Забезпечення економічної безпеки аграрного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Забезпечення економічної безпеки аграрного сектору України

Слюсаренко А.В., Богославська А.В.

Постановка проблеми. Аграрний сектор посі +дає чільне місце в економіці України з огляду на питому вагу в структурі валового внутріш +нього продукту, зовнішньоторговельну діяль +ність, зайняте населення та інші ключові показ +ники макроекономічного характеру. Водночас він виконує функцію забезпечення продовольчої безпеки в контексті забезпечення національної безпеки країни загалом. Крім того, він має свої галузеві особливості, які здебільшого представ +лені залежністю від природо-кліматичних умов та сезонністю виробничого процесу. Важливість сектору для економіки держави загалом доповню +ється низкою впливових факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які мають позитивні та негативні характеристики впливу на результати його діяльності. Отже, забезпечення економічної безпеки агарного сектору є ключовим завданням сьогодення України, адже від неї прямо залежать перспективи розвитку держави загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічна безпека є актуальною в контексті наукових досліджень протягом усього періоду функціонування України як суверенної держави, що підтверджується працями таких вчених, як В.Г. Федоренко, І.М. Грищенко, В.І. Губенко. Питанням забезпечення економічної безпеки аграрного сектору України приділяється увага в працях В.І. Криленка, О.А. Пугача, Г.М. Рябенко, К.О. Утенкової та інших науковців.

Виділення не вирішених раніше частин загаль +ної проблеми. Дослідження процесів забезпечення економічної безпеки є досить широкими та комп +лексними за своїм характером, проте залиша +ються невирішеними аспекти формування ключо +вих впливових факторів. Водночас приділяється недостатньо уваги виокремленню економічної без +пеки аграрного сектору як окремого, паритетного елементу національної безпеки з огляду на пріо +ритетність сектору в структурі економіки України загалом.

Мета статті. Метою роботи є узагальнення під +ходів до формування науково-практичної сутності економічної безпеки аграрного сектору та скла +дання переліку її загроз.

Виклад основного матеріалу. Згідно зі статтею 17 Конституції України забезпечення економіч +ної безпеки є однією з ключових функцій, адже в ній чітко зазначено, що «захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпе +чення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» [1]. Економічна без +пека трактується як загальнонаціональний ком +плекс заходів, вжиття яких спрямоване на стій +кий розвиток та вдосконалення її економіки, що обов'язково включає механізм протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам або ризикам, які зазвичай супроводжують діяльність держави як суб'єкта фінансових відносин [2, с. 35]. Отже, гаранту +вання економічної безпеки є ключовим завдан +ням та генеральною метою держави загалом, а це вимагає її вивчення та аналізування в єдності основних складових.

Чільне місце в структурі валового внутріш +нього продукту посідає аграрний сектор, що визначається як тенденція. Сільське господарство має вирішальне значення в економіці держави, адже на нього покладено гарантування продоволь +чої безпеки в країні загалом. Проте якщо Закон України «Про продовольчу безпеку України» був прийнятий 22 грудня 2011 року, то законодав +чий акт, який би визначав аспекти забезпечення економічної безпеки аграрного сектору відсутній досі, що вимагає актуалізації цього питання з огляду на визначну роль сільського господарства в структурі національної безпеки загалом. Слуш +ним є висловлювання В.І. Криленко, який зазна +чає, що безпека аграрного сектору розглядається як один з основних елементів національної без +пеки держави, і, незважаючи на пильну увагу до проблеми продовольчої безпеки з боку світової спільноти, вона не тільки не вирішена, але й сут +тєво погіршилася в умовах глобалізації, у зв'язку з чим розроблення концепції економічної безпеки аграрного сектору сьогодні є одним з найактуаль +ніших завдань [3, с. 81]. Більш того, аграрний сектор є системоутворюючим для економіки Укра +їни, адже він гарантує забезпечення продовольчої безпеки держави, формує підґрунтя для розвитку сільських територій, впливає на екологічну та енергетичну безпеку, стимулює розвиток інших галузей економіки тощо [4, с. 42].

Статистичні джерела дають можливість сфор +мувати висновок стосовно важливості аграрного сектору для економіки України не тільки щодо необхідності забезпечення продовольчої безпеки, але й з огляду на питому вагу його з розміром в 10,18% у загальному обсязі ВВП згідно з даними 2017 року. Розмір валової доданої вартості, тобто різниця між випуском та проміжним споживан +ням, у 2016 році складав 270,4 млрд. грн. Частка доданої вартості в загальному випуску продукції у сільському господарстві у 2016 році становила 42,4%, тоді як загалом в економіці України ана +логічний показник складав лише 37,6% (згідно з даними 2015 року) [5]. В аграрному секторі зайняті 17,71% населення України, що також є значним розміром та дає змогу зробити відповідні висновки стосовно важливості сільського господарства для економіки держави [6]. Результуючі аграрного сек +тору посідають чільне місце в загальнодержавних показниках, адже серед загального переліку видів економічної діяльності він має пріоритетне зна +чення разом з переробною промисловістю (12,1%), оптовою і роздрібною торгівлею (13,7%).

Окрім того, значна частка аграрної продукції екс +портується, що визначає сектор як експортно орієн +тований. Отже, у 2017 році обсяг експорту аграр +ної продукції склав 14 930,1 млн. дол. США, тобто 34,5% від загальнодержавного обсягу експорту. Натомість обсяг імпорту є значно меншим, склада +ючи 2 366,2 млн. дол. США (4,8% від загального обсягу імпортованих в Україну товарів та послуг). Водночас якщо коефіцієнт покриття імпорту екс +портом на загальнодержавному рівні складає 0,87, то аграрний сектор має значення у 6,31 пункти, що визначає останній як бюджетоутворюючий та прибутковий для економіки країни. Переважання обсягів експорту над імпортом в межах сільськогос +подарської галузі є тенденцією, яка простежується протягом досліджуваного періоду (табл. 1).

Загалом визначеним є загальнонаціональне завдання розвитку сільського господарства, що трактується як стратегічна мета державної аграр +ної політики України, яка передбачає перетво +рення галузі аграрного виробництва на конкурен +тоспроможний та ефективний сектор економіки країни загалом. Отже, фактичною є необхідність системного моніторингу результатів діяльності в секторі задля уникнення деструктивних змін та забезпечення економічної безпеки в країні зага +лом. Відповідні дані, які підтверджують ключову роль аграрного сектору в економіці України, під +тверджуються табл. 1, що відображає динаміку обсягів валового внутрішнього продукту й екс +порту України загалом та частку аграрного сек +тору в цих обсягах зокрема.

Відкритим залишається питання визначення основних загроз економічній безпеці аграрного сектору України. Перш за все варто зважити на те, що сільське господарство має свої особливості в контексті гарантування безпеки, адже традицій +ний перелік факторів зовнішнього середовища, які чинять негативний вплив на розвиток, усклад +няється та доповнюється підвищеною чутливістю до природо-кліматичних умов, збільшеною трива +лістю виробничих циклів, сезонним характером виробництва, обмеженістю землі як основного фактору виробництва, диспаритетом цін тощо. Окрім того, ризиковість є наскрізною характерис +тикою виробничого процесу в аграрному секторі адже вона має місце під час посіву та догляду за сільськогосподарськими культурами, збирання врожаю, транспортування, здійснення техніч +них процесів, інвестиційного забезпечення тощо. Операційні елементи супроводжуються певними ризиками, що є певною специфічною особливістю сільськогосподарського виробництва та ознакою його як високо ризикованого сектору економіки України. Загалом сільськогосподарське виробниц +тво є найбільш ризиковим видом підприємницької діяльності в Україні сьогодні.

Таблиця 1 Обґрунтування чільності аграрного сектору в економіці України за даними 2000--2017 років

Загалом економічну безпеку залежно від масш +табів об'єкта дослідження можна розглядати на національному, регіональному, галузевому рівнях або на рівні окремого підприємства [7, с. 146]. Для того щоби предметно визначити основні загрози економічній безпеці вітчизняного аграрного ком +плексу, доцільно умовно структурувати його з виділенням двох рівнів, таких як макрорівень (забезпечення економічної безпеки на рівні дер +жави) та мікрорівень (забезпечення економічної безпеки на рівні суб'єктів господарювання). Отже, ключові загрози макрорівня визначені змістом «Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року», яка є основним документом стратегічного характеру, що поклика +ний забезпечити планомірний розвиток у визна +чений термін. Отже, ними є такі:

низька конкурентоспроможність, зокрема висока собівартість сільськогосподарської продук +ції та продовольства національного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках;

непоширеність висококонкурентних та інно +ваційних технологій, адаптованих до потреб та економічних можливостей виробництва, низький рівень інноваційності в аграрному секторі, низькі темпи техніко-технологічної модернізації, отже, низький рівень продуктивності праці;

відсутність ефективної системи впровадження наукових розробок в агропромислове виробництво;

зростання вартості невідновлювальних при +родних ресурсів для сільськогосподарського вироб +ництва;

низька або неналежна якість окремих видів сіль +ськогосподарської сировини та харчових продуктів;

відсутність включення земель сільськогоспо +дарського призначення в економічний обіг, обме +ження можливостей довгострокового інвестування в розвиток сільськогосподарського виробництва та звуженість застосування наявних механізмів використання речових прав на землі сільськогос +подарського призначення;

відсутність моніторингу ґрунтів задля збере +ження їх родючості, управління якістю та раціо +нального використання;

недостатньо розвинена інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції та продоволь +ства, недосконалість каналів та умов просування сільськогосподарської продукції й продовольства на міжнародний ринок;

недосконалість чинної системи інформа +ційно-аналітичного забезпечення розвитку галузі, її невідповідність сучасним потребам системи управління аграрним сектором;

галузева незбалансованість сільського госпо +дарства, суттєве переважання у виробництві окре +мих видів сільськогосподарської продукції або великих чи дрібних товаровиробників;

недостатня спеціалізація природних зон щодо виробництва окремих видів продукції;

слабка матеріально-технічна база селекційно- насінницького комплексу, наукових установ та їх дослідних господарств;

позиціонування на ринку як товарної продук +ції сільськогосподарської продукції, яка вироб +лялась для власного споживання; аграрний макроекономічний глобалізація

недосконалість критеріїв надання держав +ної підтримки, які неповною мірою враховують особливості технології виробництва продукції рос +линництва й тваринництва за природно-кліматич +ними зонами та регіонами, агроекологічні вимоги до виробничо-господарського процесу, інновацій- ність технологій, показники економічної ефектив +ності виробництва та соціальну відповідальність бізнесу;

слабка інвестиційна спроможність держави та більшості суб'єктів господарювання аграрного сектора, недостатність власних обігових та доступ +них кредитних фінансових ресурсів сільськогоспо +дарських виробників для покриття розриву в часі між потребою в коштах та часом сприятливих цін реалізації продукції;

недостатнє матеріальне стимулювання пра +цівників аграрного сектору;

дефіцит висококваліфікованих кадрів, недо +сконала система прогнозування потреби у кваліфі +кованих робітничих кадрах та фахівцях з вищою освітою;

низький попит населення на продукцію сіль +ського господарства та продовольство через низьку платоспроможність;

низька якість життя сільського населення порівняно з міським, знецінення робочої сили в аграрному секторі, мотиваційне відставання заро +бітної плати в галузі відносно інших галузей народ +ного господарства, отже, втрата працівниками інтересу до ефективної праці та отримання стабіль +них і достатніх доходів за місцем проживання;

високий рівень самозайнятості селян, зву +ження сфери докладання праці, зростання рівня безробіття економічно активного населення на селі, втрата інтелектуального потенціалу села;

поглиблення демографічної кризи в сільській місцевості [8].

Наведений перелік наявних загроз в аграрному секторі є вичерпним, і В.О. Жмуренко в цьому контексті зазначав, що існування значної кіль +кості таких загроз вимагає організації ефективної системи оцінювання стану економіки аграрного сектору для своєчасного виявлення загроз і роз +роблення на цій основі заходів їх нейтралізації. Окрім того, автор узагальнив та звузив пере +лік визначених вищезгаданою стратегією загроз, сформувавши власне бачення й набір, до якого увійшли низька ефективність сільськогосподар +ського виробництва, недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення, проблеми деформації цінових пропорцій, нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення, проб +лема забезпеченості основними виробничими засо +бами, недосконалість інфраструктури та механіз +мів регулювання кон'юнктури аграрного ринку, низька матеріальна зацікавленість робітників АПК тощо [9, с. 86].

Під час формування переліку загроз економіч +ної безпеки аграрного сектору на мікрорівні варто звернути увагу на наукові праці О.В. Шабінського, який пропонує формувати чотири блоки проблем. Перший блок об'єднує проблеми управління на різ +них фазах циклічного прояву загроз, тобто проб +леми розпізнавання загроз, запобігання їм, під +тримки життєдіяльності підприємства, подолання загроз та ліквідації наслідків. Другий блок проблем пропонуємо пов'язувати зі сферами життєдіяль +ності аграрного сектору та функціонування об'єкта управління. Це проблеми методології та організації управління, фінансово-економічні, правові та соці +ально-психологічні проблеми. Третій блок склада +ють проблеми процесуальності управління, тобто проблеми прогнозування загроз та оцінювання ситуацій, готовність до загроз та передбачення їх можливих наслідків, розроблення управлінських рішень в умовах загроз та ризикованого типу діяль +ності, розроблення та здійснення інноваційних стра +тегій поводження, оскільки опір загрозі та вихід із неї завжди вимагають інновацій та нових підходів. Четвертий блок включає проблеми соціально-еконо +мічного характеру, зокрема поведінки на ринку та управління працівниками [10, с. 50].

Такий проект управління економічною безпекою агропідприємств був розроблений в ННЦ «Інститут аграрної економіки», отже, його можна запропону +вати та використовувати як методологічне підґрунтя для розроблення пропозицій щодо управління еко +номічною безпекою аграрного сектору [11].

Забезпечення економічної безпеки аграрного сектору є цілісним процесом, що сегментується з огляду на класифікаційні ознаки. Вважається за доцільне зважити на трактування О.А. Пугача, яким сформовано класифікацію, за якої за сфе +рою дії загрози поділяються на виробничі (нестача ресурсів, техніки на сільськогосподарському під +приємстві, знос матеріально-технічної бази, пору +шення технологічного процесу), галузеві (низький рівень інвестиційної привабливості галузі, поси +лення конкуренції), політичні (недосконале дер +жавне управління, зростання податкового наван +таження), фінансові та економічні (нестабільність фінансово-кредитних відносин, несприятлива кон'юнктура ринку, неефективний менеджмент), екологічні (небезпека від довкілля та людини), пра +вові (нестабільність чинного законодавства) [12].

Г.М. Рябенко вважає, що всі чинники безпеки за своїм походженням варто поділяти на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники обумовлені впли +вом зовнішнього середовища, а їх дія може стати як загрозою, так і можливістю [13]. Цей розпо +діл загроз є виправданим з практичної точки зору, адже справді, за стратегічного планування роз +витку аграрних підприємств та сектору загалом використовуються фактори саме внутрішнього та зовнішнього порядку.

Згідно з власними судженнями більш актуаль +ними є чинники саме зовнішнього середовища, оскільки вони відкривають нові можливості та є засобом подолання вад консервативності в госпо +дарській діяльності. Проте водночас вони мають певні загрози, визначені проблемами адаптації та невизначеності. Чинники внутрішнього середо +вища є більш прогнозованими, адже лежать у сфері прямого впливу, підлягають подоланню засобами та інструментами управління. Проте низкою науковців заперечується таке бачення. В цьому разі основними загрозами економічній безпеці аграрного сектору є внутрішні чинники, які представлені фінансовим забезпеченням, кваліфікацією персоналу, матеріально-техніч +ними забезпеченням, рівнем технічного прогресу, якістю та структурою природних ресурсів тощо. Отже, фактичною є дилема у сфері формування чинників економічної безпеки аграрного сектору, що вимагає актуалізації цього питання завдяки важливості сектору в економіці України загалом.

Економічну безпеку аграрного сектору варто розглядати в єдності з економічною безпекою країни, адже перша є основою останньої. Забезпе +чення безпеки в аграрній сфері відбувається крізь призму економічної безпеки окремих суб'єктів господарювання сектору. З огляду на систем +ність та єдність економічної безпеки як одного з ключових аспектів забезпечення розвитку країни загалом варто визначити її основні складові в кон +тексті аграрного виробництва, якими є фінансова, кадрово-інтелектуальна, виробничо-технологічна, політико-правова, безпека прийняття рішень, захищеність інформації, екологічна, інвестиційно- інноваційна, соціальна, маркетингова, ресурсно- технічна, енергетична, продовольча, транспортна, зовнішньоекономічна.

Під час формування власних висновків схи +ляємось до думки про те, що всі загрози еко +номічній безпеці агарного сектору України є взаємопов'язаними й мають системний та комп +лексний характер. Не варто надавати виключного значення тим чи іншим чинникам з огляду на те, що вони відповідають зовнішньому або внутріш +ньому середовищу. Деструктивні зміни певного елементу або підсистеми в процесі функціону +вання аграрного сектору провокують втрату еко +номічної безпеки загалом. Економічна безпека є системним та комплексним процесом, що перед +бачає досягнення визначеного результату, а саме забезпечення планомірного розвитку сільського господарства України та гарантування національ +ної безпеки. Відповідно, стан економічної безпеки аграрного сектору визначається якісними та кіль +кісними змінами в значеннях ключових економіч +них показників у визначений часовий лаг.

Висновки

Отже, економічну безпеку аграрного сектору варто трактувати як здатність досягати визначених показників розвитку та кон +курентоспроможності за будь-яких змін у зовніш +ньому та внутрішньому середовищі та нівелювання різних впливів ризиків та загроз. Досліджувана категорія має визначатись як стан захищеності, що забезпечує гарантування розвитку аграрного сек +тору за рахунок мінімізації впливу загроз зовніш +нього та внутрішнього середовища, збереження та нарощування ресурсного потенціалу, раціонального використання, зрештою, гарантує продовольчу без +пеку країни загалом. Головною метою є гаранту +вання високих показників ефективності на поточ +ний момент, збереження та збільшення потенціалу розвитку сектору в майбутньому.

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30.

2. Варналій З.С. та ін. Економічна безпека України: проблеми та пріоритети зміцнення : монографія. Київ : Знання України, 2011. 826 с.

3. Криленко В.І. Концептуальні засади забезпечення економічної безпеки аграрного сектору в Україні. Регіональна біз- нес-економіка та управління. 2014. № 1(41). С. 81--87.

4. Корінєв В.Л. Тенденції та особливості забезпечення економічної безпеки підприємств АПК. Економіки агропромисло +вого комплексу. 2014. № 1(76). С. 146--149.

5. Жмуденко В.О. Оцінка проблем економічної безпеки в аграрній сфері. Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаева. 2009. Вип. 14. С. 84-89.

6. Шабінський О.В., Євдокімова М.О., Фурдак М.М. Економічна суть та науково-методичні засади управління економіч +ною безпекою підприємств аграрного сектору. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2017. № 182. С. 47-59.

7. Саблук П.Т. Аграрна реформа: стан і напрями розвитку. Економіки АПК. 2000. № 4. С. 6-8.

8. Пугач О.А. Класифікація та систематизація загроз економічній безпеці держави в системі національної безпеки. Економіки та організація управління. 2018. № 1(17). С. 209-217.

9. Рябенко Г.М., Сарафін О.В. Загрози та шляхи зміцнення економічної безпеки аграрних підприємств України. Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. № 13. С. 360-363.

Анотація

У статті проведено аналітичне обґрунтування результатів діяльності аграрного сектору України з визна +ченням його питомої ваги в структурі макроекономічних показників. Сформовано висновок щодо важ +ливості досліджуваного сектору та його пріоритетності в структурі української економіки в контексті забезпечення економічної, продовольчої та національної безпеки. Узагальнено підходи до трактування сутності економічної безпеки аграрного сектору щодо дослідження основних наукових підходів до фор +мування ознак її класифікації та визначення ключових видів. Сформовано розуміння досліджуваної категорії як комплексного та системного практичного процесу, який вимагає усвідомлення сутності кожного складового елементу. За змістом статті представлено перелік загроз економічній безпеці аграр +ного сектору України, обґрунтовано їх першопричини. Обґрунтовано вплив глобалізації на економічні результати та стан економічної безпеки в межах сектору. Сформовано висновок стосовно дуальності впливу інтеграційних процесів та рівня лібералізації на розвиток агарного сектору й держави загалом.

Ключові слова: економічна безпека, аграрний сектор, економічний розвиток, валовий внутрішній про +дукт, загрози.

В статье проведено аналитическое обоснование результатов деятельности аграрного сектора Украины с определением его удельного веса в структуре макроэкономических показателей. Сформирован вывод о важности исследуемого сектора и его приоритетности в структуре украинской экономики в контек +сте обеспечения экономической, продовольственной и национальной безопасности. Обобщены подходы к трактовке сущности экономической безопасности аграрного сектора по исследованию основных научных подходов к формированию признаков ее классификации и определения ключевых видов. Сформировано понимания исследуемой категории как комплексного и системного практического процесса, который требует осознания сущности каждого составляющего элемента. По смыслу статьи представлен перечень угроз экономической безопасности аграрного сектора Украины, обоснованы их первопричины. Обосно +вано влияние глобализации на экономические результаты и состояние экономической безопасности в пределах сектора. Сформирован вывод о дуальности влияния интеграционных процессов и уровня либе +рализации на развитие аграрного сектора и государства в целом.

Ключевые слова: экономическая безопасность, аграрный сектор, экономическое развитие, валовой вну +тренний продукт, угрозы.

The agrarian sector occupies a prominent position in the Ukrainian economy, based on its share in the struc +ture of the gross domestic product, export volumes and employment structure. Agriculture forms the basis of food security of the country and national, which also determines its priority. Considering certain positions of its importance for the development of Ukraine, it is necessary to ensure the preservation of its economic security, which in some way is offset by the growth of the level of economic liberalization. The mechanism for securing economic security at the macro level is determined at the legislative level through the prism of the laws “On Food Security of Ukraine” and “National Security”, but the system of guaranteeing safety in the field of agriculture is not formed. The safety of the agrarian sector is considered as one of the main elements of the national security of the state; however, it is deteriorating in the conditions of globalization. A significant share of agricultural products is exported, which defines the sector as export-oriented. The balance of export +import activities within the agrarian sector has a positive result, which states that it is budget-making and profitable. Positive values of the resulting indicators of activity in the agrarian sector determine the national task of agricultural development, which is interpreted as the strategic goal of the state. The economic secu +rity of the agrarian sector should be interpreted as the ability to attain certain development indicators and competitiveness for any changes in the external and internal environment and leveling out various types of exposure to risks and threats. The category under investigation should be defined as a state of security, which guarantees the development of the agrarian sector by minimizing the impact of threats to the external and internal environment, preservation and increase of resource potential, at the expense of rational use, and in the end guarantees the food security of the country as a whole. The main objective is to guarantee high effi +ciency indicators at the moment and to preserve and increase the potential of sector development in the future. Keywords: economic security, agrarian sector, economic development, gross domestic product, threats.

Размещено на Allbest.ru