Аналіз підприємництва в Україні: проблеми і перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз підприємства в Україні: проблеми і перспективи розвитку



Підприємництво -- одна з найважливіших ознак ринкової економіки і є основною передумовою розвитку економіки будь-якої країни.

В Україні підприємницький сектор відіграє визначальну роль в економічному розвитку країни, сприяє освоєнню нових перспективних видів діяльності, модернізації та диверсифікації застарілих. Крім того, підприємницька діяльність сприяє прогресу внутрішньої конкуренції, збільшенню відкритості української економіки, створює механізми для підтримки постійного розвитку економіки країни і є платформою не лише для економічного прогресу країни, а й соціального. Свою соціальну місію суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють, відтворюючи робочі місця, забезпечуючи доходами робочу силу, здійснюючи відрахування до бюджетних, позабюджетних фондів.

Позитивні зміни у зовнішньому середовищі, зокрема, в економіці країни є неможливими без розвитку підприємництва. Особливо це стосується малого підприємництва як найбільш гнучкої за відношенням споживчого попиту ланки.

Індивідуальна споживацька поведінка, яка проявяється у диференціації попиту, розвиток нових технологій (в першу чергу, інформаційних і комунікаційних, глобалізація конкуренції -- це не повний перелік суттєвих зрушень, які відбулись за останні роки у сфері розвитку українського підприємництва. Проте військові дії, що ведуться на території нашої держави; стрімке падіння курсу національної валюти та, як наслідок, різке зниження інвестиційної привабливості української економіки -- проблеми, які ставлять під сумнів перспективи розвитку підприємництва в Україні. У таких складних умовах сьогодення здається неможливим перехід України до Європейських стандартів ведення бізнесу.

Слід зазначити, що багатьом країнам, які на цей момент є повноправними членами Європейського Союзу, це з успіхом вдалось здійснити у дуже складні періоди свого розвитку і становлення [2].

В Україні підприємства залежно від чисельності працюючих та обсягу валового доходу за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств:

? великі підприємства - середня кількість працівників ? 250 осіб, річний дохід ? 50 мільйонів євро;

?середні підприємства - усі інші;

? малі підприємства - середня кількість працівників ? 50 осіб, річний дохід ? 10 мільйонів євро;

? мікропідприємства - середня кількість працівників ? 10 осіб, річний дохід ? 2 мільйони євро.

Аналіз наявного стану сучасного підприємництва дає змогу стверджувати, що нестабільність політичного середовища наносить відчутну шкоду економічному розвитку нашої країни.

Підприємництво, особливо мале і середнє, у першу чергу, реагує на негативний вплив дестабілізаційних факторів. Така реакція найчастіше знаходить своє вираження у формі скорочення кількості підприємств приватного сектору, зниження обсягу виробництва та чисельності працюючих.

Якщо проаналізувати стан підприємництва, то отримаємо показники зниження промислового підприємництва. Деякі з них носять глобальний характер і вирішення їх можливе з запровадженням кардинальних змін. Інформація підготовлена за даними Держстатслужби без врахування показників суб'єктів господарської діяльності тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та непідконтрольної Україні частині території Донбасу [1,5].

На кінець 2015 року в Україні налічувалось 1973 тис. суб'єктів малого і середнього підприємництва (проти 1932тис. в попередньому році, з яких 1,63 млн. фізичних осіб-підприємців і 343 тис. юридичних осіб-підприємців.



Таблиця 1.

В структурі підприємств співвідношення великих, середніх і малих підприємств дещо змінилось. Як і раніше 0,1 відсотка усіх підприємств представлено великими підприємствами. А от частка середніх підприємств зменшилась з 4,7% до 4,4%. Відповідно з 95,2% до 95,5% збільшилась питома вага малих підприємств, з яких майже 83% мають статус мікропідприємств, табл.1[3].

Найбільша кількість малих і середніх підприємств традиційно зосереджена в м.Києві - 25%, Дніпропетровській - 11,2%, Донецькій - 6,8%, Харківській - 6,7%, Львівській - 5,5%, Київській - 5,5%, Одеській - 5,2% областях.

Таблиця 2. Підприємства та організації Кількість підприємств (тис.)
2015	2016	2017
Усього	343,4	306,4	338,3
Великі	0,4	0,4	0,4
Середні	15,2	14,9	15,0
Малі	327,8	291,1	322,9
з них мікропідприємства	284,2	247,6	278,1

Кількість підприємств впродовж останніх років значно зменшилась: з 659,0 тис.у 2013 році, 497,0 тис. - у 2014 році, до 343,4 - у 2015 році, 2016 році -306,4 і в 2017 році - 338,3 тисячі. В першу чергу це є наслідком ведення АТО і тимчасової окупації частини території східних регіонів, де здебільшого розміщувались великі промислові підприємства, та впливу загальноекономічної кризи, що лише посилилась у зв'язку з подіями воєнного характеру, табл. 2.

продовж 5-х років спостерігається також зменшення кількості середніх підприємств. Так, на початок 2016 року в Україні було зареєстровано 15,2 тис середніх підприємств, кількість яких зменшилась порівняно з попереднім роком на 703 одиниці (4,4%). Нагадаємо, що на початок 2014 року їх налічувалось 18 тис. А в порівнянні з 2017 роком у 2016 році кількість середніх підприємств щороку зменшувалась на 0,3 і 0,2 тисяч відповідно.

Кількість малих підприємств у 2015 році зросла на 3,2 тис. одиниць (1%) і досягла майже 327,8 тис. Проте, це не можна назвати успішними здобутками, оскільки це лише незначний крок в напрямку повернення втрачених у 2014 році позицій, коли кількість малих і середніх підприємств в порівнянні з попереднім роком скоротилась на 30 тис. одиниць. У 2016 році зменшилась до 291,1 тис. і лише в 2017 році зросла до 322,9 тисяч.

Основний позитив динаміки розвитку в категорії малого підприємництва відбувся за рахунок мікробізнесу. Так, кількість мікропідприємств у 2015р. зросла на 5 тис. одиниць (2%) і досягла 284,2 тис. підприємств. Однак таке зростання кількості мікропідприємств частково можна пояснити певним «подрібненням» впродовж останніх років як середніх, так і малих підприємств. З усієї сукупності малих підприємств у 2015 році лише 44 тис, (або 1 з 10) не відносились до мікропідприємств. Це свідчить про запровадження для мікропідприємств порівняно привабливіших умов ведення бізнесу, які переважно визначаються застосуванням диференційованого підходу в застосуванні спрощеної системи оподаткування, а також більшою «гнучкістю» мікробізнесу до диверсифікації видів діяльності в критичних умовах. Але уже у 2016 і 2017 роках відбувалось значне зменшення малих підприємств.

Характерно, що кількість мікропідприємств, а відповідно і малих підприємств, щороку впродовж 5 років значно коливалась. Це ще раз підкреслює вразливий вплив змін законодавства у сфері податків і зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для цієї категорії підприємництва [3].

За видами економічної діяльності в структурі малих і середніх підприємств найбільша їх частка (27%) займалась оптовою та роздрібною торгівлею і ремонтом автотранспортних засобів, 14% - сільським, лісовим або рибним господарством, 12% - промисловим виробництвом, 9,5% - операціями з нерухомим майном, 9% - будівництвом, 8,5% - професійною та науково-технічною діяльністю, 4,5% - транспортом, складським господарством, 4,5% - адміністративним обслуговуванням, 4% - інформацією та телекомунікаціями, 2% - тимчасовим розміщенням й організацією харчування, 1% - освітою, 1% - охороною здоров'я, 1% - мистецтвом, спортом, розвагами, 1% - наданням інших послуг.

Важливо, що одним з основних напрямів зміцнення конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва, є забезпечення високого рівня інноваційної діяльності підприємств. На жаль, тільки 11% промислових підприємств України ведуть активну інноваційну діяльність, що, як наслідок, спричинило низький рівень її міжнародної конкурентоспроможності [2].

У порівнянні із 2016 роком, у 2017 - 2018 рр. Україна покращила свої позиції за показниками:

- реєстрація підприємства - з 30-го до 20-го місця;

- підключення до електромереж - із 137-го до 130-го місця;

- оподаткування - із 107-го до 84-го місця.

Крім того, сфери, в яких показники погіршилися або залишилися на тому самому рівні, серед них:

- вирішення проблем із неплатоспроможністю - із 141-го до 150-го місця;

- міжнародна торгівля - із 109-го до 115-го місця;

- реєстрація власності - із 61-го до 63-го місця;

- доступ до отримання кредитів - із 19-го до 20-го місця;

- отримання дозволів на будівництво - без змін [7].

Із 1,63 млн. фізичних осіб-підприємців лише 307 суб'єктів, або 0,02%, за законодавчими критеріями відносились до середнього бізнесу, решта належали до малого, зокрема, мікробізнесу. Всього у фізичних осіб -підприємців працювало 660 тис. найманих працівників, з яких 28 тис - у фізичних осіб-підприємців середнього бізнесу.

Фізичні особи-підприємці працювали переважно в сферах: торгівля та ремонт автотранспортних засобів - 55%, транспорт, складське господарство, пошта - 6,4%, інформація, телекомунікація - 6,3%, науково-технічна діяльність - 6,2%.

При цьому слід зауважити, що частка реалізованої фізичними особами-підприємцями продукції в загальних обсягах реалізації (включаючи і великі підприємства), зросла з 6,1 до 6,7% в порівнянні з 2015 роком.

Слід зазначити, що за видами економічної діяльності збиток у 2015 - 2016 роках отримали понад 45% великих підприємств, малі і середні підприємства - відповідно 26 і 29 відсотків. Серед промислових підприємств збитковими більше 50% великих підприємств, більше 30% - середніх і 26% - малих.

У рейтингу країн за рівнем захисту прав на приватну власність Україна займає 135 місце з 144, що не могло не відобразитись на скороченні тривалості життєвого циклу малих і середніх підприємств:

-- високі витрати часу на проходження офіційних процедур для започаткування підприємства, наприклад, отримання дозволів, ліцензій, перевірки, зокрема, у Македонії цей процес триває 3 дні, Угорщині -- 4,

Албанії та Білорусі -- 5, Словенії -- 6 днів, тоді як в Україні на проходження аналогічних процедур витрачається до календарного місяця, а також збереження значних обсягів витрат, пов'язаних із ліквідацією підприємств (зокрема, такі витрати становлять 42 % від розміру середнього доходу на особу, тоді як у 2016 р. у Бельгії, Данії, Словенії цей показник становив 4 %, Молдові -- 9 %;

-- високі витрати часу і коштів підприємців на реєстрацію власності, тоді як середнє значення аналогічного показника для країн ЄС менше, ніж у 3 рази.

Зросла і вартість адміністративних послуг під час реєстрації власності з

2,6 % до 6 %.

Проблеми у сфері підприємництва України спостерігаються як на макро, так і на мікрорівні. Деякі з них носять настільки глобальний характер, що їх вирішення можливе лише у випадку запровадження кардинальних економічних реформ або повного демонтажу існуючої економічної системи.

Одним з важливих економічних показників, який характеризує валовий випуск продукції за усіма видами економічної діяльності, є додана вартість за витратами виробництва. Частка великого бізнесу за цим показником становить 41%, а малі і середні підприємства, включаючи фізичних осіб, - 59% (з яких середнього бізнесу - 39%, малого - 20%). Однак, за 3 останні роки частка малих і середніх підприємств у ВВП зменшилась на 3% .

Зокрема, щодо проблем вітчизняного приємництва на макрорівні, то до них можна віднести:

-- незначну чисельність підприємств малого і середнього бізнесу, а також нетривалість їх життєвого циклу, що обумовлено відсутністю їх державної підтримки, зокрема, в Україні станом на 2016 рік менше 60% від загальної чисельності підприємств складають малі та середні підприємства і забезпечують до 11% наповнення ВВП, тоді як у країнах Європейського Союзу і США цей показник становить 99 % і наповнює ВВП на більше, ніж на 50%. Це і є той середній клас, на якому тримається економіка розвинених країн. Зауважимо, що лише 5% населення України можна віднести до середнього класу згідно з критеріями ЄС [2, 6].

Згідно з Планом пріоритетних дій уряду на 2016 рік, Кабінет міністрів до кінця поточного року мав намір здійснити необхідні законодавчі ініціативи, які дозволять Україні поліпшити позиції в Doing Business і увійти в перші 50 кращих країн рейтингу в 2017 році, і 20 - в 2018 році [14].

За середнім підрахунком експертів Світового банку, один пункт в рейтингу Doing Business, приносить державі близько 500-600 млн. дол. інвестицій.

До причин, що чинять негативний вплив на розвиток підприємництва слід віднести також:

-- нарощування імпорту продукції і послуг замість налагодження національного виробництва;

-- непривабливий інвестиційний клімат (зокрема, за рівнем привабливості податкового законодавства для іноземних інвесторів Україна займає 137 місце з 144. підприємництво малий мікробізнес

Відповідно до статистичних даних Держкомстату, у 2017 р. підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 412,8 млрд. грн. капітальних інвестицій, що на 14,9% більше від обсягу капітальних інвестицій за 2016 р. Водночас відбулося скорочення обсягів використаних інвестицій коштом іноземних інвесторів. Якщо в 2016 році цей показник сягав 9,83 млрд грн, то в 2017 р. його значення досягло лише 5,67 млрд. грн.;

-- відтік інвестицій та інших коштів за кордон,(зокрема, щорічний відтік прибутку підприємств з України оцінюється в $ 8 млрд);

-- низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств [2,3].

У рейтингу Глобальної конкурентоспроможності Україна в 2018 році займає 81-е місце серед 140 країн світу, покращивши свої позиції на 4 пункти в порівнянні 2016 -2017 роками. Перші місця займають Німеччина.Швейцарія, Сінгапур, Америка. Серед сусідів України Словаччина займає 41-е місце, Молдова --88-е, Румунія -- 52-е, Туреччина - 61-е. Doing Business Report -- щорічне дослідження групи Світового банку, що оцінює простоту здійснення підприємницької діяльності в 190 країнах на основі 11 індикаторів, які відображають регуляторні, фіскальні та ринкові обмеження, що ускладнюють або сприяють веденню бізнесу в країні [7, 10];

-- відсутність внутрішнього попиту на інновації у підприємництві (зокрема, країни ЄС і США вкладають значні кошти у розвиток наукового й інтелектуальноємного виробництва);

-- невідповідність сучасним вимогам і нерівномірність розташування інфраструктури, функції якої зводяться до обслуговування підприємницької діяльності;

-- наявність прямих та опосередкованих злочинних, кримінальних посягань, так званого "рейдерства", а також дискримінаційних дій щодо підприємців тощо (зокрема спроби протиправного захоплення підприємств здійснюються шляхом подання до державних реєстраторів підроблених документів);

-- посилення тінізації економіки, зростання нелегальної частки та перерозподіл тіньового ринку реального сектора економіки, особливо гостро проявилося у систематичних актах незаконного надрокористування, наприклад, незаконний видобуток бурштину у Волинській та Рівненській областях, червонного каменю у Тернопільській області [2];

-- загальне зниження платоспроможності населення і, зокрема, окремих його категорій, що негативно відображається у зниженні споживчого попиту;

-- низька результативність регіональних програм підтримки малого бізнесу;

-- неефективна державна регулятивна політика, зокрема, за рівнем корупції Україна 118 в світі з 144 країн учасниць рейтингу, що впливає на привабливість інвестиційного клімату, як і на функціонування підприємств загалом.

гострий брак кваліфікованих фахівців.

На мікрорівні сфера підприємництва стикається з такими основними проблемами, які чинять негативний вплив на розвиток вітчизняного підприємництва:

-- низька продуктивність праці та мотивованість працівників (зокрема, у середньому в рік в Києві працюють на 292 години більше ніж у Парижі. При цьому продуктивність праці в 3 рази нижче, ніж у Білорусі, в 4 рази нижче, ніж в Європі та в 6,5 разів нижче, ніж в США;

-- високі витрати часу на підготовку податкових документів, ухилення від оподаткування, проведення тіньових операцій та виведення капіталу за межі країни та інші факти порушення норм господарського права зокрема, кількість часу, витраченого на підготовку податкових документів, в Україні складає більше 600 годин і перевищує середній показник країн ЄС у 2,9 рази;

- недосконалість та нестабільність законодавчої бази, системи оподаткування, при якій розмір діючих податкових ставок перевищує розумні межі. Ця ситуація штовхає підприємців до ухиляння від податків, вести «тіньовий» бізнес;

- збереження незадовільних показників в оподаткуванні. Кількість виплат і витраченого часу на сплату податків є надмірними та негативно впливають на підприємницький клімат в Україні;

- недоліки фінансово-кредитної системи, жорсткі вимоги банків при оформленні кредиту та високі відсотки за користування кредитними ресурсами, нецільове використання органами влади і самими суб'єктами підприємницької діяльності виділених для підтримки підприємництва державних коштів;

- ризики безпеки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Це стосується невиконання контрагентами умов договорів, особливо, щодо своєчасної оплати, і свавілля чиновників, які впливають на діяльність фірм;

- відсутність надійної системи державної та громадської підтримки підприємницької діяльності;

- недосконалість інфраструктурного забезпечення підприємництва [2,6];

- зростання грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур;

- збереження значних обсягів витрат, пов'язаних із ліквідацією підприємств; нестабільність політичної, економічної та правової систем;

-- значний рівень корупції в місцевих і центральних органах влади;

-- недотримання законів та інших нормативних актів всіма сферами суспільства;

-- непередбачуваність економічних ситуацій в майбутньому;

-- збройний конфлікт на частині території країни;

-- нестабільність національної валюти.

-- невисокий рівень кваліфікації підприємців, що значно ускладнює перспективи інноваційного розвитку;

-- неефективний менеджмент, що спричиняє до зниження конкурентоспроможності підприємств;

- високі ціни на сировинні ресурси; застарілі основні засоби; висока вартість кредитів; недостатня платоспроможність та купівельна спроможність населення; високий рівень орендної плати; не достатньо розвинений внутрішній ринок; висока вартість перевезення, також не активна інвестиційна діяльність держави;

- істотні законодавчі недоліки, що стосуються дефіциту правового забезпечення рівності усіх форм власності, захисту приватної власності тощо;

-- недостатність коштів у підприємців для розвитку власного бізнесу.

На основі аналізу вищеназваних проблем і даних, що їх підтверджують, можна зробити висновок про те, що у порівнянні з розвинутими країнами рівень підприємницької діяльності є незадовільним та потребує суттєвого покращення. Відповідно, несприятливе економічне та правове середовище щодо ведення підприємницької діяльності в Україні сприяє створенню бар'єрів для повноцінного розвитку підприємництва.

Зважаючи на результати двох впливових міжнародних досліджень -- Світового банку "Ведення бізнесу -- 2017" і "Рейтинг глобальної конкурентоспроможності" Всесвітнього економічного форуму, що відображено в показниках рейтингу "Ведення бізнесу - 2017", де, зокрема, згідно зі звітом Україна займає 80 місце із 190 країн світу за рейтингом Ведення бізнесу - 17. Це на 3 позиції вище у порівнянні із рейтингом Ведення бізнесу - 16 э [13].

Проте, не зважаючи на наведені проблеми, що ускладнюють діяльність підприємств, значних перспектив у своєму розвитку підприємництво може досягти у короткотривалій і довготривалій перспективах у разі впровадження на державному рівні таких заходів:

-- тимчасове звільнення від податків для малого та середнього бізнесу;

-- надання кредитів для стимулювання експорту;

-- ліквідація регуляторних бар'єрів та регулювання тарифів на користь національних виробників;

-- формування інфраструктури, забезпечення державних замовлень і прозоре проведення тендерів;

-- розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку товарів та послуг;

-- створення ефективного конкурентного середовища;

--стимулювання інноваційного розвитку;

-- відродження підприємницької ініціативи населення;

-- створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості;

-- зміцнення регіональних економік;

-- оптимізація державного регулювання підприємницького сектора за допомогою заходів дерегуляції, спрямованих на досягнення європейських стандартів;

-- підвищення соціальної відповідальності;

-- активізація участі громадськості в прийнятті управлінських рішень стосовно покращення бізнесового середовища.

-- розвиток державноприватного партнерства в Україні [2,13].

На жаль, на сьогоднішній день, запропоновані напрямки вирішення проблем розвитку суб'єктів підприємницької діяльності реалізувати досить складно, що пов'язано з рядом таких перешкод:

- нестабільність економічної та політичної ситуації в країні;

- відсутність пріоритету розвитку суб'єктів підприємницької діяльності в реформуванні економіки;

- відсутність структури державних інститутів управління (в процесі приватизації так і не з'явилися ефективні власники; не була створена дієздатна система ринкових інститутів регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності);

- занадто швидкі темпи зростання зовнішнього та внутрішнього державного боргу;

- перманентний дефіцит державного бюджету;

- наявні диспропорції у темпах розвитку реального та фінансового секторів економіки, а також в середині кожного з них;

- відсутність позитивного інвестиційного клімату в Україні тощо.

Інвестиції є основним механізмом, що забезпечує зростання ВВП країни та оптимізують використання внутрішніх ресурсів, визначають структурні зміни у внутрішній та зовнішній політиках, дозволяють формувати динаміку та спрямованість розвитку національної економіки. [2, 6].

Урядом України проводиться політика щодо створення сприятливих умов для ведення бізнесу, усунення існуючих перешкод для бізнесу, створення привабливих умов для діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що дозволить залучити до розвитку вітчизняної економіки інвестиції та потенціал приватного капіталу.

Серед нагальних завдань у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні визначено Стратегію сприяння розвитку підприємництва в Україні, створення сприятливих умов для відкриття, ведення і зростання малого і середнього підприємництва шляхом консолідації зусиль усіх заінтересованих сторін, що забезпечить соціально-економічний розвиток країни та підвищить рівень життя населення [5].

Реалізація Стратегії дозволить здійсненню:

створення сприятливого середовища для розвитку малого і середнього підприємництва;

розширення доступу малого і середнього підприємництва до фінансування;

спрощення податкового адміністрування для малого і середнього підприємництва;

популяризації підприємницької культури та розвиток підприємницьких навичок;

сприяння експорту інтернаціоналізації малого і середнього підприємництва;

підвищення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу малого і середнього підприємництва;

підвищення рівня інформаційного забезпечення, в тому числі вдосконалення системи державної статистики;

надання інформації за офіційним запитом (дані щодо кількості підприємств - платників податків (юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців), щодо надходжень податків від підприємств, що використовують спрощену систему оподаткування;

Важливе місце займає законодавство, інформація, стратегічні та програмні документи, інституційне середовище, співпраця між заінтересованими сторонами, державно-приватний діалог, а також охоплює питання сприятливого бізнес-клімату, можливості оцінки впливу зміни законодавства на провадження підприємницької діяльності, спрощений порядок реєстрації та закриття підприємств, отримання ліцензій та дозволів, розширення доступу малого і середнього підприємництва до публічних закупівель, що необхідно вирішити;

створення єдиної системи показників з відкритим доступом для відстеження стану та розвитку малого і середнього підприємництва центральних і місцевих органів виконавчої влади (Держстат, Мінекономрозвитку, Національний банк, ДФС та інші) та органів місцевого самоврядування. Аналіз регуляторного впливу (аналіз витрат і вигод підвищення якості проведення аналізу регуляторного впливу [11];

спрощення процедури реєстрації та закриття підприємств. Після внесення змін до законодавства в 2015 році зареєструвати підприємство стало можливим протягом 24 годин, однак на практиці це може зайняти два - три дні [12].; удосконалення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; створення центрів підтримки підприємців - початківців для надання їм допомоги, а також супроводження. На сьогодні в Україні утворено більше 700 центрів з 50 видів надання адміністративних послуг. В подальшому робота буде спрямована на: розширення мережі центрів та забезпечення їх фінансової підтримки; подальшу децентралізацію повноважень щодо надання найпопулярніших адміністративних послуг та розширення повноважень органів місцевого самоврядування; - здійснення заходів щодо подальшої модернізації, розширення функціональних можливостей Єдиного державного порталу адміністративних послуг та розширення переліку адміністративних послуг, що надаються в електронній формі; - удосконалення порядку ведення податкового і статистичного обліку та звітності суб'єктів господарської діяльності, зниження податкового тиску на економіку та забезпечення його рівномірності; - зниження тиску на суб'єктів господарювання з боку контролюючих органів, протидія рейдерству та корупції; - вдосконалення інфраструктури розвитку підприємництва; - впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва. - створення сприятливих фінансових передумов для започаткування та здійснення підприємницької діяльності, доступності фінансових ресурсів для суб'єктів підприємницької діяльності; - забезпечення державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва, що працюють у сфері інвестиційної, інноваційної і науково-технічної діяльності, впровадження зарубіжного досвіду з питань започаткування нових інноваційних технологій в господарській діяльності; - посилення уваги до інформаційного забезпечення, навчання і підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів підприємництва; - підтримка нових механізмів співробітництва органів виконавчої влади та громадськості [12].

З метою вирішення проблем та успішного розвитку підприємництва в Україні необхідно знайти компроміс, який полягатиме у поєднанні інтересів держави, споживачів та суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідним є створення:

1) адекватної нормативно-правової бази;

2) організації фінансової підтримки і допомоги суб'єктам підприємництва:

- зі спеціальними умовами кредитування суб'єктів підприємництва;

- зі зменшенням кількості зборів і відрахувань;

- з програмою надання суб'єктам підприємницької діяльності державної підтримки.

3) організаційного забезпечення розвитку суб'єктів підприємницької діяльності:

- програми підтримки і розвитку підприємництва;

- незалежної системи реєстрації та ліквідації підприємницької діяльності;

4) забезпеченості інформацією та кадрами:

- спеціалізовані консультативні центри по наданню інформації

підприємцям [6].

Беручи до уваги закордонний досвід, можна стверджувати, що особливо дієвим чинником становлення і розвитку ефективної економіки є формування соціально орієнтованого підприємництва, основною метою якого є прибуткова діяльність підприємств без заподіяння шкоди суспільству та навколишньому середовищу. Соціально орієнтована модель підприємництва дасть змогу підприємствам відповідати сучасним ціннісним орієнтаціям суспільства, потребам трудових колективів, при цьому не суперечачи економічним орієнтаціям власників підприємств.

Доступність значної кількості різноманітних товарів, ріст освітнього і культурного рівня, динамізм життя, підвищення інформованості знайдуть відображення в різниці життєвих укладів і культури.

Прогрес інформатизації суспільства, мінімізація і висока ефективність сучасних технологій створить широкий простір для їхнього застосування не тільки великими, але і середніми і малими підприємствами.

Значні перспективи розвитку підприємництва очікують Україну за умови її вступу в ЄС. Зокрема, до них можна віднести: глобалізацію фінансової діяльності, удосконалення підприємницьких, ринкових форм; створення міжнародних компаній; відбувається лібералізація торгівельно-політичного режиму щодо товарних ринків та ринків послуг, капіталів, а також фондових ринків значно знижує рівень митних тарифів, скасовує багато обмежень; вплив зовнішніх глобальних факторів на розвиток національної економіки стане більш потужним, ніж вплив внутрішніх національних факторів розвитку. За таких умов підприємництво дійсно стає загальнонародним і багатонаціональним, інформованість та формування ефективних комунікацій сприяють зменшенню витрат, що зумовлює нові інвестиції, зростання добробуту громадян і підвищення продуктивності праці [2,6].

Отже, перед вітчизняним підприємництвом стоять такі важливі завдання як розширення структури пропозицій на внутрішньому ринку товарів та послуг, створення ефективного конкурентного середовища, стимулювання інноваційного розвитку, відродження підприємницької ініціативи населення, створення додаткових робочих місць та підвищення гнучкості зайнятості, зміцнення регіональних економік.

В Україні на сьогоднішній день є багато проблем, що перешкоджають розвитку вітчизняного підприємництва, вирішення яких забезпечить підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечить розширення підприємницького сектору, зменшення тіньового сектору. Основну роль у подоланні цих проблем повинна відігравати держава. Сьогодні немає чітких прогнозних розрахунків щодо можливих позитивних і негативних наслідків для економіки України, але перспективи є очевидними, особливо, якщо врахувати, що процес асоціації з ЄС набрав чинності і суттєві зміни та реформи у сфері підприємництва є невідворотними. Важливо, що в умовах ринкової трансформації економіки України розвиток підприємництва є основою економічного і соціального розвитку, вирішення соціальних проблем, подолання бідності та забезпечення високого рівня життя громадян.



Список використаної літератури

1. Веб-сайт: www.ukrstat.gov.ua Статистичний збірник України. 2018 р.

2. Кашуба О. М. Підприємництво в Україні: проблеми і перспективи розвитку / О. М. Кашуба // Економіка та держава. - № 6/2015 .

3. РоманськаО. Аналіз статистичних показників розвитку підприємництва в Україні у 2015 р./ https://www.platforma-msb.org. Analitika. 2017.

4. Ткаченко O. M.. Оцінка інвестиційної привабливості України крізь призму мінародних рейтингів. Інвестиції: практика та досвід № 11/2018. Економічна наука

5. Сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

6. Антошко Т. Р. Проблеми розвитку підприємництва в Україні [Електронний ресурс] / Т. Р. Антошко, І. О. Романок. 2015 - Режим доступу : http://sb-keip.kpi.ua/article/download/47301/43418

7. Офіційний сайт EBA. Індекс інвестиційної привабливості України. Настрої інвесторів у 2-му півріччі 2017 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://eba.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/Copy-of-EBA-Investment-Attrativeness-Index-2017-UKR.pdf.

8. «Розпорядження КМ України від 24.05.2017 № 504 «Про схвалення стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року»

9.Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні [Електронний ресурс] : матеріали ІX Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 23-24 трав. 2017 р.) / відп. ред. А.А. Мазаракі. - Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2017. - 294 с. - Укр., рос. та англ. мовами. ISBN 978-966-629-819-8

10. https//www.eprawda.com.ua/news/2018/10/17/64 1667/. Економічна правда.

11.Про внесення змін до постанови КМУпостанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. N 1151 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. N 308" /http//search.ligasakon.ua/1-doc.2nsf/lsnk1/kro40308

12.www.zakon.rada.gov.ua. (Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з внесеними змінами. 2016.

13. https://economics.unian.ua/.../2217806-ukrajina-pidnyalasya-na-4-pozitsiji-v- reytingu-legkosti-vedennya-biznesu-doing-business-infografika.html

14. https//www.eprawda.com.ua/news/2016/09/6/04647/.Економічна правда.

Размещено на Allbest.ru

...