Перспективи розвитку регіональних кластерів в Україні

UKRAINE

Abstract. The advantages of the cluster approach to the development of the region are identified, which increases the competitiveness of both each participant and the association as a whole. Cluster Formation is justified for the effective economic activity of the region,

Key words: cluster, competitiveness, regional cluster, innovation, economic development, region.

конкурентоспроможність економічна діяльність кластер регіон

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Програму економічного і соціального розвитку проголошено одним із стратегічних пріоритетів для України [3,4]. Особливістю економічного середовища в Україні є те, що активність суб'єктів господарювання у сфері продукування нововведень залишається низькою, а дієвість механізмів активізації такої діяльності є неефективною.

Основними факторами, які спричиняють недостатній розвиток економічної активності в Україні, є:

- неефективний механізм стимулювання з боку держави науково- технологічної та інноваційної діяльності;

- послаблення зв'язку «наука-освіта-виробництво»;

- складнощі розвитку малого та середнього підприємництва.

Для більш ефективного розвитку економіки України нами пропонується використовувати кластерний підхід. В рамках економічної політики у регіонах України, розвиток кластерів стає одним із пріоритетних напрямків.

За словами С. Соколенко, кластер - це новий ефективний спосіб і система взаємодії, постійного ділового спілкування територіально і економічно споріднених учасників виробничого процесу для отримання підсумкового синергетичного комерційного результату [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання необхідності кластеризації економіки України розглядали в Кабінеті Міністрів України ще у 2003 році. Свідченням цього є Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. №1174 «Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки», в якій було передбачено формування технологічних кластерів, передусім, у найбільш наукоємних і високотехнологічних видах економічної діяльності, здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості, забезпечити оптимізацію регіональних, промислових комплексів та виробничих потужностей підприємств [3]. Тому обрана тема є актуальною.

Значний внесок у розвиток кластерної теорії зробили дослідження Скотта, Аміна і Тріфті, Харрісона, Маркузена, Асхайма (1988-2000 рр..). М. Енрайт(1990, 1996 рр..) пов'язав просторові кластери з теоріями бізнес- екстерналій, агломераційної економіки, трудових об'єднань і переливів знань [6]. Е. Бергманта Е. Фезер у монографії «Індустріальні І регіональні кластери» (1999 р.) визначили п'ять теоретичних концепцій, що підтримують кластерну теорію [6]:

1) зовнішньої економіки (вплив особливостей найближчого економічного простору);

2) інноваційного середовища (природа інновацій, рівень знань і кваліфікації персоналу);

3) кооперативної конкуренції (проблеми кооперування і конкуренції між елементами кластера);

4) міжфірмової конкуренції;

5) залежності шляху (вибір шляху розвитку залежно від чинників, не пов'язаних з поведінкою людей).

У підсумковій публікації щодо дискусії навколо теорії кластерів західні науковці виокремлюють основні сім ознак кластера [9]:

1) географічна концентрація;

2) спеціалізація;

3) множина діючих осіб;

4) конкуренція і кооперування;

5) критична маса (обсяг діяльності, за яким кластер стає стійким і впливовим);

6) життєвий цикл кластера;

7) сприйняття інновацій.

Мета статті. Метою статті є визначення сучасних підходів щодо використання переваг кластерного підходу до розвитку регіонів в Україні, визначення основних напрямків впровадження програми підтримки кластерів в державі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглянемо розвиток теорії економічних кластерів, яка набула свого розвитку в останні десятиріччя (із початку 90-х років XX ст.). Феномен кластера як об''єкта агломерації взаємопов'язаних підприємств на певній території відомий із часів ремісничого виробництва. Але ефект промислових кластерів почав виявлятися переважно в останній чверті XX ст. Сьогодні більшість науковців вважає, що регіони, на території яких формуються кластери, стають лідерами економічного розвитку і відображають конкурентоспроможність національних економік. Кластерна концепція тісно пов'язана із роботами М. Портери про індустріальні (TheCompetitiveAdvantageofNations, 1990) і регіональні кластери (OnCompetition, 1998) [7]. Проте сам М. Портер визнає, що свої ідеї він почерпнув із праць А. Маршалла про «концентрацію спеціалізованих галузей в окремих місцевостях» [8].

З англійської мови термін «cluster» переводиться як гроно, букет, щітка, або як група, скупчення, зосередження (наприклад, людей, предметів), або як бджолиний рій, буквально - «зростати разом». Кластер - це також, крім всього іншого, і математичний термін, що позначає фізично близьке розташування логічно пов'язаних об'єктів у межах однієї області. Подібне значення вкладається і в економічний зміст (визначення, поняття) цього слова [1]. Термін «кластер» має різні значення в економіці і різне смислове навантаження в різних куточках Європи. Кластери варіюють від невеликих мереж малих, середніх підприємств у обмежених географічних зонах до «мега-кластерів» у Данії або Фінляндії, які складають значну частину економіки» [8].

Класифікаційну характеристику кластерів можна представити за рядом

ознак:

- стадія розвитку (ембріональний, розвинений, зрілий);

- глибина кластера - основна змінна при оцінці стійкості (глибокий, мілкий, невизначеної глибини);

- динаміка зайнятості (зростаючий, зменшуваний, стабільний);

- значимість (географічна) або за територіальним поділом праці (регіональні, що створюються в межах одного регіону і орієнтуються на наявну географічну концентрацію взаємопов'язаних галузей, державні (національні), що включають наявні діючі підприємства, організації та установи, розташовані у різних регіонах країни з орієнтацією на експорт, міжнародні, що зазвичай створюються на основі використання дешевої робочої сили і природних ресурсів малорозвинених країн та імпорту технологій з розвинених країн);

- ступінь відкритості кластера (впливає на залучення в регіон додаткових ресурсів або функціонування кластера, що відбувається на використанні тільки своїх ресурсів);

- повнота використання первинного ресурсу (впливає на стійкість наявних сформованих груп кластерного спрямування: за меншої частки активного використання первинного ресурсу підвищується можливість його використання іншими підприємствами, які не входять у кластер, що зазвичай послаблює конкурентноздатністьсамого кластера);

- надійність каналів перерозподілу ресурсів (забезпечує стійкість логістичних потоків між підприємствами кластера);

- наявність державної підтримки провідної галузі кластера (здатність захисту інтересів наявного кластера, можливість одержання за рахунок взаємодії з державою додаткових конкурентних переваг);

- за галузевою належністю (міжгалузеві (таких більшість), які включають підприємства різних галузей, як традиційних, так і високотехнологічних, галузеві, коли всі члени кластера належать до однієї галузі);

- за структурою (кластери, які складаються насамперед з малих та середніх підприємств, що дає змогу поєднувати переваги наявного малосерійного виробництва з великомасштабним підходом);

- кластери, у яких великі компанії формують ядро, навколо якого групуються малі фірми); за рівнем взаємодії між членами кластера (кластери з вільними відносинами в асоціації, з регламентованими відносинами, діями між членами кластера, з несистемними відносинами);

- за характером зв'язків (виробничі, створені на базі промислових підприємств, які практично не підтримують відносин з наявними науково- дослідними організаціями, науково-технічні, які утворюються навколо університетів або включають їх до свого складу, у свою систему, змішані);

- за кількістю членів кластера (кластери, які складаються з невеликого числа (до 20 членів), кластери, які складаються із значного числа підприємств, організацій та установ (понад 20 членів);

- управління та географічне охоплення (макрокластери - групи взаємопов'язаних та взаємодіючих галузей, окремих сегментів у межах країни в цілому, мезокластери - взаємопов'язані галузеві групи підприємств у межах конкретного регіону, мікрокластери - представляють рівень міста);

- за міцністю (сильний - ефективна структура кластера, що відбиває найважливіші стадії виробничого циклу);

- висока, інтенсивна конкуренція та активна взаємодія між учасниками, що створюють стійкі конкурентні переваги (стійкий - структура кластера і взаємодія між наявними учасниками кластера, що стабільно розвиваються (однак у даний момент не накопичена "критична маса" виробничого, індустріального потенціалу для одержання значних переваг від агломерації, значного прибутку, різноманітних надходжень, доходу), а також взаємодія всередині кластера;

- потенційний - фрагментована структура кластера, що динамічно рухається вперед; при створенні сприятливого ділового середовища кластер починає інтенсивно розвиватися; латентний - існування окремих, незалежних кластерних структур, нестача стабільних, стійких комунікативних взаємозв'язків між учасниками кластера) [8].

До головних проблем, ефективності використання програм розвитку кластерів в Україні, слід віднести:

- відсутність достатнього інформаційного забезпечення створення та функціонування кластерів;

- недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств в об'єднанні у великі виробничі системи;

- невеликий досвід функціонування кластерів в Україні;

- відсутність інвесторів у зв'язку з інвестиційної непривабливістю регіонів;

- відсутність ефективної методологічної та правової бази, яка забезпечує застосування кластерних технологій;

- відсутність консолідуючого органу в сфері кластерної політики [5].

Висновки