Забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації моделі державного регулювання інвестиційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації моделі державного регулювання інвестиційної діяльності

Якушко І. В.

здобувач

Анотація

У статті розкрито теоретичні засади забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації державної інвестиційної політики. Серед основних інструментів державного регулювання інвестиційної привабливості національної економіки виділені такі: організаційні, податкові, інструменти щодо активізації інвестиційної діяльності, фінансові. Розкриті їх специфічні особливості та характер прояву. Визначено групи принципів, на яких базується державне регулювання інвестиційної привабливості (фіскальні, економічні та соціальні) та наведені їх ключові характеристики. Запропоновано алгоритм забезпечення інвестиційної привабливості, що базується на теоретичних та методичних засадах державного регулювання і передбачає реалізацію трьох основних етапів: комплексне оцінювання рівня інвестиційної привабливості національної економіки; систематизація прямих та непрямих методів та інструментів державного регулювання інвестиційної привабливості національної економіки; безпосереднє визначення пріоритетів державного регулювання інвестиційної привабливості національної економіки. Обґрунтовано, що забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації моделі державного має на меті збільшення притоку внутрішніх та зовнішніх інвестицій за рахунок підвищення привабливості бізнес-середовища країни.

Ключові слова: інвестиційна привабливість, національна економіка, державне регулювання, державне регулювання інвестиційної привабливості, інвестиційна політика.

інвестиційний привабливість економіка

Забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки значною мірою витікає з моделі економічного розвитку країни: чим більш розвинена модель економіки, тим більш ефективно організовані в ній інвестиційні процеси. Слід зважити, що вибір конкретних інструментів регулювання цих інвестиційних процесів залежить від секторальної структури національного господарства, рівня розвитку та стану інституційного середовища, досконалості державних та приватних інститутів. Таким чином, сформувати єдину еталонну модель інвестиційної діяльності на практиці не можливо. У кожній країні виробляється власна прагматична сфера реалізації інвестиційних процесів, формування набору чинників, які визначають та забезпечують регулювання інвестиційної привабливості, а також інструментів, які орієнтовані на досягнення найбільшої результативності від використання залучених в економіку країни інвестиційних потоків. Враховуючи, що сьогоднішнє суспільство формується з відкритих економік, рівень розвитку та їх економічний потенціал доволі урізноманітнений, малим та менш розвиненим економікам порівняно з великими важче долати бар'єри входження на світові ринки капіталу.

Для розв'язання внутрішніх проблем, пов'язаних з макроекономічними дисбалансами, переважною більшістю уряди таких країн співпрацюють із міжнародними фінансовими організаціями, на кшталт МВФ чи Світового банку. Разом з тим, відзначаючи належний рівень такої співпраці, вона напряму не сприяє розвитку економіки, порівняно з потоками прямих іноземних інвестицій, хоча й створює позитивний імідж платоспроможної країни для потенційних інвесторів. Саме тому, важливіше створити сприятливу інвестиційну модель в країні, яка б не суперечила принципам ринкової економіки, захисту приватної власності, відповідного рівня довіри до основних інститутів і, оскільки емерджентні ринки схильні до ризиків, гнучкою системою пільг та розумних, з точки зору національних інтересів, гарантій для інвесторів.

У такій площині вирішення питання інвестиційної привабливості визначення ролі держави у реалізації моделі регулювання інвестицій є важливим теоретичним та прикладним завданням економічного розвитку під час її структурної перебудови та адаптації до зовнішніх умов та викликів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багатогранність та міждисциплінарний характер проблематики державного регулювання інвестиційними процесами, формування та забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки складають предмет багатьох наукових праць. Дослідженням різних аспектів сутнісних характеристик та особливостей державної інвестиційної політики, її структурних компонент, особливостей регулювання в цій сфері, а також виокремлення чинників впливу на забезпечення інвестиційної привабливості країни займалися такі науковці, як І. Бланк, М. Борщ, П. Гайдуцький, М. Денисенко, А. Дука, Л. Жаліло, Т. Затонацька, О. Литвин, Т. Майорова, А. Пересада, Д. Пілевич, Д. Стеченко, В. Федоренко та інші. Незважаючи на суттєвий доробок науковців, динамізм та складність інвестиційного середовища спричиняє появу все нових чинників впливу на інвестиційну привабливість національної економіки, а відтак зумовлює пошук та адаптацію нових інструментів реагування на зміни при реалізації моделі державного регулювання інвестиційної діяльності в країні.

Метою даної роботи є поглиблення теоретичних підходів та розробка пропозицій до механізму формування інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації моделі державного регулювання інвестиційної діяльності.

Результати дослідження. В цілому державне регулювання являє собою систему інструментів різного характеру, які безпосередньо або опосередковано впливають на

перебіг інвестиційних процесів в країні та економіку. Вплив держави може відбуватись у ході її безпосередньої участі в інвестиційних процесах, хоча держава є основним джерелом формування нормативного та організаційного забезпечення результативності інвестиційної діяльності. Крім того, саме державні інститути є гарантом збалансованих та прозорих інвестиційних процесів в економіці, забезпечуючи тим самим довіру до себе. Основне завдання державного регулювання полягає в забезпеченні сприятливих умов для діяльності всіх економічних суб'єктів (як внутрішніх, так і зовнішніх), а не в обмеженні ринкового механізму та принципів ринкового регулювання. Це полягатиме, по-перше, у запровадженні такої моделі відносин «інвестиції-ринок», за якої буде баланс між внутрішнім виробництвом та імпортом, з іншого, організація якнайкращого та ефективнішого використання відповідних потоків капіталу.

Таким чином, відштовхуючих від стану та структури економіки, рівню розвитку її продуктивних, фінансово- економічних та науково-технологічних можливостей, держава виробляє ту чи іншу модель інвестиційної діяльності.

О. Тарабукіна виділяє такі три моделі інвестиційної політики, як відрізняються між собою різними підходами до об'єктів інвестування [1]. Перша модель («американська») стимулюючим фактором визначає податкові преференції, друга («японська») - пряму участь держави у фінансуванні певних інвестиційних проектів, третя модель («європейська») полягає у формуванні державою необхідної інфраструктури, зменшення недоліків взаємодії учасників ринку та заохочення інвестицій у людській капітал [1]. Слід акцентувати, що застосування усталених та апробованих моделей інвестиційної політики в умовах перехідної економіки недоцільне, оскільки ринок перехідної економіки є нелінійним та знаходиться під впливом численних ендогенних та екзогенних чинників. За будь-якої моделі інвестиційної політики, державне регулювання інвестиційної діяльності повинно бути складати частину загальної економічної політики держави. Натомість застосування конкретних регулятивних інструментів, має залежати від рівня розвитку ринкової інфраструктури.

Державне регулювання інвестиційної діяльності пов'язане також із реалізацією її конкурентних переваг. Традиційно, в економічній теорії виділяють такі фактори відносної конкурентної переваги кожної країни як: розташування, земля, природні ресурси, робоча сила. Разом з тим, перераховані фактори не завжди впливають на рівень розвитку країни, а часом навіть відіграють опосередковане значення. Так, М. Портер при визначенні конкурентоспроможності країни у теорії конкурентних переваг визначив державі роль змінної, що визначає напрями впливу (рис. 1).

Рис. 1. Визначення конкурентних переваг країни за М. Портером

Джерело: складено за [2, с. 74-75]

Формування інвестиційної привабливості в межах інструментів інвестиційної політики включає широке коло заходів та інструментів, що можуть бути застосовані державою для активізації інвестиційних процесів у країні. Однак слід зважати, що суб'єктами цих процесів виступають різні за своїм масштабом діяльності, фінансовими можливостями, цілями інвестування юридичні та фізичні особи. Саме така ситуація обумовлює і труднощі реалізації ефективної державної інвестиційної політики, яка б орієнтувалася на створення сприятливих умов ведення бізнесу для всіх цих суб'єктів одночасно. Варто зважати на відмінності у майбутніх очікуваннях суб'єктів, а тому і підходи таких суб'єктів до оцінки інвестиційної привабливості різнитимуться. Саме тому доцільно зважити на об'єктивну необхідність розробки та впровадження в країні «комплементарної інвестиційної політики держави, яка б за своєю суттю ефективно поєднувала очікування всіх суб'єктів щодо інвестиційного клімату країни, забезпечувала підтримку формування вітчизняних інвестиційних ресурсів та гармонійне поєднання всіх джерел інвестування» [3].

Глибшому розумінню впливу інвестиційної політики держави на формування інвестиційної привабливості сприяє розуміння принципів її забезпечення. В цілому основні принципи доцільно поєднати у три групи наступним чином: фіскальні, економічні та соціальні принципи (рис. 2).

Рис. 2. Групування принципів реалізації інвестиційної політики у забезпеченні інвестиційної привабливості національної економіки

За фіскальних принципів, шляхом ефективних заходів у сфері оподаткування держава, з одного боку, формує власний інвестиційний ресурс, а, з іншого, - створює мотиваційне поле для раціонального управління податками суб'єктів господарювання з метою залучення та використання інвестиції. За економічних принципів, регулюються інші параметри господарювання (до прикладу, доходи і витрати, рентабельність господарювання, умови середовища, де виникають трансформаційні та трансакційні витрати, тощо). Соціальні принципи характеризують вплив інвестицій на соціальну, демографічну та екологічну ситуацію в країні, а також на стан здоров'я населення.

Слід зазначити, що дотримання зазначених на рис. 2 принципів, спрямоване на збільшення притоку інвестиційного капіталу через створення сприятливого інвестиційного середовища та його функціональних складових, формування позитивного інвестиційного іміджу країни, що забезпечуватиме підвищення інвестиційної привабливості національної економіки за такими цільовими орієнтирами [4, с. 81]:

забезпечення процесу розширеного відтворення в економіці;

створення належної інвестиційної підтримки процесів структурних змін та інституціональних трансформацій;

формування фінансово-інвестиційного ресурсу розвитку соціальної сфери та непродуктивних секторів соціально-економічної системи;

реалізації програм розвитку внутрішнього ринку, усунення диспропорцій його розвитку;

забезпечення імпортозаміщення на внутрішньому ринку за базовими групами товарів та послуг;

реалізація інвестиційних програм підвищення якості життя та добробуту населення;

реалізації суспільно значимих проектів та становлення сектору малого бізнесу;

вирівнювання територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку країни;

зміцнення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та їх інвестиційної привабливості.

З метою забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки вбачається за доцільне активізувати використання організаційних, податкових, фінансових інструментів державного регулювання (табл. 1).

Таблиця 1

Інструменти державного регулювання забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки

Джерело: складено за [5]

Рис. 3. Алгоритм забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки з позицій пріоритетів державного регулювання

Джерело: складено автором

Необхідність обґрунтування пріоритетів державного регулювання в забезпеченні інвестиційної привабливості зумовлена важливістю узгодження національних, регіональних та локальних економічних інтересів інвесторів та держави у процесі інвестування, потребою їх інститу- ційного забезпечення, а також підвищенням рівня довіри до базових інститутів країни.

В цілому алгоритм забезпечення інвестиційної привабливості, що базується на теоретичних та методичних засадах державного регулювання та передбачає реалізацію трьох основних етапів (рис. 3): комплексне оцінювання рівня інвестиційної привабливості національної економіки; систематизація прямих та непрямих методів та інструментів державного регулювання інвестиційної привабливості національної економіки; безпосереднє визначення пріоритетів державного регулювання інвестиційної привабливості національної економіки.

Висновки з проведеного дослідження

Забезпечення інвестиційної привабливості національної економіки у контексті реалізації моделі державного має на меті збільшення притоку внутрішніх та зовнішніх інвестицій за рахунок підвищення привабливості бізнес-середовища країни. Окреслене по суті є основною метою державної інвестиційної політики, а відтак напрями її реалізації у конкретних економічних умовах забезпечуються напрямами реалізації зазначеної мети інвестиційної політики, зокрема такі, як створення сприятливого інвестиційного середовища та його функціональних складових, формування оптимального інвестиційного іміджу країни на міжнародному рівні. Крім того, забезпечення інвестиційної привабливості засобами та інструментами державного регулювання впливають на соціально-економічний розвиток не тільки усієї країни, а також всіх іі структурних компонент.

Державне регулювання інвестиційної привабливості доцільно розглядати окремим напрямом економічної політики держави, метою якого є створення сприятливих умов для збільшення обсягів і підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів, забезпечення захисту прав та інтересів інвесторів, контролю за походженням та використанням інвестицій, скеруванням у їх у важливі сектори економіки та види діяльності, соціально значимі проекти та соціально-економічний просторовий розвиток, формування позитивного інвестиційного іміджу, що забезпечує підвищення інвестиційної привабливості країни та її територій.

Список використаних джерел

Тарабукіна О.М. Закордонний досвід державного управління інвестиційною діяльністю. URL: http://www.rusnauka.eom/11_ EISN_2008/Economics/29053.doc.htm

Porter M. The Competitive Advantage of Nations. The Free Press, A Division of Simon and Schuster Inc. - New York, 1990. 862 p.

Пілевич Д.С. Сутність комплементарної інвестиційної політики держави. Вісник Чернігівського державного технологічного університету. № 4(70), 2013. С. 127-132.

Литвин О.В. Сутнісні характеристики поняття «державна інвестиційна політика» та його елементи. Інфраструктура ринку. Випуск 2. 2016. С. 78-83.

Конакова К.М. Економічні чинники та пріоритетидержавного регулювання інвестиційної привабливості України. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 30. Частина 3. 2018. С. 36-39.

Размещено на Allbest.ru