Споживання домогосподарств в країнах Центральної та Східної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Споживання домогосподарств в країнах Центральної та Східної Європи

Городняк І.В.

Терендій А.Б.

Анотації

У статті визначено споживання домогосподарств як важливий показник розвитку економіки країни. Визначено сутність та особливості домогосподарств, а також структуру доходів та видатків домогосподарств. Окреслено країни, які належать до регіону Центрально-Східної Європи. Проаналізовано структуру споживчих видатків домогосподарств країн Центрально-Східної Європи та інших країн Європи. Окреслено питому вагу видатків на харчування у сукупних споживчих видатках домогосподарств в окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи. Здійснено аналіз динаміки зміни частки видатків на продукти харчування у загальних споживчих видатках домогосподарств окремих країн ЦСЄ. Визначено взаємозв'язок між рівнем доходів домогосподарств та часткою видатків на харчування в окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи.

Ключові слова: споживання, домогосподарство, доходи, видатки, споживчі видатки, сукупні споживчі видатки.

ПОТРЕБЛЕНИЕ ДОМОХОЗЯЙСТВ В СТРАНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ

Домашнє господарство виступає, з одного боку, основним суб'єктом економіки (група людей, що об'єднуються загальними завданнями, місцем проживання, бюджетом та сімейно-родинними зв'язками), а з іншого - одним із суб'єктів економіки, який забезпечує її ресурсами і використовує отримані за них доходи для придбання товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини [1].

Одним з вагомих соціально-економічних показників розвитку країни є структура доходів і видатків домогосподарств. Дохід домогосподарства становить загальна сума грошей, які отримала особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік) та включає: 1. Заробітну плату.

2. Дохід від власності: рента (плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена); дивіденди (це дохід, який отримує власник акцій; це частина прибутку акціонерного товариства). 3. Дохід від підприємницької діяльності та самозайнятості. 4. Державні трансферти (пенсії, допомога, стипендії тощо). 5. Дохід від продажу продукції та майна. 6. Грошові допомоги від родичів та інших осіб. 7. Дохід з інших джерел (спонсорство, спадок, повернені борги тощо).

Видатки домогосподарства - сукупність платежів, які здійснюються домогосподарством з метою забезпечення його життєдіяльності. Вони включають видатки на придбання продовольчих і непродовольчих товарів та оплату послуг, інвестиційні видатки, податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти. Основна частина видатків домогосподарств пов'язана з особистим споживанням.

О. Шаманська усі споживчі видатки домогосподарств пропонує поділяти на три основні категорії [2].

- видатки на товари щоденного вжитку (товари зі сподіваним терміном використання до трьох років: продукти харчування, переважна частина одягу, предмети особистої гігієни, канцтовари, пальне для автомобілів та ін.);

- видатки на товари тривалого користування (товари, очікуваний термін яких перевищує три роки: телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі та ін.);

- видатки на послуги (оплата житла та комунальних послуг, транспорту, юридичних, освітніх послуг та ін.).

У цій роботі ми проаналізуємо особливості споживання домогосподарств у країнах Центральної та Східної Європи. Регіон Центральної та Східної Європи почав трансформуватися з історико-географічного поняття у геополітичне утворення наприкінці 1989 року у зв'язку з послабленням комуністичних режимів у низці країн. Проте становлення східно-європейської регіональної ідентичності у формі "Соціалістичної співдружності" почало відбуватися вже наприкінці 40-х - у першій половині 50-х років ХХ ст. Нині регіон фактично оформився у геополітичному вимірі - регіон країн Центральної та Східної Європи, проте питання про те, які країни його формують, залишається відкритим: у міжнародній економічній практиці немає єдиної думки щодо того, які саме країни слід відносити до цього регіону.

Більшість експертів відносять до регіону ЦСЄ транзитивні економіки, що простягаються на схід до кордону з Німеччиною та на південь до кордону з Грецією. При цьому вважають за необхідне аналізувати 15 транзитивних економік регіону, три з яких належать до Східної Європи: Україна, Росія, Білорусія; п'ять - до країн Центральної Європи: Угорщина, Словаччина, Словенія, Чехія та Польща; три Прибалтійські країни: Латвія, Литва та Естонія; чотири країни Балканського регіону: Сербія, Хорватія, Румунія та Болгарія. Ця вибірка виключає країни з відносно малими економіками (номінальним ВВП, значення якого менше за 20 млрд. дол.) [3, с. 2].

Дослідник Ю. Мислюк зазначає, що серед наявних підходів можна виокремити вузьке і широке розуміння меж регіону. У вузькому розумінні регіон Центрально- Східної Європи обмежується лише 4 країнами: Польщею, Угорщиною, Чехією і Словаччиною. Як пояснює професор Університету м. Лейсестер (Велика Британія) Адріан Хюде-Прайс у своїй книзі "Міжнародна політика Східно- Центральної Європи", зазначені держави утворюють спільну регіональну ідентичність, яка виділяє їх від країн Західно-Центральної Європи (Німеччина та Австрія), колишніх членів СРСР (Росія, Україна, Білорусь, Молдова та Балтійські країни), країн Південно-Східної Європи та Балкан (Румунія, Болгарія, Молдова, Словенія, Сербія, Хорватія, Албанія, Греція). На думку автора, нові демократії Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини безперечно поділяють певні характеристики та проблеми з іншими постсоціалістичними країнами, але, незважаючи на це, вони формують особливу групу країн, що зумовлюється унікальністю їхньої культури та історії, проведенням успішних економічних та політичних реформ, особливо тісними відносинами із Заходом.

З 2004 р. регіон ЦСЄ інституційно включається в цей процес у результаті так званого "східного" етапу розширення Європейського Союзу. "Східна" п'ята хвиля розширення дала "зелене світло" на членство в ЄС таких країн, як Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, а також двом країнам з іншого географічного регіону, Середземномор'я: Мальті та Кіпру. Інтеграція в ЄС Болгарії та Румунії, що відбулася 1 січня 2007 р., також розглядається як складова частина п'ятої хвилі розширення. Таким чином, Європейський Союз виробив і реалізував нову модель інтеграції з регіональною специфікою - для простору ЦСЄ. Обіцянка розширення ЄС свого часу дала країнам Центрально-Східної Європи надію на зміну їхнього положення як периферійних країн. Членство в ЄС можна розглядати як "повернення до Європи". Це виражається в дискурсі, що підкреслює важливу емоційну рушійну силу прагнення країн Центральної та Східної Європи до інтеграції і зміцнення своєї ідентичності [4, с. 3].

Аналізуючи структуру споживчих видатків домогосподарств країн Європи, слід зазначити, що середній показник ЄС-28 щодо частки видатків на харчування протягом останніх двох десятиліть знаходиться в межах 12,0-12,5% від рівня загальних споживчих видатків (рис. 1).

Частка видатків на харчування у сукупних споживчих видатках домогосподарств країн Європи є різною в розвинутих західних країнах Європи та в країнах Центрально- Східної Європи. Частка видатків на харчування в розвинутих країнах Європи є значно меншою, ніж в країнах Центрально-Східної Європи.

Найменші видатки на харчування у споживчих видатках європейських країн у 2016 році були у західноєвропейських країнах, зокрема у Великобританії (8,1%), Ірландії (9,1%), Люксембурзі (9,4%) та Австрії (9,7%). У більшості західноєвропейських країн цей показник не перевищує 17,0%.

Серед аналізованих країн Центрально-Східної Європи найменше на харчування витрачали домогосподарства Мальти (12,3%), Кіпру (14,3%) та Словенії (14,8%). Дещо більша частка видатків на харчування домогосподарств наявна в Чехії (16,0%), Польщі (17,1%), Угорщині (17,7%), Словаччині (17,8%), Латвія (18,2%) та Болгарії (19,5%). Слід зазначити, що серед країн Центрально-Східної Європи є низка країн, в яких видатки на продукти харчування в структурі споживчих видатків домогосподарств становлять понад 20%. До таких країн належать Естонія (20,3%) та Литва (22,2%). Більше третини споживчих видатків домогосподарства витрачають на харчування в Росії (32,3%) та Білорусі (39,0%), більше половини - в Україні (53,4%).

Аналіз динаміки частки видатків на продукти харчування у загальних споживчих видатках домогосподарств окремих країн Центрально-Східної Європи, зокрема Чехії, Польщі, Болгарії, Росії, Білорусі та України, вказує на поступове скорочення такого роду видатків практично у всіх аналізованих країнах. Натомість, незважаючи на поступове скорочення видатків на продукти харчування, саме вітчизняні домогосподарства витрачають на харчування найбільше серед порівнюваних країн.

Рис. 1. Питома вага видатків на харчування у сукупних споживчих видатках домогосподарств в окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи у 2016 році, %

Джерело: сформовано на основі [5]

Рис. 2. Динаміки зміни частки видатків на продукти харчування у загальних споживчих видатках домогосподарств окремих країн ЦСЄ, %

Джерело: сформовано на основі [5]

Дещо меншими на харчування є видатки домогосподарств у Білорусі та Росії. Найнижчими та водночас досить стабільними є видатки домогосподарств на харчування в Чехії (рис. 2).

Видатки на харчування домогосподарств країн Центрально-Східної Європи є значно вищими, ніж у решти аналізованих європейських країн, незважаючи на значно нижчі доходи. Більш детальний аналіз доходів та видатків на харчування домогосподарств країн Центрально- Східної Європи вказує на те, що саме для вітчизняних домогосподарств характерна найбільша диспропорція між доходами та видатками на харчування, що дещо менше притаманна для домогосподарств Білорусі, Росії, Болгарії, Латвії та Литви. Серед аналізованих країн Центрально-Східної Європи найбільш оптимальне співвідношення характерне для Кіпру, Чехії, Словенії (рисунок 3).

Рис. 3. Взаємозв'язок між рівнем доходів домогосподарств та часткою видатків на харчування окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи у 2016 році

Джерело: сформовано на основі [5]

Серед західноєвропейських країн взаємозв'язок між рівнем доходів домогосподарств та часткою видатків на харчування є найкращим у Люксембурзі, Німеччині та Австрії.

Загалом відповідно до здійснених розрахунків спостерігається тісний обернений кореляційний зв'язок (К = - 0,9) між рівнем доходів домогосподарств та часткою їхніх видатків на харчування. Тобто чим заможнішими є домогосподарства, тим менше у структурі їхніх видатків становлять видатки на харчування [5].

Крім суттєвих відмінностей у рівні споживчих видатків на харчування в країнах Центрально-Східної Європи та західних європейських країн, є також досить помітна відмінність щодо інших груп споживчих видатків (рис. 4).

Рис. 4. Питома вага видатків на відпочинок і культуру у сукупних споживчих видатках в окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи у 2016 році, %

Джерело: сформовано на основі [5]

Аналізуючи видатки домогосподарств на культуру та відпочинок в країнах Центрально-Східної Європи, слід зазначити, що найнижчими вони є в Україні, а найвищими - в Словаччині та Мальті (рис. 5).

Рис. 5. Питома вага видатків на житло, воду, газ, електроенергію та паливо у сукупних споживчих

видатках в окремих країнах Центрально-Східної та Західної Європи у 2016 році, %

Джерело: сформовано на основі [5].

Серед західноєвропейських країн найменшими є видатки на культуру та відпочинок домогосподарств у Греції, а найвищими - у Швеції, Данії та Нідерландах (відповідно 11,0%, 10,9% та 10,8%).

Висновки

Аналіз структури споживання країн ЦСЄ та інших європейських країн вказує на те, що саме для домогосподарств країн ЦСЄ характерні високі видатки на продукти харчування за дещо нижчого рівня доходів. Частка видатків домогосподарств на харчування в країнах Центрально-Східної Європи є досить великою. Домогосподарства таких країн в середньому на харчування витрачають близько 20% усіх споживчих видатків.

Список використаних джерел