Ведення управління інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський інститут інтелектуальної власності та права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Контрольна робота

Дисципліна: «Економіка інтелектуальної власності»

Київ 2020

Зміст

1. Роль не державних інституцій в системі захисту прав інтелектуальної власності

2. Організація роботи з управління інтелектуальною власністю на підприємстві

Виснок

Список джерел

1. Роль не державних інституцій в системі захисту прав інтелектуальної власності

Поряд з державними органами в системі охорони промислової власності є і недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності:

Всеукраїнська асоціація патентних повірених;

Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (СТРК); Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АГРРІ).

Важливу роль у функціонуванні системи органів регулювання інтелектуальної власності відіграє інститут патентних повірених -- представників у справах інтелектуальної власності, які є незалежними та діють на підставі Положення про представників у справах інтелектуальної власності. Патентні повірені надають фізичним і юридичним особам послуги, пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності, представляють їхні інтереси перед Державним департаментом інтелектуальної власності та установами, що належать до сфери його управління, судовими органами, кредитними установами, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

2. Організація роботи з управління інтелектуальною власністю на підприємстві

Виникнення нових підходів до технологічного процесу, зокрема раціонального використання нематеріальних ресурсів, а також підвищення освітнього рівня управлінців за останні десятиліття призвели до того, що впровадження управління інтелектуальною власністю на підприємствах є необхідною передумовою їхньої успішної роботи в ринкових умовах господарювання.

Інтелектуальний потенціал об'єктів інтелектуальної власності найчастіше не знаходить свого застосування, насамперед, через те, що самі творці не вміють правильно визначити форму використання створеного нововведення, вибрати сферу його застосування і коло потенційних споживачів. Успішна реалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності є можливою лише при професійному управлінні інтелектуальною власністю підприємств (організацій, установ).

Ведення управління інтелектуальної власності на підприємстві сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, що призводить до отримання максимальних прибутків при мінімальних витратах.

Без грамотної організації управління інтелектуальною власністю підприємство не здатне ефективно оновлювати свою техніку і технологію, не може успішно розвиватися, і не стане конкурентоспроможним.

Управління інтелектуальною власністю - це інтегрована система підготовки та забезпечення різних рівнів управління відповідним чином інформацією для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень щодо об'єктів інтелектуальної власності. Це важливий інструмент, покликаний забезпечити координацію, взаємодію та взаємоузгодженість окремих елементів управління для досягнення стратегічних цілей підприємства та його ефективної діяльності.

Основу управління об'єктами інтелектуальної власності на підприємстві складають:

* облік, систематизація та аналіз використання об'єктів інтелектуальної власності;

* визначення домінуючого об'єкта в перспективному плануванні діяльності підприємства (організацій, установ);

* здійснення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності;

* визначення об'єктів інтелектуальної власності, пропонованих до реалізації та їхня комерціалізація;

* оцінка об'єктів інтелектуальної власності;

* припинення порушень виключних прав.

Важливим прийомом комерційного використання винаходів є регулярний перегляд власних розробок і технологій, які не використовуються у власному виробництві, або ж є вторинним продуктом основного проекту, але становлять значний інтерес для інших підприємств. їхній продаж не вимагає ні додаткових капіталовкладень, ні будь-яких інших істотних витрат, однак може принести значний прибуток.

Головним і основним елементом управління нематеріальними активами є обов'язкова інвентаризація об'єктів інтелектуальної власності, яку проводить правоволоділець для наведення та підтримки порядку обліку наявних об'єктів. Виявлення із наступним відображенням у бухгалтерському обліку найбільш важливих, з погляду цілей підприємства, нематеріальних активів є можливим тільки за допомогою проведення процедур інвентаризації нематеріальних активів і технологічного аудита.

У процесі інвентаризації здійснюється перевірка відповідності облікових одиниць із наявними власними і придбаними об'єктами інтелектуальної власності, а також перевірка документів, які засвідчують права на дані об'єкти, а також дійсність і законність виникнення та здійснення цих прав. інтелектуальний власність інвентаризація актив

Процес інвентаризації прав має бути ретельно продуманим і запроваджуватися безперервно, однак ступінь його застосування залежатиме від конкретного підприємства. Для окремих організацій адекватною є щоквартальна перевірка, для інших вона може бути щорічною. Деякі підприємства потребують процедури, яка будується на системі звітування про важливі технічні новації в міру їх виникнення.

Результатом інвентаризації буде те, що керівництво підприємства матиме правильне та всебічне уявлення про інтелектуальну власність у їхньому' бізнесі, пов'язані з ним юридичні права і якнайточніше - як інтелектуальна власність застосовується для забезпечення щоденної діяльності та управління підприємством. Така інформація конче необхідна для ефективного управління інтелектуальною власністю і є життєво важливою частиною управління ризиками та виконанням узятих на себе фінансових й інших зобов'язань.

Менеджерам важливо відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність, від непотрібної, з одного боку, та корисну інтелектуальну власність від усієї власності підприємства - з іншого. Отримання такої інформації потребує оцінки економічної ефективності об'єктів інтелектуальної власності підприємства, яка дає можливість:

* дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності:

* оцінити розмір грошових потоків, які здатні генерувати ці об'єкти при використанні Їх у власному виробництві;

* визначити ціну, за якою можна продати (уступити) права на об'єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором.

Відмова від економічно неефективних об'єктів права інтелектуальної власності може суттєво заощадити кошти. Але передчасна відмова може бути ризикованою з огляду на те, що в майбутньому цей об'єкт права міг би принести значний прибуток. І це є також частиною стратегічного управління інтелектуальною власністю.

Успішний бізнес розпочинається з прогнозування майбутнього конкурентного продукту на ринку, тому від самого початку слід визначати, які саме об'єкти права необхідно створити та/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність товарів або послуг, що, відповідно, вироблятимуться чи надаватимуться за його участі. Тобто, відбувається процес формування портфеля об'єктів інтелектуальної власності

Для різних підприємств "портфель" інтелектуальної власності є різним. Для одних - це фірмове найменування й, можливо, деякі прості ноу- хау. Для інших бізнес визначають комплексні технології, до складу яких входять десятки, навіть сотні об'єктів права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування тощо. При формуванні портфелю інтелектуальної власності слід брати до уваги, що з часом змінюється як ринок, так і товар конкурентів. Ці обставини значно заважають прогнозуванню об'єктів права інтелектуальної власності, на які є попит.

Необхідно не тільки ідентифікувати наявну інтелектуальну власність, але й виявляти, кому належать права на неї, чи є портфель інтелектуальної власності достатнім, щоб забезпечити патентну чистоту продукту, що його використовує підприємство. Небезпечним для керівників є випуск на ринок нового товару, який порушує права інших правовласників, оскільки судові процеси здатні привести до великих, а інколи до незворотних фінансових і моральних втрат.

Управління інтелектуальною власністю, взяте на озброєння окремим підприємством, обов'язково має передбачати правила поведінки стосовно відносин із порушниками прав та план витрат на розв'язання спорів щодо прав інтелектуальної власності шляхом переговорів, позову до порушника прав або використання альтернативних процедур урегулювання спорів.

Процес управління інтелектуальною власністю потребує вимірювання його ефективності на основі розроблення відповідних критеріїв. Для цього ще до початку запровадження процедури управління інтелектуальною власністю необхідно встановити деякі відправні точки, а саме:

* витрати на підтримання портфелю інтелектуальної власності та заздалегідь пов'язаних із нею юридичних прав;

* результати інвентаризації прав на об'єкти права інтелектуальної власності на підприємстві;

* оцінки рівня знань з питань інтелектуальної власності в менеджерів;

* розуміння персоналом ролі інтелектуальної власності в створенні конкурентоспроможних товарів і послуг;

* інформація про склад портфелю інтелектуальної власності в конкурентів або про ті об'єкти права інтелектуальної власності, завдяки яким отримують доходи.

Періодична оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності підприємства є інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю.

Виснок

При написанні контрольної роботі булі розглянуті питання, що до недержавних інституцій в Україні, їх роль в інтелектуальній власності. Я дійшла висновку що патентні повірені, спілки патентно повірених та організації з надання послуг в цій сфері -є важливою ланкою в сучасній системі захисту прав інтелектуальної власності Патентні повірені надають фізичним і юридичним особам послуги, пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності, представляють їхні інтереси перед Державним департаментом інтелектуальної власності та установами, що належать до сфери його управління, судовими органами, кредитними установами, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Список джерел

1. Бутнік-Сіверський О.Б., д.е.н., професор, зав. відділом еконо-міко-правових проблем інтелектуальної власності НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України. Економіка інтелектуальної власності. Конспект лекцій для студентів спеціалістів 7.000002 "Інтелектуальна власність". - К.:

2. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю. Монографія. - К.: Концерн Вид. дім «Ін Юре», 2004.

Размещено на Allbest.ru