Неврегульовані міграційні потоки як чинник зниження трудового потенціалу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного авіаційного університету

Неврегульовані міграційні потоки як чинник зниження трудового потенціалу України

Смутчак Зінаїда Василівна

Постановка проблеми. Трудовий потенціал більшості регіонів України відзначається високою масовістю та інтенсивністю виїздів на роботу за кордон, проте оцінити чисельний склад зовнішніх трудових мігрантів з України практично неможливо, оскільки відсутня узагальнена інформаційна база з цього питання. А для належного управління міграційними процесами необхідна точна та оперативна інформація про обсяги та інтенсивність переміщень населення, структуру міграційних потоків, без якої неможливо оцінити вплив міграції на розвиток держави, спрогнозувати перспективи на майбутнє, розробити управлінські заходи та визначити необхідні для їх реалізації обсяги коштів. З метою збереження трудового потенціалу, в контексті регулювання ринку праці, враховуючи сучасні мінливі глобалізаційні тенденції, постає питання об'єктивної необхідності регулювання зовнішніх трудових потоків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасну теоретико-методологічну базу дослідження міграційних потоків населення становлять численні праці вітчизняних та зарубіжних вчених. В Україні питанням дослідження міграційних процесів присвячені праці А. Гайдуцького [13], К. Кононенка [9], М. Романюка [10], проблеми торгівлі людьми та нелегальної міграції розглянуті у дослідженнях А. Пунди [7], А. Топчія, Т. Шевченко [4] та інших вітчизняних дослідників. Вагомі дослідження з даної проблематики представлені іменами іноземних науковців, такими як Б. Андерсон, Б. Рогалі [3], С. Каслз П. [11], Сталкер [5] та багатьох інших. Зазначені науковці належним чином розкрили сутність явища міграції, її типологізацію, закономірності, чинники, специфіку та особливості прояву в різних економічних умовах.

Визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте залишаються недостатньо вивченими питання регулювання міграційних потоків (особливо незаконного характеру) через належну поінформованість з цієї проблеми.

Метою статті є дослідження проблеми зовнішніх трудових потоків, зокрема нелегальної міграції та торгівлі людьми, як чинника зниження трудового потенціалу України в умовах жорсткої демографічної та економічної кризи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Важливою передумовою економічного, соціального, політичного, інтелектуального, інноваційного розвитку України є її трудовий потенціал як обов'язкова складова базису сучасної демократичної, правової, незалежної держави. Сьогодні спостерігаються негативні тенденції поступового зниження трудового потенціалу нашої країни на тлі глибокої демографічної та економічної кризи, а також враховуючи військову агресію на Сході країни. Значний вплив на дані процеси справляють зовнішні міграційні переміщення, наслідком яких є зниження сукупних здібностей економічно активного населення, які використовуються в процесі трудової діяльності та обумовлюють формування внутрішнього валового продукту України. Такий вид міжнародної міграції, як нелегальна (незаконна або неврегульована) міграція, проблеми якої з кожним роком зростають, незважаючи на національні та міжнародні зусилля щодо її запобігання та протидії, належить до міграційних загроз національної безпеки будь -якої країни. Сьогодні вона набула нових масштабів і є загрозою національній безпеці не лише України, а й світовій спільноті в цілому. Нелегальна міграція стала невід'ємним елементом світових процесів в добу глобалізації, проблему визнано однією з найгостріших загроз безпеці країн Європейського Союзу.

Серед головних причин її виникнення і переведення у статус глобальної є: нерівномірність світового розвитку; розподіл країн світу на багатих та бідних; прагнення багатих країн закритися від міграційних потоків, що збільшує їх тіньовий складник. Інша причина - збройні конфлікти, які спричиняють потоки біженців і одночасне переселення мільйонів людей. Зростанню «міграційного тиску» також сприяє розвиток нелегальних схем переміщення людей і торгівлі ними. Водночас міграції та демографічні зміни навіть у благополучних країнах спроможні викликати суттєві зсуви у традиційних суспільних структурах, що призводить до зростання суспільного та політичного напруження. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми.

За оцінками, сформованими на основі результатів дослідження МОМ навесні 2015 р. [2] лише в 2012-2014 рр. при виїзді за кордон на роботу або з метою шлюбу від торгівлі людьми могли постраждати понад 40 тис. українців. У поєднанні з результатами досліджень, що були здійснені на замовлення МОМ до 2012 р., за період з 1991 р. понад 160 тис. українців постраждали від торгівлі людьми.

В умовах економічної кризи і падіння добробуту населення ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми зростають: 21% потенційних трудових мігрантів з України погодилися би заради роботи в іншій країні перетнути кордон нелегально, працювати під замком або віддати свій паспорт працедавцю. За даними аналогічного дослідження 2011 р. особи, схильні приймати сумнівні пропозиції працевлаштування за кордоном, становили 14% від загальної кількості потенційних трудових мігрантів [2].

Торгівля людьми включає в себе осіб, які постраждали від «примусових» шлюбів або яких було продано на ринку праці, наприклад на виробництва, сільськогосподарські плантації та принизливу хатню роботу. Важке економічне становище, відсутність знань про відповідальність за нелегальне перебування в країні або нелегальну працю робить трудових мігрантів уразливими для торговців людьми. Трудові мігранти так само потерпають від експлуатації [3].

Легалізація нелегальних мігрантів, яку в останні роки провели ряд країн ЄС, проблему не вирішила. На місця легалізованих робітників, новий статус яких дозволив їм знайти легальну та краще оплачувану роботу, прийшли нові мігранти. Фактор попиту на дешеву робочу силу залишається одним з основних аргументів вербувальників, які використовують його для переконання в можливості працевлаштування за кордоном [4].

Виокремлюють економічні, соціальні, психологічні, інформаційні та правові внутрішні передумови торгівлі людьми (рис. 1).

Рис. 1 Класифікація внутрішніх передумов торгівлі людьми складено за джерелом [7]

Сьогодні до міграційного трудового обміну залучено практично всі країни. Різниця в рівні життя й економічних можливостях у різних країнах - основна рушійна сила такої міграції [5]. За оцінками ООН та МОП, тільки легальних трудових мігрантів у світі налічується від 120 до 200 млн. осіб порівняно з 75 млн. у 1965 р. [6].

За даними МОМ, загальна кількість легальних і нелегальних мігрантів у світі становить на сьогодні понад 70 млн. осіб [7].

З 2012 р. на виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми» надається офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що передбачає надання такій особі державної допомоги (рис. 2).

Рис. 2 Офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми (вересень 2012 р. - червень 2016 р.) складено за джерелом [4].

Представництво МОМ в Україні надає допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми, з 2000 р. За період з січня 2000 р. по червень 2016 р. комплексну реінтеграційну допомогу отримали 12 186 постраждалих, зокрема юридичну, медичну, психологічну, фінансову, освітню та інші види допомоги в залежності від індивідуальних потреб (рис. 3).

Рис. 3 Чисельність жертв торгівлі людьми, яким надавалася допомога МОМ, осіб, 2000 р. - червень 2016 р. складено за джерелом [8]

Серед отримувачів допомоги переважають особи, які зазнали трудової експлуатації (понад 90%), майже половину становлять чоловіки. Більшість (52%) постраждалих осіб у 2015 р., як і протягом 2014 р., - молоді люди до 35-ти років; 73% постраждалих мають середню спеціальну або вищу освіту; 57% походять із обласних центрів (хоча до 2014 року більшість були із сільської місцевості), що відображає загальне погіршення економічної ситуації в Україні. 46% отримувачів допомоги у 2010- 2015 рр. постраждали від торгівлі людьми в Росії, 13% - у Польщі, 13% - в інших країнах ЄС, 11% - у Туреччині. Постраждалі в межах України становили 6%.

Нелегальна міграція становить загрозу національній безпеці будь -якої держави, оскільки вона спричиняє різке погіршення криміногенної ситуації у регіонах, де виникають слабко контрольовані зони з компактним проживанням мігрантів, у яких активного поширення набувають наркоманія та проституція, небезпечні інфекційні хвороби тощо. За відсутності законних джерел існування, нелегальні мігранти можуть вдаватися до створення етнічних кримінальних угрупувань. Крім того, збільшення притоку нелегальних мігрантів може спричинити сплеск ксенофобних настроїв серед певної частини місцевого населення та активність радикальних націоналістичних організацій. Нелегальна міграція часто тісно

пов'язана з різними видами злочинності, зокрема контрабандою зброї, наркотиків, торгівлею людьми, поширенням тероризму. Такий стан речей становить загрозу й вимагає відповідного реагування, зокрема посилення прикордонного режиму та значних витрат на зміцнення внутрішньої безпеки. Але повне подолання нелегальної міграції як протиправного явища є навряд чи можливим. За рівнем міграційного навантаження Україна посідає одне з провідних місць у Європі. Посиленню міграційних загроз сприяє неврегульованість прикордонного режиму України, передусім із РФ. Через своє географічне становище та завдяки прозорому кордону з Росією Україна вже протягом довгого часу виконує роль транзитної країни, через яку проходять шляхи доставки мігрантів із країн Азії до Західної та Центральної Європи. Крім того, завдяки щільному контролю на кордонах з ЄС і відсутності реального механізму повернення (реадмісії) затриманих осіб, Україна невпинно перетворюється у країну накопичення незаконних мігрантів. Фактично Україна стримує транзитні міграційні потоки в інтересах європейських країн, тому ця проблема виходить за національні межі нашої держави. Для світу, що глобалізується, державні кордони втрачають своє сакральне значення і відіграють здебільшого роль межі між територіями з різними внутрішньоправовими та митними режимами. З боку світової спільноти послаблюється увага до проблем територіальних претензій та правового урегулювання кордонів, хоча водночас для молодих незалежних держав питання недоторканості кордонів уявляється одним із ключових в утвердженні їх суверенітету. Зокрема, для України значимими викликами є територіальні претензії з боку радикальних політичних сил інших держав, незавершеність договірно - правового оформлення державних кордонів тощо. Неврегульованість питання кордонів держави має наслідком посилення загроз геополітичного та глобалізаційного типу. Так, незавершеність договірно-правового оформлення кордонів, нерозвиненість прикордонної інфраструктури залишають можливість для окремих держав здійснювати втручання у внутрішні справи України у прикордонних районах, підтримувати сепаратистські тенденції, заважають боротьбі зі злочинністю тощо. В економічній сфері це підвищує залежність національної економіки, сприяє відтоку матеріальних і фінансових ресурсів, контрабанді, неконтрольованому вивозу капіталу, стратегічної сировини тощо.

Подібним чином загрози посилюються і у військовій, правоохоронній, екологічній сферах. З метою вирішення проблем нелегальної міграції у багатьох країнах світу створена так звана третя захисна система. В США ці проблеми вирішує служба у справах імміграції та натуралізації; у низці європейських країн створені окремі поліцейські підрозділи по роботі з іноземцями. В Україні функції такої системи розпорошені між прикордонниками, міліцією, СБУ. Розширення ЄС супроводжується зміцненням візового і прикордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією. Разом з тим жорстокі прикордонні та візові режими не вирішують у повному обсязі проблему усунення нелегальної міграції [9]. Нагадаємо, що нелегальна міграція характеризується тим, що її суб'єкти залишають країни постійного проживання і проникають на території інших держав без офіційного дозволу.

Зауважимо, що незаконних мігрантів варто поділити на дві категорії: нелегальними мігрантами є люди, що в'їжджають та залишаються у країні, не маючи офіційного дозволу країни в'їзду [10; 11; 12]; а напівлегальні мігранти - це люди, що в'їжджають до якоїсь країни на законних підставах, за візою, але з різних обставин відмовляються покидати цю країну і залишаються в ній після завершення терміну, обумовленого в'їзною візою, або прибувають до якоїсь країни легально, а згодом влаштовуються на роботу, маючи при цьому туристичну візу [1; 12]. нелегальний міграція торгівля

Зазначене підтверджується статистичними даними, наданими Адміністрацією ДПСУ. Так, загальна кількість мігрантів, затриманих за спробу незаконного перетинання кордону, зменшилась у 1,7 рази (у 2016 році - 1040, у 2015 - 1819). Найбільше зменшення спостерігається на кордоні з Румунією - у 3,4 рази (у 2016 році - 46, 2015 - 158) та Угорщиною - у 2,2 рази (у 2016 році - 430, 2015 - 964). Особливістю нелегальної міграції є те, що вона може бути як формою міграції, так і її засобом. Тобто, в деяких випадках нелегальна міграція має кримінальний початок, пов'язаний з наркотиками, тероризмом, переправлянням та продажем вогнепальної зброї, торгівлею «живим товаром» (людьми) тощо, найчастіше вона здійснюється під виглядом туристичних поїздок. До 85% всіх трудових мігрантів виїжджають за кордон саме туристичними візами (переважно короткостроковими). При цьому, як правило, необхідні для цього документи не оформляються, а гарантії працевлаштування є вельми сумнівними. Але навіть така перспектива не лякає наших громадян, заради заробітку. Дослідження причин нелегальної трудової міграції українців показують наявність низки бюрократичних перепон як в Україні, так і в приймаючій країні. Також проблемою «туристичної» міграції є її пропагування з боку спеціалізованих організацій, для яких це основний вид бізнесу та значно великий дохід. Дані Інтерполу свідчать, що структури, які займаються подібними справами у всьому світі заробляють понад 30 млрд. дол. щорічно. Адже вартість доставки одного нелегалу коливається від 3 до 30 тис. дол. [13].

Загальновідомим також є той факт, що Україна знаходиться на перехресті шляхів «між Сходом і Заходом». Таке геополітичне положення значною мірою упродовж багатьох століть детермінувало історичні, культурницькі, духовні й політичні особливості розвитку нашої держави. Україна завдяки своєму вигідному територіальному положенню стала транзитною державою для потоку мігрантів у країни ЄС, адже у нашої країни є спільні сухопутні кордони з Румунією, Польщею, Словаччиною та Угорщиною, які простягаються на сотні кілометрів. Попри свою економічну вигоду розташування, Україна зручна і для нелегальної міграції, тобто незаконного переміщення поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю [14].

Останнім часом існує досить висока ймовірність використання малих літальних апаратів для переміщення мігрантів.

Спираючись на європейський досвід, державна міграційна політика повинна формуватися прозоро на основі суспільного діалогу, що дозволить забезпечити підтримку громадськості. Для створення ефективної політики в галузі міграції, законодавці повинні посилатися на точну та достовірну міграційну статистику, наукові дослідження, враховувати сучасний стан міграційних потоків. Національна міграційна політика повинна реалізовуватись на основі чітко скоординованої діяльності різних урядових структур, місцевої влади, соціальних партнерів, неурядових організацій.

Така політика, враховуючи демографічну ситуацію в Україні, має розглядатися як один із засобів протидії депопуляції, а відтак, бути спрямованою на: скорочення виїзду з України та сприяння поверненню мігрантів, які виїхали раніше; збільшення людських ресурсів держави шляхом заохочення імміграції з-за кордону; створення умов для ефективного використання праці тимчасових працівників з -за кордону в інтересах української економіки; захист прав та свобод мігрантів та запобігання незаконній міграції. Наявність актуальної, доречної та достовірної інформації про ринок праці (з розбивкою, щонайменше, за статтю та віком) також дуже важлива для підтримки науково обґрунтованого підходу до формування політики щодо кваліфікованих кадрів і зайнятості.

Слід зазначити, що наслідки міграції, спричинені недосконалістю розробленої міграційної політики, є суттєвими. Перш за все, приймаючі країни повинні інвестувати більше у розробку політики розумної міграції, інтеграції та запобіганню дискримінації. По - друге, співробітництво в розробці міграційної політики на двосторонньому або регіональному рівнях має бути обов'язковим. У цьому контексті країни повинні розглядати міграційну політику не тільки як інструмент подолання дефіциту на ринку праці, але і як інструмент глобального розвитку. З іншої точки зору, міграція позитивно впливає на розвиток країн походження мігрантів [15].

Висновки

Аналіз досвіду регулювання та управління трудовими міграціями у країнах з розвинутими ринковими відносинами, пізнання суті та багатогранності цих явищ, об'єктивно підводить до висновку, що основною його ознакою є регіоналізація управління міграційними процесами, що вимагає формування ефективного механізму територіальної самоорганізації та чіткої системи управління міграційним рухом населення. Світовою практикою набутий чималий досвід управління трудовим потенціалом в системі розвинутих ринкових відносин де питання зайнятості населення регулюються досконалим ринком праці, високою міграційною рухливістю населення. Зараз в нашій країні у зв'язку із жорсткою економічною кризою, спадом виробництва та високим рівнем безробіття зберігається невідповідність між кількісним і якісним складом наявної робочої сили і реальною потребою в ній окремих регіонів. Ось чому територіальне регулювання зовнішніх трудових потоків в умовах інтегрування до європейського простору стає в Україні об'єктивною необхідністю. Це докорінно змінює логіку системи регулювання та управління зовнішньою трудовою міграцією, дієвість якої в регіональному аспекті є дуже актуальною і необхідної на етапі євроінтеграції. Регулюючі заходи державних інституцій та регіональних органів управління мають забезпечити повагу з боку держави та реалізацію права громадян України на еміграцію, вільний вибір місця праці і проживання, в тому числі і виїзд на постійне місце проживання за кордоном, протидію нелегальній міграції, соціальний захист українських громадян за кордоном на основі системи міждержавних договорів та гуманне ставлення до біженців, що і зумовлює перспективи подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри (понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика). Енциклопедія / за ред. Римаренка Ю. І.. К.: Довіра, 1998. 912 с.

2. Топчій А. О., Шевченко Т. С. Висвітлення в засобах масової інформації проблеми торгівлі людьми: посіб. для журналістів. Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Координатор проектів в Україні. К.: Видавництво СПД Купріянова О. О., 2007. 157 с.

3. Stalker P. Workers withoun Frontiers. The Impact of Globalization on International Migration (США), 2000 р.

4. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті. / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. Київ, 2001 р., Кн. 1, ч. 1, С. 57.

5. Міжнародне безпекове середовище: виклики і загрози національній безпеці України / Б. О. Парахонський, Г. М. Яворська, О. О. Резнікова: / за ред. К. А. Кононенка. К.: НІСД, 2013. 56 с.

6. Романюк M. Міграційні процеси у Львівській області. Українські варіанти. 1997. № 2. С. 21-25.

7. Каслз С. Глобальные тенденции и проблемы. Международная миграция в начале ХХІ века: глобальные тенденции и проблемы.Международный журнал социальных наук. 2001. № 032. С. 27-42.

8. Окольски М. Региональные и локальные перспективы. Новые тенденции и основные проблемы в международной миграции: перспективы Центральной и Восточной Европы. Международный журнал социальных наук. 2001. № 032. С. 101-116.

9. Гайдуцький А. П. Масштаби трудової міграції українців за кордон. Економіка та держава. 2007. №8. С. 82-86.

10. Сисюк Л. П. Проблеми нелегальної міграції в Україні та в світі / Л. П. Сисюк, Л.

Анотація

У статті досліджено неврегульовані міграційні потоки як чинник зниження трудового потенціалу України. Особливу увагу приділено вивченню сучасних тенденцій прояву нелегальної міграції та торгівлі людьми. Авторами наведено класифікацію внутрішніх передумов торгівлі людьми та проведено аналіз статистичних даних аналіз статистичних даних постраждалих від торгівлі людьми громадян України. Доведено, ґрунтуючись на вивченні Європейського досвіду, необхідність формування прозорої міграційної політики на основі суспільного діалогу як підґрунтя ефективних позитивних змін у сфері міграції. Обґрунтовано наслідки міграції, спричинені недосконалістю розробленої міграційної політики. Запропоновано ряд заходів в рамках сучасної міграційної політики України, які дозволять не тільки мінімізувати негативні сторони міграційних процесів, але й використати їх позитивні наслідки.

Ключові слова: міграція, мігрант, нелегальна міграція, міждержавна міграція, міграційні загрози, державна міграційна політика, трудові ресурси, торгівля людьми

The article investigates irregular migration flows as a factor of reducing the labour potential of Ukraine. Particular attention is paid to the study of current trends in illegal migration and trafficking in human beings. The purpose of the article is to investigate the problem of external labour flows, in particular, illegal migration and human trafficking, as a factor in reducing the labour potential of Ukraine in the face of severe demographic and economic crisis.

Labour potential as an indispensable component of the basis of a modern democratic, rule of law, independent state is an important prerequisite for economic, social, political, intellectual and innovative development of Ukraine. Today, there are negative tendencies of gradual decline of our country's labour potential amid deep demographic and economic crisis, as well as taking into account military aggression in the East of the country. The authors analyzed the statistics of victims of trafficking in human beings in Ukraine. It is proved, based on the European experience, the need to formulate a transparent migratory policy on the basis of public dialogue as a basis for effective positive changes in the field of migration. The effects of migration caused by the imperfection of the developed migratory policy are substantiated. Territorial regulation of foreign labour relations in the context of integration into the European space is becoming an objective necessity in Ukraine.

This fundamentally changes the logic of the system of regulation and management of external labour migration, whose effectiveness in the regional aspect is very relevant and necessary at the stage of European integration. Because the unregulated issue of the state borders has the consequence of increasing threats of geopolitical and globalization type. Thus, the incompleteness of the legal framework of borders, the lack of development of border infrastructure leave the possibility for individual states to intervene in the internal affairs of Ukraine in border areas, maintain separatist tendencies, hinder the fight against crime, etc.

A number of measures have been proposed within the framework of contemporary migratory policy of Ukraine, which will allow not only to minimize the negative aspects of migration processes but also to use their positive consequences.

Key words: migration, migrant, illegal migration, interstate migration, migratory threats, state migratory policy, labour resources, trafficking in human beings.

Размещено на Allbest.ru