Напрями забезпечення збалансованого розвитку міст (на прикладі міста Чернігів)

Вступ

Місто - це комплексна система, яка сформувалась у результаті впливу техногенних та соціальних факторів. Цей вплив поєднує у собі сукупність природних, штучних складових, а також безпосередньо людське суспільство. Наслідком такої взаємодії стало не лише виникнення зміненого людиною середовища існування, а й низки негативних аспектів, пов'язаних із її господарською активністю та життєдіяльністю.

На сучасному етапі розвитку людського суспільства проблема розвитку й функціонування міст досягла найвищого рівня. Соціально-економічна та екологічна відсталість деяких із них зумовили необхідність дослідження проблематики цих населених пунктів. Зростання чисельності населення, поглиблення їхнього впливу на навколишнє середовище та науково-технічна революція спричинили появу нових складних завдань, які пов'язані з нормальним розвитком міст. Це важливо, адже ці населені пункти визначають характер і рівень суспільного виробництва, розвиток продуктивних сил, інноваційні можливості регіону або держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність теми дослідження в сучасних умовах підтверджується науковими публікаціями українських учених. У науковій літературі, яка стосується сталого розвитку України, переважно висвітлено теоретичні засади, напрями і проблеми збалансованого розвитку регіонів [3; 6; 8; 10; 14; 16]. Дослідження у цьому напрямі проводили З. В. Герасимчук "Стимулювання сталого розвитку регіону: теорія, методологія, практика" [3],

О. Ю. Кононенко "Актуальні проблеми сталого розвитку" [6], С. А. Лісовський "Основи сталого (збалансованого) економічного, соціального, екологічного розвитку" [8], В. М. Трегобчук "Концепція сталого розвитку для України" [14].

Постановка завдання. Аналіз господарського комплексу Чернігова виявив постіндустріальні зрушення в місті, що відповідає сучасним загальносвітовим і загальноукраїнським тенденціям. На сьогодні для міста характерне оновлення транспортної інфраструктури, розбудова сервісних та культурно-розважальних об'єктів, реконструкція існуючих паркових і зелених зон у центральній частині Чернігова. Основна увага при забезпеченні збалансованого розвитку міста має бути приділена стану систем життєзабезпечення населення, транспортному комплексу, енергетиці та інших галузей, що надають послуги населенню міста. Тому мета даного дослідження - виявлення тенденцій і пріорітетів у трансформації соціально-економічної системи міста Чернігів у напрямі сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу

Економічне зростання міст залежить від території, на якій вони розташовані. Особливу увагу економістів, екологів, соціологів, архітекторів приділено питанню територіальних аспектів діяльності. У цьому напрямі планування використання міської території повинно бути важливим елементом стратегічного управління розвитку міста [5]. Значний вплив на розвиток міста має територія. Ж. Боже- Гарнье зазначав: "Місто - плід зусиль природи і людини. Подібно до квітки, він зобов'язаний своїми відмінними особливостями як тій території, на якій виріс, її ґрунту і клімату, так і праці людей" [1].

Міські території представлені забудованими чи такими, забудівля яких передбачена, земельними ділянками, або ділянками з поліпшеннями. При цьому забудову слід розглядати не лише як об'ємне розташування будівель і споруд. Рекомендується вживати комплексний підхід, що дозволяє поєднати в межах певної ділянки всі антропогенні та природно-антропогенні складові, які за результатами користування мають позитивні й негативні ознаки та сформувалися переважно при здійсненні господарської діяльності [2].

Установлення пріоритетності щодо користування окремими територіями (зонами) залежить від змін у соціально-економічній сфері. Зазначене положення підкреслює, що визначними є потреби населення, індивідуальні й інтегральні, можливість і реальний ступінь задоволення яких залежать від рівня зайнятості та, відповідно, доходів населення. Останнє, у свою чергу, має залежність від змін у виробничій та соціальній сферах, а відповідно - у структурі землекористування, стані ринків товарів, землі та житла. Тобто дані параметри є взаємопов'язаними. Проте, виявлення та встановлення пріоритетного напряму використання певних зон міських територій - доволі динамічний процес, який потребує моніторингу та упровадження заходів із підтримки балансу інтересів користувачів і власників природних, економічних та соціальних об'єктів у межах міста [2]. Людина завжди прагнула створити ідеальне місто та найоптимальніше використовувати його територію для забезпечення своїх потреб [5].

Будівництво міст на основі нових екологічних підходів до планування і використання природних ландшафтів уже здійснено в багатьох країнах світу. Насамперед, такий досвід використовується у Бразилії, Великій Британії, Венесуелі, Нідерландах, Сінгапурі, США, Фінляндії, Франції, Швеції. Одним із найперспективніших напрямів екологізації є створення всередині потужних мегаполісів екологічно важливих зон, а також їхнє збереження, оновлення, резервація. Наприклад, Централ-парк у Нью- Йорку, Парк Золотих воріт у Сан-Франциско, Файрмонт- парк у Філадельфії, Парк Лейк-Фронт у Чикаго [11 ].

Місто в різні часи розвивалось за рахунок розширення своєї території, досягаючи доволі великих розмірів. Однак його вплив на прилеглі до міських меж території раніше був незначним. Сьогодні, наприклад, місто з мільйонним населенням і поперечником 15 км має 30-кілометрову приміську урбаністичну зону. Приміська зона, пов'язана з містом соціально-економічними зв'язками (трудові ресурси, забезпечення сільськогосподарськими продуктами, розміщення будівельних, транспортних і комунальних підприємств, комунальних угідь), розглядається сучасним містобудуванням як єдине ціле з містом [7]. Територіальна структура урбаністично- функціонального (господарського) використання та ландшафтно-архітектурна структура міста є основними факторами, що зумовлюють схеми раціональної організації міської території [4].

В Україні протягом майже 25 років декларується побудова європейського суспільства, а разом із тим і європейських міст. При цьому орієнтуються на західні моделі, що були актуальними чверть століття тому та базувалися на ідеології споживання, і не враховують принципової відмінності різних традицій управління й життя в різних містах України, що склалися в ході історичного розвитку регіонів. Проте спроби швидкого копіювання американської чи західноєвропейської моделей життєустрою знову і знову переконують у неможливості повного застосування цих моделей, оскільки, не можна лише адміністративно-законодавчими методами штучно зімітувати процеси, які тривали в західній урбаністичній традиції протягом багатьох років [13].

Отже, із усього переліченого, можна виділити такі чинники трансформацій міст:

• безперервний розвиток людського суспільства, який стимулює появу нових галузей та технологій;

• поступова втрата містами промислової функції через все більший вплив сфери послуг;

• концентрація у містах великої кількості населення, що зумовлює оновлення інфраструктури, розбудову сервісних і культурно-розважальних об'єктів;

• погіршення екологічної ситуації, що стимулює містян відмовитись від брудного виробництва, автомобільного транспорту й використовувати екологічно безпечні засоби;

• зацікавленість органів міського управління в побудові сприятливого для життєдіяльності населення середовища.

Чернігів належить до міст із відносно високим рівнем індустріального розвитку. Промисловий комплекс міста має значну питому вагу в реальному секторі економічної діяльності, суттєво впливає на рівень і якість життя населення міста. Економіка диверсифікована, але її експортна орієнтація ще не достатньо висока. У розподілі праці промисловість міста представлена підприємствами 10-ти галузей: харчовою, легкою, хімічною, целюлозно-паперовою та поліграфічною промисловістю, металургією й обробленням металу, виробництвом будматеріалів, виробів із деревини, виробництвом і розподіленням електроенергії та води [12].

Суттєвим фактором зменшення промислового виробництва за останні роки стали порушення виробничих зв'язків між підприємствами, скорочення доступу на окремі внутрішні та зовнішні ринки у зв'язку із ускладненням відносин із Російською Федерацією, анексією Криму та воєнними діями у зоні проведення антитеро- ристичної операції. Окрім військово-політичного фактора на розвиток промислового виробництва негативно впливають загальне скорочення внутрішнього попиту, висока конкуренція, застаріле обладнання, різка девальвація національної грошової одиниці та постійно зростаючі ціни на енергоносії та сировину [8]. Щорічно підприємствами міста реалізується близько 40 % загального обсягу реалізованої промислової продукції у Чернігівській області. Майже половину всієї продукції реалізовують підприємства переробної промисловості [12].

Значне антропогенне навантаження за рахунок викидів від стаціонарних джерел забруднення і, особливо Чернігівської ТЕЦ, викиди якої в загальному обсязі сягають 85 %, а також автотранспорту, відбувається на атмосферне повітря, загальні викиди яких в останні роки сягають позначки 29,0-30,0 тис. т на рік, що в перерахунку на одного жителя міста становить близько 100 кг, або 382 т на 1 км² міської території. За рахунок застарілості технологічного процесу очищення на каналізаційних очисних спорудах міста щорічно у р. Десна скидається понад 100 млн м³ недостатньо очищених зворотних вод і разом із ними понад 5 тис. т забруднюючих речовин. Обладнання, установлене на насосних станціях каналізації, застаріле й енергоємне. Стан каналізаційних очисних споруд визнаний аварійним. Дуже актуальною залишається проблема використання золи і золошлакових відходів Чернігівської ТЕЦ, зола якої частково використовується як добавка для виготовлення цегли, а також закінчення будівництва заводу шлакоблоків. У прибережній захисній смузі Десни - основного джерела питного водопостачання м. Київа, у межах міста накопичено більше 2 млн т золи ТЕЦ, що є потенційною загрозою забруднення вод річки. Щорічно в місті утворюється близько 500 тис. м3 сміття, яке акумулюється на міському сміттєзвалищі без будь-якої утилізації, а це, у свою чергу, призводить до забруднення фільтратом ґрунтових та підземних вод [12].

Близько 125 тис. м3 щорічно накопичується рідких промислових токсичних відходів у ставках-накопичу- вачах поряд із міським сміттєзвалищем, що також негативно впливає на стан водоносних горизонтів, позаяк ні сміттєзвалище, ні ставки-накопичувачі не мають захисних протифільтраційних екранів і становлять потенційну загрозу забруднення як підземних, так і поверхневих вод. Через недотримання існуючих вимог з облаштування та експлуатації ставків-накопичувачів і сміттєзвалища відбувається забруднення річкових вод важкими металами, сполуками азоту й фенолом, концентрації окремих із яких є вищими за гранично допустимі [9].

У період із 15 липня по 15 серпня 2018 р. у двох районах міста Чернігова: Деснянському й Новозаводському було проведено соціологічне дослідження. Під час опитування респонденти дали відповіді на 10 питань. У результаті виконаної роботи було опитано 300 осіб. Соціальна структура населення Чернігова, що була залучена до дослідження, така: особи, що навчаються - 19,3 %, працюючі - 57,4 %, безробітні - 7,3 %, пенсіонери - 16 %. Близько половини учасників опитування визнали, що ніколи не чули про Цілі сталого розвитку, близько 35 % мали поверхневу інформацію і лише 8 % - достатнє уявлення.

Як свідчать отримані дані, для населення характерна недостатня інформативність щодо Цілей сталого розвитку. Достатні й поверхневі знання мають менше половини опитаних як жінок, так і чоловіків. У вікових групах помітно виділяється категорія громадян 3150 років, серед яких обізнаних щодо даної інформації більше половини. Учасники опитування з базовою вищою та незакінченою вищою освітою найбільше вірять у можливість Цілей сталого розвитку стимулювати розвиток і трансформації у нашій державі. У той же час, респонденти з повною середньою освітою були найменше зацікавлені та скептично налаштовані у відповідях.

На питання про відповідальність за шкоду, заподіяну довкіллю, майже 46 % відповіли, що самі громадяни повинні слідкувати за станом навколишнього середовища. 15,7 % та 17 % уважають, що про це мають піклуватися уряд і органи місцевого самоврядування відповідно. Близько 14 % респондентів вагалися і не змогли дати відповідь. Більшість із них указували на те, що і громадяни, і органи управління мають займатися цим питанням. Щодо бізнес-структур, то більше 7 % відповіли, що вони мають нести повну відповідальність за шкоду, оскільки саме їхня діяльність найбільше впливає на стан довкілля.

На думку учасників опитування, міська влада має здійснювати заходи для покращення стану навколишнього середовища. Більшість респондентів зазначили, що за останні три роки відбулися суттєві зміни в озелененні міста та оновленні міських парків. Близько 42 % указали на ефективну роботу міської влади у питанні покращення довкілля. Менше 29 % мешканців міста не змогли однозначно відповісти, адже вбачали як позитивні зрушення, з одного боку (підвищення енергоефективності в установах міста, очищення русла р. Стрижень, насадження дерев, реставрація паркових зон), так і негативні (відсутність сміттєпереробного заводу, якого потребують мешканці міста, наявність старого складу міського транспорту). 19 % громадян не визнали роботу міської влади ефективною, а близько 10 % уважають, що ситуація у місті погіршується, і влада не реагує на це.

Аналіз екологічних проблем міста виявив, що організація поводження зі сміттям є найбільш гострим питанням (на думку учасників опитування - 41 %). Мешканці міста і влада розуміють необхідність будівництва сміттєпереробного заводу, але це питання лише обговорюється. Сортування сміття підтримується більшістю населення, проте існує певна необізнаність серед людей, а також відсутність належного устаткування. Наступні позиції займають "забруднення повітря" і "якість питної води", відповідно близько 28 % та 2б %. Щодо позиції "викиди парникових газів та зміни клімату", то лише 3 % громадян обрали цей варіант. Це можна пояснити відсутністю достатніх знань про джерела та наслідки парникових газів.

Серед усіх учасників опитування 52 % респондентів відповіли, що готові робити зміни у своїй екологічній поведінці. Більшість із них зазначали, що необхідно залучати всіх жителів міста до дій, лише тоді будуть конкретні результати. 17 % населення вказали на те, що вже сьогодні розуміють необхідність охорони навколишнього середовища, і це в основному представлено зменшенням використання пластику, установленням енергозберігаючого обладнання, застосуванням екологічно чистих продуктів і товарів, наданням переваги велосипеду або ходінню пішки. Менше 7 % містян не готові йти на зміни. Вони пояснювали це тим, що влада і бізнес чинять набагато більший тиск на довкілля, а їх невеликий вклад нічого не змінить.

На запитання про конкретні зміни, які готові робити респонденти, більшість громадян обрали сортування сміття, переробку упаковки, батарейок, робити зауваження людям, які забруднюють середовище і з розумінням ставитись до штрафів за викидання сміття на вулицю - 77, 67, 67 % відповідно. Більше 60 % відповіли, що можуть використовувати для поїздок по місту громадський транспорт і зменшити щоденне використання води й електроенергії. Найменшу активність учасники опитування виявляли у відповідях про участь у заходах із прибирання та озеленення міста і звернення до органів державного управління із заявою або листом. Вони становлять близько 10 %. Крім того, невеликий відсоток опитаних готові відмовитись від використання синтетичних миючих засобів - 11,6 %. Пояснювали це високими цінами та невеликою розповсюдженістю екологічних товарів.

Для порівняння респондентам було запропоновано зазначити зміни для покращення екологічної ситуації в місті, які вони вже практикують у своєму житті. Опитування показало, що 26 % використовує громадський транспорт для поїздок по місту. В основному, це категорії осіб старшої вікової групи та тих, хто навчається. Кожен четвертий із опитаних користується велосипедом чи ходить пішки. Респонденти пояснювали це зростанням кількості велосипедних доріжок та здоровим способом життя. Найменше ініціативи жителі міста виявляють у заходах із прибирання та озеленення міста, звернення до органів державного управління із заявою й відмовою від використання синтетичних миючих засобів - менше 5 %. Цікаво, що на сьогодні здають на переробку упаковку, батарейки, сортують сміття лише 9 % громадян, але готові це робити 77 %. Учасники опитування вказували на відсутність необхідного обладнання та спеціальних установ (табл. 1).

збалансований розвиток місто

Таблиця 1. Зміни у житті містян, які вони готові зробити і вже роблять заради покращення екологічної ситуації Чернігова