Історико-географічні аспекти формування машинобудування Кіровоградської області

Микола Савєльєв

Сьогодні важко уявити наше життя без машин, без використання продукції машинобудування. Розвиток машинобудування створив більш комфортні умови для життєдіяльності кожного з нас. Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки Кіровоградської області. Виробництво машин і устаткування є одною з провідних ланок національного господарства країни, створюючи найбільш активну частину основних робочих фондів (знаряддя праці). Машинобудування істотно впливає на темпи і напрями науково- технічного прогресу в різних сферах національного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.

Мета роботи: проаналізувати історичні особливості та визначити етапи розвитку машинобудування Кіровоградської області.

Машинобудування є важливим напрямом промисловості Кіровоградської області, який визначає рівень економічного розвитку нашого регіону та його місце в економіці України.

Промисловість обласного регіону є важливим об'єктом суспільно-геграфічного вивчення. Саме територія адміністративної області є базовим об'єктом для створення і проведення державної регіональної політики, яка має на меті - повніше та якісніше задовольнити соціальні потреби населення території шляхом створення умов сталого господарського розвитку. Машинобудування є складним розгалуженим видом економічної діяльності, який об'єднує сотні різних виробництв. У галузевій структурі машинобудування Кіровоградської області виділяють:

- Підйомно-транспортне машинобудування;

- Електротехнічне;

- Верстатобудування і інструментальне;

- Приладобудування;

- Сільськогосподарське і тракторне;

- Обладнання для легкої і харчової промисловості та побутових приладів;

- Ремонт машин і обладнання;

- Транспортне.

Можна виділити чотири етапи розвитку машинобудування Кіровоградської області.

Перший етап - становлення та розвиток машинобудування, друга половина ХІХ століття.

Цей період характеризується появою перших машинобудівних заводів у Кіровоградській області. Починалося машинобудування нашої області з виробництва сільськогосподарських машин. Воно було представлене кількома заводами міста Єлисаветграда (завод «Ельворті», завод Шкловського) і рядом майстерень, які також виробляли різне сільськогосподарське знаряддя.

Англійські підприємці Роберт і Томас Ельворті у 1874 році заснували у місті Єлисаветгад (нині Кропивницький) майстерню по збірці, регулюванню і підготовці сівалок зарубіжного виробництва Фактично вся галузь розташована у чотирьох промислових центрах на продаж. Працювало у майстерні 12 робочих. Попит на сівалки був великий і брати Ельворті почали будівництво заводу по виготовленню кін них сівалок, пізніше дробарок, маслобойок, млинів та іншого сільськогосподарського інвентарю. У 1877 році за короткий час були побудовані ливарний, ковальський, деревообробний цехи та інші споруди [6]. У 1882 рік - сівалка заводу «Ельворті» отримала першу нагороду на міжнародній виставці - срібну медаль. В цей час на заводі працює 300 осіб. У 1883 році було відкрито завод Шкловського, який випускав сільськогосподарську техніку та деталі.

У 1897 році було створено Гайворонський тепловозоремонтний завод, що займався ремонтом паровозів вузької колії (головні майстерні для рухомого складу).

Другий етап - розширення структури машинобудування, перша половина ХХ століття.

Початок 20 століття приніс багато змін в економічному, соціальному і політичному житті країни. З'явилися нові форми власності, багато підприємств були переформатовані або націоналізовані. Найбільші підприємства машинобудування були евакуйовані під час Другої світової війни, а будівлі і робочі цехи частково зруйновані або повністю. В післявоєнні роки відбулася відбудова і розвиток підприємств машинобудування Кіровоградської області. Деякі підприємства досягли хороших показників за рахунок новітніх підходів і викликів того часу.

Найбільшим в області і одним з найбільших заводів Радянського Союзу був завод «Червона Зірка», що випускав десятки найменувань тракторних сівалок. Завод був перейменований у 1922 році з «Ельворті» на «Червона Зірка». У 1913 році завод досяг свого розквіту і виготовив 38345 сільгоспмашин. Після Жовтневої революції у 1917 році завод почав занепадати. Націоналізований завод був у квітні 1919 року. У 1927-1928 роках завод почав експортувати сівалки в країни Близького Сходу. На заводі в 1929 році створена перша в СРСР тракторна сівалка Т-1 для посіву зернових, які не раз нагороджувалися на міжнародних виставках. У 1941 році завод було евакуйовано до Пензенської області в Росії. Після визволення міста Кіровограда, почалося відновлення заводу «Червона Зірка», повернулася з евакуації невелика група фахівців, кадрових робітників. До 1950 року завод в основному (крім одного зовсім зруйнованого корпусу) був відновлений, а з виробництва сільгоспмашин перевершив довоєнний рівень. За перше десятиліття після війни спеціальним конструкторським бюро заводу, технічними службами були створені 45 найменувань посівних машин [6].

З лютого 1930 року бере свій початок історія заводу «Гідросила» - тоді були створені слюсарно- механічні майстерні. На підприємстві працювало 57 чоловік. У 1949 році підприємство, на якому до того часу працювало 270 осіб, відновило випуск пожежних насосів - попередників водяних насосів для двигунів внутрішнього згоряння [7].

ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» був заснований у 1939 році, як районне відділення Одеської обласної вагоноремонтної бази [8].

Таким чином, у галузевій структурі машинобудування області уже чітко виділяється, крім сільськогосподарського, електро-технічне, транспортне. Машинобудування Кіровоградської області стає потужнішим і різноманітнішим. Деякі підприємства досягли високих позицій в економіці держави.

Третій етап - модернізації машинобудування, друга половина ХХ століття.

В цей період підприємства машинобудування Кіровоградської області набирали швидких темпів у розвитку і виходили на нові позиції. Різноманіття продукції і хороший попит на ринку давали гарний поштовх до стабільного розвитку підприємств машинобудування.

У 1965 році завод «Червона Зірка» випустив 55 680 зернових сівалок і припинив випуск кукурудзяних сівалок. У кінці 60-х років і в 70-і роки завод значно розширюється. Побудовано та введено в експлуатацію нові виробничі корпуси, що дозволили створити потужності з виробництва нових зернових сівалок типу СЗ- 3, 6. У 80-ті роки завод випускав близько 90 тис. сучасних сівалок на рік. До 1991 року завод мав у своєму розпорядженні потужності з випуску 90-100 тис. сівалок на рік. Основна продукція заводу - посівні машини. У колишньому Радянському Союзі завод «Червона Зірка» забезпечував випуск: зернових сівалок - більше 50% загальносоюзного випуску, а кукурудзяні, бурякові та овочеві сівалки - 100 %. У 1991 - 1998 роках заводом розроблені конструкції 12 нових високопродуктивних посівних машин та іншої сільськогосподарської техніки. У 1993 році виробниче об'єднання «Червона Зірка» перетворено у відкрите акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки «Красная Звезда» [6].

На заводі «Гідросила» до кінця 1958 року був випущений перший шестерний насос НШ 40 В. На заводі з'являється нова служба - конструкторський підрозділ, яке переросло в галузеве конструкторське бюро, а потім у ГСКБ. У 1962 році були розроблені оригінальні потужні насоси НІІІВ7 і НШ100, захищені авторськими свідоцтвами і запатентовані згодом за кордоном. У 1968 році розпочалося їх масове виробництво. У 1978 році починається новий етап у розвитку заводу. Була придбана ліцензія на виробництво об'ємних гідроприводів - гідростатичних трансмісій у Німецької фірми Sauer-Sundstrand. Протягом2,5 роківбулоосвоєновипускГСТ90. У1990-хрокахнашепідприємство, випускаючимільйонигідроагрегатів, сталонайвідомішимінайбільшимвколишньомуРадянськомуСоюзівиробникомподібноїпродукції. Потім завод пережив кілька великих падінь виробництва, пов'язаних з важким економічним становищем в Україні. У 1994 році на базі заводу було утворене відкрите акціонерне товариство «Гідросила». У 1999 році завдяки вжитим антикризовим заходам фінансове положення вдалося стабілізувати [7].

На ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» з 1978 року освоєно виробництво вагових автоматичних дискретних дозаторів для будівельної промисловості. Їх поставка здійснювалася на заводи залізобетонних виробів і домобудівні комбінати всього колишнього Радянського Союзу (сьогодні країни СНД).

Агрегатний завод у Кіровограді, який кооперувався з Харківським заводом сільськогосподарського машинобудування «Серп і молот», спеціалізувався на випуску агрегатів до дизельних двигунів самохідного комбайна. Крім того, завод освоїв виробництво гідронасосів «НШ-40» для гідросистеми навісних знарядь до трактора «Бєларусь» і самохідного комбайна «СК-3». Агрегатний завод в 1960 році випустив понад 200 тис. різних насосів і готових вузлів до тракторів.

Важливе значення має завод сільськогосподарських деталей «Червоний Профінтерн» в м. Кіровоград, який згодом змінив назву на «Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім. В. Таратути» [8].

Науково-виробниче підприємство «Радій» (м. Кропивницький) засноване 1 січня 1954 року тоді ще у м. Кіровоград. Основним напрямом діяльності з 1954 по 1963 рік було виробництво абонентських гучномовців і електропобутових виробів. З 1963 року підприємство приступило до виробництва динамічних гучномовців для малогабаритних транзисторних радіоприймачів. У 1971 році, після реконструкції, завод почав випуск апаратури для телевізійних центрів. У 1976 році освоєно виробництво телевізійних передавачів, а в 1977 році виробництво апаратури для оснащення телевізійних комплексів, що забезпечували теле-радіо трансляцію Олімпійських ігор 1980 року у Москві. У 1988 році підприємство стало головним у виробничому об'єднанні, куди увійшли ще три підприємства міста Кіровограда та області. Виробниче об'єднання «Радій» стало найбільшим в СРСР виробником телестудійного обладнання, пересувних телевізійних станцій, телевізійних та радіомовних передавачів, апаратури кабельного телебачення і гучномовців динамічних. У період з 1982 - 1989 років підприємство брало участь у розробці та постачанні обладнання стартових комплексів «Енергія» і «Буран». Продукція експортувалася до Європи, Азії, Країн Америки. З 1995 року НВП «Радій» приступив до серійного виготовлення і постачання апаратури уніфікованого комплексу технічних засобів, автоматизованих систем управління технологічними процесами атомних електростанцій для заміни обладнання, що виробило свій ресурс [8]. машинобудування територіальний кіровоградський

З 1975 по 1995 роки у місті Кіровоград діяло підприємство «Друкмаш», з виготовлення друкарських машинок: «Ятрань», «Елема», «Лілея». ВО «Друкмаш» було одним з провідних заводів Радянського Союзу з виготовлення друкарських електромеханічних, а згодом і електронних машин.

ПАТ «НВО Етал» у місті Олександрія, рік заснування 1954. Перша продукція підприємства - різні електричні машини і пульти управління. У 1961 році разом з Московським Всесоюзним науково- дослідницьким інститутом електромеханіки, розпочато виробництво та серійний випуск магнітних підсилювачів. 1980 рік - виробництво контактної апаратури. 1994 рік - переобладнання виробництва друкованих плат, а також виробляють системи управління складними технологічними процесами для атомних електростанцій, ТЕЦ, харчової та нафтової промисловості [5].

ТОВ «ТД Укрнасоссервіс», рік заснування - 1995, у місті Олександрія, випускав насосне обладнання.

ТОВ «Завод Автоштамп» у м. Олександрія, рік утворення - 1979. Завод Автоштамп - українське підприємство яке займається виробництвом різного сільськогосподарського обладнання: жатка зернова, сівалка, міні-печі, котел опалювальний [3].

ТОВ «Світловодський машинобудівний завод», 1998 рік заснування - виробництво машин і устаткування для металургії.

У 1965 році «Гайворонський тепловозоремонтний завод» досяг найкращих показників за всю історію - відремонтовано 392 паровози.

Отже, машинобудування Кіровоградської області вийшло на новий рівень і наростило потужності виробництва. Продукція кіровоградських машинобудівних підприємств стала відомою у багатьох країнах світу. Завдяки унікальним технологіям виробництва і високій якості виробленої продукції, попит на неї щороку збільшується .

Четвертий етап - інновація в машинобудуванні, початок ХХІ століття.

У 2003 році завод «Красная звезда» перейменовано державною мовою і називається «Червона Зірка», це стало новою віхою в історії заводу і торгової марки. З 24 жовтня 2016 року завод носить назву ПАТ «Ельворті».

З березня 2000 року на «Гідросилі» діє управління якістю ISO9001, сертифікована фірмою «Бюро Верітас» Франція. Сьогодні на базі даного заводу існує компанія «Гідросила ГРУП» - це найбільший виробник гідравлічних силових машин і компонентів гідромашин на території країн СНД. До складу «Гідросила ГРУП» входить 5 виробничих підприємств розташованих на території України: ПАТ «Гідросила» - розробка і виробництво насосів шестеренних; ПАТ «Гідросила АПМ» - розробка і виробництво аксіально-поршневих машин і запасних частин до АПМ; ПАТ «Гідросила МЗТГ» - розробка і виробництво гідро-розподільників; ТОВ «Гідросила ТЕТІС» - розробка і виробництво гідроциліндрів; ЗАТ «Гідросила ЛЄДА» - розробка і виробництво рукавів високого тиску [7].

ПАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів» у даний час виробляє дозуюче устаткування, працює на принципі тензометричного зважування матеріалів. Продукція підприємства має великий попит не тільки в Україні, ай за її межами (Казахстані, Росії, Молдові). ПАТ «Дозавтомати» нагороджений Дипломом «Фіналіст Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України - 2004 року».

З 2000 року НВП «Радій» на підставі досвіду поставок і експлуатації комплексів першого покоління було розроблено друге покоління цифрових вимірювальних і управляючих систем (вимірювально-керуюча платформа «Радій») із застосуванням FPGAвід провідних світових виробників. Науково-виробниче підприємство «Радій», на сьогодні, є провідним в Україні розробником і постачальником програмно- технічних комплексів для систем забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій з реакторами типу ВВЕР-440 та ВВЕР-1000 [8].

На площі і матеріальній базі раніше існуючих підрозділів ВО «Друкмаш», організовано ТОВ «Завод технологічного обладнання»: дослідного заводу, цеху нестандартного обладнання і ремонтно-механічного центру, а сьогодні діє ТОВ «Друкмаш-центр», що спеціалізується на випуску дорожних крісел з важільним приводом, більше 100 видів протезів та ортезів.

АТ НВО «Етал» у 2007 році входить до складу концерну «Росенергомаш». На сьогодні підприємство складається з трьох основних виробництв: - виробництво контактної апаратури; - виробництво друкованих плат; - виробництво низьковольтних комплектних пристроїв [5].

ТОВ «СнекПродМаш» заснований 26 грудня 2005 року у місті Олександрія. Підприємство займається виробництвом печей та пальників до печей, виробництвом інших машин та устаткування загального призначення.

ТОВ «Кран-Сервіс» 31 липня 2003 року відкрився у місті Олесандрія. Займалося виробництвом підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування [4].

ТОВ «Олександріяпривід» - виникло підприємство в 2002 році, займається виробництвом електродвигунів, генераторів і трансформаторів, електро-розподільної та контрольної апаратури.

Гайворонський тепловозоремонтний завод сьогодні ремонтує тепловози та дизелі, а також виробляє деталі: шестерні, муфти, охолоджувачі, амортизатори до тепловозів, поршні, підшипники. На сьогодні там працює 94 працівника.

Таким чином, на четвертому етапі у машинобудуванні відбувається поява нових підприємств, розширення асортименту та географії поставок машинобудівної продукції, застосування сучасних інновацій у роботі уже існуючих підприємств.

Загалом економіко-географічне положення Кіровоградської області є вигідним для розвитку економіки і машинобудування. Більшість факторів є сприятливими для формування, розвитку і раціональної територіальної організації машинобудування.

Новими напрямками розвитку машинобудування регіону могли б стати створення малих і середніх підприємств, що випускатимуть товари народного вжитку.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Економічна та соціальна географія України: Реальний сектор економіки. Навчальний посібник. - Ніжин: Видавець Лисенко М.М. - 376 с.

2. Міщенко Г.П. Кіровоградська область: Географічний нарис / Г.П. Міщенко. - Київ : Радянська школа, 1961. - 137 с.

3. ТОВ «Завод Автоштамп»: - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http;//avtostamp.com.ua/

4. ТОВ «Кран-Сервіс»: - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http;//kranservis. com.ua/

5. ПАТ «НВО Етал»: - [Електронний сервіс]. Режим доступу: pmp@etal.ua

6. ПАТ «Ельворті»: - [Електронний сервіс]. Режим доступу: www.elvorti.com

7. ПАТ «Гідросила»: - [Електронний сервіс]. Режим доступу: www.gudrosila.com

8. Кіровоградська обласна державна адміністрація: - [Електронний сервіс]. Режим доступу: e-mail:public@kr-admin.gov.ua

Размещено на Allbest.ru