Сучасні урбанізаційні процеси в Україні: тенденції та регіональна диференціація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні урбанізаційні процеси в Україні: тенденції та регіональна диференціація

Ірина Лозова (студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти природничо-географічного факультету)

Науковий керівник - кандидат географічних наук, доцент Семенюк Л. Л.

Актуальність теми дослідження. Однією з найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є прискорення темпів урбанізації. Урбанізація проявляється у зростанні ролі міст у розвитку суспільства, безперервному темпі збільшення чисельності їх жителів та поширення міського способу життя. При вивченні різнопланових змін у міському просторі необхідний аналіз факторів і тенденцій, які діяли протягом тривалого часу з метою оцінки сучасного стану, прогнозування тенденцій подальшого розвитку та розробки рекомендацій щодо оптимізації міського простору. Всебічне вивчення з позицій сучасної географії урбанізаційних процесів в Україні є важливим питанням регіональної політики та просторового розвитку держави [1].

Аналіз попередніх досліджень. Розробкою теоретичних і методологічних засад урбанізації в нашій країні займалися відомі географи та економісти: Н. Блажко, Ф. Заставний, С. Мохначук, Л. Корецький, А. Доценко, П. Коваленко, В. Кубійович, С. Фомін, О. Шаблій, Л. Шевчук. Заслуговують уваги й дослідження вчених - геоурбаністів, які характеризували урбанізацію як процес не тільки збільшення кількості міст, але й їх просторової трансформації: О. Гладкого, С. Іщука, В. Джамана, Л. Корецького, А. Степаненка, Ю. Пітюренка, П. Коваленка, О. Дронової, Г. Підгрушного, К. Мезенцева та інших.

Мета та завдання даного дослідження. Метою даної роботи є дослідження сучасних урбанізаційних процесів та їх впливу на розвиток системи міських поселень України та Кіровоградської області. Мета обумовила наступні завдання: проаналізувати особливості урбанізаційних процесів в Україні та Кіровоградській області; дослідити сучасні тенденції, особливості розвитку та функціонування міських поселень України.

Таблиця 1.1. Зміни чисельності міського населення і кількості міст України

Викладення основного матеріалу дослідження. Сучасний стан мережі міських поселень в Україні є результатом тривалого та складного процесу урбанізації. Згідно статистичних даних в Україні станом на 2019 рік нараховується 460 міст, в яких проживає 69,4% всього населення держави. Спираючись на матеріали переписів населення можна констатувати, що в Україні за останні сто років відбулися істотні зміни в структурі населення та чисельності міських поселень.

Урбанізація в незалежній Україні проходить на фоні депопуляції населення в комплексі з економічною кризою. Обидві обставини торкнулись як міст, так і сільської місцевості. Демографічна криза в сільській місцевості призводить до того, що в несприятливих (скрутних) економічних умовах молоде працездатне населення репродуктивного віку відтікає до міст. Це сприяє подальшому зростанню частки міських жителів та абсолютної кількості жителів деяких міст, особливо найбільших та тих, які знаходяться в аграрних слабоурбанізованих регіонах [2].

Але, не дивлячись на складну в цілому демографічну ситуацію, в Україні є низка міст, де чисельність населення за 2000-2018 роки збільшувалась, що свідчить про наявність регіональних особливостей прояву демографічних процесів. Це такі групи міст:

міські поселення Київської агломерації - Бориспіль (приріст населення 12,6 %), Бровари (16,3 %).

міста - супутники АЕС (засновані в 70-ті роки в рамках радянської програми атомної енергетики і приваблюютьнаселення стабільними робочими місцями, високою заробітною платою і розвиненою соціальною сферою) - Вараш (3,5 %), Нетішин (6,9 %), Южноукраїнськ (4,0 %).

нові центри господарського розвитку - Южне (25, 9%) [5].

На нашу думку, найкращі умови для подальшого зростання мають найбільші міські поселення. Саме в них відбуваються найбільші соціально - економічні зміни. Поступово насичуючись виробничою і соціальною інфраструктурою, ці населені пункти стають сприятливими для розміщення складних виробництв, розвитку сфери послуг та управлінської діяльності. Такі міста стають центрами прогресивних змін у реструктуризації господарства, а їх мешканці - носіями нових суспільних відносин. Абсолютна більшість малих та середніх міст виявились неспроможними втримати існуючу кількість населення. Винятком є суто аграрні регіони, де сільське населення активно мігрує до міст [4].

Незважаючи на кількісні втрати міського населення з 2001 - 2017 роки продовжується збільшення кількості населення в агломераціях. Найяскравішими прикладами таких агломерацій є Київська (2,4 %), до певної міри Одеська (2,4 %), Львівська (1,0 %).

В індустріальних регіонах, в ареалах агломераційного впливу спостерігається проникнення міського способу життя та міських форм забудови у сільську місцевість. Близькість міських поселень між собою призводить до поширення несільськогосподарських видів діяльності у сільській місцевості, значна частина сільських жителів бере участь у маятникових трудових міграціях, користуючись при цьому соціальними послугами у містах [3].

Аналізуючи сучасні урбанізаційні процеси та стан мережі міських поселень Кіровоградської області можна зазначити, що обласна система міських поселень сформована слабко. Серед них переважають малі міста, з кількістю жителів до 50 тисяч (більшість районних центрів) осіб. Окремі населені пункти втратили і продовжують втрачати своє значення, інші змінюють свої виробничі, організаційні, господарські функції. У зв'язку з цим виникла потреба у дослідженні населених пунктів із визначенням їхніх перспектив, місця і ролі у збалансованому розвитку регіону.

Мережа міських поселень представлена 12 містами та 27 селищами міського типу, із них 92,4% - малі міські поселення, 5,1% - середні й лише 2,5% велике місто - адміністративний центр області - Кропивницький. Головною особливістю територіально - урбаністичної структури Кіровоградської області є: неідеальна конфігурація території, значні розміри території (24,6 тис. км2), незначна кількість та домінування малих міських поселень.Міське населення області станом на 1 січня 2018 року складає 603,0 тис. осіб і становить 63,0 % від загальної кількості населення області [6].

Найбільш чисельною в структурі обласної системи поселень є група малих міст із населенням до 20 тисяч жителів: Благовіщенське (6,0), Помічна (9,0), Бобринець (10,8), Мала Виска (10,5), Новомиргород (11,2), Гайворон (14,6), Новоукраїнка (16,8), Долинська (19,0). Менш чисельною в кількісному відношенні є група середніх міст (20 - 100), представлена в межах області містами - Олександрія (80,3), Світловодськ (45,0) та Знам'янка (22,7). До групи великих міст (100 - 500) належить - Кропивницький (228,6). Серед селищ міського типу в межах області виділяються групи малих, з кількістю жителів до 5 тисяч осіб, та середніх, кількість жителів в яких становить 5 - 10 тисяч осіб. Чисельно серед груп селищ міського типу за людністю в межах Кіровоградської області переважають малі (до 5 тисяч осіб), яких налічується 15. Головні структурні зміни, як у міських поселеннях, так і в селищах міського типу Кіровоградської області, відображаються, насамперед, у зменшенні кількості населення, переході окремих міст та селищ міського типу до менших за людністю груп міст [5].

Нами було досліджено, що в період з 1990 по 2018 роки значних змін у зменшені кількості населення зазнали такі міста, як: Бобринець (12,8 %), Новоукраїнка (20,5 %), Мала Виска (30 %), Світловодськ (21,6%), Олександрія (23, 0 %) та Кропивницький (17,1 %). Деякі селища міського типу перейшли до менших за людністю груп населених пунктів:

з групи великих смт (понад 10 тисяч осіб) до середніх (5 - 10): Смоліно (4,9) та Олександрівка (31,2%).

з групи середніх (5 - 10) до малих (до 5): Компаніївка (15,3%), Павлиш (13,2 %), Завалля (22,0 %) та Вільшанка (24,5 %) [4].

Кіровоградську область відносять до слабоурбанізованих регіонів, тому нами було проаналізовано рівень урбанізації всіх районів області станом на 1 січня 2018 року: урбанізаційний міський поселення життя

рівень урбанізації до 35 % - Новоархангельський (25,6 %), Устинівський (26,8 %), Благовіщенський (26,9 %), Компаніївський (29, 5%) та Петрівський (33, 8 %);

рівень урбанізації від 35 до 55 % - Вільшанський (37,6 %), Голованівський (39,2 %), Новоукраїнський (41,0 %), Олександрівський (41,1 %), Бобринецький (42,6%), Добровеличківський (43,8%), Маловисківський (47,5 %), Новомиргородський (48,8 %) та Онуфріївський (49,6 %);

рівень урбанізації від 55 до 75 % - Знам'янський (55,5 %), Гайворонський (56,3 %), Долинський (60,5%), та Новгородківський (69,3 %); понад 75 % - Олександрійський (75,2 %), Світловодський (81,3 %) та

Міські поселення Кіровоградської області виконують важливі й різноманітні соціально - економічні функції в територіально - господарській системі як області, так і держави. Вони є необхідним елементом системи розселення, беруть участь у промисловому виробництві, виконують транспортні функції, є культурними, рекреаційними і науковими центрами.

В системі розселення регіону виділяютьтакі функціональні типи міських поселень:

Поліфункціональне місто, центр обласної субрегіональної системи розселення - Кропивницький.

Міста обласного підпорядкування з переважанням промислових функцій і зрозвиненими адміністративними, культурно - освітніми функціями, які виступають центрами локальних систем розселення.

Рис. 1.2. Рівень урбанізації Кіровоградської області, 2018 рік

До даного типу належать два міста області - місто Олександрія та місто Світловодськ.

Міста з переважанням промислових і транспортних функцій, які є центрами районних систем розселення.

До даної групи належать малі міста з чисельністю до 50 тис. жителів -Знам'янка, Долинська, Гайворон.

Місто з переважанням транспортної функції.

До даної категорії належить місто Помічна Добровеличківського району.

Міста та селища міського типу, які є господарськими центрами районного значення з розвиненою промисловістю, торгівельно - розподільчими, адміністративними, культурно - освітніми та лікувально - оздоровчими закладами і центрами районних систем розселення.

Дана категорія включає 5 міст з чисельністю населення до 20 тис. осіб (Новоукраїнка, Новомиргород, Мала Виска, Бобринець, Благовіщенське) і 10 селищ міського типу з чисельністю населення від 3 до 10 тис. осіб (Олександрівка, Петрове, Новоархангельськ, Голованівськ, Добровеличківка, Новгородка, Вільшанка, Компаніївка, Онуфріївка, Устинівка).

Організаційно - господарські й культурно - побутові центри місцевого значення (центри кущових локальних систем розселення).

До даного типу належать 11 селищ міського типу з чисельністю населення від 2,5 до 10 тис. осіб. Залежно від особливостей виконуваних функцій поселення поділяються:

Поселення з розвиненою видобувною промисловістю і соціальними функціями.

До них належать найбільші за чисельністю селища міського типу: Смоліне, Побузьке, Завалля.

Селища міського типу, які є агропромисловими центрами місцевого значення.

До даної категорії належать п'ять селищ міського типу з чисельністю до 5 тис. осіб - Капітанівка, Приютівка, Павлиш, Нова Прага, Димитрове.

Селища міського типу, які розташовані в зоні впливу найбільших міських центрів області - смт Нове (м. Кропивницький), смт Знам'янка Друга (м. Знам'янка), смтВласівка (м. Світловодськ).

Селища міського типу із слаборозвиненою системоутворюючою функцією.

До даної категорії належать 6 селищ міського типу, які мають найменшу чисельність населення (до 3 тис. осіб): Лісове (1,1), Салькове (1,6), Молодіжне (1,2), Єлизаветградка (1,2), Капітанівка (2,5) та Пантаївка (2,6) [7].

Висновки

Процес урбанізації на території України характеризується підвищенням ролі міст в житті суспільства, концентрації населення у міських поселеннях, поширення міського способу життя. Абсолютна кількість міського населення в Україні зменшується, хоча існують міста, які продовжують зростати. Демографічна криза в сільській місцевості призводить до того, що молоде працездатне населення відтікає до міст. Це сприяє подальшому зростанню частки міських жителів та абсолютної кількості жителів деяких міст, особливо найбільших та тих, які знаходяться в аграрних слабоурбанізованих регіонах. Характерними рисами сучасного процесу урбанізації є зосередження більшості міського населення у великих містах. Україна належить до високоурбанізованих держав світу, рівень урбанізації становить 69,2% (станом на 1 січня 2018 року), однак її рівень значно диференційований за регіонами, що зумовлено історичними, економічними, геополітичними та соціальними чинниками.

Характеризуючи сучасні урбанізаційні процеси Кіровоградської області можна відзначити, що окремі населені пункти втратили і продовжують втрачати своє значення, інші змінюють свої виробничі, організаційні, господарські функції. У зв'язку з цим виникла потреба в дослідженні населених пунктів із визначенням їхніх перспектив, місця і ролі у збалансованому розвитку регіону. Серед головних напрямків подальшого розвитку міських поселень області варто виділити: збільшення виробництва

конкурентоспроможної продукції на основі впровадження новітніх технологій та модернізації виробництва; впровадження ресурсо - та енергозберігаючих технологій; розбудова та модернізація інфраструктури; поліпшення стану житлового будівництва шляхом добудови об'єктів з високим ступенем будівельної готовності; забезпечення стабільного функціонування житлово-комунальних систем та поліпшення якості житлово - комунальних послуг.

Бібліографія

1. Изменения городского пространства в Украине/ Под редакцией Л. Г. Руденко - К. : Реферат, 2013. - 45 с.

2. Бабич О.В. Регіональна система розселення і збалансований розвиток регіону (суспільно-географічне дослідження на прикладі Кіровоградської області): автореф. дис. канд. геогр. наук: спец. 11.00.02. «Економічна та соціальна географія» / Бабич Оксана Володимирівна - Київ, 2014. - 20 с.

3. Івченко А. Міста України. - К.: ДНВП «Картографія», 1999. - 136с.

4. Пітюренко Ю.І. Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР (особливості розвитку і розміщення, типологія, територіальні системи і перспективи)/Ю.І. Пітюренко; Академія НАУК Української РСР, сектор географії. - К.: «Наукова думка», 1972. - 188 с.

5. Семенюк Л. Л., Сільченко Ю. Ю. Міські поселення Кіровоградської області як центри просторової організації // Всеукраїнська наукова конференція Четверті Сумські наукові читання (11-13 жовтня 2019 р.): зб. статей. - Суми, 2019. - С. 5 - 7 с.

6. Бабич О.В. Функціональні типи поселень Кіровоградської області/ О.В. Бабич // Економічна та соціальна географія: наук. зб. [ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін.] - 2013. - Вип. 2 (67). - С. 60 - 67.

Размещено на Allbest.ru