Сучасний стан та перспективи розвитку авіаційної галузі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан та перспективи розвитку авіаційної галузі України

В.Р. Товмасян

У статті розглянуто ключові характеристики та проблеми функціонування авіаційної галузі та визначено тенденції щодо її розвитку. Комплексний аналіз здійснено за ключовими елементами загальної структури авіаційної галузі, запропонованою автором. До них належать: Державна авіаційна служба, ДП ОПР «Украерорух», освітні установи, виробники повітряних суден, запчастин та комплектуючих для авіації, державна авіація, цивільна авіація, авіаційна інфраструктура та науково-дослідні установи у сфері авіації.

Проаналізовано діяльність вітчизняних авіакомпаній та аеропортів, динаміку обсягів перевезень пасажирів авіаційним транспортом України, пасажиропотоки, визначено питому вагу провідних аеропортів в загальних обсягах пасажирських перевезень через аеропорти України, інтенсивність повітряного руху по РПІ (району польотної інформації) України.

Визначено ключові перешкоди для розвитку авіабудівної галузі України: незначний розмір внутрішнього та мала частка світового ринку; недостатні післяпродажні послуги з технічного обслуговування й ремонту, що є ключовим при збуті літаків, особливо при експорті; консервативне закрите управління; брак співпраці з постачальниками для розподілу ризиків внаслідок залежності від держави; сумнівна довготермінова стабільність кваліфікації працівників; обмежене фінансування на стадії розробки; неефективне фінансування клієнтів стосовно придбання літаків (зокрема, українськими банками); брак загальної державної підтримки.

У результаті аналізу ключових елементів галузі було визначено ті, що демонструють поступове покращення результатів діяльності, та ті, перспективи розвитку яких на сучасному етапі не є очевидними та залежать від багатьох чинників. Для подальшого розвитку галузі запропоновано імплементацію вже розроблених рішень, поглиблення інтеграції у Європейський повітряний простір та розвиток міжнародної кооперації з провідними підприємствами авіаційної галузі світу.

The article explores key characteristics and problems of the aviation industry and identifies trends in its development. The comprehensive analysis has been carried out referring key elements of the overall structure of the aviation industry, proposed by the author. These elements include State Aviation Service, SE “Ukraerorukh”, educational institutions, producers of aircraft, spare parts and components for aviation, state aviation, civil aviation, aviation infrastructure, and research aviation institutions.

The domestic airlines and airports activity, the dynamics of passenger traffic of Ukrainian air transport, passenger traffic have been analyzed, the share of leading airports in the total volume of passenger transportation through the airports of Ukraine has been determined, the intensity of air traffic on the Ukrainian Airways (Flight Information Region).

Thus, according to statistics, the total volume of passenger transportation of Ukrainian air transport has increased more than 70% over 10 years, but the volume of domestic transportation during this period decreased by almost 33%. In 2017, almost 98% of total passenger traffic and 99% of freight traffic are concentrated at 7 airports in the country - Boryspil, Kyiv (Zhuliany), Odesa, Lviv, Kharkiv, Dnipropetrovsk, and Zaporizhzhia. The number of flights through the territory of Ukraine decreased by more than 50% in 2017 compared to 2013. The analysis of key elements of the industry identified those, demonstrating a gradual improvement in service providing (increase in passenger traffic, freight and mail, increase in passenger traffic through airports, development of aviation infrastructure, development of state aviation), and those whose development prospects are not clear at the present stage and depend on many factors (aircraft production, industry research, air traffic through the territory of Ukraine). The further development of the industry is focused on the implementation of develope d solutions, the deepening of integration into the European airspace and the development of international cooperation with leading enterprises of the aviation industry of the world.

Ключові слова: авіаційна галузь, структура авіаційної галузі, аеропорти, пасажирські перевезення, авіабудівництво, повітряний рух.

Keywords: aviation industry, structure of aviation industry, airports, passenger transportation, aircraft building, air traffic.

Вступ

авіаційний транспорт перевезення

Авіаційна галузь України поступово починає своє відродження після істотного падіння за всіма показниками, у період 2014-2015 років. Так, на даний час відбувається істотне підвищення обсягів перевезень пасажирів та вантажів, певні зрушення в державному регулюванні галузі, зокрема йдеться про ухвалення Кабінетом Міністрів України «Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року», де визначено ключові заходи щодо вдосконалення діяльності й авіаційної галузі. Проте, говорити про повне відновлення галузі ще зарано, адже істотну роль у відновленні потенціалу авіаційної галузі України, як однієї з базових наукоємних галузей промисловості, відіграє економічне зростання та розвиток країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню стану та проблем авіаційної галузі України у різні періоди присвячували свої праці багато вітчизняних науковців, зокрема: 1.0. Геєць та Ю.С. Слюсаренко приділяли увагу стратегічним напрямам авіабудування в Україні [6], Е. В. Прушківська та М. І. Ніколаєнко визначали міжнародний аспект розвитку галузі [8], а А. 0. Калиновський, Н. І. Горбаль та Н. Л. Калиновська вивчали можливі стратегії розвитку галузі [9]. Проте, в умовах швидких змін та істотного пливу зовнішніх факторів на її розвиток, постає потреба комплексного аналізу діяльності авіаційної галузі України.

Метою статті є комплексний аналіз стану авіаційної галузі, проблем та способів їх вирішення, а також тенденцій розвитку галузі на довгострокову перспективу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Комплексний аналіз авіаційної галузі України передбачає діагностику функціонування її складових елементів. Структуру авіаційної галузі України представлено на рис. 1.

Державна авіаційна служба є органом виконавчої влади та технічного регулювання. Вона здійснює державний контроль та нагляд за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

За даними Державної авіаційної служби України щодо діяльності авіаційної галузі у 2017 році, в Україні спостерігається зростання економічних показників авіаційної галузі. Так, упродовж звітного року перевезення пасажирів, вантажів та пошти здійснювали 32 вітчизняні авіакомпанії, якими виконано 93,0 тис. комерційних рейсів, що забезпечило зростання перевезень порівняно з 2016 роком на 17% [2].

Рис. 1. Структура авіаційної галузі України Джерело: складено автором на основі [1]

Таблиця 1

Діяльність вітчизняних авіакомпаній та аеропортів у 2016-2017 рр.

Джерело: [2]

Перевезення пасажирів здійснювала 18 вітчизняних авіакомпаній, серед яких лідируюче положення займали авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України», «Роза вітрів», «Азур Ейр Україна», «Атласджет Україна» та «Браво».

Рис. 2. Динаміка обсягів перевезень пасажирів авіаційним транспортом України, тис. чол.

Джерело: [2]

Відповідно до статистичних даних (рис. 2) загальні обсяги перевезення пасажирів авіаційним транспортом в Україні за 10 років зросли більш ніж на 70% з 6181 тис. чол. у 2008 році до 10555,6 тис. чол. у 2017 році, навіть незважаючи на істотне падіння показників у 2014-2015 рр. Це свідчить про достатньо швидкі темпи відновлення галузі на постійне підвищення попиту на послуги авіаційного транспорту з боку споживачів.

Проте, варто відмітити, що обсяги внутрішніх перевезень за 10 років зменшились майже на 33%, хоча і цей показник можна вважати позитивним, адже у 2014-2015 рр. обсяги внутрішніх перевезень скоротились майже на 50%. Однією з головних причин незначних обсягів внутрішніх перевезень пасажирів авіаційним транспортом залишається їх висока вартість та незначний рівень конкуренції для вітчизняних авіакомпаній з боку міжнародних low-cost компаній.

Що стосується діяльності аеропортів, то ситуація тут має, відповідно, такі ж тенденції, як і динаміка обсягів перевезень (рис. 3). Комерційні рейси вітчизняних та іноземних авіакомпаній упродовж 2017 року обслуговували 20 українських аеропортів та аеродромів.

Станом на 2017 рік, майже 98 % загальних пасажиропотоків та 99 % поштован- тажопотоків сконцентровані в 7 аеропортах країни -- «Бориспіль», «Київ (Жуляни)», «Одеса», «Львів», «Харків», «Дніпропетровськ» та «Запоріжжя».

18000 16000

Рис. 4. Питома вага провідних аеропортів в загальних обсягах пасажирських перевезень через аеропорти України у 2017 році

Джерело: [2]

Представлені дані свідчать про дуже низький рівень використання регіональних аеропортів та незадовільний стан авіаційної інфраструктури. Проте, її розвиток визначено одним з ключових напрямів реалізації Авіаційної стратегії України до 2030 року. (Напрям 4. Розвиток та модернізація аеропортів, лібералізація доступу на ринок авіаційних послуг), для якого, зокрема пропонується [3]:

розробка та прийняття Програми розвитку регіональних аеропортів України в залежності від їх ролі, цільового призначення та ринкового позиціонування, в тому числі визначення пріоритетів в загальнодержавному середньо- та довгостроковому плануванні;

проведення заходів на державному рівні з міжнародними фінансовими інститутами та національними фондами країн-партнерів з метою отримання пільгового та/ або грантового фінансування проектів модернізації авіаційної інфраструктури для регіональних аеропортів України та провайдера АНО;

реконструкції аеродромів забезпечення їх відповідним обладнанням та наземною технікою з урахуванням вимог європейських регламентів щодо сертифікації цивільних аеродромів для необмеженого прийняття аеропортами повітряних суден;

завершення проектів реконструкції міжнародних аеропортів у Львові та Харкові, передбачених програмою Євро-2012, та якнайшвидше введення в експлуатацію всіх відповідних об'єктів інфраструктури;

розбудова сучасних термінальних пасажирських та вантажних комплексів (муль- тимодальних логістичних центрів) в аеропортах за рахунок їх власників та/або механізмів державно-приватного партнерства із забезпеченням міжнародних стандартів ІКАО та рекомендацій ІАТА (ADRM) щодо рівнів якості обслуговування пасажирів, вантажів та пошти, а також впровадження ще на етапі проектування інфраструктури аеропортів вимог Регламенту (ЄС) №1107/2006 Європейського Парламенту та Ради щодо прав осіб з інвалідністю та осіб з обмеженою рухливістю, які подорожують авіаційним транспортом.

Основними підприємствами, що здійснюють виробництво повітряних суден в України наразі є: ДП «Антонов», ДП «Завод 410 цивільної авіації», Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, «Авіаімпекс», «Авіакон», «Авіант», «Аерокоп- тер», «ВіАЗ», «Горизонт-12», «Закарпатський машинобудівний завод», «Мотор Січ», «Софтекс-Аеро», «Вібстон Аеро», «Київська авіакомпанія «Вектор», Севастопольське авіаційне підприємство [4]. Що стосується виробництва повітряних суден, то, незважаючи на істотний потенціал та досвід України в літакобудуванні, на сучасному етапі воно перебуває у стані занепаду. Після розпаду СРСР основним ринком для українських літаків залишалися країни СНД і, особливо, Росія. Також в незначних обсягах купували деякі країни Східної Європи, Азії, Африки, Близького Сходу і Латинської Америки, які раніше експлуатували літаки марки «Антонов». Виняток складає Іран, де за ліцензією виготовили 14 літаків Ан-140 і Куба, куди були поставлені 6 літаків Ан-158, за сприяння російської компанії ІФК. Країни Східної Європи перейшли на літаки Західних виробників. Починаючи з 2005 року, поступово були втрачені всі досягнення і ринки, а в 2014 році -- і російський ринок через події військово-політичного характеру. У результаті з 2015 року в Україні літаки не виробляються і на них немає замовлень [5, 6]. Деякі експерти в галузі авіабудування вважають, що єдиним доцільним шляхом розвитку галузі є корпоратизація державних підприємств, що дозволило б створити прозорі структури управління, Наглядові ради, встановити єдині загальноприйняті правила, в тому числі, для міжнародних інвесторів, що допоможе підприємствам бути більш вільним у своїх господарських питаннях і легше виходити на зовнішні ринки [7, 8].

Автори праці [9] ключовими перешкодами для розвитку авіабудівної галузі України визначають такі [9]:

Невеликий розмір внутрішнього ринку.

Мала частка світового ринку.

Недостатні післяпродажні послуги з технічного обслуговування й ремонту, що є ключовим при збуті літаків, особливо при експорті.

Застаріле закрите управління, брак співпраці з постачальниками для розподілу ризиків внаслідок залежності від держави.

Довготермінова стабільність кваліфікації працівників -- сумнівна.

Обмежене фінансування на стадії розробки.

Неефективне фінансування клієнтів стосовно придбання літаків (зокрема, українськими банками).

Брак загальної державної підтримки.

Усунення цих перешкод потребує багато часу та коштів. Проте, основним фактором, активізація якого може істотно вплинути на поточну ситуацію в авіабудуванні України, є державна політика в цій сфері та визначення її одним з пріоритетних напрямів розвитку, враховуючи наявний досвід та інтелектуальний потенціал. Необхідно визначити найбільш прийнятні способи фінансування галузі, де окрім державного фінансування повинні бути й інвестиційні проекти з авіакомпаніями, в тому числі й зарубіжними, а також визначений механізм та умови формування партнерства (зокрема, консорціумів) зі світовими авіабудівними компаніями.

Науково-дослідна діяльність у сфері авіації представлена такими ключовими установами:

ПАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (УкрНДІАТ) -- єдина в Україні науково-дослідна установа в галузі авіаційних технологій та авіаційного матеріалознавства. Ключові види робіт: науково-дослідні, дослідно-конструкторські, дослідно-технологічні роботи, інжинірингові та консалтингові послуги в авіаційній та інших галузях наукоємного машинобудування.

науково-дослідний інститут авіації (ДНДІА) -- міжвідомча (Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України) науково-дослідна установа, що є відокремленим структурним підрозділом Національного авіаційного університету. Ключові види робіт: наукова, науково-технічна та науково-педагогічна діяльність з метою вирішення завдань щодо проведення єдиної державної політики з питань науково-технічного супроводження розробки, модернізації, експлуатації, ремонту, робіт із забезпечення продовження призначених показників авіаційної техніки державної та цивільної авіації, із забезпечення безпеки авіації, підготовки і перепідготовки авіаційних фахівців.

Український державний проектно-технологічний науково-дослідний інститут цивільної авіації «Украеропроект». Ключові види робіт: проектно-технологічні, про- ектно-вишукувальні і науково-дослідні роботи, проведення науково-технічної експертизи в галузі комплексного проектування аеропортів та окремих об'єктів наземної інфраструктури цивільної авіації.

ДП «Антонов», дослідно-конструкторське бюро якого здійснює роботи з проектування, перспективних і експериментальних досліджень, сертифікації, супроводу серійного виробництва й експлуатації, а льотно-випробувальна й доводочна база -- призначена для проведення льотних випробувань, доробки й сертифікації літаків, а також для навчання льотного й технічного персоналу.

Проте, на даний час зазначені установи, не перевантажені замовленнями на проведення досліджень в галузі, адже переважна більшість досліджень в роки незалежності України виконувалась для або спільно з установами РФ, а з 2014 року така співпраця припинилась. З іншого боку, існування на території України військового-політичного конфлікту зумовило збільшення фінансування на підвищення обороноздатності країни, та, як не парадоксально, але позитивно вплинуло на розвиток державної авіації, що, в тому числі, передбачає зростання витрат на проведення науково-дослідних робіт у сфері авіації. Так, у 2016 році Держконцерн «Укроборонпром» у своїй структурі створив літакобудівний кластер -- Українську авіабудівну корпорацію (УАК), до складу якої входять: ДП «Антонов», ПАТ «УкрНДІАТ», ДП «Новатор», ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ДП «Харківське агрегатне конструкторське бюро» і ПАТ «Завод «Маяк», що повинно дозволити зробити українську авіаційну галузь єдиним потужним механізмом із чіткою координацією розвитку, глибше інтегруватися у світовий ринок та впроваджувати міжнародні стандарти. Планується, що підприємства кластеру співпрацюватимуть із партнерами з приватного сектору, заводами, які не входять до складу Держконцерну. Це може прискорити процес імпор- тозаміщення, дати новий поштовх науково-технічному розвитку й економіці держави у цілому. Головна перевага кластеру в тому, що об'єднуючись, підприємства мають загальне планування серійного виробництва, єдиний центр закупівель матеріалів та комплектуючих, об'єднаний маркетинг продукції та забезпечення продажів [10]. Що стосується результативності роботи УАК, то її можна буде оцінити згодом.

Важливим результатом діяльності авіаційної галузі України, враховуючи її географічне розташування, є показники аеронавігаційного обслуговування у повітряному просторі України і над частиною Чорного моря, що включає транзитні польоти, внутрішні польоти та міжнародні польоти. Відповідальним за цей напрям діяльності авіаційної галузі є ДП «Украерорух». Інтенсивність повітряного руху територією України представлено у табл. 2.

Інтенсивність повітряного руху по РПІ (району польотної інформації) України за 2013-2017 рр.

Таблиця 2

Джерело: складено за даними [11].

У 2013 році було досягнуто найбільшого показника кількості польотів за весь період існування незалежної України (для порівняння у 1993 році кількість польотів складала 121 500). Відповідно до статистичних даних щодо повітряного руху, найбільше падіння кількості польотів відбулось у 2014 році (-35%) у порівнянні з 2013 роком внаслідок вище згаданих обставин, коли було частково закрито повітряний простір над східною частиною України. Падіння показників, особливо що стосується транзитних польотів, у 2016 році продовжилось внаслідок заборони транзиту російських авіакомпаній, який був введений з 26 листопада 2015 року. Наразі відбувається поступове відновлення польотів у повітряному просторі України, проте відновлення транзитних польотів, кількість яких скоротилась більш ніж у 3 рази в 2017 році у порівнянні з 2013 роком, є достатньо складним завданням і його вирішення лежить, в першу чергу, в політичній площині.

Освітні установи в авіаційній галузі представлені льотними школами (коледжами, училищами, академіями), що здійснюють підготовку льотного складу та 9 ЗВО, серед яких є спеціалізовані авіаційні (Національний авіаційний університет, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»), де здійснюється підготовка авіаційних інженерів та фахівців з розроблення автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації, інформаційних та технічних систем для авіації тощо. Більшість установ має ті ж проблеми, що й решта навчальних закладів України: брак фінансування, застаріле матеріально-технічне забезпечення, постійне зростання середнього віку викладачів. Попит на навчання за інженерними спеціальностями в авіації, незважаючи на наявність перспектив, залишається невисоким, дещо краща ситуація зі спеціальностями інформаційних та технічних систем для авіації, що зараз є більш популярними. Також фактором, що може сприяти розвитку авіаційної галузі, є вже згадуване зростання державного фінансування на підвищення обороноздатності країни, що передбачає збільшення фінансування на підготовку фахівців у сфері державної авіації.

Висновки

Комплексний аналіз авіаційної галузі показав, що в її структурі наявні як елементи, що демонструють поступове покращення результатів діяльності (зростання обсягів перевезень пасажирів, вантажів та пошти, зростання пасажиропотоків через аеропорти, розвиток авіаційної інфраструктури, розвиток державної авіації), так і ті, перспективи розвитку яких на сучасному етапі не є очевидними та залежать від багатьох чинників (виробництво літаків, науково-дослідна діяльність в галузі, повітряний рух територією України). Також визначено, що одним з найбільш впливових факторів на функціонування галузі є політичний (зокрема, заборона транзиту російських авіакомпаній з 26 листопада 2015 року) та наявність військових дій на території країни, що, з одного боку обмежують можливості нормального функціонування галузі, а з іншого стали поштовхом до розвитку державної авіації та супутніх галузей (зростання фінансування оборонної промисловості та створення літакобудівного кластеру УАК). Подальший розвиток галузі передбачає реалізацію визначених у проекті «Авіаційної транспортної стратегії України на період до 2030 року» напрямів розвитку, поглиблення інтеграції у Європейський повітряний простір та розвиток міжнародної кооперації з провідними підприємствами авіаційної галузі світу.

Література

1. Повітряний кодекс України № 3393-VI від 19. 05. 2011 року. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/3393-17#n195;

2. Офіційний сайт «Державіаслужби». URL: https://avia.gov. ua/pro-nas/statistika/periodychna-informatsiya/;

3. Проект «Авіаційної транспортної стратегії України на період до 2030 року». URL: https://mtu.gov.ua/projects/166/;

4. Авіаційна промисловість України. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org;

5. Вовнянко А. Авіабудування в Україні: бути чи не бути. Резонанс. 14. 05. 2018. URL: http://resonance.ua/aviabuduvannyu-v- ukraini-buti-chi-ne-but;

6. Геєць, І.О., Слюсаренко, Ю.С. Оцінка та стратегічні напрямки розвитку авіабудування України URL: http://jml.nau.edu.ua/index.php/SR/artide/viewFile/6711/7490;

7. Рябоконь О. (2016). Плани уряду щодо корпоратизації та поліпшення держфінансування підприємств авіаційної галузі. Україна: події, факти, коментарі. 2016. № 23. С. 49--56. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2016/ukr23pdf. -- Назва з екрану;

8. Прушківська, Е. В., Ніколаєнко, М. І. (2017). Особливості розвитку авіаційної галузі на міжнародному та національному рівні в умовах глобалізації. Економічний вісник, 2017. №4. С. 92-99. URL: https:// ev.nmu.org.ua/docs/2017/4/EV20174_092-099.pdf;

9. Калиновський, А. О, Горбаль, H. І., Калиновська, Н. Л. (2016). Тенденції та стратегії розвитку авіаційної галузі України. БІЗНЕ- СІНФОРМ. № 8. 2016. С. 88-91;

10. Укроборонпром об'єднав усі авіабудівні компанії у єдину корпорацію. Тиждень. 10.06.2016. URL: https://tyzhden.ua/News/167165;

11. Офіційний сайт ДП «Украерорух». URL: http://uksatse.ua/index.php?act=Part&CODE=229.

Размещено на Allbest.ru