Роль інтеграційних процесів у розвитку туристських дестинацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інтеграційних процесів у розвитку туристських дестинацій

Щоголєва Інна Валентинівна

У статті здійснено обґрунтування ролі інтеграційних процесів у розвитку туристських дестинацій. Особливу увагу приділено кластерним утворенням, які ґрунтуються на об'єднанні конкуренції та кооперації та мають найбільший потенціал серед інтегрованих структур. Доведено доцільність інтеграції туристських підприємств у формі кластерного об'єднання як найбільш ефективної форми економічної взаємодії. Розглянуто переваги та недоліки кластерної моделі організації туристичного бізнесу в межах певної дестинації. Обгрунтовано роль інтеграційних процесів в розвитку туристських дестинацій, які виступають каталізатором підвищення ефективності функціонування дестинацій.

Теоретичні та методологічні засади формування та запровадження інтегрованих структур висвітлено в численних працях вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема таких, як М. Портер, Л. Лейпер, Р. Аккоф, Р. Коуз, Р. Фатхутдінов, Г. Уманців, Т. Момот, а також в туризмі: С. Скобкін, І. Школа, А. Саак, М. Мальська, М. Кабушкін, М. Рутинський, А. Зорін, Д. Ісмаєв, М. Біржаков, В. Квартальнов. Численні наукові доробки свідчать про зацікавленість науковців цією проблематикою. Однак, не зменшуючи важливості отриманих здобутків, вважаємо необхідним зазначити, що на теперішній час ще не сформовано єдиного комплексного підходу, який би дозволив системно розглядати проблеми інтеграційних процесів в туризмі та їх вплив на розвиток туристських дестинацій.

Туризм в Україні має всі можливості для перетворення в прибуткову галузь. В 2018 році в зведений бюджет України від підприємств туристичної галузі надійшло 4,2 млрд. гривень. Це в 2,5 рази більше, ніж роком раніше (1,7 млрд. грн. в 2017 році).

Діяльність підприємств індустрії туризму є складною за своїм характером, оскільки повинна враховувати потреби і вподобання споживачів, зміни у вимогах до якості туристських послуг, динаміку подорожей, що зумовлює застосування нових форм організації їх роботи та впровадження бізнес-інновацій. Саме тому інтеграційні процеси в туризмі стають більш актуальнішими і масштабнішими, а значить більш складними, що зумовлює необхідність їх дослідження, обґрунтування та методичного супроводження.

Метою статті є обґрунтування ролі інтеграційних процесів у розвитку туристських дестинацій. Реалізація мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкрити сутність інтеграційних процесів;

- проаналізувати переваги та недоліки інтеграції підприємств;

- розглянути сутність, типи та особливості туристської дестинації;

- обґрунтувати пріоритетність застосування кластерних структур.

У туризмі, як і в інших галузях, існують різні способи інтеграції - від поглинання конкурента до придбання його контрольного пакета акцій. В основі інтеграції лежить принцип об'єднання власності, ресурсів, сфер діяльності.

Інтеграційні процеси передбачають встановлення таких взаємостосунків між туристськими підприємствами, які забезпечують довгострокове зближення генеральної мети інтегруючого і інтегрованого підприємств і представляють організаціям такі переваги: зниження рівня невизначеності в постачанні й збуті; обмеження конкуренції; спрощення впровадження технологічних інновацій; зниження витрат.

Інтеграція підприємств зумовлює зміни в їх діяльності для реалізації спільних економічних інтересів і цілей. З одного боку, економічна інтеграція відкриває нові можливості та перспективи для суб'єктів підприємницької діяльності. З іншого боку, підприємства стають більш чуттєвими щодо впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, які будуть впливати на форми та зміст їх діяльності.

Узгодження економічних інтересів туристських підприємств можна досягти шляхом їх консолідації та створення інтегрованих структур. Вибір оптимальних механізмів взаємодії та застосування відповідних управлінських впливів стануть запорукою ефективних інтеграційних відносин між підприємствами та отримання конкурентних переваг для певної дестинації.

Поняття «туристична дестинація» було введено в науковий обіг датським вченим Н. Лейпером у 1979 році для позначення певної географічної території, що є привабливою для мандрівників [1]. Він визначив туристичну дестинацію найістотнішою компонентою системи туризму, яка одночасно формує й задовольняє туристичний попит. Подальші дослідження дозволили деталізувати це поняття, виділивши його складові елементи:

- регіон, що генерує потоки туристів;

- транзитний регіон (транзитний маршрут туристів, які від'їжджають або повертаються);

- регіон туристичної дестинації [2].

Європейська Комісія визначила туристську дестинацію для туристів як місце відвідування, у межах якого туристичний продукт виробляється одним чи декількома закладами або організаціями [3].

Туристська дестинація є однією з трьох складових туристичної системи, до складу якої входять, також, турист і туристські підприємства та організації.

Основними ознаками дестинації є: взаємодоповнення складових елементів, історико - культурна цінність, неподільність, використання як туристами, так і місцевим населенням. Модель туристської дестинації представлено на рис. 1.

Модель туристської дестинації

Виділяють три типи дестинацій. Великі столичні міста або міста, які прирівняні до них, відносяться до першого типу. Такі дестинації приваблюють туристів своїми пам'ятками та реалізують послуги пізнавального туризму. Розвинута інфраструктура дає суттєві можливості для організації бізнес-турів (конгреси, бізнес-туризм, семінари, виставки). Істотну роль грає туризм з метою відвідування знайомих і родичів, а також адміністративних центрів для вирішення завдань управління. Тому у великих містах існують історичні, адміністративні, торгові, бізнес-центри та рекреаційні зони.

Дестинації другого типу розподіляються на дві підгрупи:

- центри цілеспрямованого розвитку туризму села, міста, в яких зберігаються звичаї, історія, культура. Для залучення туристів готелі будують на невеликій відстані від цих міст і сіл;

- привабливі для туристів міста, що мають високий ступінь привабливості завдяки своїй історії, культурі, науці.

До третього типу відносять центри, які спеціально побудовані для туристів і передбачаються наявність не тільки інфра-, а й супраструктури [4].

Розвиток туризму, в цілому, залежить від етапів розвитку дестинацій та попиту в конкретний період часу, який є функцією спроможності дестинацій задовольняти потреби туристів та може змінюватись залежно від етапу її життєвого циклу. Основні галузі туризму характеризуються великими початковими капітальними витратами та дуже низькими граничними витратами [5]. Внаслідок цього, спостерігається стійкий процес інтеграції між секторами індустрії туризму.

Світова і вітчизняна практика свідчить про те, що кластерні структури мають найбільший потенціал серед інтегрованих структур. Ця специфічна форма бізнесу заснована на об'єднанні відносин конкуренції і кооперації, а також стратегій вертикальної і горизонтальної інтеграції. Кластери підвищують роль регіонів, створюють умови для залучення іноземних інвестицій, широкого кола підприємців, адміністрації та наукової громадськості до створення широкого спектру конкурентних переваг продукції, що випускається [6].

Як слушно зазначає М.В. Босовська [7], використання кластерних структур має як переваги так і суттєві недоліки. До переваг кластерної структури відносяться:

- господарська, юридична та фінансова незалежність учасників;

- добровільність участі;

- територіальне поєднання суб'єктів господарювання;

- можливість зменшення собівартості туристського продукту;

- збільшення частки ринку та мобілізація ресурсів;

- можливість участі учасників в інших об'єднаннях;

- розвиток ресурсного потенціалу дестинацій та інфраструктури регіонів;

- залучення до співпраці наукових закладів, органів місцевої влади;

- посилення конкурентних переваг.

Недоліками кластерної структури є те, що:

- співробітництво між учасниками відбувається тільки в межах договору;

- обмежена можливість спільних дій учасників;

- суттєвою є ймовірність конфлікту інтересів учасників;

- існує нагальна потреба у державній підтримці.

Ініціації інтеграційних процесів в певній туристській дестинації повинні передувати послідовні кроки, які дадуть змогу отримати інформацію для аналізу та подальшого прийняття рішення щодо доцільності інтеграції, зокрема: вивчення туристського потенціалу дестинації; визначення особливостей певної туристської дестинації; аналіз соціально - економічної ролі туристського кластеру для розвитку дестинації.

Аналіз наукових підходів до структурування процесів формування туристичного кластеру дозволяє інтерпретувати його як добровільне об'єднання туристичних суб'єктів, зацікавлених у спільній діяльності: туристичних операторів, туристичних агентств, готельних та ресторанних підприємств, розважальних, торгових, спортивно-рекреаційних, транспортних, екскурсійних організацій, обслуговуючих підприємств, фінансових організацій, науково-дослідних та навчальних закладів, місцевих органів влади, які співпрацюють на основі стратегічного партнерства і здатні позиціонувати себе як окреме утворення [8]. Кластерне об'єднання суб'єктів господарювання відбувається за географічною ознакою, тобто з дотриманням територіального принципу. Всі вони є зацікавленими сторонами на кінцевому ринку, що знаходяться під впливом глобалізації, комерціалізації, розвитку навичок, внутрішніх інвестицій, стартапів і розвитку торгівлі [9].

Концепція кластеру виходить за рамки концепції забезпечення чіткого ланцюга продажів та вдосконалення менеджменту, а стає все більш складною клієнтоорієнтованою системою [10].

Туристський продукт створюється і реалізується спільними зусиллями партнерів, які спеціалізуються на різних видах діяльності, але в межах єдиного технологічного процесу. За такого підходу туристський потенціал певного регіону набуває можливостей бути реалізованим максимально ефективно.

У період становлення сучасного економічного середовища України, виходу із кризового стану та глибоких ринкових трансформацій підприємствам доводиться докорінно змінювати принципи функціонування, адаптуватися до турбулентних умов зовнішнього середовища, що є першоосновою об'єднання, поглиблення стратегічного партнерства, консолідації зусиль підприємств та потребує формування узгодженої стратегії інтеграційного розвитку, яка забезпечить ефективність функціонування, конкурентні переваги, лідируючу ринкову позицію.

Розвиток інтеграційних процесів в межах територіально-галузевого об'єднання буде сприяти формуванню сталих конкурентних переваг дестинації, забезпечувати синергетичний ефект від співпраці. Але цей процес потребує визначення умов збалансованого розвитку дестинації, кількість учасників та впровадження відповідних бізнес-моделей.

Інтеграційні процеси потребують подальших досліджень, пов'язаних з їх нормативним обґрунтуванням, пошуком ефективних механізмів управління інтегрованими утвореннями та результативної взаємодії учасників як в межах туристської дестинації так і за її межами.

Список використаних джерел

1. Leiper N. Tourism management. 3rd ed. Sidney: Pearson Education Australia, 2004. 326 p.

2. Економіка туризму: теорія та практика: підручник / М.П. Мальська та ін. К.: Центр учбової літератури, 2014. 544 с.

3. Зорин А.И. Концептуальное дидактическое проектирование туристических дестинаций: учеб.-метод. пособ. М.: Советский спорт, 2012. 79 с.

4. Корж Н.В., Басюк Д. І. Управління туристичними дестинаціями: підручник. Вінниця: ПП «ТД Едельвейс і К», 2017. 322 с.

5. Кривицька Н.Ю., Командровська В. Є., Андрущенко В.В. Інтеграційні процеси підприємств України: визначення, види та напрями. Причорноморські економічні студії. 2017. Вип. 24. С. 131-134.

6. Босовська М.В. Інтеграційні процеси в туризмі: монографія. К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2015. 832 с.

7. Boiko M., Bosovska M., Vedmid N., Melnychenko S., Okhrimenko A. Development of the tourism cluster. Problems and Perspectives in Management. 2017. Vol. 1, Issue 4, P. 134-149.

8. Kachniewska М. Towards the Definition of a Tourism Cluster. Journal of entrepreneurship, management and innovation. 2013. Vol. 9, Issue 1. P. 33-56. URL: http://ssrn.com/abstract=2410446 (Last accessed: 10.09.2019).

9. Carrie A. Integrated clusters - the future basis of competition. International Journal of Agile Management Systems. 1999. Vol. 1 (1). Р. 45-50.

Размещено на Allbest.ru