Цифрова зайнятість як спосіб вирішення проблем гендерної нерівності на ринку праці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрова зайнятість як спосіб вирішення проблем гендерної нерівності на ринку праці України

Барзюк О.О.

студентка 2 р.н. магістратури, спеціальність 051 «Економіка», Державний університет «Житомирська політехніка»

У статті розкрито способи вирішення проблем гендерної нерівності завдяки розвитку цифрової зайнятості, що є гендерно нейтральною і лімітує виникнення множинної дискримінації на ринку праці. Встановлено зв'язок між альтернативними методами подолання проблем гендерної нерівності та можливостями, що надає сучасне технологічне суспільство.

Глобалізація сучасного життя, доступ до цифрових технологій та технологічні зміни, викликані Четвертою промисловою революцією поступово змінюють зміст і характер праці, цінності та мотиваційні настанови особистості, структуру ресурсів праці, форми зайнятості, а відтак - систему соціально-трудових відносин, сегментацію ринку праці та механізми його регулювання. За таких умов особливого значення набувають проблеми дискримінації у всіх її проявах на ринку праці. На сьогоднішній день світова спільнота прагне подолати всі види дискримінації та надати кожній людині можливості та засоби для реалізації індивідуально детермінованого потенціалу.

Дискримінація, як соціальний конструкт, це свідоме обмеження прав і свобод індивіда, що ґрунтується на упередженому ставленні до особистості відповідно до індивідуально детермінованих особливостей. Проблема дискримінації за гендерною ознакою в економічному та соціальному контекстах є однією з домінантних складнощів ефективного функціонування країни. Упереджене ставлення, що ґрунтується на стереотипах щодо гендеру, унеможливлює збалансований розвиток усіх сфер в межах суспільства, адже трудовий потенціал, професійні знання, практичний досвід і навички працівників не використовуються належним чином.

Проблема набирає обертів завдяки відсутності цілеспрямованої реалізації новітніх моделей управління людськими ресурсами, які розроблені з урахуванням особливостей розвитку індивідів в умовах діджіталізації суспільства. Традиційні підходи до вирішення конкретної проблеми втратили свою значимість та ефективність, адже вони не ґрунтується на когнітивних особливостях психіки молоді, що на сьогоднішній день є адаптованими до вимог міжнародної спільноти стосовно рівня знань та ефективності роботи в незалежності від індивідуально детермінованих особливостей людей. Дослідження, аналіз та вирішення проблеми тендерної нерівності на ринку праці в Україні є необхідним враховуючи нагальність модифікації соціальних та економічних конструктів суспільства відповідно до міжнародних стандартів для ефективної євроінтеграції, що є домінантною ціллю розвитку країни з політичної, соціальної та економічної перспектив.

Проблеми гендерної нерівності та їх деструктивний вплив на функціонування суспільства, і зокрема ринку праці, досліджували такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як І. Мазур, Дж. Бекфілд, Р. Арея, В.Л. Брунт, К.І. Пікет, І.І. Фальоса, М.С. Уланов, О.А. Столярчук, В. Покрищук, Л.О. Петренко та ін. В їх працях розкривається зміст поняття тендерної нерівності та її негативний вплив на розвиток суспільства, обґрунтовується проблематика тендерних розривів на ринку праці. Разом із тим, залишаються малодослідженими питання альтернативних методів вирішення питань гендерної нерівності, які б не призводили до виникнення так званої позитивної дискримінації, наприклад, як запровадження гендерних квот.

Метою проведеного дослідження є аналіз цифрової зайнятості як альтернативного методу вирішення проблем гендерної нерівності на ринку праці в Україні, що надає можливості для скорочення гендерного розриву в оплаті праці та створює сприятливі умови для євроінтеграції в майбутньому.

Аналіз проблеми гендерної нерівності на ринку праці в Україні демонструє необхідність впровадження змін для ефективного подолання гендерного розриву в оплаті праці, що слугуватиме основою для збалансованого розвитку українського суспільства [4; 7]. Наразі проблема гендерної нерівності вирішується відповідно до Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 р., затвердженої Кабінетом Міністрів України [5; 6]. Програмою передбачається розв'язання гендерних проблем завдяки застосуванню комплексного підходу та здійсненню заходів, спрямованих на запровадження принципів гендерної рівності у всіх сферах діяльності.

Насамперед, гендерна дискримінація на ринку праці в Україні роявляється в гендерному розриві в оплаті праці. За останніми даними, в Україні розрив в оплаті праці жінок і чоловіків на сьогодні становить до 30% не на користь жінок [8]. Зокрема, у 2015 році, розрив в середній заробітній платі за різними областями становив від 12 до 70% [3]. Тобто на одних і тих самих посадах жінки та чоловіки отримують різну заробітну плату, що автоматично впливає на фінансову спроможність перших. Нерівність у доходах - це важливий аспект, що детермінує спосіб життя людей, впливає на моделі мислення, почуття та поведінку людей. Нерівність у доходах може негативно впливати на психологічне самопочуття людей, призводячи до виникнення психічних захворювань, депресії та тривоги. Все це особливо гостро ставить проблеми тендерної нерівності та потребує їх невідкладного вирішення. Вирішення проблеми гендерної нерівності в контексті гендерного розриву в оплаті праці має ґрунтуватися на цілеспрямованому викоріненні сексизму на ринку праці [2].

Подолання гендерних розривів (в оплаті праці, в доходах чоловіків і жінок) та інших проблем, породжених гендерною нерівністю на ринку праці в Україні є можливим завдяки розвитку цифрової економіки. Такі індивідуально детерміновані характеристики людини, як вік, стать, гендерна ідентичність, релігійні та політичні погляди не можуть стати на заваді професійному розвитку та самореалізації в сфері цифрової зайнятості. Поясненням цьому слугує те, що вони повністю заміщуються результатами якісно виконаної роботи (людина, так би мовити, суб'єктивізується роботодавцем). Цифрова зайнятість є одним із найкращих підходів до подолання проблем гендерної нерівності, враховуючи потужність людського капіталу країни, якість освіти та доступність більшості сучасних технологій. Україна є державою з високоосвіченою робочою силою, що має достатні ІТ- та мовні навички, але стандарти життя й заробітки українців залишаються відносно низькими, тоді як рівень безробіття, недостатня зайнятість та невідповідність навичок наявним пропозиціям роботи - високі. Застосування переваг цифрової зайнятості для вирішення проблем гендерної нерівності виглядає більше, ніж просто ефективним, адже залучення людей до діджітал-сфери лімітує вплив гендерних стереотипів і гендерних установок, а також унеможливлює розвиток множинної дискримінації, беручи до уваги вимоги до працівників у сфері цифрової зайнятості.

Сьогодні розвиток цифрових платформ дозволяє використовувати цей метод для зменшення гендерного розриву в оплаті праці без додаткових інвестицій та внесення змін до існуючого трудового законодавства. В 20132017 роках Україна посіла перше місце в Європі та четверте місце у світі за обсягом фінансових потоків і кількістю завдань, які виконуються на цифрових робочих платформах. Україна також посідає перше місце у світі в ІТ-фрілансі. Фріланс у сфері інформаційних технологій в Україні зріс на 27% лише у 2017 році. Більше того, 18% вітчизняних офісних працівників уже спробували цифрові форми зайнятості й хотіли б повністю перейти на такий вид робіт, кожен другий офісний працівник розглядає цифрову зайнятість як додаткове джерело доходу [15].

Зайнятість населення у цифровій сфері невпинно зростає. Каталізатором цього є вільний, масовий і досить швидкий доступ до онлайн -ринку праці через різні платформи - міжнародні, регіональні та місцеві. Так, станом на березень 2017 року лише на 6 платформах працювали щонайменше півмільйона працівників з України. Це приблизно 3% працевлаштованого населення (чисельність якого станом на січень 2016 року оцінювалася в 16,2 млн. осіб) [15]. Отже, розвиток цифрової сфери в Україні є вагомим з точки зору працевлаштування, економічного розвитку та реалізації сучасної тендерної політики.

Цифрова сфера характеризується відсутністю гендерної дискримінації. У кількісному дослідженні частка чоловіків і жінок серед фрілансерів приблизно однакова і становить 52% і 48% відповідно. Якщо серед працівників цифрових платформ у віці 26-40 років різні статі представлені однаково, то серед молодших і старших груп спостерігаються відмінності за статтю: серед молоді (18-25 років) значно більше дівчат, ніж хлопців; для старшої ж групи (старші 41 року) ситуація зворотна. Загалом на ринку праці на цифрових платформах в Україні домінує молодь - 67% фрілансерів молодші від 36 років. Середній вік фрілансера становить 33 роки. З 57 учасників якісного дослідження 27 були чоловіки й 30 - жінки, які постійно живуть в Україні. Наймолодшому учасникові було 20 років, а найстаршому - 62 роки; 27 респондентів входили у вікову групу від 20 до 29 років; 15 - від 30 до 39 років, решта - 40 років і старші.

Залучення до цифрової зайнятості представників обох статей ґрунтується на змішаних причинах, що розкриті на рис. 1.

Рис. 1. Мотивація вибору роботи на цифрових платформах

Можемо виснувати, що основною причиною, через яку люди надають перевагу цифровим платформам є бажання отримати додатковий заробіток (43%). Враховуючи негативний влив гендерного розриву в Україні на якість життя жінок, цифрова зайнятість, що є гендерно толерантною, надає можливості жінкам суттєво покращити своє фінансове положення. Серед інших причин мотивації вибору роботи на цифрових платформах респонденти вказали: вподобання виду діяльності (12%), надання переваги роботі з дому (11%), можливість працювати лише з дому (11%), думки, що на цифрових платформах заробіток кращий, ніж на інших роботах (7%), поєднання роботи з навчанням (5%), виконання роботу на платформах, оскільки не вдалось знайти іншу роботу (5%). Лише 2% відповіли, що вважають роботу на цифрових платформах формою відпочинку.

Проблема тендерної нерівності на ринку праці в Україні залишається актуальною і потребує подальших просвітницьких дій, особливо в умовах інтегрування України до Євросоюзу. Держава і громадськість мають вживати заходи, які б не формально, а реально усували прояви гендерної нерівності. Для ефективного вирішення проблеми гендерної дискримінації в Україні доцільним є адаптація досвіду високорозвинених країн ЄС, а саме скорочення гендерного розриву в оплаті праці завдяки розвитку гендерно толерантних сфер, наприклад, цифрової зайнятості населення. Перспективами подальших досліджень тематики тендерної нерівності є визначення альтернативних способів вирішення проблем, що не вимагають модифікації чинного законодавства для досягнення паритету обох статей в економічному контексті. Це дозволить перевести теперішні положення гендерної політики з розряду декларативних у розряд практичних, здатних оперативно вирішувати гендерні проблеми, що можуть виникати на шляху євроінтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гендерний портрет Дніпропетровської області (за результатами дослідження) / уклад.:О. Рудік, О. Кірєєва, А. Колохіна та ін. -Дніпропетровськ: PRISM, 2012. - 144 с.

2. Марценюк Т. Ґендерні відносини на ринку праці у Швеції [Електронний ресурс] / Т. Марценюк, Д. Чечеринда // Наукові записки НаУКМА. - 2010.- Режим доступу до ресурсу:http://ekmair.ukma.edu.ua/

bitstream/handle/1234567 89/3746/Martseniuk_Henderni_vidnosyny.pdf? seque nce=1&isAllowed=y. - Дата звертання: 13.11.19.

3. Офіційний сайт Комітету державної статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua. - Дата звертання: 13.11.19.

4. Покришу к В. Проблеми гендерної зайнятості населення на ринку праці України / В. Покрищук, С. Коваль // Україна: аспекти праці. - 2011. - №2. - С. 3-10.

5. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15. - Дата звертання: 13.11.19.

6. Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року [Електронний ресурс]. - 2018. - Режим доступу: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF/print. - Дата звертання: 13.11.19.

7. Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки [Електронний ресурс]. -2018.- Режим доступу до ресурсу: https://rm.coe.int/prems-041318-gbr-gender-equality-strategy-2023-ukr- new2/16808b35a4. - Дата звертання: 13.11.19.

8. Фальоса І.І. Гендерна нерівність на ринку праці України [Електронний

ресурс] / І.І. Фальоса, Л.Д. Водянка // SWorld: зб. наук. праць. - 2014. - Режим доступу:http://www.sworld.com.ua/ konfer35/326.pdf. - Дата звертання: 13.11.19.

9. Araya R. Education and income: which is more important for mental health? /R. Araya. // Journal of Epidemiology & Community Health. - 2003. - №57. - С.501-505.

10. Beckfield J. Does Income Inequality Harm Health? New Cross-National Evidence. / J. Beckfield. // Journal of Health and Social Behavior. - 2004. - №45. - С. 231-248.

11. Brunt L.V. About Men, Whites Without Money / L.V. Brunt. - 1994.

12. Neumayer E. Inequalities of Income and Inequalities of Longevity: A CrossCountry Study. / E. Neumayer, T. Plumper. // American Journal of Public Health. - 2016. - №102. - С. 160-165.

13. Pickett K.E. Income inequality and the prevalence of mental illness: a preliminary international analysis / K.E. Pickett. // Journal of Epidemiology & Community Health. - 2006. - №60. - С. 646-647.

14. Pickett K.E. Inequality: an underacknowledged source of mental illness and distress / K.E. Pickett, R.G. Wilkinson // The British Journal of Psychiatry. - 2010. - №197. - С. 426-428.

15. Work on Digital Labour Platforms in Ukraine: Issues and Policy Perspectives / Mariya Aleksynska (ILO) Anastasia Bastrakova & Natalia Kharchenko (Kiev International Institute of Sociology) // Report. 27 July 2018. - Режим доступу: https://www.ilo.org/travail/WCMS 635370/lang--en/index.htm.

Размещено на Allbest.ru