Корпоративне землекористування в контексті сталого розвитку сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Корпоративне землекористування в контексті сталого розвитку сільського господарства

О.В. Фраєр

Актуальність. Україна має потужні природні ресурси і може відігравати важливу роль у світовій продовольчій безпеці, яка протягом останніх років послаблюється через зростаючий попит, природні катаклізми, переорієнтацію на вирощування технічних культур тощо. За свідченнями міжнародних експертів, із правильним управлінням і інвестиціями Україна може здійснювати вагомий вплив на продовольчу безпеку в світі. Проте доступ до світових агропродовольчих ринків відкритий передусім крупним інтегрованим структурам холдингового типу, які монополізували виробництво комерційно привабливої сільськогосподарської продукції на експорт. У сфері земельних орендних відносин сформувалась модель землекористування, в якій пріоритети використання сільськогосподарських земель не співпадають із пріоритетами сталого розвитку. Господарська діяльність вітчизняних аграрних підприємств корпоративного типу здебільшого зводиться до отримання прибутку на одиницю інвестованого капіталу шляхом привласнення земельної ренти. Процеси концентрації і монополізації у сільському господарстві супроводжуються негативним впливом на розвиток сільських територій, що вкотре відзначає актуальність обраної теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аспекти сталого розвитку сільського господарства в умовах агрохолдингізації і пов'язані з цим наслідки досить змістовно викладені у наукових працях вітчизняних вчених, зокрема: В. Г. Андрійчука [1], О. М. Бородіної [2] та [3], Ю. М. Лопатинського [4], О. М. Могильного [5], О. В. Шубравської [3] та ін. Проте, оскільки процес функціонування корпоративного сектору у сільському господарстві стосується кожної сфери суспільного життя і, відповідно, впливає на сталий розвиток, існує необхідність у подальших дослідженнях, результати яких можуть послужити підґрунтям для прийняття державно-управлінських рішень у даній царині.

Мета дослідження - провести порівняльний аналіз господарської діяльності корпоративних підприємств холдингового типу з різним розміром землекористування та визначити вплив цієї діяльності на досягнення цілей сталого розвитку сільського господарства.

Матеріали і методи дослідження. У процесі дослідження використано методи: абстрактно-логічний (під час узагальнення окремих аспектів господарювання аграрних підприємств корпоративного типу), статистичний (для окреслення сучасних тенденції у корпоративному землекористуванні) та порівняльного аналізу (щодо аналізу землекористування та ефективності виробництва у корпоративному секторі).

Результати дослідження та їх обговорення. В Україні уже тривалий час відбувається укрупнення сільськогосподарських підприємств, поглинання менш ефективних більш ефективними структурами. У яеякій мірі це пояснюється розвитком продуктивних сил, залученням інвестицій, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Водночас процеси злиття та поглинання аграрних формувань посилюються суттєво. Яскравим прикладом є зростання площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні великих підприємств (табл. і).

1. Підприємства корпоративного сектору за розміром сільськогосподарських угідь, 2010 - 2016 рр.

Джерело: розраховано на основі даних [6], [7], [8].

Технічне переоснащення та інтеграційні процеси сприяють зміні розмірів підприємств. Згідно офіційних статистичних спостережень, кількість сільськогосподарських підприємств із площею угідь у користуванні понад 10 тис га за останні 10 років збільшилась у понад три рази, а приріст земельного банку становив 3 млн га, чому разом із тим в останні роки спостерігалось помітне прискорення процесів концентрації. Наразі у цій групі підприємств перебуває 17,6 % сільськогосподарських угідь, що припадають на корпоративний сектор.

Аналіз землекористування агропромислових структур холдингового типу дещо ускладнений в силу відсутності загальної об'єктивної інформації щодо їх діяльності. Можна лише припустити, що окрім крупноземельних сільськогосподарських підприємств із площею землекористування понад 10 тис га, існує велика кількість інших із порівняно малими обсягами земель підприємств, які можуть входити до їх складу.

Динаміка формування економічної влади агрохолдингів у експортній політиці у вітчизняному сільському господарстві свідчить, що лише за період 2005 - 2006 рр. кількість підприємств, що оперували більш ніж 10 тис га землі, збільшилась на 27 %, середній розмір загальної площі оброблюваних ними земель зріс на 7 %. Дана тенденція була прискорена в 2008 - 2009 рр., що пов'язано із вступом України до СОТ та відкриттям ринків. Слід підкреслити, що процеси концентрації сільгоспугідь у користуванні переважною більшістю агрохолдингів стрімко продовжуються.

Гострою є проблема нераціонального використання природних і людських ресурсів, що пов'язано із високою концентрацією виробництва товарної сільськогосподарської продукції та відсутністю дієвих регуляторних механізмів контролю діяльності аграрних підприємств з боку держави.

Підприємства вітчизняного агробізнесу обрали таку стратегію розвитку, кінцева мета якої полягає в досягненні монополізму на аграрних ринках, в тому числі монополізму на ринку оренди землі. Наприклад, в корпоративному секторі 10 найбільших агрохолдингів за розміром земельного банку зосереджують близько 10 % загальної кількості сільськогосподарських угідь переважно на правах оренди (табл. 2).

2. Динаміка земельного банку найбільших агрохолдингів в Україні, 2012 - 2017 рр., тис га

Джерело: побудовано на основі даних річних звітів та публічної інформації відповідних агропідприємств.

Станом на кінець 2017 року в Україні налічувалось понад 100 агрохолдингів (найбільше їх працює в Полтавській, Черкаській та Київській областях), які продовжують орендувати десятки і сотні тис га ріллі. За попередніми оцінками загальна кількість земель у користуванні агрохолдингів дорівнює близько 7 млн га с.-г. угідь, що становить більше 30 % угідь, зосереджених у користуванні сільськогосподарських підприємств [9]. Відбувається витіснення малих товаровиробників, які не можуть конкурувати із потужними господарюючими суб'єктами і вимушені зупиняти власний бізнес.

Агрохолдинги формувались як бізнес-проекти із легким доступом до капіталу, ринків, політичних важелів із вільним вибором культур і їх обсягами. Свобода вибору без будь-якої відповідальності щодо наслідків цього вибору обумовила вузьку виробничу спеціалізацію на основі більш прибуткових культур, в основному експортних, з метою забезпечення зростаючого закордонного попиту. У пошуках джерел прибутку крупні агрохолдинги розширюють орні землі для використання із мінімізацією витрат на їх обробіток, особливо тих, що не потребують суттєвого догляду і удобрення. землекористування корпоративний холдинговий господарський

Як уже зазначалось, емпіричні дані щодо результатів господарювання корпоративного сектору в сільському господарстві досить складно проаналізувати, оскільки статистична інформація прихована в середині корпоративних структур і вважається комерційною таємницею. Тому внаслідок малодоступності та відсутності даних інформація отримувалась із використанням вибіркових даних, взятих із фінансових звітів відповідних підприємств.

Під час аналізу господарської діяльності всіх сільськогосподарських підприємств згідно даних служби статистики та річних фінансових звітів агропідприємств, нами було обрано 15 особливо великих агрохолдингів, які здійснюють публічне представлення власних економічних показників для залучення зовнішніх фінансових ресурсів (табл. 3).

3. Основні характеристики корпоративних структур в агросекторі України, 2017 р.

Джерело: побудовано на основі публічних даних відповідних агропідприємств.

Результати проведених нами досліджень свідчать про досить жвавий розвиток агрохолдингів в Україні протягом останніх років. Так, станом на 2017 рік 7 агрохолдингів орендували по 100 тис га ріллі й більше, при цьому абсолютним лідером залишався «Кернел», який контролює 604,5 тис га ріллі. З даних таблиці видно, що на одне формування в середньому припадає 138,4 тис га орендованої ріллі.

У таблиці 4 агроформування за розміром землекористування поділено на 2 групи: від 10 до 100 тис га і більше 100 тис га. Порівняння двох груп, де розмір землекористування в середньому на одне агроформування становить 40,1 тис га та 250,7 тис га показує, що у другій групі обсяг виробництва і реалізації продукції на 1 га у 1,5 рази, а вартість основних фондів на 1 га в 1,6 разів більші, ніж у першій. Отже, збільшення розміру землекористування агроформувань нібито супроводжується отриманням вищих виробничих результатів, а умовою цього є випереджаюче збільшення основних фондів.

4. Фондооснащеність і виробництво сільськогосподарської продукції в агроформуваннях із різним розміром землекористування

Джерело: розраховано на основі річних фінансових звітів відповідних компаній.

Зобразимо графічно зв'язок розміру землекористування з вартістю основних фондів на 1 га (рис. 1) та кількістю виробленої та реалізованої продукції на 1 га у всіх 15 агроформуваннях (рис. 2). На рисунках 1 і 2 не прослідковується прямолінійної залежності основних фондів на 1 га та кількості виробленої та реалізованої продукції на 1 га від розміру землекористування. Більше того, значна частина формувань із площею як до 100 тис га, так і більше 100 тис га мають невисокі показники фондооснащеності та продуктивності земель (вартості виробленої і реалізованої продукції на 1 га).

З іншого боку, щонайменше по одному агроформуванню у кожній із виділених груп мають найвищі показники фондооснащеності і по два - вартості виробленої і реалізованої продукції на 1 га. Усе це показує, що надмірне нарощування обсягів землекористування не завжди є обов'язковою умовою підвищення ефективності виробництва. Розширення площ землекористування просто дозволяє збільшувати обсяги виробництва високомаржинальних культур і завдяки цьому одержувати більше прибутків.

Поширення такої господарської практики веде до того, що ринок сільгосппродукції (в основному ринок зерна) поступово перетворюється з ринку з чистою (досконалою) конкуренцією в монополістичний; агрохолдинги через надконцентрацію сприяють виникненню й утвердженню монополізму. Розширення монопольної влади агрохолдингів, згідно з нашими спостереженнями, посилює негативні тенденції у досягненні цілей сталого розвитку, зокрема:

Рис. 1. Залежність основних фондів на 1 га від розміру землекористування

Рис. 2. Залежність кількості виробленої та реалізованої продукції на 1 га від розміру землекористування

надмірна концентрація земельних ресурсів зумовлює розвиток монополізму на ринку оренди землі. Присутність одного крупного орендаря в регіоні унеможливлює доступ до сільськогосподарських земель інших виробників, фермерів та позбавляє орендодавців вибору більш конкурентно привабливих пропозицій на ринку оренди земель. Це підриває соціальні засади сталого розвитку;

концентрація земельних ресурсів в одних руках зумовлює виникнення монополізму на ринку сільгосппродукції. Це створює загрозу конкуренції, оскільки пригнічується розвиток малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників, орієнтованих на диверсифікацію, що створює проблеми з продовольчим самозабезпеченням і економічним розвитком суб'єктів господарювання;

концентрація виробництва в сільському господарстві здійснюється, як правило, шляхом консолідації власності. Все більше сільгосппідприємств, перетворюючись у залежні асоційовані структури, перестають бути самостійними гравцями на ринку сільгосппродукції, а тому звужуються економічні можливості їх розвитку;

надмірна концентрація земельних ресурсів зумовлює розвиток монокультуризації, знищення природного біорізноманіття та порушує екологічний баланс агроландшафтів.

Висновки

Сучасні процеси корпоративного землекористування супроводжуються перетіканням сільськогосподарських земель від малих і середніх до крупних (понад 10 тис га) за розміром аграрних підприємств. Це пов'язано із концентрацією виробництва товарної сільськогосподарської продукції, що користується попитом на світових ринках та відсутністю належних державних регуляторних механізмів контролю діяльності аграрних підприємств, особливо, агро- холдингових структур. Наслідки очевидні: монополізація ринків оренди землі та сільськогосподарської продукції, звуження економічних можливостей розвитку малих і середніх сільськогосподарських підприємств, погіршення екологічного балансу агроландшафтів внаслідок моно- культуризації.

Господарська діяльність агрохолдингів у вітчизняному сільському господарстві здійснюється на основі промислової інтенсифікації сільського господарства. За конверсійного господарювання, яке базується та індустріальному виробництві сільськогосподарської продукції, збільшення розміру землекористування разом із покращенням фондозабезпечення дає ефект приросту виробництва продукції сільського господарства. Проте значною мірою нівелюються соціальні і екологічні аспекти господарювання, а також створюються умови для дивергенції доходів від сільськогосподарської діяльності на користь агрохолдингів.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В. Г. Агропромислові формування нового типу в контексті стратегії розвитку вітчизняного сільського господарства. Економіка АПК. 2013. № 1. С. 3-15.

2. Бородіна О. М., Прокопа І. В. Теорія, політика і практика сільського розвитку. К: ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України», 2010. 376 с.

3. Бородіна О. М., Шубравська О. В. Аграрний і сільський розвиток для зростання та оновлення української економіки: наукова доповідь. К: ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України», 2018. 152 с.

4. Лопатинський Ю. М., Тодорюк С. І. Детермінанти сталого розвитку аграрних підприємств: [монографія]. Ч: Чернівецький нац. ун-т, 2015. 220 с.

5. Могильний О. М., Ходаківська О. В. Вплив агрохолдингів на розвиток аграрного сектора України. Економіка та держава. 2017. № 6. С. 4-9.

6. Сільське господарство України за 2010 рік: стат. щорічник. К: Державна служба статистики України, 2011. с. 374.

7. Сільське господарство України за 2012 рік: стат. щорічник. К: Державна служба статистики України, 2013. с. 392.

8. Сільське господарство України за 2016 рік: стат. щорічник. К: Державна служба статистики України, 2017. с. 246.

9. Мельник О. І., Підгірна В. С., Белінська Ю. В. Сучасні тенденції розвитку агрохолдингів у напрямі земельного забезпечення. Агросвіт. 2018. № 11. С. 3-7.

Анотація

Розглянуто тенденції в землекористуванні підприємств корпоративного сектору, характерною ознакою яких є нарощування площ сільськогосподарських земель у крупноземельних підприємствах.

Розкрито характер господарської діяльності корпоративних структур холдингового типу, метою якої є збільшення виробництва експорт- орієнтованої сільськогосподарської продукції. На основі аналізу емпіричних даних про результати господарювання корпоративного сектору встановлено, що надмірне нарощування обсягів землекористування не завжди є умовою підвищення ефективності виробництва. Показано, що агрохолдинги справляють значною мірою деструктивний вплив на досягнення цілей сталого сільськогосподарського розвитку, що проявляється у: монополізації ринків оренди землі та сільськогосподарської продукції, звуженні економічних можливостей розвитку малих і середніх форм господарювання, погіршенні екологічного балансу агроландшафтів внаслідок використання монокультурного типу виробництва.

Ключові слова: сталий розвиток сільського господарства, корпоративний сектор, агрохолдинг, концентрація землекористування, монополізація аграрних ринків

Рассмотрены тенденции в землепользовании предприятий корпоративного сектора, характерным признаком которых является наращивание площадей сельскохозяйственных земель в крупноземельных предприятиях. Раскрыт характер хозяйственной деятельности корпоративных структур холдингового типа, целью которой является увеличение производства экспорториентированной сельскохозяйственной продукции. На основе анализа эмпирических данных о результатах хозяйствования корпоративного сектора установлено, что чрезмерное наращивание объемов землепользования не всегда является условием повышения эффективности производства. Показано, что агрохолдинги производят в значительной степени деструктивное влияние на достижение целей устойчивого сельскохозяйственного развития, что проявляется в: монополизации рынков аренды земли и сельскохозяйственной продукции, сужении экономических возможностей развития малых и средних форм хозяйствования, ухудшении экологического баланса агроландшафтов вследствие использования монокультурного типа производства.

Ключевые слова: устойчивое развитие сельского хозяйства, корпоративный сектор, агрохолдинг, концентрация землепользования, монополизация аграрных рынков

The tendencies in the land use of the corporate enterprises characteristic feature of which is to increase the area of agricultural land in large-scale enterprises are considered. The character of economic activity of corporate structures of the holding type is revealed. It was defined that purpose of corporate activity is to increase the production of export-oriented agricultural products. Based on the analysis of empirical data concerning results of the corporate sector activity it has been established that excessive increase in land use is not always a proper condition for increasing efficiency of production. It has been shown that agricultural holdings cause a largely destructive effect on the achievement of the goals of sustainable agricultural development, which is manifested in: monopolization of land lease and agricultural products markets, narrowing of economic opportunities for developing small and medium forms of farming, worsening ecological balance of agro-landscapes as a result of the use of a monocultural type of production.

Keywords: sustainable development of agriculture, corporate sector, agroholding, concentration of land use, monopolization of agrarian markets

Размещено на Allbest.ru