Проблеми пенсійної реформи в Україні

Постановка проблеми. Рівень життя пенсіонерів залежить від соціальних внесків тих, хто працює і платить податки. Працівнику може бути вигідно отримувати зарплату в конверті, оскільки в такому разі знижується офіційний рівень його відповідальності перед роботодавцем. Зарплата в конверті, як правило, вища за офіційну зарплату, тому що працівнику можуть платити більше саме на суму несплачених податків. Але якщо дивитися на перспективу, то така ситуація може призвести до поступового економічного занепаду держави і, як наслідок, до зниження розміру заробітних плат.

У разі виплати працівникові зарплати в конверті йому не йде пенсійний стаж. Звісно, зараз мало хто надіється на пенсію, тим паче, що кількість пенсіонерів збільшується, а тих, хто працює, зменшується. То хто ж заплатить майбутнім пенсіонерам? Маємо надію, що внаслідок автоматизації та роботизації зросте ефективність суспільного виробництва і пенсії таки буде із чого платити.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблеми функціонування державного пенсійного страхування в умовах реформування пенсійної системи здійснили такі українські вчені, як: А. Бахмач, О. Васильєв, А. Гриненко, О. Кириленко, О. Коваль, Е. Лібанова, О. Макарова, В. Новиков. Питання функціонування пенсійних систем та ролі в них держави досліджували зарубіжні науковці, зокрема: Н. Борисенко, Ш. Бланкарт, С. Бровчак, С. Васін, К. Гайдук, Л. Дегтяр, В. Заболоцкая, Л. Котлікофф, Т. Малєва, В. Матвієнко, В. Назаров.

Мета статті (постановка завдання). Метою статті є аналіз основних тенденцій, що склалися у пенсійній системі України та визначення потенційних напрямів усунення проблем, які виникли у процесі пенсійної реформи.

Результати дослідження

Закон України №2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" [1] передбачає поступову зміну пенсійної системи в перебігу наступних 10 років. По суті, через збільшення вимог до страхового стажу, українці щороку будуть виходити на пенсію за новими правилами. Тобто, фактично, пенсійний вік все ж збільшиться. Адже, щоб до 2028 році набути страхового стажу 35 років, треба буде працювати до 65 років, а не до 60, як це є зараз.

Уряд пропонує так званий гнучкий коридор пенсійного віку [1]:

- 2018 рік - офіційний робочий стаж становить не менше 25 років;

- 2023 рік - офіційний робочий стаж становить не менше 30 років;

- 2028 рік - офіційний робочий стаж становить не менше 35 років.

З часів Радянського Союзу в Україні діє так звана солідарна пенсійна система, коли покоління працівників годує покоління пенсіонерів. Вона неефективна: наші демографічні показники поступаються радянським, так і податки для виплат пенсії платять далеко не всі громадяни. Згідно зі статистичними даними, кожні 10 працівників в Україні забезпечують пенсійними виплатами 12 пенсіонерів.

Тому в Пенсійному фонді утворюється діра, яка щороку зростає. Причинами такої неефективної пенсійної реформи є несправедливість при сплаті внесків для формування майбутнього пенсійного забезпечення (рис. 1).

По суті, пенсійна система в нашій країні з пенсійною реформою не зміниться - вона і надалі буде залишатися солідарною. Правда, тепер її модернізують, з'явиться можливість перейти до накопичувальної системи: спочатку за рахунок державних накопичувальних фондів, а згодом і приватних структур.

Рис. 1. Причини неефективності пенсійної реформи

Джерело: розроблено авторами

Середній розмір пенсії по Україні на 1 січня 2018 р. становив 2 480,46 грн, проти 1 828,31 грн. на 1 січня 2017 р., тобто зріс на 652,15 грн., або 35,7%.

Мінімальна пенсія за віком зросла на 16,4% (з 1247 грн. на 01.01.2017 р. до 1452 грн. на 01.01.2018 р. (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка середнього та мінімального розміру пенсійних виплат [2]

Джерело: сформовано авторами на основі статистичної інформації

Таблиця 1

пенсійних виплат за регіонами України 26472, у Мукачеві - 18543, у Хусті - 7447 пенсіонерів. Разом

У 2017 році відбулося збільшення частки власних коштів Пенсійного фонду у забезпеченні фінансування пенсійних виплат. Так, питома вага коштів державного бюджету у забезпеченні середньої виплати скоротилася з 58,2% станом на 01.01.2017 року до 45,6% станом на 01.01.2018 року [2].

На 1 січня 2018 року на обліку в Пенсійному фонді України перебувало 11711,3 тис. пенсіонерів. Це Чисельність пенсіонерів та середній розі

Отже, станом на 1 січня 2018 року найвищий середній розмір пенсійної виплати нарахували у столиці - 3,33 тис. грн. Донецька та Луганська області опинилися на другому та третьому місцях з середнім розміром пенсії 3,26 тис. грн. та 2,98 тис. грн. відповідно. Також у списку областей, де пенсійні виплати найбільші, опинилися Дніпропетровщина - 2,85 тис. грн, Запоріжжя - 2,68 тис. грн, Харківщина - 2,53 тис. грн. та Київщина - 2,5 тис. грн.

Найнижча пенсія станом на 1 січня 2018 року у Тернопільській області - 1,93 тис. грн. Це пов'язано з невисокими зарплатами тернополян, які раніше працювали в основному в сільському господарстві, де праця не цінувалася. Тобто, на день, жителі Тернопільської області отримують 64 гривні, на які мають купити продукти, засоби гігієни, ліки, одяг, та заплатити за комунальні послуги.

Другу сходинку найнижчих пенсій займає Закарпатська область. В області зареєстровано понад 270 тисяч пенсіонерів, зокрема в місті Ужгород - на 244,9 тис. осіб менше порівняно з 1 січня 2017 року. На Херсонщині ситуація нічим не краща. Станом на 1 січня 2017 року в області було 301369 пенсіонерів, рівно через рік - 293533. Тобто мінус 7836 осіб. До речі, їх ніде не побільшало. Найбільші втрати в Донецькій області (31696 осіб), Харківській (28815), Запорізькій (26104). Найменші - в Івано-Франківській (2454 осіб), Київській (2787) та Тернопільській (2819).

З тим, з кожним роком погіршується співвідношення працюючих і пенсіонерів, отже, зростає навантаження на Пенсійний фонд. Якщо у 2005 році в області нараховувалось близько 300 тисяч працюючих, які сплачували внески у Пенсійний фонд, і, так би мовити, утримували пенсіонерів, то на 2018 рік працюючих осіб близько 196 тисяч. Статистика далеко не втішна: на одного працюючого вже зараз припадає в середньому півтора, а в деяких районах навіть двоє пенсіонерів.

Варто відзначити, що розмір пенсії залежить від рівня зарплати і робочого стажу. Отже можна сказати, що головна перешкода, яка відділяє українців від високих пенсій, - низькі заробітні плати. Як наслідок, зібраних податків із зарплат не вистачає навіть на виплату невисоких пенсій.

У Пенсійному фонді порахували, що в середньому пенсії в Україні зросли на 652 гривні. Але ця цифра виглядає умовно, якщо подивитися по областях, як зросли ці виплати. Топ областей з найбільшим приростом пенсій майже повторює топ "найбагатших".

Більше, ніж на 1000 гривень виросли середні пенсії на Донеччині та Луганщині. А на Тернопільщині та Закарпатті - менше ніж на 400 гривень.

В бюджеті на 2017 рік закладений дефіцит Пенсійного фонду в розмірі 141,5 млрд. грн., що становить 5.5% ВВП. Таким чином, Пенсійний фонд здатний бездефіцитно фінансувати менш ніж половину свої видатків. Аналогічна ситуація спостерігалась і в 2016 році - з суми Пенсійного фонду в розмірі 257 млрд. грн. дефіцит становив 145 млрд.

За видами призначених пенсій чисельність пенсіонерів на 01.01.2018 р. розподілилась так [2]:

- за віком - 8915,6 тис. осіб;

- за інвалідністю - 1399,4 тис. осіб;

Розподіл пенсіонерів за розмірі

Розрахунок мінімального розміру пенсії в розмірі 40% мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року проводиться від суми 3723 гривні. Тому, для даної категорії осіб становитиме 1489,20 гривень.

Наразі розмір ЄСВ становить 22% від суми зарплати, з них 18,15% ідуть до Пенсійного фонду, решта 3,85% надходять до інших фондів державного соціального страхування. Крім пенсійного, у нас в країні є ще три види страхування:

1) на випадок безробіття - з нього, зокрема, виплачують допомогу по безробіттю;

2) від нещасних випадків на виробництві - виплачуються відповідні компенсації потерпілим;

3) на випадок тимчасової втрати працездатності - оплачуються лікарняні [3].

Як наслідок, станом на 2017 рік в Україні із з 26 млн. людей працездатного віку, яких офіційно зареєстровано в Україні, єдиний соціальний внесок сплачує 12 млн. громадян, із них 10,5 млн. - це наймані працівники, приватні підприємці, ще за 1,5 млн. платить держава. Тобто майже 12 млн. пенсіонерів і 12 млн. платників ЄСВ. Ще 14 млн. ЄСВ не платять. Якщо взяти методику Міжнародної організації праці, то майже 1,9 млн. безробітних, хоча в центрах зайнятості зареєстровано лише 303 тис. осіб. І цей

у разі втрати годувальника - 658,1 тис.

осіб;

- за вислугу років - 646,0 тис. осіб;

- соціальні пенсії - 89,1 тис. осіб;

- довічне грошове утримання суддям у відставці - 3,1 тис. осіб.

Розподіл чисельності пенсіонерів за розмірами пенсій наведено у табл. 2.

З 1 січня для осіб, які досягли 65-тирічного віку, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35-ти років, а у жінок 30-ти років страхового стажу, встановлюється у розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Із призначених місячних пенсій величезний потенціал (десь 8 млн.) - ті люди, які працюють або в тіньовій економіці, або виїхали. Щоб вирішити проблему Пенсійного фонду на найближчу перспективу, тобто протягом 10 - 15 років, не потрібно підвищувати пенсійний вік, потрібно детінізувати зайнятість. Це основна проблема.

За даними державної фіскальної служби України станом на 01.01.2018 на обліку перебувало 2 504,6 тис. платників ЄСВ, що на 76,2 тис. платників менше у порівнянні з 01.01.2017 року. станом на 01.01.2018 року в загальній кількості платників:

- юридичних осіб - 546,6 тис. (21,8%);

- фізичних осіб-підприємців - 1 958,0 тис. (78,2%).

Загальна кількість застрахованих осіб на 1 січня 2018 року склала 12 871,4 тис. осіб, з яких найманих працівників - 10 159,5 тис. осіб. із загальної кількості найманих працівників у грудні 2017 року 1 008,3 тис. застрахованим особам, або 9,9% від їх загальної кількості, нараховано заробітну плату менше мінімального розміру. Кількість осіб, рівень оплати праці яких у грудні не перевищує 3200 грн., зменшилась на 658,5 тис. осіб, або на 39,5% порівняно із січнем [2].

Протягом року зменшено на 25,0 тис. осіб кількість керівників, які працюють за основним місцем роботи та яким нараховано заробітну плату на рівні та менше мінімальної, у грудні 2017 року їх кількість становить - 44,8 тис. осіб, проти 69,5 тис. осіб у грудні 2016 року.

За даними державної служби статистики України, 3,7 млн. осіб, або кожен третій працівник працює без оформлення трудових відносин (показник неформальної зайнятості населення становить 23,1%). Найбільше таких працівників у сільському господарстві (42,7%), торгівлі (19,6%), будівництві (15,7%), промисловості (5,3%) та транспорті (3,3%). Внаслідок неформальної зайнятості втрати Пенсійного фонду на рік розрахунково складають понад 30 млрд. грн. У зв'язку з цим Пенсійним фондом постійно забезпечується моніторинг мінімізації страхувальниками доходів працівників та сплати ЄСВ, вживаються відповідні заходи реагування. Правлінням Пенсійного фонду України ухвалено постанову, якою визначено порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю, виявлені за результатами моніторингу інформації з державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування [2].

Складна демографічна ситуація в Україні значно ускладнює розробку та реалізацію пенсійної реформи. Однією з головних демографічних проблем України є дуже висока передчасна смертність і, як наслідок, - одна з найнижчих у Європі тривалість життя, особливо у чоловіків.

Ще одна загрозлива тенденція - старіння населення. У майбутньому рівень старіння населення та демографічне навантаження зростатимуть за рахунок скорочення населення працеактивного віку. Цьому сприятиме й катастрофічне скорочення народжуваності, яке відбулося у 1990-х роках.

Демографічне навантаження, тобто кількість дітей і пенсіонерів на одного працюючого - не єдиний фактор, що впливає на фінансову спроможність, сталість пенсійної системи. Міжнародний досвід показує, що в країнах з вищим демографічним навантаженням, ніж в Україні, все ж вдається вдало вирішувати проблеми наповнення пенсійних фондів, які зумовлені старінням населення.

Один з факторів - ринок праці. Він впливає більше на пенсійну систему, ніж суто вікова структура населення. Сплата податків із зароблених грошей, рівень зайнятості, ким працюють люди - ось що відіграє роль.

Проте не все просто. Недостатньо щоб максимально багато людей працездатного віку працювали і платили податки. Той, хто стоїть на базарі, в кращому випадку платить 400 грн. фіксованої суми ЄСВ, а цього мало, аби утримувати пенсіонерів.

Для системи соціального захисту важливо, щоб великі компанії наймали багато працівників і платили за них соціальні внески. Це за нинішньої системи, коли людина навіть не здогадується, які суми сплачує державі.

До 2050-х років кількість пенсіонерів тільки зростатиме. Народжуваність уже навряд чи може знизитись, адже і так близька до мінімуму. Фахівці стверджують, що рівень народжуваності в найближчі десятиріччя не переважатиме смертність.

Населення України надалі буде скорочуватись за рахунок людей працездатного віку, це відбуватиметься швидкими темпами до 2050-х років. У 50-х почнуть виходити на пенсію покоління, народжені у 90-х роках, і тоді умовний коефіцієнт "кількість пенсіонерів на одного працюючого" стане меншим.

Як зазначив міністр соціальної політики України Андрій Рева, коли проводили пенсійну реформу то бачили, що проблема не в кількості пенсіонерів, а в кількості платників єдиного соціального внеску. Із 26 млн. людей працездатного віку, яких офіційно зареєстровано в Україні, у нас єдиний соціальний внесок сплачує 12 млн. громадян, із них 10,5 млн. - це наймані працівники, приватні підприємці, ще за 1,5 млн. платить держава. Ще 14 млн. ЄСВ не платять. Якщо взяти методику Міжнародної організації праці, майже 1,9 млн. безробітних, хоча в центрах зайнятості зареєстровано лише 303 тис. осіб. І цей величезний потенціал (десь 8 млн.) - ті люди, які працюють або в тіньовій економіці, або виїхали. Андрій Рева вважає, щоб вирішити проблему Пенсійного фонду на найближчу перспективу, тобто протягом 10-15 років, не потрібно підвищувати пенсійний вік, потрібно детінізувати зайнятість. Це основна проблема [4].

Можна запропонувати декілька варіантів вирішення проблеми:

1. Основною причиною є низький рівень народжуваності. Демографічні зміни частіше створюють проблеми, ніж їх вирішують. Якщо в найближчі 10-20 років якимось дивом різко збільшиться народжуваність (а чудес не буває), то це станеться водночас з різким зростанням кількості пенсіонерів. Так, сумарне навантаження отримувачів соцвиплат на працюючих тільки зросте і система соціального захисту опиниться у ще більшій скруті. Позитивна динаміка почне з'являтися лише у 2050-х роках, коли це нове покоління вийде на роботу.

2. Ще одним варіантом як зменшити коефіцієнт кількості пенсіонерів на одного працюючого може бути - приймати мігрантів. На перший погляд, цілком прийнятно збільшити доходи Пенсійного фонду за рахунок мігрантів. Україна не є і навряд чи стане найближчим часом привабливою країною для молодих-освічених-перспективних-працелюбних.

Тому мігранти навряд чи врятують вітчизняні пенсійні фінанси, радше навпаки. Вже понад 10 років в Україну більше приїжджають жити, ніж виїжджають (сальдо міграції, Держстат). Та реально оцінити ситуацію майже неможливо через неякісну міграційну статистику. Експерти говорять про те, що Україну покидає талановита молодь, а приїздять люди старшого віку, здебільшого етнічні українці.

3. Але, на жаль нічого з вище перерахованого не допоможе, і тому єдине, що залишається - це працювати. Чисельність працездатного населення не зросте в найближчі десятиріччя. Залишається очевидне - повільніше старіти. Звучить фантастично, але в ХХІ ст. цілком реально. Люди живуть усе довше і довше.

Висновки і перспективи подальших досліджень