Природно-ресурсний і транспортний потенціал розвитку Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Природно-ресурсний і транспортний потенціал розвитку Закарпатської області

Кибукевич В.В.

У статті розглянуті основні підходи до оцінки природно -ресурсного і транспортного потенціалу Закарпаття, вплив рельєфу і транспортної інфраструктури на життєдіяльність людини. Також розглянуто необхідність врахування екологічного чинника при дослідженні довкілля.

In the articles considered the basic going is near the estimation of naturally- resource and transport potential of Zakarpattia, influence of relief and transport infrastructure on the vital functions of man. The necessity of taking into account of ecological factor is also considered at environmental research.

Keywords: relief, naturally-resource potential, transport potential, ecology of environment. закарпаття екологічний довкілля транспортний

Закарпаття - наймолодша область України, як адміністративно- територіальна одиниця перебуває у складі України з 22 січня 1946 року. Область розташована на південному заході України, займає південно -західну частину Українських Карпат та північно-східну частину Середньодунайської низовини по річці Тиса і її притоках. Її територія становить 128 тис. кв. км, 80% території гори, 20% - низини і тераси річок. За площею Закарпаття займає 2,1% території України, 19 місце серед регіонів за кількістю населення та сьоме (100,6 чоловік на кв. км.) - за густотою [5].

У складі області 13 регіонів, 295 сільських та 20 селищних Рад, 609 населених пунктів, з яких 20 селищ міського типу, 10 міст, у тому числі Ужгород, Мукачево, Хуст - обласного підпорядкування.

Область знаходиться в межах двох великих фізико-географічних одиниць - Карпатської гірської та Закарпатської низовинної. Відомо, що Закарпатська низовина - частина Середньодунайської рівнини в Закарпатській області. Поверхня плоска, схічаста слабонахилена на південний захід. Складається головним чином з вулканічних порід і моласів, перекритих глинами.

На Закарпатській низовині переважають ландшафти низькотерасних слабодернових рівнин з дерновими спідзоленими, глейовими, лучно-болотними лісами. Взагалі, лісистість становить 10-15%, а майже 50% площі низовини розорана. На Закарпатській низовині розвинуті такі галузі сільського господарства:садівництво, виноградарство, зернове господарство, тваринництво.

Що ж до Українських Карпат, то вони займають 4/5 території області. Вони входять у Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Гори простягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. В північно - західній частині області це типові середньовисотні гори з округленими вершинами, широкими хребтами, рівнобіжними з долинами. В південно-східній частині рельєф високогірний - круті схили, загострені вершини гір, глибокі провальні долини. Це зумовлено тектонічною будовою, складом гірських порід, а також впливом на найвищу частину гір четвертинного зледеніння [3].

Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів та міжгірних долин. Хребти асиметричні: північно-східні круті, а південно-західні - пологі. Середня висота хребтів 700 до 1500 м. Жодна з вершин не досягає снігової лінії. Найвищими в Українських Карпатах є центральне пасмо гір, яке утворене Полонинським хребтом, масивами Свидовець і Чорногора. Полонинський хребет тягнеться від річки Уж та її притоки Іличка до річки Тересва. Продовженням Полонинського хребта на сході є масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця (1883 м). На південний схід від Свидовця між Чорною Тисою і Білою Тисою лежить Чорногірський масив. Це - найвища частина Закарпаття й України. Тут знаходяться найвищі вершини Українських Карпат - гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Петрос (2020 м), Піп Іван Чорногірський (2022 м). Південніше Свидовця і Чорногори лежать Рахівські гори, або Гуцульські Альпи. Для них характерні круті, місцями стрімкі схили, гострі схилясті гребені й вершини, глибокі долини. Амплітуди відносних висот досягають 1000 м. Найвища вершина - гора Піп Іван Мармароський (1936 м)[5].

Такий різноманітний рельєф має значний вплив на життєдіяльність людей. Схили гір вкриті цінними лісами, на вершинах є багато полонин, які служать пасовищами для худоби. В міжгірських долинах і на низовині, захищених від холодних вітрів, розкинулись найбільші поселення, сади, виноградники, поля і заповідники.

Закарпаття - єдина область України, яка розташована за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортну віддаленість від решти території країни, зв'язок з якою можливий лише через перевали. Найбільше значення серед тих мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький (1014 м), Яблуницький (931 м).

Хоча територія Закарпатської області порівняно невелика, проте вона відзначається різноманітною природою. Чотири п'ятих її території зайнято гірськими хребтами і міжгірськими улоговинами та долинами і лише п'ята частина - це рівнина, причому в переважній частині ідеальні низини. Північна межа області проходить по так званому Вододільному хребту, висоти якого в середньому досягають 1000 м н. р. м. і лише в небагатьох вершинах піднімаються до 1300-1400 м (г. Пікуй - 1406 м). На цьому хребті є декілька невисоких перевалів, через які прокладені залізничні та шосейні шляхи й трубопроводи (Ужоцький - 889 м, Верецький - 838 м). Межа з Івано- Франківською областю теж проходить по вододілу, але тут простягається по високих горганських хребтах з середніми висотами 1450-1500 м і максимальними висотами 1740 м (г. Попадя) та 1818 м. (г. Сивуля). На Горганському відтинку межі області є лише один перевал: Торуньський, або Вишківський (930 м). Яблуницький, або Татарський, перевал (931 м) знаходиться на зниженій ділянці Вододільно-Верховинського хребта. Відомо, що Закарпатська область є географічним центром Європи: за однієї з версій біля с. Ділове Рахівського району міститься географічний центр Європи.

На сьогодні тільки три залізниці перетинають гірські хребти Українських Карпат. Усі вони розходяться зі Львова і ведуть у Закарпаття. Серед них дві прямують до Чопа і мають міжнародне значення, даючи вихід до Словаччини та інших країн Європи. Проходять вони через знижені місця Верховинського вододільного хребта, де глибоко врізані верхів'я річок, утворили зручні перевали. Одна із цих залізниць проходить через верхів'я Ужа і Сану, де на висоті 889 мзнаходиться Ужоцький перевал. Тут же проходить і шосе, що з'єд- нує Ужгород і Самбір. Подолавши перевал залізниця, через декілька кілометрів, заходить у найдовший в Україні тунель дожиною 905 м. Друга залізниця, що проходить через Стрий, Мукачиве, довгим тунелем перетинає вододіл Вічі і Опору на висоті 1014 м поблизу Воловецького, або Скотарського перевалу (висота 974,5 м). Через перевал прохить автодорога місцевого значення. Третя залізниця, що проходить через Івано-Франківськ, Делятин Вороненківський перевал (879 м), функціонує тільки до Рахова, а тому немає поки що міжнародного значення [3].

Серед автомобільних шляхів найважливішою є автомагістраль міжнародного значення, яка веде зі Львова через Стрий, Сколе, Верецький, або Ворітський, перевал висотою 838 м (на вододілі річок Стрий і Латориця), Мукачеве, Ужгород, Чоп до Словаччини. Саме через Верецький перевал здійснюється найбільш жвавий рух транспорту в регіоні Українських Карпат. Дещо південніше на хребті знаходиться Середньоверецький перевал - 839 м, через який проходить автомобільна дорога територіального значення. На відстані близько 20 кілометрів знаходиться Воловецький перевал з дорогою місцевого значення. На відстані 30-35 кілометрів на північний захід та південний схід від Верецького перевалу функціонують відповідно Ужоцький та Вишківський або Торунський (931 м) перевали, через які проходять автошляхи територіального значення.

Дальше на південний захід, на відстані понад 100 км по прямій, або понад 150 км від Вишківського перевалу, вздовж лінії вододілу немає жодного діючого перевалу з автодорогою. Тільки на межі Привододільних Горган з хребтами Ворохто-Путильського низькогір'я у зниженій частині вододільного хребта розміщений Яблуницький перевал (висота 931 м), через який проходить шосейна дорога з долини Пруту в долину Чорної Тиси (Закарпатської області).

Закарпаття, знаходячись на перехресті головних транспортних артерій з країнами Євросоюзу, виконує роль західних воріт України в Європу на шляху євразійських транзитних перевезень. Життєдіяльність області історично пов'язана з роботою митних і прикордонних органів, залізниці і підприємств транспортної інфраструктури.

Головними складовими транспортного простору Закарпаття є:

- вигідне геоекономічне розташування на перетині кордонів з Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Румунією;

- наявність потужного транспортного вузла Чоп-Мукачево-Батєво- Ужгород (залізниця, автотранспорт, авіатранспорт, в перспективі водний транспорт)

- проходження 5-го (Критського) міжнародного транспортного коридору (Трієст-Любляна-Будапешт-Братислава-Чоп-Львів);

- можливості, що відкриваються Законами України "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття" та "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області".

Провідну роль у перевезеннях пасажирів на території Закарпатської області відіграє автомобільний транспорт. Протяжність автомобільних доріг загального користування в області становить 3328,8 км, у тому числі 1100,4 км - автодоріг державного та 2247,4 - місцевого значення. Мережа доріг загального користування з твердим покриттям в області складає 3337,9 км, із них лише 340 км є дорогами I - II категорії, інші III - VI категорії. На дорогах розташовано 1294 мостів, загальною довжиною 22649 погонних метрів, з них 28 - великих та 154 - середніх мостів, а також 6074 водопропускних труб, 113,6 км підпірних стінок та багато іншого обов'язкового дорожнього облаштування [4].

Показник густоти автомобільних доріг у межах адміністративних районів Закарпатської області змінюється від 0,12 км/км² до 0,44км/км².

Максимальний вплив на розподіл даного показника мають природні умови, зокрема, крутизна схилів і відносні висоти. Так, найвищим показником щільності автомобільних доріг характеризується територія Берегівського (0,44

км/км²), Мукачівського (0,41 км/км²) районів, що розміщені у межах Закарпатської рівнини, а найнижчим - Рахівський (0,12 км/км²) район, який знаходиться в центрі Українських Карпат. У гірських районах дороги в основному прокладені вздовж русел по терасах і високих заплавах річок. У зв'язку з цим, існує небезпека руйнування та пошкодження транспортних мереж під час проходження паводків і повеней.

Серед причин пошкодження та руйнування автомобільних доріг можна виділити дві основні групи: природні та антропогенно зумовлені. До природних причин відносять: 1) розмиви та руйнування транспортних магістралей у місцях різкої зміни гідродинамічної осі водного потоку у руслах річок, що призводить до інтенсивного розвитку бокової ерозії; 2) чергування звужень долини і русел річок з їхніми розширеннями, які зумовлюють зменшення пропускної здатності русел в час паводків, зокрема, у місцях перетину річками гірських хребтів Карпат; 3) різке посилення руйнівного потенціалу головних річок у районах впадіння до основного русла допливів, відбувається акумуляція матеріалу та підпір течії ріки; 4) випадання великої кількості опадів (до 300 мм за добу) та охоплення ними значних площ водозборів; 5) значна крутизна схилів та густе (1,3 - 3,5 км/км²) розчленування поверхні ерозійною і гідрографічною мережею, що є сприятливим чинником формування інтенсивного поверхневого стоку і розмивання поверхні схилів.

До антропогенно зумовлених причин відносять: 1) підпір вод у місцях перетину транспортними магістралями постійних і тимчасових русел різнорангових річок (виникають через неправильні розрахунки пропускної здатності підмостових проходів, стоковідвідних труб, каналів тощо); 2) засмічення русел органічним матеріалом (пливучими колодами, коренями дерев, гіллям, тощо, яке призводить до виникнення штучних загат, а відповідно і підпору течій або відведення води до одного з берегів та його розмиву; 3) відсутність догляду за станом русел річок, засмічення їх антропогенним матеріалом, формування штучних загат і підпорів води у річищах і на заплавах річок.

Автомагістралі Закарпатської області, найпотужнішою з яких є 140 -км ділянка автодороги Чоп-Київ, виходить на 8 пунктів пропуску через державний митний кордон України, 6 з яких мають статус міжнародних. їх пропускна спроможність перевищує 900 вантажних автомобілів на добу.

Понад 250 тис. одиниць автомобільного транспорту фізичних і юридичних осіб, а також більше 600 тис. транзитних машин в останні роки викидають значну частину забруднюючих речовин на території області. Це погіршує якість повітря у міських і сільських поселеннях області та негативно впливає на здоров'я населення.

Повздовжні магістралі, що пролягають паралельно до основних хребтів Карпат, не створюють єдиної системи. Найкращим її елементом є південна вітка, яка прокладена на рівнині вздовж р.Тиси. Відносно густа мережа доріг характерна для інших двох субширотних смуг: Перечин -Свалява - Довге та Нижні Ворота - Воловець - Майдан - Колочава. Крім субширотної складової, важливою частиною дорожної мережі є її субмеридіональні (транскарпатські) лінії: Ясіня - Рахів - Ділове; Усть-Чорна - Дубове - Тересва; Колочава - Теребля - Буштина; Торунь - Майдан - Міжгір'я - Хуст; Нижні Ворота - Свалява - Мукачево; Ужок - Великий Березний - Ужгород. Головною їхньою особливістю є великий похил, а отже і спалювання значної кількості палива і викидання в повітря підвищених доз забруднюючих речовин [4].

Оскільки Карпатський регіон є важливою рекреаційно-оздоровчою базою України, то необхідно виконати великий обсяг ремонтно-будівельних робіт для створення оптимальної мережі доріг різного призначення -швидкісних промислово-транспортно-автомобільних,туристсько-рекреаційних, господарських тощо.

Наприклад, важливим є будівництво міжнародної магістралі Ліссабон - Київ, яка пройшла через Закарпаття у напрямку Словаччина - Румунія через Ужгород Берегово - Тячів. Вона знизила транспортний тиск на магістралях нижчих класів та сприятиме збереженню екологічну рівноваги природних комплексів. На Закарпатті склались добрі умови для розвитку нового, дуже компактного промислово-адміністративно-рекреаційного і транспортного вузла Берегово-Мужієво-Боржава, в якому поєднуються в єдине ціле промисловий (Мужієво), адміністративний (Берегово) та рекреаційний (Боржава) осередки.

Важливу роль в розвитку регіону відіграє залізничний транспорт, який забезпечує перевезення внутрішніх туристів та іноземців. Його інфраструктура є менш розвинутою, він забезпечує 15% пасажиропотоку. Загальна довжина залізничних колій в області становить 1476 км. Основний напрямок пасажирських потоків на залізничному транспорті області припадає на лінії: Чоп - Батєво - Стрий, Чоп - Ужгород - Самбір, які приймають найбільші транзитні навантаження. Менш значними у виконанні перевезень пасажирів і з погляду сучасного технічного стану є лінії: Батєво - Королево - Тересва - Великий Бичків.

Напрямки руху поїздів можуть бути прямими (радіальні), кільцевими й комбінованими. До прямих перевезень можна віднести, наприклад, рух на ділянці Міжгір'я - Лисичево - Приборжавське - Іршава - Берегове, до кільцевих належить маршрут Брошнів-Осада - Вигода - Яловий - Міжгір'я - Комсомольське - Осмолода - Брошнів-Осада, до комбінованих - Іржава -Берегове - Хмільник - Виноградів. Серед кільцевих маршрутів можна виділити мале кільце: Мукачеве - Свалява - Лисичево - Іршава - Мукачеве і велике кільце: Мукачеве - Свалява - Міжгір'я - Хуст - Виноградів - Іршава - Мукачеве з відгалуженням на Берегове.

Одним із напрямків утворення єдиної мережі є сполучення двох діючих ліній Вигодівської та Боржавської вузькоколійних залізниць. Наведемо короткий опис такого варіанта. Станція Брошнів-Осада на існуючій магістральній залізниці може бути пунктом початку (закінчення) туру. Від Брошнів-Осада до Вигоди проектується ділянка нової вузькоколійної залізниці довжиною 26 км. Від Вигоди до Ялового є діюча ділянка вузькоколійної залізниці довжиною 31 км. На цій ділянці курсує туристичний поїзд «Карпатський трамвай». Нова вузькоколійна залізниця прокладається до районного центру Міжгір'я (39 км) і до Лисичева (18 км), далі з'єднується з ділянкою Лисичево - Іршава (38 км), яка потребує відновлення, і далі по діючій залізниці до ст. Берегове (41 км), або до ст. Виноградів (35 км) [4].

Привабливими туристичними пунктами на цьому маршруті є національний парк Синевир, музей сплаву лісу в с. Синевир, гірськолижний та санаторний курорт у Міжгір'ї, села Х-ХІУ ст. з їхніми архітектурними пам'ятками, палацами, замками, дерев'яними церквами, міста Берегове та Виноградів з їх давньою історією, які викликають зацікавленість туристів.

Зона тяжіння вузькоколійної залізниці - це територія навколо траси залізниці з усіма наявними в межах цієї території населеними пунктами, підприємствами, лікувальними закладами й туристичними центрами, які повністю чи частково будуть обслуговуватися залізницею. З погляду чисельності населення, виробничої діяльності, розвитку туризму можна виділити такі найбільш важливі зони проживання: Хуст, Виноградів, Берегове, Долина, Свалява. З урахуванням місць розташування лікувально-оздоровчих та курортних закладів можна виділити такі райони Закарпаття: Свалява, Хуст, Берегове, Міжгір'я.

Доцільно відновити та активно використовувати дуже поширений раніше, але тепер забутий вид транспорту - вузькоколійки, такі як „Усть-Чорна” та „Іршавка”. Вони збережуть гірські райони екологічно чистими та придатними для рекреаційного використання.

При організації турів необхідно враховувати пасажироутворюючі пункти, якими можуть бути перш за все станції пересадки на мережі залізниць України, які безпосередньо контактують з екскурсійними маршрутами по вузькоколійних залізницях. Пасажироутворюючі пункти на півночі - це Ужок, Брошнів-Осада, Вигода, на півдні - Берегове, Виноградів, Хуст, Тересва, у центрі - Мукачеве, Свалява.

Згідно з Концепцією розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України на період до 2020 року передбачено активізацію процесів інтеграції ТДК України до європейської та світової транспортних систем. Відповідно прогнозам очікується щорічне зростання попиту на транспортні послуги на 4 - 5%, обсяги перевезень вантажів та пасажирів зростуть, у перспективі до 2020 року вантажів - у 1,5-2 рази, пасажирів - у 1,3-1,5 рази.

Важливість розвитку прикордонної транспортної інфраструктури на території Закарпаття зростає у зв'язку із приєднанням сусідніх держав до Євросоюзу, введення в зв'язку з цим візового режиму та посилення екологічних вимог до транспортних засобів, які перетинають кордон. Очікується, що регіон стане одним з найбільш привабливих міжнародних транспортних прикордонних вузлів не лише України, а й Центрально-Східної Європи, фактично центром з міжнародних змішаних сполучень, що дозволить:

- привернути на магістралі України значні міжнародні транзитні вантажопотоки;

- залучити серйозні зарубіжні інвестиції в розвиток економіки Закарпатського регіону і транспортної галузі України;

- пожвавити економіку регіону;

- зберігати і розвивати соціальну сферу;

- формувати конкурентноспроможні ставки на послуги та ціни на товари;

- створювати додаткові бюджетні надходження.

На території Закарпаття розвинуті усі види транспорту, за винятком водного, тому їх вплив на природне середовище регіону є значним. Вздовж транспортної мережі і в транспортних вузлах створюються лінійні, площинні і точкові ареали забруднення довкілля. Суттєвий вплив на їхню форму, концентрацію забруднюючих речовин і їхній перерозподіл здійснює рельєф. Тому еколого-геоморфологічні дослідження повинні враховувати зростаючу роль транспорту як носія значної частки напруги, що в певній мірі формує екологічну ситуацію краю в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрющенко К.А. Розвиток виробничого інфраструктурного комплексу в національній економіці:науково-теоретичні засади, методологічні основи, механізми економічного регулювання:монографія / К.А. Андрющенко. - К. : ТОВ «ДКС Центр», 2014. - 420с.

2. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг/ О.О. Любіцева. - К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с

3. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / В.І. Мацола. -

Львів, 1997. - 259 с.

4. Медвідь Л.І. Транспортна інфраструктура як важливий чинник розвитку туристичної галузі регіону / Л.І. Медвідь. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://geopolitika.crimea.edu/arhiv/2014/tom10-v-2/029medv.pdf

5. Поп С.С. Природні ресурси Закарпаття / С.С. Поп. - Ужгород: ТОВ «Спектраль», 2002. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru