. Визначення джерел фінансування капіталу. Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

а) ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу;

б) попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами:

- зведені техніко-економічні показники;

- заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного розвитку;

- потреба в устаткуванні.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень в цій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва;

в) попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився, вона втратила конкурентоспроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва. Розрахунок необхідного обсягу капіталовкладень проводять аналогічно, як в попередній ситуації, але враховують значні розміри капітальних затрат на маркетингові дослідження, можливу диверсифікацію виробництва.

Джерелами фінансування перелічених вище заходів, тобто відшкодування капітальних затрат, можуть бути:

- власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

- довгострокові кредити банків;

- залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

- засоби державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення.

Капітальне будівництво - це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується тривалим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

- спорудження будівель і об'єктів виробничого:

- сфера капітального будівництва та невиробничого призначення;

- монтаж устаткування;

- проектно-пошукові та інші роботи;

- капітальний ремонт обладнання і споруд.

Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього певні капітальні вкладення, називаються забудовниками.

Для управління господарською діяльністю по капітальних вкладеннях у забудовника створюється спеціальний апарат.

Капітальне будівництво може здійснюватись підрядним та господарським способом.

· Підрядний спосіб передбачає виконання будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів.

· При господарському способі будівництво ведеться самим забудовником, роботи на об'єкті будівництва ведуться поряд із основною виробничою діяльністю власними силами та засобами. Підприємство-забудовник в цьому випадку одночасно виконує функції керівника будівництва і виконавця будівельно-монтажних робіт.

Кінцевий результат капітального будівництва - введення в дію виробничих потужностей. Планування його обсягів здійснюється в такій послідовності:

- складають баланс виробничих потужностей підприємства;

- оцінюють можливості приросту виробничих потужностей за рахунок проведення технічного переоснащення, реконструкції;

- визначають необхідні обсяги введення в дію додаткових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих об'єктів і будівництва нових.

При будь-якому способі ведення будівельно-монтажних робіт визначається кошторисна вартість будівництва. Вона є ціною на спорудження об'єкта і розраховується згідно із встановленими цінами, тарифами, розцінками на будівельно-монтажні роботи.

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Ен - 0.15. Якщо ЕР>ЕН, то вкладення капіталу вважають доцільними.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Порівнювані варіанти виробничих інвестицій часто відрізняються один від одного розподілом загальної суми капіталовкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з врахуванням фактору часу.

Джерела інвестування

Процес прогнозування (планування) капітальних вкладень на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи: перший - обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інвестицій на розрахунковий період (рік, кілька років); другий - визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій. Масштабність і складність розрахунків на першому етапі залежать від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємстві:

1) за кількісними та якісними характеристиками попит ринку задовольняється повністю, а відтак немає потреби у збільшенні обсягу виробництва певної продукції на відповідному підприємстві;

2) попит на продукцію підприємства постійно зростає, а отже, виробник заінтересований у відповідному збільшенні обсягу виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей;

3) має місце різке зменшення попиту ринку на пропоновану для продажу продукцію, через що підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції.

За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому разі розрахункова процедура обмежується визначенням акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування сучасними досконалішими моделями такого. Необхідний для цієї мети розмір капіталу (грошових коштів) обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (встановлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.

Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно через його технічне переозброєння, реконструкцію або розширення за попередньо розробленим проектом.

Такий варіант збільшення виробничих можливостей підприємства зумовлює необхідність ретельного складання програми (плану) його технічного переозброєння та реконструкції (розширення). Розробці програм (плану) мають передувати аналіз і оцінка техніко-економічного й організаційного рівня виробництва за системою показників, яка охоплює такі основні групи: технічна оснащеність виробництва і технічний рівень устаткування; відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам; технічний рівень і якість продукції; рівень організації виробництва. Програма (план) складається звичайно за розділами:

1) зведені техніко-економічні показники (приріст виробничої потужності й обсягу товарної продукції; підвищення рівня механізації (автоматизації) виробництва; зростання продуктивності праці; економія енергетичних і матеріальних ресурсів; загальна сума капітальних вкладень);

2) заходи за окремими напрямками техніко-технологічного та організаційного розвитку (впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробництва, модернізація діючого устаткування, удосконалення організації виробництва й управління) з визначенням для кожного з них приросту виробничої потужності та інших економічних показників;

3) потреба в устаткуванні (вітчизняне, у тім числі виготовлене власними силами; імпортне; типові вузли для модернізації діючого устаткування). Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи: перший -- попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий -- прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства).

Джерела фінансування виробничих інвестицій. Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій.

Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економічної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поширеною формою організації бізнесу.

Якщо за певних причин (помилки організаційного періоду, раптове істотне зростання цін на нове устаткування тощо) акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела формування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку).

Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприємства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інвестицій (капітальних вкладень).

Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку - на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та виплату дивідендів акціонерам, у другому - на повернення позичених грошей з виплатою солідного відсотка за користування кредитом.

Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії. У ньому треба відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо. Глибоко обміркованим має бути й підхід до залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора

Розрахунок потреби в інвестиціях

Реалізація проекту технічного переоснащення потребує придбання і монтажу нового обладнання і відповідно інвестицій в основні фонди. Крім того, реалізація проекту пов'язана зі зміною цін на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, норм їхньої витрати, а також зміною норм витрати допоміжних матеріалів, палива тощо. Це, в свою чергу, призведе до збільшення потреби у обігових коштах. Тому в курсовій роботі на першому етапі її ви конання необхідно обґрунтувати потребу в інвестиціях як в основні фонди, так і на поповнення обігових коштів.

Вихідна інформація для визначення потреби в інвестиціях наведена у додатку В.

Потреба в капітальних вкладеннях в основні фонди визначається як (дод. В):

1)Коф = 5 + 10 + 8 - 7 = 10,82 млн.грн (3.1)

де Кобл - вартість нового обладнання, млн. грн.;

Ктр - витрати на транспортування устаткування, млн. грн.;

Км - витрати на монтаж устаткування, млн. грн.;

Вз - залишкова вартість устаткування, що демонтується, млн. грн.

Термін засвоєння капітальних вкладень в основні фонди складає один рік. Це означає, що протягом першого року з моменту початку фінансування проекту будуть проведені необхідні роботи (демонтаж старого устаткування, закупівля та монтаж нового обладнання).

Потреба в інвестиціях в обігові кошти (поповнення товарно-матеріальних запасів) визначається як (дод. В) :

2)Ктмз = 120 + 3 +10 * 1,02 + 0,25 = 133,45 млн. грн. (3.2)

де Кс.м.п. - потреба у поповненні обігових коштів у запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, млн. грн.;

Кд.м. - потреба у поповненні обігових коштів у запаси допоміжних матеріалів, млн. грн.;

Кп - потреба у поповненні обігових коштів у запаси палива, млн. грн.;

Кз.ч. - потреба у поповненні обігових коштів у запаси запасних частин для ремонту, млн. грн.

Загальний обсяг інвестицій для реалізації проекту розраховується як:

3) Iзаг = 10,82 + 133,45 = 144,27 млн.грн (3.3)

де - потреба інвестицій в основні фонди, млн. грн

- потреба інвестицій в оборотні кошти в першому році, млн. грн.

Техніко-економічні показники діяльності підприємства

I. Показники, що характеризують випуск продукції

1.1. Річний обсяг виробництва (ОРзв) = 500 тис. т.

1.2. Ціна одиниці продукції (Цзв)= 530,5 грн.

Виручка від реалізації (за звітом)=500*530=265,53млн.грн

За проектом необхідно врахувати зміни обсягів виробництва (п.5 Додатку В) та ціни продукції (п.6 Додатку В). Наприклад, обсяги збільшилися на 2%, а ціна збільшилася на 5%.

Виручка від реалізації (за проектом)=(500*1,05)*530,5=278,5 млн.грн

Абсолютне відхилення складає 278,5-265,3=13,2млн. грн, відносне (323,7311,3)/311,3 *100% = 4%.

II. Показники, що характеризують витрати

на виробництво та збут продукції

2.1. Витрати на виробництво та збут продукції складають 221 млн грн., (проектне значення визначається пропорційно зміни обсягів виробництва).

2.2. Собівартість одиниці реалізованої продукції визначається відношенням витрат до обсягу виробництва: 221/500=442,0грн/тонну.

2.3. Витрати на одиницю реалізованої продукції розраховуються як відношення витрат до виручки від реалізації продукції і склали 221/265,3=842,54грн.

Показники, що характеризують використанняматеріальних ресурсів

3.1. Матеріаломісткість продукції - це коефіцієнт, який характеризує частку витрат на придбання основних та допоміжних матеріалів і його звітне значення розраховується як відношення суми величин п.5.1 і 5.2 Додатку Б до вартості реалізованої продукції (виручки).

Матеріаломісткість продукції за звітним: (120+3)/265,3=0,464 грн/грн

Матеріаломісткість продукції за проектним: (120+3)/278,3=0,442 грн/грн

3.2. Паливомісткість продукції - це коефіцієнт, який характеризує частку витрат на закупівлю технологічного палива і його звітне значення розраховується як відношення величин п.5.3 Додатку Б до вартості реалізованої продукції (виручки).

Паливомісткість продукції за звітом: 10,0/265,3=0,038 грн/грн

Паливомісткість продукції за проектом: (10,0*1,02)/278,3=0,036 грн/грн

3.3. Енергоємність продукції - це коефіцієнт, який характеризує частку витрат на оплату спожитої електроенергії (або/і газу); його звітне значення розраховується як відношення енерговитрат (п.5.4 Додатку Б) до величини реалізованої продукції (виручки).

Енергоємність продукції за звітом: (8/106) / 265,3= 0,03грн/грн

Енергоємність продукції проектом: (8*0,99)/278,3=0,028 грн/грн

3.4. Зарплатомісткість продукції - це коефіцієнт, який характеризує частку витрат на заробітну плату працівникам підприємства; його звітне значення розраховується як відношення енерговитрат (п.5.5 Додатку Б) до величини реалізованої продукції (виручки).

Зарплатомісткість продукції за звітом: 5,0/265,3=0,018

Зарплатомісткість продукції за проектом: 5,0/278,3=0,028

Темпи зміни витрат на матеріали, паливо, енергію за проектом вказані відповідно в п.8,9,10 Додатку В. Розмір заробітної плати змінюється пропорційно зміні чисельності персоналу (п.11 Додатку В).

Показники, що характеризують використання основних фондів

· Середньорічна вартість основних фондів (ОФ) у звітному періоді складає 255 млн. грн. У проектному періоді вартість ОФ зміниться наступним чином: збільшиться на величину нового обладнання, вартість транспортування та монтажу і зменшиться на величину демонтованого устаткування.

225+10,82=265,8млн, грн

· Фондовіддача характеризує вартість виробленої і реалізованої продукції, яка забезпечується одиницею основних фондів (в ефективно діючому підприємстві повинен зростати): За звітом 265,3/225=1,04 грн./грн.

За проектом 278,3/265,8=1,047 грн./грн.

· В свою чергу, фондоємність є показником, який необхідно мінімізувати, і показує величину основних фондів, які забезпечують випуск одиниці продукції (його необхідно мінімізувати). Його розрахунок є зворотнім до показника фондовіддачі: За звітом: 255/265.3=0,96 грн./грн.

За проектом: 265,8/278,3=0,95 грн./грн.

Показники, що характеризують використання обігових коштів

5.1. Середньорічні залишки обігових коштів у звітному періоді складає 32,1 млн. грн. У проектному році їх розмір становить 23 млн.грн, визначатиметься як інвестиції, які необхідно здійснити на придбання товарно-матеріальних запасів (КТМЗ)

5.2. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів означає кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошті за виробничий цикл і розраховується як відношення виручки до загальної величини оборотних коштів: За звітом: 265,3/32,1=8,26 об/рік

За проектом: 278,3/23=12,1 об/рік

5.3. Тривалість обороту повинна бути мінімізована і розраховується за формулою:

43,5днів

Трудові показники

6.1. На підприємстві працює 800 чол.

6.2. Фондоозброєність праці визначається кількістю основних фондів, що приходяться на одного працівника підприємства:

За звітом: 255/800=0,32 тис. грн/чол., За проектом: 265,8/800=0,33 тис. грн/чол. (331,6)

6.3. Продуктивність праці є показником частки виручки, що створює своєю працею робітник підприємства: За звітом: 265,3/800=0,33 тис.грн/чол. За проектом: 278,3/800=0,347 тис.грн/чол (347,8)

Узагальнюючі показники

7.1. Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між виручкою та витратами на реалізацію і збут продукції: За звітом 265,3- 221=44,0млн. грн.

За проектом 278,3 -2,21 =276,09 млн.грн

7.2. Рентабельність виробництва характеризує співвідношення прибутку до собівартості: За звітом (44,0/221,0) *100% = 19,9 %За проектом (276,09/2/21)*100% =124 %

7.3. Рентабельність продаж є співвідношенням прибутку до виручки: За звітом (44,0/265,3)*100% =16,5%

За проектом (276,09/278,3)*100% = 99,2 %

Техніко-економічні показники діяльності підприємства

№ п/п	Найменування показників	За звітом	За проектом	Відхилення (±)
				абс.	відн., %
I. Показники, що характеризують випуск продукції
1.1.	Річний обсяг виробництва, тис. т	500	557	30.5	1,114
1.2.	Ціна одиниці продукції (без ПДВ), грн/т	530,5	556,5	26	1,05
1.3.	Виручка від реалізації, млн. грн.	265,3	278,5	13	1,05
II. Показники, що характеризують витрати на виробництво та збут продукції
2.1.	Витрати на виробництво та збут продукції, млн. грн.	221,0	221,0	-218,79	0,01
2.2.	Собівартість одиниці виробленої продукції, тис.грн/т	442,0	442,0	0	0
2.3.	Витрати на одиницю реалізованої продукції, тис.грн.	842,54	794,1	- 48,4	0,94
III. Показники, що характеризують використання матеріальних ресурсів
3.1.	Матеріаломісткість продукції, грн/грн.	463,6	441,96	-21,64	0,95
3.2.	Паливомісткість продукції, грн/грн.	10	0,036	-10	0,0036
3.3.	Енергомісткість продукції, грн/грн.	0,03	0,028	-0,002	0,93
3.4.	Зарплатомісткість продукції, грн/грн.	0,018	0,028	0,01	1,55
IV. Показники, що характеризують використання основних фондів
4.1.	Середньорічна вартість основних фондів, млн. грн.	255	265,82	10,82	1,04
4.2.	Фондовіддача, грн./грн.	1,04	1,047	0,07	1,007
4.3.	Фондоємність, грн./грн.	0,96	0,95	-0,01	0,98
V. Показники, що характеризують використання обігових коштів
5.1.	Середньорічні залишки обігових коштів, млн. грн.	32,1	23	-9,1	0.71
5.2.	Коефіцієнт оборотності обігових засобів, об./рік	8,26	12.1	3,84	1,46
5.3.	Тривалість одного обороту, днів	43,58	29,75	-13,83	0,68
VI. Трудові показники
6.1.	Чисельність персоналу, чол.	800	800	0	0
6.2.	Фондоозброєність праці, млн.грн/чол.	0,32	0,34	0,01	1,03
6.3.	Продуктивність праці, млн.грн/чол.	0,33	0,34	0,01	1,03
VII. Узагальнюючі показники
7.1.	Прибуток від реалізації продукції, млн. грн.	44,0	276,09	232,09	6,27
7.2.	Рентабельність виробництва, %	19,03	124	104,1	6,23
7.3.	Рентабельність продажів, %	16,58	99,2	82,6	5,98

Отже, за даним прикладом підприємство має більш високу рентабельність продаж, ніж рентабельність виробництва.

Висновки

Провівши розрахунки даної роботи, можна зробити наступні висновки:

Дослідивши проект, можна сказати, що він є сприятливим, відмітимо, що підприємство вийшло зі збитків, підняло фондоємність.

Річний обсяг виробництва за звітом складає 500 тис. т., а за проектом 557тис. т., в підсумку абсолютне відхилення складає 30,5 тис. т., відносне 1.1%, обсяги виробництва збільшились, а виручка від реалізації піднялась на 13 200 грн. За цей же час збільшиласьціна за продукцію товару, що склало 26 тис, грн.

Виручка від реалізації за звітом 265,3млн. грн., а за проектом 278,5 млн. грн., збільшили виручку завдяки річному обсягу виробництва, тому ми бачимо, що за проектом виручка більша ніж за звітом і в підсумку має абсолютне відхилення 13млн. грн, що в відносному складає 1,05%

Собівартість реалізованої продукції не змінилась. А ось витрати на одиницю реалізованої продукції зменшились на 48,45 тис грн. по абсолютному відхиленню.

Матеріаломісткість, що характеризує витрати на придбання основних матеріалів збільшилась на 0,95%.

Також зростуть витрати виробництва на паливо місткість, енергомісткість та зарплатомісткість на 0,0036%, 0,93% та 1,55%.

Середньорічна вартість основних фондів зросте на 1.04%. Розмір середньорічних залишків обігових коштів, які становлять - 9,1% у проектному році визначатиметься як інвестиції, які необхідно здійснити на придбання товарно матеріальних запасів.

Чисельність персоналу залишиться не змінною. А фондоємність та продуктивність працівників збільшиться на 1.03%.

Прибуток від реалізації продукції за проектом збільшився на 232,09 млн.грн, що склало 6,27%.

Порівнюючи рентабельність виробництва та рентабельність продажів, можна сказати що рентабельність лідирує за звітнім періодом.

Список літератури

1. Фінанси підприємства: підручник / Л.О. Лігоненко, Н.М. Гуляєва, Г.В. Ситник, Л.Л. Стасюк. - К.: КНТЕУ, 2007. - 340с.

2. Бєлов М.А., Євдокимова Н.М., Москалюк В.Є. Планування діяльності підприємства. Київ: КНЕУ, 2002. - 252 с.

3. Pidruchniki - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pidruchniki.com/12120124/marketing/vibir_kanalu_rozpodilu

4. Бєлявцев М.І. Маркетингова цінова політика: навч. посіб. / М.І. Бєлявцев. - К.:КНТ, 2005. - 332 с.

5.Грещак М.Г. Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. / М.Г. Грещак, О.С. Коцюба. -К.: КНЕУ, 2002. -131 с.

6.Економiка пiдприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2001. -528 с.

7.Економіка підприємства: Підручник/За ред. А.В. Шегди. -К.: Знання, 2006. -614 с.

8.Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник / В.В. Ковалев, О.Н. Волкова. -М.: ТК Велби: Изд-во Проспект, 2004. -424 с.

Размещено на Allbest.ru

...