Специфіка наукових досліджень в економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка наукових досліджень в економіці

Т. Половинко, здобувач вищої освіти обліково-фінансового факультету, Миколаївський національний аграрний університет

Key words: economic research, complexity, methodological pluralism, crisis of economic theory. науковий економіка теорія

Постановка проблеми. Відмінності в класифікації наук визначають специфічну спрямованість наукових досліджень. Якщо в галузі природничих наук досліджуються властивості, закони, об'єкти матеріального світу, то гуманітарні науки досліджують процеси, пов'язані з життєдіяльністю суспільства.

При цьому особливість економічних досліджень полягає в тому, що вони є комплексними, тобто досліджують соціальні процеси в різних сферах і за допомогою різних інструментів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні літературні джерела, які присвячені специфіці наукових досліджень в економіці, показують різні погляди авторів щодо науково-дослідної термінології взагалі й зокрема щодо даної теми дослідження. Серед них праці В.С. Автономова [5], Є. В. Балацького [6], М.Т. Білухи [1], П.В. Дмитренко [2], Н.М. Кушнаренко [3], В.К. Сидоренко [2], В.М. Шейко [3], Г.С. Цехмістрова [4], Е.П. Тавокіна [7], а також іноземних учених. Проте важливість і дискусійність теми потребує подальших досліджень.

Формування цілей дослідження. Мета дослідження полягає в поглибленні розуміння сутності поняття "наукових досліджень в економіці" та уточнити їхню специфіку на рівні функціонування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Часто важко визначити чітко виражену область наукового знання, до якої належить той чи інший об'єкт дослідження. Так, економетрика та моделювання використовують математичні методи аналізу, виробничі відносини пов'язані з гуманітарним знанням, регуляторні процеси в економіці відносяться до інституційно-правовій сфері.

Іншими словами, економічні дослідження носять міждисциплінарний характер. Економічна наука використовує інші науки як необхідного інструментарію.

У зв'язку з цим слід зазначити, що таке використання проявляється двояко. З одного боку, економіка базується на добре відомих результатах інших наук, а з іншого, використовує "дружні" науки в якості постачальників нових проблем [1].

Відмінною рисою економічного дослідження є його опосередкованість. Якщо природниче дослідження визначено в об'єктах матеріального світу, то економічне дослідження відноситься до діяльності людини і суспільства, спрямованої на зміну цих об'єктів. Звідси базисом економічного дослідження є продуктивні сили суспільства і соціально-економічні відносини в системі об'єктів матеріального світу.

Особливості економічних наукових досліджень пов'язані також з особливостями самих економічних процесів, які є об'єктом наукових досліджень в економіці. Ці процеси діляться на дві великі групи: природні і суспільні. Вивчення природних процесів з позиції економічних досліджень направлено на опис характеру взаємодії людини і природи за допомогою засобів праці і створення в результаті цієї взаємодії матеріальних (речових) або інтелектуальних продуктів, а також послуг [1].

Громадські процеси вивчаються економістами в контексті аналізу виробництва, розподілу, обміну та споживання цих продуктів або послуг. Природні та суспільні процеси протікають в тісній взаємодії і опосередковуються процесами регулювання (державного, ринкового, планового і т. д.). В результаті формуються соціально-економічні процеси, які постають як сукупність процесів створення, функціонування і ліквідації різних соціально - економічних систем.

При аналізі природничої діяльності дуже часто підкреслюється наступність досліджень, свого роду вкладеність старих досліджень в нові. Вважається, що всі закони науки і все наукове знання з часом лише уточнюється і узагальнюється. Якщо ж відбувається якесь нове відкриття, яке заперечує старе і докорінно змінює уявлення про світ, то це старе просто викидається з науки. Саме це сталося, коли геліоцентрична картина світу замінила застарілу геоцентричну картину[5].

Такий стан справ є абсолютно природним і в цілому не викликає сумнівів і в сфері гуманітарного знання, включаючи і економіку. Дійсно, спадкоємність характерна для різних напрямків економічної науки.

Ще однією особливістю наукових досліджень в сфері економіки є обмежений часовий період існування окремого (іноді навіть дуже значного) наукового результату. Справа в тому, що в сфері природничих наук (у фізиці, хімії, біології та інших науках) великий науковий результат (відкриття, нова теорія і т. д.) Носить, як правило, довгостроковий або навіть позачасовий характер.

При проведенні будь-яких наукових досліджень велике значення мають новизна і пріоритет. Однак для досліджень в економіці дані якісні характеристики набувають свої особливості. Так, якщо для досліджень в сфері природознавства пріоритет визначається що раніше не існувала (на дату подачі заявки) сукупністю суттєвих ознак, що визначають розглядається явище, то для економіки можливі варіанти так званої відновленої новизни.

У спеціальній літературі це пояснюється тим, що економіка, пов'язана з описом життєдіяльності суспільства, постійно відчуває зміну поглядів і теоретичних підходів до аналізу суспільних процесів. Тому один і той же економічне явище, об'єкт або процес може описуватися відразу декількома теоріями, причому всі вони будуть новими і оригінальними [3].

Можливо навіть, що ці теорії в певний часовий період матимуть високу практичну ефективність. В економічній науці сформувалося певне кругообіг різних теорій при відповідному їх оновленні. Але при цьому багатьма економістами підкреслюється, що та новизна, яка періодично проголошується щодо чергових економічних наукових досліджень, є як би нелегітимною і легко втрачає свої істотні відмітні ознаки при детальному спростування.

Є ще одна важлива особливість економічних досліджень, яка також пов'язана з методологічними проблемами. Економічна методологія як система методів, методик і підходів, принципів і парадигм, які використовуються економічною наукою, поєднує в собі елементи двох підходів: номотетичного і ідеографічного [4].

Багатьма вченими визнається варіативність економічної методології, відсутність єдиних методологічних прийомів пізнання економічних об'єктів, процесів або явищ. На думку Е.П. Тавокіна [7], в даний час методологія економічної науки в цілому і конкретного дослідження, зокрема, не є, на відміну від ситуації в сфері природничих наук, однозначно визначеного алгоритму, який необхідно дотримуватися вченим.

Так, Е.П. Тавокіна пропонує оригінальну і образне трактування економічної методології у вигляді ліфта, який пересувається між трьома поверхами своєрідного будинку економічної науки. Ці поверхи відповідають трьом верствам соціально-економічної реальності:

1) верхній (ситуаційний) поверх, відповідний ситуаційному шару (шару економічної статистики та економетрики), складові якого доступні безпосередньому емпіричному спостереженню (сприймалася шар). Він включає результати досвіду, вимірювань, статистичні дані, що відносяться до деякої сукупності об'єктів або їх станів;

2) перший (феноменологічний) поверх, відповідний шару економічної феноменології. Його елементи доступні безпосередньому спостереженню в якості окремих автономних явищ поза ними зв'язків. Іншими словами, це видимий шар, що відрізняється від сприйманого шару відсутністю внутрішньої зв'язності і цілісності;

3) підвальний (фундаментальний) поверх, відповідний структурному шару (шару економічної теорії), який недоступний спостереженню і який охоплює соціально-економічні структури, рушійні сили, механізми, тенденції [7].

Ліфт економічної методології пересувається між поверхами і доставляє з одного поверху на інший теоретичні конструкції, факти, дані. При цьому цікаво відзначити, що така стратифікація економічної науки дозволила Е.П. Тавокіну дати відповідну типологію економістів-дослідників:

- статистик (сфера діяльності - дослідження даних, місце проживання - верхній поверх);

- колекціонер (сфера діяльності - збирання та дослідження феноменів, місце проживання - перший поверх);

- теоретик-фундаменталіст (сфера діяльності - дослідження теоретичних концепцій, місце проживання - підвальний поверх);

- методолог (сфера діяльності - дослідження взаємозв'язків між даними, феноменами і теоріями, місце проживання - ліфт, який переміщається між підвальним і верхнім поверхами) [7].

Незважаючи на свої специфічні особливості, економічні дослідження мають свою предметну область, що відрізняється від інших областей наукового знання.

Висновки

Виходячи з результатів проведеного дослідження, можна зробити висновок, що сучасний розвиток економічних досліджень характеризується рядом певних рис.

Це, по-перше, використання і вдосконалення математичного інструментарію при дослідженні економічних процесів. Протягом останніх 50 років відбувався швидкий розвиток математичного апарату, необхідного для дослідження економіки, в першу чергу при розробці теорії екстремальних задач і специфічних методів аналізу даних, що склали зміст економетрики.

По-друге, охоплення теорією нових сфер економічного життя. Масштаби і темпи нових економічних досліджень не тільки не зменшуються, але і прискорюються. Економічна теорія проникає в усі нові і нові сфери, знаходить нові області додатків.

По-третє, накопичення емпіричних даних. Завдяки комп'ютерним технологіям, вдосконалення методів економічних вимірювань, стандартизації національних рахунків і створення потужних дослідних відділів у міжнародних кредитних організаціях, таких як Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, відбувається лавиноподібне зростання економічної інформації, доступної для більшості дослідників в розвинених країнах.

Ця інформація постійно оновлюється і збагачується як за рахунок введення нових вимірюваних показників (наприклад, індексу інфляційних очікувань, кредитних рейтингів країн і т. д.), так і за рахунок впровадження міжнародних стандартів в країнах, що розвиваються.

По-четверте, зміна стандарту строгості. За останні півстоліття радикально змінився прийнятий в економіці стандарт строгості.

По-п'яте, колективний характер узагальнюючих робіт (принцип співіснування). У сучасних дослідженнях все рідше робляться і все менш успішні спроби створення всеохоплюючих економічних теорій.

По-шосте, поведінковий переворот в теоретичній макроекономіці. У багатьох економічних дослідженнях макроекономічні теорії спираються не на апріорні залежності між макроперемінні, а на поведінкові моделі агентів і теорію загальної рівноваги. Після багатьох років майже роздільного існування мікро- і макроекономіки зараз інтенсивно розробляється синтетична теорія.

І, по-сьоме, організаційний ріст. Організація економічної науки свідчить про те, що престиж і зарплата кваліфікованого економіста на Заході порівняно високі. Крім того, зростає кількість наукових журналів і збільшується число конференцій.

Частота контактів, обмін науковими і педагогічними кадрами між університетами, нові технології обміну інформацією призвели до інтернаціоналізації економічної науки. Інший важливий фактор - це домінування американських університетів на ринку викладачів і вчених і монополія англійської мови як засобу наукового спілкування.

Всі ці риси говорять, здавалося б, про надзвичайно бурхливого розвитку наукових досліджень в економіці, проте в даний час на порядку денному стоїть питання і про проблеми економічної науки.

Мінливість економічних реалій почасти корениться в зворотний вплив економічних теорій на економічну поведінку. Висновки з економічних теорій досить швидко стають надбанням маси економічних агентів і впливають на формування їх очікувань.

Однак в цілому не викликає сумніву той факт, що економічна теорія та її галузеві програми виконують важливі і потрібні функції, створюючи необхідний інструмент для розуміння економічної реальності.

Безсумнівно також і те, що безпосередньо скористатися цим інструментом вдається лише в порівняно небагатьох випадках. Економічні наукові дослідження не є керівництвом до дії, а лише тим орієнтиром, який дає уявлення про характер і напрямки сучасної економічної думки.

Список літературних джерел