Порівняльний аналіз класифікацій капітальних інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз класифікацій капітальних інвестицій

У статті досліджено організаційно-методичну базу обліку капітальних інвестицій щодо їх класифікації. Розглянуто загальноекономічну класифікацію реальних інвестицій. Доповнено облікову класифікацію капітальних інвестицій для покращення інформаційного забезпечення управління інвестиційною діяль-ністю підприємства.

Постановка проблеми. В умовах сучасних ринкових перетворень актуальними є питання щодо провадження інвестиційної діяльності в Україні. Виключне значення має інвестиційна діяльність, яка пов'язана зі здійсненням капі-тальних інвестицій, оскільки вона є каталізатором виробництва та створює основи стабільного функціонування й розвитку суб'єктів господарю-вання. Однак існує низка проблем, пов'язаних з організацією обліку капітальних інвестицій, які залишаються недостатньо розробленими та вима-гають вирішення. Класифікація капітальних інвестицій є основою організації бухгалтерського обліку та достовірного відбиття інформації про них у звітності підприємства, а виокремлення класифікаційних ознак спрямоване на забез-печення користувачів чітко структурованою та релевантною інформацією, здатною впливати на економічні рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослі-дженням проблем організації обліку капітальних інвестицій займались багато вчених-економістів, зокрема Л.Л. Ігоніна, А.В. Мертенс, А.А. Пере-сада, Д.М. Черваньов, В.В. Шеремет.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас досі низка проблем, пов'язаних з організацією обліку капітальних інвестицій, залишається недостатньо розробленою та вимагає вирішення. Серед таких проблем слід назвати відсутність єдиної системної класифікації капітальних інвестицій, що безпосередньо впли-ває також на організацію їхнього обліку.

Мета статті полягає в узагальненні, доповне-нні та розширенні знань з обліку капітальних інвестицій щодо їхньої методики, а саме питань класифікації капітальних інвестицій. Результати дослідження сприятимуть стійкому розвитку під-приємств та національної економіки загалом.

Виклад основного матеріалу. Інвестиції в об'єкти різних видів ведення бізнесу здійснюються в різних аспектах. В економічній теорії та госпо-дарській практиці, що пов'язана з інвестиційним процесом підприємств, використовується значна кількість термінів, що характеризують різні види інвестицій [1, с. 22]. Задля забезпечення ефек-тивності ухвалення управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності, обліку, аналізу, аудиту інвестицій на мікро- та макрорівнях необхідно провести їх систематизацію у вигляді відповідних класифікацій.

Таким чином, викликає науковий та практич-ний інтерес класифікація інвестицій загалом та капітальних інвестицій зокрема, які наводяться в чинному законодавстві України, сучасній вітчиз-няній та іноземній літературі Однак зазначимо, що категорія «реальні інвестиції» та поняття «капі-тальні інвестиції» часто ототожнюються, хоча в бухгалтерському обліку присутнє поняття «капі-тальні інвестиції». Слід зауважити, що загальное-кономічний показник «реальні інвестиції» значно ширше, ніж показник «капітальні інвестиції», який використовується у вітчизняному фінан-совому обліку. Основною та єдиною відмінністю між ними є те, що до реальних інвестицій вклю-чаються вкладення у матеріальні оборотні активи (виробничі запаси), тоді як інвестування у цей вид активу не включається до складу капітальних інвестицій у фінансовому обліку.

Так, наприклад, чинне законодавство, а саме Податковий кодекс України, поділяє інвестиції на такі види:

1) капітальні інвестиції - господарські опера-ції, що передбачають придбання будинків, спо-руд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

2) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінан-сових інструментів; фінансові інвестиції поділя-ються на:

- прямі інвестиції, тобто господарські опе-рації, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою під час їх розміщення такою особою;

- портфельні інвестиції, тобто господарські операції, що передбачають купівлю цінних папе-рів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товар-ному ринку;

реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінан-сових інвестицій за рахунок прибутку, отрима-ного від

3) інвестиційних операцій [2].

Хоча ця класифікація має вузьке спрямування та служить для потреб податкового обліку, на наш погляд, вона має низку недоліків:

- не на всі об'єкти нематеріальних активів, згідно з цим Кодексом, нараховується аморти-зація, отже, ці активи за наведеними визначен-нями не можуть бути включені до капітальних інвестицій;

- в цій класифікації відсутні будь-які відо-мості про придбання інших оборотних активів (виробничих запасів), виключаючи цінні папери.

У Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та П(С)БО відсутня чітка класифікація інвестицій, але з урахуванням наявності таких рахунків бухгалтерського обліку, як 15 «Капітальні інвестиції», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції», можна виокремити такі види.

1) Фінансові інвестиції - активи, які утри-муються підприємством задля збільшення при-бутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості власного капіталу або інших вигід від інвестора. Фінансові інвестиції поділяються на поточні та довгострокові. Довгострокові фінансові інвестиції, відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», можна поді-лити на:

- фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, а саме інвестиції у спільні, асоційовані та дочірні підприємства;

- інші фінансові інвестиції, тобто всі довго-строкові фінансові інвестиції, які не облікову-ються за методом участі в капіталі інших підпри-ємств.

2) Капітальні інвестиції. Конкретне визна-чення цього терміна в П(С)БО відсутнє. Якщо ж використовувати характеристику 15 рахунку «Капітальні інвестиції», яка міститься у Інструк-ції «Про застосування Плану рахунків бухгалтер-ського обліку активів, капіталу, зобов'язань і гос-подарських операцій підприємств і організацій», то можна визначити, що капітальні інвестиції - це витрати на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів [3]. Отже, виникає протиріччя щодо того, чим є капітальні інвестиції: активами чи витратами, яке вимагає введення в П(С)БО чіткого визначення капіталь-них інвестицій.

Найбільш вдалим буде введення такого визна-чення капітальних інвестицій у П(С)БО: це

активи, які утримуються підприємством в резуль-таті понесення витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, які не використовуються в операційній та фінансовій діяльності, задля зростання еконо-мічної вигоди в майбутньому.

В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку [4, с. 608] інвестиції поділяються на:

- поточні, тобто такі, що легко реалізуються за своїм характером та призначаються для утри-мання протягом не більше одного року;

- довгострокові, тобто інвестиції, які не є поточними.

Хоча ця класифікація інвестицій є найбільш поширеною в економічних науках, включаючи вітчизняний фінансовий облік в розрізі поділу всіх активів на оборотні й необоротні, саме у МСБО ні до поточних, ні до довгострокових інвестицій не включається вкладення у виробничі запаси підприємства. Таким чином, серед МСБО та всіх видів законодавчих актів, які регулюють вітчиз-няний фінансовий та податковий облік, є зв'язок класифікації інвестицій (рис. 1) та відсутність включення до інвестицій вкладення в матеріальні оборотні активи (виробничі запаси).

Відомо ще багато класифікацій, розробле-них вітчизняними та зарубіжними дослідниками [5, с. 705; 6, с. 34], але найбільшої уваги заслу-говує класифікація, подана в роботі І.О. Бланка [1, с. 23] (рис. 2).

На нашу думку, зазначена класифікація є більш широкою, ніж та, що подана у Законі Укра-їни «Про інвестиційну діяльність».

В економічній та фінансовій теорії принципо-вою ознакою поділу інвестицій за об'єктами вкла-дення капіталу вважається виділення реальних та фінансових інвестиції [7, с. 156]. Капітальні інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, інноваційні нема-теріальні активи, приріст запасів товарно-матері-альних цінностей (ТМЦ) та інших об'єктів інвес-тування, що пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або покращенням умов праці та побуту персоналу [1, с. 343].

Отже, до складу реальних інвестицій, крім вкладень у відтворення основних засобів та при-ріст ТМЦ, включають інтелектуальні та іннова-ційні інвестиції [8, с. 9].

Інноваційні інвестиції - це одна з форм реаль-ного інвестування, здійснювана задля реалізації технологічних інновацій у практичну діяльність підприємства. Інноваційні інвестиції реалізу-ються у двох основних формах, а саме через при-дбання готової науково-технічної продукції та через розроблення науково-технічної продукції [9, с. 231]

Інтелектуальні інвестиції - це вкладення в об'єкти інтелектуальної власності, що виплива-ють з авторського, винахідницького та патент-ного права, права на промислові зразки й корисні моделі [10, с. 23].

Багато закордонних вчених відзначають, що реальні інвестиції (особливо в розрізі капі-тальних вкладень) посідають провідне місце в інвестиційному процесі як на рівні національ-ної економіки, так і щодо окремих суб'єктів господарювання, адже збільшуються та модер-нізуються виробничі потужності підприємства, отже, спостерігається розвиток економіки зага-лом. Про макроекономічну та соціальну роль останніх говорило багато видатних теоретиків. Наприклад, Д.С. Мілль (1806-1873 роки) в теорії капіталу охарактеризував капітальні вкладення як основу інвестицій, що дає змогу розширити масштаби зайнятості та попередити безробіття [11, с. 109]. Дж.М. Кейнс та його послідовники взагалі вважали зменшення рівня інвестицій основною причиною Великої Депресії 30-х років ХХ століття в США, називаючи найбільш важ-ливим компонентом інвестиції в будівництво [12, с. 347].

Фінансові інвестиції характеризують вкла-дення капіталу в різні фінансові інструменти, перш за все цінні папери, задля отримання різ-ного виду доходів. Ці цінні папери здебільшого вільно обертаються на фінансовому ринку (фондо-вій біржі). Фінансові теоретики відзначають, що значення фінансового ринку полягає перш за все в тому, що за його допомогою найбільш важли-вий ресурс розвитку економіки - збереження (час-тина суспільного продукту, що не була викорис-тана на поточне споживання) - спрямовується на розширення виробничих потужностей, зрештою, підвищення суспільного благоустрою [13, с. 5]. Крім цього, вони вважають, що фондовий ринок є вищою формою розвитку товарно-грошових від-носин. За гармонійного розвитку, розвинутої інф-раструктури, налагодженого правового забезпе-чення механізмів захисту інтересів усіх учасників ринку, а саме інвесторів, емітентів, посередників, фондовий ринок є потужним прискорювачом еко-номічного розвитку будь-якої країни. Фондовий ринок не може існувати ізольовано від ринку зага-лом та є барометром суспільного виробництва. На жаль, в Україні фондовий ринок ще недостатньо розвинений.

Надалі більш детально розглянемо класифіка-цію реальних інвестицій окремих авторів.

Так, в роботі В.В. Шеремета [14, с. 24] залежно від цілей реального інвестування виділяють:

- інвестиції, що призначені для підвищення власного виробництва (інвестиції щодо заміни обладнання, модернізації основних фондів, освіти власного персоналу

- інвестиції в розширення власного вироб-ництва (інвестиції в розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків збуту в рамках вже наявних виробництв);

- інвестиції у створення нового власного виробництва або застосування нових технологій (інвестиції у створення нових підприємств, рекон-струкцію нових задля спрямування на нову про-дукцію та нові ринки збуту);

- інвестиції заради задоволення вимог держав-них органів управління.

Схожа класифікація міститься в посібнику Л.Л. Ігоніної [6, с. 35] за якою виділяють:

- захисні інвестиції, спрямовані на зниження ризику щодо придбання сировини, комплектую-чих виробів, на утримання рівня цін, на захист від конкурентів тощо;

- наступальні інвестиції, обумовлені пошуком нових технологій та розробок, що спрямовані на підтримку високого науково-технічного рівня про-дукції, яка виготовляється;

- соціальні інвестиції, метою яких є покра-щення умов праці персоналу;

обов'язкові, необхідність яких пов'язана із задоволенням державних вимог щодо екологічних стандартів, безпеки продукції, інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту;

- представницькі інвестиції, спрямовані на підтримку престижу підприємства.

Узагальнююча класифікація реальних інвести-ції на основі найбільш важливих для управління інвестиційною діяльністю підприємства класифі-кацій І.О. Бланка, В.В. Шеремета, Л.Л. Ігоніної та інших авторів матиме такий вигляд (рис. 3).

Зазначимо, що зростання ступеня ризику різних видів реальних інвестицій відбувається в такому напрямі: інвестиції на заміну облад-нання - на модернізацію обладнання - на розши-рення виробництва - на диверсифікацію виробни-цтва - стратегічні інвестиції.

Розглянувши класифікацію інвестицій загалом та реальних інвестицій зокрема, яка зустрічається в більшості економічних наук, перейдемо безпо-середньо до облікової. Тим більше, що чітка та повна облікова класифікація інвестицій загалом та капітальних інвестицій зокрема відсутня як у

Рис.1

Дані рис. 3, 4 свідчать про те, що практично економічна класифікація реальних інвестицій може цілком доповнити облікову класифікацію капітальних інвестицій. Виняток становлять лише ознаки «період здійснення» та «об'єкти вкладення», оскільки капітальні інвестиції - це довгострокові й лише довгострокові інвестиції в усі об'єкти реальних інвестицій, за винятком вкладення в матеріальні оборотні активи.

Висновки

Наведені класифіка-ції інвестицій загалом та капітальних інвести-цій зокрема сприятимуть покращенню інформа-ційного забезпечення ухвалення управлінських рішень в процесі інвестиційної діяльності як на мікро- так і на макрорівнях економіки, а також вибору оптимальних методів та джерел.

Рис.2 . Класифікація капітальних інвестицій в обліковій практиці

Список використаних джерел

інвестиційний господарський облік

1.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс. Киев : Эльга-Н ; Ника-Центр, 2001. 448 с.

2.Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ. ИИЬ: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=2755-17 (дата звернення: 06.03.19).

3.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій : Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291. ИКЬ: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99 (дата звернення: 01.03.19).

4.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. Київ : Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. 1272 с.

5.Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами / пер. с англ. Москва : Финансы и статистика, 2003. 800 с.

6.Игонина Л.Л. Инвестиции : учебное пособие / под ред. В.А. Слепова. Москва : Юность, 2002. 480 с.

7.Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Флинн Ш.М. Экономикс: Принципы, проблемы и политика / пер. с англ. 19-го изд. Москва : ИНФРА-М, 2013. 1028 с.

8.Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. Киев : Либра, 1996. 344 с.

9.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. 3-тє вид., доп. та перероб. Львів : видавництво Львівської політехніки, 2011. 844 с.

Размещено на Allbest.ru