Ефективні методи фокусування грошових ресурсів в інвестування розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективні методи фокусування грошових ресурсів в інвестування розвитку підприємств

У статті розглядається порушення принципів фінансової рівноваги підприємства, яке негативно впли-ває на результати його діяльності. Негативний вплив на ефективність функціонування підприємства здійснюють як дефіцит, так і надлишок грошового потоку. Враховано характеристики руху грошових коштів, які вказують на систему показників діяльності підприємств. Вони відображають важливість вирішення проблеми фінансового управління за рахунок досягнення оптимізації цільової функції за контрольованої фінансової рівноваги. Найоптимальнішим для підприємства є збалансоване економічне зростання, яке базується на підтримці його фінансової рівноваги та забезпеченні максимізації вартості підприємства за рахунок позитивного руху грошових потоків. У статті запропоновано альтернативні варіанти розрахунку та моделювання чинників, які сприятимуть оптимальному формуванню грошового потоку, що приведе до зростання зацікавленості підприємством у інвесторів.

Постановка проблеми. Грошові кошти постійно знаходяться в русі, через розрахунки з дебіторами та кредиторами вони продукують грошові потоки в керунках вибуття та надходження на підпри-ємство. Грошові кошти є найбільш ліквідними активами суб'єкта господарювання, що наявні як на початковому, так і на кінцевому етапах облі-кового циклу підприємства, охоплюють усі сфери діяльності підприємств і забезпечують потрібні розрахунки, що зумовлює вагомість їхнього дер-жавного регулювання.

На відміну від України, в деяких країнах пострадянського простору такі методичні реко-мендації розроблені, що полегшує розуміння норм міжнародних та національних стандартів бухгал-терського обліку з урахуванням національних особливостей, а також досвіду, набутого за часів Радянського Союзу.

Грошовий потік виробничої діяльності дає можливість оцінити несприятливу ситуацію щодо забезпеченості грошовими засобами для здій-снення операційної діяльності, його оптимізація спроможна ефективно впливати на планування майбутніх витрат і надходжень.

Для оптимізації дефіцитного грошового потоку застосовують систему прискорення залучення коштів і сповільнення їх видатків. З метою приско-рення залучення коштів використовують систему гнучких цін на продукцію, механізми передоплати під час розрахунків, скорочення термінів комер-ційного кредиту, сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості (вексельний обіг, фак-торинг) та ін. Сповільнення видатків коштів дося-гається за рахунок: збільшення термінів комер-ційного кредиту, заміни придбання необоротних активів на їх оренду (лізинг), переведення корот-кострокових кредитів у довгострокові. Ширшого спектру можливостей збалансування позитивного та негативного грошових потоків можна досягти у довгостроковому періоді (зміна схем стратегічного інвестування, активності на фондовому ринку, раціонального управління майном і постійними витратами).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для оптимізації надлишкового грошового потоку вико-ристовують різні форми інвестиційної активності, які пропонують у своїх дослідженнях П.П. Мики- тюк, П.Я. Попович, С.С. Черниш та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Запропоновано використо-вувати економіко-математичні методи пошуку оптимального розподілу портфеля інвестицій, зокрема просторову оптимізацію для отримання максимального сумарного приросту капіталу під час реалізації декількох незалежних інвестицій-них проектів, вартість яких перевищує фінансові ресурси, що є у інвестора. Розраховано прогнозні значення фінансових показників діяльності під-приємств на основі економіко-математичних моделей із застосуванням кореляційно-регресій- ного аналізу.

Мета статті. З огляду на постановку проблеми у забезпеченні підприємства грошовими потоками, необхідно здійснити їх синхронізацію для уник-нення періодичних і циклічних розходжень під час формування структури грошових потоків і, як наслі-док, для оптимізації середніх залишків готівки.

Основними завданнями, які виникають перед підприємствами, є забезпечення активності руху грошових коштів, а саме:

1. Активізація всіх складових частин операцій-ної діяльності, які б забезпечували надходження грошових коштів і виступали головним джерелом прибутку.

2. Стимулювання інвестиційних проектів з метою розширення і модернізації наявних чи при-дбання нових потужностей виробництва, які в результаті сприятимуть зростанню обсягів вироб-ництва, а отже, і збільшенню прибутковості, але вже від операційної діяльності.

3. Збільшення грошових коштів з метою забез-печення діяльності.

4. Врахування чинника надзвичайних подій як внутрішнього «баласту» операційної діяльності: якщо не здійснювати затрат на ці непередбачувані події сьогодні, вони можуть стати непомірно збит-ковим тягарем завтра.

Врахувавши такі складники грошового потоку, поставимо за мету дослідження вико-ристання методу фінансового управління, який базується на концепції управління грошовими потоками, що формуюють єдину систему грошо-вих ресурсів підприємства. Ця концепція роз-глядає сукупність грошових потоків, які мають різні характеристики, і цим самим забезпечує їх динамічне управління, відображаючи ліквідність підприємства.

Виклад основного матеріалу. Способи оптимі-зації надлишкового грошового потоку, як вважає С.С. Черниш, пов'язані здебільшого з активіза-цією інвестиційної діяльності підприємства, спря-мованої:

- на дострокове погашення довгострокових кредитів банку;

- на збільшення обсягу реальних інвестицій;

- на збільшення обсягу фінансових інвестицій [1, с. 243].

Синхронізацію грошових потоків спрямовують із метою уникнення періодичних і циклічних роз-ходжень під час формування як позитивних, так і негативних грошових потоків, а також на оптимі-зацію середніх залишків готівки.

Концепція фінансової рівноваги, запропо-нована С.С. Черниш, характеризує збалансова-ність грошових потоків підприємства в кожний період діяльності. Якщо за період часу [0, Т] підприємство в результаті своєї діяльності гене-рує п грошових потоків CF_І, то умова рівняння фінансової рівноваги може бути виражена таким чином:

- для кожного t є [0, Т] [1, с. 245].

З урахуванням грошових потоків від усіх видів діяльності - операційної, інвестиційної та фінан-сової умова фінансової рівноваги підприємства може бути виражена таким чином:

де - грошові потоки від операційної діяльності;

- грошові потоки від інвестиційної діяльності;

- грошові потоки від фінансової діяльності [1, с. 247].

Порушення принципів фінансової рівноваги підприємства негативно впливає на результати його діяльності, причому негативний вплив на ефективність функціонування підприємства здій-снюють як дефіцит, так і надлишок грошового потоку. Враховуючи зазначені характеристики руху грошових потоків на досліджуваних під-приємствах, які вказують на систему показників діяльності цих підприємств і відображають важ-ливість вирішення проблеми фінансового управ-ління за рахунок досягнення оптимізації цільової функції за контрольованої фінансової рівноваги, найоптимальнішим для підприємства є збалансо-ване економічне зростання, яке базується на під-тримці його фінансової рівноваги та забезпеченні максимізації вартості підприємства за рахунок позитивного руху грошових потоків.

Доцільність здійснення інвестиційної діяль-ності завжди визначається рівнем її окупності, тобто величиною і швидкістю повернення інвес-тору вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує інвестиція.

Алгоритм розрахунку терміну окупності інвести-цій (ТОЇ) залежить, як стверджує П.П. Микитюк, від рівномірності надходження грошових потоків. Якщо грошові потоки від інвестицій розподіля-ються рівномірно за роками, то термін окупності визначають діленням суми інвестиційних витрат (ЇВ) на величину чистого грошового потоку (ЧГП), одержаного від їх використання за рік [2, с. 237].

ТОЇ = їв : ЧГП ^ роки (ЧР). (3)

Для розрахунку цього показника необхідно розрахувати чистий грошовий потік від інвести-цій, який пропонує С.С. Черниш у формулі 3 як суму одержаних із грошовими потоками аморти-заційних відрахувань (AM) і чистого прибутку (ЧП) [1, с. 239]:

ЧГП = AM + ЧП.

Очевидно, що якщо інвестиційні витрати не формують чистого прибутку (ЧГП = AM), як вва-жає П.Я. Попович, то термін їх окупності буде визначатися строком корисного використання об'єктів інвестицій (СВї) ) [3, с. 219].

ТОЇ = ЇВ : AM = СВї.

У разі нерівномірного надходження доходів термін окупності визначають прямим підрахунком числа років (ЧР), протягом яких чистий грошовий потік (ЧГП) відшкодовує інвестиційні витрати, тобто чисті доходи зрівняються з витратами.

ТОЇ = тіп ЧР, при якому ЛЧГП > ЇВ (6) [3, с. 219].

Інвестиції, де ЧР найменше, найбільш вигідні. Проте показник терміну окупності інвестицій не

враховує величини можливих чистих грошових потоків підприємства, які буде одержано за період після окупності інвестиційних витрат.

Другий показник - рівень прибутковості інвес-тицій за абсолютною і відносною величиною.

Абсолютна величина прибутковості (АП) інвес-тиційних витрат обчислюється як сума чистого прибутку, яка буде одержана за весь термін вико-ристання об'єктів інвестицій (ТВІ) у господар-ській діяльності.

Рівень прибутковості інвестицій (РПІ) за віднос-ною величиною їх ефективності розраховують як відношення середньорічної суми чистого прибутку (СНИ), отриманого від використання інвестицій, до первісних інвестиційних витрат) [3, с. 219].

Із цього випливає, що найкращі інвестиції формуються за об'єктами, де найменший термін окупності, найбільша абсолютна величина одер-жаного прибутку і найвищий рівень прибутко-вості інвестиційних витрат. Додатково слід врахо-вувати, що використання інвестиційних об'єктів створює, крім чистого прибутку, й інші дуже важливі складові частини доданої вартості: фонд оплати праці, доходи на соціальні витрати, чисті грошові потоки амортизаційних відрахувань та податкові платежі. Водночас створений чистий прибуток і амортизаційні відрахування в процесі використання інвестиційних об'єктів можна залу-чити для здійснення інших інвестицій та одержу-вати додаткові грошові потоки доданої вартості.

Третій показник, величина чистих грошових потоків за дисконтною оцінкою (ЧГД), визначається шляхом дисконтування ЧГП як суми (АМ + ЧП).

Поточну вартість майбутніх чистих грошових надходжень від інвестицій розраховуємо за фор-мулою, запропонованою П.П. Микитюком:

Z ЧГП (1 + ПР у

де ПР -- ставка прибутковості інвестицій в умовах господарської діяльності підприємства) [2, с. 238].

Порівнюючи ЧГД з інвестиційними витратами (ІВ), визначимо чистий грошовий потік, який фор-мує величину майбутнього чистого прибутку (ЧПД):

ЧПД = ЧГД - ІВ.

Додатне число ЧПД, тобто якщо ЧПД > 0, вка-зує на доцільність інвестування коштів, оскільки об'єкт діяльності є прибутковим. За від'ємного зна-чення ЧПД, якщо ЧПД < 0, інвестування здійсню-вати недоцільно. Якщо ЧПД = 0, то інвестування є ні прибутковим, ні збитковим, а тому рішення треба приймати на основі інших критеріїв госпо-дарської діяльності: зростання ролі підприємства на ринку і в регіоні, досягнення певного соці-ального ефекту. Якщо підприємство має кілька об'єктів інвестування, то слід зупинитися на тому, який має найвище значення ЧПД. Величина ЧПД показує ймовірну суму приросту чистих активів підприємства за рахунок інвестиційної діяльності.

Використовуючи показник ЧГД, розрахуємо термін окупності інвестицій (ТОЇ ЧГД).

ТОЇ ЧГД = min ЧР при якому Z ЧГД > ІВ. (11)

Оскільки дисконтування зменшує грошовий потік, то термін цієї окупності інвестицій завжди триваліший від простого терміну окупності (ТОЇ).

Дисконтний рівень прибутковості (рентабель-ності) інвестицій (ДПЇ) дає змогу оцінити їхню ефективність з позиції «витрати ^ результати», внаслідок чого можна вибрати найрентабельнішу діяльність. Показник розраховуємо як відно-шення середньорічних чистих грошових потоків (ЧПДс), які формують майбутній чистий прибу-ток від інвестиційної діяльності, до суми інвести-цій (ЇВ).

ДПЇ = ЧПДс : ЇВ; ЧПДс = Е ЧПД : ТВІ. (12)

Очевидно, що якщо: ДПЇ > 0 - інвестиційні витрати доцільно здійснювати;

ДПі < 0 -- інвестиційні витрати формують збитки;

ДПЇ = 0 -- об'єкти інвестицій вважаються і не прибутковими, і не збитковими.

Чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної гривні інвестицій. За наяв-ності декількох об'єктів інвестицій з рівною вели-чиною цього показника здійснюється вибір най-кращого варіанту, виходячи з інших факторів.

Післяінвестиційний аналіз ефективності про-екту показує, що для стимулювання оптимізації грошових потоків, у яких спостерігається стабіль-ний рівень прибутковості, і можливість безболіс-ного кредитування слід рекомендувати, на нашу думку, запропоновану П.П. Микитюком модель залежності факторів впливу на зміну значення поточної вартості чистих грошових потоків, а саме:

де РУ -- поточна вартість чистого грошового потоку в 1-році, тис. грн.;

N -- виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) в 1-році, тис. грн.;

Б -- проектний дисконтний фактор 1-року, коеф.;

д^_Р -- рівень амортизації в чистому грошовому потоці в 1-році, коеф.;

^ -- рівень оподаткування проектного прибутку в 1-році, коеф.;

q_N -- проектна рентабельність продукції (робіт, послуг) в 1-році, коеф. [2, с. 250].

Співідношення цих потоків свідчить про спро-можність проекту повертати інвестиційні і фінан-сові витрати в період створення активів проекту і збільшувати їх, а різниця між надходженнями і витрачаннями у певний період часу становить чис-тий грошовий потік, який у період реалізації про-екту постійно має бути позитивним. У проекті про-гнозують грошові потоки для всіх розрахункових періодів терміну експлуатації проекту, включаючи всі розрахункові надходження та витрати щодо засобів, що пов'язані з операційною діяльністю.

Потенційні інвестори або кредитори вивча-ють не лише фінансову звітність, бізнес-план, а й приділяють серйозну увагу вмінню підприємства використовувати та вкладати кошти, надані їм [3, с. 480].

Ми згодні з цим твердженням, адже успішність фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від ритмічності надходжень, стабіль-ності формування та оптимальності використання грошових потоків.

Управління інвестиційними процесами, що пов'язані із вкладенням грошових засобів в дов-гострокові матеріальні активи, являє собою най-більш важливий та складний вектор діяльності фірм. Рішення, що приймаються у площині, що задається зазначеним вектором, розраховані на довготривалі періоди часу і, як правило:

-- є частиною стратегії розвитку фірми в пер-спективі

- пов'язані із значним відтоком засобів;

- з певного моменту можуть стати невідворотними;

- опираються на прогнозні оцінки майбутніх затрат та доходів [4, с. 59 ].

Сукупність методів, які застосовують сьо-годні для оцінки ефективності інвестицій вза-галі, можна розбити на дві групи: динамічні (ті, що враховують фактор часу) і статичні (облікові) [5, с. 119 ]. Ми пропонуємо підприємствам звер-тати увагу на динамічні методи як такі, що дозво-ляють врахувати фактор часу та відповідають специфіці галузі - віддача від інвестицій, вплив інфляції під час встановлення фінансових резуль-татів, вплив різного роду ризиків.

У процесі побудови оптимальних розподілів інвестицій опиратимемося на такі припущення:

- потоки грошових засобів на кінець (початок) кожного періоду реалізації проекту відомі;

- визначена оцінка, яка виражена у вигляді від-соткової ставки (норми дисконту), відповідно до якої засоби можуть бути вкладені в цей проект. Істот-ними факторами, які впливають на розмір оцінки, є інфляція та ризик [6, с. 106]. У подальших виклад-ках вважатимемо, що ці показники враховані у роз-мір норми дисконту за інвестиційним проектом.

Ми погоджуємось із тим, що індекс рентабель-ності не завжди забезпечує однозначну оцінку ефективності інвестицій. Як показує практика, проект із максимальним значенням індексу рен-табельності може не відповідати проекту з макси-мумом чистої теперішньої вартості. Тому ми про-понуємо використовувати економіко-математичні

методи пошуку оптимального розподілу портфеля інвестицій, зокрема просторову оптимізацію.

Під просторовою оптимізацією будемо розуміти отримання максимального сумарного приросту капіталу під час реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів, вартість яких перевищує фінансові ресурси, що є у інвестора [7, с. 47].

Рис.1

Побудуємо економіко-математичну модель формування портфеля інвестицій підприємства. Введемо такі змінні моделі:

X - обсяг інвестування у і-тий проект; п - кількість проектів, що можуть становити портфель інвестицій;

S - розмір інвестиційного бюджету фірми;

Р - чиста теперішня вартість і-того проекту; k - обсяг затрат на реалізацію і-того проекту. Побудуємо цільову функцію оптимізації у вигляді

PX ^ max (14)

Систем обмежень задовольняє умови:

- умова обмеженості бюджету:

КХ < S (15)

- умова невід'ємності вкладень у реалізацію проектів:

X > 0 (16)

Оскільки кожен конкретний проект може фінансуватися не більше як один раз, накладемо додаткову умову унікальності проектів

Хі < 1 (17)

Реалізуємо пошук розв'язку моделі у серед-овищі табличного процесора Microsoft Excel 2010

Модель задачі оптимізації подамо відповідними матричними рівняннями, які реалізують цільову функцію та систему обмежень відносно деякого вектора Х - вектора невідомих змінних моделі.

Для знаходження невідомих змінних цільової функції застосовано інструмент пошуку розв'язку (рис. 1).

Оптимальний розв'язок знайдено на основі методу узагальненого понижуючого градієнта, який застосовується для нелінійних задач матема-тичного програмування [8, с. 132].

Оптимальний розподіл портфеля інвестицій у цьому разі збігається із розподілом на основі індексу рентабельності підприємств і вказує на доцільність обрання проектів [9, с. 312].

Комплексне дослідження грошових коштів та розрахунків у системі управління підприємством дало змогу розглядати їх як динамічну систему, в якій ці елементи пов'язані між собою: рух гро-шових коштів здійснюється через розрахунки, а саме отримання товарів чи послуг від кредиторів, вибуття грошових коштів до них; реалізацію това-рів дебіторам, надходження грошових коштів.

Проблеми державного регулювання розглянуто з позиції готівкового, безготівкового, електрон-ного розрахунку та запропоновано запровадження нових нормативних актів, які регулюватимуть відбиття електронних грошей та удосконалення наявних. Ґрунтовне дослідження нормативного регулювання дає змогу комплексно охопити всі аспекти організації та методики ілюстрування у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності грошових коштів та розрахунків [10, с. 185].

Нині відбуваються процеси міжнародної еконо-мічної інтеграції, для якої характерно прискорення розвитку фінансових та інвестиційних ринків, у зв'язку з яким країни СНД вирішили перейти до реформування бухгалтерського обліку згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Висновки

грошовий інвестування потік

Підсумовуючи вищеза-пропоноване, визначено, що показники, отримані в результаті дослідження грошових потоків, пови-нні відповідати цілям ефективного управління підприємством

з метою оптимізації вільних гро-шових коштів та грошових протоків загалом з метою приваблення інтересів інвесторів, а саме:

1) можливість інтеграції на різних етапах управлінського процесу;

2) врахування основних факторів, що вплива-ють на реалізацію цілей підприємства;

3) врахування особливостей організаційної структури підприємства. Перелічені принципи запропоновано доповнити такими, як:

4) висока гнучкість та адаптованість до умов вирішення проблеми.

Для підвищення ефективності грошових коштів на підприємстві запропоновано здійсню-вати планування грошових потоків.

Планування грошових коштів є однією з най-важливіших ділянок фінансової діяльності, метою якої є раціонально пов'язати або синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансо-вої рівноваги підприємства.

Використовуючи концепцію планування гро-шових потоків, можна досягти узгодженості руху грошових коштів в часі та в просторі. Такий під-хід до концепції спрямований також на досяг-нення постійної ліквідності та платоспроможності підприємства.

У результаті дослідження виявлено, що роз-гляд концепції фінансової рівноваги з позицій управління грошовими потоками та формування системи показників аналізу грошових коштів мають важливе значення для прийняття ефектив-них управлінських рішень.

Питання управління грошовими потоками під-приємства та прийняття фінансових рішень на основі цього підходу не досить розроблені, однак є життєво необхідними для вдосконалення системи управління вітчизняних підприємств.

Одним з основних напрямів удосконалення управління грошовими потоками, що потребують подальших досліджень, є такі: вдосконалення системи обліку та підвищення точності прогнозу-вання грошових засобів підприємства. Для підви-щення ефективності грошових коштів на підпри-ємстві запропоновано здійснювати планування грошових потоків

Список використаних джерел

грошовий інвестування потік

1.Черниш С.С. Економічний аналіз : навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2010. 312 с.

2.Микитюк П.П. Аналіз ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств: теорія і практика : дисерт. на здобуття докт. екон. наук. Тернопіль, 2010. 459 с.

3.Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вичислений. Москва : Финансы, ЮНИТИ, 1998. 400 с.

4.Кузнецова И.Д. Управление денежными потоками. Иваново : ИГХТУ, 2008. 193 с.

5.Білик М.Д. Фінансовий аналіз : навчальний посібник/ М.Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмер- жицька. Київ : КНЕУ, 2005. 592 с.

6.Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия. Київ : Ника-Центр, Эльга, 2003. 496 с.

7.Колмыкова Т.С. Инвестиционный анализ : учебное пособие. Москва : ИНФРА-М, 2009. 204 с.

Размещено на Allbest.ru