Генезис понятійно-категоріального апарату досліджень інтеграційних процесів в аграрному секторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис понятійно-категоріального апарату досліджень інтеграційних процесів в аграрному секторі

Крутько М. А.

Анотація

У роботі пропонується науковий підхід до вивчення та генезису понятійного-категоріального апарату досліджень інтеграційних процесів в аграрному секторі. Зроблено спробу щодо узагальнення вичерпного трактування сутності інтеграції, агропромислової інтеграції, інтеграційних процесів узагалі, що стало одним із пріоритетних завдань у дослідженні. Виокремлено та узагальнено базові положення в теоретико-методологічному забезпеченні генезису наявних досліджень у частині інтеграційних процесів аграрного сектору. Встановлено, що теоретико-методологічне вивчення понятійно-категоріального апарату інтеграційних процесів в аграрному секторі набуває актуальності в частині його розуміння, сприйняття та подальшого впровадження в аграрному секторі. Напрацьований теоретичний базис може слугувати каталізатором розвитку інтеграційних процесів в аграрному секторі.

Ключові слова: генезис, інтеграційні процеси, аграрний сектор, економічна сутність інтеграції, понятійно-категоріальний апарат.

інтеграція категоріальний понятійний

Аграрний сектор економіки України сьогодні залишається одним із найпріоритетніших секторів. Завдяки повноцінному використанню його потужностей можливе стабільне становище продовольчої, соціально-економічної та господарської безпеки країни. Світовий досвід говорить, що можливість повноцінного використання ресурсного потенціалу призведе до економічної стабільності та перспективності системи господарювання в економічному просторі. Застосування новітніх технік і технологій дає господарюючим суб'єктам більші конкурентні переваги одних перед іншими. Не кожне підприємство може собі дозволити придбання інноваційних засобів, але кожне може скористатися сучасним майже, не затратним та дуже перспективним методом інтеграційних перетворень та взаємодії одних господарюючих суб'єктів з іншими і спільно використовувати надбання сучасної науки та техніки на кооперативних чи інших засадах. Віднести інтеграцію до категорії інноваційних методів можна за рахунок її економічної сутності та властивостей. Теоретико-мето- дологічне вивчення понятійно-категоріального апарату інтеграційних процесів в аграрному секторі набуває актуальності в частині його розуміння, сприйняття та подальшого впровадження в аграрному секторі.

У проведенні дослідження варто концентрувати увагу саме на трактуванні економічної сутності та суті інтеграційних процесів за рахунок деталізації та виокремлення таких базових положень понятійного апарату, адаптованого до свідомості сучасного керівника, господаря, власника. Усе вищевказане говорить про актуальність та перспективність проведення таких досліджень, що в кінцевому підсумку позитивно вплине на стан ділової активності та спроможності господарюючих суб'єктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питань генезису понятійно-категоріального апарату та виокремлення економічної сутності інтеграції, інтеграційних процесів та агропромислової інтеграції знайшли своє відображення в працях вітчизняних учених-економіс- тів серед яких: М.Й. Малік, П.Т. Саблук, В.Я. Амбросов, В.Г Андрійчук, Ю.О. Нестерчук та ін. Проблема трактування суті інтеграційних процесів для більш детального та продуктивного їх застосування залишається відкритою і потребує деяких узагальнень та уточнень.

Метою даної роботи є всебічне вивчення та генезис понятійного-категоріального апарату досліджень інтеграційних процесів в аграрному секторі. Вичерпне трактування сутності інтеграції, агропромислової інтеграції, інтеграційних процесів узагалі стає одним із пріоритетних завдань у дослідженні, а також виокремлення та узагальнення базових положень у теоретико-методологіч- ному забезпеченні генезису наявних досліджень у частині інтеграційних процесів аграрного сектору.

Результати дослідження. В умовах глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя для економіки України залишається актуальним питання виготовлення конкурентоспроможної продукції, яка відповідає міжнародним стандартам якості та забезпечує економічну безпеку держави [1]. «Останніми роками цей інтерес актуалізувала зростаюча роль агрохолдингів у національному аграрному секторі. І якщо теоретично визначається рівноправність усіх форм агробізнесу (великого, середнього, малого), то практичне сприйняття агрохолдингів із земельними банками в сотні тисяч гектарів спричинило гостру дискусію, предмет якої - раціональні пропорції названих форм агробізнесу з позицій економічної, екологічної і соціальної доцільності. Які перспективи аграрного виробництва? Хто повинен у ньому домінувати: сімейна ферма, що дає змогу зберегти сільське населення та його історичні традиції, або індустріалізовані агрогіганти, здатні забезпечити інноваційний прорив?» [2, с. 3-9]. Відповіді на ці питання може дати детальний аналіз інтеграційних зрушень і перетворень в аграрному секторі нашої країни.

Інтеграційні процеси в Україні продовжують набирати оберти, а отже, тут ще не напрацьовано того категорійного трактування, який дасть змогу оперувати встановленою категорією [3].

На думку В.В. Камінської, категорія інтеграції за своїм значенням тісно пов'язана із цілою низкою понять, що також значною мірою впливають на онтологію предметної галузі. Автор у своїй праці підтримує М.Р. Зайнуліну щодо заміни інтеграції поняттям системного підходу, де система розглядається як цілісне утворення, якому притаманні подані на рисунку властивості. Обмеженістю такого твердження є певна статичність, заснована на потребі чіткого встановлення меж і взаємозв'язків системи. Окрім того, інтеграція як процес вимагає наявність механізму реального об'єднання розрізнених елементів підприємства в єдину систему. Отже, система здебільшого фіксує об'єктну форму цілого, а інтеграція відбиває процес її отримання [4].

Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці. Інтеграційний процес характеризується: планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Унаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств; створення та вдосконалення міжнародної співпраці, щопоглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва; активізація ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами [4].

Вивчення інтеграційного процесу з погляду міжнародної співпраці та взаємодії дає можливість розглядати інтеграцію в глибшій площині з подальшою перспективністю адаптації для галузевих інтеграційних процесів позитивних властивостей, притаманних глобальним процесам взаємозв'язку.

Виокремлення в два блоки інтеграції-процесу та інте- грації-результату дає можливість провести наглядний спектральний аналіз взаємозалежності властивостей.

Порівнявши один з одним вертикальний та горизонтальний види інтеграції, слід визнати, що організація вертикально побудованих об'єднань на відмінну від горизонтальних формувань охоплює весь процес виробництва. При цьому досягається безперервність технологічного процесу на всіх етапах виробництва і збуту, наскрізний контроль над якістю продукції, підвищується ефективність виробництва [5].

У загальному вигляді інтеграцію (від лат. іП^гайо - відновлення, заповнення) вітчизняні та зарубіжні вчені- економісти трактують як логічне поняття, що означає стан пов'язаності окремих диференційованих систем і функцій системи, організму у цілому, а також процес, що

призводить до такого стану. На рівні ж окремих суб'єктів господарювання інтеграцію доцільно розглядати як коаліційне об'єднання діяльності деяких функцій підприємств за збереження ними юридичної та, частково, економічної самостійності [7].

Рис. 1. Триєдиний розгляд категорії «інтеграція»

Джерело: складено на основі [4]

Деякі науковці розкривають зміст інтеграції через вертикальну та горизонтальну інтеграційну взаємодію. Так, О.І. Табенська трактує вертикальну інтеграцію як бажання контролювати верхні поверхи виробничого ланцюжка для забезпечення збуту сільськогосподарської продукції, захисту від коливання цін на сировинних ринках і гнучкої реакції на запити споживачів. Вона вимагає значних інвестицій: це або концентрація капіталів за допомогою горизонтальної інтеграції кооперативів (злиття, створення партнерств і союзів), або залучення капіталів з інших джерел шляхом створення філій у формі акціонерного товариства (кооперативу в даному разі належить контрольний пакет акцій). Вертикальна інтеграція може бути здійснена шляхом будівництва переробних потужностей або придбання контрольного пакета акцій існуючих підприємств. Горизонтальна інтеграція - концентрація капіталу і створення єдиної стратегії кооперативних підприємств у даній галузі. На думку авторки, горизонтальна інтеграція може бути проведена шляхом злиття кооперативів, створення союзів або партнерств для скорочення витрат, більш раціонального використання потужностей і мобільності фінансових ресурсів, для виходу на споживчий ринок [1].

Агропромислова інтеграція - поєднання сільськогосподарського виробництва з переробною промисловістю та іншими галузями народного господарства. Коли йдеться про агропромислову інтеграцію в широкому сенсі, мають на увазі розвиток виробничих і економічних зв'язків між галузями та підприємствами агропромислового комплексу, які пов'язані між собою, технологічно й об'єктивно орієнтовані на поєднання їхніх матеріальних інтересів у процесі виробництва і реалізації кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини. Посилення таких зв'язків є закономірним явищем [4].

На думку Ю.О. Нестерчука, агропромислова інтеграція - цілеспрямований процес зближення інтересів, зміцнення виробничо-господарських зв'язків і відносин прямих та опосередкованих учасників агропромислового відтворювального процесу. До групи прямих учасників відтворення сільськогосподарської продукції належать юридичні та фізичні особи, які забезпечують технологічні процеси з виробництва сільськогосподарської продукції та сировини. До опосередкованих учасників віднесено підприємства, що виконують допоміжні та обслуговуючі функції, а також органи державного та господарського управління АПК [12].

Характерними ознаками агропромислової інтеграції сільськогосподарських підприємств та об'єднань є:

Тісне об'єднання в одному підприємстві сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості за отримання необхідних пропорцій в їхньому розвитку.

Більш високий рівень організації сільськогосподарського та промислового виробництва, що забезпечує раціональне використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості кінцевої продукції.

Поглиблена і стійка спеціалізація сільськогосподарського виробництва.

Наявність великих, технічно озброєних підприємств із переробки сільськогосподарської продукції [6].

У процесі інтеграції встановлюються взаємовідносини між елементами (підприємствами), які забезпечують довгострокову консолідацію (зближення) основних цілей підприємств, що інтегруються. При цьому відносини конкуренції замінюються варіантами співпраці - від слабкої взаємодії до прямого управління [8]. Обов'язковими ознаками інтегрованої структури є можлива її участь у системі вертикального обмеження з боку будь-якого підприємства, наявність організаційних і правових зв'язків між її учасниками (структурними елементами) [7].

На думку Ю.Р. Футало, економічна інтеграція - це не що інше, як об'єднання держав унаслідок обмеженості природних, трудових та фінансових ресурсів у тій чи іншій країні для створення товарів, що є конкурентоспроможними на цих ринках, та подолання кризових явищ у країнах, а саме зубожіння народів, безробіття, падіння курсу національних валют, що призводить до соціальних проблем у цих країнах. Доцільно підкреслити, що, говорячи про силу як вирішальний чинник інтеграції, тут ми маємо на увазі не армію, поліцію, зброю, а економічні та технічні чинники та адміністративні можливості, а також цінності, символи, ритуали, що має кожна з країн [9].

Серед переваг агропромислової інтеграції можна виділити такі [10]:

забезпечується єдиний процес виробництва, закупівлі, зберігання, переробки продукції;

створюються більш сприятливі умови для широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

досягається скорочення управлінського апарату;

створюються умови для поєднання інтересів усіх учасників АПК;

виникає можливість організації виробництва на основі ефективної економії всіх ресурсів;

забезпечується оптимальне поєднання територіального та галузевого управління.

Стримуючим чинником інтеграції сільськогосподарських виробників як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямі є відсутність достатніх ресурсів, які б дали їм змогу бути рівноправними партнерами об'єднань. Поліпшити цю ситуацію можна шляхом участі держави в даних процесах як гаранта майнових та фінансових внесків сільськогосподарських виробників. Окрім того, зважаючи на значний ризик діяльності в аграрній сфері, доцільним було б забезпечення страхових функцій із боку держави [11].

Інтегровані структури займають дедалі помітніше місце в аграрному секторі нашої країни. Однак окремі їхні форми розвиваються неоднаковими темпами. Виділяються за масштабами діяльності агрохолдингові структури, утворені в результаті вертикальної інтеграції, з доволі жорстким підпорядкуванням окремих суб'єктів господарювання керівному центру. Натомість недостатнім є розвиток обслуговуючої кооперації, партнерських форм інтеграції, агропродовольчих кластерів, спостерігається формалізм у функціонуванні багатьох асоціацій, створених за участю агровиробників [13].

Розвиток інтеграційних процесів в аграрній сфері України відбувався під впливом економічних, політичних, соціальних, ментальних трансформацій у суспільстві та в аграрній сфери зокрема. Цілком логічно, що ці перетворення віддзеркалювалися у взаємовідносинах між підприємствами аграрної сфери та інших галузей національної економіки, набували нового змісту та характерних особливостей у процесі виникнення і функціонування нових видів та форм інтегрованих аграрних формувань [14].

Висновки

У результаті проведеної роботи та детального вивчення сутності інтеграції, агропромислової інтеграції, інтеграційних процесів установлено певний теоретико-методологічний збіг загальної суті економічного явища. Ідентифікація даного збігу відбувається через призму основоположного значення та механізму реалізації інтеграційних процесів за рахунок взаємодії одного з іншим на взаємних умовах без заподіяння втрат для першого чи другого. Проведено докладний та детальний генезис базових категорій, які пропонуються в працях провідних учених-економістів. У результаті такого аналізу сформовано три основні пріоритетні напрями посилення процесів інтеграції в аграрному секторі економіки нашої країни: детальний аналіз сутності інтеграції; адап- тивність глобальних властивостей інтеграційних процесів для секторальних; позитивність наслідків запровадження механізмів агропромислової інтеграції для АПК.

Список використаних джерел

Табенська О.І. Сучасні інтеграційні процеси в агропромисловому комплексі України. Збірник наукових праць ВНАУ. Серія «Економічні науки». 2013. № 3(80). С. 273-282.

Пасхавер Б.Й., Молдаван Л.В., Шубравська О.В. Основні проблеми розвитку сільськогосподарського виробництва. Економіка АПК. 2012. № 9. С. 3-9.

Устенко С.В., Зінов'єва І.С. Інтеграція виробничо-промислових структур як шлях підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів. Формування ринкових відносин в Україні. 2008. № 7(86). С. 57-58.

Камінська В.В. Синергетична ідентифікація інтеграції : монографія / за заг. ред. Є.І. Ходаківського. Житомир, 2012. 204 с.

Бурковська А.В. Розвиток інтеграційних процесів як важлива умова формування ефективного ринку агарної продукції. Вісник аграрної науки Причорномор'я. 2005. № 4. С. 41.

Зіновчук В.В. Залучення інвестицій у сільськогосподарські кооперативи. Фінанси України. 1999. № 6. С. 70-78.

Гудзь Е.Е. Рыночная интеграция в аграрной сфере Украины: тенденции, возможности, угрозы. Никоновские чтения. 2010. № 15. С. 400-402.

Султанаєва Л. Интеграционные процессы в аграрном секторе экономики. Международный сельскохозяйственный журнал.№ 2. С. 12.

Футало Ю.Р. Дефініція інтеграції як чинник розвитку національної економіки. Науковий вісник Мукачівського державного університету. 2016. № 1(5). С. 76-80.

Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології. Київ : ІАЕ, 2002. 294 с.

Герелес А.В. Сутність агропромислової інтеграції, її організаційні форми та соціально-економічне значення. 2011. ШЬ: https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/2011/01/072.pdf (дата звернення: 27.05.2019).

Нестерчук Ю.О. Інтеграційні процеси в аграрно-промисловому виробництві : монографія. Умань : Сочінський, 2009. 372 с.

Размещено на Allbest.ru