Кластерні структури регіонів України: теоретичні аспекти, проблеми та перспективність практичної реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кластерні структури регіонів України: теоретичні аспекти, проблеми та перспективність практичної реалізації

Галина Самійленко

Постановка проблеми. Світові інтеграційні процеси потребують прискореного вирішення проблеми переходу України до постіндустріальної фази суспільного розвитку. У сучасних умовах економічні перетворення в Україні повинні узгоджуватися з інтеграційними процесами у світовій економіці, з її прогнозними оцінками. Україна має визначити і постійно уточнювати свою перспективу, місце і роль в інтеграційних процесах щодо інших держав та міжнародних організацій. Національна економіка потребує глибоких перетворень, зокрема в промисловості, сільському господарстві, галузях виробничої інфраструктури тощо, що дасть змогу підвищити економічну стійкість країни. За цих обставин з'являється нагальна потреба у формуванні інноваційної моделі розвитку. Усе це зумовлює необхідність створення нових ефективних інтеграційних структур - кластерів, а отже, теоретичні питання та практичних дії з реалізації кластерного підходу в регіонах України є дуже актуальними та потребують ґрунтовних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням різнобічних аспектів класте- ризації займалися такі закордонні та вітчизняні вчені, як О. Амоша, М. Бутко, М. Войнаренко, В. Геєць, А. Гойко, Б. Данилишин, М. Енрайт, В. Ільчук, М. Портер, С. Соколенко, Д. Сольє, М. Сторпер, І. Толенадо, В. Федоренко, С. Шкарлет та інші.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Разом з тим, незважаючи на значний внесок науковців та дослідників у вивчення зазначеного напряму, у науковій думці не знайшли належного висвітлення проблеми, пов'язані з формуванням регіональної економічної системи на засадах кластеризації та розробкою теоретичних положень та практичних дій їх реалізації. З огляду на це виникає необхідність поглиблення досліджень теоретичних засад кластерної концепції, перешкод поширення реалізації кластерного підходу, перспективності та особливостей функціонування вітчизняних кластерних структур.

Мета статті. Метою статті є дослідження теоретичних та практичних аспектів регіональних кластерних процесів, визначення перспектив, проблем та особливостей вітчизняних кластерних структур.

Виклад основного матеріалу. Дослідження кластерних процесів в Україні є відносно новими та проводяться в останні роки. Вивчення їх теоретичних аспектів необхідно, на нашу думку, розпочати передусім із з'ясування та визначення змісту та сутності терміна «кластер». Поняття «кластер» походить від англійського cluster - кетяг, пучок та від латинського classis - розряд [1, с. 127]. Кластер передусім пов'язаний із поняттям класифікації безлічі об'єктів [2].

Таблиця 1 Наукові сфери застосування та значення потяння «кластер»

Значення терміна «кластер» залежить від сфери досліджень (табл. 1).

Джерело: розроблено автором на підставі [1; 2; 3; 4].

Серед розглянутих нами вище значень дефініції «кластер» та їх розуміння залежно від наукової сфери, у контексті цієї роботи нас буде цікавити зміст цього терміна в економіці. Вивчення наукових праць дало змогу розглянути різні погляди до розуміння поняття «кластер», результат якого представлений у табл. 2.

Підходи до дефініції «кластер»

Таблиця 2

Отже, під терміном «кластер» в економіці в загальному сенсі треба розуміти групу близьких географічно розташованих та взаємопов'язаних компаній і організацій у певному виді економічної діяльності, що характеризуються спільністю напрямів дій і взає- модовненням одна одної [1, с. 127], а також групу компаній із суміжних галузей, що виробляють схожу або технологічно пов'язану продукцію і характеризуються наявністю інформаційного обміну між членами кластера, за рахунок чого підвищується конкурентоспроможність компаній на ринку [4, с. 200]. Тобто компанії кластера, конкуруючи між собою, а на рівні інтегрованого формування діють у форматі синергії.

Вищезазначене дає можливість виділити два суттєвих аспекти кластера. По-перше, кластер - це система зі зв'язками між складовими, а отже, підприємства, фірми, компанії, галузі тощо в кластерних структурах обов'язково повинні певним чином бути пов'язані між собою. При цьому можна виділити вертикальні (постачальники - покупці або покупки - продажі) та горизонтальні зв'язки (загальні клієнти, додаткові вироби та послуги, використання технологій тощо). Крім того, можна говорити про наявність інвестиційних, комерційних, коопераційних, комплементарних та соціальних відношень та зв'язків у межах кластерних структур. По-друге, кластер - це об'єднання підприємств на певній території. Таким чином, формуванню та примноженню переваг сприяє спільне місце розташування взаємопов'язаних підприємств, наприклад, створенню додаткової вартості [2].

Аналіз існуючих визначень та підходів до розуміння поняття «кластер», виокремлення та вивчення його аспектів, властивостей та складових підводять нас до необхідності створення класифікації кластерних утворень. На основі досліджень наукових джерел [2; 8; 12; 13; 14; 15] нами пропонується власна класифікація кластерних об'єднань за такими ознаками (табл. 3) [2].

Таблиця 3 Класифікація кластерів

Джерело: розроблено автором на підставі [2; 8; 12; 13; 14; 15].

Наступним кроком нашого дослідження є з'ясування переваг різних видів кластер- них утворень. Так, кластерний принцип, на наш погляд, повинен стати раціональним інструментом підвищення регіонального розвитку. Поширення глобалізаційних процесів у світі, які призводять до інтеграції економік та загострення світової конкуренції, зумовлює пожвавлення регіоналізації. При цьому концепція кластера являє собою новий спосіб бачення національної та регіональної економіки, який враховує швидкість глобалізаційних змін [2].

Кластерний підхід сприяє підвищенню рівня прозорості та керованості регіональних економічних процесів. У разі успішного функціонування та розвитку кластери стають центрами тяжіння інвестицій, кращих кадрових ресурсів і супутніх послуг. Найбільш ефективним та конкурентоспроможним напрямком розвитку регіону є кооперація, в якій можуть брати участь різні за розміром та формою власності підприємства регіону та яка призводить до створення кластерів. Зазначені структури краще охоплюють важливі внутрішньогалузеві і, особливо, міжгалузеві зв'язки, сприяють поширенню технологій, інформації, маркетингових інновацій та швидше реагують на потреби як замовників, так і споживачів, що сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності, продуктивності, інноваційної активності та є важливим чинником організації нових видів бізнесу в межах кластера. Підприємства, які є складовими кластера, здебільшого не конкурують безпосередньо між собою, оскільки працюють у міжгалузевих сегментах ринку, мають багато спільних можливостей у нарощуванні конкурентних переваг та мінімізації ризиків. Отже, переваги застосування кластерних структур для їхніх учасників зображена на рисунку.

Крім дослідження теоретичних питань кластерних процесів, особливої уваги, на нашу думку, потребує вивчення існуючих прикладів реалізації кластерного підходу в Україні та виділення їхніх особливостей. Аналіз показує, що застосовувати кластерну модель для розвитку економіки намагаються всі регіони країни: досліджуються перспективні напрями, оцінюються потенціальні можливості, пропонуються заходи, розробляються та затверджуються стратегії, проекти тощо, але конкретних практичних дій дуже мало, а отже, і кількість реально діючих кластерів в Україні є невеликою. До того ж єдиної думки щодо їх чисельності немає, різні дослідники нараховують різну кількість. Так, І. В. Брикова виділяє 18 кластерних утворень за методикою «European Cluster Observatory», яка розроблена Стокгольмською школою економіки [16, с. 50]. У статистичних даних подібна інформація відсутня, оскільки «кластер» не визначено законодавчо й тому більшість кластерних утворень зареєстровано як асоціації або громадські організації, яких за даними Аналіз Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України нараховується 29 [17]. кластерний регіональний економічний

Рис. Переваги реалізації кластерного підходу

У такій ситуації, на нашу думку, виникає інтерес вивчення наявності кластерних структур у регіональному розрізі. Тому нами була зібрана та систематизована інформація та складений перелік кластерів, індентифікованих та описаних вітчизняними дослідниками, науковцями та експертами у сфері кластеризації, який наведений у табл. 4.

Розподіл кластерних структур за регіонами України

Таблиця 4

Джерело: розроблено автором на підставі [2; 16; 17; 18; 19; 20; 21; 22]

Отже, дані табл. 4 свідчать про те, що в усіх областях України були здійснені дослідження щодо виявлення та створення кластерних структур через об'єднання підприємств, фірм, компаній, наукових та освітніх закладів, суспільних організацій тощо. Проте, по- перше, велика кількість зазначених структур перебуває на стадії ініціативи та розробки або зародження та становлення, що говорить про їхню незрілість та проявляється в концентрації подібних структур в окремих областях країни, а часто і районах та у відсутності міжрегіональних об'єднань. По-друге, збільшення кількості кластерних формувань в Україні з урахуванням регіональної зацікавленості до нового підходу формування економіки є досить повільним, що пов'язано з низкою потенційних складностей, серед яких:

недостатня інформаційна обізнаність місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також представників бізнесу щодо поняття «кластер», його сутності та переваг, відсутність досвіду з впровадження та реалізації кластерної моделі та погане доведення інформації про позитивні приклади діяльності кластерних об'єднань у межах країни та поза її межами;

відсутність державної кластерної політики, інституціональних засад та механізмів забезпечення реалізації кластерних процесів, що негативно впливає на системність прийняття рішень у зазначеній сфері та на їхню організацію (зокрема, це стосується визначення пріоритетних напрямків розвитку, розробки методології кластерних ініціатив, фінансової підтримки тощо);

відсутність у потенційних або реальних учасників кластерної структури досвіду, зокрема й управлінського, з реалізації кластерної моделі;

низький рівень співпраці та довіри між органами влади та бізнесом;

слабка ініціатива та участь наукових установ у кластерних об'єднаннях;

брак спеціалістів з організації та управління кластерними структурами;

слабка взаємодія між підприємствами регіону; наявність у них різних цілей, унаслідок чого відсутність мотивації до об'єднання в кластер;

небажання підприємців (потенційних учасників кластера) до об'єднання, до застосування нових підходів та шляхів організації та управління діяльністю підприємства через їх нерозуміння, невіру в дієвість, боязнь нового;

відсутність системного підходу та гальмування кластерних процесів в окремих регіонах;

відсутність налагоджених та тісних зв'язків між наукою, освітою та виробництвом;

слабкий розвиток необхідної для процесів кластеризації виробничої, транспортної, інноваційної інфраструктури.

Вивчення інформації щодо практичного досвіду вітчизняних регіональних кластер- них структур дало змогу виділити їхні основні особливості:

запровадження та поширення в Україні кластерного підходу відбулося і відбувається за активного залучення міжнародних організацій (Агентство США з міжнародного розвитку (USAID та інші), проектів («Підтримка сталого розвитку» - проект ЄС, «Сприйняття економічному розвитку та зайнятості» - українсько-німецький проект, проекти ПРООН тощо), програм та співробітництва;

перші кластерні ініціативи є результатом співпраці вітчизняних науковців та провідних бізнесових структур за підтримки та поштовху закордонних фахівців;

започаткування та поширення кластерних утворень почалося з областей із найбільш низьким рівнем економічного та соціального розвитку;

більшість вітчизняних кластерних структур перебуває на стадії зародження та (або) становлення, тобто їх існування є нетривалим, кількість учасників невелика, зв'язки всередині структури слабкі, а функціонування обмежується областю або, навіть, районом;

орієнтація більшості кластерів на традиційні галузі промисловості на противагу кластерам європейських країн (спрямування на розвиток інноваційних кластерів у таких галузях, як біофармацевтика, електроніка тощо);

реалізація кластерної моделі відбувається за відсутності методологічних засад формування та оцінки кластерних структур.

Отже, представлена інформація щодо особливостей вітчизняних кластерних структур повинна бути врахована при подальних практичних кроках реалізації кластерного підходу в регіонах України.

Висновки і пропозиції. У процесі цього дослідження розкрито теоретичні питання регіональних кластерних процесів. Зокрема, з'ясовано різнобічність тлумачення терміна «кластер» у різних наукових сферах його застосування, розглянуто підходи до трактування сутності зазначеної категорії, запропоновано власну класифікацію кластерних об'єднань.

Доведена перспективність реалізації кластерної моделі через розкриття потенційних переваг як для окремих учасників кластерних структур регіону, так і для регіонального розвитку загалом.

Наведений практичний досвід реалізації регіонального кластерного принципу свідчить, що всі регіони України долучилися до кластерних процесів. Проте проведений аналіз показав гальмування зазначеного процесу через певні проблеми, вирішення яких вважаємо нагальною потребою. Представлені особливості вітчизняних кластерних структур показують необхідність встановлення та укріплення взаємодії та зв'язків між учасниками кластера, формування повноцінної структури та налагодження міжрегіональних зв'язків для подолання їх незрілості та успішного функціонування.

Таким чином, саме кластерні структури відкривають широкі можливості для результативного діалогу між державними, науковими, бізнесовими і громадськими колами щодо визначення перспектив та стратегій розвитку як окремих регіонів, так і держави загалом.

Список використаних джерел

1. Мельник Л. Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике: энциклопедический словарь. Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. 384 с.

2. Бутко М. П., Самійленко Г. М. Кластерний підхід до розвитку базових галузей регіональної економіки в сучасних умовах: монографія / під заг. наук. кер. д-ра екон. наук, проф. М. П. Бутка. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2012. 372 с.

3. Короткий тлумачний словник з інформатики та інформаційних систем для економістів / уклад. Л. С. Козловська, Н. М. Поліщук. Київ: КНЕУ, 2004. 60 с.

4. Конопліцький В. А., Філіна Г. І. Економічний словник. Тлумачно-термінологічний. Київ: КНТ, 2007. 580 с.

5. Портер М. Конкуренция: пер с англ. Москва: Издательский дом «Вильямс», 2003. 496 с.

6. Войнаренко М. Концепція кластерів - шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. Економіст. 2000. № 1. С.29-33.

7. Соколенко С. І. Кластери в глобальній економіці: монографія. Київ: Логос, 2004. 848 с.

8. Чевганова В., Брижань І. Кластери та їх економічне значення. Економіка України. 2002. № 11. С.35-41.

9. Прайс В. Людська поведінка: фактор у прикладній економіці. Перспективні дослідження. 1999. № 2. С. 3-16.

10. Семенов Г.А., Богма О.С. Створення кластерних об'єднань в умовах нової економіки: монографія. Запоріжжя : КПУ, 2008. 244 с.

11. Янг Лоурен Е. Технопарки та кластери фірм. Київ: ПЕРУ. 1996. 121 с.

12. Волкова Н. Н., Сахно Т. В. Промышленные кластеры. Полтава: АСМИ. 2005. 270 с.

13. Гоблик В. В. Кластери в рекреаційно-туристичному комплексі Закарпаття: монографія. Ужгород: Ліра, 2009. 232 с.

14. Федоренко В. Г., Тугай А. М., Гойко А .Ф., Джабейло В. Б. Концепція кластерної політики в Україні. Економіка та держава. 2008. № 11. С. 5-15.

15. Брикова І. В. Механізм реалізації кластерного потенціалу регіонів України. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2012. № 4. С. 48-56.

16. Буснюк С. В. Фінансовий капітал кластерів: особливості формування та використання: дис. ... канд. екон. наук / Луцький національний технічний університет. Луцьк, 2015. 229 с.

17. Перший етап модернізації економіки України: досвід та проблеми / О. М. Алимов та ін.; за заг. ред. В. І. Ляшенка. Запоріжжя: КПУ, 2014. 798 с.

18. Попело О. В. Підприємницькі кластери як інноваційна домінанта модернізації економіки регіону. Регіональна економіка. 2014. № 2. С. 95-105.

19. Войнаренко М.П. Кластери в інституційній економіці: могографія. Хмельницький: ХНУ, 2011. 502 с.

Анотація

Стаття присвячена вивченню теоретичних засад регіональних кластерних структур. З 'ясовано різнобічність розуміння значення поняття «кластер» залежно від сфери досліджень. Досліджені підходи до трактування сутності категорії «кластер», виділено основні аспекти кластерних утворень. Представлена власна розробка класифікації кластерних об'єднань. Визначені переваги застосування кластерної моделі відносно функціонування та розвитку регіону загалом та щодо кожного учасника кластерної структури. Систематизовано практичний досвід реалізації кластерного підходу за регіонами України, виявлено основні труднощі та проблеми формування та подальшого розвитку вітчизняних кластерів та сформульовано їхні особливості. Ключові слова: кластер; кластерні структури; кластерний підхід; регіональний розвиток; інтеграція; класте- рні ініціативи.

Статья посвящена изучению теоретических основ региональных кластерных структур. Выяснено разносторонность понимания значения понятия «кластер» в зависимости от сферы научных исследований Исследованы подходы к трактовке сущности категории «кластер», выделены основные аспекты кластерных образований. Представлена собственная разработка классификации кластерных объединений. Определены преимущества применения кластерной модели относительно функционирования и развития региона в целом и относительно каждого участника кластерной структуры. Систематизирован практический опыт реализации кластерного подхода по регионам Украины, выявлены основные трудности и проблемы формирования и дальнейшего развития отечественных кластеров и сформулированы их особенности.

Ключевые слова: кластер; кластерные структуры; кластерный подход; региональний развиток; интеграция; кластерные инициативы.

The article is devoted to the study of the theoretical foundations of regional cluster structures. The versatile understanding of the meaning of the concept «cluster» is determined, depending on the field of scientific research. The approaches to the interpretation of the essence of the category "cluster" are investigated, the main aspects of cluster formations are highlighted. Self-developed classification of cluster associations is presented. The perspective of application of the cluster model in relation to the functioning and development of the region as a whole and in relation to each participant in the cluster structure is outlined. The systematized practical experience of implementing the cluster approach in the regions of Ukraine, identified the main difficulties and problems of the formation and further development of domestic clusters and their peculiarities.

Keywords: cluster; cluster structures; cluster approach; regional development; integration; cluster initiatives.

Размещено на Allbest.ru