Сучасні тенденції розвитку корпоративного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні тенденції розвитку корпоративного сектору України

Валентина Виговська

Сучасний поступ економіки України відбувається під тиском зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих факторів, що зумовлює невідкладність ініціації якісних змін у розвитку корпоративного сектору як складової, що здатна забезпечити соціально-економічне зростання країни та задовольнити потреби громадянського суспільства. Саме корпоративні структури визначають рівень та темп економічного розвитку держави, дозволяють удосконалити внутрішню структуру соціально - економічного забезпечення, наситити систему руху товарів, створити фінансову платформу для функціонування бюджетної системи тощо. Таким чином, актуалізується необхідність пошуку нових прогресивних інструментів підвищення ефективності функціонування вітчизняних корпоративних структур. Для цього необхідно дослідити стан та тенденції розвитку корпоративного сектору та з'ясувати його роль в економіці України.

Проблеми становлення та розвитку корпоративного сектору в Україні постійно перебувають у центрі уваги широкого кола науковців-економістів. Значний внесок у дослідження зазначеної проблеми зробили такі вітчизняні науковці: А. Сірко, І. Саракун, Л. Савчук, О. Вінник, О. Кібенко, О. Щербина, С. Гончарук, Т. Заєць. Віддаючи належне наявному науковому доробку, який є суттєвим у розвитку теорії та практики функціонування корпоративного сектору, доцільно відзначити, що розробка рекомендацій щодо стимулювання його ефективного розвитку вимагає комплексного аналізу сучасного стану та результатів діяльності вітчизняних корпоративних структур.

Метою статті є комплексне інспектування стану та тенденцій розвитку вітчизняного корпоративного сектору та визначення стратегічних напрямів його розвитку.

У сучасних умовах забезпечення відновлення економіки України, формування підвалин її конкурентоспроможності, створення умов для її ефективної та рівноправної інтеграції в європейський економічний простір є неможливим без розробки довгострокових економічних стратегій, що можуть бути реалізовані лише за активної участі корпоративних структур. Формування ефективних управлінських рішень можливе лише за умови розуміння суті, особливостей становлення та параметрів розвитку корпоративного сектору. В економічній літературі наводяться ключові ознаки корпорацій, серед яких є такі [3]:

- корпорація є підприємницьким товариством, наділеним статусом юридичної особи, яке організоване колективом осіб і капіталів, що мають спільні наукові, виробничі та комерційні інтереси для здійснення будь-якої соціально корисної діяльності;

- кожен учасник має свої корпоративні права та несе певні зобов'язання;

- обмежена відповідальність учасників (здебільшого в межах корпоративних прав);

- наявність централізованого управління, управлінські функції здійснюються органами, яким доручена діяльність корпоративної юридичної особи (наймані працівники для здійснення функцій управління);

- період існування корпорацій є безстроковим, оскільки їх функціонування не залежить від вибуття її членів [3].

Формування та реалізація дієвого механізму регулювання відносин у корпоративній сфері України потребує підвищення ефективності суспільного виробництва, утвердження суспільного господарського порядку у вітчизняній економіці та забезпечення її гармонізації з економічними системами інших держав.

Корпорації мають позитивні та негативні риси. До позитивних сторін їхньої діяльності можна віднести такі:

- концентрація капіталів та інших видів ресурсів;

- широкий спектр можливостей залучення капіталу, зокрема й іноземного;

- забезпечують зростання продуктивності в масштабі всієї економічної системи, оскільки корпорації мають більш сучасні технології виробництва, що дозволяють їм ефективніше використовувати наявні ресурси та виготовляти якіснішу продукцію;

- сприяють зростанню доходів бюджету.

Водночас такі науковці, як А. Сірко, В. Прохорова, О. Близнюк, О. Любкіна, Т. Пімоненко підкреслюють недоліки функціонування корпоративних структур:

- можливість перетворення корпорації в монополію, за умови концентрації певного рівня влади над ринком;

- для отримання власної вигоди, управління рівнем цін на ринку;

- можливість інноваційного застою за відсутності конкуренції, зникає потреба в удосконаленні технологій та ретельному контролі якості [5].

Розглядаючи корпоративний сектору як найважливішу складову національної економіки, можна зробити висновок про те, що його діяльність протягом останніх років характеризується складною динамікою та низьким рівнем ефективності. Так, станом на 1 травня 2018 року підприємств із корпоративним типом управлінням в Україні налічується 612 693 од., що становить 48,9% від загальної кількості юридичних осіб. Корпоративний сектор України, на відміну від зарубіжної практики, не обмежується виключно акціонерними товариствами. До вітчизняних підприємств корпоративного типу управління відносять значно більшу кількість організаційних форм, зокрема: товариства з обмеженою, додатковою або повною відповідальністю, командитні товариства, асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання юридичних осіб. Детальна інформація про динаміку зміни кількості банків суб'єктів корпоративного сектору відображена нижче, в табл. 1, а структура представлена на рисунку.

Частка юридичних осіб за організаційними формами господарювання станом на 05.05.2018 р.

корпорація вітчизняний економічний

В Україні кількість підприємств та організацій (ЄДРПОУ) на 1 травня 2018 року становила 1 млн 251 тис. 673 од., у тому числі з формою корпоративного управління - 612 тис. 693 од. [2]. При цьому, найбільша кількість суб'єктів ЄДРПОУ зареєстрована у м. Києві - 285 тис. 785 од., Дніпропетровській обл. - 95 тис. 220 од., Донецькій - 87 тис. 107 од., Одеській - 77 тис. 160 од., Харківській - 74 тис. 661 од.

Світовий досвід наукового пошуку у сфері корпоративного управління доводить, що його найвищою та найдієвішою формою є акціонерні товариства. В Україні на них припадає лише 2,38% від загальної кількості підприємств корпоративного сектору. Його більшу частку, а саме 96,45% становлять товариства з обмеженою відповідальністю. Протягом періоду дослідження спостерігається тенденція щодо поступового зниження загальної кількості акціонерних товариств, командитних товариств, концернів та інших об'єднань юридичних осіб. Така ситуація виникла в результаті реорганізації акціонерних товариств в інші, більш економічно вигідні, організаційно-правові форми. Оскільки АТ є організаційною формою об'єднання великого капіталу, а в Україні переважають малі та середні форми бізнесу, де розмір статутного капіталу не досягає потрібного рівня для створення або утримання даної форми, тому перевагу надають іншим організаційно-правовим формам господарювання. Також значний вплив на цю ситуацію має встановлення законодавчою владою кількості мінімальних заробітних плат, яку повинен у собі вміщувати статутний фонд товариств. Залежність величини статутного капіталу від розміру мінімальної заробітної плати сприяє реорганізації АТ у товариства з обмеженою відповідальністю, саме таку динаміку ми можемо спостерігати в табл. 1.

Таблиця 1. Показники корпоративного сектору України за організаційними формами станом на 01.05.2018 р. (у динаміці з 2014 р.)

Дані табл. 1 дозволяють стверджувати, що з 2015 року, кількість товариств з обмеженою відповідальністю зросла з 464 тис. 833 од. до 590 тис. 957 од. у 2018 році. Це пояснюється тим, що розмір їхнього статутного капіталу не обмежується. Найменш поширеною правовою формою організації корпоративних структур є консорціуми, вона становить лише 0,01% від підприємств із корпоративним типом управління, що становить 76 од. по Україні.

Вважаємо за необхідне зазначити, що протягом аналізованого періоду змінювалась лише кількість суб'єктів, а саме зросла на 79 тис. 372 од. і на 1 травня 2018 року становила - 612 тис. 693 од. При цьому структура розподілення суб'єктів корпоративного сектору в розрізі організаційно-правових форм суттєво не змінилась.

За табл. 2 ми можемо відслідкувати динаміку розподілення кількості підприємств за основними видами діяльності. Треба зауважити, що протягом аналізованого періоду кількість підприємств змінювалась досить нерівномірно. З 2014 по 2017 роки загальна кількість підприємств зменшилась з 307 тис. 769 од. до 305 тис. 374 од. Якщо у 2015 році порівняно 2014 роком кількість підприємств за видами економічної діяльності постійно коливалась, то у 2016 році ми можемо спостерігати різке скорочення кількості суб'єктів господарювання по всій наведеній галузевій структурі економіки України. Але вже у 2017 році відбулося зростання кількості підприємств корпоративного сектору. Передусім така ситуація пов'язана з нестабільністю економічного, військово - політичного стану в країні, процесами злиття та поглинання підприємств, девальвацією

Таблиця 2. Кількість підприємств за видами економічної діяльності у 2014-2017рр. (одиниць)

За видами економічної діяльності найбільша кількість підприємств (90 тис. 140 од.), станом на 2017 рік, займалась торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів, 50 тис. 184 од. - сільським, лісовим та рибним господарством, 42 тис. 333 од. - промисловістю (табл. 3).

Таблиця 3. Кількість зайнятих працівників на підприємствах за видами економічної діяльності у 2014-2017 рр. (тис. осіб)

Чисельність офіційно зайнятих працівників на підприємствах за підсумками 2017 року становила 5323,4 тис. осіб, що 8,41% менше в порівнянні з 2014 роком. Головною причиною такої ситуації є зменшення на 0,8% кількості корпоративних підприємств за 4 роки.

Найбільша кількість працівників була зайнята у сфері промисловості - 2123,0 тис. осіб, торгівлі та ремонту транспортних засобів - 980,8 тис. осіб та сільському господарстві - 599,9 тис. осіб.

Одним із найважливіших показників, що відображає ефективність використання ресурсів підприємством у процесі своєї діяльності є фінансові результати.

Протягом 2014 та 2015 років спостерігалось погіршення результатів господарської діяльності - підприємствами отримано збитків у розмірі -572 713,7 млн грн та -356 044,5 млн грн відповідно (табл. 4). Така ситуація була зумовлена нестабільністю національної валюти, зменшенням платоспроможності населення, зменшення обсягів реалізації товарів, робіт та послуг, що в, свою чергу, впливає на зниження прибутку підприємств. Проте вже у 2016-2017 роках відбулися певні покращення. Так, фінансовий результат від операційної діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання на кінець 2017 рік становив 180 126,1 млн грн.

Таблиця 4. Чистий прибуток (збиток) підприємств за видами економічної діяльності у 2014-2017 рр. (млн грн)

Отже, при збереженні параметрів розвитку вітчизняного корпоративного сектору економічне відставання України від розвинутих країн світу буде тільки збільшуватись. Для подолання зазначених тенденцій необхідно вжити таких заходів:

1) удосконалення нормативних актів законодавчої бази, що безпосередньо регулює діяльність корпорацій, які б враховували всі аспекти їхньої діяльності;

2) створення спеціального органу, який би контролював діяльність корпоративних підприємств, слідкував за дотриманням законодавства, виявляв порушників та призначав покарання;

3) адаптація прогресивних світових практик корпоративного управління до вітчизняних умов господарювання;

4) забезпечення рівних умов діяльності на ринках усіх організаційних форм корпоративного сектору, для їх мотивації до збільшення ефективності своєї діяльності;

5) впровадження методології оцінки фіскальних ризиків, що пов'язані з діяльністю корпорацій;

6) збільшення інвестицій держави в корпоративний сектор;

7) зниження податкового тиску;

8) мінімізація частки тіньового сектору економіки країни;

9) проведення заходів з оздоровлення фінансово-кредитної системи;

10) всебічна підтримка державою інноваційної діяльності;

11) покращення ділового клімату;

12) підвищення стандартів відкритості та прозорості діяльності корпорацій;

13) запровадження нової якісної державної економічної політики, яка буде спрямована на підвищення стійкості національної економіки до кризових явищ.

Формування корпоративного сектору та всебічна підтримка його функціонування є однією з найскладніших та найголовніших завдань економічної політики країни. Останніми роками спостерігаються тенденції до зростання кількості корпоративних структур при одночасному скороченні кількості збиткових підприємств, що може свідчити про повільне «оздоровлення» економіки країни. Основними чинниками, що перешкоджають ефективній діяльності підприємств корпоративного типу, є такі: монополізація економіки країни, особливо в енергетичному секторі, відсутність інформаційної прозорості діяльності корпорацій, ігнорування керівниками інноваційних методів управління та недосконалість законодавчої бази.

Покращення показників функціонування корпоративного сектору України сприятиме висхідному розвитку економіки України, що створить передумови для її рівноправної інтеграції у світовий економічний простір та активізацію інвестиційних процесів у країні.

Список використаних джерел

1. Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2018 рік: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 р. №244. URL: http://zakon5.rada.gov. Ua/laws/show/244-2018-p#n10.

2. Структура корпоративного сектора України за організаційно-правовими формами господарювання. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Оліфіренко Л. Нормоутворююча функція держави у механізмі взаємодії корпоративних структур із інституціональним середовищем. Ефективність державного управління: зб. наук. праць. 2012. №30. С. 234-240.

4. Пилипенко О. Корпорація: теоретичний аспект. ВісникЖДТУ. 2008. №4 (46). С. 121-138.

5. Прохорова В. Розвиток корпоративного сектору як передумова ефективної реалізації трансформаційних процесів в економіці. Вісник економіки транспорту і промисловості: зб. наук. праць. 2017. №57. С. 76 - 81

6. Сарнавська М. Особливості формування корпоративного сектору в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. №6. С. 96-99

7. Черненко С. Корпоративний сектор: сучасний стан та перспективи розвитку. Ефективна економіка. 2011. №9. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1Sz=683.

Размещено на Allbest.ru