Металургійний комплекс України: загальна характеристика та сучасний стан розвитку

Рис. 2 Обсяги виробництва чавуну провідними країнами виробниками у 2017 році

Сьогодні розвиток вітчизняної металургії позначається не тільки на економічному становищі нашої держави, але й впливає на загальносвітові тенденції даного сегменту. Адже Україна входить до ТОР-10 країн виробників сталі та чавуну у світі (див. рис. 1, рис. 2). У 2007 році було досягнуто найкращих показників за часів незалежності щодо обсягів виробництва сталі - 29,0 млн. т., чавуну - 35,6 млн т.; готового прокату - 24,5 млн. т., труб - 2,8 млн. т., а найбільші обсяги виробництва напівфабрикатів було досягнуто лише у 2013 р., що становили 18,1 млн т. [7] Проте сьогодні відчутним є певне зменшення обсягів виробництва. Так, якщо у 2013 році Україна створювала 1,9% світової «сирої» сталі, то у 2017 році - лише 1,2%. Аналогічна ситуація прослідковується щодо обсягів виробництва чавуну. У 2013 році Україна створювала 2,5% світового чавуну, а у 2017 році лише 1,8%. Отже, позитивними рисами є те, що Україна займає одні з лідируючих позицій у світі у металургійному виробництві. До негативних слід віднести певний спад у розвитку металургійної промисловості, що спостерігається останнім часом, в той час як у світовому вимірі відчутною є тенденція навпаки до незначного збільшення. Наявна ситуація потребує значної уваги як з боку урядовців, так і металургів, адже збереження даної траєкторії руху може негативно позначитися на економіці країни в цілому.

Таблиця 1

Основні етапи розвитку металургійної промисловості України

В сучасних умовах на розвиток металургійного виробництва впливає ряд негативних чинників, що мають світовий масштаб, зокрема:

1. падіння попиту на вироби з металу, що все більше не витримують конкуренції з боку пластмас;

2. зменшення цін на металургійну сировину та готову продукцію, що стало підґрунтям для зростання конкуренції на зовнішніх ринках та зменшення доходів. Такі зміни пов'язані зі збільшенням обсягів виробничих потужностей у країнах Близького Сходу, Африки та особливо Китаю, що є лідером у металургійному виробництві [1; 4];

3. фінансові потрясіння;

4. зниження обсягів виробництва, що потрібно розглядати як ознаку глобального скорочення масштабів металургійного виробництва.

Одним з напрямів розвитку вітчизняної металургії є активізація виробництва високотехнологічної кінцевої продукції, що дасть можливість збільшити отримувану додану вартість та підвищить конкурентоспроможність.

Такі кроки дозволять зменшити спрямованість на виготовлення сировинної продукції, що, у свою чергу, активно спрямовується на експорт. Виробництво чавуну, сталі та іншої продукції первинного оброблення сталі становить понад 90% від усієї продукції металургійної галузі (див. табл. 2). За статистичними оцінками виробництво готових металевих виробів є незначним, що потребує уваги з боку держави. Адже наявність достатньої кількості сировини та кваліфікованого персоналу може стати підґрунтям для збільшення обсягу та асортименту готової металевої продукції, що дозволить створити додаткові робочі місця та збільшити надходження до державного бюджету.

Важливим показником, що характеризує стан розвитку металургійного комплексу України є обсяги експорту його продукції. Слід зазначити, що металургія завдяки потужному експортному потенціалу сприяє збільшенню валютних надходжень, що безпосередньо позначається на курсі іноземних валют та ситуації на валютному ринку в цілому. У структурі експорту товарів за 2018 рік металургійна промисловість посідає другу позицію, відповідно її частка становила 24,6% [3], тобто майже чверть вітчизняного експорту - це продукти металургії. Слід відмітити позитивні тенденції, адже в грошовому еквіваленті експорт продукції металургійного комплексу у 2018 році становив 11633,1 млн дол. США, що на 14,9% більше ніж у 2017 році (10124,6 млн дол. США) й серед усіх груп експортних товарів металургія має найбільше зростання. Проте, здебільшого воно зумовлено збільшенням частки експорту продукції з незначною доданою вартістю та низькою прибутковістю, а саме чавуну та залізної руди (див. табл. 3), що свідчить про використання вітчизняними металургійними підприємствами морально та фізично застарілої техніки та технології.

Окреслене вимагає значної уваги з боку держави, адже переорієнтація на виробництво кінцевої продукції та її збут на внутрішньому ринку й експорт готового прокату та напівфабрикатів буде мати позитивні здобутки.

Зокрема збільшиться частка валютних надходжень до країни, будуть створені нові робочі місця тощо й найголовніше Україна зможе позбутися статусу країни з експортно-сировинною спрямованістю. Одним зі шляхів вирішення даної проблеми може бути диверсифікація структури експорту металургії, якої можна досягти за рахунок збільшення частки технологічного експорту, але для цього необхідно частково переорієнтувати виробництво, активно проводити маркетингову роботу, що потребує збільшення інвестиційних надходжень у інноваційний розвиток металургії як за рахунок вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Отже, першочерговими питаннями, розв'язання яких дозволить створити належні умови для розвитку металургійного комплексу зокрема та національної економіки в цілому, мають стати забезпечення політико-економічної стабільності, неухильне верховенство права, припинення воєнних дій на сході країни, побудова якісної транспортно-логістичної інфраструктури та запровадження ефективного митно-тарифного регулювання.

Позитивними здобутками диверсифікації структури експорту для вітчизняних металургійних підприємств може стати розширення торгового асортименту та отримання більш стабільних результатів діяльності, підвищення конкурентоспроможності та мінімізація втрат в періоди криз та циклічних спадів, що дозволить знайти додаткові ресурси для подолання існуючих проблем розвитку. Проте, на думку Т.В. Горянської, ефективне впровадження диверсифікації потребує забезпечення наступних умов: «прагнення підприємств до саморозвитку, тобто зростання за рахунок нових профільних активів; прагнення забезпечити зростання прибутку за рахунок проникнення в нові, більш привабливі сфери або виходу з неприбуткових активів» [2, с. 139].

Таблиця 2

Структура виробництва металургійної продукції [6], млн. тонн

Таблиця 3

Структура експорту металургійної продукції [8

Аналізуючи становище вітчизняної металургії, слід зазначити, що вона потребує запровадження цілісної державної системи підтримки, яка має передбачати захист інтересів вітчизняних компаній на зовнішніх ринках, запровадження механізму пільгового кредитування експортерів, вирішення проблем щодо відшкодування ПДВ. Серед інших факторів, що негативно позначаються на експортних можливостях даної галузі, слід виділити:

- невисоку якість вітчизняної металургійної продукції, що не відповідає вимогам зарубіжних ринків та потребам іноземних покупців;

- призупинення діяльності частки металургійних підприємств, що розташовані в зоні ООС;

- несприятливу зовнішньоекономічну кон'юнктуру;

- збільшення частки китайської продукції на зовнішньому ринку, яка є більш дешевою, та посилення конкуренції з боку пластмасових замінників;

- посилення конкурентної боротьби на ринках Європи та Азії;

- зниження попиту на металургійну продукцію на Близькому Сході, що обумовлені політичною нестабільністю та можливим перерозподілом сфер політичного впливу.

Також необхідно відмітити, що вкрай негативно на становищі українських металургів на зовнішньому ринку позначилися введені США та ЄС митні обмеженні та дискримінаційні квоти, що були запроваджені у 2018 році, що стало основою штучного витіснення вітчизняних експортерів зі світових ринків металу.

Висновки

Аналіз сучасного стану розвитку металургійної промисловості засвідчив існування певних проблем, що привели до скорочення обсягів виробництва металургійної продукції. До головних причин, що негативно позначаються на металургійному комплексі України, вирішення яких дозволить відновити могутність вітчизняної металургії, слід віднести:

- відсутність інноваційних впроваджень в цілому та сучасних наукових пошуків в металургійній галузі при нераціональному використанні наявного науково-технічного потенціалу, що стало основою низьких темпів модернізації та інноваційної діяльності;

- зменшення частки іноземних інвестицій, що є наслідком несприятливого політико-економічного клімату в країні;

- використання морально та фізично застарілих основних виробничих фондів;

- недостатню увагу з боку держави до металургійного комплексу як однієї з провідних галузей народного господарства, що потребує не тільки окреслення стратегічних напрямів відновлення, але й належної фінансової підтримки;

- недостатній розвиток вітчизняного ринку металопродукції та зменшення купівельної спроможності українських споживачів, що є наслідком застійних тенденцій у металоспоживчих галузях;

- воєнний конфлікт на сході країни та розірвання усталених зв'язків з російськими споживачами та постачальниками;

- з одного боку зростання цін на сировину та енергоресурси й транспортування, а з другого боку зниження світових цін та скорочення світового попиту на продукцію металургійного виробництва, що привело до зменшення чистих прибутків металургійних підприємств;

- загострення екологічних проблем.

Список використаних джерел

1. Большаков В.І., Тубольцев Л.Г. Чорна металургія і національна безпека України. ВісникНАН України. 2014. С. 48-58.

2. Горянська Т.В. Конкурентні позиції експортоорієнтованих секторів економіки України. Економіка промисловості. 2012. № 1-2. С. 138-141.

3. Інфографіка щодо загальних підсумків експорту товарів і послуг України у 2018 році / Міністерство економіки та торгівлі України. URL: http://www.me.gov. ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=e3c3c882-4b68-4f23-8e25-388526eb71c3&tag=Tende ntsiiEksportuInfografika-eksport (дата звернення: 12.02.2019).

4. Козенков Д.Є., Цимбалюк О.В. Аналіз стану чорної металургії України: сучасні проблеми та шляхи розвитку. Ефективна економіка. 2013. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2225. (дата звернення: 07.10.2018).

5. Плавшуда К.В. Державне програмування розвитку металургійного комплексу України. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2013. N° 2 (13). С. 211-219.

6. Статистичний щорічник України за 2017 рік / Державна служба статистики України. URL: https://ukrstat.org/uk/druk/ publicat/kat_u/2018/ zb/11/zb_ seu2017_u.pdf (дата звернення: 18.07.2018 ).

7. Хаустов В., Вагнер В. З чого починалося і що маємо? Дзеркало тижня. 2019. Вип. 11. URL: https://dt.ua/promyshliennost/ metalurgiya-ukrayini-306344_.html (дата звернення: 23.04.2019).

8. Steel Statistical Yearbook. URL: https://www.worldsteel.org/steel-by-topic/statistics/steel-statistical-yearbook.html

Размещено на Allbest.ru