Управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств на засадах системного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств на засадах системного підходу



У статті досліджено, узагальнено теоретичні підходи до визначення поняття ефективності як економічної категорії; виділено, охарактеризовано види та критерії ефективності в сільськогосподарському виробництві. Також розглянуто поняття системного підходу, проаналізовано його принципи та систему елементів. Висвітлено питання вдосконалення управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств на засадах системного підходу.

Питання вдосконалення ефективності посідає ключове місце в управлінні діяльністю підприємств різних видів діяльності. З кожним днем виникає низка нових завдань, які не можна вирішити за допомогою старих методів і підходів до управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств.

Тому в сучасних умовах виникає гостра необхідність підвищення не тільки виробничої ефективності, але й усіх складових діяльності сільсько-господарських підприємств, зокрема дослідження ринків та потреб клієнтів, управління фінансами та персоналом, вдосконалення інновацій. Тобто в умовах ринку керуюча система повинна забезпе-чувати ефективну роботу всіх підсистем та підпри-ємства загалом.

Таким чином, питання вдосконалення управ-ління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств у сучасних нестійких умовах є актуальним та потребує більш ретельного вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління ефективністю діяльності підприємств вивчаються багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед наукових робіт, у яких досліджуються підходи до вдосконалення управління ефективністю діяльності підпри-ємств, варто виділити праці таких науковців, як Г.В. Осовська, Т.А. Синіцина, І.В. Петрова, С.В. Мочерний, О.М. Рац, В.М. Ячменьова, Г.В. Савицька, В.В. Ковальова, В.О. Василенко, К.М. Дідур, Е.Дж. Долай, І.А. Маркіна, Р.С. Сай- фулін, П.Ф. Друкер, А.Д. Шеремет, О.Л. Устенко, М. Альберт, М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі, Н.Г. Оль- дерогге, В.Д. Шапіро, З.П. Румянцева, І.І. Мазур.

Значний внесок в розроблення системного підходу зробили фундаментальні наукові праці таких науковців, як Г.І. Андрєєва, Ю.Ю. Бурєнніков, В.О. Василенко, Н.О. Власова, К.М. Дідур, А.В. Куценко, С.В. Мочерний, Г.В. Осовська, О.А. Осовський, В.Ю. Фролова, В.А. Харченко.

Виділення не вирішених раніше частин загаль-ної проблеми. Незважаючи на великий обсяг присвячених цій темі наукових праць та суттєві досягнення в дослідженні цього питання, існує низка спірних питань. Так, наявні теоретичні положення потребують уточнення та подальшого вдосконалення щодо методико-теоретичного та практичного характеру з визначення сутності підходів та вибору найбільш задовільного методу для оцінювання ефективності діяльності сільсько-господарських підприємств, тому ця проблема в сучасних умовах є досить актуальною та потребує подальшого дослідження.

Мета статті полягає в узагальненні теоре-тичних положень і дослідженні теоретико-методичних підходів до вдосконалення управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств на засадах системного підходу та обґрунтування доцільності його використання.

Виклад основного матеріалу дослідження. За останні десять років в науковій літературі поняття «ефективність» є одним з найбільш поширених та актуальних. Дослідження цього питання висвітлюва-лося в безлічі наукових праць, розглянуто його сут-ність та різні методи вимірювання. Водночас велике поширення поняття «ефективність» привело до того, що сьогодні його трактування є досить нечітким.

Вперше поняття «ефективність» вжили у своїх роботах такі економісти, як Вільям Петті і Франсуа Кене, для оцінювання результативності тих чи інших державних або приватних дій.

Після свого виникнення термін «ефективність» не відразу став популярним і рідко використо-вувався навіть серед вчених-економістів. Незва-жаючи на це, подальший розвиток економіки та зародження теорії менеджменту сприяли його поширенню в науковій літературі.

Поняття «ефективність» набуває статусу еконо-мічної категорії завдяки великому класику полі-текономії Давиду Рікардо. У своїй ідеї «Теорія порівняльних переваг» він використовував термін «ефективність» як оцінку точних, конкретних дій, тобто відношення результату до певного виду витрат. Крім цього, Д. Рікардо зробив спробу оці-нити ефективність капіталу.

Одним з ключових понять для сучасної еконо-мічної науки є «ефективність за Парето». В кінці XIX століття представник неокласичної школи політекономії В. Парето визначив ефективність як певний стан економіки, за якого неможливо здійснити будь-які зміни на користь одного учасника економічного процесу, не погіршуючи положення іншого [2, с. 126].

Сучасні вітчизняні вчені-економісти також роз-глядають у своїх працях поняття «ефективність», пояснюючи його по-різному.

В науковій літературі чітко розмежовуються поняття «ефект» і «ефективність». Кілька най-більш типових прикладів визначення категорії «ефект» наведені в табл. 1.

Аналіз наукових робіт дає змогу визначити ефект як досягнення результату внаслідок певного виду діяльності. Оскільки поняття «ефект» не характери-зує процес, минулі результати, час за який вони булі досягнені, а також завдяки яким ресурсам чи витра-там, то використовується категорія «ефективність».

Різні науковці виділяють та розуміють від-мінні характерні особливості економічної катего-рії «ефективність»:

- різноманітність функціональних систем;

- ефект (конкретний результат);

- числові характеристики оцінювання діяль-ності;

- співвідношення реального ефекту та норма-тивного;

- максимально можлива відповідність фактич-ного результату плановому чи ідеальному.

Найбільш поширеним трактуванням поняття «ефективність» є співвідношення певних резуль-татів та витрат, цих результатів діяльності та цілей підприємства.

Г.В. Савицька розглядає ефективність в трьох аспектах [5, с. 18]: економічна, соціальна та еко-логічна ефективність, що відображають відповід-ність витрат та економічних, соціальних і еколо-гічних результатів підприємства його цілям та інтересам суспільства.

В.В. Ковальова розглядає ефективність як відно-шення отриманого результату до ресурсів, що були використані для досягнення цьго результату [8, с. 49].

Аналіз робіт В.О. Василенко [3], Г.І. Андрє- євої [1] та К.М. Дідур [6], в яких представлені різні трактування поняття «ефективність», дають змогу об'єднати думки авторів в 4 групи, виді-ливши морфологічні ознаки (табл. 2).

Отже, ефективність можна охарактеризувати як комплексну категорію, яка має управлін-ський характер та відображає ступінь досягнення поставлених цілей і визначається співвідношен-ням ефекту та витрат, ресурсів, що були затрачені на його досягнення, з урахуванням фактору часу.

Тому під управлінням ефективністю функціону-вання підприємства слід розуміти такий вплив на об'єкт управління, що забезпечує ефективність функ-ціонування та розвитку організації як цілісної сис-теми за мінливих умовах зовнішнього середовища.

Підвищення ефективності виробництва в сільському господарстві має велике значення не тільки для підприємства, але й для галузі та еко-номіки країни загалом.

Ефективність у сільськогосподарському вироб-ництві розраховується та виявляється на різних рівнях [4, с. 32]:

- ефективність сільського господарства зага-лом як галузі економіки країни;

- ефективність сільськогосподарського вироб-ництва;

- ефективність діяльності сільськогосподар-ського підприємства;

- ефективність виробництва внутрішньогоспо-дарських підрозділів (ферм, бригад, цехів, відділень);

- ефективність окремих галузей та підгалузей (тваринництва, рослинництва, рільництва, садів-ництва);

- ефективність виробництва сільськогосподар-ських культур та видів продукції (зерна, карто-плі, овочів);

- ефективність заходів (агротехнічних, мелі-оративних, ветеринарних, екологічних, організа-ційних).

Всі перераховані види ефективності взаємо-пов'язані та впливають один на одного. Ефек-тивність заходів різного характеру позитивно позначається на ефективності виробництва сіль-ськогосподарських продуктів, а ефективність останніх формує ефективність галузей. Так, однойменні види ефективності (техноло-гічна, економічна, соціальна та екологічна) відпо-відають функціональним підсистемам сільського господарства (табл. 3).



економічний сільський ефективність

Технологічна ефективність вимірюється нату-ральними показниками або вартісними в порів-нянних цінах для порівняння натурального обсягу сукупної продукції в динаміці. Розрізняють нор-мативну й фактичну технологічну ефективність.

Нормативна технологічна ефективність знахо-дить відображення в технологічній карті вироб-ництва певної сільськогосподарської культури. Технологічна карта є науково обґрунтованим нор-мативним рівнем технологічної ефективності для середніх погодних умов. Певній технології (інтен-сивної, адаптивної) властива конкретна техноло-гічна ефективність (за середніх погодних умов).

Рівень технологічної ефективності відображає ступінь освоєння систем землеробства й тваринництва та визначається шляхом порівняння фактичних даних з відповідними нормативними показниками, в ролі яких виступає рівень вироб-ництва продукції, що відповідає раціональному рівню інтенсивності для середніх погодних умов.

Крім того, технологічна ефективність харак-теризує процес переробки сільськогосподарської продукції в продукти харчування. Існують різні технології переробки певної сільськогосподарської продукції в однойменну продукцію, що розрізня-ються рівнем технологічної ефективності (вихо-дом продукції на одиницю сировини, трудоміст-кістю та матеріаломісткістю).

Таким чином, технологічна ефективність широко використовується для оцінювання про-цесу виробництва, переробки, транспортування та зберігання сільськогосподарської продукції і про-дуктів харчування.

Економічна ефективність відображає ступінь реалізації економічних інтересів та вимірюється системою вартісних показників, що характеризу-ють ефективність виробництва та реалізації про-дукції (собівартість, валова продукція в поточних цінах, валовий дохід, прибуток, рентабельність, показники фінансового стану товаровиробника, а саме фінансова стійкість і платоспроможність).

Критерієм економічної ефективності є досяг-нення показників господарської діяльності, що характеризують можливість здійснення розшире-ного відтворення.

Соціальна ефективність характеризує соціаль-ний стан, ступінь досягнення нормативного рівня розвитку сільської соціально-територіальної спіль-ності, яка є сукупністю сільського населення, що володіє єдністю ставлення до певної господарської території, а також вимірюється показниками рівня життя населення.

Функціонування соціально-територіальної спільності спрямоване на здійснення її соціаль-ного відтворення, що пов'язане із забезпеченням умов еволюції параметрів соціального розвитку населення, їх виробничої діяльності, природного середовища.

Критерієм екологічної ефективності є запобі-гання погіршенню навколишнього середовища, її

поліпшення, підвищення екологічності виробництва, якості продукції. Велике значення має поліпшення якості про-дуктивних земель (уповільнення про-цесів площинної, лінійної та вітрової ерозії ґрунтів, зменшення їх агровис- наження, зниження відсотка засолених земель і забруднених важкими мета-лами, радіонуклеїдами, пестицидами).

Всі види ефективності взаємопов'я-зані і в сукупності визначають можли-вість здійснення процесу відтворення основних фондів підприємства.

Ефективність сільськогосподар-ських підприємств істотно залежить від щорічних природних, зокрема кліматичних, умов країни, регіону.

Фактори цієї групи визначають виробничі осо-бливості управління аграрним підприємством та є певною серією безперервних, взаємопов'язаних дій впливу ресурсів, співвідношення попиту та пропозиції, а також процесу формування цін на сільськогосподарську продукцію. Коливання цих умов можуть бути досить істотними як в часовому, так і в просторовому аспектах. А це виявляється у вираженій аритмічності сільсько-господарської діяльності і, як наслідок, ризико-ваності відповідної підприємницької діяльності [1, с. 276]. З одного боку, це вказує на необхід-ність використання довгострокових стратегій в аграрному виробництві, що дає змогу знижувати негативний внесок результатів в несприятливі роки та підвищувати віддачу в сприятливі, здій-снюючи загалом за досить тривалий період часу ефективну діяльність. З іншого боку, природні умови зумовлюють сезонний характер сільсько-господарських виробничих процесів, а це надає їм певної передбачуваності, отже, становить один з напрямів діяльності щодо зниження ризикова-ності та підвищення ефективності сільськогоспо-дарського підприємництва.

В аграрній економіці природні особливості багато в чому визначають виробничу специфіку. Однак не слід природні умови суворо відокремлю-вати від соціально-економічних умов як регіону, так і конкретного підприємства. Тут необхідно використовувати системний підхід, оскільки саме система регіональних умов визначає спеціаліза-цію сільськогосподарського виробництва, пропо-рції попиту та пропозиції, формування цін та інші характерні риси аграрної економіки.

Системний підхід дає змогу охарактеризувати структуру цілого його розвитку та функціону-вання, дослідити його елементи та взаємозв'язки між ними. Цей підхід показує, що ефективність цілого залежить від ефективності усіх частин системи, а не окремих частин з найліпшою ефек-тивністю.



Основні принципи системного підходу такі (рис. 1) [6, с. 58]:

- композиція передбачає погоджування спіль-ної та приватної мети;

- пропорційність, тобто елементи організації (внутрішні елементи) повинні відповідати рівню розвитку елементів зовнішнього середовища;

- зважання на «вузьке місце» забезпечує особ-ливу увагу найбільш слабкому елементу системи;

- онтогенез, тобто розвиток підприємства за стадіями життєвого циклу;

- інтеграція сприяє розвитку системи на висо-кому рівні та дає змогу отримати синергетичний ефект;

- інформованість виокремлює як головну ознаку конкурентоспроможності інформаційне забезпечення;

- стійкість низки вимог до статичного (побу-дови системи) та динамічного (функціонування системи) стану підприємства.

Управління ефективністю діяльності сільсько-господарського підприємства - це спрямований вплив керуючої системи на керовану з метою забезпечити процес переходу від теперішнього стану підприємства до досконалішого (бажаного) відповідно до поставленої мети. Тобто вдоскона-лення управління ефективністю діяльності сіль-ськогосподарського підприємства передбачає перехід системи з одного стану в інший, а також набуття якісних та кількісних характеристик його конкурентоспроможності.

Для ефективного управління діяльністю сіль-ськогосподарського підприємства необхідно виді-лити основні етапи системного управління ефек-тивністю його діяльності [6, с. 59]:

- визначення місця підприємства в регіоні та галузі;

- формування місії;

- детальне вивчення кожної складової частини та системи загалом;

- визначення, ранжування та угрупування внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на систему підприємства;

- пошук відмінностей наявного стану системи від бажаного;

- визначення суб'єктивних та об'єктивних причини відхилень;

- розроблення плану, засобів та методів при-ведення системи до бажаного стану;

- акумуляція власних ресурсів підприємства, необхідних для досягнення мети;

- придбання додаткових ресурсів за недостат-ньої кількості власних;

- реалізація плану дій;

- контроль та аналіз отриманих результатів.

Система управління ефективністю діяльності

сільськогосподарського підприємства стосується всіх видів діяльності, які забезпечують конку-рентні переваги підприємства, послуг, товару та робіт. Вона включає процес закупівлі, контроль виробництва, досліджування ринку, а також всі стадії життєвого циклу товару (рис. 2).



Рис. 2. Елементи системи управління ефективністю діяльності підприємства

Необхідність системного підходу до управ-ління діяльністю сільськогосподарського підпри-ємства пояснюється складністю цього поняття та кількістю чинників, що впливають на нього, що зумовлено такими причинами [16, с. 159]:

- управління ефективністю відбувається на різних адміністративних рівнях організації;

- управління конкурентоспроможністю перед-бачає диференціацію діяльності;

- ефективність управління діяльністю дося-гається всіма видами менеджменту (фінансовим, виробничим, інформаційним тощо);

- управління ефективністю діяльності здій-снюється на різних підрозділах підприємства, а отже, різних стадіях життєвого циклу товару.

Системний підхід до управління ефектив-ністю діяльності передбачає системне вирішення завдань, з якими стикається підприємство. Серед завдань слід виділити такі [6, с. 60]:

- контроль впливу зовнішнього середовища на організацію (стан законів, зміни в поглядах спожи-вачів, галузеві пріоритети, зміни конкурентів тощо);

- формування та оптимальний розподіл гро-шових потоків за всіма видами діяльності;

- раціональне формування та ефективне вико-ристання ресурсів;

- розроблення стратегічних і тактичних планів;

- управління інноваціями та інвестиціями для забезпечення конкурентоспроможності;

- прогноз розвитку з урахуванням впливу слабких та сильних сторін;

- забезпечення можливостей достатньою кіль-кістю ресурсів.

Система управління ефективністю діяльності підприємства включає інформаційну систему, яка об'єднує об'єкт і орган управління, а також несе відповідальність за коректність управлінських рішень, що приймаються на її основі [15, с. 101].

Інформаційна система забезпечується техніч-ними засобами, методами, моделями, алгоритмами обробки інформації, документацією щодо взаємодії персоналу з технічними засобами та правовими нор-мами з користування інформаційними системами. У процесі управління ефективністю діяльності під-приємства на засадах системного підходу для усу-нення дефіциту або надлишку інформації впрова-джують комп'ютерні програми з використанням економіко-математичних методів оброблення даних.

Керівництво підприємства, використовуючи інформаційні системи для аналізу та прийняття рішень, має можливість [12, с. 159]:

- сприяти взаємодії з клієнтами, діловими партнерами;

- контролювати управлінські дії на всіх рівнях;

- зменшувати втрати робочого часу;

- забезпечити об'єктивність розрахункових даних;

- знизити трудові та матеріальні витрати різ-них процесів.

Необхідність використання систем-ного підходу в управлінні діяльністю сільськогосподарського підприємства полягає в:

- ускладненні внутрішньої струк-тури об'єктів управління;

- розгалуженні та розширенні зв'язків;

- швидкому та безперервному зрос-танні обсягу інформації;

- нестабільному навколишньому середовищі;

- посиленні конкурентної боротьби. Системний підхід в управлінні ефек-тивністю діяльності сільськогосподар-ського підприємства спирається на дослідження об'єкта як складної сис-теми, що складається з окремих частин з численними зовнішніми та внутріш-німи зв'язками та має дві характерис-тики [7, с. 57]:

- всі об'єкти розглядаються як система;

- під час оцінювання ефективності діяльності підприємства використовується система показників.

Під час виробничого процесу на вході в систему потрапляють ресурси (трудові ресурси, засоби та предмети праці), а на виході отримується готова продукція.

Іноді система має декілька рівнів, тобто кож-ний елемент першого рівня розглядається як окрема система (підсистема) тощо.

Системний підхід до аналізу ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства може розглядатись подвійно. Такий підхід обу-мовлений необхідністю дослідження всіх елемен-тів діяльності підприємства. Системний підхід характеризує відносини та зв'язки діяльності під-приємства для досягнення та визначення постав-леної мети [1, с. 276].

Аналіз проводиться на всіх стадіях життєвого циклу продукції, стадіях виробничого процесу, всіх видів господарської діяльності, факторів виробни-цтва, підрозділів підприємства та процесу управ-ління. Сутність сучасної концепції системного підходу до аналізу діяльності виражається в ефек-тивності управління підприємством за умов мінли-вого, динамічного та невизначеного середовища.



Висновки

Підбиваючи підсумки, поняття «ефект» можемо визначити як результат, а «ефективність» - як комплексну категорію, що характеризує процес, минулі результати, час, за який вони булі досягнені, а також завдяки яким ресурсам чи витратам, що були затрачені на його досягнення, з урахуванням фактору часу одержано необхідний «ефект».

Отже, поняття «ефективність» містить низку взаємопов'язаних елементів, тому управління ефективністю підприємства має впливати на об'єкт управління, який забезпечить ефективність функ-ціонування та розвитку організації як цілісної сис-теми за мінливих умов зовнішнього середовища.

Підходом, який дає змогу охарактеризувати структуру цілого, його розвиток та функціонування дослідити його елементи та взаємозв'язки між ними, є системний підхід. Цей підхід показує, що ефективність цілого залежить від ефективності усіх частин системи, а не окремих частин з найліпшою ефективністю. Можна зробити висновок, що системний підхід у забезпеченні ефективності діяльності найбільш повно охоплює всі фактори існування підприємства.

Відштовхуючись від висновків, наведених у статті, недоліками системного підходу до оцінювання ефективності сучасних підприємств є відсутність єдиного методу для оцінювання ефективності підприємств різних типів або відповідного всім стадіям життєвого циклу підприємства. Це формує фундамент для подальшого більш детального вивчення цього питання.

Для забезпечення оптимальної системи управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств у майбутніх дослідженнях планується визначити механізм взаємозв'язку між елементами системи управління на засадах системного підходу.



Список використаних джерел

1.Андреева Г.І. Роль системного підходу до аналізу господарської діяльності підприємства в сучасних умовах. Економіка підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2011. № 34. С. 274--277.

2.Бурєнніков Ю.Ю., Поліщук Н.В., Ярмоленко В.О. Управління інноваційною діяльністю в промисловості: сутність, особливості розвитку, шляхи удосконалювання: монографія. Вінниця: ВНТУ, 2011. 184 с.

3.Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. Київ: ЦУЛ, 2003. 504 с.

4.Власова Н.О., Пономарьова Ю.В. Формування ефективної закупівельної політики підприємств роздрібної торгівлі: навч. посіб. Харків, 2003. 144 с.

5.Говорушко Т.А., Климаш Н.І. Управління ефективністю діяльності підприємств на основі вартісно-орієнтованого підходу: монографія. Київ: Логос, 2013. 204 с.

6.Дідур К.М. Системний підхід до управління підприємством та персоналом підприємства. Ефективна економіка. 2013. № 12. С. 56-62.

7.Концептуальні засади управління підприємством як економічною системою: монографія / за ред. В.О. Коюди. Харків: вид-во ХНЕУ, 2007. 416 с.

8.Куценко А.В. Організаційно-економічний механізм управління ефективністю діяльності підприємств споживчої кооперації України: монографія. Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. 205 с.

9.Мельник Б.А. Яєчна індустрія України та необхідність її розвитку. Економіка АПК. 2010. № 12. С. 63-67.

10.Мочерний С.В. Економічна теорія: навч. посіб. Київ: ВЦ «Академія», 2009. 640 с.

11.Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: монографія. Київ: Кондор, 2013. 664 с.

Размещено на Allbest.ru

...