Сучасні проблеми вдосконалення інноваційної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні проблеми вдосконалення інноваційної діяльності в Україні

Вітковська Катерина

Ольвінська Юлія

Постановка проблеми. Останнім часом посилення інноваційної складової соціально - економічного розвитку викликає необхідність дослідження інноваційного потенціалу та результативності функціонування інноваційних систем окремих країн світу. Типовими ознаками інноваційно активної діяльності є поєднання наукових, технічних та інтелектуальних знань. Інноваційно орієнтована економіка направлена на створення умов для підвищення рівня життя та поліпшення стандартів якості життя населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інноваційного розвитку, зокрема внеску окремих країн у глобальну інноваційну сферу перебувають у полі зору провідних міжнародних інституцій, таких як Світова організація інтелектуальної власності, Міжнародний союз електрозв'язку, Програма розвитку ООН та ін.. Позиціонуванням країн у системі міжнародних рейтингів інноваційного розвитку займається широке коло як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, серед яких слід виділити: І. Єгорова, А. Єріну, В. Козюк, Е. Лібанову, І. Курило та ін. [1, 2, 3, 4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас не дивлячись на велику кількість досліджень та публікацій з даної проблематики значне коло її аспектів потребує постійного моніторингу та аналізу.

Метою статті є розгляд методологічних підходів до розрахунку та застосування глобального індексу інновацій, як інструменту вимірювання інноваційного розвитку країн у системі світового інформаційного простору. Визначено місце України у світовому рейтингу інноваційного розвитку та виявлено сильні та слабкі сторони країни у контексті глобальних тенденцій інновацій.

Викладення основного матеріалу дослідження. Для визначення впливу інновацій на економічний розвиток і процвітання країн, Міжнародна школа інноваційного бізнесу INSEAD (Франція) у співпраці з Корнельським університетом і Світовою організацією інтелектуальної власності починаючи з 2007 року, щорічно розраховують Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index). Рейтинг охоплює понад 120 країн світу (зокрема, в 2018 - 126 країн), які перебувають на різних рівнях інноваційного розвитку. Необхідною умовою включення країни в розрахунок глобального індексу інновацій є доступність не менше 60% необхідних для розрахунку даних.

ГЛОБАЛЬНИЙ ІНДЕКС ІННОВАЦІЙ (ГІІ) - це багатовимірна оцінка національної інноваційної сфери, на яку покладається завдання визначити позицію країни за рівнем інноваційного розвитку в світовому контексті. Крім порівняльного аналізу, глобальний індекс інновацій на основі великого та унікального набору даних дає можливість ідентифікувати відносні переваги та слабкі місця національних інноваційних систем і стає важливим інструментом оцінювання ефективності інноваційної політики держави.

Як відомо, інноваційна сфера надзвичайно складна та багатогранна. Тому, для розрахунку глобального індексу інновацій використовують комплекс з більш, ніж 80, а саме 82 первинних (базових) показників, різних за своєю статистичною природою та джерелами інформації. З них 2/3 складають макроекономічні (кількісні) показники з офіційних джерел досліджуваних країн, інші показники - це рейтингові оцінки різних міжнародних інституцій та експертні оцінки лідерів бізнесу в рамках опитувань Світового Економічного форуму. Оскільки досліджувані країни відрізняються масштабами економіки, то для забезпечення порівнянності даних більшість кількісних показників подаються у формі відносних величин структури або координації: витрати на освіту у відсотках до валового внутрішнього продукту; частка експорту високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту, частка домогосподарств, які мають комп'ютер та доступ до Інтернету, середня тривалість шкільного навчання тощо.

Всі кількісні індикатори конвертуються в єдину шкалу оцінювання від 0 до 100 з використанням критерію мінімакса [10]:

- для показників - стимуляторів:

для показників - де стимуляторів:

де Ху - фактичне значення і - того показника в ] - тій країні; (x min) - розмах варіації значень і-того показника.

У випадку значної асиметрії для розрахунків використовується квартильний розмах варіації.

Автори дослідження вважають, що успішність економіки пов'язана, як з наявністю інноваційного потенціалу, так і умовами для його втілення. Тому глобальний індекс інновацій розраховується як зважена сума оцінок двох груп показників.

І. Наявні ресурси та умови для проведення інновацій

Інститути:

політична кон'юнктура;

законодавча база;

бізнес- середовище.

Людський капітал і наука:

освіта;

вища освіта;

наукові дослідження і розробки;

Інфраструктура:

інформаційно - комунікаційні технології;

основна інфраструктура;

екологічна стійкість.

Розвиток внутрішнього ринку:

кредити;

інвестиції;

торгівля та конкуренція.

Розвиток бізнесу:

знання співробітників;

інноваційні зв'язки;

придбання знань.

ІІ. Досягнуті практичні результати здійснення інновацій 1. Розвиток технології і економіки знань:

створення знань;

вплив знань;

поширення знань.

Розвиток креативної діяльності:

нематеріальні активи;

креативні товари і послуги;

он - лайн креативність.

Кожен блок характеризується певним переліком факторів, які періодично оновлюються та доповнюються з огляду на високу динамічність сучасного інноваційного процесу.

Коефіцієнт ефективності інновацій визначається як співвідношення субіндекса результатів інновацій до субіндексу ресурсів інновацій, і таким чином відображає агреговану результативність інноваційної діяльності при даному інноваційному потенціалі.

У 2018 році рейтингом інновацій було охоплено 126 країн з усіх регіонів світу, в яких проживає 92% населення планети, і які виробляють 98% світового валового внутрішнього продукту. За результатами рейтингу, до топ - 5 країн з найбільш розвиненою інноваційною економікою і венчурним бізнесом, який є важливою складовою інноваційної економіки увійшли Швейцарія (9 років поспіль), Нідерланди, Швеція, Великобританія, Сінгапур (табл. 1).

Таблиця 1. Рейтинг країн за рівнем глобального індексу інновацій у 2018 році (складено за даними [10])

Вперше у 2017 році до топ- 20 країн інноваторів увійшов Китай. Країни-інноватори успішно розвивають інвестиції в людський капітал, що створює сприятливі умови для поширення економіки знань, розвитку творчості та впровадження новітніх технологій.

Якщо розглянути динаміку глобального індексу інновацій України, то необхідно відмітити, що за період з 2015 року країна піднялась у рейтингу більш ніж на 20 позицій. Слід зауважити, що Україна в рейтингу глобального індексу інновацій 2017 році займала 50 місце, а у 2018 році піднялась на 7 позицій та посіла 43 місце (42 - Греція, 44 - Таїланд, 45 - В'єтнам, 46 - Росія). Як видно, глобальний індекс інновацій у 2018 році склав в Україні 38,5 балів - це саме високе значення для нашої країни за всю історію рейтингу. Таким чином, Україна випередила Таїланд, В'єтнам, Росію, Чілі, Молдову та ін.

Якщо проаналізувати за рахунок яких позицій, наша країна займає в рейтингу таке місце, то слід виділити, по-перше наші сильні позиції, це категорії:

«Людський капітал та дослідження» (в цілому за даним блоком - 43 місце в світі);

«Розвиток бізнесу» (патенти, інтелектуальна власність, працевлаштування жінок з вищої освітою, умови праці - 46 місце);

«Знання та технології» (27 місце);

«Креативність» (45 місце).

Слабкі місця:

«Рівень розвитку ринку» (89 місце);

«Інфраструктура» - (89 місце);

«Інституції» - (107 місце)

Таким чином, очевидною є нерівномірність і дисбаланс у розвитку різних складових національної інноваційної системи: все, що стосується людських ресурсів (освіченості, наявності кваліфікованих кадрів, ринку праці, патентної активності), залишається на відносно високому рівні, водночас інституційна та організаційна складові, регуляторне середовище, залучення компаній до інноваційних процесів мало сприяють інноваційному розвитку економіки.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розробок за даним напрямком. Виходячи з вищевикладеного, на нашу думку слід для поліпшення ситуації зробити наступні заходи:

залучення прямих іноземних інвестицій разом з новими технологіями і ноу-хау, включення тим самим національної економіки в глобальні виробничі мережі;

інвестування особистих прав промислової власності (технологій і ноу-хау) у світовий корпоративний бізнес за конкретними товарами з можливістю отримати виробничий та ринковий досвід;

інтеграція України до світових торговельних структур у якості партнера, а не сировинного додатку, із створенням та впровадженням пріоритетних технологій, на основі досягнень науки, передового досвіду, нових знань, здатних до правової охорони результатів інтелектуальної діяльності;

формування транснаціональних вертикально-інтегрованих господарських структур (таких, як ТНК) із розміщенням їх керівних органів у країні;

прискорення розробки та впровадження передових технологій, а також їх трансферу на ліцензійних умовах під контролем держави;

розвиток внутрішнього ринку наукомісткої продукції та її експансія на зовнішні ринки;

запровадження консорціумного фінансування масштабних інвестиційних проектів міждержавного значення;

зростання ролі транснаціональних банків на ринку фінансових запозичень і стабілізація фінансової системи країни.

У цьому випадку можна очікувати включення України в глобальний науково-технологічний розвиток, масштабне залучення фінансових і кадрових ресурсів у технологічний розвиток економіки та збільшення обороту зовнішньої торгівлі високотехнологічною продукцією та технологіями.

Література

економічний конкурентоспроможність інноваційний

1. Інноваційна політика: Європейський досвід та рекомендації для України [аналітичні матеріали] / ред. І. Єгоров [та ін.]. - К.: Фенікс, 2011. - Т.1. - 214 с.

2. Єріна А.М. Міжнародні рейтинги: статистичні аспекти обчислення т а застосування. Частина ІІ. Індекси інноваційного та людського розвитку / А.М. Єріна // Статистика України. - 2016. - № 4. - С. 66-74.

3. Сучасні вимірники рівня розвитку структурних та інституціональних характеристик національної та глобальної економік: [навч.-метод. посібник] / уклад. В.В. Козюк, О.В. Длугопольський, Ю.І. Гайда та ін..; за ред. В.В. Козюка. - [2- ге видання, випр. і доп.]. - Тернопіль: Вектор, 2015. - 248 с.

4. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір: колективна монографія / за ред. Е.М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2008.- 316 с.

5. Підгорний А.З. Статистика ринків: навчальний посібник / А.З. Підгорний, О.В. Самотоєнкова. - Одеса: Атлант, 2014. - 408 с.

6. Самотоєнкова О.В. Економічна статистика: навчальний посібник / О.В. Самотоєнкова, Ю.О. Ольвінська. - Одеса: ОДЕУ, 2010. - 182 с.

7. Самотоєнкова О.В. Оцінка сучасного стану інноваційної діяльності промислових підприємств / О.В. Самотоєнкова, Ю.О. Ольвінська // Економіка підприємства: сучасні проблеми теорії та практики: V Міжнародна науково-практична конференція. - Одеса, 2016. - С. 121-122.

8. Корольова Т.С. Методологія статистичного забезпечення розвитку регіону: монографія / А.З. Підгорний, К.В. Вітковська, О.Г. Милашко, Т.В. Погорєлова, Т.С. Корольова та ін. - Одеса: АТЛАНТ, 2012. - 303 с.

9. Підгорний А.З. Статистичні методи в управлінні розвитком регіону: монографія // А.З. Підгорний, О.В. Самотоєнкова, О.Г. Милашко та ін. - Одеса: ФОП Гуляєва В.М., 2016. - 218 с.

10. Global Innovation Index - 2018 [Electronic resourse]. - Access mode: http: // www.globalinnovationindex.org.

11. Yehorov, I. [Eds.]. (2011). Innovatsiina polityka. Yevropeiskyi dosvid ta rekomendatsii dlia Ukrainy [Innovation policy: European experience and recommendations for Ukraine]. Kyiv: Feniks [in Ukrainian].

12. Yerina, A.M. (2016), “International ratings: statistical aspects of calculation and application.” [“Mizhnarodni rejtyngy: statystychni aspekty obchyslennya ta zastosuvannya”], Statystyka Ukrayiny, no. 4, pp. 66-74

13. Koziuk, V.V. (2015). Suchasni vymirnyky rivnia rozvytku strukturnykh ta instytutsionalnykh kharak-terystyk natsionalnoi ta hlobalnoi ekonomik [Modern gauges of the level of structural and institutional characteristics of the national and global economies]. (2-nd ed.). Ternopil: Vektor [in Ukrainian].

14. Libanova, E.M. (Eds.). (2008). Liudskyi rozvytok v Ukraini: innovatsiinyi vymir [Human development in Ukraine: innovative dimension]. K.: In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen NAN Ukrainy [in Ukrainian].

15. Podgornyj, A.Z. and Samotoenkova, E.V. (2014), Statystyka rynkiv: navchalnyi posibnyk [Market statistics], Atlant, Odessa, Ukraine.

16. Samotoenkova, E.V. and Olvinskaya, J.O. (2010).

17. Ekonomichna statystyka: navchalnyi posibnyk [Economic statistics], OSEU, Odessa, Ukraine.

18. Samotoenkova, E.V. and Olvinskaya, J.O. (2016).

19. “Estimation of the current state of innovative activity of industrial enterprises” [Ocinka suchasnogo stanu innovacijnoyi diyal nosti promyslovyx pidpryyemstv], Materiali m^hm^dnot naukovo-praktichnot konferencU' [Materials V International Scientific Conference], Odessa, Ukraine, pp. 121-122.

20. Podgornyj, A.Z. (2012), The methodology of statistical support of regional development: Monograph [Metodologvya statistichnogo zabezpechennya rozvitku regіonu: monografiya], Atlant, Odessa, Ukraine.

21. Podgomyj, A.Z. (2016), Statistical methods in the management of regional development: Monograph [Statystychni metody v upravlinni rozvytkom regionu: monografiya], FOP Gulyayeva V.M., Odessa, Ukraine.

22. Global Innovation Index - 2018 [Electronic resourse]. - Access mode: http: // www.globalinnovationindex.org.

Размещено на Allbest.ru