Шлях підприємництва із давнини до сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шлях підприємництва із давнини до сьогодення

У статті проаналізовано суть підприємництва як головного виду господарської роботи, його завдання та роль у соціально-господарському розквіті суспільства. Підприємництво виступає універсальним механізмом співпра-ці громадян як у господарському житті країни, так і у порядку перерозподілу праці, видається економічно обізнаним мешканцям способом життя і заохоченням до самовдосконалення. Здійснене опрацювання правових завдань підприєм-ницької діяльності дає право дійти висновку, що робота підприємця націлена на отримання доходу. Це є економічним змістом підприємництва. Окреслено завдання створення і розвитку підприємництва та курс діяльності, на яких під-приємництво побудоване. Основними шляхами роботи підприємства є вивчення ринку товарів, інноваційна робота, ви-робнича робота, комерційна та інші. Також опрацьовано важливі сторони наукового осягнення підприємництва. Надано його характеристику. Визначено ознаки підприємництва, стан його роботи і розвитку.

Торговельні еко-номічні засади вплинули на думки людей, їхній спосіб життя.

Серед усіх економічних понять виділяють підприєм-ництво, що на ринку є дійсним двигуном економіки. Нині, коли закриваються виробництва, основним видом праці для більшості населення стала підприємницька справа. Прогрес підприємництва та завзятий розквіт допомогли приєднати до підприємницької справи здібних, талановитих людей, сприяли ліпшому застосуванню усіх предметних і суспіль-них засобів, активному росту національної економіки, збіль-шенню народного достатку та ін.

У статті зроблено спробу підсумувати наявні став-лення до встановлення змісту підприємництва та надано власне тлумачення цього поняття.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання підприємництва, а саме його аргументування та потребу в рості, вивчала низка українських учених, таких як Л. Безчасний, В. Бобров, З. Варналій, С. Дзюбик, В. Гейц, В. Голіков, А. Крутик, В. Мединський, В. Онищенко, А. Піменова, О. Ривак, В. Савчук, О. Турчинова, Л. Шар- шукова та інші.

Шкода, але дослідження питання підприємництва у господарському житті України почалося з виникненням ринкових зв'язків. Через це ця проблема нині є не досить опрацьованою: недостатньо робіт, де би вичерпно вивчали зміст та засади створення підприємництва.

Метою статті є окреслення теоретичних основ під-приємницької роботи, опрацювання головних питань створення та розвитку підприємництва, виявлення прин-ципів впливу на стан підприємницької секції в ринко-вому господарстві, а також пошук методів покращення підприємницької роботи, що дасть змогу підвищити авторитет підприємницької секції в економіці країни та покращити стан ринкового економічного устрою.

Результати дослідження. Ще науковці давнини твер-дили, що для вироблення товару і надання послуг потрібні такі показники виробництва, як:

- земля (природні запаси) - жива природа, мінеральні та лісові запаси, повітря;

- праця (людські запаси) - іншими словами фізичні або господарські дії, які люди витрачають на виготов-лення продукту чи надання послуг;

- предмети (капітал) - це об'єкти, завдяки яким виробляються товари або надаються послуги (фабрики, заводи).

Проте сучасність господарювання та його досвід вне-сли поправки в цей список: для розквіту держав із пере-довим господарством потрібне здійснення іще одного чинника виробництва - підприємництва. Під підприєм-ництвом розуміють керівницькі здібності, які необхідні фірмі для одержання доходу за допомогою виготовлення продукту та отримання послуг

У XVIII ст. створилася доктрина підприємництва. На початку XVIII ст. англійський економіст Ричард Кантільйон першим ввів поняття «підприємництво» до економічного словника. Р. Кантільйон вбачав у підпри-ємництві важливий тип новаторської роботи, яка поєд-нується із ризиком, а підприємця він охарактеризував як людину, який приймає на себе ризик, пов'язаний із купівлею за будь-яку вартість предметів виробництва для виробництва продукції та її подальшого продажу з метою отримання прибутку.

А. Сміт та Д. Рікардо, що є класиками політекономії, підприємство розглядали лише в середовищі дії ринкової процедури саморегулювання, проте ґрунтовне опрацю-вання нових господарських відносин зумовило дослід-ження розвитку відносин у контексті кругообігу.

Наприклад, А. Сміт характеризував підприємця як господаря, що економічно ризикує задля здійснення пев-ної комерційної справи й отримання доходу. Він сам про-ектує, створює виробництво і завідує його підсумком, хоча, здійснюючи свої особисті вигоди, господар завдя-чує результативному задоволенню потреб народу [17]. Д. Рікардо порівнював підприємця з інвестором або про-стим капіталістом. «Капіталіст, який шукає прибуткового застосування для своїх засобів, природно, буде брати до уваги всі переваги одного заняття перед іншим» [4, с. 82].

Французький економіст Ж.Б. Сей вважав підпри-ємництво корисною, практичною та творчою працею щодо з'єднання сегментів виробництва [18]. Ф. Найт все-бічно вивчав чинники: ризик і неясність, а підприємство він уподібнював із керівництвом і відповідальністю. На думку Найта, «підприємець» - це управляючий, який несе відповідальність за всі доходи і витрати і цим самим залежить від невизначеності». «Прибуток підприємця є винагородою за прийняття ним на себе нестрахуючого ризику» [15].

Чергове судження про зміст підприємництва прийшло на рубежі XIX і XX ст., коли прогрес режиму кредитних зв'язків безповоротно відділив терміни «власник» і «під-приємець». Тоді ж науковці-економісти осягнули важли-вість новітнього конструктивного хисту підприємця для проведення результативної роботи.

А. Маршал одним із перших приєднав до трьох класичних чинників виробництва (землі, капіталу, праці) четвертий - організацію (за якийсь час - підприємницьке уміння). Він, зокрема, підкреслював активну роль підпри-ємця та його здібності до нововведень [7].

Інший вчений-економіст - Дж. Кларк - у своїй роботі «Розподіл багатства» акцентував на одній із головних функ-цій підприємця - об'єднанні показників виробництва [11].

К. Маркс наголошував, що грошовий капіталіст заволодіває відсотками тому, що він є господарем від-повідної кількості грошей, а працюючий підприємець (капіталіст) робить оволодіння у формі підприємницького доходу [19, с. 446]. Величезний вклад у визначення підприємництва внесли економіст із Німеччини В. Зомбарт і австрійські економісти Й. Шумпетер та Ф. Хайєк, котрі із деякими розходженнями тлумачили підприємництво як головний фактор для господарського зростання [9, с. 19].

Також Й. Шумпетер зараховував до підприємців не лише власників, але й усіх, хто, не маючи довгостроко-вих стосунків із підприємством, використовував його для здійснення нових операцій чинниками виробництва [19].

П. Друкер, американський журналіст, із усіх функцій підприємництва вирізняв маркетинг та новизну. Також він підкреслював, що підприємництво вміщує в собі різнома-нітні нововведення, такі як нове об'єднання виробничих чинників, використання нових ресурсів, їхніх джерел і типів фінансування, виробництво нових видів товарів та надання послуг, застосування нових технологій, освоєння організаційних та управлінських нововведень, проходження на нові ринки продажів, нові галузі й секції економіки [7].

Новий потік вивчення визначення підприємництва розпочав член новоавстрійської школи Л. Мізес. Він дотримувався думки, що функція підприємства зводиться до визначення меж використання чинників виробництва. «Підприємець - це завжди спекулянт. Це людина, яка має справу з невизначеними обставинами майбутнього. Успіх підприємця чи невдача залежить від точності передбачування невизначених подій. Якщо він не зможе зрозуміти, чого слід очікувати, то він приречений. Єди-ним джерелом, з якого виникає підприємницький дохід, є його здатність краще, ніж інші, прогнозувати майбутній попит споживачів» [14, с. 274].

Найцікавішим сучасним ученим із питань підпри-ємництва є учень Л. Мізеса - австрійський економіст

І. Кірцер. На його переконання, основною функцією під-приємця є досягнення такого керування системою, котра б забезпечила шлях ринків до рівноважного стану [10]. А американські вчені Е.Дж. Долан та Д. Ліндсей аналізу-ють підприємництво як знаходження нових можливостей та нових ланок застосування капіталу, використання новітніх процесів [6].

Творці книги «Економікс» - американські вчені К. Макконнелл та С. Брю - вважають, що підприємництво є головним чинником праці [12].

Проведений огляд процвітання зарубіжного еконо-мічного

мислення дає змогу виокремити чотири головні фази наукового усвідомлення підприємництва. Перша стадія простягається на XVП-XVШ ст., де головна заці-кавленість у дослідженні підприємництва ґрунтувалася на ризику, що чекає підприємця під час проведення підприємницької роботи (Р. Кантільйон, Ф. Найт). Друга стадія асоціюється з іменем Й. Шумпетера, який підкрес-лював, що інноваційність виступає головною ознакою під-приємства. На третій стадії вивчали поліфункціональну модель підприємства та основні ознаки підприємця (Л. Мізес, Ф. Хайск, І. Кірцнер). Характерною озна-кою четвертої стадії є перенесення уваги на керівниць-кий вплив в аналізі роботи підприємця (Е.Дж. Долан, Д. Ліндсей, Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю).

Вітчизняні економісти вивчають підприємництво як економічний клас, як спосіб господарювання, як вид економічної думки. Як економічний клас підприємни-цтво опрацьовує відносини між його учасниками з при-чин виготовлення, розподілу й оволодіння достатком та послугами. Як вид економічної думки зміст підприємни-цтва інтегрується до новаторської, самостійної діяльності, а як спосіб господарювання - до найбільш результатив-ного застосування чинників виробництва та бажання здій-снення своїх творчих обдарувань.

Загалом під підприємництвом вбачають навичку почи-нати і здійснювати діло, втілювати нововведення, бути запо-взятливим, побороти стандартизованість, зважуватися на ризик. Дослідивши світове наукове мислення щодо змісту підприємництва, українські економісти надають власні його визначення, що мають кардинальні відмінності. Наприклад, низка науковців, таких як В. Бобров, А. Крутик, А. Піменова, акцентують увагу тільки на намірі підприємництва - одер-жання доходу [2, с. 20]. Хтось у визначенні підприємства виокремлює основну його функцію - використання іннова-цій та своєрідного ключа до вирішення завдань (С. Дзюік,

О. Ривак, В. Мединський, Л. Шаршукова) [5, с. 22]; а інші (В. Мельничук, В. Онищенко) - ризиковий темперамент під-приємницької роботи [16].

Цілковито зміст підприємництва серед українських уче-них визначив З.С. Варналій: «Підприємництво як економічна категорія - особливий тип господарювання, де головним суб'єктом є підприємець, який раціонально поєднує (комбінує) фактори виробництва на інноваційній основі і власній відповідальності, організує і керує виробництвом з метою одержання підприємницького доходу» [3]. Прива-бливим моментом цього визначення є зарахування підпри-ємництва до особливого типу господарювання та акценту-вання на потребі інновацій для перспективної роботи.

Законодавчо господарським кодексом України вста-новлено, що «підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяль-ність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку» [1]. На наш погляд, у обговоренні змісту економічного плану не дозволено орієнтуватися лише на чинне законодаство, а необхідно самим створювати твердження, беручи до уваги наявні стосунки та можливості їхнього подальшого росту, народні звичаї з ціллю покращення законотвор-чості і створення продуктивного процесу протекції і спо-нукання підприємницької роботи.

Саме тому під час формулювання сутності підприєм-ства необхідно включати головні ознаки підприємництва:

- утворюється тільки за належної громадської обста-новки - підприємницької сфери, під якою мається на увазі насамперед ринок та ринкове середовище відносин;

- реалізується від свого імені, на свій ризик та під індивідуальну, не спільну, майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - організації;

- вимагає особистої незалежності підприємця, його свободи, іншими словами, спроможності ухвалювати самостійні підприємницькі постанови щодо об'єднання і проведення виробництва товарів чи надання послуг для одержання максимального доходу;

- спрямоване на одержання доходу або максимальної компенсації;

- розкриваючи активність і реалізуючи свої новітні ідеї, слугує результативному об'єднанню та застосуванню вкладницьких, предметних, трудових та грошових запасів;

- гарантує високопродуктивну роботу;

- виробляє причини для появи та збільшення супер-ництва на ринку і через це робиться каталізатором економічного прогресу країни загалом;

- виступає основним чинником організаційних змін у порядку господарювання.

Отже, радимо розуміти під підприємництвом голо-вний вид національних зв'язків із приводу виготовлення, поділу й оволодіння благами та послугами, під час цього підприємець за повної свободи дій доцільно об'єднує чин-ники виробництва на інноваційній базі та бере на себе відповідальність за підсумки виробництва внесеними грошима, витратами часу і роботи, діловим авторитетом та своїм прибутком у майбутньому, проте, втілюючи свій особистий інтерес, підприємець допомагає вигідному задоволенню потреб населення і ринковим змінам у країні.

Зародження і процес росту підприємництва відбува-ється лише за створення певних вимог:

економічних: денаціоналізація та приватизація майна, демонополізація економічної діяльності, засну-вання і діяльність на цій основі приватних, колективних господарів посилення свободи підприємницької роботи;

- політичних: утворення сприятливих підприємницьких обставин за допомогою постійності та демократизації суспільного життя, відповідної кредитної, податкової та іншої діяльності, надання гарантій оберігання та недоторканості приватної власності, в тому числі інтелектуальної;

- юридичних: формування законодавчої бази підпри-ємництва та його правової безпеки;

- психологічних: формування доброзичливого психо-логічної атмосфери серед населення, зміну негативного ставлення людей до підприємництва.

Утворення перелічених вимог не лише допомагатиме розквіту підприємництва, але й означатиме, що відповідна держава функціонує за законами ринкового господарства. На прикладі світової практики закони ринкового господарства функціонують менш ефективно там, де робота підприємця паралізована або надмірним регулюванням, або соціальними звуженнями, а також там, де низький відсоток культури та освіченості людей.

Висновки

На основі опрацювання світових та вітчиз-няних наукових праць щодо поняття «підприємництво» надано власне визначення, а також опрацьовано головні ознаки створення і функціонування підприємництва. Сьогодні питання розвитку та формування підприємницької роботи в господарстві України належить до особливо важливих. Ця тема потребує подальшого опрацювання через аналіз уже наявних теоретичних положень і практичних настанов, а також через вивчення тенденцій розвитку підприємництва для розкриття цього явища.

Список використаних джерел

підприємницький господарський праця

1.Господарський Кодекс України [Електронний ресурс] : веб-сайт. URL: https://urist-ua.net/кодекси/господарський_кодекс_ україни (дата звернення: 10.07.2019).

2.Бобров В.Я. Основи ринкової економіки / за ред. В.Я. Бобров. Київ : «Либідь», 2005. 328 с.

3.Варналій З.С. Основи підприємництва : навчальний посібник / за ред. З.С. Варналій. Київ : «Знання», 2002. 239 с.

4.Гладкова О. Дослідження інвестиційної діяльності торгового підприємництва в Україні. Торгівля і ринок України : тематичний збірник наукових праць. Донецьк, 1999. Вип. 9. Т 2. 423 с.

5.Дзюбик С. Основи економічної теорії / за ред. С. Дзюбик, О. Ривак. Київ : «Основи», 1994. 386 с.

6.Долан Э.Дж. Рынок: микроекономическая модель / под ред. Э.Дж. Долан, Д. Линдсей. Москва : СПб., 1992. 486 с.

7.Друкр П.Ф. Практика менеджмента / под ред. П.Ф. Друкер. Москва : «Вильямс», 2000. 176 с.

8.Єлейко Я.І. Інвестиції, ризик, прогноз / за ред. Я.І. Єлейко та ін. Львів : Львівський Банківський ін-т НБУ, 2000. 176 с.

9.Зомбарт В. Избранные работы : пер с нем. / под ред. В. Зомбарт. Москва : «Территория будущего», 2005.

10.Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство / под ред. И. Кирцнер. Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 239 с.

11.Кларк Дж.Б. Распределение богатства / под ред. Дж.Б. Кларк. Москва : Гелиос АРВ, 2000. 368 с.

12.Макконнелл Р. Экономикс / под ред. Р. Макконелл, С.Л. Брю. Киев : «Хагор-Демос», 1993.

Размещено на Allbest.ru