Концептуальні засади впровадження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади впровадження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку

У статті досліджено теоретичні основи впровадження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку. Розглянуто особливості структурних змін на вітчизняному внутрішньому ринку. Обґрунтовано необхідність впровадження інституційних реформ внутрішнього ринку разом зі впровадженням структурних змін. Виокремлено функції та завдання структурно збалансованого розвитку внутрішнього ринку. Конкретизовано результати структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку.

Постановка проблеми. В сучасних економічних умовах актуальності набуває питання реформування економіки країни та внутрішнього ринку як основи її економічної системи. Дослідження концептуальних наукових засад впровадження структурних змін та інституційних реформ дає змогу обґрунтувати та окреслити основні напрями необхідних перетворень на внутрішньому ринку, а також у його секторальній структурі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку досліджували у численних наукових працях С. Біла, І. Бевз, Я. Бережний, 3. Варналій, Т. Васильців, А. Галь-чинський, В. Геєць, А. Гриценко, Б. Данили- шин, В. Дементьєв, Я. Жаліло, Л. Ємельянова, С. Єрохін, С. Крістіневич, І. Крючков, М. Манди- бура, Т. Приходько, О. Пустовойт, Д. Покришка, Н. Попадинець, С. Пирожков, Р. Ріхтер, І. Сторо- нянська, В. Точилин, Л. Шинкарук, А. Шевченко та інші вчені.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте подальшого обґрунтування потребує комплексний підхід до впровадження структурних змін та інституційних реформ внутрішнього ринку.

Мета статті полягає у спробі комплексного обґрунтування концептуальних засад впрова-дження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку, конкретизації функцій та завдань в контексті якісного та структурно збалансованого розвитку внутрішнього ринку, конкретизації результатів цих змін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Теоретико-концептуальною основою дослідження структурних реформ є необхідність розуміння сутності самих понять структури, економічної струк-тури, структурних змін, а також їх змісту. Структура є внутрішньою формою організації елементів системи, сукупністю сталих взаємозв'язків між частинами системи, що забезпечують цілісність функціонування та розвиток будь-якої системи [12, с. 45]. Структура є певною формою розташування елементів, що взаємодіють між собою. Як явище та процес «структура є наслідком учораш-ньої кінетики - підсумком руху елементів цілого та результатом їх організації» [8, с. 287]. Таким чином, завдяки явищу кінетики структура підпо-рядковується законам взаємозв'язку між елемен-тами та є основою системи, завдяки чому система має здатність до відновлення та самовідтворення на новому рівні еволюційного розвитку. При цьому зміни певних елементів приводять до зміни в самій структурі, а видозміни структури активу-ють зміни в характеристиках та якості її елемен-тів. Отже, економічні системи мають структурні характеристики, що відзначаються змінністю, динамікою, цілісністю та системністю процесів відтворення.

Економічні системи мають секторальну, галу-зеву, регіональну та інституційну структуру, від-повідні структурні рівні, а також є поліструк- турними. Економічні структури є сукупністю усталених зв'язків між елементами економічної системи, що забезпечують збереження й утри-мання їх основних властивостей та характеристик їх окремих елементів під впливом дії зовнішніх та внутрішніх змін [8, с. 286]. При цьому в про-цесі значної видозміни наявної економічної струк-тури та відтворення, розбудови нових структур значною мірою змінюються їх функції. Фактично формується та реалізується певна «тріада» залеж-ності між економічною системою, економічною структурою та елементами економіки. Взаємодія елементів в економічній системі, відповідно, всі елементи в економічній структурі, функціону-ючи між собою, мають певні утворені пропорції, що визначають значення кожної зі складових у загальній економічній структурі та економічній системі. Економічна структура є системою пропо-рцій та зв'язків в економіці, а структурні зміни в економіці виступають змінами певних усталених пропорцій між елементами економічної системи [12, с. 47-48]. Зміни в економічній структурі, такі як співвідношення попиту та пропозиції, зміни обсягу виробництва та споживання, темпи розвитку галузей економіки чи секторальних рин-ків, перерозподіл інвестицій, приводять до зміни в самій економічній структурі, відповідно, різні елементи економічної системи мають різні темпи зростання, що приводить до структурних змін, водночас структурні зміни здійснюють безпосе-редній вплив на динаміку зростання національної економіки. Структурні зміни в економіці відбу-ваються внаслідок зміни суспільних потреб, роз-витку технології виробництва та інновацій, зміни ринкової кон'юнктури.

Основною метою впровадження структурних змін є необхідність вирівнювання нерівномірної динаміки розвитку окремих елементів структури, секторів, сегментів внутрішнього ринку їх при-скорення чи гальмування, внаслідок чого відбу-вається розбалансування, втрачаються необхідний системний взаємозв'язок та взаємодія між елемен-тами економічної структури й економічної сис-теми. Державне регулювання структурних змін через впровадження державної структурної полі-тики спрямоване на планування та впровадження дій зі збереження та відтворення необхідних про-порцій розвитку як окремих елементів економіч-ної структури та збереження взаємозв'язків між ними задля забезпечення збалансованих та висо-ких темпів розвитку всієї системи, що забезпечує загальне соціально-економічне зростання. Разом з поняттям структурних змін в розвитку та регу-люванні внутрішнього ринку важливим є поняття структурних зрушень, що характеризують зміни в певних однорідних рівнях економічної структури, метою яких є процес забезпечення пропорційності змін у структурі суспільних потреб змінам у роз-поділі факторів виробництва.

Впровадження структурних змін та структур-ної політики як основного інструмента їх реаліза-ції спрямоване на зміну структури національної економіки в певному напрямі, створення необхід-них сприятливих умов для ефективного збалансо-ваного розвитку економіки країни її внутрішнього ринку та його окремих сегментів. Зміст структур-них змін на внутрішньому ринку країни залежить перш за все від наявного стану внутрішнього ринку та його структурних сегментів і процесів міжринкової взаємодії. Так, Н. Попадинець звертає увагу на високий рівень структурних диспропорцій на внутрішньому ринку та в національній економіці, значне гальмування процесів подолання структур-них дисбалансів перехідного періоду, технологіч-ної та технічної модернізації, оновлення, значний вплив зовнішньоекономічних факторів та зміни кон'юнктури ринку, як наслідок, неготовність до дії та наслідків економічної кризи [11, с. 160-161]. У своїх дослідженнях Я. Бережний вказує на характерні особливості трансформації організаційно-інституційної структури національної еко-номіки та наявність значних інституційних пере-шкод для впровадження системних економічних реформ, а також наявність значної інформацій-ної асиметрії на внутрішньому ринку [9, с. 6-7]. В наукових дослідження звертається увага на те, що останніми роками значною мірою зростає рівень інформаційної асиметрії, що виявляється у відсутності повноти інформації у функціонуванні фінансових та фондових ринків, ринку праці, що значно ускладнює прийняття адекватних змін державної економічної політики щодо регулю-вання діяльності сегментів внутрішнього ринку. Прояви інформаційної асиметрії безпосередньо пов'язують з тенденціями зниження рівня кон-куренції в сегментах внутрішнього ринку, відпо-відно, зростанням негативних наслідків, асиметрії в його функціонуванні та функціонуванні інших пов'язаних з ними ринків [5, с. 124]. До най-більш вагомих проблем, що обумовлюють потребу впровадження структурних змін та інституційних реформ, українські науковці відносять розгор-тання внутрішньої інституційної кризи [10, с. 72], падіння макроекономічних показників розвитку, скорочення ВВП, знецінення національної валюти [7, с. 10], неефективність посткризових реформ та регуляторних норм, зниження довіри спожи-вачів у фінансовому сегменті внутрішнього ринку та купівельної спроможності населення, що нега-тивно вплинуло на внутрішній споживчий ринок та обсяги виробництва [3, с. 165-175]. Вагомими є проблеми підприємницької діяльності у функ-ціонуванні внутрішнього ринку, до яких можна віднести невизначеність та незахищеність прав власності, складність ведення фінансово-госпо-дарської діяльності суб'єктами господарювання, значний податковий тиск, відсутність дієвих механізмів покращення умов підприємницької діяльності. Внутрішній ринок країни має ознаки ненасиченого монопольного ринку із зосереджен-ням у локальних сегментах ринку чи ринкових нішах, де встановлюється довільне ціноутворення, існують умови поширення рейдерства, а на 92% ринків не діє ринковий нагляд у сфері захисту конкуренції [9, с. 66-67].

В цих умовах основними напрямами струк-турних змін, трансформації державної політики, спрямованої на розвиток суб'єктів господарю-вання на внутрішньому ринку, є формування конкурентних умов та усунення прояву дискри-мінації у створенні та веденні діяльності суб'єктів господарювання, спрощення ведення фінансово-господарської діяльності, реформування механіз-мів ринкового нагляду та формування сприятли-вого інвестиційного клімату [9, с. 69]. При цьому основними засадами політики держави, спрямо-ваної на регулювання економіки, є необхідність забезпечення її конкурентоспроможності, розви-ток внутрішнього ринку, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, розвиток кон-куренції та зменшення безпосереднього втручання держави в діяльність господарюючих суб'єктів [11, с. 160-161]. Важливою умовою ефективної реалізації структурних змін є структурна пере-будова економіки, яка дасть змогу оптимізувати основні соціально-економічні пропорції на від- творювальному, галузевому, регіональному рів-нях та забезпечити конкурентоспроможне зрос-тання вітчизняної економіки, зміни структурної політики держави та структури власності, струк-тури доходів населення. Важливими є здійснення структурно-інноваційних перетворень, опрацю-вання державних механізмів впливу на процеси структурних зрушень [2, с. 15].

Зміст структурних змін на внутрішньому ринку безпосередньо та повністю залежить від змісту структурних трансформацій, що ініціюються та впроваджуються в економіці країни, оскільки внутрішній ринок є невід'ємною частиною, фун-даментом економічної системи країни.

Удосконалення структурної політики держави спрямоване не тільки на зміну ринкової струк-тури, але й на зміну інституційних засад її функ-ціонування та зміну структури суспільних від-носин, структури доходів населення, структури власності. Ці соціально-економічні структурні зміни приводять до зміни сегментів споживачів внутрішнього ринку країни, водночас змінюють структуру та характер ринкового попиту, ринкову кон'юнктуру та загалом приводять до формування критичної маси ринкових перетворень, які дають нову якість ринкових відносин та активують роз-виток внутрішнього ринку. Важливими напря-мами структурної перебудови є запровадження енергозберігаючої моделі розвитку економіки, впровадження структурно-інноваційних перетво-рень реального сектору економіки (технічне онов-лення, модернізація, інноваційний розвиток).

Перш за все для розвитку внутрішнього ринку необхідно здійснити демонополізацію його окре-мих ринків та галузей, структурне регулювання реального сектору економіки, розвиток конку-рентного середовища. Важливим є впровадження структурних змін в основних секторах та сегмен-тах внутрішнього ринку, таких як ринок цінних паперів, валютний ринок, фінансовий ринок, ринок інтелектуальної власності, задля зростання ефективності їх функціонування, активізації від- творювальних процесів, забезпечення зростання потенціалу, забезпечення розвитку внутрішнього ринку та його безпеки в умовах ринкової відкри-тості конкуренції та євроінтеграції. В цьому кон-тексті важливими є формування системи нових організацій та розвиток ринкової інфраструктури, оскільки вона забезпечує загальну трансформацію структурних змін і забезпечує реалізацію механіз-мів впровадження структурних змін та інститу-ційних реформ.

Результатами впровадження структурних змін на внутрішньому ринку є прогресивні зміни у структурі внутрішнього ринку, якісне та струк-турне збалансування його розвитку, оптимізація основних міжгалузевих та міжринкових пропо-рцій, зростання конкурентоспроможності сег-ментних ринків внутрішнього ринку, реалізація енергозберігаючої моделі розвитку секторів мета-лургійного та промислового комплексів, технічне оновлення, модернізація, інноваційний розвиток, освоєння випуску нової конкурентної продукції, зростання реального сектору економіки, розвиток конкуренції та конкурентоспроможності продук-ції, ефективний збалансований розвиток сегментів внутрішнього ринку та їх взаємодія, розбудова та розвиток ринкової інфраструктури.

Водночас світовий досвід провадження еконо-мічних реформ в країнах світу з різними засадами економічного, політичного, культурного устрою показав, що однією зі складових їх успішної реа-лізації є впровадження інституційних змін та інституційних реформ.

На думку С. Крістіневича, на сучасному етапі розвитку економічної теорії не викликає сумні-вів наявність стійкої та значної кореляції між якістю національних інститутів та рівнем еко-номічного розвитку [6, с. 18]. У забезпеченні процесу впровадження інституційних змін та реформ провідна роль належить державі та дер-жавним інститутам. Метою інституційних змін та інституційних реформ є забезпечення стану інституційної рівноваги в економічній системі та збалансування економічного розвитку за забез-печення інтересів різних суб'єктів економічних та суспільних відносин. Впровадження інститу-ційних реформ потребує розбудови в країні необ-хідного інституційного середовища, державних та ринкових інститутів, формування інституцій-ного механізму. На думку С. Білої, інституційні реформи мають вирішальне значення в активіза-ції євроінтеграційних процесів, охоплюють різні сфери та спрямовані на вдосконалення національ-ного законодавства, уніфікацію норм, правил та методів ведення економічної діяльності в країні їх узгодження із законодавством ЄС в рамках інтеграційних процесів, захист прав власності та інтелектуальної власності, дотримання прин-ципів екологічності виробництв, гарантування особистих прав та свобод, забезпечення безпеки, ліквідацію корупції та детінізацію вітчизня-ної економіки, налагодження діалогу з громад-ськістю щодо місцевого самоврядування та регіо-нального економічного розвитку [1, с. 13].

Метою запровадження інституційних реформ є досягнення комплексного ефекту загального економічного відновлення та розвитку за такими напрямами, як реалізація євроінтеграційної полі-тики, узгодженість та цілеспрямованість в досяг-ненні внутрішніх економічних реформ, зростання ефективності та використання зовнішніх фінан-сових надходжень, їх цільове спрямування на реалізацію реформ, зростання якості кадрового забезпечення, його кваліфікаційного рівня та компетентності, необхідного для процесів рефор-мування, впровадження реформ в окремих сек-торах економіки, таких як енергетика, науково- технічна сфера, транспорт, зі впровадженням принципів екологічності виробництва та погли-блення секторального співробітництва між Укра-їною та ЄС, налагодження торгово-економічного співробітництва та розширення зони вільної тор-гівлі, створення реальних умов для економічної євроінтеграції країни.

Зміст інституційних реформ полягає в комп-лексному реформуванні інституційних засад в економічній, політичній, соціальній, зовніш-ньоекономічній сферах, державному управлінні. Впровадження інституційних реформ на внутріш-ньому ринку невід'ємно пов'язане зі структурним змінами та розбудовою ефективних інститутів, здатних забезпечити їх реалізацію та контроль за їх виконанням. Необхідними етапами інститу- ційного реформування є створення формальних ринкових інститутів, забезпечення державою їх ефективного функціонування, стимулювання та спрямування діяльності неформальних ринко-вих інститутів [4, с. 120]. Таким чином, створені інститути забезпечують впровадження інститу-ційних реформ на внутрішньому ринку та контр-оль за їх виконанням, а реалізація інституцій-них реформ забезпечує формування необхідного інституційного середовища внутрішнього ринку, спрямованого на захист прав власності, зрос-тання вільної конкуренції, забезпечення кон-курентної поведінки учасників ринкових від-носин, зростання ефективності функціонування внутрішнього ринку та його сегментів. Каталі-заторами впровадження інституційних реформ в економіку країни та її внутрішній ринок є тор-говельно-економічна сфера, євроінтеграційні про-цеси та асоціативне членство в ЄС, адже саме вони активують внутрішні процеси та напрями, що потребують комплексного реформування. Впро-вадження комплексу інституційних реформ спря-моване на приведення торгово-економічної сфери вітчизняної економіки, її внутрішнього ринку у відповідність до вимог Європейського Союзу, що свідчитиме про готовність країни, її економіки до вступу до ЄС. Інституційне реформування є необхідним у таких сферах, як налагодження дієвого політичного діалогу у сфері зовнішньої політики та забезпечення безпеки, реформування судової системи, гарантування особистої безпеки, дотримання прав та свобод громадян, інститу- ційні реформи економічного та секторального співробітництва, реформи у сфері забезпечення розвитку людського потенціалу. Впровадження інституційних реформ у сфері реформування тор-гово-економічного співробітництва з країнами та підготовки вступу до ЄС засноване на принципах відповідності вимогам ЄС, таким як забезпечення вільного руху капіталу, товарів, послуг та робочої сили; визначення та чітке дотримання перехідних періодів; спільне вжиття заходів лібералізації тор-гівлі; мораторій на впровадження нових торгових обмежень. Відповідно до цього основними напря-мами інституційних реформ внутрішнього ринку в рамках інтеграції з ЄС є реформування та узго-дження тарифної політики; ліквідація торгових бар'єрів та зростання ефективності торгових опе-рацій; вжиття спільних заходів торгового захисту; вжиття заходів санітарного та фітосанітарного контролю; сприяння розвитку вільної торгівлі; активізація митного співробітництва та контролю за походженням товарів; співробітництво в енер-гетичній сфері; інвестиційне співробітництво у сфері руху капіталу та електронних розрахунків; захист прав інтелектуальної власності; посилення дії антимонопольного законодавства та вжиття антимонопольних заходів з підтримки розвитку вільної конкуренції, стимулювання ринкового розвитку; підвищення контролю та забезпечення прозорості у сфері державних закупівель; впро-вадження принципів екологізації виробництва; вдосконалення правового регулювання ринкових відносин, а саме транспарентність [1, с. 15]. Осо-блива увага в рамах інституційного реформування країни в рамках її співробітництва з ЄС приділена впровадженню секторальних реформ та рефор-муванню таких сфер економіки, як енергетика та використання паливно-енергетичних ресурсів, металургійний комплекс, транспортна, газотран-спортна системи, сільське господарство.

Впровадження інституційних реформ на вну-трішньому ринку країни полягає в розбудові інститутів, необхідних для забезпечення ефектив-ного функціонування та розроблення, прийняття та реалізації комплексу інституційних змін, спря-мованих на створення та функціонування оновле-ного, реформованого інституційного середовища внутрішнього ринку.

Ефективне провадження й реалізація інститу-ційних реформ на внутрішньому ринку країни та його сегментах забезпечуються завдяки належ-ному функціонуванню судової, податкової, мит-ної, банківської систем, інститутів небанківської фінансової сфери, фондового ринку, вдоскона-ленню функціонування дозвільно-ліцензійної сис-теми та інших економічних систем.

Зміст інституційних реформ на внутрішньому ринку є невід'ємною частиною загального комп-лексу інституційних реформ та змін, що потре-бують впровадження та впроваджуються в країні в її економічній, політичній, суспільній сфері, державному управлінні. Так, для впровадження ефективних інституційних реформ в країнах з трансформаційною економікою найбільш важли-вими є створення нових та реформування наявних ринкових інститутів; контроль за забезпеченням функціонування створених інститутів; віднов-лення та спрямування функціонування внутріш-ньо ринкових неформальних інститутів [4, с. 124]. Важливою складовою інституційного реформу-вання є створення та впровадження ефективного контролю за функціонуванням новостворених чи реформованих інститутів. Для інституційного реформування внутрішнього ринку доцільним є впровадження державного, внутрішньо ринкового, внутрішньо сегментного та міжнародного контр-олю, а також створення неформальних інституцій ринкового середовища, таких як корпоративна та бізнес-культура, бізнес-клімат, традиції, звичаї, соціальні, етичні норми.

Важливою складовою інституційних реформ внутрішнього ринку є реформування правових інститутів та законодавства, необхідного для визначення нормативно-правових норм та засад функціонування внутрішнього ринку щодо відпо-відності нормам чинного законодавства, прийня-тим у світі та ЄС правовим засадам та нормам. Основу інституційного розвитку країн світу та розвитку їх внутрішнього ринку складають транс-формація та захист прав власності, для країн з перехідною економікою актуальними є впрова-дження процесів приватизації та перехід до рин-кових форм господарювання.

Впровадження інституційних реформ на вну-трішньому ринку здійснюється внаслідок інститу-ційного реформування, контролю та забезпечення належного функціонування судової, фінансової, податкової, дозвільно-ліцензійної та митної сис-тем, фондового ринку.

Вагомим напрямом у процесі інституційного реформування внутрішнього ринку є впрова-дження секторальних реформ в окремих секторах та сегментах внутрішнього ринку, що супрово-джують структурні секторальні зміни й трансфор-мації, спрямовані на врахування економічних інтересів, економічних ринкових відносин та прі-оритетів економічного розвитку в таких секторах, як енергетика, траспортно-транзитна інфраструк-тура, сільське господарство, металургійний комп-лекс, добувна промисловість, розподіл та спожи-вання ресурсів.

Окремим вагомим напрямом інституційного реформування внутрішнього ринку є реформу-вання державної регуляторної політики, спрямо-ване на формування нових засад функціонування підприємництва, що є одним з ключових суб'єктів внутрішнього ринку та його сегментів. Відповідно, основними напрямами інституційного реформу-вання регуляторної політики є формування кон-курентних умов та усунення проявів вибірковості у веденні бізнесу, стимулювання розвитку підпри-ємницької активності, спрощення ведення гос-подарської діяльності задля розширення вироб-ництва та відтворення, забезпечення зайнятості, товарного насичення ринків, активізація процесів руху фінансових ресурсів, зростання ефективності економічної діяльності, створення ефективних механізмів ринкового нагляду, зменшення адмі-ністративного тиску, формування сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату.

Для ефективного, структурно збалансова-ного розвитку внутрішнього ринку необхідними є вдосконалення чинного та прийняття нового законодавства, прийняття програм розвитку внутрішнього ринку, створення нових формаль-них інститутів, організацій та учасників ринку, а саме бірж, інституційних інвесторів та інших структур, впровадження та забезпечення дієвості неформальних ринкових інститутів, таких як ринкова культура, зміна суспільної свідомості, утвердження інститутів власності як єдиних норм, що є найбільш дієвим механізмом у забез-печенні прозорості та ефективності впровадження ринкових інституційних перетворень та реформ, формування інституційного середовища, боротьба з тіньовою економікою та забезпечення ефектив-ного розвитку внутрішнього ринку через форму-вання дієвого інституційного середовища.

На рис. 1 представлено сутність та результати впровадження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку.

Результатами впровадження інституційних реформ на внутрішньому ринку є формування системи нових ринкових соціально-економічних відносин; удосконалення наявного законодав-ства та правових інститутів щодо функціону-вання внутрішнього ринку та його інститутів, а також приведення їх до міжнародних норм та практик; утвердження інститутів захисту прав власності; інституційне реформування та зрос-тання ефективності функціонування внутріш-нього ринку, його окремих ринкових сегментів та їх інституційного збалансованого розвитку та взаємодії; впровадження комплексу інституцій-них перетворень та реформ внутрішнього ринку, а також його сегментних ринків в рамках співп-раці із зовнішніми ринками; розвиток ринкової конкуренції, демонополізація ринків, приплив інвестицій, покращення інвестиційного клімату; активізація ринкових процесів та процесів між- ринкової взаємодії; інституційне реформування секторів та сегментів внутрішнього ринку; розви-ток економічних ринкових відносин та пріорите-тів економічного розвитку в таких секторах, як енергетика, транспортно-транзитна інфраструк-тура, розподіл та споживання ресурсів; державне регулювання та стимулювання розвитку підпри-ємства, покращення умов ведення бізнесу, зрос-тання інвестиційної та підприємницької актив-ності, виробництва продукції та надання послуг.

Результати проведеного дослідження концеп-туальних засад впровадження структурних змін та інституційних реформ на внутрішньому ринку дали змогу визначити та систематизувати осно-вні завдання якісного та структурного збалансо-ваного розвитку внутрішнього ринку, якими є впровадження системних структурних змін, зба-лансування внутрішнього ринку та його сегмен-тів із застосуванням нових інституційних засад функціонування, взаємозв'язку та взаємодії, вирівнювання ринкових диспропорцій та забез-печення вільного ефективного руху й відтворення капіталу, товарів, ресурсів, збільшення частки приватної власності в структурі економіки та вну-трішнього ринку, реструктуризація та зменшення баласту неефективного виробництва, забезпе-чення дієвості інституційних механізмів захисту та дотримання прав приватної власності, захист внутрішнього ринку, впровадження структурних змін та інституційних реформ, спрямованих на реалізацію програм імпортозаміщення, зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг, впровадження інноваційних процесів та продуктів, насичення внутрішнього ринку това-рами вітчизняного виробництва, демонополізація ринків, створення рівних умов для розвитку кон-куренції та вільного конкурентного середовища на внутрішньому ринку, ринкового конкурентного ціноутворення та формування товарної політики, зміна структури та реформування, розбудова інститутів та інституційних механізмів фінансо-вого ринку, ринку цінних паперів, активування інвестиційних процесів, забезпечення ефектив-ного руху капіталу між сегментами внутрішнього ринку, покращення інвестиційного клімату й запровадження та розвиток інститутів вен-чурного фінансування, детінізація внутрішнього ринку, забезпечення прозорості функціонування його секторів та економічних відносин, стандар-тизація та уніфікація вимог до якості й процесів виробництва продукції та послуг, приведення їх до світових стандартів, підвищення рівня якості, безпеки, відповідності та конкурентоспромож-ності продукції внутрішнього ринку.

Висновки

Внутрішній ринок є невід'ємною частиною, фундаментом економічної системи внутрішнього ринку є передумовою сталого економічного зростання країни. Зміна суспільних потреб, розвиток технології виробництва та інновацій, зміна ринкової кон'юнктури обумовлюють постійні структурні зміни як на внутрішньому ринку, так і в національній економіці.

Структурні зміни на внутрішньому ринку та розбудова ефективних інститутів, здатних забезпечити їх реалізацію, передбачають активне впровадження інституційних реформ на внутрішньому ринку. Загальний результат впровадження структурних змін та інституційних реформ обсягів виробництва й споживання продуктів та внутрішнього ринку складають структурна та інститут, реалізація соціальних програм та перебудова економічної системи країни, грам зайнятості, зростання доходів населення та а також її економічних ринкових відносин, задоволення суспільних потреб, зростання рівня соціально-економічного розвитку, реформування економічної стабільності та безпеки, ринків, ринкових секторів, сегментів загального соціально-економічного розвита ринкових процесів, зростання ВВП країни, країни.

Список використаних джерел

ринок інституційний реформа

1.Біла С. Інституційні та секторальні реформи в Україні: теоретико-методологічний аспект. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 18: Економіка і право. 2014. № 25. С. 11--19.

2.Біла С. Проекти програм структурної перебудови економіки України кінця ХХ -- початку ХХІ ст.: аспекти їх суспільної ефективності. Історія народного господарства та економічної думки : міджвід. зб. наук. пр. Вип. 37--38. Київ, 2005. С. 3-16.

3.Дудкін О.В., Щербаченко В.О. Формування комплексу ринкових сигналів соціально відповідального підприємства. Механізми регулювання економіки. 2010. № 3. Т. 2. С. 165-175.

4.Ємельянова Л.О. Складові інституційних реформ у контексті формування акціонерного капіталу в країнах із перехідною економікою. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. № 6. Ч. 1. С. 120-125.

5.Ковальчук В.О. Моделі ринків із асиметричною інформацією у дослідженнях Нобелівських лауреатів. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2009. № 3. С. 122-126.

6.Кристиневич С.А. Измерение институциональной эффективности развития человеческого капитала: концептуальные подходы. Вестник Белорусского государственного университета. 2011. № 1. С. 17-26.

7.Покришка Д.М. та ін. Механізми розвитку підприємництва в умовах посткризового відновлення економіки України. Київ : НІСД, 2011. 134 с.

8.Молчанов А.М. Возможная роль колебательных процессов в эволюции. Колебательные процессы в биологических и химических системах. Москва, 1967. С. 285-288.

Размещено на Allbest.ru