Вплив теорії асиметрії інформації на взаємодію державного регулятора з банківським сектором

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив теорії асиметрії інформації на взаємодію державного регулятора з банківським сектором

Г.О. Кришталь

В умовах сьогодення все більший вплив на розвиток економіки мають тенденції глобалізації та турбулентності на світових фінансових і сировинних ринках, що позначається на зовнішньому і внутрішньому середовищі взаємодії суб'єктів державного регулятора, банківського і реального секторів економіки, що спонукає до висвітлення даної проблематики в статті. Зростаюча невизначеність з кожним днем змушує як банки, так і підприємства оцінювати ризики, як ймовірність зміни початкових умов взаємодії під впливом тих чи інших факторів. При ініціюванні взаємодії, суб'єкти державного регулятора, банківського і реального секторів економіки спочатку задаються протилежними цілями: продавцеві потрібно дорожче продати ресурси і отримати максимальний прибуток, а покупцеві -- дешевше купити ресурси і мінімізувати свої витрати.

При цьому питання вартості банківських ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки рівень рентабельності підприємств в окремих галузях обробної промисловості залишається порівняно низьким в умовах посткризового подорожчання ресурсів внаслідок введення обмежень по зовнішніх запозиченнях для банків, зниження індивідуальних рейтингів банків, збереження значної частини внутрішніх заощаджень.

Вступ. Дослідження взаємодії державного регулятора, банківського та реального секторів економіки, визнаного нами в якості динамічного системного процесу, поряд з ендогенними і екзогенними факторами, вимагає аналізу факторів невизначеності, що впливають на траєкторію руху або спрямованості взаємодії, як системи. Аналіз джерел літератури, в яких розглядається поняття «невизначеність» по відношенню до економічної системи, свідчить про багатоваріантність тлумачення даного терміну: в одних -- це міра інформації (повна або часткова відсутність інформації); в інших -- неоднозначність реалізації подій, породжувана факторами невідомої природи; по-третє,-- можливість вибору альтернатив і множинність даного вибору тощо.

Асиметрія інформації вперше досліджена в працях Дж. Акерлофа, Дж. Стігліца, що має на увазі положення, при якому один суб'єкт ринку володіє більш важливою або більш повною інформацією, ніж його контрагент [6],допомагає пояснити причини суперечливої поведінки державного регулятора, суб'єктів банківського і реального секторів економіки, але лише фрагментарно. Однак, відповіді на питання: «які глибинні витоки асиметричного характеру взаємодії державного регулятора, банківського та реального секторів економіки?» і «як асиметрія відбивається на елементах системи взаємодії?», вона не надає.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У загальній теорії управління банківського сектора держаним регулятором існує значний науковий доробок таких зарубіжних і вітчизняних вчених зі сфери фінансового менеджменту, банківської справи та теорії прийняття управлінських рішень, як В. Базилевич, К. Базилевич, I. Балабанов, В. Вітлінський, I. Волошин, В. Гранатуров, Л. Примостка, П. Роуз, Дж. Синки. З огляду на значимість існуючих наукових розробок вчених з різних аспектів функціонування системи державного регулювання банківського сектору, варто відзначити, що на сьогоднішній день практично відсутні дослідження щодо взаємозв'язку державного регулятора, економічного, банківського та соціального сектора та впливу такого зовнішнього чинника на синергію даних секторів, як асиметрія інформації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Недостатньо розробленими залишаються питання впливу теорії асиметрії інформації в системі взаємодії «банк -- державний регулятор», «банк-економічний сектор» та «банк - соціальний сектор», як в теоретичному, так і методично-практичному аспектах.

Мета статті полягає у визначенні впливу теорії асиметрії інформації на організацію ефективного механізму взаємодії державного регулятора з банківським сектор.

Останнім часом широкого поширення в економічній літературі отримали дослідження, в основі яких лежить гіпотеза посилення асиметрії у взаємодії секторів. Такі вчені, як М. Бінсвангер, Дж. Стігліц, К. Цинн, X. Мінскі, Е. Альтфатер, Б. Манкопф і інші відзначають в своїх працях негативний вплив банківського і реального секторів один на одного і трактують динаміку взаємодії між ними, як негативну [2, 3], приводячи в приклад розриви існуючих зв'язків.

При цьому, в якості передумов виділяється більш високий темп зростання банківських операцій і здатність банківського сектора відхилятися від традиційного ринкового фінансування реального сектора шляхом стрімкого освоєння спекулятивних фінансових технологій, що забезпечують більш високу прибутковість [8]. Метою статті є дослідження зв'язку між державним регулятором та банківським сектором економіки та аналіз впливу на даний взаємозв'язок такого побічного фактору, як асиметрія інформації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зростаюча невизначеність з кожним днем змушує як банки, так і підприємства оцінювати ризики, як ймовірність зміни початкових умов взаємодії під впливом тих чи інших факторів. Домінуючою стороною в цьому питанні є банківський сектор, суб'єкти якого мають великий досвід застосування методів управління ризиками на фоні діючих регулятивних заходів, що, безумовно, видозмінює початкові умови взаємодії і стає таким собі джерелом прояви асиметрії у взаємодії сторін, як наслідок незгоди суб'єктів економіки зі зміненими умовами взаємодії.

Разом з тим, властивість асиметричності, притаманна процесу взаємодії, бере свій початок не тільки на проміжному етапі узгодження умов між суб'єктами взаємодії, але і на етапі його ініціації і проявляється на всіх наступних етапах процесу взаємодії, формуючи систему елементів асиметрії взаємодії:

-- суб'єкти державного регулятора, банківського і реального секторів економіки, вступаючи у взаємодію з самого початку керуються протилежними цілями, зумовленими генезисом їх розвитку та роллю продавців і покупців ресурсів (асиметрія цілей);

-- прагнення надати банківським продуктам і послугам привабливість (маркетингова стратегія) з боку банків, і бажання створити позитивний образ для забезпечення доступу до фінансування (підвищення інвестиційної привабливості) з боку підприємств, призводять до спотворення наданої інформації або приховування тієї, що відповідає дійсності (асиметрія інформації);

-- специфіка функціонування суб'єктів секторів, особливості управління та регулювання їх діяльності, різні темпи впровадження інновацій в секторах, зміни ринкової кон'юнктури, підвищення ризиків, заходів регулювання, що коректують поведінку сторін в умовах різних стадій економічного циклу та ін.-- обумовлюють відхилення поведінки суб'єктів від спочатку заданої траєкторії взаємодії (асиметрія дій);

-- зростання (або зниження) якості активів, зростання (або зниження) простроченої заборгованості, наявність (або відсутність) галузевих і регіональних диспропорцій, підвищення (або падіння) обсягів виробництва, прискорення (або уповільнення) темпів економічного зростання -- є проявом позитивних (або негативних) результатів (або ефектів) взаємодії, характер яких для суб'єктів може бути неоднаковим (асиметрія результатів).

При ініціюванні взаємодії суб'єкти державного регулятора, банківського і реального секторів економіки спочатку задаються протилежними цілями: продавцеві потрібно дорожче продати ресурси і отримати максимальний прибуток, а покупцеві -- дешевше купити ресурси і мінімізувати свої витрати.

При цьому питання вартості банківських ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки рівень рентабельності підприємств в окремих галузях обробної промисловості залишається порівняно низьким в умовах посткризового подорожчання ресурсів внаслідок введення обмежень по зовнішніх запозиченнях для банків, зниження індивідуальних рейтингів банків, збереження значної частини внутрішніх заощаджень.

Найбільш висока рентабельність властива галузям нафтовидобувного сектора, в той час, як рентабельність в окремих галузях обробної промисловості може мати порівняно низьке значення.

Асиметрія цілей може посилюватися і згладжуватися внаслідок активної позиції держави в питанні забезпечення доступу реального сектора до банківських ресурсів. Так, наприклад, жорсткість внаслідок фінансової кризи 2008р. пруденційних нормативів Національним банком України щодо структури джерел фондування (залучення зовнішніх ресурсів не повинно перевищувати 30% від загального обсягу залучених коштів) орієнтувало банки на мобілізацію заощаджень переважно всередині країни.

При цьому головною мотивацією в залученні внутрішніх заощаджень стало підвищення ставки винагороди за депозитами, а це поряд з необхідністю підтримки рівня процентної банківської маржі, яка коливається в діапазоні від 4% до 7%, не сприяє зниженню ставок за кредитами і розширенню доступу до них підприємств реального сектора [5].

Крім того, в світлі оптимального вирішення даної проблеми, банки виходять із ситуації шляхом встановлення додаткового, прихованого виду процентної ставки, яка отримала назву «ефективної», що включає всі витрати по організації процесу кредитування і перевищує розмір офіційно встановленої ставки по кредиту в рази [4]. Прикладом згладжування асиметрії цілей може служити реалізація державою програм субсидування процентних ставок, з метою забезпечення доступності банківських ресурсів для підприємств реального сектора. Іноді обсяги субсидій ініційованого державою в період посткризової підтримки взаємодії державного регулятора, банківського та реального секторів економіки, може доходити до 50% від розміру ринкової процентної ставки.

Асиметрія інформації, як було зазначено вище, є проміжною ланкою в ланцюжку асиметрії взаємодії, витоки якої походять з асиметрії цілей взаємодіючих суб'єктів. При цьому в сучасних умовах, на наш погляд, проявляється взаємний характер обміну асиметричною інформацією -- сторони з усією відповідальністю обмінюються вигідною інформацією.

Інші причини впливу асиметрії інформації на процес взаємодії державного регулятора, банківського та реального секторів економіки полягають в тому, що потенційні учасники взаємодії мають в наявності велику кількість інформації, розібратися в якій при обмеженій кількості коштів і часу, а також відсутності компетентних кадрів, не представляється можливим, що також може загрожувати прийняттям кожним з учасників неправильного рішення і подальшої нераціональної поведінки на основі неповної або недостовірної інформації [6, 8].

Крім того, якщо врахувати, що попит з боку підприємств на довгострокові джерела фінансування інвестицій в сучасних умовах розвитку економіки істотно зріс (необхідність модернізації застарілих виробництв, їх технічне переозброєння, нове будівництво об'єктів промисловості та інфраструктури), то збільшується потреба суб'єктів банківського сектора в отриманні даних стратегічного характеру, на основі яких можна більш точно визначити майбутнє як суб'єкта, так і галузі або регіону, в якій він функціонує.

Прагнення державного регулятора, суб'єктів банківського і реального секторів економіки знизити асиметрію інформації змушує їх робити ряд додаткових заходів з перевірки інформації на достовірність, що вимагає додаткових витрат часу і коштів, і, звичайно, не може не відбитися на поведінці сторін. Так, наприклад, суб'єкти банківського сектора, з метою мінімізації та попередження ризиків заздалегідь домовляються про умови взаємодії з урахуванням впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів [7].

Декларування, і надалі реалізація таких заходів, як підвищення процентної ставки в міру зростання інфляції, штрафні санкції за прострочення виплати основного боргу і відсотків, методи оцінки заставної вартості майна та інші, як правило, викликають протест з боку суб'єктів реального сектора, оскільки для них це загрожує істотною переплатою і оперативним пошуком додаткового ліквідного майна.

У відповідь на такого роду заходи з боку банків, підприємства по залежних і незалежних від них обставин порушують раніше прийняті на себе договірні зобов'язання.

Існуюча пряма залежність між вартістю банківських ресурсів і рівнем ризиків призводить до того, що банківський сектор значно скорочує кредитну та інвестиційну активність, роблячи негативний вплив не тільки на стан суб'єктів реального сектора, свій ресурсний потенціал, а й на економічний розвиток країни. Навіть саме бажання суб'єктів банківського сектора передбачити початок банківських криз, як показує практика, може стати прикладом взаємозв'язку асиметрії інформації і подальшого за цим асиметричної поведінки суб'єктів.

Таким чином, поєднання природи і умов функціонування державного регулятора, суб'єктів банківського і реального секторів економіки в умовах сучасної економіки зумовлюють послідовний зв'язок між елементами системи асиметрії, підтверджуючи дію спіралі асиметрії у взаємодії державного регулятора, банківського та реального секторів економіки, під якою ми розуміємо самостійний процес, природа якого, включаючи обумовлену ринковим характером діяльності різноспрямованість цілей суб'єктів секторів, запускає циклічно поновлюваний механізм ланцюгової реакції асиметрії інформації, асиметрії поведінкових стратегій і спотворення результатів на мікро-,мезо- і макрорівнях.

Важливим аспектом прояву асиметрії поведінки суб'єктів банківського і реального секторів і результатів їх взаємодії є посилення регулятивних санкцій НБУ щодо банківського сектора з метою надання йому більшої стійкості і прозорості [9].

Примусове позбавлення банків від ризикових активів, проведення кардинальної перебудови всієї банківської системи та відкликання ліцензій «недобросовісних» банків, перш за все, реалізовані в роки економічного неблагополучия, в більшості випадків призводять до того, що після такої «санації» спостерігається істотний відтік ресурсів з банківського сектора в більш безпечні напрямки розміщення, що ускладнює ситуацію з формуванням реального сектора ресурсної бази банків.

Проявом участі держави в розгортання спіралі асиметрії у взаємодії секторів може служити і девальвація. Згортання ділової активності та промисловий спад в умовах значного розширення грошової пропозиції сформували у господарюючих суб'єктів стійке очікування подальшого знецінення національної валюти і початку нового витка доларизації національної економіки.

Висновки

банківський реальний економіка регулювання

Таким чином, прояв властивості асиметричності на всіх етапах процесу взаємодії банківського, державного та реального секторів економіки за допомогою розгортання спіралі асиметрії, великою мірою визначає характер очікуваних ефектів взаємодії на різних рівнях економіки, що має стати передумовою до перегляду традиційно сформованої практики управління і регулювання цим процесом. Зокрема, приклади дії окремих елементів системи асиметрії свідчать, що на мікрорівні узгодити інтереси сторін і підтримувати стабільну траєкторію їхньої поведінки у взаємодії, практично неможливо в силу ендогенних поведінкових стратегій без доповнення діючих інститутів управління і зовнішнього регулювання неформальними само підтримуючими інститутами честі, совісті, відповідальності тощо. Дана обставина дуже важлива з огляду на те, що конфлікт між спрямованістю внутрішніх механізмів управління суб'єктів приватного бізнесу і механізмом зовнішнього державного регулювання, найчастіше, стає фактором, підстьобує подальше розгортання спіралі асиметрії на мезо- і макроекономічному рівнях, перешкоджаючи якісному зростанню економіки.

Таким чином, аналіз елементів системи асиметрії і їх взаємозв'язку в розгортанні спіралі асиметрії у взаємодії банківського та реального секторів економіки, на наш погляд, дозволяє не тільки простежити тісний взаємозв'язок властивостей процесу взаємодії (асиметричність, вразливість, динамічність, системність, керованість і урегульованість), але і їх вплив на формування принципів, механізму, форм і ефектів взаємодії банківського та реального секторів економіки, що підтверджує інституційно обумовлений характер процесу взаємодії банківського, державного та реального секторів економіки. І вимагає його вивчення в рамках інституційно-еволюційної концепції, основне положення якої стає вихідними в контексті сучасної системної концепції взаємодії банківського, державного та реального секторів економіки.

Література

1. Міщенко В. І., Слов'янська Н. Г Банківська операція: підручник / за ред. В.І. Міщенка, Н. Г. Слав'янська. К.: Знання, 2011. 727 с.; 2. Блудова Т, Хармидаров П. Управління видитковим ризиком. Вісник НБУ. 2018. № 10. С.34--35; 3. Бондаренко Л.А. Побудова системного ризику-менеджменту в комерційному банку.Фінанси України. 2016. № 9. С.85--93; 4. Вітлінський Б. В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і метод його вимірювання: підручник. K.: ІЗМН, 2016. 362 с.; 5. Декрет Кабінету Міністерство України «Про систему регулювання важливого регулювання та валютного контролю» № 1593 від 19.02.1993 р. // Підприємництво та ринок України, 1993. № 3. С.17;

6. Єхоров В.А. Систематизація управління рисками в банках.Фінанси. 2013. № 9 С.78;

7. Івченко І. Ю. Економічні ризики. Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2018. С. 304; 8. Петрук О.М. Банківська справа. Навч. посібник / за ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. К.: Кондор, 2016. С. 461; 9. Пот/йко Ю. Теорія і практика управління різними видами ризиків у комерційних банках. Вісник НБУ. 2018. № 4. С.58--60.

1. Mishchenko V.I, S/avyanskaya N.G. Bankingoperation: textbook / ed. V.I. Mishchenko, N.G.Slavyanskaya. K .: Knowledge, 2011. 727 p.; 2. B/udova T., Kharmdarov P. Management of excess risk. Bulletin of the National Bank of Ukraine. 2018. № 10. P. 34--35; 3. L. Bondarenko Building systemic risk management in a commercial bank. Finance of Ukraine. 2016. № 9. P.85--93; 4. Vit/insky B.V., U/timate S.I., Sharapov O.D. Economic risk and the method of measuring it: text book. K .: MOD. 2016. 362 p; 5. Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the System of Regulation of Important Regulation and Currency Control” No. 1593 of February 19, 1993 // Entrepreneurship and Market of Ukraine, 1993. № 3 P. 17; 6. V.A.Yekhorov Systematization of risk management in banks. Finances. 2013. № 9 P.78; 7. Ivchenko I.Y. Economic risks. Educ. tool. K .: TsUL, 2018. P. 304; 8. Petruk O.M. Banking. Educ. manual / edited prof. F.F.Butinets. K .: Condor, 2016. P. 461; 9. Potiyko Y. Theory and practice of managing different types of risks in commercial banks. Bulletin of the National Bank of Ukraine. 2018. № 4. P.58--60.

Analysis of studies shows that trends in the interaction of the state regulator, banking and real sectors of the economy can be called in different ways: separation, asymmetry, asynchrony, autonomy, neutrality, divergence, dichotomy, etc. Such diversity of characteristics of interaction between the state regulator, banking and real sectors of the economy makes one think about how accurately they reflect the totality of relations that arise between the sectors in the conditions of certain stages of the economic cycle. The answer, in our view, lies in the etymological approach to the analysis of concepts used, where the concepts: separation, neutrality, divergence and dichotomy - show the interruption or absence of any relationships that previously existed, and the simultaneous formation and functioning of unrelated and independent parts of a single whole.

The separation of the state regulator and the banking sector from the real sector of the economy down to the rupture of ties does not have a real basis and can not be fundamental, permanent, because at a convenient moment in time, banking resources are returned to the economy on the basis of the principle of diversification.

Investigating the interaction of the state regulator, banking and real sectors of the economy, recognized as a dynamic systemic process, along with endogenous and exogenous factors, requires the analysis of uncertainty factors that affect the trajectory or direction of interaction as a system.

Today, the market economy is increasingly characterized by the impact of globalization and turbulence trends on global financial and commodity markets, which affects the external and internal environment in which the actors of the state regulator, banking and real sectors interact. The increasing uncertainty with each passing day forces both banks and businesses to assess the risks as the likelihood of change in the initial conditions of interaction under the influence of various factors.

Ключові слова: державний регулятор, банківська система, реальні сектори економіки, взаємодія.

Keywords: state regulator, banking system, real sectors of economy, interaction.

Размещено на Allbest.ru