Конкурентоспроможність економіки регіону: сутність та підходи до трактування

Виклад основного матеріалу

Сучасний регіон - це складна та динамічна структура, що виступає повноцінним учасником конкурентних відносини. Конкурентоспроможність кожного окремо взятого регіону формує конкурентоспроможність економіки країни вцілому, впливає на рівень розвитку економіки та якість життя населення. Формування та ефективне управління конкурентоспроможністю економіки сучасного регіону залежить від формування відповідної теоретичної бази, категорійного апарату та вироблення єдиного підходу до трактування сутності даного поняття. Більшість сучасних вітчизняних вчених звертають увагу на відсутність єдиного загального підходу щодо розуміння категорії «конкурентоспроможність економіки регіону».

Проблема конкурентоспроможності економіки регіону набуває особливого значення в сучасних умовах. Теоретико-методологічну базу для дослідження даного питання сформували закордонні та вітчизняні вчені, а саме М. Портер, Й. Шумпетер, В. Безугла, Л. Антонюк, Л. Ковальська, З. Герасимчук, О. Романко. Не дивлячись на значні досягнення в дослідженні конкурентоспроможності економіки регіону, не має сформованого єдиного підходу до трактування досліджуваної категорії.

Регіон це самостійна територіально організована економічна система, що виступає важливим елементом національної економіки. Сучасні регіони виступають рівноправними учасниками світових конкурентних процесів. В сучасних умовах спостерігається тенденція до посилення конкуренції регіонів. Конкуренція між регіонами здійснюється у різних сферах: створення сприятливих умов для життя населення; ведення бізнесу; залучення інвестицій.

На сьогоднішній день термін «конкурентоспроможність» не має загальноприйнятого трактування. В найбільш загальному розумінні конкурентоспроможність - це здатність окремого об'єкту чи суб'єкту перевершити конкурентів в певних заданих умовах. Поняття конкурентоспроможності може застосовується до різних учасників економічних відносин різних рівнів: індивід (працівник), товар, підприємство, регіон, країна, об'єднання підприємств, регіонів або країн.

Основним завданням сучасної регіональної економічної політики є формування, підтримка та посилення конкурентоспроможності економіки регіону на основі раціонального використання конкурентних переваг.

Романко О.П. в своїх дослідженнях було сформульовано три основні підходи до трактування категорії «конкурентоспроможність економіки регіону». Перший підхід розглядає конкурентоспроможність економіки регіону як конкурентоспроможність на ринку товарів та послуг. Прихильники даного підходу сформували теоретичне підґрунтя вивчення конкурентоспроможності економіки регіону, не розглядали дане поняття як економічну категорію. Дане поняття вони застосовували, виключно, для фірм та компаній, тобто для учасників товарного ринку [6]. Зокрема, В.П. Шорохов та Д. Н. Колькин розглядають конкурентоспроможність економіки регіону - це здатність території виробляти продукцію та надавати послуги, які відповідають вимогам зарубіжних ринків, і одночасно підтримувати високий і стабільний рівень доходів населення. У широкому визначенні регіональна конкурентоспроможність - це можливість регіонів в умовах міжнародної конкуренції забезпечувати порівняно високі доходи і рівень зайнятості населення. Іншими словами, щоб регіон був конкурентоспроможним, дуже важливо забезпечити кількість і якість робочих місць [7].

На думку Р.А. Фатхутдінова, конкурентоспроможність - це діагностична спроможність регіону витримувати конкуренцію в порівнянні з аналогічними регіонами на конкретному (внутрішньому або зовнішньому) ринку [9]. Таких поглядів притримується і В.Д. Кожевникова, яка розглядає конкурентоспроможність регіону як його здатність виробляти і реалізовувати на ринку конкурентний набір продукції (товарів і послуг), який повинен бути кращим у порівнянні з відповідною продукцією інших регіонів [5].

М. Портер розглядав конкурентоспроможність економіки регіону, як продуктивність використання регіональних продуктів, і в першу чергу, робочої сили і капіталу, порівняно з іншими регіонами, яка реалізується у величині валового регіонального продукту (ВРП) на душу населення, а також в його динаміці. При дослідження конкурентоспроможності економіки регіону М. Потер застосовує модель, що поєднує чотири групи факторів:

- фактори виробництва: природно-ресурсний потенціал, трудовий, науковий та інформаційний потенціал, капітал, розвиток інфраструктури;

- особливості внутрішнього попиту: якість попиту, відповідність тенденціям розвитку попиту на світовому ринку, зміни обсягу попиту;

- споріднені, обслуговуючі та забезпечуючи галузі: галузі, що забезпечують надходження сировини, матеріалів та напівфабрикатів; галузі, які здійснюють використання сировини, обладнання, технологій;

- внутрішньогалузева конкуренція та особливості формування структури та стратегії фірми, підприємства установи: мета стратегії, специфіка внутрішньогалузевої конкуренції, способи реалізації стратегії, менеджмент фірм.

Узагальнюючи перший підхід можна дійти висновку, що конкурентоспроможність економіки регіону формують не тільки фірми та підприємства, оскільки значний вплив на їх діяльність можуть здійснювати певні дослідницькі організації, університети, особливості регіонального управління, рівень координації діяльності всіх учасників економічних відносин. Звичайно, ототожнювати конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність економіки регіону не можна, оскільки регіонам притаманні певні особливості, які не є характерними для підприємств. Наприклад, регіон не може ліквідуватись та зникнути з ринку внаслідок низької конкурентоспроможності. Історичний досвід, географічні фактори можуть бути вагомими при формуванні конкурентоспроможності економіки регіону.

В рамках другого підходу сформованого О.П. Романко конкурентоспроможність трактують як здатність економіки регіону забезпечувати зростання добробуту населення регіону, тобто предметом конкуренції буде саме населення. Так зокрема, Б.А. Чуб вважає, що конкурентоспроможність регіону це здатність забезпечити високий рівень життя населення і можливість реалізувати наявний у регіоні економічний потенціал (фінансовий, виробничий, трудовий, інноваційний, ресурсно-сировинний) [10]. Ю.А. Скопин вбачає в конкурентоспроможності економіки регіону здатність регіональної економіки забезпечувати зростання добробуту населення регіонів умовах відкритої економіки [8].

Шеховцева Л.С. розглядає конкурентоспроможність регіону як продуктивність використання регіональних ресурсів, насамперед робочої сили й капіталу, в порівнянні з іншими регіонами, яка проявляється у величині валового регіонального продукту на душу населення, а також в його динаміці.

Третій підхід в основі конкурентоспроможності економіки регіону розглядає конкурентні переваги, рівень їх використання та ефективність управління. На думку Н.Я. Калюжнової, конкурентоспроможність регіону відображається в здатності розширеного виробництва за рахунок отриманих результатів, в досягнутому рівні виробничо-фінансової самодостатності економіки регіону, та, як наслідок, к рівні життя населення регіону. При цьому, основним критерієм конкурентоспроможності економіки регіону, вважає здатність економіки регіону виготовляти товари та послуги, що користуються попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках, що забезпечує економічне зростання та підвищення рівня добробуту населення [3, с. 15]. В якості основних факторів успіху розглядаються: праця, капітал, інфраструктура, інновації, інвестиції, інформація та знання [3, с. 19]. Вона розглядає конкурентоспроможність економіки регіону як здатність регіону виявляти, створювати та використовувати конкурентні переваги для утримання та покращення своїх позицій серед конкуруючих регіонів [3, с. 18].

Безугла В.О. трактує конкурентоспроможність регіону як здатність кожної регіональної системи до управління своїми конкурентними перевагами, раціонального й ефективного розміщення продуктивних сил з метою забезпечення стійкого фінансового та економічного становища, одержання максимальної вигоди, задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб за умов самостійності та самофінансування у межах чинного законодавства [1].

На думку Л.Л. Ковальської конкурентоспроможність регіону - це можливості регіону забезпечити конкурентні переваги у продуктивному використанні ресурсів та благ задля підвищення людського розвитку не порушуючи економічної безпеки інших регіонів та країни в цілому шляхом суперництва [4].

Точку зору, що основою конкурентоспроможності економіки регіону є саме регіональні конкурентні переваг поділяє І.О.Дегтярьова. Зазначаючи, що конкурентоспроможність економіки регіону визначається утворенням та використанням регіональних конкурентних переваг, взаємовигідних взаємовідносин з вітчизняними і зарубіжними економічними суб'єктами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами підприємництва [2].

Враховуючи результати проведеного нами дослідження конкурентоспроможність економіки регіону пропонуємо розглядати як здатність регіону формувати та ефективно використовувати конкурентні переваги на основі співпраці різними економічними суб'єктами, органами влади та місцевого самоврядування, з метою забезпечення економічного зростання.

Регіон є самостійним учасником конкурентних відносин. Він розглядається як відносно цілісна відтворювальна система, яка вирізняється своїм економіко-географічним положенням, природно-ресурсним потенціалом, структурою господарства, спільністю екологічних проблем, а також високим рівнем внутрішніх соціально-економічних зв'язків. Регіон вважається конкурентоспроможним, якщо в ньому створюються умови для формування доданої вартості, зростання рівня життя населення, інвестиційної привабливості, зростання рівня зайнятості, збільшення питомої ваги інноваційної продукції. Складність полягає в тому, що конкурентоспроможність економіки регіону не можна розглядати як сукупність підприємств, і в жодному разі не можна сприймати як «спрощену модель національної економіки». Саме тому дана проблематика вимагає подальшого більш глибшого дослідження.

Список використаних джерел

1. Безугла В. О. Основи формування конкурентоспроможності регіонів України (на прикладі Полтавського регіону): автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.10.01 «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / В. О. Безугла; Харківська національна академія міського господарства. X., 2006. 20 с.

2. Дегтярьова І. О. Фактори підвищення конкурентоспроможності сучасного регіону [Електронний ресурс] / І.О. Дегтярьова. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e- iournals/Dutp/2009-/doc pdf/Degtyareva IO.pdf.

3. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность регионов: теория и методология анализа в контексте современного экономического развития: автореф. дис. д-ра экон. наук: спец. 08.00.01, 08.00.05 / Н. Я. Калюжнова; МОИ РФ. Иркутский гос. ун-т. Томск, 2004. 47 с.

4. Ковальська Л. Л. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика: монографія / Л. Л. Ковальська, З. В. Герасимчук. Луцьк: ЛНТУ, 2008. 280 с.

5. Кожевникова В. Д. Конкурентоспроможність економіки регіону / В. Д. Кожевникова // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Економіка. Львів: Коопосвіта, 2005. Вип. 7. С. 58-63.

6. Романко О. П. Поняття конкурентоспроможності регіону та його ознаки [Електронний ресурс] / Романко О.П. // Ефективна економіка. 2015. № 3. Режим доступу: http://www.economy.navka.com.ua/?op=1&z=6185.

7. Шорохов В.П. Оценка конкурентоспособности региона / В.П. Шорохов, Д.Н. Колькин // Проблемы прогнозирования. 2007. № 1. С. 92-104.

8. Скопин А.Ю. Сравнительная оценка конкурентоспособности российских и французских регионов / А.Ю. Скопин, Э. Брюна // Конкурентоспособность и модернизация экономики регионов: сборник материалов V Международной конференции. М.: ГУ-ВШЭ, 2004.

9. Фатхутдинов Р.А. Стратегическая конкурентоспособность: учебник / Р.А. Фатхутдинов. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2005. 504 с

10. Чуб Б.А. Управление инвестиционными процессами в регионе / Б.А. Чуб. М.: Буквица, 1999. 188 с.

Размещено на Allbest.ru